Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №187/1672/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 187/1672/26

3/0187/635/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 вересня 2026 року

Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Караул О.А. розглянувши матеріали протоколу про адміністративне правопорушення, що надійшли із ВП №3 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, складених відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №735159 від 02.08.2026 слідує, що 02.08.2026 року о 11 год. 33 хв. в с. Курилівка по вул.. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, сухість у роті, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання захисник Борщевич І.О. надав заяву про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та закриття справи за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що матеріали справи не містять належних доказів, які б вказували на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП з огляду на наступне.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Орган (посадова особа), відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто – норми кримінального процесуального законодавства.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Оскільки суд позбавлений можливості змінювати чи доповнювати пред`явлене особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, обвинувачення, тому розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, в якому фактично відсутнє формулювання обвинувачення, виходячи із диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП, адже протокол не містить формулювання вчинення ОСОБА_1 дій передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП повторно протягом року.

Щодо наявності підстав для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд на стан наркотичного спяніння:

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати,що вони перебувають у стані алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема протоколу, в ньому зазначено, що ОСОБА_1 мав наступні ознаки наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, сухість у роті, почервоніння очей.

Суд зазначає, що виявлені ознаки не відповідають п. 4 розділу І Інструкції, оскільки зіниці, що не реагують на світло, обов`язково мають поєднуватися зі звуженим або дуже розширеним їхнім діаметром, а таких ознак як почервоніння очей та сухість у роті п. 4 розділу І Інструкції взагалі не містить.

З переглянутого в суді відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує своєї причетності до керування транспортним засобом, однак поводиться спокійно, чітко та адекватно спілкується, що у протилежному випадку вказувало б на те, що його поведінка не відповідає обстановці, жодних ознак сп`яніння не виявляє.

Таким чином, в ході судового розгляду суду не надано беззаперечних доказів того, що у водія транспортного засобу ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом дійсно були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, які визначені п. 4 розділу І Інструкції. А від так, за відсутністю ознак сп`яніння вимога працівника про проходження огляду на стан сп`яніння не грунтовалась на законі, не породжувала обов`язок водія проходити такий огляд. Тому відмова від проходження такого огляду не утворює складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.

Отже, суд вважає, що посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП України передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вказані обставини та беручи до уваги, що в судовому засіданні не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 України, що інкриміновано ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне дану адміністративну справу закрити в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя: О. А. Караул