Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №154/3331/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3331/26

3/154/1219/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Мушкет О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, військовослужбовця Державної прикордонної служби України, молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Володимирського міського суду Волинської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 245225 від 07 серпня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення правил несення прикордонної служби під час виконання обов`язків у складі прикордонного наряду «Пост спостереження» на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 (з м.д. АДРЕСА_1 ), внаслідок чого 25 липня 2026 року було допущено незаконний перетин державного кордону України в районі прикордонних знаків №№ 0399-0401.

У протоколі наведено посилання на вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Інструкції про службу прикордонних нарядів та інших актів, що регламентують несення прикордонної служби. Як суть правопорушення зазначено неналежне виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків під час несення служби.

ОСОБА_1 в суді свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 25 липня 2026 року заступив у прикордонний наряд разом із сержантом ОСОБА_2 та старшим солдатом ОСОБА_3 . Після прибуття на визначену ділянку виконував отримані завдання, здійснював спостереження та рух за визначеним маршрутом, доповідав обстановку. Ознак порушення державного кордону, підозрілих шумів чи інших обставин, які могли б свідчити про незаконний перетин, він не виявляв; місце можливого незаконного перетину знаходилося на відстані близько одного кілометра від місця його перебування.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адмінвідповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, матеріали службового розслідування, письмові пояснення ОСОБА_1 та інші додані документи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положеннями ч. 2 ст. 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У ст. 19 Закону України «Про міжнародні договорами», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування як джерело права.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених у ст. 255 КУпАП.

При розгляді справи суд повинен, зокрема, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати всі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил несення прикордонної служби недостатньо констатувати сам факт настання негативного результату під час несення служби. Необхідно встановити, яке саме правило несення прикордонної служби було порушено конкретною особою, у чому полягала її дія або бездіяльність, чи мала вона реальну можливість діяти відповідно до встановлених вимог, а також її вину.

Із висновку службового розслідування від 05 серпня 2026 року вбачається, що 25 липня 2026 року на відповідній ділянці державного кордону дійсно мав місце незаконний перетин державного кордону. Під час огляду місцевості були виявлені сліди руху, пошкодження загороджувального паркану та інші ознаки, на підставі яких комісія дійшла висновку про перетин державного кордону невідомою особою.

Разом із тим, точний час такого перетину службовим розслідуванням не встановлено. У висновку комісії визначено лише орієнтовний часовий проміжок - з 17 год. 40 хв. до 21 год. 25 хв. 25 липня 2026 року.

Ця обставина має істотне значення для індивідуалізації відповідальності, оскільки для висновку про винуватясть ОСОБА_1 необхідно встановити його конкретне місцезнаходження саме у момент фактичного проходження порушника, визначений для нього сектор або маршрут спостереження, зміст поставленого йому завдання та об`єктивну можливість виявити особу за конкретних умов місцевості й видимості.

Надані суду матеріали таких обставин з необхідною визначеністю не встановлюють.

Зокрема, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 самовільно залишав місце несення служби, припиняв спостереження, відволікався від виконання службових обов`язків, не виконав конкретну вказівку старшого прикордонного наряду, проігнорував відомі йому ознаки руху осіб у напрямку державного кордону, приховав відомості про обстановку або допустив іншу конкретну дію чи бездіяльність, яка б сама по собі становила порушення визначеного правила несення прикордонної служби.

Висновок службового розслідування щодо ОСОБА_1 зводиться до того, що під час несення служби він «не проявив пильності», внаслідок чого не було виявлено незаконний перетин державного кордону; формою вини при цьому визначено недбалість.

Однак, на думку суду наведене формулювання є оціночним і саме по собі не розкриває фактичного змісту інкримінованого порушення. Для визнання такого висновку достатнім доказом вини необхідно встановити конкретні фактичні обставини: яку саме передбачену правилами дію ОСОБА_1 був зобов`язаний вчинити, у який момент і в якому місці, чи мав він реальну можливість її вчинити та яким чином невиконання саме цього обов`язку перебуває у зв`язку з невиявленням порушника.

Такі фактичні дані в наданих суду матеріалах також відсутні.

При цьому службовим розслідуванням зафіксовано, що місцевість у районі незаконного перетину є лісисто-болотистою, на ній наявні інженерні загородження, контрольна смуга, протитанковий рів та інші елементи інженерного облаштування.

Отже, саме по собі невиявлення особи на такій місцевості не є достатньою фактичною підставою для висновку про недбале несення служби конкретним військовослужбовцем без встановлення умов видимості, фактичного розташування наряду, визначеного сектору спостереження та реальної можливості виявити порушника.

Суд також враховує, що службове розслідування встановило не лише недоліки, які комісія пов`язала з діями окремих військовослужбовців, але й недоліки в організації охорони державного кордону та несення служби відповідними посадовими особами. У висновку йдеться, зокрема, про неналежну організацію спеціальних дій щодо пошуку правопорушників, інженерне облаштування та інші організаційні питання; за результатами розслідування запропоновано притягнення до дисциплінарної відповідальності інших посадових осіб.

Наведені обставини додатково свідчать, що матеріали службового розслідування не дають підстав однозначно пов`язати невиявлення незаконного перетину державного кордону виключно з поведінкою ОСОБА_1 .

Надані в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснення про те, що він виконував отримані завдання, здійснював спостереження, доповідав обстановку та не виявив осіб чи інших ознак незаконного перетину державного кордону, іншими доказами у справі переконливо не спростовані.

Матеріали справи не містять об`єктивної фіксації неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов`язків - зокрема даних технічних засобів, відеозаписів, відомостей про залишення ним визначеної позиції чи маршруту або інших доказів, які б безпосередньо підтверджували конкретне порушення ним правил несення служби.

Таким чином, доказова конструкція, покладена в основу протоколу, фактично ґрунтується на трьох встановлених обставинах: на відповідній ділянці державного кордону відбувся незаконний перетин; ОСОБА_1 у цей період перебував у складі прикордонного наряду; прикордонний наряд факту перетину не виявив.

Водночас, між цими обставинами та висновком про винне порушення ОСОБА_1 правил несення прикордонної служби відсутня належна доказова ланка щодо конкретної протиправної поведінки саме цієї особи.

Суд не може виходити з припущення, що сам факт невиявлення порушника автоматично свідчить про неналежне несення служби кожним військовослужбовцем, який перебував у складі наряду. Такий підхід фактично означав би покладення відповідальності за результат незалежно від встановлення індивідуальної винної поведінки.

З огляду на засади презумпції невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язок доведення обставин, які утворюють склад адміністративного правопорушення, не може бути перекладений на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд не вправі самостійно конструювати замість органу, який склав протокол, фактичний зміст обвинувачення, відшукувати додаткові докази вини або припускати, яке саме правило несення прикордонної служби могло бути порушено ОСОБА_1 за конкретних обставин.

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони не є достатніми для беззаперечного встановлення конкретного порушення ОСОБА_1 правил несення прикордонної служби, яке б утворювало об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, а також його винного ставлення до такого порушення.

Наявність у висновку службового розслідування оціночного формулювання про «непроявлення пильності» за відсутності достатніх фактичних даних, які конкретизують зміст відповідного порушення, не усуває наведених сумнівів та не може сама по собі бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому суд окремо наголошує, що матеріалами справи підтверджується факт незаконного перетину державного кордону 25 липня 2026 року. Тому підставою для закриття цього провадження є не відсутність самої події незаконного перетину, а недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

На постанову протягом десяти днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду .

Суддя: Олександр МУШКЕТ