Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №562/1804/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Суд: Здолбунівський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 06 вересня 2026 р.

Справа: №562/1804/26

Суддя: Ковалик Ю. А.

Справа № 562/1804/26

Номер провадження 2/562/1412/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань Камінник В.С., за участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунів в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області (далі - відповідач), просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 на приміщення школи в АДРЕСА_1 , загальною забудовою 125,1 кв.м та допоміжних будівель і споруд площею 23,9 кв.м; судові витрати залишити за позивачем.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом на майно, яку вона прийняла, в тому числі на приміщення школи в с. Мости Рівненського району Рівненської області, яке придбане спадкодавцем в грудні 1988 року. Отримати свідоцтво про право на спадщину на приміщення школи позивач не має можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи та реєстрація права власності на нього, тому вона змушена звертатися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05.06.2026 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08.06.2026 відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву від 17.06.2026, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що предметом договору є будівельні матеріали, а не нерухомість. Відповідно до договору від 28.12.1988 приміщення школи продавалося виконкомом Будеразької сільської ради виключно «на знос». Пункт 5 договору зобов`язував покупця ОСОБА_3 знести будівлю та звільнити земельну ділянку до 01.06.1989 року. Покупець умов договору не виконала. З огляду на це, у неї виникло право власності на будівельні матеріали, а не на житловий об`єкт.

Об`єкт не входить до спадкової маси. За життя ОСОБА_3 не набула і не зареєструвала право власності на будівлю школи. Оскільки позивач не надала доказів законного права приватної власності чи користування земельною ділянкою на якій розташована будівля школи, утримання будівлі на комунальній землі громади є самочинним, що унеможливлює визнання права власності на нерухомість в порядку спадкування.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ільїн В.А. підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Похилюк Б.Ю. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву від 04.09.2026 про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 грудня 1988 року між головою виконкому Будеразької сільської ради та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу на знос, згідно якого голова виконкому продав приміщення школи на знос, будинок знаходився на балансі сільської ради в селі Мости Здолбунівського району Рівненської області. ОСОБА_3 зобов`язувалася знести будинок і звільнити земельну ділянку до 01 липня 1989 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, є її дочка - ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» № 378 від 05.03.2026, згідно відомостей наявних в архівних матеріалах бюро, станом на 01.01.2013 право власності на приміщення школи за адресою Рівненська обл., Рівненський район, с. Мости не зареєстровано.

Згідно листа архівного управління Рівненської районної військової адміністрації від 04.05.2026, документи, які підтверджують перебування на балансі Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області приміщення школи у с. Мости станом на грудень 1988 року, до архівного управління на державне зберігання не надходили, відомостей про їх місцезнаходження немає.

Листом від 08.05.2026 Мізоцька селищна рада Рівненського району Рівненської області повідомила про відсутність в архіві Мізоцької селищної ради документів, які б підтверджували станом на 1988 рік перебування на балансі Будеразької сільської ради Рівненського району Рівненської області приміщення школи, розташованої в с. Мости Рівненського (колишнього Здолбунівського) району Рівненської області.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Разом з тим, главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» де вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

У разі, коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, та являє собою визначену законодавством сукупність функцій, притаманну юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

За таких обставин позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, а саме приміщення школи в с. Мости по вул.Центральній Рівненського району Рівненської області.

Крім того, спадкодавець ОСОБА_3 купуючи згідно договору купівлі - продажу на знос від 28.12.1988 приміщення школи зобов`язувалася знести вказану будівлю і звільнити земельну ділянку до 01.07.1989, тобто фактично ОСОБА_3 купувала будівельні матеріали, тому вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно, а саме приміщення школи в с. Мости Рівненського району Рівненської області є безпідставними та не підлягають до задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Мізоцька селищна рада Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження селище Мізоч, вул. Тараса Якимчука, 12 Рівненського району Рівненської області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04386545.

Повне судове рішення складене 07 вересня 2026 року.

Суддя: Ю.А. Ковалик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua