Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №385/1119/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 385/1119/26

2/385/590/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання – Стародуба В.В.,

представниці позивача – адвоката Мотальової-Кравець В.Ю.,

представниці відповідачки – адвоката Животовської Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позов мотивовано тим, що рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.02.2024 року по справі № 385/132/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , стягуються аліменти на утримання спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня вступу рішення суду в законну силу і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі рішення суду, 25.11.2024 року було видано виконавчий лист № 385/132/24 та відкрито виконавче провадження № 76683834.

Позивач просить зменшити розмір аліментів, оскільки його матеріальне становище погіршилося, та він неспроможний сплачувати аліменти у раніше визначеному судом розмірі, адже ОСОБА_1 звільнився з військової служби за станом здоров`я, отримав інвалідність 3 групи, вийшов на пенсію, має борги перед банківськими установами за лікування та має утримувати не тільки дочку, а й неповнолітнього сина від іншого шлюбу.

Просить суд, зменшити розмір аліментів утримуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.02.2024 року по справі № 385/132/24 на утримання дитини: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1/6 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття, у разі зменшення розміру аліментів, перерахувати борг по виконавчому провадженню до 1/6 частини за період заборгованості та стягнути з відповідачки судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився. Представниця позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась. Представниця відповідачки в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , стягуються аліменти на утримання спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня вступу рішення суду в законну силу і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13), що також не заперечується сторонами.

На підставі рішення суду, 25.11.2024 року було видано виконавчий лист № 385/132/24 та відкрито виконавче провадження № 76683834 (а.с. 13).

Позивач ОСОБА_1 звільнений в запас з військової служби (а.с. 38-39), є особою з інвалідністю 3 групи (а.с. 12), звільнився з АТ «Українська залізниця», Регіональна філія «Одеська залізниця», локомотивне депо Христинівка, у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 15-21), має кредитні зобов`язання перед банківською установою, станом на 08.06.2026 року в розмірі 35998,88 грн. (а.с. 23).

У позивача на утриманні перебуває неповнолітній син від іншого шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14, 22).

Позивач хворіє та проходив лікування (а.с. 24-37, 41-42).

Відповідно до ч.ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з постановою Верховного Суду від 29 січня 2021 року по справі № 303/369/20, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ч.3 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В частині 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, у розумінні ст.81 ЦПК України та ст.192 СК України мається на увазі необхідність саме позивачу доводити обставини змін у матеріальному становищі, сімейному стані, здоров`ї або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Суд звертає увагу, що підставою для зменшення раніше встановленого розміру аліментів є, зокрема, зміна матеріального або сімейного стану. Тобто позивачем має бути доведено, що його матеріальний або сімейний стан з моменту встановлення судовим рішенням розміру аліментів до моменту звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів змінився на стільки, що унеможливлює сплату ним аліментів у раніше визначеному розмірі.

Відповідно до висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) зменшення розміру аліментів можливе лише в разі доведення позивачем належними та допустимими доказами факту погіршення майнового стану платника аліментів, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану, що змінився на стільки, що унеможливлює сплату ним аліментів у раніше визначеному розмірі, доказів такого не надано, а наявність іншої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Також суд враховує, що аліменти стягуються у пропорції до доходу позивача, а тому при їх зменшенні також відповідно і зменшиться розмір стягуваних аліментів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, без доведення погіршення його майнового становища та (або) суттєвого погіршення його стану здоров`я, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини на користь якої стягнуто аліменти та суперечитиме її інтересам.

Встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, підстави для задоволення позову відсутні.

При ухваленні рішення, судом враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2024 у справі № 688/4308/23. Аналогічні за змістом висновоки викладено у постановах Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Разом з тим, визначений рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області по справі № 385/132/24 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а саме положенням ст.ст. 182,183 СК України, а його зменшення у зв`язку з тим, що у позивача змінився матеріальний стан, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне майнове забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести відповідні витрати на утримання доньки, а також такі витрати не позбавлять позивача матеріального забезпечення.

У зв`язку з тим, що у задоволені позовних вимог відмовлено судові витрати залишаться за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.182, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів — відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ігор ПАНАСЮК

Дата документа 07.09.2026