Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №191/717/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/717/26

Провадження № 2/191/434/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Форощук С.А.

за участю секретаря Вехник С.Л.

розглянувши згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у відповідності до судового наказу, виданого 15.03.2019 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 191/275/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку. У відповідності до звітів Військової частини НОМЕР_1 про здійснені відрахування та виплати на підставі судового наказу № 191/275/19 виданого 15.03.2019 року, ВП № 58636143 від 28.07.2022 року, за період з 2022 року по 2025 рік, з позивача стягнуто аліментів на загальну суму 937 618,63 грн., що в середньому складає майже 23 500 грн. на місяць. В той час, як мінімальний розмір аліментів встановлено державою на 2026 рік на рівні 3512 грн. До того ж, 14.12.2019 року, позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від шлюбу народилась дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку за законом має утримувати позивач. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Однак, враховуючи розмір аліментів, які сплачує позивач, породжують в останнього обґрунтовані сумніви в тому, що відповідач хоча б приблизно, витрачає всі сплачені на утримання дитини кошти, виключно на утримання спільної доньки. При цьому, у позивача суттєво змінились життєві умови, в зв`язку із укладенням шлюбу та народження другої дитини. У разі нецільового витрачання аліментів платник аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач отримує аліменти на утримання дитини в надвеликому, порівняно з мінімальним прожитковим мінімумом, встановленим державою розмірі, з огляду на відсутність контролю за витрачанням сплачених коштів на утримання дитини від попереднього шлюбу, зважаючи на укладення позивачем нового шлюбу та народження ще однієї дитини, яку зобов`язаний утримувати, вважаємо, що існують всі підстави та обставини, для зменшення розміру аліментів, які стягнуто з позивача на підставі судового наказу, виданого 15.03.2019 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 191/275/19 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, й такий розмір має бути 1/8 частка від усіх видів заробітку.

У зв`язку з цим, позивач проситьзменшити розмір аліментів, які стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі судового наказу, виданого 15.03.2019 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 191/275/19 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, до 1/8 частки від усіх видів заробітку.

Представник позивача до початку розгляду справи надав суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі та участі позивача.

24.03.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представницею відповідачки зазначено, що відповідачка позовні вимоги не визнає та зазначила, що 15 березня 2019 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі №191/275/19 було видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зменшення аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №191/275/19 від 15.03.2019 року. З аналізу сімейного законодавства вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Враховуючи викладене, позивач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища. Натомість ознайомившись із доказами наданими до позовної заяви не вбачається можливим підтвердження факту погіршення матеріального становища позивача, або наявності будь-яких підстав, які перешкоджають позивачу сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Позовна заява та додатки до неї не містять доказів зменшення чи відсутності доходів ОСОБА_1 , який отримує грошове забезпечення, розмір якої в середньому перевищує прожитковий мінімум майже в 10 разів. Так, стягнення аліментів на утримання однієї дитини у розмірі розміру усіх видів законів є гарантованим мінімальним розміром аліментів на утримання дитини. Посилаючись на нецільове використання аліментів на утримання дитини, Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу в підтвердження зазначених обставин, а тому це є його особистим припущенням. У зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити

Представницею відповідачки надана письмова заява про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що на підставі наказу, виданого 15.03.2019 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 191/275/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку.

Постановою державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) від 28.07.2022 року у виконавчому провадженні № 58636143 за судовим наказом №191/275?19 від 15.03.2019 року, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у виді щомісячного утримання з заробітку (доходу), що належать до виплат боржника, після утримання податків, в розміри 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_6 , 2017 року народження повноліття.

Як вбачається зі звітів військової частини НОМЕР_1 про здійснені відрахування та виплати на підставі судового наказу № 191/275/19 виданого 15.03.2019 року, ВП № 58636143 від 28.07.2022 року, за період з 01.09.2022 року по 31.12.2022 року сума нарахованих доходів позивача складає 118276,13 грн., утримання аліментів на суму 29 125,50 грн.; за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року сума нарахованого доходу позивача складає 1 365 232, 50 грн., сума утриманих аліментів – 263 919,55 грн.; за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року сума нарахованого доходу позивача складає 1 348015,69, сума утриманих аліментів – 336 042,81 грн.; за період з 01.01. 2025 року по 31.12.2025 року сума нарахованого доходу складає 1 271 065,51 грн., сума утримання 308 531,27 грн.

Згідно з долученою до матеріалів справи копіює свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 14.12.2019 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , відповідний актовий запис №5. Від укладеного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та у свідоцтві про його народження ОСОБА_1 та ОСОБА_8 записані батьками.

При вирішення спору суд керується наступним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, № 250,ст.35-36,§ 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно дост. 12 Закону України «Про охорону дитинства»на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтями7,155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією Українита Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу(ч. 2ст. 182 СК України).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. (частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, третьої статі 150, статті 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до повноліття.

Згідно з частинами першою - третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20, від 14 червня 2023 року у справі № 758/8284/21.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою для зменшення розміру аліментів зазначав ту обставину, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі та має на утриманні ще одну дитину, малолітнього сина 2021 року народження.

Водночас, суд звертає увагу, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не може бути підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

У даній справі позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, погіршення його матеріального, як вбачається з досліджених судом звітів військової частини НОМЕР_1 про здійснені відрахування, річній дохід позивча з 2022 року по 2025 рік фактично суттєво не змінився.

Інших обставин, які б доводили наявність підстав для зменшення розміру аліментів, позивач не навів. Окрім того, він не довів, що загальний сукупний розмір аліментів, які з нього стягуються, перевищує встановлений ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд бере до уваги, що аліменти є основним джерелом утримання дітей. Зменшення їхнього розміру без належного обґрунтування та доведення суттєвого погіршення матеріального становища позивача може негативно вплинути на рівень утримання дитини, що суперечить її інтересам та вимогам сімейного законодавства.

Таким чином, розмір аліментів, що стягується з позивача на доньку ОСОБА_3 , відповідає вимогам сімейного законодавства, і їх зменшення без доведення погіршення майнового стану позивача не забезпечить належний рівень утримання дитини і суперечитиме її інтересам.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Крім того, суд не приймає доводи позивача щодо нецільового використання відповідачкою отриманих на доньку аліментів, оскільки належних та допустимих доказів цьому він не надав, відсутні і докази, що позивач звертався до органу опіки і піклування із питань відповідного інспектування і отримав висновок про нецільове використання коштів відповідачем. При цьому відповідачкою надані докази щодо платного навчання та лікування дитини, аліменти на яку просить зменшити позивач.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є достатніми для зменшення визначеного судовим наказом розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть.

Тож, з урахуванням інтересів дитини, суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі положень ст. ст. 84, 181, 182, 191, 192, 199, 200 СК України, ст. ст. 258-259,263,264,265, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 витрати РНОКПП НОМЕР_4 на професійну правничу допомогу в сумі 5 000грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя С. А. Форощук