Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №372/4180/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4180/26

Провадження № 1-кп-363/26

В И Р О К

іменем України

04 вересня 2026 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026110000000480 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Тільне Корюківського р-ну., Чернігівської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

14.05.2026 приблизно о 21 год. 25 хв. водій ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (1.88 ‰), керуючи технічно-справним автомобілем марки «Audі А4», р.н. НОМЕР_2 (іноземної реєстрації), рухався по вулиці Київська біля буд. № 130, в бік а/д Р-01, в межах міста Обухів Обухівського р-ну Київської обл., зі швидкістю 100 км/год.. В цей час, за вказаною адресою, в межах розмітки нерегульованого пішохідного переходу, яка на той момент освітлювалась придорожнім освітленням, а саме: з ліва на право, відносно напрямку руху автомобіля перетинав проїзну частину вказаної вулиці пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, свідомо розпочав керування технічно справним автомобілем марки «AudіА4», р.н. НОМЕР_2 (іноземної реєстрації), під час якого, рухаючись по проїзній частині вул.Київській неподалік буд. № 130, в бік а/д Р-01, в межах м. Обухів Обухівського р-ну Київської обл., зі швидкістю 100 км/год., тобто допускаючи перевищення максимально допустимої швидкості в межах населеного пункту, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми діями створив для себе умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, не зміг відповідно оцінити дорожню обстановку в момент виникнення небезпеки для руху, а саме в момент об`єктивного виявлення пішохода який перетинав з ліва направо відносно напрямку руху автомобіля, проїзну частину вказаної вулиці, в межах розмітки нерегульованого пішохідного переходу, яка на той момент освітлювалась придорожнім освітленням, маючи можливість виявити його та негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, продовжив рух далі, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , в результаті чого, останній отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

Грубе порушення водієм ОСОБА_7 , вимог пунктів 12.4, 12.9 підпункт «б» та 18.1 Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_9 ..

Допитана в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе у вчиненні указаного злочину визнала повністю, та пояснив, що дійсно він 14.05.2026 року близько 21 години їхав на автомобілі «AudіА4», з іноземною реєстрацією по вул. Київська в м. Обухів, а саме в районі (БХЗ) , за кермом він перебував в стані алкогольного сп`яніння, оскільки в той день вживав спиртні напої. Проїжджаючи пішохідний перехід він не замітив пішохода , якого збив та останні помер на місці ДТП. Заявлений цивільний позов він визнає частково. А саме в сумі 500000 грн., оскільки в нього не має таких коштів, як бажає потерпіла. Також вказав що він на адресу потерпілої перерахував 80000 грн., в якості часткового відшкодування шкоди. Просить його суворо не карати, розкаюється та просить вибачення у потерпілої.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом досліджено дані, що характеризують особу обвинуваченого, дослідження інших доказів по справі визнано недоцільним, оскільки ті фактичні обставини справи, ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з`ясовано, чи правильно розуміє ОСОБА_7 зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позицій, а також роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Щодо заявлених вимог цивільного позову, то їх прийнято судом дослідити повністю.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що вона є матір`ю загиблого ОСОБА_9 , про обставини даного ДТП їй відомо зі слів працівників поліції. В той вечір її син пішов на практику на підприємство та переходячи дорогу по пішохідному переходу йо збив п`яний водій, як їй стало відомо це ОСОБА_7 .. Ніякої шкоди обвинувачений їй не відшкодував, від страхової компанії вона отримала 129767,50 грн.. Вона вважає що їй заподіяна моральна шкода в розмірі 3 000 000 грн., однак з урахуванням виплат страхового відшкодування просить стягнути з обвинуваченого заподіяну моральну шкоду в розмірі 2 891 912 грн. 50 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 27 000 грн.. Вважає обвинуваченого винним в даному ДТП, просить задовольнити заявлений нею цивільний позов, щодо міри покарання то просить щоб воно було максимально суворе.

Представник потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги потерпілої та просить їх задовольнити. Крім того він не згодний з думкою прокурора , що в діях обвинуваченого вбачається щире каяття.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності з врахуванням ч.1 ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 286-1 КК України доведеною повністю, та приходить до висновку про доведеність його винуватості у вчиненні даного злочину, оскільки він керуючи транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 ..

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, особу винного та його відношення до скоєного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання, суд вбачає щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а саме часткове відшкодування збитків потерпілій, є військовослужбовцем, думку прокурора та потерпілої які просять позбавляти волі обвинуваченого, суд знаходить, що виправлення ОСОБА_7 не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Призначення іншого виду покарання, на думку суду, є недоцільним.

Вирішуючи питання щодо застосування до обвинуваченого додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керувати автотранспортними засобами, суд вважає за можливе застосовувати дану міру покарання , оскільки даний злочин пов`язаний з експлуатацією транспортного засобу та порушенням обвинуваченим ПДР України в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , слід залишити тримання під вартою до вступу вироку в закону силу.

При вирішенні цивільного позову суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає відповідно до вимог ч.3 ст. 23 ЦК з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичного болю та душевних страждань яких зазнали потерпілі, їх тривалості, та безповоротності, форму вини обвинуваченого, та враховуючи при цьому вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25 травня 2001 року та 27 лютого 2009 року), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Суд приходить до висновку, що в ході слухання справи знайшов підтвердження факт того, що діями обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 було завдано значної моральної шкоди, а тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та домірності, враховуючи, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_7 , і саме його протиправні дії призвели до тяжких наслідків у вигляді смерті людини, суд вважає, що позов у частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню і вважає доведеним розмір моральної шкоди у сумі 2 891 912,50 грн.. Крім того підлягають задоволенню позовні вимоги в частині витрат на правову допомогу в сумі 27000 грн., оскільки вони підтвердженні наявними та допустимими доказами.

Судові витрати за проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді восьми років позбавлення волі, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на вісім років.

Час відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши йому в термін відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 15 травня 2026 року до дня набрання вироком законної сили , з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_7 7701 грн. 76 коп. на користь держави за проведення експертиз.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 заподіяну моральну шкоду в розмірі 2 891912, 50 грн., та 27000 грн. витрати на правову допомогу.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2026 року на автомобіль марки «Audі А4», р.н. НОМЕР_2 (іноземної реєстрації), скасувати.

Речові докази по справі; - транспортний засіб, автомобіль марки «Audі А4», р.н. НОМЕР_2 (іноземної реєстрації), що знаходяться на майданчику тимчасового утримання в с. Борисів Фастівського району – звернути в дохід держави.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1