Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №367/4539/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4539/25

Провадження №2/367/1547/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Білогруд О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Представником Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (надалі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») адвокатом Усенком М.І. через підсистему «Електронний суд» подано до суду указаний позовом, який обґрунтовано таким. 30.07.2021 між Акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД» (надалі АТ «БАНК ФОРВАРД») та ОСОБА_1 (надалі Відповідач, Позичальник) укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви №200358060 від 30.07.2021, відповідно до умов якої відповідачу надано кредит у сумі 72 880,00 грн на строк 1095 днів. Відповідач зобов`язався повернути ці кошти та сплатити плату за користування кредитами у відповідності до умов вказаного вище договору. Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме: перерахував грошові кошти в обсязі та у строки визначені Договором у безготівковій формі на рахунок позичальника, однак Відповідачем заборгованість в установлений за кредитним договором не була погашена. 25.07.2024 між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір №GL1N426202/1 про відступлення права вимоги. Згідно якого та відповідно до статті 512 ЦК України ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема і до ОСОБА_1 за Договором №200358060 від 30.07.2021. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за Договором від 30.07.2021 №200358060 складає 127 828,63 грн, з яких: 51 537,54 грн заборгованість за тілом кредиту; 6,59 грн заборгованість за відсотками; 76 284,50 грн за комісією. Термін повернення кредиту в повному обсязі настав, а заборгованість за Договором в установлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить стягнути з ОСОБА_1 указану заборгованість, а також судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05.05.2025 відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін.

02.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Киричук Г.М. надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено таке. Відповідач ОСОБА_1 категорично не погоджується з позовними вимогами, оскільки умови застосування та нарахування комісії є нікчемними, з огляду на положення частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так як не містять чіткого розрахунку наданих послуг та приховано збільшує вартість кредиту, вводячи в оману споживача щодо ефективної ставки. Указане кореспондується з висновком, викладеним у постанові ВС від 03.10.2018 у справі №607/12765/16-ц. Вважають, що комісія є прихованим способом збільшення ставки кредиту. Пунктом 3.1.3 Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у вигляді Анкети №200358060 передбачено умови на яких відповідачем отримано кредит, зокрема щомісячну комісію у розмірі 2 616,40 грн без ПДВ, однак паспорті споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 , не указано про щомісячну сплату комісії у розмірі 76 284,50 грн, чим порушено статтю 12 Закону України «Про споживче кредитування», що тягне за собою недійсність умов щодо додаткових платежів. Указане кореспондується з висновком, викладеним у постанові ВС від 27.03.2019 у справі №552/2679/17. Графік платежів за продуктом «Швидкі гроші Special» передбачає щомісячні сплати суми кредиту, процентів та інших послуг банку (50 грн) та 2 616,40 грн комісії, однак за які саме послуги передбачена комісія саме у такій сумі інформація відсутня. Також позивачем не доведено фактичного надання послуг за які нараховано комісію та як обґрунтовується їх вартість. До позовної заяви позивачем не долучено Публічну пропозицію АТ «БАНК ФОРВАРД» на укладення клієнтом Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, яка містить всі основні умови, зокрема, підстави для нарахування комісії про кредитному договору. З текстом указаної Пропозиції відповідач не ознайомлювався та не підписував і підтвердження зворотного позивачем не доведено. Відтак, ОСОБА_1 не розумів, не ознайомлювався та не погоджувався з умовами договору, підписуючи Анкету-заяву 30.07.2021. Додатково зауважено, що розмір комісії у сумі 76 284,50 грн значно перевищує розмір тіла кредиту 51 537,54 грн, що є економічно необгрунтованим, очевидно несправедливим по відношенню до позичальника та порушує принцип розумності, добросовісності, справедливості (статті 3, 627 ЦК України). З договору факторингу не убачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 додаткових платежів, як-от комісії. З огляду на зазначене, у задоволені позовної вимоги про стягнення комісії у сумі 76 284,50 грн просили відмовити. Також звернуто увагу, що з урахуванням категорії справи та її складності, обсягу доказів, наявності усталеної практики, складання позовної заяви не потребувало значних зусиль та витрат часу професійного адвоката, процесуальні документи є типовими, відтак з урахуванням принципів співмірності та розумності, критерію реальності адвокатських витрат вимога про відшкодування 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.

09.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» адвоката Усенка О.В. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, зазначив що положення Кредитних договорів є чіткими, зрозумілими та однозначними. Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви №200358060 про акцепт Публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД» укладено у письмовій формі, кожен аркуш договору та додатки до нього містять власноручний підпис боржника, що свідчать про його ознайомлення з умовами договору, добровільне прийняття цих умов та належне оформлення правовідносин між сторонами. Зазначив, що відповідно до пункту 2.1.2 Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви № 200358060 про акцепт Публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД», ОСОБА_1 підтвердив, що підписуючи договір він беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «БАНК ФОРВАРД» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «Банк Форвард», в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування і погоджується, що може обирати будь-які передбачені Договором про банківське обслуговування фізичних осіб послуги. Пункт 2.1.3 Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви № 200358060 про акцепт Публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД», ОСОБА_1 підтвердив, що Анкета-заява разом з Публічною пропозицією АТ «Банк ФОРВАРД» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб та Тарифами складають Договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови, він ознайомлений з даними документами та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Розділ 3 Договору передбачає, що ОСОБА_1 підтвердив свою пропозицію до АТ «БАНК ФОРВАРД» на укладення Угоди про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідачу надавалась інформація щодо умов договору, з якою він ознайомився та підтвердив підписом факт ознайомлення із кредитним договором. Підписуючи даний Договір Відповідач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких банк здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови, викладенні у кредитному договорі. Наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до пункту 3.1.2 Кредитного договору № 200358060 сума кредиту: 72880,00 грн, строк кредиту: 1095 днів (36 місяців). Пунктом 3.1.1 передбачено відкриття рахунку у валюті гривні, що використовується для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за Кредитним договором та активація Послуги «SMS-сервіс»: Так. Плата за надання послуги, без ПДВ: 50 грн., за кожен місяць протягом строку надання послуги. Пунктом 3.1.3 договору передбачено щомісячну комісію 2616,40 грн. Такі ж умови щодо нарахування плати за Послуги «SMS-сервіс» в розмірі 50 грн щомісячно та щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2616,40 грн (3.59% на суму виданого кредиту) передбачені Розділом 4 Паспорту споживчого кредиту. В цьому ж розділі визначена орієнтовна загальна вартість кредиту за ці послуги 96 001,82 грн. Із зазначеними умовами Відповідач ознайомлений при укладенні кредитного договору про що свідчить його власноручний підпис. Відповідач, підписавши кредитний договір, також ознайомився та підписав Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів, які є невід`ємними додатками до договору. Паспорт містить чітке та зрозуміле відображення істотних умов договору, зокрема – щомісячної комісії та інших послуг, а також розміру загальної вартості кредиту. У Графіку платежів, який також було погоджено та підписано позичальником, деталізовано порядок повернення кредиту, включно з конкретними датами та сумами щомісячних платежів, де вказано частку тіла кредиту, суму нарахованих відсотків відповідно до погодженої відсоткової ставки, щомісячну комісію та плату за послуги «SMS-сервіс» ОСОБА_1 свідомо звернувся до АТ «БАНК ФОРВАРД» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними та прийняв на себе зобов`язання сплачувати платежі за кредитом, визначені графіком платежів. Підписуючи Договір Відповідач погодився, що він до його підписання ознайомилась з усіма умовами, на яких Банк здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови кредитування, викладенні у кредитному Договорі. Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Отже, до договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії. Указане кореспондується з висновком ВП ВС від 13.07.2022 у справі №496/3134/19. Відтак, посилання представника Позивача на незаконність нарахування комісії є безпідставною і спрямованою на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вважає аргументи наведені Відповідачем у відзиві безпідставними, необґрунтованими, та жодним чином не доведеними, оскільки кредитні кошти було отримано, а відтак є необхідність виконання зобов`язання за кредитним договором. Щодо витрат на правничу допомогу, то, на думку сторони позивача, вони є завищеними, відповідають ринковій вартості юридичних послуг та є обґрунтованими. З огляду на викладене, стороною позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд розглядає справу в порядок спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п`ята статті 279 ЦПК України).

Відповідних клопотань до суду не надходило, відтак, ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, сторони скористалися своїм правом на подання суду своєї позиції, тому суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

За частиною четвертою статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

30.07.2021 між Акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200358060, на таких умовах: сума кредиту 72 880,00 грн.; строк кредиту 1 095 днів з 30.07.2021 до 28.07.2024; ставка по кредиту (на строкову частину основного боргу): 0,01% річних; ставка по кредиту (на прострочену частину основного боргу) - 0,00001% річних; щомісячна комісія – 2 616,40 грн, що підтверджується копією анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. До договору ОСОБА_1 долученого копію його паспорту громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду,

АТ «БАНК ФОРВАРД» свої зобов`язання за кредитним договором виконано у повному обсязі, а саме здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 72 880,00 грн на відкритий у банку на ім`я відповідача банківський рахунок, що підтверджується випискою по особовому (банківському) рахунку відповідача ОСОБА_1 за Договором № 200358060 від 30.07.2021.

Однак, у порушення положень договору, відповідач користуючись наданими йому коштами, свої зобов`язання належним чином не виконав.

25.07.2024 між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, згідно умов якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги зокрема і до ОСОБА_1 за Договором № 200358060 від 30.07.2021, що підтверджується копією Договору про відступлення прав вимоги та копією квитанції про оплату за Договором № GL1N426202/1.

Відповідно до Витягу з Реєстру договорів права вимоги за якими відступаються та боржників за договорами станом на 25.07.2024 (Додаток №1 до Договору №GL1N426202/1) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №200358060 від 30.07.2021 на загальну суму 127 828,63 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 51 537,54 грн.; заборгованість за відсотками – 6,59 грн; заборгованість за комісією – 76 284,50 грн.

IV. Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка і висновки суду.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

У частині першій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частинами четвертою та шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України установлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 525 та 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою та Відповідачем договору дана фінансова установа (Первісний кредитор) надала позичальнику суму кредиту, а останній зобов`язувався повернути наданий кредит у повному обсязі у визначений договором строк. Всупереч умовам договору, відповідач належно свого обов`язку за договором позики не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. Враховуючи, що первісний кредитор своє право вимоги до відповідача за договором факторингу передав позивачу, у останнього виникло право стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти відповідно до умов договору у добровільному порядку ОСОБА_1 не повернув, розмір заборгованості за тілом кредиту не спростував, хоча мав таку можливість під час подання суду відзиву на позовну заяву, позивач належними доказами підтвердив наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків.

Щодо стягнення комісії судом зауважується таке.

У пункті 2.1.2. Анкети-заяви №200358060 від 30.07.2021, яку підписано ОСОБА_1 указано, що він беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «БАНК ФОРВАРД» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі - ДБО), яка розміщена на сайті АТ «БАНК ФОРВАРД» у повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДБО послуги.

У пункті 2.1.3 згаданої Анкети- заяви №200358060 від 30.07.2021, яку підписано Ковальовим О.В. указано, що він підтверджує, що ця Анкета-заява разом з Публічною пропозицією АТ «БАНК ФОРВАРД» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб та Тарифами складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого ним підтверджено і він зобов`язався виконувати його умова; ознайомлений з даними документами та отримав їх примірними у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Також Розділом 3 Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви № 200358060 про акцепт Публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД» передбачає, що ОСОБА_1 підтвердив свою пропозицію до АТ «БАНК ФОРВАРД» на укладення Угоди про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

З огляду на указане, а також у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору позивач нарахував комісію у сумі 76 284,50 грн.

Водночас стороною позивача примірник Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «БАНК ФОРВАРД» суду надано не було, відтак суд позбавлений можливості здійснити перевірку тверджень зазначених сторонами.

Водночас судом зауважується таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), утому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.

Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №755/11636/21, від 08.02.2023 у справі №168/349/20, від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, зауважив, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи викладене, умова договору від 30.07.2021 №200358060 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Саме з наведених причин суд не бере до уваги позицію сторони позивача про правомірність стягнення з відповідача заборгованості за комісією, відтак суд дійшов висновку про те, що позов у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 76 284,50 грн за договором від 30.07.2021 №200358060 задоволенню не підлягає.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

V. Щодо розподілу судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина перша та друга статті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 137 ЦПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за подачу позову сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.04.2025 № 7243.

Також на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» долучено до позовної заяви: договір про надання правої допомоги від 01.03.2024 №0103; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги; витяг із замовлення від 09.04.2025 №44; детальний опис наданих послуг правової (правничої) допомоги від 14.04.2025.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково у розмірі 51 544,13 грн із заявлених 127 828,63 грн, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме зі сплати судового збору у розмірі 976,00 грн (2422,40*40,3%), витрат на правничу допомогу у розмірі 2 821,00 грн (7 000*40,3%).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

ухвалив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ідентифікаційний код 35234236, заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 544 (п`ятдесят одну тисячу п`ятсот сорок чотири) гривні 13 (тринадцять) копійок; витрати зі сплати судового збору у розмірі 976 (дев`ятсот сімдесят шість) гривень 00 копійок; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 821 (дві тисячі вісімсот двадцять одну) гривню 00 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням -http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ідентифікаційний код 35234236, юридична адреса: 79029, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Білогруд