Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №569/288/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/288/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рогозін С.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

15 грудня 2026 року о 01 год 18 хв, в м. Рівне по вул. Петра Могили, 9, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6810 (0477)» та проведення такого огляду в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Меркулов С.А. подав до суду письмові пояснення, в яких просив закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На доведення доводів посилався на відсутність підстав зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , на суперечність у кваліфікації ознак сп`яніння, на наявність усної згоди ОСОБА_1 на медичний огляд, на психологічний тиск та порушення права на захист.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

З огляду на те, що ОСОБА_1 була повідомлена про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, повідомлялася про судові засідання, нею подавалися клопотання про відкладення судового розгляду справи через адвоката Меркулова С.А., враховуючи, що участь особи при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, беручи до уваги, що у справі приймає участь захисник ОСОБА_1 адвокат Меркулов С.А., суд вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів.

Допитаний за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні в якості свідка інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області старший лейтенант поліції Мороз О.В., суду показав, що 15 грудня 2025 року під час комендантської години о 01 год. 18 хв. було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , яка перебувала із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. На запитання сторони захисту щодо однієї із встановлених ознак, а саме запах алкоголю з порожнини рота мав солодкий запах, свідок суду пояснив, що кожен алкогольний напій має свій запах алкоголю, наприклад шампанське має солодкий запах алкоголю. Підтвердив наявність всіх документів на Alcotest Drager. Вказав, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак не відмовлялася їхати до медичного закладу, але тільки без нашого супроводу, що було мною розцінено як відмова, оскільки ми повинні особу доставити в медичний заклад. Вказав, що на місці зупинки транспортного засобу було роз`яснено водієві її права, в тому числі право на захист.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Меркулова С.А., допитавши свідка, дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, є зокрема відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суб`єкт зазначеного правопорушення спеціальний особа, яка керує транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується умисною формою вини у формі прямого умислу.

Зі змісту сформульованої у ст. 130 КУпАП диспозицій слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).

За приписами п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів обов`язок пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Водій ОСОБА_1 погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм законодавства держави Україна, проте вимоги вказаного пункту ним дотримано не було.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується дослідженими та оціненими в ході судового розгляду доказами.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №541077 від 15.12.2025 встановлено час, місце та спосіб вчинення адміністративного правопорушення.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено, як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. При цьому, будь-які зауваження щодо змісту вказаного протоколу відсутні.

Отже такий доказ суд вважає належним та допустимим, крім того обставини, викладені у вищезазначеному протоколі, підтверджуються й іншими доказами, наявними у справі.

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя.

З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.12.2026 вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі та зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , в ході спілкування та перевірки документів у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. В подальшому працівниками поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 відмовилася, після цього запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 сказала «Будемо. Їдемо в лікарню», однак наполягає їхати самостійно. Неодноразово ОСОБА_1 каже, що поїде в лікарню, не відмовляється, однак зазначає, що з Вами не поїду.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, отриманий у встановленому законом порядку, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Об`єктивних причин відмови ОСОБА_1 , яка керуючи транспортним засобом перебувала з явними ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та проходження такого огляду у медичному закладі, не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи сторони захисту про неправомірність зупинки транспортного засобу, суд вважає безпідставними.

Свідок ОСОБА_2 пояснив, що причиною зупинки було пересування транспортного засобу в комендантську годину.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2025 № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «;Про правовий режим воєнного стану», «;Про оборону України», «;Про національну безпеку України», «;Про Національну поліцію», «;Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення військового стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану.

Суд додатково звертає увагу, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.

Отже, твердження захисника водія ОСОБА_1 щодо неправомірності дій працівників поліції при зупинці транспортного засобу не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Щодо суперечності у кваліфікації ознак сп`яніння, на що посилається адвокат Меркулов С.А., то суд вказує, що вирішення кваліфікації ознак алкогольного сп`яніння у водія відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в стані алкогольного сп`яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак алкогольного сп`яніння.

В той же час, підтвердити або спростувати наявність відповідного стану сп`яніння можливо лише шляхом проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, від чого ОСОБА_1 відмовилася, хоча згідно п. 2.5 ПДР України зобов`язана була на вимогу поліцейського, в якого виникли припущення щодо перебування водія в стані сп`яніння, пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення його дійсного стану.

Також не знайшли свого підтвердження доводи адвоката Меркулова С.А., з приводу того, що працівники поліції чинили на ОСОБА_1 психологічний тиск.

Згідно відеозапису, який здійснювався безперервно, не вбачається з боку працівників поліції жодних неправомірних дій тих по відношенню до водія транспортного засобу, працівники поліції діяли в межах службових повноважень.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні зауваження та будь-які скарги на неправомірні дії працівників поліції, як і відсутні на момент розгляду даної адміністративної справи дані щодо оскарження неправомірних дій працівників поліції водієм, відповідно до вимог ст. 267 КУпАП, а тому у суду відсутні підстави вважати, що протокол відносно ОСОБА_1 складено з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, та не відповідає дійсним обставинам.

Доводи сторони захисту щодо не роз`яснення прав ОСОБА_1 спростовуються відеозаписом.

З долученого до справи відеозапису вбачається, що поліцейськими роз`яснено ОСОБА_1 її права, в тому числі право на захист, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_2 .

Суд не бере до уваги доводи адвоката Меркулова С.А. про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від медичного огляду, а лише бажала пройти його самостійно, без супроводу працівників поліції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 7 розділу І Інструкції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі відмови водія від проведення огляду на місці зупинки або незгоди з його результатами огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Відповідно до ч. 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водії транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я.

Таким чином, бажання ОСОБА_1 прибути до медичного закладу самостійно не відповідає встановленому порядку проведення огляду та не спростовує факту відмови від його проходження.

При накладенні стягнення, суд згідно з вимогами ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Суд враховує, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв за вказане правопорушення пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Із врахуванням особи правопорушника, виходячи із характеру вчиненого правопорушення, яке є тяжким, зважаючи на суспільну небезпечність правопорушення, підвищену соціальну чуттєвість та визначені законодавцем вид та розмір адміністративного стягнення, з метою належного виховання правопорушника, запобіганню вчинення нових правопорушень, враховуючи ступінь його вини та обставини правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягають стягненню з порушника в прибуток держави 665,60 грн. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.283, 84 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (реквізити для сплати штрафу: отримувач ГУК у Рівненській області/Рівненська область/21081300; код отримувача (ЄДРПОУ) 38012494; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); розрахунковий рахунок UA218999980313020149000017001; код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в прибуток держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Святослав РОГОЗІН