Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №691/1756/25 — Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1756/25

провадження № 2/691/537/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Служби у справах дітей Черкаської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить встановити юридичний факт, що він самостійно виховує і утримує малолітню дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник – адвокат Сененко К.В. заявлені вимоги підтримали та пояснили, що під час перебування позивача з відповідачем у шлюбі, в них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перебуваючи в шлюбі вони проживали в будинку позивача. Оскільки його дружина почала зловживати алкоголем, він її неодноразово лікував і кодував, але нічого не змінилося, а тому в 2024 році, на вимогу позивача, ОСОБА_5 залишила будинок та поїхала проживати до батьків у село. З цього часу вона до дитини не приходить та не цікавиться її життям і розвитком, у вихованні участі не приймає, матеріально дочку не забезпечує, не цікавиться її успіхами у садочку, духовним та фізичним розвитком. Донька постійно проживає в родині батька, а мати фактично усунулася від виховання та утримання дитини. Медичним обслуговуванням та у разі необхідності лікуванням доньки, позивач завжди займається самостійно. У 2025 році шлюб між позивачем і відповідачем було розірвано. На даний час місце перебування його колишньої дружини невідоме навіть її батькам, із якими позивач спілкується та періодично відвідує. ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою з метою подальшого збору необхідних документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки у випадку, якщо його мобілізують, то малолітня дитина залишиться сама без батьківського піклування, оскільки у м. Черкаси у неї нікого з рідних немає. Позивач має матеріальну можливість для утримання доньки, має постійне місце роботи, створює для неї належні побутові умови для проживання, забезпечує їй належне медичне обслуговування та займається її вихованням і утриманням.

Представник Служби у справах дітей Черкаської міської ради у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі. У вирішенні спору поклався на розсуд суду з урахуванням інтересів дитини.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, подавши письмове пояснення щодо позову, у якому зазначив, що встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини ніяким чином не впливає на реалізацію батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини, а лише формує правову позицію з метою реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації у відповідності до положення ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, станом на 21.01.2025, не являється порушником правил військового обліку. Згідно протоколу від 03.04.2025 № 2025 0403-1130 висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Крім того, позивач користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, про що свідчить реєстр відправки поштової кореспонденції про особисте отримання судової повістки. Про причину неявки суд не повідомила.

Будь-якого роду клопотань від відповідача не надходило.

Оскільки відповідач не подала відзив на позовну заяву, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши доводи учасників судового процесу, врахувавши думку учасників, що не з`явилися, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

На підтвердження заявлених вимог, ОСОБА_1 надав наступні докази:

- рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 05.08.2025, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- свідоцтво серії НОМЕР_1 від 30.03.2022 про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ;

- акт обстеження умов проживання, що складений Службою у справах дітей Черкаської міської ради від 01.12.2025, відповідно якого, у квартирі по АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (не проживає). Умови проживання задовільні. Дитина під час обстеження відсутня, зі слів батька, перебувала в садочку. Проживає він сам з дитиною;

- характеристику ПСП «Ньютон» № 254 від 29.09.2025 щодо позитивних якостей працівника ОСОБА_1 та характеристику голови правління ОСББ «Шериф» від 22.10.2025, про те, що ОСОБА_1 проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 та позитивно характеризується як мешканець будинку і батько;

- характеристику ДНЗ № 63 «Тополька» від 14.10.2025 про те, що ОСОБА_3 завжди приводить та забирає батько ОСОБА_1 . Із листопада 2024 року мати дитини жодного разу не з`явилася до садочку. Дитина проживає з батьком та прабабусею ОСОБА_7 ;

- декларацію № 0001-ХЕ2К-А310 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, щодо пацієнта ОСОБА_3 , законним представником якої вказаний ОСОБА_1 ;

- довідку ПФУ від 03.12.2025 форми ОК-5 про розміри отриманих ОСОБА_1 доходів;

- витяг з інформаційно-аналітичної системи про те, що ОСОБА_1 станом на 17.12.2025 не судимий.

Допитаний судом свідок ОСОБА_8 пояснив, що він із ОСОБА_1 є кумами. Часто зустрічаються з ним у місті. Знає сім`ю ОСОБА_9 із 2021 року. Свідку відомо, що на даний час ОСОБА_10 з дружною розлучений, проживають окремо з листопада 2024 року, знає що ОСОБА_5 вживала алкоголь, а ОСОБА_10 пропонував їй лікуватися. Коли сиділа в декретній відпустці, ОСОБА_10 забезпечував сім`ю, а вона гроші спускала на алкоголь. Згодом ОСОБА_1 запропонував їй з`їхати з квартири. У квартирі жіночих речей немає. Яка причина вживання нею алкогольних напоїв, свідку не відомо. Зі слів ОСОБА_10 , дружина не водить дитину ні в садочок, ні в лікарню, не телефонує дитині. У стані алкогольного сп`яніння свідок ОСОБА_5 не бачив.

Допитана судом свідок ОСОБА_11 пояснила, що свого часу з ОСОБА_12 вони були подругами, остання проживала у с. Валява, а свідок приїздила в гості у село до бабусі. У 2022 році ОСОБА_13 взяла її хрещеною матір`ю дитини. Вони дружили сім`ями, разом святкували. Згодом свідок стала помічати, що ОСОБА_13 себе дивно поводить, нічого не розповідала про дитину, або коротко без ентузіазму. Через розмови інших людей, спільних друзів, свідок дізналася, що ОСОБА_13 стала вживати алкоголь, ОСОБА_10 намагався її лікувати. Восени 2024 року ОСОБА_5 пішла від чоловіка, з того часу свідок з нею не спілкувалася, більше підтримує зв`язок із ОСОБА_1 , ходять в гості один до одного, спілкуються, дружать. Зустрічаються вони по різному, буває пару разів на тиждень, або на місяць. В основному зустрічаються вдома у свідка. Дитина проживає з батьком, який повністю її забезпечує, відвідує садочок. Зі слів ОСОБА_1 , мати дитиною не цікавиться, не дзвонить, не приходить. Дитина також зовсім не згадує матір, не запитує про неї. Протягом літа у ОСОБА_1 була вдома 3-4 рази, на видному місці жіночих речей не було. На стіні в кімнаті у них колись висіла спільна сімейна фотографія, то зараз її зняли, щоб не травмувати дитину. ОСОБА_10 зробив ремонт у квартирі, купив дитині ліжко. Чи вживала ОСОБА_14 алкоголь, свідку не відомо, вона не бачила. За той час, коли вона з ОСОБА_5 спільно проводили час, свідок не може нічого поганого сказати щодо неї. Взимку, проїжджаючи, вона випадково зустріла ОСОБА_5 , яку спочатку не впізнала, оскільки у неї було «підпухше» обличчя, одяг неохайний, видно було, що вона живе своє не найкраще життя.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суд відзначає, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначено ст. 141 СК України.

За правилами ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.

Встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітніх дітей за відсутності відомостей про обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання одним з батьків своїх обов`язків можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Саме по собі підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини в межах звернення особи з заявою в порядку окремого провадження не є підставою для визнання особи такою, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, як особи, що самостійно виховує та утримує дитину, оскільки зазначене рішення не покладає на особу обов`язку самостійного виховання та утримання дитини, а лише констатує даний факт, який підтверджений належними доказами у конкретний період часу.

У постанові від 11.09.2024 по справі № 201/5972/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, «оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини».

Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу – батька, який самостійно виховує дитину.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ч. 1 ст. 76 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано суду доказів того, що його колишня дружина ОСОБА_5 зловживає алкогольними напоями та самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. У рішенні суду про розірвання шлюбу між сторонами від 05.08.2025 також відсутні посилання про зловживання ОСОБА_5 алкоголем, а причиною розлучення вказано відсутність взаєморозуміння, часті сварки, втрата почуття любові та поваги один до одного.

Покази допитаних судом свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_11 ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від самого позивача ОСОБА_1 про те, що колишня дружина про дитину не піклується. Пояснення цих свідків про те, що в квартирі позивача відсутні жіночі речі може свідчити лише про те, що ОСОБА_5 в цій квартирі не проживає, а не про самостійне виховання та утримання батьком своєї дитини.

При цьому суд враховує і те, що як повідомив сам позивач, саме він зобов`язав ОСОБА_5 залишити належне йому житло та проживати окремо.

Те що позивач самостійно водить дитину до дитячого садка та особисто уклав декларацію на медичне обслуговування дитини не є чимось дивним, а є цілком логічним, оскільки внаслідок дій самого позивача мати дитини проживає в іншому населеному пункті.

Суд також враховує, що позивач не обмежений у праві звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини чи з позовом про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, однак такого роду судових процесів позивач не ініціював.

Також позивач повідомив, що з колишньою дружиною він не спілкується, а тому це є його свідомий вибір не просити матір дитини щоб вона приймала участь у вихованні та забезпеченні дитини.

Як повідомила свідок ОСОБА_11 , ОСОБА_1 прибрав з виду спільні з ОСОБА_5 фотокартки, що знаходилися в його квартирі, під час спільних зустрічей за участі дитини, вони ніколи про ОСОБА_5 не спілкуються. Тому не є дивним, що дитина про матір майже не згадує, так як батько дитини, так і його куми, друзі, приймають всі можливі дії щоб дитині про матір не нагадувати.

На підставі викладеного суд вважає, що заявник ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами, що він самостійно виховує і утримує неповнолітню дитину, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 – 282 Цивільно-процесуального Кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Служби у справах дітей Черкаської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Суддя Л. В. Подорога