Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №371/2263/25 — Миронівський районний суд Київської області

07.09.2026

Єдиний унікальний № 371/2263/25 провадження № 2/371/770/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/2263/25

Провадження № 2/371/770/26

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Чайки А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на ті обставини, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 23 серпня 2024 року було укладено договір позики, за яким позивач надав ОСОБА_2 в позику грошові кошти в сумі 60000,00 грн. На підтвердження цього факту відповідач 23 серпня 2024 року написала розписку на суму 60000,00 грн. Відповідач зобов?язалася повернути позику в повному обсязі в термін до 01 квітня 2025 року, а у випадку не виконання цього обов`язку зобов`язалась виплачувати компенсацію в розмірі 1% від суми боргу за кожен тиждень прострочення платежу.

Однак, на час подання позову, ОСОБА_2 свої зобов`язання згідно договору та вказані в борговій розписці строки не виконала, борг не повернула, компенсацію за затримку повернення боргу не сплатила.

Позивач неодноразово в усній формі звертався до ОСОБА_2 з вимогою повернути позику, однак відповідач кошти не повертала, постійно відкладала розрахунок, зазначала інші строки повернення боргу, наводила всілякі відмовки і умовляння зачекати.

14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою (претензією), яку вона отримала 31 жовтня 2025 року. Проте жодної відповіді, ні усної, ні письмової, на претензію вона не надала, проігнорувала претензію і на контакт не вийшла.

ОСОБА_2 не виконала свого обов`язку щодо повернення позики в строк до 01 квітня 2025 року, кошти ОСОБА_1 не повернуті по теперішній час.

Просив в судовому порядку стягнути з відповідача борг за договором позикив розмірі 60000,00 грн та 1% річних, починаючи з 01 квітня 2025 року до дати фактичного виконання судового рішення.

Також, просив стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1211,50 грн, витрати на професійну правничу допомогу, яку позивач поніс у зв?язку з розглядом справи, у розмірі 8000,00 грн.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від 23 січня 2026 року відкрито провадження у справі постановлено, розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

02 лютого 2026 року та 30 квітня 2026 року (повторно) копію ухвали про відкриття спрощеного провадження направлено відповідачу за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.

23 лютого 2026 року та 21 травня 2026 року до суду повернуто конверти із вкладенням. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлення вказано «адресат відсутній за зазначеною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд вжив заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи за адресою зареєстрованого місця проживання.

У зв`язку з наведеним, за відсутності відповідача за адресою зареєстрованого місця проживання, суд вважає, що судовий виклик (судове повідомлення) вручено йому належним чином.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не подала.

На підставі положень частини другої статті 191 та частини восьмої статті 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

23 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 надав у позику відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60000,00 грн.

На підтвердження факту отримання коштів відповідач ОСОБА_2 23 серпня 2024 року власноруч написала боргову розписку, за змістом якої вона отримала від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 60000,00 грн, які зобов?язується повернути в строк до 01 квітня 2025 року, у випадку не виконання даного обов`язку зобов`язалась виплатити компенсацію в розмірі 1% від суми боргу за кожен тиждень прострочення платежу. За змістом розписки кошти отримані в якості безпроцентної позики (а.с. 28).

Позивач 14 жовтня 2025 року направив відповідачеві письмову претензію про погашення заборгованості та сплати компенсації в розмірі 1% річних від суми боргу за кожен тиждень прострочення платежу (а.с. 7).

Відповідачем не виконано умови вищезазначеного договору у строк, зазначений нею у борговій розписці. Розписка в оригіналі перебувала у позивача та надана ним суду для долучення до матеріалів справи.

Згідно даних здійснених позивачем ОСОБА_1 розрахунків, загальна сума позовних вимог, станом на дату звернення до суду 26 грудня 2025 року, складала: 82800,00 грн, з яких 1% річних від суми боргу за кожен тиждень прострочення платежу, який складає 38 тижнів, що становить 22800,00 грн (60000,00 грн х 1% х 36 тижнів).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 , визначаючи зміст позовних вимог, мотивує їх наявністю зобов?язань,правовою підставою виникнення яких є боргова розписка від 23 серпня 2024 року, згідно умов якої він надав у позику відповідачуОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60000,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути вказані кошти у визначений у розписцітермін.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №6-1967цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-цта постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі №357/13897/16-ц.

Факт укладення договору безпроцентної позики та зміст умов договору, а також факт отримання боржником від кредитора грошової суми, підтверджуються даними боргової розписки від 23 серпня 2024 року.

Як вбачається зі змісту розписки, позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 60000,00 грн, грошові кошти передані позикодавцем та отримані позичальником у готівковій формі, позичальник ОСОБА_2 зобов?язалася повернути позику до 01 квітня 2025 року, у випадку не виконання цього обов`язку зобов`язалась виплатити компенсацію в розмірі 1% від суми боргу за кожен тиждень прострочення платежу.

Надавши оцінку змісту розписки, суд дійшов висновку, що вона містить підтвердження факту наявності у відповідача ОСОБА_2 боргу перед позивачем ОСОБА_1 та зобов?язання відповідача повернути отримані у позику кошти у встановлений в розписці термін.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові коштиу такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Зі змісту розписки вбачається, що сторони визначили, що повернення коштів, позичених 23 серпня 2024 року, мало відбутися в термін до 01 квітня 2025 року.

Доказів повного чи часткового виконання зобов?язань за договором позики відповідачем ОСОБА_2 не надано.

Мотиви суду щодо суми коштів, яка підлягає стягненню

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов?язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов?язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов?язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов?язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивач просив стягнути заборгованість за договором позики у грошовій одиниці України - гривні, в якій позика була надана.

Сторони у борговому документи визначили, що позичальник зобов?язується повернути отримані кошти в термін до 01 квітня 2025 року. Загальна сума позики, яка підлягає поверненню на деньостаточного розрахунку, 60000,00 грн.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором позики в сумі 60000,00 грн.

Пред`являючи вимоги про стягнення позики, позивач просив, окрім суми основного боргу, на підставі частини другої статті 625 ЦК України, стягнути 1% річних від суми боргу за кожен тиждень прострочення платежу. На час звернення до суду такий строк склав 38 тижнів. Сума прострочення 22800 грн.

Щодо вказанихвимог суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов?язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов?язанняборжник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем доведено, що відповідач має перед ним грошове зобов?язання, яке виникло з договору позики від 23 серпня 2024 року. Доведено, що за укладеним договором сторонами передбачено, що в разі порушення грошового зобов?язання, позичальник має сплатити1% річних від суми боргу за кожен тиждень прострочення платежу. Отже сторонами встановлено інший рохзмір процентів взамін трпьох процентів річних від простроченої суми,

В Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв?язку із невиконанням ОСОБА_2 грошових зобов?язань, що випливають із договору позики, наявність яких та розмір констатовано вище, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку, що такі обставини мали місце, позов є доведеним в частині стягнення суми боргу за договором позики.

Підстави для стягнення 1% річнихвід суми боргу за кожен тиждень прострочення платежу, нарахованих після 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за договором, відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1211 гривень 50 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 10).

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 877 гривень 89 копійок (60000,00 х 1211,50/ 82800,00).

Вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами частин другої та третьої 3 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20).

На підтвердження понесени судових витрат до позовної заяви додана копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Назаренко А.М. № 693 від 03 червня 2024 року (а.с. 5зв), ордер серії СА № 1144785 від 10 грудня 2025 року на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Назаренко А.М. (а.с. 5), квитанція від 06 жовтня 2025 року про сплату позивачем гонорару у розмірі 2000,00 гривень та 6000,00 гривень за послуги згідно договору № б/н від 06 жовтня 2025 року (а.с. 11, 11зв).

До позовної заяви представник позивача додала детальний опис робіт виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи визначену у загальному розмірі 8000,00 гривень, з яких 1000,00 гривень – консультація правового характеру з використанням юридичної літератури, 2000,00 гривень – вивчення та надання правової оцінки письмовим документам наданих адвокату клієнтом, підгтовка та направлення претензії боржнику, 5000,00 гривень – підготовка позовної заяви та письмових доказів до позову, подання позову до суду та направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги у виді консультації правового характеру з використанням юридичної літератури – 1000,00 гривень, вивчення та надання правової оцінки письмовим документам наданих адвокату клієнтом, підгтовка та направлення претензії боржнику – 2000,00 гривень, підготовка позовної заяви та письмових доказів до позову, подання позову до суду та направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу – 5000,00 гривень.

Всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 8000,00 грн (1000,00 +2000,00 + 5000,00).

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 137, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позикизадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 60000гривень 00 копійок та понесені судові витрати в розмірі 8877 гривень 89 копійок, загалом 68877 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 89 копійок.

Відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1% річних від суми боргу за кожен тиждень прострочення платежу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 07 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 .

Суддя Л.О. Капшук