Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №642/4462/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

07 вересня 2026 року

Справа № 642/4462/26

Провадження № 2/642/2040/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гримайло А. М.,

за участю секретарів - Антонян А.М., Мальцева К. В.,

прокурора - Волкової Т. В.,

представника позивача - Левченка С. Ю.,

відповідачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який виконує функції органу опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Харківський міський центр соціальних служб «Довіра», про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

08.06.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова звернувся представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який виконує функції органу опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Харківський міський центр соціальних служб «Довіра», про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 разом з малолітнім сином проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .; відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

У полі зору Служби у справах дітей по Холодногірському району (далі - ССД по Холодногірському району) родина ОСОБА_1 перебуває з лютого 2020 року, коли був отриманий рапорт інспектора патрульної поліції від 27.01.2020, який прибув до дитячого садку №423, за викликом адміністрації закладу з`ясовано, що у вихованця закладу ОСОБА_2 виявлено синці на плечах, спині і нозі; дитину у такому стані привела до садку мати та пояснила, що це вона побила сина. Дитину для медичного обстеження було доставлено до 4 лікарні невідкладної медичної допомоги з діагнозом: забій м`яких тканин в області лівого плечового суглобу та забій і садни в області лівого стегна. За даним фактом в Холодногірському ВП ГУНП в Харківській області було відкрите кримінальне провадження № 42020221090000047 від 31.01.2020.

На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради (далі - Комісія) 18.02.2020 та 03.03.2020 розглядалось питання щодо відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав. 25.10.2021 року в соціальній мережі «Інстаграм» з`явилися скриншоти з відео, яке знімала ОСОБА_1 , де вона б`є сина ОСОБА_2 , після чого дитину було вилучено з небезпечного середовища та влаштовано для обстеження до міської дитячої лікарні, де виявлено захворювання на COVID-19.

ОСОБА_1 є вихованкою інтернатного закладу, в якому вона не отримала навичок щодо виховання дітей, тому їй було запропоновано співпрацювати з Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та психологом, працевлаштуватися, дитину направити на реабілітацію до дитячого будинку терміном на 6 місяців або влаштувати сина до дошкільного дитячого закладу за місцем проживання, однак дані рекомендації Комісії були залишені без реагування.

Протягом року Служба у справах дітей та відділ соціальної роботи спостерігали за родиною, проводили профілактичну роботу, відвідували родину за місцем проживання, внаслідок чого було з`ясовано, що ОСОБА_1 має нестабільний емоційний стан, агресивно поводиться з медичними працівниками, колективом дитячих садків, батьками дітей, методом виховання сина є ляпаси, крики, нецензурна лайка, що негативно відображається на психологічному стані дитини та на його поведінці.

ОСОБА_1 на будь`яку співпрацю з соціальними службами не налаштована, приймає від тільки матеріальну та речову допомогу, від інших видів послуг (робота з психологом та реабілітаційні заходи для дитини ) категорично відмовляється.

У подальшому з липня 2024 по грудень 2025 року ОСОБА_1 разом із малолітнім сином ОСОБА_4 перебувала за кордоном, в Федеративній Республіці Німеччині.

Після повернення до України ОСОБА_1 неодноразово зверталась по допомогу до Адміністрації Холодногірського району міста Харкова з приводу поліпшення матеріального становища родини та отримувала допомогу.

ОСОБА_1 неодноразово, зокрема у присутності посадових осіб Адміністрації Холодногірського району та Служби у справах дітей по Холодногірському району, усно погрожувала сину та повідомляла про своє бажання його залишити, оскільки вона не має можливості та достатнього батьківського потенціалу щоб контролювати його поведінку та займатись його вихованням.

31.01.2026 до ССД по Холодногірському району надійшло повідомлення щодо виклику на лінію 102, здійсненого ОСОБА_1 , стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , який вдома поводить себе неадекватно, все вдома б`є, висловлюється нецензурно.

Посадовими особами ССД по Холодногірському району, інспектором СЮП ХРУП № З ГУНП в Харківській області, провідним фахівцем ВСР по Холодногірському району ХМЦСС "Довіра" було здійснено виїзд за місцем проживання родини, під час якого складено акт обстеження умов проживання дитини, акт оцінки потреб сім`ї, отримані усні пояснення ОСОБА_1 , з якого вбачається, що її син ОСОБА_5 є дитиною, яка потребує індивідуального підходу до виховання, з приводу чого в неї з дитиною періодично виникають непорозуміння, які наразі вирішуються на домашньому рівні, проведено профілактичну бесіду.

09.05.2026 до ВП № 2 ХРУП № З ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби 102 за заявою ОСОБА_1 про те, що об 18:17 за адресою: АДРЕСА_1 , дитині 9 років він все б`є вдома, кидається битись, агресує, є направлення до психіатра, нецензурно висловлюється в бік заявниці, рекомендовано 103 просить дитину забрати.

22.05.2026 до ССД по Холодногірському району надійшло повідомлення щодо ймовірного здійснення неналежного догляду матір`ю ОСОБА_1 за дитиною ОСОБА_4 , а також неналежний санітарний стан житла та інші обставини, що потребують перевірки.

Вважав наявними підстави, що мати малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків по догляду за дитиною, її медичним обстеженням, вихованням, не має мотивації та свідомого підходу до виховання малолітнього сина, у зв`язку з чим Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, який виконує функції органу опіки та піклування, змушений звернутися до суду в інтересах малолітнього ОСОБА_2 із зазначеним позовом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 09.06.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено у підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 24.07.2026 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача Левченко С. Ю. з`явився, позов підтримав, просив його задовольнити, надав пояснення аналогічні доводам позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з`явилася, відзив на позов не надала, проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що вона є хорошою матір`ю, дитина отримує все необхідне, вона неодноразово зверталася за допомогою до Служби у справах дітей, однак допомога їй надана не була, поліцію вона викликала у зв`язку з тим, що син поводиться агресивно та неадекватко, влаштовує бійки, кидається на неї з ножем; дитина з народження має вади: гіперактивність та підвищену збудженість, з цього приводу вона зверталася до лікарів; до 2026 року дитина на стаціонарному лікуванні у психіатрічній лікарні не перебувала, перебуває під наглядом невропатолога; зараз вона не працює, але роботу знайде у майбутньому. Після відібрання дитини вона має можливість відвідувати дитину. Під час перебування у Німеччині дитина місяць з її дозволу мешкала у іншій сім`ї, бо вона не могла з ним впоратись. Потім дитину повернули, бо ця сім`я також з ним не впоралась; два тижні дитина перебувала у медичному закладі. На роз`яснення прокурора, що відібрання дитини є тимчасовим заходом, пояснила, що дає згоду на перебування дитини у закладі, якщо йому там допоможуть.

Представник третьої особи - Харківський міський центр соціальних служб «Довіра» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, 09.07.2026 надав клопотання про розгляд справи за своєї відсутності, а також письмові пояснення, згідно з якими позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Прокурор Волкова Т. В. у судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, свідків, заслухавши думку прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається зі свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 08.11.2017 Холодногірським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_7 (батько), відомості внесені до актового запису про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, та ОСОБА_1 (мати) (а. с. 11).

Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні від 04.06.2026 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12).

31.01.2026 ОСОБА_1 було здійснено виклик на лінію 102 стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вдома поводить себе неадекватно, все вдома НОМЕР_2 , висловлюється нецензурно на її адресу, агресує, що підтверджується витягом з реєстру ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області (а. с. 14).

20.05.2026 ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області звернулося до ССД по Холодногірському району з повідомленням щодо ймовірного здійснення неналежного догляду матір`ю ОСОБА_1 за дитиною ОСОБА_4 , а також неналежний санітарний стан житла та інші обставини, що потребують перевірки (а. с. 15).

20.05.2026 посадовими особами ССД по Холодногірському району, інспектором СЮП ХРУП № З ГУНП в Харківській області, провідним фахівцем ВСР по Холодногірському району ХМЦСС "Довіра" було здійснено виїзд за місцем проживання родини ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого було складено акт обстеження умов проживання дитини, відповідно до якого встановлено задовільні санітарно-гігієнічні умови, ОСОБА_1 повідомила, що має конфлікти з сином ОСОБА_4 , за наслідками з ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду та повідомлено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків (а. с. 16).

27.05.2026 об 19.54 год. на гарячу лінію 102 надійшло повідомлення щодо неналежного виконання батьківських обов`язків по догляду за дитиною, яке відбувається за адресою: АДРЕСА_1 ; повідомлення надійшло від матері дитини, яка відмовилась надати свої контактні дані та повідомила, що не справляється з вихованням своєї дитини (а. с. 17).

27.05.2026 посадовими особами ССД по Холодногірському району, інспектором СЮП ХРУП № З ГУНП в Харківській області складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, згідно з яким встановлено, що дитина перебуває на обліку у лікарів-психіатрів, приймає ліки; під час огляду дитина перебуває у збудженому стані, кричить, плаче; ОСОБА_1 про дозу препаратів, що приймала дитина у цей день не повідомляє, пояснила, що з сином не справляється, акцентувала, що їй необхідно влаштовувати власне особисте життя, а не постійно доглядати за дитиною, проти тимчасового вилучення дитини не заперечувала (а. с. 18-22).

27.05.2026 посадовими особами ССД по Холодногірському району, інспектором СЮП ХРУП № З ГУНП в Харківській області на підставі визначення оцінки рівня безпеки як «дуже небезпечний» було тимчасово вилучено дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з небезпечного середовища за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено протокол від 27.05.2026 (а. с. 23).

За інформацією Управління соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району (лист від 01.06.2026 № 10-87/1219103-26) під час спілкування ОСОБА_1 повідомила, що дитину ОСОБА_2 27.05.2026 нарядом поліції вилучено та поміщено до МДКЛ № 24; вона відчуває емоційне виснаження у зв`язку з надмірною збудженістю, підвищеною активністю та проявами агресивної поведінки з боку її малолітнього сина та не в змозі самостійно впоратися з поведінкою дитини; ОСОБА_1 , яка є отримувачем державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одиноким матерям, було надано соціально-профілактичне та педогогічне консультування щодо виконання батьківських обов`язків, надано відповідні рекомендації; (а. с. 24-25).

Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради було прийняте рішення від 28.05.2026 № 22 «Про негайне відібрання дитини у матері», ухвалено негайно відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав; здійснити заходи щодо тимчасового влаштування дитини та звернутися до суду з відповідним позовом (а. с. 31).

Відповідно до інформації Відділу соціальної роботи по Холодногірському району ХМЦСС «Довіра», яка міститься в листі від 29.05.2026 з ОСОБА_1 неодноразово проводилась робота, направлена на мінімізацію складних життєвих обставин, підвищення батьківського потенціалу, профілактично-роз`яснювальні бесіди щодо належного виконання батьківських обов`язків, які не досягли позитивних результатів через небажання матері підтримувати зв`язок із фахівцями відділу та виконувати надані рекомендації; надано гуманітарну допомогу та допомогу в отриманні грошової підтримки, виплати вона отримала. (а. с. 26-27).

29.05.2026 посадовими особами ССД по Холодногірському району складено акт оцінки потреб сім`ї, висновок оцінки потреб сім`ї, отримані усні пояснення ОСОБА_1 , з яких вбачається, що її син ОСОБА_5 є дитиною, яка потребує індивідуального підходу до виховання, з приводу чого в неї з дитиною періодично виникають непорозуміння, дитиною піклується, доходів не має, отримує соціальну допомогу малозабезпеченим та пенсію з інвалідності (а. с. 28-30).

Наказом ССД по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 01.06.2026 № 49 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває у складних обставинах з причин ухиляння батьків від виконання батьківських обов`язків, взято на облік (а. с. 32).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що є директором КЗ «Харківська гімназія № 136 ХМР», у вересні-жовтні 2025 року ОСОБА_8 відвідував школу, потім дитина з матір`ю поїхала до Німеччини, вони підтримували зв`язок. Коли повернулися до України ОСОБА_5 не відвідував дистанційні заняття через гру в телефоні; вона пропонувала його матері ОСОБА_1 звернутися до інклюзивного спеціаліста з приводу поведінки дитини. У ОСОБА_1 є особливість у поведінці: вона кричить й дуже нервує, коли дитина не слухається. ОСОБА_8 не може зосередитись на навчанні, не тримає фокус на одній справі більш ніж декілька хвилин.

У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_11 , яка є медичним директором з питань дитинства КНП «МКЛ № 31» ХМР та пояснила, що ОСОБА_8 їй відомий з народження, бо дитина була зареєстрована у клініці, де свідок працювала. Кожне відвідування клініки супроводжувалось агресивною поведінкою ОСОБА_1 як до дитини, так і до персоналу. Дитина має певні розлади, перебуває під наглядом у неврологічному та психіатрічному відділеннях. Після повернення з Німеччини поведінка дитини дещо покращилася, їй відомо, що ОСОБА_8 перебував у Німеччині у спеціалізованому закладі.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 51 Конституції України встановлено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім`ї, сім`ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Батьки або інші законні представники дитини мають право отримувати інформацію щодо порядку та умов проходження їхньою дитиною, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження, стала свідком насильства або жорстокого поводження, відповідних програм для таких осіб.

Як вбачається зі ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ст. 23-1 Закону України «Про охорону дитинства» усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Суб`єкти соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб`єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності. Суб`єкти соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

У разі якщо у зв`язку із складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та виховання можуть здійснювати родичі, сім`я патронатного вихователя, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей служб у справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю, зобов`язані в максимально короткий термін запропонувати сім`ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини.

Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Положення частин першої - третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтями 183, 184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частиною другою ст. 193 СК України встановлено, що якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів - якщо дитина постійно проживає у державному чи комунальному закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладі, а батьки не беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має право пред`явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна та піклувальника згідно зі ст. 245 СК України.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відсутність позиції відповідача по суті позову не є підставою для задоволення позовних вимог, якщо вони не обґрунтовані та доказово не підтверджені.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Враховуючи, що під час соціальної роботи ОСОБА_1 неодноразово зазначала, що не справляється з поведінкою сина та потребує сторонньої допомоги у його вихованні, висловлювала прохання щодо влаштування дитини до закладу, який би забезпечував належний догляд та контроль за дитиною, на пропозиції щодо сприяння у оформленні сина до спеціалізованого навчального закладу неодноразово надавала відмову, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати, що мати малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків з догляду за дитиною, її медичного обстеження, виховання, не має мотивації та свідомого підходу до виховання малолітнього сина, систематично нехтує своїми батьківськими обов`язками, довготривалий час застосовує до дитини фізичне та психологічне насилля, чим порушує права та інтереси дитини щодо її виховання, взаємоповаги та принижує честь та гідність дитини, що у майбутньому може призвести до негативних наслідків у житті дитини, тому позовні вимоги у частині відібрання дитини без позбавлення матері батьківських прав підлягають задоволенню.

Суд виходить із пріоритету якнайкращих інтересів дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, та доходить висновку про наявність підстав для відібрання дітей від відповідачки без позбавлення її батьківських прав, що у подальшому не позбавляє останню звернутись до суду із заявою про повернення дитини.

Виходячи з визначеного законодавства про обов`язок батьків щодо утримання неповнолітньої дитини, прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд дійшов висновку, що розмір аліментів слід визначити, як того вимагають положення ст. 183 СК України, в частці від заробітку (доходу) матері, а саме: суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь органів опіки та піклування, державних установ та інших осіб, під опікою яких будуть знаходитись дитина, аліменти на утримання ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом.

На думку суду, саме вищевказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані та повідомлені суду, при цьому такий розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дитини та відповідатиме сталій судовій практиці щодо розміру частки доходу платника аліментів на утримання однієї дитини за звичайних умов.

Суд зауважує, що відповідачка доказів належного виконання своїх обов`язків по утриманню дитини не надала, а тому суд дійшов висновку про їх невиконання та порушення відповідного права, яке підлягає захисту шляхом стягнення з неї коштів на утримання малолітнього сина.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Харківський міський центр соціальних служб «Довіра» здійснити у подальшому довготривалий соціальний супровід родини ОСОБА_1 суд зазначає, що Харківський міський центр соціальних служб «Довіра» у справі має процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 48 ЦПК України), а тому суд позбавлений можливості покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, у зв`язку з чим вважає за необхідне у задоволенні такої позовної вимоги відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України.

За змістом частин першої, другої наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 14, ч. 2 ст. З Закону України « Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання до суду заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей.

За приписами вимог частини шостої статті 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Зважаючи на викладене, з відповідачки на користь держави належить стягнути суму судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 141, 259, 264-265, 274, 279, 280-282, 289, 354, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який виконує функції органу опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Харківський міський центр соціальних служб «Довіра», про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь органів опіки та піклування, державних установ та інших осіб, під опікою яких буде знаходитись дитина, аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 08.06.2026, до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.09.2026.

Суддя - Гримайло А. М.