Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №369/23841/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/23841/25

Провадження № 2/369/12987/25

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/23841/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 02.06.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб.

21.01.2017 року сторонами було розпочато ремонт квартири, який завершено у квітні 2017 року. Витрати на ремонт підтверджуються квитанціями, наявними у позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі народилася донька – ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Упродовж всього періоду шлюбу відповідач працював за кордоном та приїжджав в Україну один раз на2-3 місяці.

З початком повномасштабної війни відповідач певний час перебував в Україні, однак у жовтні 2022 року востаннє виїхав за кордон і більше кордон України не перетинав.

09 січня 2023 року позивач разом з донькою вперше виїхала до відповідача в Республіку Польща.

Надалі поїздки до відповідача відбувались періодично.

У вересні 2023 року між позивачем та відповідачем з`явилось відчутне охолодження подружніх відносин.

Відповідач не бере належної участі у матеріальному забезпеченні дитини.

За тривалий час відповідач здійснював лише поодинокі грошові перекази:

09.09.2025 – 4 000 грн на ремонт котла;

22.10.2025 – 3 000 грн на потреби дитини.

Ці кошти не забезпечують належного рівня утримання дитини.

Відповідач офіційно працює в Республіці Польща (м. Варшава), має постійний дохід та реальну можливість сплачувати аліменти, однак добровільно цього не робить.

Донька проживає з позивачем та повністю перебуває на її утриманні.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.12.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.02.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого остання просила позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/5 всіх видів доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що відповідач свій обов`язок по утриманню дитини виконував добровільно. Позивач звертаючись з позовом до суду вказує неправдиві відомості, демонструє свою недобросовісну поведінку, як учасника справи, оскільки інформація зазначена нею спростовується наявними у відповідача доказами.

Відповідач систематично перераховував позивачці кошти на тримання доньки, що підтверджується довідкою про рух коштів АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача 1/4 частини всіх видів доходу, при цьому зазначає, що має постійний дохід та реальну можливість сплачувати аліменти, однак добровільно цього не робить.

При цьому позивач не надає жодного належного та допустимого доказу власних доходів.

У судове засідання 02.07.2026 року сторони не з`явилися, представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до частини 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

Як зазначено позивачем та встановлено судом, 02.06.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований Городищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 31.

Від даного шлюбу у них народилася дитина: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , яке видано Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 4666.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

В ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст. 182 СК України та роз`ясненнями, які містяться в п. 17 Постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та вирішуючи питання щодо розміру аліментів враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15.05.2006 року №3 роз`яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Водночас в ч. 5 ст. 183 СК України передбачено право того з батьків, разом з яким проживає дитина звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, можна дійти висновку, що законодавцем з метою забезпечення потреб дітей та захисту їх інтересів визначений мінімальний розмір аліментів в частці від доходу платника, на який позивач вправі заявити безспірну вимогу про їх стягнення.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд встановив, що позивач звернувся з позовом до суду (17.12.2025 року).

Відповідач є працездатним, відомостей про наявність на утриманні відповідача, окрім дитини, непрацездатних членів сім`ї, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дитину, останнім не надано. У зв`язку з тим, що сторони не проживають однією сім`єю, а відповідач, як батько дитини, зобов`язаний надавати допомогу на її утримання до досягнення нею повноліття, але не надає її у повному обсязі, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 17.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Суд звертає увагу відповідача на те, що систематичне та добровільне надання позивачем грошових коштів відповідачем на утримання дитини не є підставою для зменшення заявленого до стягнення позивачем аліментів у розмірі 1/5 від усіх видів доходу відповідача, оскільки аліменти мають систематичний характер, а сплачені відповідачем позивачу грошові кошти можуть бути враховані державним або приватним виконавцем під час здійснення розрахунку заборгованості з аліментів.

Усі інші доводи та твердження сторін не спростовують вищевикладених висновків сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 180-184, 191 СК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 247, 259, 263-265, 267, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 17.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 07.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко