Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №641/3487/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/2851/2026 Справа № 641/3487/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – Чайка І.В.,

за участю секретаря – Шумейко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу № 641/3487/26 за позовною заявою Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» (далі – КП «Житлокомсервіс») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в якій просило:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудникових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2007 р. по 01.03.2012 р. в сумі 268,61 грн., за період з 01.03.2015 р. по 01.05.2019 р. в сумі 10 960,95 грн.;

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудникових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.05.2019 р. по 01.04.2026 р. в сумі 23 568,04 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачі зареєстровані в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні Комунального підприємства «Житлокомсервіс». Відповідачі є споживачами послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій. Однак, в порушення приписів чинного законодавства свого обов`язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій не здійснювали, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість: у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудникових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2007 р. по 01.03.2012 р. в сумі 268,61 грн., за період з 01.03.2015 р. по 01.05.2019 р. в сумі 10 960,95 грн.; у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудникових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.05.2019 р. по 01.04.2026 р. в сумі 23 568,04 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалами суду від 25.06.2026 та 09.07.2026 року відповідачу ОСОБА_1 продовжено процесуальний строк для подання відзиву.

До судового засідання представник позивача не з`явилась, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розглядати справу за її відсутності. Також зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Бережнова Ю.Є. в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи міститься заява, в якій вони просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 01.04.2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання/перебування таких осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 від 20.12.2006 року КП "Жилкомсервіс" визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

28.11.2006 року у газеті "Слобода" опубліковано Договір про надання житлово-комунальних послуг.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20.12.2011 року встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 318 від 11.05.2018 року скориговано тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановлені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20.12.2011 року.

Рішенням 23 сесії ХМР 8 скликання від 26.01.2024 № 522/24 КП "Жилкомсервіс" було перейменовано у КП "Житлокомсервіс".

Згідно довідки про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 у відповідачів наявна заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в загальному розмірі 34 797,60 грн., а саме:

-у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за період з 01.01.2007 р. по 01.03.2012 р. в сумі 268,61 грн., за період з 01.03.2015 р. по 01.05.2019 р. в сумі 10 960,95 грн.;

-у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за період з 01.05.2019 р. по 01.04.2026 р. в сумі 23 568,04 грн.

Наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг зумовила звернення КП "Житлокомсервіс" до суду з цим позовом, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з управління багатоквартирним будинком, утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, утримання ліфтів тощо, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи встановлено, що відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в загальному розмірі 34 797,60 грн., а саме:

-у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за період з 01.01.2007 р. по 01.03.2012 р. в сумі 268,61 грн., за період з 01.03.2015 р. по 01.05.2019 р. в сумі 10 960,95 грн.;

-у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за період з 01.05.2019 р. по 01.04.2026 р. в сумі 23 568,04 грн.

При цьому, представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Бережновою Ю.Є. було подано заяву, в якій вона просила застосувати до позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

З 12.03.2020 року з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім цього, Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи вищевикладене, строки, визначені статтею 257 ЦПК України, продовжуються на строк дії карантину та воєнного стану, то відповідно позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.01.2007 по 01.03.2012 року, а також за період з 01.03.2015 по 12.03.2017 року заявлені поза межами строку позовної давності.

Водночас, суд зазначає, що позовні вимоги КП «Житлокомсервіс» про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за період з 01.04.2017 по 01.05.2019 року, а також вимоги КП «Житлокомсервіс» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.05.2019 по 01.04.2026 року заявлені в межах строків позовної давності, та відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо судових витрат зі сплати судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2 895,36 грн. з розрахунку: 30 288,83 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х100%/34 797,60 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 87 % задоволених позовних вимог; 3 328 грн (ставка судового збору) х 87 %/100% = 2 895,36 грн.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на отримання інформації з Порталу електронних сервісів міста Харкова, оскільки доказів здійснення оплати за отримання інформації із зазначеного вище Порталу, суду не надано.

Керуючись ст.ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 293, 294, 315-319 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.04.2017 року по 01.05.2019 року в розмірі 6 720 (шість тисяч сімсот двадцять) грн. 79 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період: з 01.05.2019 року по 01.04.2026 року в розмірі 23 568 (двадцять три тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн. 04 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 895 (дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 36 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Комунального підприємства «Житлокомсервіс», юридична адреса: м. Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя І.В.Чайка