Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №361/7103/20 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Суд: Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне заволодіння транпортним засобом

Дата: 27 липня 2026 р.

Справа: №361/7103/20

Суддя: Вознюк С. М.

Справа № 361/7103/20

Провадження № 1-кп/359/39/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

за участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 їх захисників – адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , свідка ОСОБА_14 , потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та їх представників адвокатів – ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією та використанням системи дистанційного зв`язку ВКЗ, в залі суду кримінальне провадження №12020110130002073, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, із вищою освітою, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

та

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, із середньою освітою, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України

в с т а н о в и в :

Органами досудового слідства та обвинувачення, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачуються у тому, що у ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , виник умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Nisan» моделі «Patrol» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_15 та яким користується ОСОБА_19 .

19 липня 2020 року реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Nisan» моделі «Patrol» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_11 за попередньою змовою із ОСОБА_10 , на автомобілі марки «Мерседес Бенз» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , приблизно о 05 годині 20 хвилин прибули, на вул. Гагаріна в м. Бровари.

Продовжуючи реалізацію свого умислу направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_11 та ОСОБА_20 покинули автомобіль «Мерседес Бенз» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 та попрямували до автомобіля марки «Nisan» моделі «Patrol» д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований біля будинку № 9 по вул. Чорновола в м. Бровари.

В подальшому 19.07.2020 приблизно 05 годин 45 хвилин, прибувши на вул. Чорновола в м. Бровари, ОСОБА_11 , невстановленим до судовим розслідуванням способом проник в середину автомобіля марки «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 та сів за водійське сидіння, після чого невстановленим досудовим розслідуванням способом завів автомобіль, в цей час ОСОБА_10 сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля марки «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та в подальшому ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на вказаному автомобілі почали рухатись в напрямку м. Києва, та покинули місце вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розпорядилися автомобілем марки «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_19 матеріальної шкоди на загальну суму 439 000 гривень

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочину не визнав та пояснив, що жодного відношення до викраденого автомобілю не має, так потерпілого знав бо зустрічалися в одній компанії.

Під час судового розгляду і обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину заперечив та пояснив, що жодного відношення до викраденого автомобілю не має.

На такій кваліфікації дій ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачення наполягало і під час судового розгляду кримінального провадження.

На підтвердження винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчинені інкримінованого їм злочину, орган досудового слідства та сторона обвинувачення посилаються на такі докази:

-витяг з ЄРДР від 20.07.2020 року (а.с.3-4 том 2);

-протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення ( або тае, що готується) відповідно до якого 19.07.2020 року гр. ОСОБА_19 звернувся з заявою в якій вказав, що в період часу з 18.07.2020 року близько 22:00 год. по 19.07.2020 року близько 17:30 год невстановлені особи викрали автомобіль марки «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а.с. 5 том 2);

-протокол огляду місця події від 19.07.2020 року, відповідно до якого оглядом була прибудинкова територія біля будинку № 9 по вул. Чорновола в м. Бровари де був припаркований викрадений автомобіль марки «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 та під час огляду території був виявлений недопалок від сигарет ( а.с. 6- 11 том 2);

-копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а.с. 12 том 2);

-схема територія яку оглядали, а саме біля будинку № 9 по вул. Чорновола в м. Бровари ( а.с. 13 том 2);

-заява розписка ОСОБА_19 про відмову надавати комплект ключів від автомобіля марки «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 та разом з тим зобов`язується зберігати їх як речовий доказ (а.с. 14 том2 );

- заява ОСОБА_19 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12020110130002073, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2020 року де він визнаний потерпілим ( а.с. 15 том 2);

-постанова про визнання речовим доказом (недопалок від сигарет) від 20.07.2020 року, який був виявлений під час огляду території біля будинку № 9 по вул. Чорновола в м. Бровари де був припаркований викрадений автомобіль марки «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а.с.16-17 том 2 );

-довідка про витрати на проведення біологічної експертизи ( а.с. 17 том 2);

-висновок експерта № 10-1902 від 11.09.2020 року відповідно до якого об`єктом дослідження був недопалок від сигарет «bond» та відповідно до вказаного висновку на даному на дослідження недопалу від сигарет «bond» виявлено поодинокі клітини та генетичних ознак (ДНК-профіль) поодиноких клітин виявити не вбачається за можливе ( а.с. 20-25 том 2 );

-довідка про витрати на проведення експертизи відповідно до якого витрати становлять 490,35 грн. ( а.с. 27 том2);

-висновок експерта товарознавчої експертизи № 13-1/1451 від 165.09.2020 року відповідно до якого об`єктом дослідження був мобільний телефон iPhone 6 16 GB та ринкова вартість становить 650,00 грн. ( а.с. 28-34 том 2 ):

-довідка фото-таблиця в рамках кримінального провадження відповідно до якої було здійснено відео перегляд камер вуличного нагляду в напрямку м. Київ –м. Бровари , вул. Чорновола на яких був зафіксований автомобіль марки «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіль марки «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 та особи схожі на водія автомобіля «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_2 та на водія автомобіля «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був викрадений ( а.с. 35-53 том 2):

-протокол огляду (перегляду) відеозапису від 05.08.2020 року на якому було встановлено чоловіка яки пересувався по вул. Чоновола м. Бровари та відповідно до зауважень до протоколу потерпілий ОСОБА_19 вказав що може впізнати вказаного чоловіка на відео і стверджує що це був ОСОБА_21 ( а.с. 54 -60 том 2 ):

-протокол пред`явлення особи для впізнання від 07.08.2020 року відповідно до якого ОСОБА_19 за фотознімками впізнав чоловіка на фото № 2 гр. ОСОБА_10 ( а.с. 61-63 том2);

-протокол пред`явлення особи для впізнання від 07.08.2020 року відповідно до якого ОСОБА_19 за фотознімками впізнав чоловіка на фото № 4 гр. ОСОБА_11 ( а.с. 64-66 том2);

-рапорт ст. о/у ВКП Броварського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції – ОСОБА_22 та відповідно до якого він в ході супроводження даного кримінального правопорушення було встановлено осіб причетних до злочину, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_23 ( а.с. 67- 72 том 2 );

-рапорт о/у ВКП Броварського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції – ОСОБА_24 відповідно до якого було встановлено що до вчинення злочину причетні особи, які пересувалися на автомобілі «Seat Leon» д.н.з. НОМЕР_3 червоного кольору та встановлено що вказаним автомобілем керував ОСОБА_23 ( а.с. 73-79 том 2):

-протокол обшуку від 09.09.2020 року за місце проживання ОСОБА_11 та зауваження до нього ( а.с. .80-88 том 2 ):

-протокол огляду місця події від 10.09.2020 року відповідно до якого оглядом був автомобіль «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_2 ( а. с. 89-91 том 2 ):

-протокол огляду та затримання транспортного засобу «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_2 ( а.с. 92 том 2 );

-протокол обшуку від 09.09.2020 року за місцем проживання ОСОБА_10 ( а.с. 93-100 том 2 ):

-протокол огляду місця події від 09.09.2020 року об`єктом огляду був автомобіль «BMW» чорного кольору ( а.с. 101- 104 том 2 ):

-протокол затримання ТЗ «BMW» д.н.з. НОМЕР_4 від 09.09.2020 року ( а.с. 106 том 2 ):

-протокол обшуку від 09.09.2020 року за місце проживання ОСОБА_23 ( а.с. 108-120 том 2 );

-вимога на ОСОБА_11 ( а.с. 121 том 2 );

-довідка про відсутність перебування у лікаря нарколога ОСОБА_11 ( а.с. 122 том2 );

-характеристика на ОСОБА_11 відповідно до якої за місцем проживання останні й характеризується посередньо ( а.с. 123 том 2 );

-вимога на ОСОБА_10 ( а.с. 125 том2 ) ;

-довідка про відсутність перебування у лікаря нарколога ОСОБА_10 ( а.с. 126 том2 );

-постанова про поставлення ТЗ марки «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 до інформаційно-пошуковї бази ( а.с. 65-66 том 3 );

-постанова про призначення молекулярно-гентичної експертизи від 21.07.2020 року ( а.с. 69-70 том 3);

-постанова про призначення судово-товарознавчої експертизи від 21.07.2020 року ( а.с. 71-72 том 3 );

-постанова про призначення авто-товарознавчої експертизи від 21.07.2020 року ( а.с. 73-74 том 3);

- рапорт о/у ВКП Броварського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції – ОСОБА_24 відповідно до якого було встановлено, що автомобілем марки «BMW» Д.Н.З. НОМЕР_4 користується ОСОБА_10 ( а.с. 78 том 3 );

-рапорт о/у ВКП Броварського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції – ОСОБА_24 відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_10 був неодноразово помічений за кермом автомобілем марки «Мерседес 500 » д.н.з. НОМЕР_5 ( а.с. 85 том 3 );

Згідно з положеннями ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд установлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У п. 274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.

У п. 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Коробов проти України, п. 43 рішення цього ж суду у справі Кобець проти України зазначено: при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Одною із обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно з ст. 91 КПК України є винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 15-17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 р. незаконне заволодіння транспортним засобом (ст.289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантаження на інший транспортний засіб … Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування.

Згідно з ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі ж сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Обвинувачений ОСОБА_11 , не погоджуючись з думкою обвинувачення про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в судових дебатах повідомив про свою непричетність до інкримінованого йому злочину, вважає зазначене обвинувачення безпідставним, а досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні однобічним, необ`єктивним та упередженим.

Обвинувачений ОСОБА_10 , також не погоджуючись з думкою обвинувачення про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в судових дебатах повідомив про свою непричетність до інкримінованого йому злочину, вважає зазначене обвинувачення безпідставним, а досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні однобічним, необ`єктивним та упередженим.

29.11.2022 року потерпілий ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_10 йому раніше відомий, колись зустрічалися в одній компанії декілька разів, так 19.07.2020 року він вийшов з будинку близько 16 години та виявив відсутність автомобіля «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого викликали поліцію яка приїхала та почала складати відповідні документ, в автомобілі знаходились речі саме: кошти, техпаспорт, мобільні телефони, особисті речі які точно вже не пам`ятає.

14.03.2023 року потерпіла ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що приблизно два роки тому в них викрали автомобіль «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 , вказаний автомобіль належав іі покійному чоловіку, обставини які їй відомі те що іі син ввечері липень місяць 2020 року приїхав до них і наступного дня він вийшов з будинку та виявив відсутність автомобілю, викликав поліцію які почали встановлювати обставини.

Керуючись засадами безпосередності дослідження доказів, судом за клопотанням прокурора було заслухано показання свідка ОСОБА_14 , внесеного до реєстру матеріалів розслідування.

Стосовно інших свідків, клопотання про виклик яких підтримувалося прокурором, судом вживалися заходи щодо їх сповіщення, проте у зв`язку з неможливістю встановлення місця їх знаходження, їхній допит не відбувся. Оцінивши показання допитаного свідка в сукупності з іншими письмовими та речовими доказами, суд дійшов висновку про об`єктивну неможливість допитати вказаних свідків. Вжитими судом та стороною обвинувачення процесуальними заходами встановити фактичне місце знаходження даних осіб не виявилося можливим. За таких обставин, вичерпавши процесуальні можливості для їх виклику.

20.01.2023 року свідок ОСОБА_14 допитаний в судовому засіданні пояснив, що він раніше обвинувачених не бачив, в той період часу, а саме 19.07.2020 року він працював охоронником в ЖК «Золотому Кварталі» охоронцем, приблизно о 16 годині підійшов власник автомобіля та виявив відсутність автомобіля «Ніссан Патрол» сірого кольору на стоянці за територією, після чого викликали поліцію і він, як понятий був присутнім свідком огляду місця події, він не бачив як викрадали автомобіль, вказаного власника бачив часто так як в нього у вказаному будинку проживала мати.

Суд, керуючись вимогами ст. 337 КПК України, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина з них, як самі по собі, так і в сукупності не підтверджують прямо чи опосередковано існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті і вважає, що сторона обвинувачення вину ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України не довела.

Зокрема свідок ОСОБА_14 повідомляв лише факт наявності у потерпілого автомобілю «Nisan» моделі «Patrol» реєстраційний номер НОМЕР_1 і ніяким чином не підтверджує доводів прокурора про причетність до незаконного заволодіння цим автомобілем ОСОБА_20 та ОСОБА_25 . Відповідно до ст.ст. 85, 92 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Наданий стороною обвинувачення, як докази, протокол заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19 липня 2020 року, сам по собі не може бути доказом вчинення цього злочину саме ОСОБА_20 та ОСОБА_25 .

Показання вищевказаних свідків на стадії судового слідства, суд визнає такими, що не підтверджують обставин, зазначених органом досудового розслідування в обвинувальному акті, а саме те, що ОСОБА_20 та ОСОБА_25 було здійснено викрадення автомобіля.

Жоден із свідків обвинувачення не підтвердив доводів прокурора про вчинення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 дій, які б свідчили про вчинення ними чи причетність до вчинення даного кримінального правопорушення.

Показання потерпілого ОСОБА_19 у частині, що під час огляду відеозапису з камер відео нагляду та протоколу пред`явлення особи для впізнання, він впізнав ОСОБА_10 якого знав раніше, спростовується висновком експерта №7386/24-35 від 17.09.2024 року, з якого вбачається, що встановити, чи зображені ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на фотознімках та відеозаписах, наданих на дослідження, де можливо останні перебували рухаючись по вул. Гагаріна у м. Бровари, на автомобілі марки «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 (т. 2 а.с.38-41), порівнюючи з двома протоколам пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.08.2020 року ( том 2 а.с. 61-63, 64-66) – неможливо.

Зважаючи на це, покази потерпілого ОСОБА_19 не є належним доказом причетності обвинувачених до вчинення ними інкримінованих дій, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України.

Згідно ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Суд наголошує, що прокурором не доведена належність указаних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 інкримінованого їм кримінального правопорушення ( ст.ст. 92, 91 ч.1 п.2 КПК України).

Також суд констатує, що ніхто із допитаних у судовому засіданні та на досудовому слідстві свідків, на показання яких, як на доказ вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, посилалась сторона обвинувачення, не вказав на ОСОБА_11 чи ОСОБА_10 , як на особу, яка незаконно заволоділа транспортним засобом і дії, які характеризують об`єктивну сторону цього кримінального правопорушення, ніким із свідків обвинувачення не підтверджені.

Крім того, суд констатує, що з досліджених вищезазначених письмових доказів на які посилається сторона обвинувачення, а саме

-рапорт о/у ВКП Броварського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції – ОСОБА_24 відповідно до якого було встановлено, що автомобілем марки «BMW» Д.Н.З. НОМЕР_4 користується ОСОБА_10 ( а.с. 78 том 3 );

Більше того, наведені рапорти за своєю правовою природою є службовими документами, що містять відомості, отримані працівником поліції в ході здійснення оперативно-службової діяльності, однак самі по собі не підтверджують факту вчинення обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення та не можуть підміняти належні, допустимі й достовірні докази, отримані у порядку, передбаченому КПК України.

При цьому сама лише обставина перебування особи або транспортного засобу, яким вона користувалася, у районі чи поблизу місця вчинення кримінального правопорушення не є доказом її участі у його вчиненні. Така обставина може свідчити лише про можливе перебування особи у певному місці у певний час, однак без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не доводить ні факту незаконного заволодіння транспортним засобом, ні виконання будь-яких дій, спрямованих на його викрадення, ні наявності умислу на вчинення цього кримінального правопорушення.

У даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який би у своїй сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами беззаперечно підтверджував, що саме обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого. Відомості, викладені у зазначених рапортах, не знайшли свого підтвердження іншими дослідженими судом доказами, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки не відповідають вимогам статей 84, 86, 91 та 94 КПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Не здобуто досудовим слідством і інших доказів причетності обвинувачених до незаконного заволодіння транспортним засобом.

Суд, відповідно до ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, тлумачить припущення, сумніви, що можуть виникати із показань потерпілого, свідків щодо доведеності вчинення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, на їх користь.

Дослідивши у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документи, тобто спеціально створені з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей.

Суд, оцінивши надані стороною обвинувачення документи, вважає, що прокурором не доведена їх належність до вчинення кримінального правопорушення інкримінованого обвинуваченим.

Тобто, інформація, яка зазначена в наданих стороною обвинувачення документах, також не містить доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 інкримінованого їм правопорушення.

Інших, достатніх та переконливих доказів, які підтверджували б обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 289 КК України сторона обвинувачення суду не надала, а надані докази, як вважає суд, є недостатніми для визнання винуватості таких осіб.

Крім того, суд звертає увагу, що під час судового розгляду 17.05.2024 року в порядку ч.1 ст. 332 КПК України було задоволено клопотання прокурора про призначення судової портретної експертизи відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Відповідно висновку експерта № 7386/24-35 від 17.09.2024 року вбачається, що встановити, чи зображені ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на фотознімках, наданих на дослідження, де можливо останні перебували рухаючись по вул. Гагаріна у м. Бровари, на автомобілі марки «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 (т. 2 а.с.38-41), порівнюючи з двома протоколам пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.08.2020 року ( том 2 а.с. 61-63, 64-66) – неможливо.

У цьому зв`язку, суд також критично оцінює покази потерпілого ОСОБА_19 щодо можливості ним впізнання особи ОСОБА_10 як особи, яка вчинила викрадення автомобіля, що перебував у користуванні потерпілого, по одягу останнього, а не по зовнішнім рисам обличчя та характеру тіло будови обвинуваченого, та можливість впізнання ОСОБА_11 як особи, яка постійно пересувалась разом з ОСОБА_10 , знову ж таки по одягу, що був на особах, зафіксованих на камерах спостереження 19.07.2020 року в м. Бровари (а.с. 60 том 2).

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Оцінюючи в сукупності досліджені в судовому засіданні докази та ураховуючи, що на місцях викрадення та виявлення автомобіля слідів, залишених обвинуваченим не виявлено, та не здобуто належних і допустимих доказів причетності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до вчиненого кримінального правопорушення.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Суд також посилається на роз`яснення, які містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" № 5 від 29.06.1990 року, в яких зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок, а також на приписи ст. 62 Конституції України.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що під час досудового розслідування відповідно до вимог ст. 91 КПК України була доведена подія - незаконне заволодіння транспортним засобом, установлені та доведені в судовому засіданні місце і спосіб вчинення кримінального правопорушення, однак беззаперечно поза розумним сумнівом не доведена вина обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом.

У цьому зв`язку, органом досудового розслідування не встановлені, а прокурором не надані суду належні та допустимі докази тому, що дане кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , і вичерпані можливості їх отримання (про що заявив прокурор в судовому засіданні: що будь-яких інших доказів і доповнень у нього немає), а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 слід виправдати зважаючи на недоведеність того, що останні вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, вчинене саме обвинуваченими.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до вимог ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При цьому суд зазначає, що судом протягом всього часу судового розгляду кримінального провадження сторонам були створені необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Вони мали рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Проаналізувавши в сукупності усі докази, які досліджені в судовому засіданні, виходячи з положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, а саме того, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; положення ст. 62 Конституції України, та положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на свободу та особисту недоторканість», відповідно до вимог ст. 337 КПК України, розглянувши матеріали кримінального провадження у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд вважає, що підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, не вбачається, а тому ОСОБА_10 та ОСОБА_11 необхідно виправдати із-за недоведеності вчинення саме ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

При дослідженні протоколу обшуку від 09.09.2020 року (а.с. 80-88 том 2) за місцем проживання ОСОБА_11 , також перегляду відеозапису під, час якого у нього було вилучено мобільний телефон без SIM-карти сірого кольору зовні пошкоджений, а також документи, що належать потерпілому ОСОБА_19 , а саме: медична довідка на ім`я ОСОБА_26 , суд встановив наступне: на відеозаписі чітко зафіксовано, що на момент початку слідчих дій о 06 год. 34 хв. від 09.09.2020 року, ОСОБА_11 , перебував у приміщені за місце свого проживання та просив надати йому правову допомогу. Також слід зауважити, що відсутня постанова про визнання речових доказів а саме: медична довідка на ім`я ОСОБА_26 та мобільні телефони які безпосередньо були вилучені у ОСОБА_11 під час проведення обшуку і на які сторона обвинувачення посилається, як на доказ причетності ОСОБА_11 до інкримінованого злочину.

Крім того, під час судового розгляду ОСОБА_11 зазначив, що медичної довідки на ім`я потерпілого у нього в квартирі не було, і з цього приводу він заперечував на дії працівників поліції, оскільки вважав, що даний документ (медична довідка ОСОБА_19 ) була підкинута в ході проведення відповідного обшуку за місцем його проживання. Жодних інших речей і документів, які б свідчили про причетність останнього до злочину не було виявлено.

Також, наявні зауваження ОСОБА_27 та ОСОБА_11 щодо вилучених доказів, щодо їх походження, що також зафіксовано на відеозапис проведеного обшуку (а.с. 86, 87, 88 том 2).

З цього приводу, суд враховує відповідні заперечення обвинуваченого при фіксації такого обшуку технічними засобами, додаткові обставини, а саме: обшук проводився особами за відсутності понятих (неодночасне їх переміщення по квартирі з особою, яка проводить обшук, наявність оперативних співробітників, що мали самостійний доступ до інших приміщень житла обвинуваченого, без нагляду понятих за відсутності відео фіксації дій таких співробітників); місце виявлення медичної довідки в приміщенні обвинуваченого; сумнівність перебування такої довідки в транспортному засобі, що був викрадений, тощо.

Крім того, суд вважає, що при проведенні обшуку приміщення квартири за місцем проживання ОСОБА_11 були істотно порушені вимоги КПК України щодо дотримання права на захист останнього, зважаючи на необхідність залучення захисника при проведенні даної слідчої дії та безпосереднє затримання обвинуваченого ОСОБА_11 при проведенні даної слідчої дії.

Зазначені обставини в їх сукупності, на думку суду, свідчать про наявність істотних порушень вимог КПК України, що стосувались права на захист обвинуваченого, при його затриманні та проведенні обшуку житлового приміщення, які є підставою для визнання такого протоколу та отриманих в ході проведення даної процесуальної дії даних та доказів (в тому числі речових доказів), - недопустимими доказами на підставі ч.1 ст. 89 КПК України, зважаючи на істотні порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_11 , вчинення дій, які свідчать про недотримання правил проведення обшуку та виявлення відповідних доказів (п.п 2, 3, 4 ч.2 ст. 87 КПК України).

Таким чином, дії працівників правоохоронних органів мають ознаки недотримання встановленого кримінальним процесуальним законом порядку затримання обвинуваченого та проведення обшуку за місцем його проживання, що впливає на допустимість отриманих у результаті обшуку доказів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду докази, отримані з порушенням прав затриманої особи, зокрема без належного процесуального оформлення факту затримання, не можуть вважатися допустимими.

З огляду на вказане, суд оцінює протокол обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_11 критично та визнає ці докази недопустими в порядку ч.1 ст. 89 КПК України.

Разом з тим, суд зазначає, що з часу вчинення інкримінованого ОСОБА_11 та ОСОБА_10 злочину до моменту їх затримання та проведення обшуку пройшов значний період часу, що викликає обґрунтовані сумніви щодо збереження в них речей потерпілих а саме: медичну довідка потерпілого, протягом усього цього часу.

Крім того, вилучені документи, а саме медична довідка, не має саме по собі майнової цінності або функціонального призначення для обвинуваченого, а тому, їх зберігання впродовж тривалого часу у обвинуваченого ОСОБА_11 виглядає нелогічним з точки зору звичайної поведінки особи. Обвинувачення не надало переконливих пояснень щодо причин перебування цих речей у володінні ОСОБА_11 при обшуку, як і доказів, що підтверджують безперервність їх зберігання з моменту вчинення злочину.

Також, згідно протоколу про проведення обшуку приміщення за місцем проживання ОСОБА_10 від 09.09.2020 року, серед інших речей було виявлено та вилучено закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_19 . ЕТ437982. Однак, наявність у обвинуваченого такого паспорту потерпілого не може свідчити, за відсутності інших допустимих опосередкованих доказів, на причетність ОСОБА_10 до вчинення інкримінованого йому злочину, викрадення транспортного засобу.

Згідно первісної заяви про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 5-15 том 2), ОСОБА_19 не зазначав, що викрадення автомобіля відбулось з його документами чи документами, що належать йому чи оформленими на його ім`я. З цього приводу, ОСОБА_19 було надано технічний паспорт на автомобіль, що було викрадено, і який, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, знаходився у потерпілого у відповідному гаманці при собі.

Крім того, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах: від 06.11.2019 року у справі № 711/6762/15-к, від 17.03.2020 року у справі № 711/9990/16-к та від 16.12.2021 року у справі № 161/8835/18, в яких зазначено, що речові докази, отримані внаслідок особистого обшуку, мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі. Якщо відсутні належні пояснення щодо походження вилучених предметів, а також не доведено причинно-наслідковий зв`язок між цими речами та подією злочину, такі докази не можуть бути визнані достатніми та беззаперечними підставами для встановлення вини особи.

У зазначених рішеннях Верховний Суд наголошує на необхідності дотримання процесуального порядку затримання та обшуку, передбаченого статтями 208, 233, 236 КПК України. Порушення порядку проведення таких слідчих дій може призвести до визнання отриманих доказів недопустимими відповідно до ч. 2 ст. 87 КПК України.

Ураховуючи вищевикладене, суд не може визнати виявлені під час обшуку речі такими, що беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, і оцінює наведені докази критично, зважаючи на їх недопустимість та неналежність.

Крім того, згідно висновків проведених судово молекулярно-генетичних експертиз в кримінальному провадженні жодних доказів можливої причетності ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до вчинення інкримінованих дій, - не встановлено.

У зв`язку з наведеним, суд оцінює вказані обставини критично. Протокол обшуку не може бути самостійною підставою для висновку про винуватість обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні, оскільки вилучені речі не містять ознак беззаперечної причетності до кримінального правопорушення, а їх походження не доведено належним чином.

Крім того суд також звертає увагу, що під час особистого допиту потерпілого ОСОБА_26 безпосередньо в судовому засідання останні не зміг чітко пояснити які саме речі знаходились в викраденому автомобілі та чи належать вони йому на праві власності чи користування.

З огляду на вказане, суд оцінює протокол обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_11 критично та визнає останній та речові докази, що виявлені під час його проведення, недопустими в порядку ч.1 ст. 89 КПК України.

Щодо участі потерпілої сторони та представника, то суд звертає увагу на те, що судовий розгляд за клопотанням потерпілої сторони та прокурора відкладався на протязі тривалого часу. З цього приводу, проведення судових дебатів також відкладалось за відповідними заявами вказаних сторін. Суд зазначає, що відповідно до ст. 364 КПК України, потерпілий (його представник) має право на виступ в судових дебатах. Однак, в даній ситуації представнику потерпілої сторони, як і раніше надавалась можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ. Проте, 22.07.2026 року представник потерпілої сторони вчергове не вийшов на зв`язок, не забезпечивши своє робоче місце у встановленому порядку, для участі в судовому засіданні.

З цього приводу, суд вважав за можливе завершити судовий розгляд справи та провести судові дебати за його відсутності, оскільки останній був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання та стадію судового розгляду, тривалість перебування зазначеного кримінального провадження в суді та систематичні ініціативи відкладення судових засідань (з боку прокурора та потерпілої сторони). Письмове клопотання про відкладення судового засідання надійшло до суду через електронний суд після виходу до нарадчої кімнати.

Зазначена обставина жодним чином не впливає на прийняте судом рішення та не перешкоджає, на думку суду, завершенню розгляду кримінального провадження.

Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про ухвалення виправдувального вироку щодо обвинувачених, цивільний позов потерпілої сторони про стягнення з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 матеріальної шкоди в сумі 461 007 грн. 00 коп. та витрат на правову допомогу адвоката, на підставі ч.3 ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суду слід вирішити питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити у порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 124, 174, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, ст. 373, ст. 374-376 КПК України, ч. 2 ст. 289 КК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Цивільний позов ОСОБА_19 про стягнення з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 матеріальної шкоди в сумі 461 007 грн. 00 коп. та витрат на правову допомогу, на підставі ч.3 ст. 129 КПК України - залишити без розгляду.

Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили, а саме: медичну довідку та закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_19 , - залишити в користуванні потерпілої сторони; інші речі та документи вилучені за місцем проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , - повернути та залишити в користуванні власників.

Процесуальні витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні №12020110130002073, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2020 року, в розмірі 8250 грн. 21 коп., - віднести на рахунок Держави України.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Вирок суду, відповідно до ст. 532 КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, установленого КПК України, якщо таку скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги вирок суду набирає законної сили по завершенню апеляційного перегляду судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захиснику і прокурору, копію вироку направити потерпілій стороні.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua