Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №630/512/26 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/512/26

Провадження № 2/630/452/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що уклав шлюб з ОСОБА_2 05 серпня 2006 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Життя сторін не склалося, у них різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутні спільні інтереси. Шлюбно-сімейні відносини припинені тривалий час.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 05 червня 2026 року сторонам за клопотанням відповідачки було надано строк на примирення у три місяці.

Позивач у судовому засіданні просив шлюб розірвати шлюб та пояснив, що 15.12.2022 ОСОБА_2 поїхала від нього та забрала їх сина. Перед цим відповідачка докоряла його що він не може заробити, щоб організувати січневі свята дитині. Після 15.12.2022 вони припинили спільне проживання, перестали вести спільний бюджет та спільне господарство. У подальшому, відповідачка не давала йому бачитися та спілкуватися із сином. Таємно від нього подала на аліменти на утримання сина. Наразі у нього немає почуття любові до відповідачки і майже два з половиною роки він фактично живе у новій сім`ї. Зараз він є військовослужбовцем. Наполягав на розірванні шлюбу та вважав, що примирення та збереження сім`ї неможливе.

Відповідачка проти позову заперечувала. Зазначила, що дійсно вони не мешкають разом з грудня 2022 року та з того часу не ведуть спільного господарства та спільного бюджету. Чоловік живе власним життям, але це тимчасово. Вона не втратила почуття любові до чоловіка і вважає, що їх поєднує дитина та пережитий ними спільний сімейний досвід. Вона намагалася примиритися з чоловіком, але це важко зробити у військовий час. Вона писала йому повідомлення для примирення, але чоловік відповів на це лише щодо аліментів.

Суд, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрований 05 серпня 2006 року, відповідно до актового запису № 90, зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області. Прізвище подружжя після укладення шлюбу: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 .

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 1 ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини або чоловіка на особисту свободу і недоторканість.

Згідно ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Спільне життя сторін не склалося через різні погляди на сімейне життя, обов`язки подружжя та ведення спільного господарства. Під час сумісного проживання взаєморозуміння подружжя не знайшли, у зв`язку з чим із грудня 2022 року припинили шлюбно-сімейні відносини. Суд надавав сторонам строк на примирення, але відновлення сімейних відносин не відбулося.

Хоча відповідачка і наполягала на необхідності подальшого відстрочення розгляду справи для примирення сторін, позивач наполягав на розірванні шлюбу. З цього приводу суд зазначає, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За таких обставин суд вважає, що родина існує формально, подальше спільне життя подружжя у законному шлюбі і збереження родини неможливо, у зв`язку з чим шлюб підлягає розірванню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд не стягує з відповідачки на користь позивача судовий збір, оскільки позивач не наполягає на цьому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, 263-265, ЦПК України, ст.ст. 24, 56, 112, 113 СК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 серпня 2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області, актовий запис № 90.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

відповідачка – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя І.М. Сухоруков