Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №369/21931/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21931/23

Провадження № 2/369/1037/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Лабутіної О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/21931/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Київській області про відшкодування завданої шкоди в порядку Закону України «Про захист прав споживачів»,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до відповідача Управління поліції охорони у Київській області про відшкодування завданої шкоди в порядку Закону України « Про захист прав споживачів».

Позов обґрунтовує тим, що між позивачем та Управлінням поліції охорони Київської області при УМВС України в особі начальника Києво-Святошинського районного відділу Письменюка Дмитра Івановича, що діє на підставі доручення від 05.12.2019 № 3752 у м. Києві укладено договір № 1525/20 від 14.02.2020 про централізовану охорону майна фізичних осіб в житлових приміщеннях громадян підрозділом Державної служби охорони з реагуванням наряду поліції: Відповідно договору № 152520 від 14.02.2020 на централізовану охорону об`єкта житлової квартири, АДРЕСА_1 .

За умовами укладеного договору управління поліції охорони Київської області взяло на себе зобов?язання щодо надання централізованої охорони об?єкту в цілому шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна замовника, що в ньому знаходиться, у період перебування майна під охороною. Проте, всупереч умовам договору, відповідачем не вжито всіх належних заходів щодо добросовісного виконання обов`язків за договором. Так, в період жовтень-грудень 2022 року, було постійне відключення електропостачання, по Київській області відповідно до графіків відключення, у зв`язку з чим обладнання встановлене відповідачем у квартирі позивача постійно виходило зі строю, а саме пропадав сигнал та втрачався зв`язок із пультом охорони, що призвело до крадіжки мого особистого майна яке належить мені на праві приватної власності.

Подія, про таємне проникнення до мого помешкання та таємне викрадення майна позивача зареєстрована в ЄРДР № 12022111380000990 від 27.12.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України, у даному кримінальному провадженні позивача визнано потерпілою. При втраті зв`язку з пультом охоронної сигналізації групи швидкого реагування до будинку не направлялись, що суперечить умовам договору.

Згідно з термінами що застосовуються в договорі № 1525/20 від 14.02.2020 під об`єктом охорони слід розуміти об`єкт або приміщення, яке відокремлене від решти приміщень архітектурно-будівельними конструкціями (капітальними або некапітальними стінами), обладнане сигналізацією з підключенням на окремі вічка (коди) апаратури ПЦС, вказані у дислокації.

Майном замовника є гроші, цінні папери та речі матеріального світу, що є власністю замовника або передані йому у володіння та користування на підставі цивільно-правових угод.

Охороною майна є комплекс організаційно-технічних заходів по забезпеченню збереження майна, що знаходиться на об`єкті, від протиправних посягань на нього третіх осіб у визначений договором період часу шляхом здійснення ПЦС спостереження за станом сигналізації об`єкта та оперативного реагування наряду охорони на сигнали тривоги у випадках переходу її у режим тривоги. Пунктом 1 договору сторони погодили, що періодом охорони майна на об`єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об`єкт, під спостереження ПЦС до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з правил користування сигналізацією.

За змістом п. 4.1.3 договору, виконавець зобов`язаний у час, визначений у дислокації, здійснювати охорону майна замовника, що знаходиться на об`єкті, у відповідності до умов договору.

У разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час її тестування, негайно направити наряд охорони та забезпечити його прибуття на об`єкт для встановлення причин її спрацювання в термін, зазначений договору;

Сповістити замовника або його уповноважену особу про спрацювання сигналізації на об`єкті з метою виявлення причин спрацювання сигналізації протягом 30 хвилин з моменту спрацювання;

Забезпечити охорону майна на об`єкті після спрацювання сигналізації до прибуття на об`єкт замовника;

Якісно та своєчасно за заявками Замовника, ліквідувати несправності сигналізації які можуть бути усунуті безпосередньо на об`єкті, виконувати за рахунок замовника ремонт засобів сигналізації що вийшли з ладу не з вини виконавця або виробили експлуатаційний строк.

Згідно з п. 6.1.1. договору, за невиконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, виконавець несе майнову відповідальність перед замовником за завдані йому прямі дійсні збитки.

Як встановлено п. 6.1.2. договору, при наявності письмової заяви замовника про заподіяні збитки, викликані злочинним посяганням, уповноважені представники виконавця та замовника зобов`язані брати участь у визначенні розміру цих збитків на день події. Як встановлено 6.1.4. відшкодування Замовнику заподіяних з вини Виконавця збитків здійснюється Виконавцем за власною ініціативою або за рішенням суду, що набрало законної сили розмір збитків повинно бути підтверджений відповідними розрахунками вартість викрадених знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів.

Позивач вважає, що в результаті неналежного виконання зобов?язань з охорони квартири позивача управлінням поліції охорони Київської області, стала можлива крадіжка майна невстановленими особами, внаслідок чого з квартири було викрадено разом з грошовими коштами, ювелірні вироби із золота що зберігались у сейфі згідно переліку, що міститься у кримінальному провадженні, та перелік викрадених цінностей підтверджується також матеріалами кримінального провадження. А саме згідно матеріалів кримінального провадження, до квартири позивача проникли невідомі особи, які вчинили проти позивача злочин, який є тяжким відповідно до КК України, з квартири позивача, яка належить їй на праві власності викрали грошові кошти та ювелірні прикраси, що зберігались у сейфі який був розміщений у шафі “купе” на загальну суму 480000 гривень.

Крім цього, позивачу спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює в 50 000 тисяч гривень, оскільки вона пережила стрес що виразилося у поганому самопочутті, страху за своє життя, що і сам факт того що хтось чужий може зайти до в помешкання позивача. Протягом більше 10 років позивач постійно користувалась послугами з охорони УП житлового приміщення (об?єкту), за адресою АДРЕСА_2 , за умовами договору № 1525/20 на централізовану охорону об?єкта позивачем щомісячно сплачувалась плата за охорону об?єкту, протягом всього часу дії договору, позивач, своєчасно сплачувала всі платежі за послуги охорони, здійснювала навіть передоплату за декілька місяців вперед, оскільки хотіла бути впевненою у належній охороні свого помешкання. Крім цього, всі вимоги щодо майнової безпеки об`єкту позивачем виконувались. Внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань позивач зазнала моральної шкоди, оскільки укладаючи договір на охорону розраховувала на захист свого майна, особистої безпеки від протиправних посягань. Відтак у позивача з`явилось відчуття беззахисності, страху за своє життя, як наслідок у позивача погіршився стан здоров?я, з приводу чого позивач зверталась до лікаря.

Крім цього, грошові кошти що були викрадені з квартири, мали для позивача значну особистісну, майнову цінність, оскільки вона тривалий час накопичувала їх для особистих потреб, наслідок цього понесені позивачем значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, позивач розраховувала на захист себе і оселі від протиправних посягань, життя позивача після цих подій було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору користуючись принципами розумності та справедливості, розмір моральної шкоди дорівнює 50000 грн. Визначену суму моральної шкоди позивач вважає мінімальною компенсацією за перенесені мною душевні страждання.

На підставі викладеного, позивач просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду внаслідок неналежного виконання умов договору з охорони майна у розмірі 480000 гривень, а також збитки, які позивачу причинені внаслідок неналежного виконання умов договору з охорони об`єкту, моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.02.2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

08.04.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що порушень посадовими особами відповідача своїх посадових обов`язків та/або неналежного виконання відповідачем умов укладеного договору в наявних правовідносинах не вбачається, у зв`язку з чим правових підстав для притягнення відповідача до відповідальності по договору перед позивачем у вигляді відшкодування шкоди (збитків), спричиненої позивачу іншими особами немає жодних.

Ухвалою суду від 26.11.2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.09.2025 року свідок ОСОБА_2 надала свої показання.

У судовому засіданні позивач підтримав задоволення позовних вимог, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи та показання свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник по Договору) та відповідачем (Виконавець по Договору) укладений договір про централізовану охорону майна фізичних осіб засобами сигналізації з реагуванням наряду поліції охорони № 1525/20 від 14.02.2020 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати охорону майна на Об`єкті, що зазначений за адресою: АДРЕСА_2 .

Виконавець здійснює охорону майна шляхом спостереження за станом встановленої на Об`єкті сигналізації, яка контролює цілісність його будівельних конструкцій в період централізованої охорони, та забезпечує виїзд до Об`єкту НПО (наряд поліції охорони) у випадку спрацювання сигналізації на Об`єкті.

Виконавець не приймає майно Замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.

Встановлена на об`єкті охоронна сигналізація належить позивачці на праві власності.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що періодом охорони майна на Об`єкті вважається час з моменту прийняття Виконавцем сигналізації, якою обладнаний Об`єкт, під спостереження та до зняття її з-під спостереження Замовником або його уповноваженими особами у відповідності до Інструкції (додаток 2 до Договору).

Відповідно до наказу відповідача від 18.02.2020 № 1796 Об`єкт був взятий під технічну охорону з 01.03.2020 та охороняється по теперішній час.

Відповідно до п. п. 4.1.3 п. 4.1. у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації на Об`єкті в період охорони, забезпечити негайний виїзд та прибуття в технічно можливий термін на Об`єкт НПО для встановлення причин спрацювання сигналізації.

За період з жовтня по 25.12.2022 включно на Об`єкті позивачки спрацювань сигналізації не було, що підтверджується роздруківкою ПЦС, яку надано позивачці на її звернення.

Також, умовами п. 4.1.6 Договору передбачено зобов`язання відповідача якісно та своєчасно, за заявками Замовника ліквідовувати несправності сигналізації, які можуть бути усунуті безпосередньо на Об`єкті. Виконувати за рахунок Замовника ремонт засобів сигналізації, що вийшли з ладу не з вини Виконавця, або виробили експлуатаційні строки.

Судом встановлено, що протягом жовтня-грудня 2022 року заявок від позивачки про вихід зі строю обладнання сигналізації не надходило.

Разом з цим, умовами пункту 4.2.5 безпосередньо на позивача було покладено обов`язки за свій рахунок купувати, встановлювати та проводити ремонт сигналізації, встановленої на Об`єкті, оплачувати вартість капітального ремонту технічних засобів сигналізації та вартість робіт по поточному ремонту у разі виходу їх з ладу не з вини Виконавця, або в випадках закінчення їх експлуатаційних термінів, що встановлені виробником.

Купувати та своєчасно замінювати джерела резервного живлення для засобів сигналізації, які мають технічну можливість їх використання.

При відсутності електроенергії сигналізація працює за рахунок джерела резервного живлення для засобів сигналізації.

А умовами п.п. 4.2.6.,4.2.7 Договору передбачено - негайно повідомляти Виконавця про недоліки та порушення у роботі сигналізації.

За період дії Договору від позивачки скарг щодо невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань відповідачем не надходило, оплата вносилась вчасно та в повному обсязі, що також підтверджує відсутність претензій.

Окрім того, п. 4.2.9. Договору передбачено негайно повідомляти Виконавця та територіальний підрозділ Національної поліції про виявлення слідів проникнення сторонніх осіб на Об`єкт та не заходити на Об`єкт до прибуття слідчо-оперативної групи.

Відповідно до копії витягу з ЄРДР № 12022111380000990 заява позивачки до Бучанського РУП ГУ НП в Київській області про здійснення крадіжки подано 26.12.2022, в той же час доказів повідомлення відповідача про дану подію матеріали справи не містять.

А згідно з п. 4.2.20 Договору письмово, не менше ніж за один день до початку, повідомляти Виконавця про дату та час проведення визначення розміру збитків, завданих проникненням сторонніх осіб на Об`єкт в період охорони. Визначення розміру збитків здійснюються за участю уповноважених представників Виконавця у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що позивачка не повідомила відповідача як про події 26.12.2022 (як зазначено у копії витягу ЄРДР) так і про визначення розміру збитків, завданих проникненням сторонніх осіб на об`єкт.

Відповідно до п. 4.2.22 протягом 3-х діб з моменту виявлення, письмово повідомляти Виконавцю про всі недоліки та порушення виконання Договору Виконавцем для прийняття необхідних заходів. У разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення, зобов`язання по Договору вважаються виконаними Виконавцем якісно та в повному обсязі.

Ні скарг, ні претензій від позивачки про неналежне виконання, або невиконання умов Договору відповідачем не надходило.

Окрім зазначеного, розділ 7 Договору містить перелік обставин, за яких відповідач звільняється від відповідальності, зокрема це: г) проникнення сторонніх осіб на Об`єкт до його здачі-прийому під сигналізацію; е) розголошення Замовником стороннім особам пультових кодів чи системи охорони Об`єкта або допущенням витоку іншої інформації про порядок доступу на Об`єкт, що сприяло здійсненню крадіжки; п) відсутності GSM, GPRS каналу зв`язку для організації охорони з вини Замовника або оператора зв`язку, який надає послуги; р) несвоєчасної заміни Замовником джерел основного та (або) резервного живлення апаратури сигналізації, що призвело до несанкціонованого проникнення на Об`єкт; п.п. а) п. 7.3 Договору - розмір збитків визначено Замовником самостійно, без участі уповноважених представників Виконавця.

Із перелічених обставин, підтверджується самостійне визначення позивачкою розміру збитків, решта обставин не підтверджена відповідачем, але і не спростована Позивачкою.

Проте, 09.01.2023 року позивачка звернулась із заявою до відповідача про надання інформації щодо охорони Об`єкту за період з 01.07.2022 по 25.12.2022.

Листом від 27.01.2023 № 1-з.і./43/30/5/03-2023 запитувана інформація була направлена Позивачці поштою у вигляді роздруківки з пульта централізованого спостереження, завіреної належним чином, а також сканкопії зазначеного листа та роздруківки направлені на електронну адресу, зазначену позивачкою у своїй заяві.

Дана заява не містить інформації ні про проникнення на об`єкт сторонніх осіб та зникнення цінних речей, ні про несправності сигналізації, ні про претензії до якості або обсягів надання послуг відповідачем.

В силу ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Зі змісту ст. 322 ЦК України вбачається, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто тягар утримання майна та відповідальність за нього несе саме власник.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об`єктивна сторона, яку утворюють наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов`язання; причинний зв`язок між протиправними діями боржника та збитками. При цьому, важливим елементом об`єктивної сторони цивільного правопорушення є причинний зв`язок між збитками, які виникли у кредитора, та протиправними діями (або бездіяльністю) боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов`язань.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону і тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (або шкоди), потрібна наявність в діях або бездіяльності відповідної особи усіх елементів складу цивільного (або господарського правопорушення). Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе по договору зобов`язань або обов`язків, покладених актами законодавства.

З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Крім цього, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків (або шкоди), позивач повинен довести наявність у нього збитків, а також протиправність дій відповідача та наявність безпосереднього причинного зв`язку між збитками позивача та такими діями відповідача.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з нормами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як зазначалося нами вище, відповідно до ч.1 статті 81 ЦПК України у позивача наявний процесуальний обов`язок довести розмір спричинених їм збитків (або шкоди).

Нормами ч. 4 ст. 623 ЦК України на кредитора також покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

При цьому, кредитор (позивач) повинна не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально.

Суд погоджується з доводами відповідача, що самі по собі обставини подання позивачем заяв про крадіжку майна з об`єкта, відкриття слідчим відповідного кримінального провадження і проведення певних кримінально-процесуальних дій за такими заявами позивачів тощо, ще не свідчать про дійсне вчинення з об`єкта крадіжки такого конкретного майна взагалі.

Ці обставини мають бути встановлені виключно відповідним вироком (рішенням) суду у відповідному кримінальному провадженні.

На момент судового розгляду будь-яких обставин наявної крадіжки майна з об`єкта (спосіб вчинення, перелік викраденого майна та його вартість, особи злочинців та ін.) відповідним судовим рішенням не встановлені.

Наданий позивачем Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.12.2022 року, номер кримінального провадження 12022111380000990 лише підтверджує звернення позивачки 26.12.2022 року до відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області із відповідною заявою про викрадення невідомою особою грошових коштів та золотої прикраси.

Також судом встановлено, що до пред`явленого позову позивачем не подано жодних доказів наявності заявленого ним до відшкодування майна безпосередньо на об`єкті, як-то накладні, фіскальні чеки тощо.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди внаслідок неналежного виконання умов договору з охорони майна у розмірі 480 000 гривень

Також позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами, не доведено суду завдання йому моральної шкоди, зокрема не доведено суду доказів психологічних переживань позивача за свою безпеку, а також доказів звернення до лікаря, про що зазначено позивачем у позовній заяві.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що життєві обставини позивачів, включно з хронічними захворюваннями та операцією, не мають причинно-наслідкового зв`язку із спірними подіями, а відтак не є підставою для юридичної відповідальності відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 50 000 грн моральної шкоди.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Київській області про відшкодування завданої шкоди в порядку Закону України « Про захист прав споживачів» - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 04.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко