Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №199/16426/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Суд: Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації

Дата: 06 вересня 2026 р.

Справа: №199/16426/25

Суддя: ДЯЧЕНКО І. В.

Справа № 199/16426/25

(1-кп/199/451/26)

ВИРОК

іменем України

07 вересня 2026 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №42025041110000353 від 06.06.2025 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Челябінськ російської федерації, із повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючого на утриманні непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби під час мобілізації на особливий період, який проходить військову службу на посаді начальника групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Дніпро, маючого військове звання офіцерського складу «капітан», раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 361-2 КК України (згідно зміненої редакції обвинувального акта від 25.08.2026, підтриманої прокурором ОСОБА_5 ),-

за участю:

прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ТХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась та діє до теперішнього часу.

Положеннями статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Як вбачається з положень п.п. 1), 2) ст. 1, п. 4) ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 255 від 01.09.2024 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , колишнього офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 30.08.2024 № 460, призначено на посаду начальника групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з п. 3) ст. 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» основними засадами ведення Реєстру є захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей, держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником - Генеральний штаб Збройних сил України.

Пунктом 5) статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є ІНФОРМАЦІЯ_20 Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до п. 7) ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» порядок обробки та захисту відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів органами адміністрування Реєстру, визначається Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами п. 2) Наказу Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Наказ), Реєстр - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів,»створена для забезпечення військового обліку-громадян України.

Відповідно до п. 10) Наказу органами адміністрування Реєстру є ІНФОРМАЦІЯ_20 Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Пунктом 2) розділу VI Наказу призначені відповідальні особи за ведення Реєстру та користувачі (посадові особи), які відповідно до своїх службових повноважень мають доступ до Реєстру, зобов`язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які стали відомі їм у зв`язку з виконання службових обов`язків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»: виток інформації результат дій, внаслідок яких інформація в системі стає відомою чи доступною фізичним та/або юридичним особам, що не мають права доступу до неї. Доступ до інформації в системі отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі. Інформаційна (автоматизована) система організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів. Інформаційно-телекомунікаційна система сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація

про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про

фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про інформацію» передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про інформацію», за порядком

доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Частиною другою статі 21 Закону України «Про інформацію» визначено, що

конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону, конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями статті другої Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Частиною шостою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних», до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Як вбачається з вимог ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних», поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» порядок доступу до державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються законодавством.

Пунктами 6, 7 Правил забезпечення захисту інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №373 від 29.03.2006, передбачено, що під час обробки службової і таємної інформації користувач повинен забезпечувати її захист від несанкціонованого та неконтрольованого ознайомлення, модифікації, знищення, копіювання, поширення.

Доступ до службової інформації надається тільки ідентифікованим та автентифікованим користувачам. Забезпечення захисту в системі таємної інформації, яка не становить державну таємницю, та конфіденційної інформації здійснюється згідно з вимогами до захисту службової інформації, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до загальних положень функціональних обов`язків начальника групи обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.09.2024, капітан ОСОБА_3 зобов`язаний:

- планувати та організовувати роботу групи та повсякденно керувати нею;

вести в ІНФОРМАЦІЯ_20 персонально-якісний облік осіб рядового та сержантського складу запасу;

- контролювати роботу щодо ведення ІКС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в ІНФОРМАЦІЯ_20 в частині військовозобов`язаних осіб рядового, сержантського і старшинського складу запасу;

- не допускати витоку секретної/службової інформації, яка йому довірена .або стала відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

- не вчиняти та не брати участь у вчиненні корупційних правопорушень, пов`язаних з діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- утримуватися від поведінки, яка може бути розціненою як готовність вчинити корупційне правопорушення, пов`язане з діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- невідкладно інформувати начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 та начальника відділення військового обліку та бронювання про випадки підбурення до вчинення корупційного правопорушення, пов`язаного з діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_20;

- невідкладно інформувати начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 та начальника відділення військового обліку та бронювання про випадки про випадки вчинення корупційного або пов`язаних з корупцією правопорушень, вчинених особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_20.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 18 КК України та примітки до ч. 1 ст. 364КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції та постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, капітан ОСОБА_3 , в розумінні вимог ч. 3 ст. 18 КК України та примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою та обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Отже, капітан ОСОБА_3 , працюючи на посаді начальника групи обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 , вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з несанкціонованим розповсюдженням конфіденційної та службової інформації, тобто інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», особі, яка немає доступу до цієї інформації, за наступних обставин.

У невстановлену дату та час, але не пізніше 30.10.2024, до ОСОБА_3 звернувся його знайомий - особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, з проханням надання інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах - Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6» щодо військового обліку військовозобов`язаних громадян України та в цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації, тобто інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6» особі, яка немає доступу до цієї інформації.

Так, 30.10.2024 о 09:19 годині особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp», звернувся до ОСОБА_3 , з яким був раніше знайомий, з проханням дізнатися інформацію стосовно військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , при цьому направив фото повістки № 8521 на ім`я ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації щодо фізичної особи, тобто інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», ОСОБА_3 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом, в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію», не встановленим способом отримав в своє розпорядження інформацію з обмеженим доступом, зокрема конфіденційної інформації щодо військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp» із заздалегідь створеним обліковим записом, який останній використовував задля власних потреб, надіслав особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, у вигляді смс-повідомлення з інформацією про те, що ОСОБА_7 у розшуку не перебуває, що згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» містить інформацію, яка відноситься до персональних даних особи, збирання, зберігання, використання та поширення якої згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію» не допускається, чим здійснив несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, яка не має доступу до цієї інформації.

В подальшому 19.11.2024 о 10:19 годині особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp», знову звернувся до ОСОБА_3 , з яким був раніше знайомий, з проханням дізнатися інформацію стосовно військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , при цьому направив фото витягу з ІНФОРМАЦІЯ_21 на ім`я ОСОБА_8 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації щодо фізичної особи, тобто інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», ОСОБА_3 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом, в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію», не встановленим способом, отримав в своє розпорядження інформацію з обмеженим доступом, зокрема конфіденційну інформацію щодо військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp» із заздалегідь створеним обліковим записом, який останній використовував задля власних потреб, надіслав особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): « ОСОБА_9 в розшуку, підлягає призову. Розшук не зніметься», що згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» містить інформацію, яка відноситься до персональних даних особи, збирання, зберігання, використання та поширення якої згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію» не допускається, чим повторно здійснив несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації з обмеженим доступом особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, яка не має доступу до цієї інформації.

Далі, 30.11.2024 о 10:30 годині особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp», знову звернувся до ОСОБА_3 , з яким був раніше знайомий, з проханням дізнатися інформацію стосовно військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , при цьому направив фото паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_10 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації щодо фізичної особи, тобто інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», ОСОБА_3 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом, в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію», не встановленим способом, отримав в своє розпорядження інформацію з обмеженим доступом, зокрема конфіденційну інформацію щодо військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp» із заздалегідь створеним обліковим записом, який останній використовував задля власних потреб, надіслав особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «у нас нет его медицины, он на облику в ОСОБА_11 , проживает на Мандрыковской», що згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» містить інформацію, яка відноситься до персональних даних особи, збирання, зберігання, використання та поширення якої згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію» не допускається, чим повторно здійснив несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації з обмеженим доступом особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, яка не має доступу до цієї інформації.

В подальшому, 26.12.2024 о 12:27 годині особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp», знову звернувся до ОСОБА_3 , з яким був раніше знайомий, з проханням дізнатися інформацію стосовно військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , при цьому направив фото фото витягу з ІНФОРМАЦІЯ_21 на ім`я ОСОБА_12 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації щодо фізичної особи, тобто інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», ОСОБА_3 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом, в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію», не встановленим способом отримав в своє розпорядження інформацію з обмеженим доступом, зокрема конфіденційну інформацію щодо військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp» із заздалегідь створеним обліковим записом, який останній використовував задля власних потреб, надіслав особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «він у розшуку, тому що не закрито ВЛК. Потрібно з`явитися з роздрукованим пдф-файлом із ІНФОРМАЦІЯ_21 та копією додаток 13, тоді знімемо з розшуку», що згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» містить інформацію, яка відноситься до персональних даних особи, збирання, зберігання, використання та поширення якої згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію» не допускається, чим повторно здійснив несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації з обмеженим доступом особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, яка не має доступу до цієї інформації.

Далі, 27.12.2024 о 16:59 годині особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp», знову звернувся до ОСОБА_3 , з яким був раніше знайомий, з проханням дізнатися інформацію стосовно військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , при цьому направив фото витягу з ІНФОРМАЦІЯ_21 на ім`я ОСОБА_13 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації щодо фізичної особи, тобто інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», ОСОБА_3 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом, в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію», не встановленим способом отримав в своє розпорядження інформацію з обмеженим доступом, зокрема конфіденційну інформацію щодо військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp» із заздалегідь створеним обліковим записом, який останній використовував задля власних потреб, надіслав особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «потрібна прописка в АНД районі, пройти ВЛК, мати відстрочку або бронювання», що згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» містить інформацію, яка відноситься до персональних даних особи, збирання, зберігання, використання та поширення якої згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію» не допускається, чим повторно здійснив несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації з обмеженим доступом особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, яка не має доступу до цієї інформації.

В подальшому, 07.01.2025 о 19:22 годині особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp», звернувся до ОСОБА_3 , з яким був раніше знайомий, з проханням дізнатися інформацію стосовно військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , при цьому направив фото витягу з ІНФОРМАЦІЯ_21 на ім`я ОСОБА_14 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації щодо фізичної особи, тобто інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», вчиняючи злочин повторно, ОСОБА_3 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом, в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію», не встановленим способом, отримав в своє розпорядження інформацію з обмеженим доступом, зокрема конфіденційну інформацію щодо військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp» із заздалегідь створеним обліковим записом, який останній використовував задля власних потреб, надіслав особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «ОСОБА_14, немає ВЛК, сьогодні шукав», що згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» містить інформацію, яка відноситься до персональних даних особи, збирання, зберігання, використання та поширення якої згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію» не допускається, чим повторно здійснив несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації з обмеженим доступом особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, яка не має доступу до цієї інформації.

Далі, 14.01.2025 о 15:13 годині особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp», звернувся до ОСОБА_3 , з яким був раніше знайомий, з проханням дізнатися інформацію стосовно військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , при цьому направив фото витягу з ІНФОРМАЦІЯ_21 на ім`я ОСОБА_15 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації щодо фізичної особи, тобто інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», вчиняючи злочин повторно, ОСОБА_3 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом, в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію», не встановленим способом, отримав в своє розпорядження інформацію з обмеженим доступом, зокрема конфіденційну інформацію щодо військового обліку військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp» із заздалегідь створеним обліковим записом, який останній використовував задля власних потреб, надіслав особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «его подал в розшук ВП 1, вчера, через 2 часа после снятие с розшуку», що згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» містить інформацію, яка відноситься до персональних даних особи, збирання, зберігання, використання та поширення якої згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію» не допускається, чим повторно здійснив несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації з обмеженим доступом особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, яка не має доступу до цієї інформації.

Таким чином, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді начальника групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3, будучі військовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, в порушення в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію», діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер власних дій, вчинив несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації щодо фізичних осіб, тобто інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства та зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6»,особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, яка не має доступу до цієї інформації, шляхом відсилання такої інформації з особистого мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_2 , з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», через додаток «Whatsapp» у вигляді текстових повідомлень на мобільний номер телефону НОМЕР_3 , який належить особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, як такі, що виразилися у несанкціонованому розповсюдженні інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, вчиненому повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, не визнав і пояснив, що з 01.09.2024 року та по теперішній час він проходить військову службу на посаді начальника групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час виконання ним своїх функціональних обов`язків за займаною посадою до нього неодноразово звертався з різних питань адвокат ОСОБА_16 , під час надання ним правничої допомоги військовозобов`язаним, які перебували на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час своїх звернень адвокат ОСОБА_16 повідомляв йому інформацію та надавав документи відносно різних військовозобов`язаних, вони вели спілкування щодо проходження військово-лікарської комісії такими військовозобов`язаними. Після вивчення отриманих від адвоката ОСОБА_16 документів, він надавав останньому інформацію-консультацію відповідно цих документів. Він не має доступу до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», тому він не міг передивлятися облікові дані військовозобов`язаних та отримувати із вищевказаного реєстру відомості. Пред`явлене йому обвинувачення ґрунтується на тому, що будь-яка інформація, яка виходить з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», є інформацією з обмеженим доступом. Умислу на несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка міститься в реєстрі «ІНФОРМАЦІЯ_6» він не мав. Зазначив, що сторона обвинувачення належними та допустимими доказами не довела, що надана ним адвокату ОСОБА_16 інформація стосовно військовозобов`язаних є інформацією з обмеженим доступом. Після затримання адвоката ОСОБА_16 з його акаунту в месенджері «Whatsapp» зникла переписка з ОСОБА_16 , тому він позбавлений можливості перевірити текст переписки та правильність відображення у пред`явленому обвинуваченні фраз, які використовувались ними в ході спілкування.

Після надання вільних пояснень та отримання зміненого прокурором обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_3 на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від надання пояснень та відповідей на питання учасників кримінального провадження, зокрема сторони обвинувачення та суду, зазначивши, що підтримує свої пояснення, раніше надані ним в судовому засіданні.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, в межах пред`явленого зміненого прокурором обвинувачення від 25.08.2026, за обставин, викладених у вироку, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показами свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні пояснив, що він проходить військову службу в мобілізаційному відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , з обвинуваченим ОСОБА_3 він знайомий, оскільки вони працюють в одному ІНФОРМАЦІЯ_20, між ними нормальні стосунки. Обвинувачений не є його безпосереднім керівником, оскільки вони працюють в різних відділах. В кінці 2024 року йому принесли документи відносно військовозобов`язаного ОСОБА_13 , який перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_20 або повістку про його явку, у зв`язку з чим він поставив в реєстрі «ІНФОРМАЦІЯ_6» позначку про явку ОСОБА_13 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_20. В ІНФОРМАЦІЯ_3 є декілька працівників, які приносять операторам документи відносно військовозобов`язаних, які приходять до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_20. Теоретично обвинувачений ОСОБА_3 також міг принести йому такі документи, але він точно не пам`ятає хто саме з працівників ІНФОРМАЦІЯ_20 приносив йому документи відносно ОСОБА_13 . Доступ до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6» мають оператори, начальник відділення, начальник ІНФОРМАЦІЯ_20 та адміністратор реєстру, які входять до нього за допомогою власного електронно-цифрового ключа. Якщо начальник ІНФОРМАЦІЯ_20 відсутній на робочому місці, подається заявка до обласного ІНФОРМАЦІЯ_20 із зазначенням причини відсутності начальника на місці та в дистанційному порядку доступ до реєстру надається заступнику начальника, який виконує його обов`язки. В такому випадку виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 буде мати право підписувати документи в реєстрі, формувати списки. На скільки йому відомо ОСОБА_3 не має особистого доступу до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6». У разі здійснення несанкціонованого розповсюдження інформації з реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6», в реєстрі цього не видно. Військовозобов`язані ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та інші йому не відомі, за вказаних військовозобов`язаних ОСОБА_3 ніяких питань йому не задавав. З адвокатом ОСОБА_16 не знайомий, жодних стосунків з ним він не має. Про наявність кримінального провадження відносно ОСОБА_13 він дізнався від співробітника СБУ. Про те, що відносно ОСОБА_3 також відкрито кримінальне провадження та в чому його обвинувачують він дізнався від своїх колег в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_20. На його думку персональні дані людини, а також відомості щодо перебування військовозобов`язаного у розшуку розголошувати заборонено;

- показами свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює в Службі судової охорони в Дніпропетровській області, здійснює охорону приміщення Дніпропетровського окружного адміністративного суду. З обвинуваченим ОСОБА_3 він не знайомий, жодних відносин між ними немає. В грудні 2024 року його зупинили працівники ІНФОРМАЦІЯ_20 та під час перевірки його особи було встановлено, що він перебуває у розшуку, у зв`язку з чим його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_15 , однак він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про те, що він перебуває у розшуку, йому відомо не було. На той момент він не був заброньований, тому розумів, що його могли мобілізувати. У зв`язку із необхідністю проходження ВЛК та подальшого оновлення даних в ІНФОРМАЦІЯ_20 з метою подальшого бронювання, в цілях безпеки він звернувся за юридичною допомогою до адвоката ОСОБА_16 , якого йому порекомендували, як особу, яка може йому допомогти. Під час зустрічі з адвокатом ОСОБА_16 вони підписали договір правничої допомоги та оговорили умови оплати послуг, згідно з якими повний розрахунок за послуги ОСОБА_16 буде здійснений по закінченню юридичної допомоги. В день підписання договору він передав адвокату свій військовий квиток та 1000,00 гривень у якості оплати за правничу допомогу. Загальна сума вартості наданих ОСОБА_16 послуг не оговорювалась, оскільки залежала від проміжку часу, який знадобиться на надання юридичної допомоги. Яким чином адвокат ОСОБА_16 буде вирішувати його питання, йому відомо не було. Строки вирішення його питання з ОСОБА_16 не оговорювались. Під час першої зустрічі ОСОБА_16 зазначив, що спочатку треба іти до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_20, після чого проходити ВЛК. 06.01.2025 він разом з адвокатом ОСОБА_16 ходив до МКЛ № 9 для проходження ВЛК. Після проходження ВЛК вони разом ходили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де ОСОБА_16 спілкувався з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_20. З ким саме з працівників ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_16 спілкувався він не бачив, оскільки очікував на лавці в коридорі. Після спілкування з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_20 адвокат ОСОБА_16 сказав, щоб він чекав на вулиці. До нього з ІНФОРМАЦІЯ_3 ніхто не телефонував, ні з ким із працівників ІНФОРМАЦІЯ_20 без ОСОБА_16 він не спілкувався. Скільки разів вони приходили з адвокатом до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_20 він не пам`ятає, оскільки вже минув значний проміжок часу. Після проходження ним ВЛК та оновлення даних в ІНФОРМАЦІЯ_20 його зняли з розшуку та в лютому 2025 року його змогли забронювати. В кінці січня 2025 року адвокат ОСОБА_16 перестав виходити на зв`язок. В подальшому йому стало відомо про те, що адвоката ОСОБА_16 було затримано та в ході проведення обшуку у нього було вилучено його військовий квиток, який в подальшому було передано до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Приблизно через пів року після затримання адвоката ОСОБА_16 йому все ж таки працівник ІНФОРМАЦІЯ_20 повернув військовий квиток. Наразі він також заброньований, оскільки продовжує працювати у Службі судової охорони в Дніпропетровській області. Щодо здійснення обвинуваченим ОСОБА_3 несанкціонованого розповсюдження інформації з обмеженим доступом, зокрема його персональних даних, які містились в реєстрі «ІНФОРМАЦІЯ_6», йому нічого не відомо;

- показами свідка ОСОБА_32 , який в судовому засіданні пояснив, що станом на кінець 2024 року та на початку 2025 року він проходив військову службу на посаді оператора групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку і займає станом на теперішній час. З обвинуваченим ОСОБА_3 він знайомий, між ними службові стосунки. В його посадові обов`язки входить бронювання військовозобов`язаних, ведення звітності заброньованих та осіб, яким надано відстрочку від мобілізації, внесення відповідних відомостей до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6». Вхід до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6» здійснюється шляхом введення до системи логіну та пароля, а також за допомогою електронного ключа. Кожен оператор має особистий логін, пароль та електронний ключ. Робочі місця операторів знаходяться в окремому приміщенні від інших працівників ІНФОРМАЦІЯ_20. Вхід до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6» здійснюється зі спеціальної комп`ютерної техніки. На скільки йому відомо, ОСОБА_3 не мав доступу до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6», оскільки останній не працював оператором ІНФОРМАЦІЯ_20. Він не бачив щоб обвинувачений ОСОБА_3 працював в реєстрі «ІНФОРМАЦІЯ_6», оскільки ОСОБА_3 займався іншим напрямком роботи ІНФОРМАЦІЯ_20. ОСОБА_3 не звертався до нього з проханням здійснення бронювання військовозобов`язаних, які перебувають на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Якщо військовозобов`язаний стає на облік в ІНФОРМАЦІЯ_20 та має намір забронюватися за державним органом чи підприємством, яке відноситься до критичної інфраструктури, то він може забронювати такого військовозобов`язаного лише після відпрацювання повного пакету документів щодо особи військовозобов`язаного, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_20. Оператори не спілкуються з громадянами. Після опрацювання пакету документів відносно військовозобов`язаного, який підлягає бронюванню, такі документи передаються на підпис начальнику ІНФОРМАЦІЯ_20. На той час бронювання здійснювалось на підставі документів, які необхідно було надати до ІНФОРМАЦІЯ_20, наразі підприємства можуть бронювати своїх працівників самостійно. На початку 2025 року йому був переданий пакет документів відносно військовозобов`язаного ОСОБА_13 , який вже був опрацьованим. Він не пам`ятає чи перебував в тих документах військовий квиток ОСОБА_13 . На підставі наданих документів, після повного відпрацювання електронної картки в реєстрі «ІНФОРМАЦІЯ_6» відносно ОСОБА_13 , з якої вбачалося вчасне здійснення ОСОБА_13 оновлення даних, проходження ВЛК, були наявні всі необхідні документи, був знятий розшук останнього, ним було здійснено його бронювання та внесені до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6» відповідні відомості. Питанням щодо порушення військовозобов`язаними вимог закону про військовий облік він не займається. Після підписання документи скоріш за все повертаються військовозобов`язаному. Реєстр «ІНФОРМАЦІЯ_6» не містить жодних приміток, зокрема з формулюванням: «потрібні копія ІПН» чи «ОСОБА_27 подає відстрочку через ІНФОРМАЦІЯ_21». У разі вчинення військовозобов`язаним порушення закону про військовий облік, реєстр «ІНФОРМАЦІЯ_6» самостійно визначає склад такого порушення. Військовозобов`язані ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та інші йому не відомі, ОСОБА_3 не звертався до нього з питанням щодо бронювання вказаних осіб;

- показами свідка ОСОБА_33 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона є переселенкою з Луганської області, з 2022 року та по теперішній час працює у відділі військового обліку солдатів і сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_16 . З обвинуваченим ОСОБА_3 , який обіймає посаду начальника групи військового обліку солдатів і сержантів ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона знайома, він є її підлеглим. У вересні 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_16 з ГУНП в Дніпропетровській області надійшов запит з вимогою відобразити повну хронологію дій, вчинених під час постановки на облік військовозобов`язаного ОСОБА_13 . Для надання відповіді на вказаний запит були направлені відповідні запити до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Приблизно у жовтні 2025 року до неї приходив слідчий, якому вона повідомила, що ОСОБА_13 вона не знає. Також вона повідомила, що в реєстрі «ІНФОРМАЦІЯ_6» відображено, що ІНФОРМАЦІЯ_17 на адресу місця проживання ОСОБА_13 направлялась повістка, на яку останній не з`явився, у зв`язку з чим його було оголошено у розшук. В подальшому ОСОБА_13 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_20, пройшов ВЛК та в подальшому був заброньований. Запитів щодо бронювання чи надання окремим військовозобов`язаним відстрочки від мобілізації від ОСОБА_3 вона не отримувала. Особисто у ОСОБА_3 доступу до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6» не було, електронного ключа для входу до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6» обвинувачений ОСОБА_3 не отримував. Відповідно до внутрішнього розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_16 працівникам ІНФОРМАЦІЯ_20 строго заборонено надавати свій електронний ключ в користування третім особам чи виносити його за межі робочого місця. Кожен вхід до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6» відслідковується, можна встановити скільки часу окремий користувач провів в системі та які дії були вчинені. Реєстр «ІНФОРМАЦІЯ_6» не містить жодних приміток, зокрема з формулюванням: «не вистачає документів, потрібно пройти ВЛК, донести фото». Випадків несанкціонованого доступу до реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_6» ІНФОРМАЦІЯ_18 встановлено не було. Кожен працівник ІНФОРМАЦІЯ_20 під час призначення на посаду ознайомлюється та підписує пам`ятку щодо положень антикорупційного законодавства. Надавати персональні дані чи відомості щодо військового обліку військовозобов`язаних заборонено законом. Обвинувачений ОСОБА_3 не звертався до неї з проханням надати відомості чи службові дані відносно військовозобов`язаних.

Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні:

-витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 255 від 01.09.2024, відповідно до якого старшого лейтенанта ОСОБА_3 , колишнього офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 30.08.2024 № 460, призначено на посаду начальника групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 (том № 2, а.к.п. 34);

- функціональними обов`язками ОСОБА_3 , згідно яких останній як начальник групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов`язаний: планувати та організовувати роботу групи та повсякденно керувати нею; вести в ІНФОРМАЦІЯ_20 персонально-якісний облік осіб рядового та сержантського складу запасу; контролювати роботу щодо ведення ІКС « ІНФОРМАЦІЯ_6» в ІНФОРМАЦІЯ_20 в частині військовозобов`язаних осіб рядового, сержантського і старшинського складу запасу; не допускати витоку секретної/службової інформації, яка йому довірена або стала відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; не вчиняти та не брати участь у вчиненні корупційних правопорушень, пов`язаних з діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_3 ; утримуватися від поведінки, яка може бути розціненою як готовність вчинити корупційне правопорушення, пов`язане з діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_3 ; невідкладно інформувати начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 та начальника відділення військового обліку та бронювання про випадки підбурення до вчинення корупційного правопорушення, пов`язаного з діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_20; невідкладно інформувати начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 та начальника відділення військового обліку та бронювання про випадки про випадки вчинення корупційного або пов`язаних з корупцією правопорушень, вчинених особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_20 (том № 2, а.к.п. 39-43);

-протоколом огляду від 04.02.2025, відповідно до якого за участі спеціаліста - оператора ОСОБА_34 в службовому приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_19 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , проведено огляд відомостей, відображених в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», в ході якого встановлено, що громадянин ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , заброньований з 22.02.2025 по 07.08.2025. Вказана позначка створена автоматично системою без втручання оператора, шляхом підтягування інформації з інших баз. В ході огляду було роздруковано інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6» щодо зміни інформації відносно ОСОБА_13 на 6 аркушах (том № 2, а.к.п. 12-18);

-копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 20.01.2025, проведеного в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42024041110000442, з якого виділенні матеріали кримінального провадження згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, що виділяються у кримінальне провадження № 62025170030011391, яке на підставі постанови прокурора від 01.07.2025 було об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням № 42025041110000353, згідно якого навпроти будинку АДРЕСА_3 , в присутності понятих, представника Ради адвокатів України в Дніпропетровській області та захисника, було затримано ОСОБА_16 , а також було проведено обшук затриманого, під час якого у ОСОБА_16 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_6 , яка була в слоті мобільного телефону, який поміщено у спец-пакет № S1018114 (том № 3, а.к.п. 35-39);

-копією протоколу огляду від 31.03.2025, проведеного в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42024041110000442, з якого виділенні матеріали кримінального провадження згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, що виділяються у кримінальне провадження № 62025170030011391, яке на підставі постанови прокурора від 01.07.2025 було об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням № 42025041110000353, відповідно до якого в присутності двох понятих в службовому кабінеті, розташованому в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_22, проведено огляд мобільного телефону марки «Iphone 15 Pro», imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_6 , яка на момент огляду була в слоті мобільного телефону, з використанням фотоапарату марки «Sony» для збереження знімків, в ході якого встановлено, що вказаний мобільний телефон містить цифровий застосунок «WhatsApp», в якому наявне листування та дзвінки з абонентом « ОСОБА_35 », який користується номером телефону НОМЕР_2 .

Так, 30.10.2024 о 09:19 годині на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користується абонент « ОСОБА_35 », який має фотозображення ОСОБА_3 , у месенджері «Whatsapp» надійшло повідомлення від ОСОБА_16 з фото повістки № 8521 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , після чого абонент « ОСОБА_35 », який має фотозображення ОСОБА_3 , надав ОСОБА_16 інформацію про те, що ОСОБА_7 у розшуку не перебуває.

19.11.2024 о 10:19 годині на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користується абонент « ОСОБА_35 », який має фотозображення ОСОБА_3 , у месенджері «Whatsapp» знову надійшло повідомлення від ОСОБА_16 з фото витягу з ІНФОРМАЦІЯ_21 щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , після чого ОСОБА_3 надав ОСОБА_16 відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): « ОСОБА_9 в розшуку, підлягає призову. Розшук не зніметься».

30.11.2024 о 10:30 годині на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користується абонент « ОСОБА_35 », який має фотозображення ОСОБА_3 , у месенджері «Whatsapp» надійшло повідомлення від ОСОБА_16 з фото паспорту громадянина України щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , після чого ОСОБА_3 надав ОСОБА_16 відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «у нас нет его медицины, он на облику в Индустриальном , проживает на Мандрыковской».

26.12.2024 о 12:27 годині на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користується абонент « ОСОБА_35 », який має фотозображення ОСОБА_3 , у месенджері «Whatsapp» надійшло повідомлення від ОСОБА_16 з фото витягу з ІНФОРМАЦІЯ_21 щодо ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , після чого ОСОБА_3 надав ОСОБА_16 відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «він у розшуку, тому що не закрито ВЛК. Потрібно з`явитися з роздрукованим пдф-файлом із ІНФОРМАЦІЯ_21 та копією додаток 13, тоді знімемо з розшуку».

27.12.2024 о 16:59 годині на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користується абонент « ОСОБА_35 », який має фотозображення ОСОБА_3 , у месенджері «Whatsapp» знову надійшло повідомлення від ОСОБА_16 з фото витягу з ІНФОРМАЦІЯ_21 щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , після чого ОСОБА_3 надав ОСОБА_16 відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «потрібна прописка в АНД районі, пройти ВЛК, мати відстрочку або бронювання».

14.01.2025 о 15:13 годині на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користується абонент « ОСОБА_35 », який має фотозображення ОСОБА_3 , у месенджері «Whatsapp» надійшло повідомлення від ОСОБА_16 з фото витягу з ІНФОРМАЦІЯ_21 щодо ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , після чого ОСОБА_3 надав ОСОБА_16 відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «его подал в розшук ВП 1, вчера, через 2 часа после снятие с розшуку» (том № 4, а.к.п. 5-250, том № 5 а.к.п. 1-246, том № 6 а.к.п. 1-209, том № 7 а.к.п. 1-204, том № 8 а.к.п. 1-250, том № 9 а.к.п. 1-193).

За результатами судового розгляду цього кримінального провадження суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для кваліфікації дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 361-2 КК України за кожним епізодом окремо, оскільки у даному випадку мав місце продовжуваний злочин.

Так, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 607/483/19, продовжуваний злочин це діяння, ознаки якого передбачені однією статтею або частиною статті КК і складається з двох або більше тотожних злочинних дій, що мають єдиний злочинний намір (єдиний умисел та загальну мету) і утворюють у своїй сукупності єдиний злочин. Можливість кваліфікації кількох діянь як одного продовжуваного злочину залежить від конкретних обставин того чи іншого кримінального провадження. Якщо кожен з епізодів вчиняється з самостійним умислом підстав вважати злочин продовжуваним немає.

У даному випадку обвинуваченим ОСОБА_3 було вчинено кілька діянь, охоплених єдиним умислом та єдиною злочинною метою, внаслідок яких він здійснював несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі - Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, протягом періоду часу, а саме з 30.10.2024 по 14.01.2025.

Вказаний висновок суду підтверджується як змістом формулювання обвинувачення, що викладене в обвинувальному акті, так встановленими під час судового розгляду фактичними обставинами кримінального провадження. Зокрема, у зміненому обвинувальному акті зазначено, що усі інкриміновані ОСОБА_3 діяння останній вчиняв на своєму робочому місці, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом. Усі ці дії відбувались постійно протягом певного періоду часу, а саме з 30.10.2024 по 14.01.2025. Відтак, підстави вважати, що ОСОБА_3 вчинено шість окремих злочинів, відсутні, а тому суд доходить висновку, що в даному випадку мав місце єдиний продовжуваний злочин, передбачений ч. 2 ст. 361-2 КК України.

Тому, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 361-2 КК України, як такі, що виразилися у несанкціонованому розповсюдженні інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, вчиненому повторно.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Стаття 22 КПК України передбачає змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд у відповідності до ч. 6 зазначеної статті КПК, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Судом також відповідно до положень ч. 2 ст. 22 КПК України забезпечено рівність прав сторін кримінального провадження на збирання та подання суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України, та всебічно, повно й неупереджено досліджені всі надані сторонами докази.

Враховуючи фундаментальний принцип кримінального процесу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також враховуючи положення ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у тому числі виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, покладений виключно на слідчого та прокурора та, у встановлених КПК випадках, - на потерпілого, і аж ніяк не на суд.

За змістом ст. 19 Конвенції суд контролює дотримання державами - сторонами Конвенції взятих на себе зобов`язань. Питання щодо допустимості доказів у справі, це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, буде справедливим (рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», рішення від 9 червня 1998 року у справі «Тейксера де Кастро проти Португалії).

Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства, ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Делькур проти Бельгії»).

Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбеса, Месече і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський суд вирішив, що при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п.253).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

В той же час слід зауважити, що згідно ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлені достатні докази, які «поза розумним сумнівом» вказують на доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 361-2 КК України.

Доводи сторони захисту і самого обвинуваченого ОСОБА_3 , на яких вони наполягали під час всього судового розгляду кримінального провадження, про те, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, оскільки в ході судового розгляду кримінального провадження не було доведено належними та допустимими доказами факту розповсюдження ОСОБА_3 інформації щодо військового обліку військовозобов`язаних громадян України, якавідноситься до інформації саме з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі - Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», враховуючи відсутність доступу у обвинуваченого ОСОБА_3 до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», суд вважає неспроможними та не може прийняти до їх уваги, так як вони спростовуються сукупністю досліджених судом доказівв суді при розгляді справи та спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, з огляду на наступне.

Так, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ТХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувався, та було продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.10.2025 № 40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 № 4757-ІХ, з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Як вбачається з функціональних обов`язків ОСОБА_3 , останній як начальник групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов`язаний: планувати та організовувати роботу групи та повсякденно керувати нею; вести в ІНФОРМАЦІЯ_20 персонально-якісний облік осіб рядового та сержантського складу запасу; контролювати роботу щодо ведення ІКС « ІНФОРМАЦІЯ_6» в ІНФОРМАЦІЯ_20 в частині військовозобов`язаних осіб рядового, сержантського і старшинського складу запасу; не допускати витоку секретної/службової інформації, яка йому довірена .або стала відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; не вчиняти та не брати участь у вчиненні корупційних правопорушень, пов`язаних з діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_3 ; утримуватися від поведінки, яка може бути розціненою як готовність вчинити корупційне правопорушення, пов`язане з діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_3 ; невідкладно інформувати начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 та начальника відділення військового обліку та бронювання про випадки підбурення до вчинення корупційного правопорушення, пов`язаного з діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_20; невідкладно інформувати начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 та начальника відділення військового обліку та бронювання про випадки про випадки вчинення корупційного або пов`язаних з корупцією правопорушень, вчинених особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_20.

Так, кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 361-2 КК настає за несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо ці дії заподіяли значну шкоду.

Об`єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого статею 361-2 КК України, є несанкціонований збут або розповсюдження комп`ютерної інформації з обмеженим доступом.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим чи непрямим умислом.

Об`єктом цього кримінального правопорушення є інформація з обмеженим доступом, яка зберігається в ЕОМ, АС, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації, тобто комп`ютерна інформація з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Як визначено ст. 2, ч.1 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, які є об`єктами захисту Закону.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Касаційного кримінального суду від 17.07.2019 по справі № 725/4771/17, за змістом ч. 2 ст. 32 Конституції України, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 21 Закону України «Інформацію», ст. 2, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» відомості про осіб, які містилися в їх особистих документах (паспортах, РНОКПП, військових квитках), є інформацією з обмеженим доступом, створеною та захищеною відповідно до чинного законодавства, оскільки вона не могла бути поширена без згоди її власника.

Таким чином, інформація про осіб, яка була незаконно розповсюджена обвинуваченим ОСОБА_3 особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, шляхом листування за допомогою мобільного додатку «Whatsapp», є конфіденційною інформацією, тобто інформацією з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, оскільки вона не могла бути поширена без згоди її власника.

Факт несанкціонованого розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства,обвинуваченим ОСОБА_3 , який займав посаду посаду начальника групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 , особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, шляхом листування за допомогою мобільного додатку «Whatsapp», а також винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєні вказаних у вироку злочинів підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами кримінального провадження, а саме:

-копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 20.01.2025, проведеного в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42024041110000442, з якого виділенні матеріали кримінального провадження згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, що виділяються у кримінальне провадження № 62025170030011391, яке на підставі постанови прокурора від 01.07.2025 було об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням № 42025041110000353,згідно якого навпроти будинку АДРЕСА_3, в присутності понятих та захисника, було затримано ОСОБА_16 , а також було проведено обшук затриманого, під час якого у ОСОБА_16 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_6 , яка була в слоті мобільного телефону, який поміщено у спец-пакет № S1018114 (том № 3, а.к.п. 35-39);

30.11.2024 о 10:30 годині на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користується абонент « ОСОБА_35 », який має фотозображення ОСОБА_3 , у месенджері «Whatsapp» надійшло повідомлення від ОСОБА_16 з фото паспорту громадянина України щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , після чого ОСОБА_3 надав ОСОБА_16 відповідь у вигляді смс-повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «у нас нет его медицины, он на облику в ОСОБА_11 , проживает на Мандрыковской».

Крім того, суд наголошує, що під час тривалого судового розгляду кримінального провадження ані обвинувачений ОСОБА_3 , ані його захисник - адвокат ОСОБА_36 не надали суду передбаченої ст. 32 Конституції України згоди фізичних осіб, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , на поширення конфіденційної інформації про їх особу.

Разом з тим, під час судового розгляду судом не було встановлено і випадків, визначених законом (в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини) для розповсюдження конфіденційної інформації відносно вище перелічених осіб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 наполягав на тому, що сторона обвинувачення належними та допустимими доказами не довела, що надана ним адвокату ОСОБА_16 інформація стосовно військового обліку вказаних військовозобов`язаних громадян України є інформацією з обмеженим доступом, враховуючи те, що він повідомляв адвокату ОСОБА_16 інформацію стосовно військовослужбовців виключно на підставі тих документів, які йому надсилав сам ОСОБА_16 , враховуючи відсутність у нього доступу до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6».Умислу на несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка міститься в реєстрі «ІНФОРМАЦІЯ_6» він не мав.

Однак, така версія обвинуваченого ОСОБА_3 , враховуючи все вище встановлене та викладене, не знайшла об`єктивного підтвердження у судовому засіданні і судом розцінюється як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Також, суд зауважує, що під час судового розгляду даного кримінального провадження було встановлено, що дійсно обвинувачений ОСОБА_3 не мав доступу до автоматизованої системи - Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», в якому зберігається інформація з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства, однак відсутність у обвинуваченого такого доступу жодним чином не впливає на кваліфікацію його умисних дій за ч. 2 ст. 361-2 КК України, оскільки об`єктивною стороною цього кримінального правопорушення є саме несанкціоноване розповсюдженню інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі та створена і захищена відповідно до чинного законодавства, а не несанкціоновані перехоплення або копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, якщо це призвело до її витоку, скоєнні особою, яка має право доступу до такої інформації, вчинені повторно, відповідальність за що передбачена іншою статтею Кримінального кодексу України.

Разом з тим, суд констатує, що в рамках даного кримінального провадження дії обвинуваченого ОСОБА_3 були кваліфіковані, зокрема за ч. 3 ст. 362 КК України, однак як вбачається з постанови старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 01.12.2025 кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 не мав доступу до автоматизованої системи - Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», тобто не міг здійснити несанкціоноване перехоплення або копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, якщо це призвело до її витоку, скоєнні особою, яка має право доступу до такої інформації, вчинені повторно.

Твердження захисника - адвоката ОСОБА_6 про відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів наявності в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6» вказаних стороною обвинувачення в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 відомостей стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що є підставою для ухвалення виправдовувального вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , суд сприймає критично, як позицію сторони захисту, що направлена на уникнення відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 за вчинене, оскільки на переконання суду відсутність документальних підтверджень наявності вказаної інформації в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6» жодним чином не свідчить про відсутність у вказаному Реєстрі цієї інформації, так як інформація щодо військового обліку військовозобов`язаних громадян України не знаходилась в загальному доступі, вказану інформацію могла отримувати лише особа, яка мала службові повнаження.

Невстановлення стороною обвинувачення в ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження джерела та облікового запису, через який здійснювався доступ до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6» з метою отримання ОСОБА_3 конфіденційної інформації відносно військовозобов`язаних громадян України не становить собою порушення фундаментальних гарантій, що дає певний орієнтир для визначення змісту поняття «істотне порушення» та не свідчить про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Надаючи критичну оцінку твердженням сторони захисту про те, дії обвинуваченого ОСОБА_3 невірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 361-2 КК України, оскільки, на думку захисника ОСОБА_6 , в діях обвинуваченого ОСОБА_3 щонайбільше є порушення порядку поводження зі службовою інформацією, відповідальність за яке передбачена ст. 172-8 КУпАП, суд виходить з наступного.

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 361-2 КК України настає за несанкціонований збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо ці дії заподіяли значну шкоду.

Згідно з ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Враховуючи всі обставини, які встановлені під час судового розгляду кримінального провадження, суд вважає поза всяким розумним сумнівом доведеним, що ОСОБА_3 , проходячи військову службу на посаді начальника групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 , в умовах воєнного стану, а саме у період часу з 30.10.2024 по 14.01.2025, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом, в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію», не встановленим способом, отримав в своє розпорядження інформацію з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі - Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6» та створена і захищена відповідно до чинного законодавства, зокрема інформацію щодо військового обліку військовозобов`язаних громадян України, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , що в своєму складі містить інформацію, яка відноситься до персональних даних особи, збирання, зберігання, використання та поширення якої згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію» не допускається, про що він, як працівник ІНФОРМАЦІЯ_20, повинен був не тільки розуміти, а й знати, котру, використовуючи власний мобільний телефон з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», з інстальованим мобільним додатком «Whatsapp» із заздалегідь створеним обліковим записом, який останній використовував задля власних потреб, надіслав особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, тобто здійснив несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації з обмеженим доступом, вчинене повторно особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, яка не має доступу до цієї інформації, яку така особа могла використовувати з метою ухилення військовозобов`язаних громадян України від проходження мобілізації та подальшого проходження військової служби, що є неприпустимим під час проведення мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану.

Вищевказане дає суду можливість прийти до однозначного висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 саме у несанкціонованому розповсюдженні інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, вчиненому повторно, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 361-2 КК України.

У зв`язку з вище встановленим, версія сторони захисту щодо відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, оскільки, на думку захисника ОСОБА_6 в діях обвинуваченого ОСОБА_3 щонайбільше є порушення порядку поводження зі службовою інформацією, відповідальність за яке передбачена ст. 172-8 КУпАП, не знайшла свого підтвердження в суді.

Положеннями статті 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 86 КПК України передбачено, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

У своїй постанові у справі № 318/2921/18 від 01.12.2020 Верховний Суд зазначив, що норми ст.87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість, закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Окрім цього, у постанові від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к Верховний Суд зазначив, що перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК України, як підстави для визнання фактичних даних недопустимими, як докази, не є вичерпним і становить собою порушення фундаментальних гарантій, що дає певний орієнтир для визначення змісту поняття «істотне порушення» у випадках, які не підпадають під цей перелік. У кожному конкретному випадку суд, оцінюючи допустимість того чи іншого доказу, повинен враховувати істотність допущених порушень кримінального процесуального закону та важливість кожного доказу для встановлення обставин кримінального провадження. Тому кожний доказ повинен оцінюватися автономно, оскільки його безумовне виключення може призвести до негативних наслідків, що виражатимуться в ухваленні незаконного, необґрунтованого та несправедливого судового рішення.

Під час судового розгляду захисник - адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , звернувся до суду із клопотанням про визнання недопустимим доказом протоколу огляду мобільного телефону від 31.03.2025, проведеного в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42024041110000442, копія якого була виділена згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, що виділяються у кримінальне провадження № 62025170030011391, яке на підставі постанови прокурора від 01.07.2025 було об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням № 42025041110000353, оскільки на думку адвоката:

1. Стороною обвинувачення під час огляду мобільного телефону марки «iPhone 15 Pro», imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 та отримання доступу до листування були порушені вимоги ст.ст. 258, 264 КПК України, так як згідно з протоколом затримання адвоката ОСОБА_16 було вилучено мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro» в чохлі чорного кольору з паролем, а з огляду на положення ст. 264 КПК України працівники поліції можуть втрутитись у гарантоване ст. 31 Конституції України право на приватне спілкування лише після отримання відповідного дозволу слідчого судді або ж отримати згоду на втручання з боку особи, яка приймає участь у такому спілкуванні, шляхом обміну повідомленнями, натомість жодна з перелічених обставин стороною обвинувачення не підтверджена;

2. В матеріалах кримінального провадження міститься фотокопія вказаного протоколу огляду, натомість положення ч.ч. 3, 7 ст. 99 КПК України передбачають, що сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. Сам по собі факт надання стороною обвинувачення копії документа не дає можливості перевірки відповідності змісту копії такого документа його оригіналу; наявності та автентичності підписів, печаток, реквізитів; відсутності змін або спотворення відображеної інформації під час копіювання документа, що вказує на не відповідність такого доказу вимогам належності, допустимості та достовірності, а отже не може бути покладений в основу вироку суду;

3. Протокол огляду мобільного телефону «iPhone 15 Pro», imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 від 31.03.2025 первісно був складений в межах кримінального провадження № 42024041110000442. Як убачається з матеріалів справи, постановою прокурора від 25.06.2025 матеріали кримінального провадження № 42024041110000442 були виділені до кримінального провадження № 62025170030011391, а постановою прокурора від 01.07.2025 кримінальне провадження № 62025170030011391 було об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням № 42025041110000353. Однак, наявність вказаних вище процесуальних рішень прокурора само по собі не свідчить про те, що саме протокол огляду мобільного телефону від 31.03.2025 був належним чином включений до матеріалів кримінального провадження №42025041110000353, оскільки сторона обвинувачення зобов`язана довести не лише факт існування постанов про виділення та об`єднання, алей безперервний та належно оформлений процесуальний шлях конкретного доказу, на який вона посилається. Зокрема, матеріали кримінального не містять: чіткого переліку матеріалів, які були фактично передані під час виділення провадження; підтвердження того, що саме протокол огляду від 31.03.2025 входив до складу виділених матеріалів; даних щодо збереження цілісності цього документа та його додатків під час подальшого об`єднання проваджень, що позбавляє можливості не лише перевірити достовірність змісту цього документа, але й встановити чи саме той документ, який був складений у межах кримінального провадження № 42024041110000442 фактично був переданий під час виділення та подальшого об`єднання в одне провадження матеріалів кримінального провадження.

Суд не може погодитися із вищевказаними доводами захисника - адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , та вважає їх неспроможними, виходячи з наступного.

1. Щодо порушення вимог ст. 258, 264 КПК України при отриманні доступу до листування з цифрового застосунку «Whatsapp», який встановлено на мобільному телефоні марки «Iphone 15 Pro», imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_6 , суд зазначає:

Відповідно до положень ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігання злочину чи з`ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Спираючись на конституційні положення, КПК України регламентує підстави та порядок втручання у приватне спілкування та встановлює загальні засади провадження негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з обмеженням права особи на приватність.

Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 164 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить, зокрема особисте листування особи та інші записи особистого характеру.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 258 КПК України, ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

Однак, із загального правила, наведеного у ч. 1 ст. 258 КПК України, існує виняток, зазначений у спеціальній нормі - ст. 264 КПК України (зняття інформації з електронних інформаційних систем).

Частиною першою статті 264 КПК України передбачено, що пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 КПК України не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Отже, існує три передбачених законом способи втручання у гарантоване ст. 31 Конституції України право на приватне спілкування, а саме: 1) дозвіл слідчого судді; 2) згода на втручання з боку особи, яка приймає участь у такому спілкуванні, шляхом обміну повідомленням; 3) доступ до інформації про приватне спілкування не пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як було встановлено судом під час розгляду даного кримінального провадження, досудове розслідування кримінального провадження № 42024041110000442 здійснювалося слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава.

Як вбачається з протоколу затримання особи від 20.01.2025, складеного в рамках кримінального провадження № 42024041110000442, в ході особистого обшуку особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, було вилучено мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», в чохлі чорного кольору, imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 , з паролем, з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_6 , який поміщено до спец-пакету № S1018114.

Відповідно до вимог п.п. 2), 3) ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений: проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Згідно доручення на проведення слідчих (розшукових) дій (в порядку ст. 40 КПК України) від 28.01.2025 старший слідчий ОСОБА_37 доручив оперативним працівникам Управління СБУ у Дніпропетровській області провести огляд мобільного телефону марки «Iphone 15 Pro», imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_6 , вилученого в порядку ст. 208 КПК України під час особистого обшуку затриманого, та додатків у вказаному мобільному телефоні для фіксування обставин кримінального правопорушення.

За змістом ч.1 ст.41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до положень ст. 104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

Згідно ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, таким додатком можуть бути фото таблиці. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що старший оперуповноважений з ОВС ОСОБА_38 , який складав протоколу огляду від 31.03.2025, є працівником оперативного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_22, та проводив слідчу дію за дорученням слідчого. До вказаного протоколу долучені додатки у вигляді фотозображень листування через мобільний застосунок «Whatsapp» між особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, та контактом, який підписаний (мовою оригіналу): «ОСОБА_40», НОМЕР_2 , в описі якого вбачається фотозображення обвинуваченого ОСОБА_3 . У вказаних протоколах також наявні підписи понятих та оперативного працівника, який його складав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 пояснив, що він обіймає посаду старшого оперуповноваженого з ОВС ІНФОРМАЦІЯ_22. В січні 2025 року він приймав участь в ході затримання адвоката ОСОБА_16 , якого підозрювали у здійснення незаконного впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_20 з метою ухилення військовозобов`язаних від мобілізації. Затримання адвоката ОСОБА_16 відбулось по вул. Січових Стрільців в м. Дніпрі «на гарячому», під час передачі останньому грошових коштів. Після затримання ОСОБА_16 слідчим проводився особистий обшук його речей, а також обшук автомобіля марки БМВ «Х5», яким користувався ОСОБА_16 . В ході особистого обшуку ОСОБА_16 та під час обшуку його автомобіля було виявлено та вилучено: два мобільні телефони марки «Iphone»; документи зі штампами ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я різних громадян у кількості 5-6 штук; військові квитки у кількості 1-2 штук; поліцейський жетон на ім`я ОСОБА_16 та пістолет травматичної дії. Які речі були вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_16 , а які в ході обшуку автомобіля він не пам`ятає. В подальшому за дорученням слідчого ТУ ДБР ОСОБА_39 він проводив огляд мобільних телефонів марки «Iphone», які були вилучені у адвоката ОСОБА_16 в ході проведення обшуків. Мобільні телефони йому надійшли від слідчого разом з дорученням, вони були упаковані у сейф-пакет. Він дістав мобільні телефони з сейф-пакету, увімкнув їх та почав проводити огляд інформації, яка містилась в пам`яті телефонів. Огляд проводився в присутності двох понятих. Він тільки увімкнув мобільні телефони та почав проводити огляд, жодних паролів він не вводив, оскільки на цих мобільних телефонах не було встановлено системи логічного захисту. Якщо на даних мобільних телефонах була б встановлена система логічного захисту, то він не провів би огляд, про що було б вказано в протоколі. Під час перегляду одного з мобільних телефонів, вилучених у адвоката ОСОБА_16 , ним було виявлено листування за допомогою мобільного додатку «Whatsapp» з контактом на ім`я « ОСОБА_40 », який користується номером телефону НОМЕР_2 . На момент проведення огляду він розумів, що дане листування відбувалось з ОСОБА_3 . Текст листування він переглядав вручну. В ході огляду ним використовувався фотоапарат «Sony», відео зйомка не проводилась. Чи був процес огляду безперервним, він вже не пам`ятає. Ним було зафіксовано листування в повному обсязі, жодних коректив до тексту повідомлень він не вносив. Поняті постійно були присутні в ході огляду мобільного телефону та подальшого фотографування вказаного листування. Він не має технічний знань для подолання системи логічного захисту мобільного телефону. Під час проведення огляду мобільних телефонів ніяких технічних засобів, окрім фотоапарата, він не використовував. Обвинувачений ОСОБА_3 йому знайомий, оскільки під час проведення досудового розслідування приймав участь у його допиті, повідомленні про підозру, а також у проведенні обшуку робочого місця ОСОБА_3 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення якого обвинувачений був присутній.

Будучі допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 пояснив, що він обіймає посаду старшого слідчого ТУ ДБР у місті Полтава з дислокацією у м. Дніпро. В його провадженні перебувало кримінальне провадження за фактом здійснення незаконного впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_20 та сприяння незаконному перетину державного кордону України з метою ухилення від мобілізації. В рамках даного кримінального провадження на підставі ухвал апеляційного суду проводились негласні слідчі дії, за результатом яких було встановлено причетність адвоката ОСОБА_16 до вчинення вищевказаних незаконних дій. Напочатку 2025 року, точної дати він не пам`ятає, адвокат ОСОБА_16 був затриманий під час отримання грошових коштів. Передача неправомірної вигоди ОСОБА_16 відбувалась в салоні його автомобіля марки «БМВ Х5». Оформлення затримання адвоката ОСОБА_16 здійснював він, як слідчий. Щодо затримання адвоката було повідомлено Раду адвокатів України в Дніпропетровській області. В ході затримання адвоката ОСОБА_16 також було проведено його особистий обшук, в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «Iphone». Після завершення процедури затримання було проведено обшук автомобіля «БМВ Х5», яким користувався ОСОБА_41 , в ході якого було виявлено та вилучено: банківські картки; документи на транспортні засоби; паспорти та військові квитки на ім`я сторонніх осіб; бланки повісток ІНФОРМАЦІЯ_20; грошові кошти в сумі 12000 чи 15000 доларів США; зброю травматичної дії, а також ще один мобільний телефон марки «Iphone». Вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_16 та автомобіля, яким останній користувався, мобільні телефони були незаблоковані або ОСОБА_16 їх сам розблокував шляхом ведення паролю або подолання системи логічного захисту даних. Після вилучення на мобільних телефонах в присутності ОСОБА_16 було встановлено режим «польоту», далі були переписані індивідуальні відомості мобільних пристроїв та мобільні телефони були поміщені у спец-пакети, які були опечатані. В подальшому ним було надано доручення оперативному підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_22 здійснити огляд вилучених у ОСОБА_16 мобільних телефонів. На виконання його доручення оперативним працівником ІНФОРМАЦІЯ_22 були складені протоколи огляду мобільних телефонів. Дозволу слідчого судді на огляд мобільних телефонів він не отримував, оскільки такі телефони були вилучені в ході особистого обшуку затриманої особи та перебували в його розпорядженні. Оскільки під час проведення огляду відомостей, які містились у вилучених у ОСОБА_16 мобільних телефонах, у оперативного працівника жодних перешкод у вигляді подолання системи захисту мобільних пристроїв, значить вказані телефони знаходились у розблокованому стані.

Суд вважає покази свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_39 об`єктивними, правдивими та незалежними. Допитані вищевказані свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, давали покази під присягою, їх покази отримані в порядку визначеному Законом, співпадають між собою, не суперечать іншим зібраним доказам, тому підстав недовіряти показам свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_39 , сумніватися в їх об`єктивності, недостовірності немає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_43 пояснив, що він є діючим адвокатом та обіймає посаду керівника секретаріату Ради адвокатів України в Дніпропетровській області. Так, в січні 2025 року приблизно о 17:00 годині його було запрошено як представника адвокатського самоврядування для участі в ході проведення обшуку адвоката ОСОБА_16 , якого було затримано на вул. Старокозацькій в місті Дніпро. Він прийшов за вищевказаною адресою, на проїзній частині перебував автомобіль, біля якого знаходились працівники ІНФОРМАЦІЯ_22, слідчий ДБР, адвокат ОСОБА_16 та його адвокат. На обличчі ОСОБА_16 були садна, однак жодних скарг на дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_22, які його затримували, затриманий не виказував. Слідчий йому пояснив, що зараз буде проводиться обшук особистих речей затриманого ОСОБА_16 , а також обшук автомобіля, яким останній користувався. В його присутності слідчим ДБР проведено особистий обшук затриманого, в ході якого ОСОБА_16 самостійно надав слідчому мобільний телефон марки «Iphone». Після чого в його присутності був проведений обшук автомобіля, яким користувався затриманий ОСОБА_16 , в ході якого було виявлено та вилучено: банківські картки, якійсь медичні документи, номерні знаки на автомобіль, грошові кошти та ще один мобільний телефон марки «Iphone». Оскільки проходило вилучення мобільного телефону адвоката, то очевидно, що в ньому могла зберігатися інформація, що містить адвокатську таємницю, тому він уточнив у ОСОБА_16 , чи є в пам`яті мобільного телефону інформація, що містить адвокатську таємницю, на що останній зазначив про відсутність в телефоні такої інформації. Після уточнення у ОСОБА_16 відомостей щодо блокування телефонів, останній запевнив його, що телефони заблоковані. Він порадив ОСОБА_16 , як своєму колезі, підійти до слідчого та перевірити факт блокування мобільних телефонів. ОСОБА_16 підійшов до слідчого та попрохав показати вилучений у нього мобільний телефон. Він бачив, як після натискання ОСОБА_16 на мобільний телефон загорівся його екран із відображенням іконок мобільних додатків. Після повернення слідчому мобільного телефону, його було поміщено у сейф-пакет, який було опечатано. Він впевнений, що вилучений у ОСОБА_16 мобільний телефон був в заблокованому стані, а без згоди власника його розблокувати було неможливо. В його присутності ОСОБА_16 не надав слідчому згоди на отримання доступу до інформації, яка міститьсь у вилученому мобільному телефоні. Після проведення обшуку автомобіля та складання протоколу, він поставив в протоколі свій підпис та надав слідчому письмові заперечення, оскільки обшук проводився на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, тобто без ухвали слідчого судді, без наявності належних на то підстав. Інших заперечень на вказану слідчу дію у нього не було. Яким чином був здійснений огляд вилучених у адвоката ОСОБА_16 мобільних телефонів, йому не відомо, участі в проведенні даних слідчих діях він не приймав.

Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 20.01.2025, проведеного в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42024041110000442, з якого виділенні матеріали кримінального провадження згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, що виділяються у кримінальне провадження № 62025170030011391, яке на підставі постанови прокурора від 01.07.2025 було об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням № 42025041110000353, за участі всіх учасників кримінального провадження, зокрема обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , судом встановлено, як навпроти будинку АДРЕСА_3, в присутності понятих та захисника, було затримано ОСОБА_16 , а також було проведено обшук затриманого, під час якого у ОСОБА_16 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_6 , яка була в слоті мобільного телефону, який поміщено у спец-пакет № S1018114. В подальшому затриманий ОСОБА_16 підійшов до слідчого та попрохав надати йому вилучений мобільний телефон, що було зроблено слідчим. Під час натискання ОСОБА_16 кнопки на мобільному телефоні, на його екрані відобразились іконки мобільних додатків. Після чого ОСОБА_16 повернув слідчому мобільний телефон, який слідчим було поміщено до сейф-пакету, який було опечатано.

Суд відноситься критично до показів свідка ОСОБА_44 в частині зазначення ним в судовому засіданні про те, що він впевнений в тому, що вилучені у ОСОБА_16 мобільні телефони, перебували в заблокованому стані, оскільки вони спростовуються показами допитаних в судовому засіданні старшого оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_22 ОСОБА_42 , який під час допиту в судовому засіданні, будучі повідомленим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, під присягою повідомив, що відомості текстових повідомлень між особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, з контактом, який підписаний (мовою оригіналу): « ОСОБА_40», НОМЕР_2 , в описі якого вбачається фотозображення обвинуваченого ОСОБА_3 , були досліджені шляхом включення телефону, на якому не було встановлення системи логічного захисту, а також старшого слідчого ОСОБА_39 , який під час допиту в судовому засіданні, будучі також повідомленим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, під присягою вказав, що в ході затримання адвоката ОСОБА_16 було проведено його особистий обшук, в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «Iphone». Після завершення процедури затримання було проведено обшук автомобіля «БМВ Х5», яким користувався ОСОБА_41 , в ході якого було виявлено та вилучено, зокрема ще один мобільний телефон марки «Iphone». Вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_16 та автомобіля, яким останній користувався, мобільні телефони були незаблоковані або ОСОБА_16 їх сам розблокував шляхом ведення паролю або подолання системи логічного захисту даних. В подальшому ним було надано доручення оперативному підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_22 здійснити огляд вилучених у ОСОБА_16 мобільних телефонів. На виконання його доручення оперативним працівником ІНФОРМАЦІЯ_22 були складені протоколи огляду мобільних телефонів. Оскільки під час проведення огляду відомостей, які містились у вилучених у ОСОБА_16 мобільних телефонах, у оперативного працівника жодних перешкод у вигляді подолання системи захисту мобільних пристроїв не виникало, значить вказані телефони знаходились у розблокованому стані.

Також покази свідка ОСОБА_44 спростовуються переглянутим в судовому засіданні за участі всіх учасників кримінального провадження відеозаписом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 20.01.2025, проведеного в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42024041110000442, з якого виділенні матеріали кримінального провадження згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, що виділяються у кримінальне провадження № 62025170030011391, яке на підставі постанови прокурора від 01.07.2025 було об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням № 42025041110000353,згідно якого судом не було встановлено, що вилучений слідчим ОСОБА_46 у затриманої особи мобільний телефон марки «Iphone» був заблокований системою логічного захисту доступу, а навпаки, коли затримана особа підійшла до слідчого та доторкнулась до мобільного телефону, на його екрані відобразились іконки мобільних додатків, що свідчить про відсутність на такому мобільному пристрої системи логічного захисту доступу. Після чого слідчим було поміщено даний мобільний телефон до сейф-пакету, який було опечатано.

Узагальнюючи всі обставини, які викладені вище, суд зазначає, що сутність такої негласної слідчої (розшукової) дії, як доступ до зняття інформації з електронних інформаційних систем полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її частин, доступ до яких обмежений власником, володільцем або утримувачем системи розміщенням її у публічно недоступному місці, житлі чи іншому володінні особи або логічним захистом доступу, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача. Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Що ж стосується інформації листування, яка була наявна в мобільному телефоні марки «Iphone 15 Pro», в чохлі чорного кольору, imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_6 , який було вилучено в ході особистого обшуку особи, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, то, як встановлено з показів допитаного безпосередньо в судовому засіданні старшого оперуповноваженого в ОВС Управління СБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_42 , відомості текстових повідомлень між особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, з контактом, який підписаний (мовою оригіналу): « ОСОБА_40», НОМЕР_2 , в описі якого вбачається фотозображення обвинуваченого ОСОБА_3 , були досліджені шляхом включення телефону, на якому не було встановлення системи логічного захисту, та огляду працівником оперативного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_22 на виконання доручення слідчого, тобто доступ до вказаної інформації не був пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. В даному випадку орган досудового розслідування провів огляд мобільного телефону та оформив його відповідним протоколом, який складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду, ухваленої у складі колегії судової палати Касаційного кримінального суду від 11.09.2025 року (справа № 601/1913/18).

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними твердження захисника - адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про те, що під час досудового розслідування було здійснено незаконний (без ухвали слідчого судді чи подолання системи логічного захисту) доступ до відомостей з електронних інформаційних мереж, який оформлено як протокол огляду предмета - телефону марки «Iphone 15 Pro», в чохлі чорного кольору, imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_6 .

2, 3. Щодо порушення стороною обвинувачення вимог ст. 99 КПК України при поданні письмового доказу - протоколу огляду мобільного телефону марки «Iphone 15 Pro», imei-1: НОМЕР_4 , imei-2: НОМЕР_5 , складеного 31.03.2025, а також стосовно недоведеності належного процесуального походження цього доказу в матеріалах даного кримінального провадження, слід зазначити наступне.

За змістом ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

З наведеного вбачається, що за наявності обставин, передбачених ч. 3 ст. 217 КПК України, з кримінального провадження можуть бути виділені матеріали в окреме провадження.

Отже суд констатує, що діючим Кримінальним процесуальним кодексом України не забороняється об`єднувати та роз`єднувати матеріали кримінальних проваджень.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі матеріалів правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення кримінальних правопорушень, 06.06.2025 внесені відомості про кримінальні правопорушення, які інкримінується ОСОБА_3 , номер кримінального провадження № 42025041110000353.

Постановою заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 13.06.2025 на підставі ст. 217 КПК України, з кримінального провадження № 42024041110000442 від 19.09.2024 виділено матеріали досудового розслідування за фактом незаконного переправлення громадян через державний кордон України, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Виділеному кримінальному провадженню присвоєно реєстраційний номер - №62025170030011391.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, що виділяються з кримінального провадження № 42024041110000442 від 19.09.2024 у кримінальне провадження № 62025170030011391 від 13.06.2025 вбачається визначений прокурором обсяг матеріалів досудового розслідування, який виділяється, із відображенням назви та виду документа (оригінал чи копія), а також кількості сторінок, в якому, зокрема відображені відомості про виділення копії протоколу огляду від 31.03.2025 з додатками на 1347 аркушах, яким в подальшому сторона обвинувачення обґрунтувала висунуте ОСОБА_3 обвинувачення.

При цьому, на підставі постанови прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 01.07.2025 кримінальне провадження №62025170030011391 було об`єднано в одне провадження з даним кримінальним провадженням - №42025041110000353.

Враховуючи вищевказаний реєстр матеріалів досудового розслідування, що були виділені з кримінального провадження № 42024041110000442 від 19.09.2024 у кримінальне провадження № 62025170030011391 від 13.06.2025, яке в подальшому було об`єднано в одне провадження з даним кримінальним провадженням, до якого входила зокрема копія протоколу огляду від 31.03.2025 з додатками, судом встановлений безперервний та належно оформлений процесуальний шлях вищевказаного доказу - копії протоколу огляду від 31.03.2025 з додатками на 1347 аркушах в межах цього кримінального провадження, що дає суду підстави прийняти рішення про набуття копії протоколу огляду від 31.03.2025 з додатками статусу доказу саме у межах даного кримінального провадження, а саме №42025041110000353.

При цьому, суд констатує, що відповідно до ч. 7 ст. 99 КПК України сторона зобов`язана надати іншій стороні оригінали документів, які в них знаходяться, однак сторона захисту, при виконанні положень ст. 290 КПК України таких клопотань не заявляла.

Таким чином, з огляду на положення ч. 7 ст. 99 КПК України, з метою усунення вказаних протиріч, стороною обвинувачення було надано для огляду в судовому засіданні оригінал протоколу огляду від 31.03.2025, проведеного в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42024041110000442, з якого на підставі постанови прокурора від 13.06.2025 виділенні матеріали кримінального провадження, згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, що виділяються, у кримінальне провадження № 62025170030011391, яке на підставі постанови прокурора від 01.07.2025 було об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням № 42025041110000353.

За результатом огляду в судовому засіданні оригіналу вказаного вище протоколу огляду від 31.03.2025 за участі всіх учасників кримінального провадження, зокрема обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , судом встановлена достовірність вказаного доказу, повна відповідність копії протоколу огляду мобільного телефону від 31.03.2025 його оригіналу, наявність та автентичність поставлених підписів, а також відсутність в копії вищезазначеного протоколу огляду змін або спотворення інформації під час його копіювання.

Також, суд зауважує, що безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України є інформація з обмеженим доступом, яка зберігається в ЕОМ, АС, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації, тобто комп`ютерна інформація з обмеженим доступом, а об`єктивною стороною - несанкціонований збут або розповсюдження комп`ютерної інформації з обмеженим доступом.

Звісно, такий злочин може бути триваючим, якій характеризується тривалим виконанням несанкціонованих дій протягом невизначеного часу. Виявлення складових триваючого злочину, які самі по собі можуть мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 361-2 КК України, внесення по даним фактам відомостей до ЄРДР, об`єднання вказаних кримінальних проваджень в одне провадження є логічним та законним з огляду на положення ст. 217 КПК України. При цьому не можна вважати вказану копію протоколу огляду від 31.03.2025 неналежним доказом, з огляду на зміст переписки, оригінал якого був досліджений в судовому засіданні.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.06.2023 року у справі № 520/2703/17 зазначив, що оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення. Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні статті 84 КПК України.

Суд також звертає увагу на те, що Кримінальний процесуальний кодекс України не містить заборон відносно використання інформації, отриманої в іншому кримінальному провадженні, оскільки такі були виділені з нього в порядку ст. 217 КПК України, як і не передбачає дублювати такі ж процесуальні дії в цьому провадженні та відкривати такі документи. Відтак прокурор міг прийняти постанову про виділення матеріалів досудового розслідування у разі наявності достатніх підстав вважати, що кримінальне правопорушення вчинено різними особами, оскільки такої заборони ч. 4 ст. 217 КПК України не містить, тому позиція сторони захисту щодо можливості здійснення таких дій лише щодо підозрюваного є безпідставною. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 318/2921/18 від 03.02.2022 року.

Отже, судом не встановлено порушення фундаментального права або свободи обвинуваченого чи будь-яких інших осіб під час складання протоколу огляду від 31.03.2025 та додатків до нього, копію якого виділено з кримінального провадження № 42024041110000442 у кримінальне провадження № 62025170030011391, яке на підставі постанови прокурора від 01.07.2025 було об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням №42025041110000353, технічні помилки, які містяться в ньому не можуть тягнути за собою визнання його недопустимим доказом. Істотних порушень КПК України під час досудового розслідування при проведенні даної слідчої дії, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані у кримінальному провадженні докази, судом не вбачається, тому доводи сторони захисту про визнання недопустимим доказом копії протоколу огляду від 31.03.2025 з додатками, який отриманий в ході досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, є необґрунтовані.

Надаючи критичну оцінку запереченням захисника - адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , на змінений стороною обвинувачення обвинувальний акт із викладом фактичних обставин вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 26 КПК України).

Згідно зі ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 341 КПК України якщо в результаті судового розгляду прокурор, крім випадку, коли ним є Генеральний прокурор, дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його, висунути додаткове обвинувачення або розпочати провадження щодо юридичної особи, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

Так, 26.08.2026 на стадії судового розгляду справи прокурором ОСОБА_5 , у зв`язку зі зміною обсягу обвинувачення та конкретизацією викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, надано обвинувальний акт, в якому сформульовано змінене обвинувачення та викладено обґрунтування прийнятого рішення. Вказаний обвинувальний акт погоджено з керівником Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_47 , тобто прокурором вищого рівня, як того вимагають положення ст. 341 КПК України.

При цьому, перевіривши змінений обвинувальний акт від 25.08.2026, судом встановлено, що вказаний процесуальний документ в повному обсязі відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Разом з тим, суд констатує, що під час судового розгляду кримінального провадження повернення обвинувального акту, або ж визнання його таким, що не підлягає розгляду, не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України. Розгляд здійснюється в межах пред`явленого нового обвинувачення з дотриманням загальних засад кримінального провадження.

Ухвалюючи вирок по даному кримінальному провадженню, суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_48 та ОСОБА_49 , надані останніми безпосередньо в судовому засіданні, оскільки покази вказаних свідків не стосуються пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відкидаючи твердження сторони захисту щодо визнання окремих доказів по даному кримінальному провадженню недопустимими, суд виходить з того, що відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Отже, в силу ст. 85 КПК України суд вважає усі докази вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, яке є триваючим, зібрані в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, допустимими і належними доказами.

Порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України під час проведення слідчих дій у цьому кримінальному провадженні, які б були фундаментальними, під час розгляду кримінального провадження судом не встановлено.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, суд розцінює як спробу уникнути передбаченої законом кримінальної відповідальності, та нести за це відповідне покарання, а також заплутати суд, щодо істинності події злочину, але така позиція обвинуваченого ОСОБА_3 спростовується вищенаведеними та дослідженими судом доказами в їх сукупності, та всією хронологією подій. Крім того суд не знаходить достовірною версію захисту про непричетність обвинуваченого до вчиненого триваючого кримінального правопорушення, оскільки така позиція жодними конкретними доказами в судовому засіданні не підтвердилася, як і викладені захистом доводи щодо неналежності та недопустимості доказів по зазначеному кримінальному провадженню.

З огляду на вищевикладене, перевіряючи доводи сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 361-2 КК України, суд прийшов до висновку, що вони зводяться до особистого тлумачення стороною захисту норм матеріального, процесуального закону та аналізу і переоцінки одиничних непрямих доказів. При цьому, захисник та обвинувачений, як зазначено вище, оцінюють і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність, системність та об`єктивність даних.

Судом встановлено, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеність вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Наявна у кримінальному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення триваючого кримінального правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні надала суду можливість ухвалити обвинувальний вирок за наслідками розгляду кримінального провадження, а доводи сторони захисту щодо неспроможності обвинувачення, висунутого ОСОБА_3 , суд належним чином перевірив та встановив, що зазначені доводи судом розцінюються лише як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності ОСОБА_3 .

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України зроблено з дотриманням вимог КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до норм Закону.

Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбеса, Месече і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський суд вирішив, що при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п.253).

Узагальнюючи, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку та не викликають у суду сумнівів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальне правопорушення, які мають кримінально-правове значення.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який свою вину не визнав, раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має на утриманні непрацездатних осіб, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, до 30.08.2024 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, з 30.08.2024 по теперішній час проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проходження військової служби характеризується позитивно.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено та на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Зокрема, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Термін - «явно несправедливе покарання» - означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретних кримінальних правопорушень, враховуючи їх характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Метою кримінально-виконавчого законодавства України, визначеної в ст. 1 КВК України, є захист інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України, окрім іншого, є визначення порядку застосування до засуджених заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; участі громадськості в цьому процесі.

При призначенні покарання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

У справах «Ювченко та інші проти України» від 09.04.2020 та «Скачкова та Рижа проти України» від 16.07.2020 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справах «Белане Надь проти Угорщини» від 13.12.2016 та «Садоха проти України» від 11.07.2019 Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежить від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Призначаючи покарання, суд відповідно вимог ст. 65 КК України, враховує вищенаведені обставини, встановлені під час розгляду кримінального провадження, позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, характер кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпеку, дані про особу обвинуваченого, який до 30.08.2024 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, з 30.08.2024 по теперішній час проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже, маючи військову підготовку та досвід проходження військової служби в Збройних Силах України, повинен був бути корисним під час відбиття наступу противника в умовах воєнного стану шляхом сприяння поповнення війська мобілізаційним ресурсом, однак ОСОБА_3 вибрав інший шлях та, будучі військовою службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, отримував конфіденційну інформацію щодо військовозобов`язаних громадян України, тобто інформацію з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, а саме Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_6», яку в подальшому розповсюджував особі, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені у окреме кримінальне провадження, яка не має доступу до цієї інформації, яку така особа могла використовувати з метою ухилення військовозобов`язаних громадян України від проходження мобілізації та подальшого проходження військової служби.

При цьому, суд також враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який до 01.09.2024 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а з 01.09.2024 продовжує проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також наявність на утриманні обвинуваченого ОСОБА_3 неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає, що під час судового розгляду кримінального провадження були встановлені підстави для призначення покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі в межах санкції статті пред`явленого обвинувачення, із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки, по-перше, злочин, що вчинив ОСОБА_3 , не відноситься до: корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.403, 405, 407, 408, 429 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 КК України; по-друге, наведені вище обставини та дані про особу ОСОБА_3 свідчать про те, що обвинувачений не становить великої суспільної загрози, а його виправлення можливо досягти шляхом здійснення контролю за поведінкою під час іспитового строку.

Вказане узгоджується з правовою позицією зазначеної у постанові Верховного суду України від 14.04.2016, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України не є занадто м`яким і явно несправедливим, оскільки відповідає особі обвинуваченого, тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та фактичним обставинам справи. Звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України у даному випадку не суперечить також і вимогам п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7.

Нормами статті 69 Кримінального кодексу України, передбачено призначення обвинуваченому призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено Законом за кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується при умовах: за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення з урахуванням особи винного.

Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Застосування вимог ст. 69 КК України є правом суду, а не обов`язком, тому враховуючи особу винного, суд не убачає підстав для застосування останньому вимог ст. 69 КК України.

Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через приму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Саме це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню у вигляді домашнього арешту (ухвала слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 09.10.2025) після закінчення та скасування не обиралася.

Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua