Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №211/7463/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7463/26

Провадження № 2/211/5722/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді - Сарат Н.О.,

при секретарі – Зоріній С.М.,

розглянувши в місті Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом до відповідача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору від 09.09.2018 року не укладеним та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, 08.09.2018 року близько 22.30 год. поблизу торгівельного маркету «АТБ-Продукти», розташованого по проспекту Університетський, 4 в неї було викрадено мобільний телефон марки «Xperia XA DUAL” з номером абонента НОМЕР_1 . Після виявлення вищезазначених обставин вона звернулась до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Криворізького відділу поліції Металургійного відділення поліції за даним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12018040710001457 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 185 КК України. 11.10.2018 року Головним управлінням національної поліції в Дніпропетровській області Криворізького відділу поліції Металургійного відділу поліції їй надано довідку, відповідно до якої вона є потерпілою в вказаному кримінальному провадженні. 09.06.2025 зі звіту Українського бюро кредитних історій вона дізналась, що Акціонерне товариство «Акцент-Банк» передає інформацію про наявність у неї кредитного договору на інші споживчі цілі від 09.09.2018 року за яким рахується заборгованість 117227,18 грн. Вказаного кредитного договору вона не укладала, у зв`язку з чим змушена звернутись до суду.

Ухвалою суду 16.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позов. Згідно відзиву просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивач є клієнтом банку. Вона звернулась до банку та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку. При підписанні Анкети-заяви, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у А-Банку, якими, відповідно до 2.1.4.5 саме на держателя покладається обов`язок не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію ,не передавати картку для здійснення операцій іншими особами та покладається відповідальність за розголошення персональних та інших ,які містять банківську таємницю та впливають на безпеку користування продуктами банку. Саме клієнт несе відповідальність за операціями,здійсненими з використанням паролю ПІНа, одноразових паролів. Саме клієнт зобов`язаний звернутись до банку і заявити про втрату картки, і саме власник картки відповідає за усі операції з картками по дату отримання банком інформації про втрату картки. Відповідно до 2.1.4.9. якщо інформація про персональні дані клієнта , ПІН-код, реквізити картки стала доступна третім особам , власник повинен негайно сповістити банк за цілодобовими телефонами. Відповідно ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. В свою чергу розпорядження і разрахункові документи можуть подаватись у вигляді електронних розрахункових документів з використанням системи дистанційного обслуговування. Позивачка звернулась до банку 08.08.2025 року та повідомила, що у неї було викрадено в 2018 року мобільний телефон, і що кредитний договір вона не оформлювала. Той факт, що відповідачка звернулась до поліції з заявою жодним чином не доводить вину банку, також відповідачка у разі визнання її потерпілим має право на звернення до обвинуваченого з цивільним позовом в рамках кримінальної справи. Щодо оскарження підпису позивачкою, то вказані обставини можуть бути перевірені лише відповідною експертизою.

21.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає свої вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до наступного висновку.

04.09.2015 ОСОБА_1 було підписано в ПАТ КБ «Акцент-Банк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Зворотного позивачем не спростовано, будь-яких клопотань не надходило.

09.09.2018 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого останній перераховано кредитні кошти в сумі 49815,30 грн. Строк кредитування 36 місяців.

08.10.2018 на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.10.2018 до ЄРДР внесені відомості за № 12018040710001457 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, в ЄРДР зазначено: 08.09.2018 близько 22.30 год. невстановлена особа знаходячись поблизу торговельного маркету «АТБ-Продукти», розташованого по проспекту Гагаріна, 4 на території Металургійного району міста Кривого Рогу, де таємно викрала мобільний телефон торгової марки «Xperia XA DUAL” імей1: НОМЕР_2 , імей2: НОМЕР_3 з сім-картою мобільного оператора «Київстар» чорного кольору», в синьому чохлі типу книжка, з номером абонента НОМЕР_1 вартістю 3999,00 грн., що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після чого невстановлена особа з викраденим, з місця скоєння нею кримінального правопорушення зникла, тим самим обернула викрадене майно на свою користь та розпорядилась ним на власний розсуд. Крім того, в подальшому невстановлена особа, від імені ОСОБА_1 отримала в банку «А-Банк» грошовий кредит на суму 52803,89 грн.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (ч. 1 ст. 1068 ЦК України).

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Пунктом 6 ч. 19, п. 2 - 5 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.

Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Згідно з п. 136, 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29.07.2022 №164, користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Пунктом 141 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).

Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 13.05.2015 у справі №6-71цс15, та Верховного Суду в постановах від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц, від 13.09.2019 у справі №501/4443/14-ц, від 20.11.2019 у справі №577/4224/16-ц, від 17.06.2021 у справі №759/4025/19, від 16.08.2023 №176/1445/22, від 04.10.2024 у справі №337/6010/23.

Згідно з ч. 1 – 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

У даній справі судом встановлено, що про втрату мобільного телефону позивачу стало відомо 08.09.2018, до поліції остання звернулась 08.10.2018, а банку направила лист лише в 2025 році.

Тобто ОСОБА_1 в порушення вимог п. 5 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» негайно після того, як їй стало відомо про втрату мобільного телефону з фінансовим номером та списання з банківського рахунку грошових коштів, не повідомив банк та поліцію про цей факт з метою блокування електронного платіжного засобу.

Вказане свідчить про необачну поведінку ОСОБА_1 та її бездіяльність, що призвела до незаконного використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за її кредитною карткою. Позивач не вжив необхідних заходів у випадку втрати її телефону, вчасно не проінформувала банк та правоохоронні органи, у зв`язку з чим саме вона має нести відповідальність за здійснення операцій за її електронним платіжним засобом.

У постановах від 18.01.2023 у справі №686/17744/21, від 07.05.2025 у справі №703/1211/24, від 24.09.2025 у справі №184/1539/24 Верховний Суд зазначив, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

На підставі анкети-заяви, позивач приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідно до якої він погодився та зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банком банківських послуг, серед яких відповідно до п.2.1.4.4 що підписання документів може здійснюватись особистим підписом держателя картки, або складені із використанням аналога власноручного підпису держателя : ПІН,постійного паролю / одноразового паролю. Із чого випливає, що позивач погодився з тим, що, електронний підпис є аналогом власноручного підпису позивача.

Окрім того, позивач погодився з тим, що відповідно до п.2.1.4.5. Умов та Правил надання послуг, він як держатель картки, зобов`язується не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію ;несе відповідальність за операціями ,здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля ,одноразових паролів,операціями по зміні ПІНу , несе відповідальність за розголошення та розповсюдження будь-яких персональних даних ,які містять банківську таємницю та впливають на безпеку користування продуктами банку для клієнта.

Згідно з наданими виписками по банківським рахункам ОСОБА_1 встановлено факти списання грошових коштів, які позивач вважає були списані без надання нею на це розпорядження банку.

Згідно із статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог п. 3. ст. 1092 ЦК України , якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

У пунктах 32.1, 32.7 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон) визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.

Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).

Згідно з пунктом 14.16 статті 14 цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до пункту 14.14 статті 14 цього Закону під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.

Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» (надалі - Положення), затвердженого постанова Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».

Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).

Так, згідно п.п.5-9 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач є користувачем банківських послуг АТ « А-БАНК» і приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку , вона погодилась з правами та обов`язками сторін кредитного договору.

А саме, що відповідно до п.2.1.4.4 підписання документів може здійснюватись особистим підписом держателя картки, або складені із використанням аналога власноручного підпису держателя : ПІН,постійного паролю / одноразового паролю. Із чого випливає, що позивач погодився з тим, що, електронний підпис є аналогом власноручного підпису позивача.

Окрім того, позивач погодився з тим, що відповідно до п.2.1.4.5. Умов та Правил надання послуг, він як держатель картки, зобов`язується не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію ;несе відповідальність за операціями ,здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля ,одноразових паролів,операціями по зміні ПІНу , несе відповідальність за розголошення та розповсюдження будь-яких персональних даних ,які містять банківську таємницю та впливають на безпеку користування продуктами банку для клієнта.

Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, що відкрите кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст.185 КК України і відповідно до викладених обставин грошові кошти з банківських карток позивача були зняті шляхом заволодіння третьою особою, її телефоном з фінансовим номером, через електронний додаток А-Банк. Зловмисник скористався доступом, оформив кредит та розпорядився коштами на власний розсуд.

Проте, суд зазначає, що наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення її від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.

Пунктом 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71 цс 15.

Суд встановив, що банківські операції були проведені поза межами банку.

Для того, щоб зробити банківські операції поза межами банку необхідно мати доступ до фінансового номеру телефону, а також щоб зайти в електронний додаток «А-Банк» необхідно знати пароль входу для авторизації . А при виконанні банківських операцій банк вимагає підтвердження операції за допомогою ідентифікації особи за допомогою фінансового номеру.

Тому, у суду є всі підстави вважати, що позивач допустив розголошення конфіденційних відомостей про логіни , паролі доступу до своїх банківських рахунків,фінансового номеру телефону . Без цих відомостей третя особа не мала би змоги керувати рахунками позивача та розпорядитись коштами на цих рахунках

За умовами Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку за розголошення цих відомостей несе відповідальність клієнт банку.

Згідно з п.14.3. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705).

Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.

3a змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, положення умов договору між сторонами, ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в України", Положення № 705 , суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що, списання коштів відбулось не з вини банку, а саме, доведено, що кошти були переведені та списані з рахунку позивача із застосуванням входу-доступу до електронного додатку банку на мобільному телефоні позивача , кожна операція по рахунках проводилась через електронне підтвердження за допомогою фінансового номеру телефону , що за умовами договору дорівнюється до особового підпису клієнта . Суд вважає доведеним що до таких негативних наслідків призвело те, що позивач як клієнт банку не виконав свої зобов`язання 2.1.4.5 Умов та Правил надання банківських послуг.

З урахуванням встановлених вище судом обставин відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються ОСОБА_1 повністю покладається на самого позивача, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст.141 ЦПК України. Оскільки у задоволенні позову судом відмовлено, а позивач звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати відносяться за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Н. О. Сарат