Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №398/3692/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3692/26

провадження №: 2/398/3674/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" серпня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Голосеніної Т.В.,

за участю секретаря Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 21.05.2022 року сторони перебувають у шлюбі, від спільного проживання мають двох дітей: неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач та відповідач побудувати сімейні відносини на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги не змогли. Стосунки між сторонами розладились, почались часті сварки. Протягом подружнього життя вони зрозуміли, що не збігаються ні характерами, ні типами темпераменту, ні поглядами на життя тощо. Наразі сторони спільного господарства не ведуть, разом не проживають та шлюбних відносин не підтримують. Сім`я фактично припинила своє існування, а подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливими. Внаслідок зазначених обставин шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, взаєморозуміння та сімейні зв`язки втрачені, а укладений шлюб має виключно формальний характер. У зв`язку з викладеним, подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача

Неповнолітні діти проживають та зареєстровані за місцем проживання матері — ОСОБА_1 , яка забезпечує їх утримання, виховання та належний догляд. Станом на момент звернення до суду спору щодо визначення місця проживання дітей між батьками немає.

Просить розірвати шлюб та стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 1064,96 грн. – судовий збір, 4000 грн. – послуги на правничу допомогу, а також після розірвання шлюбу бажає змінити прізвище на дошлюбне « ОСОБА_5 ».

Позивач та її представник – адвокат Ковальова Т.Ю. у судове засідання не з`явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, надав суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнав.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , від 21.05.2022 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №255.

Від спільного проживання сторони мають двох дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивач також просила після реєстрації розярвання шлюбу відновити дівоче прізвище " ОСОБА_5 ".

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Судом встановлено, що до реєстрації шлюбу з відповідачем позивач мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.05.2022 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.11.2010 року встановлено, що ОСОБА_9 – позивач, перебувала у шлюбі з ОСОБА_10 та мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 », що також підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_3 від 29.01.2019 року.

Суд звертає увагу позивача, що нормою ст.113 СК України передбачено, у випадку розірвання шлюбу через суд, особа має право повернути лише те прізвище, яке мала безпосередньо перед цим шлюбом.

Оскільки перед шлюбом з ОСОБА_2 позивач мала прізвище попереднього чоловіка " ОСОБА_8 ", суд відповідним рішенням зможе повернути позивачу лише прізвище попереднього чоловіка " ОСОБА_8 ", а тому у задоволенні вимог щодо відновлення позивачу прізвища " ОСОБА_5 " слід відмовити.

Суд роз`яснює, що позивач може змінити своє прізвище на дівоче шляхом звернення з відповідною заявою до органу Державної реєстрації актів цивільного стану в загальному порядку.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, за винятком якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно роз`яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача),суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону, права, свободи чи інтереси інших осіб не порушує, суд вважає, що позов в частині, визнаний відповідачем, підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини сторонами не підтримуються, сторони спільно не проживають та не ведуть спільне господарство, шлюб між сторонами фактично розпався, а сім`я носить формальний характер. Діти проживають разом з позивачем, спору про їх місце проживання, на час розгляду справи, немає.

Враховуючи зазначені норми права та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі вищевикладеного з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 532,48 грн.

Стосовно витрат позивача на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03.06.2026 року, детальний опис робіт за договором від 03.06.2026 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №06-26 від 03.06.20269 року.

Перевіривши матеріали справи, а також приймаючи до уваги визнання відповідачем позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 21.05.2022 року Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №255.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 532,48 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., а всього: 4532 (чотири тисячі п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову відповідно до квитанції №0091-3667-4728-5678 від 03.06.2026 року в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.В. Голосеніна