Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №208/7174/17 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/7174/17

№ провадження 1-кп/208/30/26

ВИРОК

Іменем України

25 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 12017040160002118, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, освіта 8 класів, не працевлаштований, не одружений, реєстрації місця мешкання не має, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-30.12.2005 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст. ст. 187 ч.4, 186 ч.2, 69, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився 30.08.2006 року умовно-достроково на 9 місяців 27 днів;

-30.03.2011 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ст. ст. 186 ч.2, 187 ч.2 та 3, 69, 70, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 29.09.2012 року по відбуттю строку покарання;

-03.02.2017 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ст. 190 ч.2, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

встановив:

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за злочини проти чужої власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знов вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин

Приблизно о 17.00 годині 06 вересня 2017 року, ОСОБА_6 разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 , перебували біля магазину «Каріна», який розташований по проспекту Аношкіна 80/1 в м. Кам`янське Дніпропетровської області, де вживали спиртні напої.

В цей час ОСОБА_10 побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_5 , який тримаючи в руках мобільний телефон «Nomi i503», сидів неподалік від них на лавці.

Реалізовуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, Гулий усвідомлюючи протиправний та відкритий характер свого діяння, розуміючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи із корисливого мотиву, підійшов до ОСОБА_11 та рукою вихопив з рук потерпілого мобільний телефон «Nomi i503», після чого та повернувся до столу за яким відпочивав.

ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_12 , та попросив повернути йому мобільний телефон, але обвинувачений відмовився, та продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, утримуючи пристрій в руці, побіг з місця вчинення злочину та з поля зору потерпілого зник.

Таким чином, ОСОБА_10 умисно, з корисливих мотивів, відкрито, шляхом ривка заволодів мобільним телефоном «Nomi i503», який належить ОСОБА_11 , вартість якого складає 507 гривень, чим завдав потерпілому майнової шкоди на зазначену суму.

Зазначені дії ОСОБА_12 кваліфіковані досудовим розслідуванням за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні грабежу не визнав, та пояснив наступне.

До подій які розглядаються, з потерпілим ОСОБА_11 був знайомий лише візуально. Час та місце події відповідає тим даним, які зазначені в обвинувальному акті.

На той час, він перебував на лікуванні у туберкульозному диспансері у зв`язку з відкритою формою захворювання. В день події, його відвідав давній знайомий - ОСОБА_13 , який під час зустрічі попросив надати йому телефон для здійснення дзвінка. Мобільного телефону у нього не було. Далі, вони разом з ОСОБА_14 пішли до розташованого неподалік магазину «Каріна»

Біля магазину він побачив ОСОБА_11 , який сидів на лавці та тримав в руках мобільний телефон. Він попросив цей пристрій у ОСОБА_11 , а після того як його отримав, до них підійшов ОСОБА_15 . На прохання ОСОБА_14 подзвонити, він передав йому телефон. Отримавши мобільний телефон, ОСОБА_15 утримуючи його в руці, раптово став тікати. Через стан здоров`я, переслідувати ОСОБА_15 він не міг. ОСОБА_11 побіг за ОСОБА_15 , однак того не наздогнав. Повернувшись, ОСОБА_11 зазначив, що мобільний телефон він віддав йому, і тому вимагає повернення майна з нього.

Наведені ним обставини події, повністю підтверджуються відеозаписом з камер відео спостереження магазину «Каріна», яку він надав суду.

Після подій, ОСОБА_15 він більше не бачив. Вважаючи, що ОСОБА_11 правий з приводу його відповідальності за отримане в руки майно, він повністю відшкодував потерпілому шкоду, яку той самостійно визначив. Передав ОСОБА_11 2 500 гривень, що перевищує вартість мобільного телефону, зазначену в обвинувальному акті.

Про відеозапис події злочину він неодноразово казав слідчому поліції, писав заяву, але ніяких дій по її вилученню не здійснено, свідок – директор магазину «Карина» не допитана. Про цей запис, він неодноразово зазначав під час судових засідань, і вона нарешті прийнята та переглянута.

Свою причетність до відкритого викрадення майна потерпілого повністю заперечує та стверджує, що ці дії вчинив саме ОСОБА_13 .

Він є раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, проте він відбув покарання, виправився та веде законослухняний спосіб життя.

В судовому засіданні досліджені наступні джерела доказів:

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_10 йому раніше малознайомий.

Близько 17.00 години 06.09.2017 року, він перебував біля магазину «Каріна», розташованого по проспекту Аношкіна у м. Кам`янському, де пив каву. В цей час до нього підійшов ОСОБА_10 з двома незнайомим хлопцями, та попросив мобільний телефон для здійснення дзвінка. Відмітив, що хлопці на його погляд були вдягнені однаково. Він дістав телефон та дав його обвинуваченому. На якийсь час втратив пильність. Повернувшись, він побачив, як хтось з хлопців, утримуючи його телефон став тікати. Не може стверджувати, що тікав саме ОСОБА_10 . З ним проводились слідчі дії, і підписи в протоколах належать йому. Не пам`ятає, чи ознайомлювався з ними.

Матеріальні претензії мав саме до обвинуваченого, якому віддав пристрій.

У подальшому, він отримав від ОСОБА_12 матеріальну компенсацію за викрадений телефон. На даний час, ніяких претензій до обвинуваченого не має, просить того суворо не карати;

-витяг з ЄРДР від 03.10.2017 року, як підстава початку досудового слідства, з правовою кваліфікацією за ст. 186 ч. 1 КК України, з фабулою, що 06.09.2017 року, приблизно о 17.00 годині, невстановлена особа, перебуваючи біля будинку №80/1 по проспекту Аношкіна в місті Кам`янському, відкрито викрала у ОСОБА_5 , належний йому мобільний телефон «nomi i503» (т.2 а.с. 1);

-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_5 , з вищезазначеними обставинами, долучене пакування мобільного телефону. IMEI пристрою: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (т.2 а.с. 7, 10);

-протокол огляду місця події від 11.10.2017 року, згідно якого зафіксована обстановка на місці вчинення злочину – ділянці місцевості розташованої поблизу будинку №80/1 по проспекту Аношкіна у м. Кам`янське (т.2 а.с. 19-22);

-протокол огляду від 09.10.2017 року, договору фінансового кредиту під заставу №2.42290/0 від 06.09.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_9 під заставу мобільного телефону «nomi i503», IMEI: НОМЕР_1 , отримав грошовий кредит, речовий доказ по справі (т.2 а.с. 13-15, 17);

-протокол огляду від 09.10.2017 року, мобільного телефону «nomi i503», чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , самостійно отриманого потерпілою стороною з ломбарду, яким зафіксовано його індивідуальні ознаки. Речовим доказом по справі є мобільний телефон переданий потерпілому на зберігання (т.2 а.с. 33-36, 37);

-висновок судової товарознавчої експертизи № 5193-17 від 06.11.2017 року, згідно якого станом на 06.09.2017 року, ринкова вартість мобільного телефону «nomi i503», придбаного потерпілим у 2015 році, з урахування зносу становить 507 гривень (т.2 а.с. 52-57);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого, за обличчям так як його запам`ятав, по тілобудові, потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_12 , який 06.09.2017 року, близько 17.10 години, знаходячись біля магазину «Каріна», розташованого по проспекту Аношкіна, буд. 80/1 в м. Кам`янське, відкрито заволодів мобільним телефоном «nomi i503», чорного кольору, та коли він попрохав вказану особу повернути його мобільний пристрій, той йому відповів, що «тут всі свої», після чого втік у напрямку «шкіряно-венерологічної поліклініки», розташованої на протилежній стороні від магазину «Каріна» по проспекту Аношкіна, буд. 11 в м. Кам`янське, фото таблиця до слідчої дії (т.2 а.с. 63-67);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого потерпілий ОСОБА_5 не впізнав свідка ОСОБА_9 , ані будь-яку іншу особу з присутніх, які б були причасними до відкритого викрадення його мобільного телефону 06.09.2017 року, близько 17.10 години, що відбулось біля магазину «Каріна», розташованого по проспекту Аношкіна, буд. 80/1 в м. Кам`янське, фототаблиця до слідчої дії(т.2 а.с. 69-72);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого свідок ОСОБА_16 , по обличчю, так як добре його запам`ятав, впізнав ОСОБА_12 , як чоловіка, який 06.09.2017 року, близько 17.00 – 17.10 години, знаходився біль магазину «Каріна», розташованого по проспекту Аношкіна, буд. 80/1, у м. Кам`янське, та вихопив у хлопця мобільний телефон, сів за стіл на літньому майданчику, розташованому поряд з магазином. Після того, як до нього підійшов хлопець, у якого він вихопив мобільний пристрій, втікаючи, покинув місце злочину. Фототаблиця до слідчої дії (т.2 а.с. 98-103);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого свідок ОСОБА_9 впізнав обвинуваченого ОСОБА_12 , з яким він знайомий тривалий час, та з яким 06.09.2017 року, близько 15.00 – 16.00 годині вживав спиртні напої біля магазину «Каріна» по проспекту Аношкінка, 80/1, в м. Кам`янське на літньому майданчику. Потім, хвилин через 20, ОСОБА_14 пішов до магазинку та не повернувся. У подальшому, через певний проміжок часу, він та ОСОБА_10 зустрілися на площі ОСОБА_17 , де останній йому продемонстрував мобільний телефон «nomi i503», чорного кольору, та запропонував здати його до ломбарду, що він і зробив, а гроші за передане майно віддав ОСОБА_14 , фото таблиця до слідчої дії (т.2 а.с. 76-81);

-протокол проведення слідчого експерименту від 15.11.2017 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_5 , знаходячись на місці скоєння кримінального правопорушення, біля магазину «Каріна» по проспекту Аношкіна, 80/1, у м. Кам`янське, пояснив події, які мали місце 06.09.2017 року, приблизно о 17.00 – 17.10 годині.

Він прийшов до магазину «Каріна», де сів на лавку та почав скачувати собі на мобільний телефон фільми. Десь через 10 хвилин, до нього підійшов раніше не знайомий йому чоловік, як пізніше він дізнався, що його звати ОСОБА_18 , та шляхом ривку вихопив у нього з рук мобільний телефон «nomi i503» чорного кольору, після чого пішов і сів за стіл, який знаходився за лавкою. Він одразу не зрозумів, що сталося та підійшов до ОСОБА_12 з проханням повернути йому мобільний пристрій. ОСОБА_14 відповів йому: «Тут всі свої», а в подальшому встав та почав тікати від місця де вони перебували. Він відразу вирушив за ОСОБА_10 у бік «шкіряно-венерологічної лікарні», але на заклики зупинитися та повернути мобільний телефон, ОСОБА_14 не реагував. В подальшому той забіг в двір до будинків, які розташовані по проспект Аношкіна, і він втратив ОСОБА_12 з поля зору. Фототаблиця до даної слідчої дії (т. 2 а.с. 82-87);

-протокол проведення слідчого експерименту від 15.11.2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_16 , знаходячись на місці скоєння кримінального правопорушення, біля магазину «Каріна» по проспекту Аношкіна, 80/1, у м. Кам`янське, пояснив події, які мали місце 06.09.2017 року близько 17.00 години.

У торгівельному кіоску, розташованому біля зупинки «9-та міська лікарня», він купив собі пляшку пива та направився у напрямку проспекту Свободи. Проходячи повз магазин «Каріна», він побачив літній майданчик та вирішив присісти на розташовані там лавки. Перебуваючи на лавці, він розташовувався навпроти самого магазину. В подальшому, десь через 3 – 5 хвилин, на другій лавці присів раніше йому не знайомий хлопець, тримаючи в своїх руках мобільний телефон. Потім, до вказаної особи підійшов чоловік та вихопив у нього мобільний телефон, при цьому відійшовши до столу за яким сидів хлопець. Потім, до чоловіка який забрав мобільний пристрій, підійшов потерпілий та щось сказав йому. Після цього, чоловік тримаючи в руках телефон побіг до шкіряно-венерологічного диспансеру, а за ним вирушив потерпілий – власник мобільного телефону та щось навздогін йому кричав. В подальшому до вказаного раніше магазину та його літньої площадки не повертався. Фототаблиця до даної слідчої дії (т.2 а.с. 134-140)

Позиція обвинувачення:

На думку сторони обвинувачення, досліджені судом матеріали у своїй сукупності, повністю підтверджують вину ОСОБА_12 у вчинені відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 .

Позиція захисту полягає у наступному:

ОСОБА_10 є невинуватим у вчиненні інкримінованого злочину, і відносно нього необхідно ухвалити виправдувальний вирок.

Позиція захисту, всі наведені обвинуваченим під час допиту в суді обставини, повністю підтверджуються відеозаписом з камер відео спостереження магазину «Каріна», які надані стороною захисту, і вони повністю спростовують обвинувачення.

Про цей запис неодноразово доводилось до органу досудового розслідування, але слідчим не вчинено будь-яких дій для його вилучення та дослідження.

Відеозапис долучено захистом та переглянуто безпосередньо в суді.

Мотиви суду при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Статтями 86, 87 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 94 КПК України, суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Частиною 2 ст. 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Таким чином, обов`язок доказування винуватості обвинуваченого покладається саме на сторону обвинувачення, а висновок про винуватість особи може бути зроблений лише за умови, якщо така винуватість підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, які у своїй сукупності є достатніми та взаємопов`язаними.

У даному кримінальному провадженні встановлено, що сторона обвинувачення обґрунтовує інкримінований ОСОБА_6 грабіж, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_5 , протоколами пред`явлення особи для впізнання, протоколами слідчих експериментів.

Як окрема правова категорія, в КПК України відсутній термін «об`єктивні докази», і процес оперує поняттям достовірності доказів та вимагає об`єктивного дослідження обставин справи.

При оцінці доказів суд не може обмежитися лише їх формальним змістом, а повинен перевірити їх узгодженість між собою, відповідність фактичним обставинам, безпосередньо встановленим під час судового розгляду, а також врахувати всі докази як сторони обвинувачення, так і сторони захисту.

Відповідно до статті 94 КПК України, слідчий, прокурор та суд оцінюють кожен доказ з точки зору його належності, допустимості та достовірності. З позиції теорії права та судової практики, найбільшу ступінь «об`єктивності», тобто категорії незалежності від людського фактора, суб`єктивного сприйняття чи викривлення в пам`яті, мають докази, які зафіксовані на матеріальних носіях або підтверджені науковими методами.

Статтею 93 КПК України встановлено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона захисту, здійснює збирання доказів шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій.

Ініціювання стороною захисту, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України.

Слідчий вмотивовано, письмово обґрунтовує правові підстави рішень, прийнятих за наслідками розгляду клопотань, і вони запускають, змінюють або завершують ключові етапи розслідування, тобто забезпечують законність.

Як вбачається з дослідженим матеріалів кримінального провадження, починаючи з надання первинних пояснень (т.2 а.с. 62), обвинувачений ОСОБА_10 заперечував свою причетність до вчиненого злочину, зазначав про скоєння цього кримінального правопорушення раніше знайомим йому ОСОБА_19 .

На стадії досудового слідства, з відповідною заявою від 17.10.2017 року та викладаючи обставини події, обвинувачений звернувся до керівництва Кам`янського РУП, і відповідно до візи начальника органу надана інформація підлягала перевірці слідчим (т.2 а.с. 88-90)

Не здійснивши будь-яких дій, та не ухваливши жодного процесуального рішення, слідчий повідомив ОСОБА_12 , що його заява розглянута та долучена до матеріалів справи (т.2 а.с. 91)

В цей же день, з заявою від 17.10.2017 року, про наявність безпосереднього відеозапису події злочину, про вчинення його саме ОСОБА_19 , до Кам`янського РУП звернулась власниця магазину «Карина», і відповідно до візи керівництва органу надана інформації підлягала перевірці слідчим (т.2 а.с. 93-94)

Не здійснивши будь-яких дій, та не ухваливши жодного процесуального рішення, слідчий повідомив ініціатора, що його заява долучена до матеріалів справи та врахована при проведені досудового розслідування (т.2 а.с. 92)

Стаття 93 КПК України передбачає, що сторона захисту, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Електронний документ - відеозапис з камер магазину «Карина» події злочину, вилучення якого проігноровано органом досудового слідства, отриманий стороною захисту самостійно та наданий для дослідження під час судового розгляду справи.

ВС ККС розглянувши справу № 644/3803/16-к, зазначив особливості електронних документів:

«Доводи про недопустимість доказу «DVD» диску з відеозаписом, який долучений до матеріалів провадження як речовий доказ з відеозаписом за заявою особи, оскільки він був отриманий не у порядку, встановленому КПК України, а сам запис не є оригіналом відеозапису, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, згідно з вимогами ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій його було надано. Сторона кримінального провадження, якій надано речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються у протоколі огляду. Таким чином, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ може бути надано стороні кримінального провадження добровільно або на підставі судового рішення.

Як убачається з матеріалів провадження, наявний у справі DVD-R диск з відеозаписом обставин події з камер відеоспостереження був добровільно наданий ОСОБА 3, а тому не було необхідності звертатися з відповідним клопотанням до слідчого судді для отримання копії запису, що не суперечить вимогам КПК України»

В даному кримінальному провадженні, відеозапис добровільно наданий стороні захисту керівництвом магазину «Карина», безпосередньо фіксує події, що відбувалися біля цього закладу 06 вересня 2017 року, саме він дає можливість суду безпосередньо перевірити обставини, які мають істотне значення для встановлення факту заволодіння мобільним телефоном та особи, яка фактично ним заволоділа, і у порівнянні з показаннями осіб та проведених з ними слідчих дій, він безумовно є більш об`єктивним джерелом доказів.

З відеозапису події, які мали місце біля магазину «Каріна» 06.09.2017 року, вбачається наступне:

-о 15:32:49 годині, обвинувачений ОСОБА_10 підходить до потерпілого ОСОБА_11 , який сидить на лавочці та вітається з ним. Гулий присаджується поряд з ОСОБА_11 ;

-о 15:32:53 годині ОСОБА_11 власноруч передає мобільний телефон ОСОБА_20 ;

-о 15:33:00 годині, до ОСОБА_12 та ОСОБА_11 підходить третя особа, яка також вітається з ними;

-о 15:33:02 годині, третя особа забирає мобільний телефон із рук ОСОБА_12 та починає ним користуватися. ОСОБА_11 в цей час відвертається в сторону;

-о 15:33:06 годині, третя особа починає тікати з місця події, тримаючи при собі мобільний телефон потерпілого;

-о 15:33:11 годині, ОСОБА_10 встає з лавочки та озирається на втікача. ОСОБА_11 підхоплюється з лавочки та починає переслідувати особу, яка втекла з телефоном. Гулий залишається на місці;

-о 15:33:38 годині, ОСОБА_10 перебуває на місці події та спілкується з ОСОБА_11 , який повернувся.

В порушення загальної засади кримінального провадження - законності, яка визначена ст. 9 КПК України, слідчий будучі зобов`язаним всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, не здійснюючи будь-яких дій для перевірки декілька разів отриманої інформації, повідомив ініціаторів, що їх заяви долучені до матеріалів справи, перевірені та враховані при проведені досудового розслідування.

Проте, саме 13.11.2017 року, слідчий пред`явив ОСОБА_15 фотознімки для впізнання, і той впізнав обвинуваченого ОСОБА_12 , який 06.09.2017 року, перебував біля магазину «Каріна», а через певний проміжок часу, в іншому місці демонстрував мобільний телефон «nomi i503», чорного кольору, та запропонував здати його до ломбарду, що він і зробив (т.2 а.с. 76-81)

15.11.2017 року слідчим проведено експеримент з потерпілим ОСОБА_5 , який знаходячись на місці події пояснив, що саме раніше впізнаний ним ОСОБА_10 , забрав у нього мобільний телефон, а потім втік від місця де вони перебували (т.2 а.с. 82-87)

ВС у постанові від 11.08.2022 року (справа № 446/838/21) навів правову позицію, згідно якої:

«…у випадку наявності неузгодженостей між показаннями засудженого та потерпілого судам необхідно досліджувати ті докази, на яких безпосередньо зафіксована подія злочину задля того, аби підтвердити чи спростувати ті чи інші обставини вчинення кримінального правопорушення, які повідомляються учасниками кримінального провадження та які є достовірним джерелом доказів, яке немає під собою суб`єктивного підґрунтя певної особи»

Як вбачається з дослідженого судом відео файлу, зафіксована відеозаписом послідовність подій істотно відрізняється від обставин, викладених в обвинувальному акті: ОСОБА_11 власноруч передає мобільний телефон ОСОБА_20 , а не той вихоплює його у потерпілого з рук; до обвинуваченого та потерпілого підходить третя особа, яка вітається з ними і бере мобільний телефон із рук ОСОБА_12 , починає ним користуватися; ОСОБА_11 відвертається в сторону від присутніх; третя особа починає тікати з мобільним телефоном у руках; потерпілий ОСОБА_11 біжить за грабіжником, тоді як ОСОБА_10 залишається на місці та в подальшому спілкується з потерпілим.

Перевіряючи наданий документ на достовірність, суд знов наголошує, що про наявність відеозапису події злочину, про вчинення злочину ОСОБА_15 , досудове слідство проінформовано володільцем інформації заздалегідь.

Потерпілий ОСОБА_11 , який зафіксований на цьому відеозапису, 15.11.2017 року під час слідчого експерименту пояснював, що злочин відносно нього вчинив раніше впізнаний ним ОСОБА_10 , що на думку суду виключає можливість його «постановочної» участі у записі.

Враховуючи викладене, відсутність від учасників судового розгляду будь-яких зауважень щодо недостовірності наданого відеозапису, суд вважає його допустимим доказом у справі.

Суд звертає увагу, що відеозапис є безпосереднім джерелом доказової інформації щодо розвитку подій, тоді як значна частина доказів сторони обвинувачення ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті цих обставин її учасниками та свідками, а тому підлягає оцінці з урахуванням можливості їх помилкового сприйняття.

Аналізуючи протокол пред`явлення свідку ОСОБА_15 особи для впізнання по фотознімкам (т.2 а.с. 76-81), за результатами якого він впізнав ОСОБА_12 , що перебував в час події на місці кримінального правопорушення та в подальшому, при «випадковій» зустрічі у місті, передав йому предмет злочину, суд відноситься до нього критично, як до фактичних пояснень особи, відносно якої на цей же час існують не спростовані дані щодо вчинення цього пограбування саме ним, та вважає його недопустимим доказом у справі.

Безумовно, в даній ситуації єдино доречним було б проведення між ОСОБА_10 та ОСОБА_15 одночасного допиту, проте органи досудового розслідування проігнорували ці, навіть не «істотні розбіжності», а діаметрально протилежні показання, проігнорували встановлений факт закладу телефону в ломбард саме ОСОБА_15 , та зазначену слідчу дії не провели.

Протягом багатьох років суд намагався встановити місцезнаходження ОСОБА_15 для проведення допиту, проте чисельні доручення правоохоронцями не виконані, а у 2026 році суд отримав інформації про його смерть.

Аналізуючи пред`явлення потерпілому та свідку ОСОБА_21 осіб для впізнання за фотознімками, згідно яких вони ідентифікували ОСОБА_12 як грабіжника ОСОБА_11 (т.2 а.с. 63-67, 98-103), суд встановив наступне.

Пред`явлення особи для впізнання регламентовано ст. 228 КПК України, відповідно до якої перед цією дією, слідчий попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, за тими ж правилами, що наведені вище.

Як вбачається з проаналізованого протоколу впізнання потерпілим ОСОБА_12 , той впізнав раніше не знайомого ОСОБА_12 як грабіжника: «за обличчям так як його запам`ятав, по тілобудові» (т.2 а.с. 63-67)

Правова позицію щодо належного процесу проведення впізнання наведена в постанові ВС від 15.05.2025 року (справа № 607/12421/22), і полягає у наступному:

«Істотною особливістю процесу ідентифікації у зазначеній слідчій дії є те, що встановлення тотожності об`єкта можливе лише за допомогою ідеальних слідів пам`яті особи, яка спостерігала його раніше за певних обставин.

З метою встановлення суб`єктивних та об`єктивних чинників, які впливали на процес спостереження ідентифікованого об`єкта особою та послідовного збудження асоціативних зв`язків у її пам`яті застосовуються відповідні тактичні заходи, зокрема, й щодо встановлення стійких ідентифікаційних ознак об`єкта, з обов`язковим урахуванням тривалості спостерігання, стану самого спостерігача, освітлення та інших факторів, які впливають на процеси сприйняття та запам`ятовування інформації»

В цій Постанові ВС наголосив, що відсутність попереднього опису зовнішнього вигляду особи, її прикмет або сукупності ознак, за якими свідок може впізнати особу, може мати місце лише за наявності спостерігання за цією особою неодноразово за різних умов, і в цьому випадку відсутність такого опису не відіграє вирішальної ролі для визнання протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками допустимими доказами.

ЄСПЛ в рішення по справі «Коломпар проти Сербії» дійшов висновку, що: «Покладення в основу засудження заявниці результатів процедури її впізнання потерпілою особою, що була здійснена з процесуальними порушеннями, як єдиного доказу її винуватості становить порушення права на справедливий суд у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»

Враховуючи наведені обставини оцінки та аналізу протоколу впізнання потерпілим обвинуваченого як свого грабіжника, суд визнає його недопустимим доказом у справі.

Оцінюючи слідчий експеримент з потерпілим та аналізуючи його на допустимість разом з показаннями ОСОБА_11 в суді, суд враховує, що в судовому засіданні ОСОБА_11 повідомив лише про отримання у нього ОСОБА_10 телефону для здійснення дзвінка. Після передання мобільного телефону обвинуваченому, він дещо втратив пильність, та побачив, як хтось із телефоном побіг. Потерпілий у судовому засіданні не стверджував про вчинення злочину саме ОСОБА_10 .

Наведені показання потерпілого в суді, узгоджуються саме з відеозаписом наданим стороною захисту, відповідно до якого телефон переданий ОСОБА_20 самим потерпілим, останній дійсно відволікся від розвитку події, після чого третя особа взяла телефон у обвинуваченого та згодом з ним втекла.

На слідчому експерименті, потерпілий описує подію злочину, та визначає грабіжником саме ОСОБА_12 , пояснюючи, що «він його раніше впізнавав» (т.2 а.с. 84)

Недопустимість протоколу впізнання потерпілим обвинуваченого як доказу, ставить під обґрунтований сумнів похідний від нього доказ – слідчий експеримент з визначенням грабіжника саме ОСОБА_12 , за доктриною «плодів отруйного дерева»

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Враховуючи викладене, суд визнає протокол слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_11 , в частині визначення «раніше впізнаного» ОСОБА_12 як грабіжника, недопустимим доказом.

Як вбачається з проаналізованого протоколу впізнання свідком ОСОБА_21 раніше не знайомого ОСОБА_12 , як грабіжника: «по обличчю, так як добре його запам`ятав» (т.2 а.с. 98-103), суд зазначає, що обставини впізнання свідком обвинуваченого, фактично ідентичні обставинам впізнання ОСОБА_12 потерпілим.

Протягом декілька років суд намагався встановити місцезнаходження свідка ОСОБА_21 для проведення допиту, проте чисельні доручення правоохоронцями не виконані.

Не вважаючи доцільним повторювати наведені вище процесуальні норми та правові позиції вищих вітчизняних та міжнародних судових інстанцій, суд також визнає його недопустимим доказом у справі.

Оцінюючи слідчий експеримент з свідком ОСОБА_21 та аналізуючи його на допустимість, суд зазначає, що ним не ідентифікується особа причетна до вчинення кримінального правопорушення, і він може бути використаний як допустимий доказ лише стосовно встановлення обстановки події злочину.

Окремо, суд провів аналіз показань самого обвинуваченого ОСОБА_12 , який з моменту початку досудового розслідування заперечував факт відкритого викрадення ним мобільного телефону та послідовно, в тому числі у суді, стверджував, що після передачі телефону ОСОБА_15 , той забрав його і втік.

Безумовно, суд приймає до уваги, що ОСОБА_10 безпосередньо зацікавлений в результатах розгляду справи, проте його версія не спростована стороною обвинувачення належними та допустимим доказами, і навпаки, вона підтверджується безпосередньо дослідженим судом відеозаписом, яким з невідомих причин проігнорований досудовим розслідуванням.

Суд наголошує, що відповідно до положень ст. 17 КПК України будь-які сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути в порядку, передбаченому цим Кодексом, тлумачаться на користь обвинуваченого.

Наявність у діях особи складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України, передбачає встановлення не лише факту вибуття майна з володіння потерпілого, а й того, що саме обвинувачений умисно, відкрито заволодів цим майном. Саме ця обставина у даному кримінальному провадженні належними та достатніми доказами не підтверджена.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що перебування ОСОБА_12 на місці події, його знайомство з потерпілим, факт отримання ним мобільного телефону від потерпілого та подальше спілкування з ним самі по собі, не доводять вчинення ним відкритого викрадення майна.

Відшкодування потерпілому шкоди від злочину саме ОСОБА_10 , визначається обвинуваченим як вияв гуманності: «вважаючи, що ОСОБА_11 правий з приводу його відповідальності за отримане в руки майно», не є визнанням вини в розумінні кримінального законодавства.

Не доводить вчинення злочину саме ОСОБА_10 , і наявність у нього трьох судимостей за вчинення корисливих злочинів, в тому числі тяжких та особливо тяжких.

В українському кримінальному законодавстві діє принцип презумпції невинуватості, і кожний новий злочин має бути доведений окремо, на основі належних та допустимих доказів.

Щодо інших доказів, наданих стороною обвинувачення, суд зазначає, що витяг з ЄРДР, заява потерпілого, протоколи огляду мобільного телефону, місця події, висновок товарознавчої експертизи та інші документи, підтверджують лише факт події кримінального правопорушення, наявність у потерпілого мобільного телефону, та його вартість.

IMEI: НОМЕР_1 пристрою співпадає з наведеним в заяві про злочин, в специфікацію до договору фінансового кредиту укладеного ОСОБА_15 з ломбардом, та визначеним безпосередньо у викупленому телефоні при його огляді.

Ці докази не утворюють між собою такої сукупності, яка б узгоджувалася з об`єктивно зафіксованими обставинами події та дозволяла дійти однозначного висновку про винуватість обвинуваченого.

Сам по собі висновок органу досудового розслідування про причетність до вчиненого злочину саме ОСОБА_12 , не може замінити доказування цієї обставини в суді.

ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначає, що доведеність вини особи має випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або неспростовних презумпцій факту.

Критерій доведеності вини «поза розумним сумнівом» означає, що для ухвалення обвинувального рішення докази мають бути настільки переконливими, щоб у суду не залишалося розумного сумніву щодо винуватості особи.

У даному кримінальному провадженні такий стандарт доказування стороною обвинувачення не досягнуто, а досліджений судом відеозапис спростовує, або принаймні породжує обґрунтований сумнів, що саме ОСОБА_10 відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого, і він не усунутий іншими дослідженими доказами, які б у своїй сукупності, будучі достатньо вагомими, чіткими та узгодженими між собою, поза розумним сумнівом підтверджували, що саме обвинувачений вчинив відкрите викрадення мобільного телефону «Nomi i503», належного ОСОБА_11 .

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Стаття 337 КПК України визначає межі судового розгляду, згідно якого він проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Суд, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Виходячи з наведеного, навіть за наявності на то підстав, суд не вправі вийти за межі висунутого обвинувачення, додавши до нього припущення, що третя особа, яка забрала телефон та втекла, діяла спільно з ОСОБА_10 , чи за його дорученням, чи у співучасті з ним.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені конституційні положення кореспондуються з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 17 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не доведено: що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, чи в його діях є склад злочину.

Наявні у кримінальному провадженні докази оцінені судом, і у своїй сукупності та взаємозв`язку спростовують винуватість ОСОБА_6 , як вона визначена в обвинуваченні, а встановлені під час судового розгляду суперечності, з урахуванням змісту безпосередньо дослідженого відеозапису, не можуть бути усунені та підлягають тлумаченню на користь обвинуваченого.

За таких обставин ОСОБА_6 не може бути підданий кримінальному покаранню, та підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд також має вирішити питання запобіжного заходу, речових доказів, відшкодування судових витрат тощо.

Доля речових доказів вирішується судом згідно ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відносяться на рахунок держави.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обрано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284 ч.7, 337, 349, 370, 371, 373, 374-376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 186 КК України та по суду виправдати, за відсутністю в його діянні складу злочину.

Процесуальні витрати по проведенню судової експертизи в сумі 198 гривень, віднести на рахунок держави.

Речові докази – договір фінансового кредиту під заставу №2.42290/0 від 06.09.2017 року, який знаходиться у матеріалах справи, зберігати при справі;

- мобільний телефон «nomi i503» чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 , залишити у власника.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обрано.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1