Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №922/2199/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2199/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16

до Фізичної особи – підприємця Маслій Олександра Миколайовича, АДРЕСА_1

простягнення 14 050,14 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Маслій Олександра Миколайовича про стягнення 14 050,14 грн. за договором оренди № 3089 від 06.05.2016 року з яких: 13 620,13 грн. орендна плата за період з листопада 2023 року по березень 2024 року; та пеня у сумі 430,01 грн. за період з грудня 2023 року по березень 2024 року.

Також, до стягнення заявлені судові витрати, та витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, у пункті 3 прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 2199/26) залишено без руху.

30.06.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 15811/26) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2199/26. Задоволено клопотання позивача викладене у пункті 3 прохальної частини позовної заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Також, судом звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 “Реєстрація та авторизація користувачів” Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідача відсутній електронний кабінет у ЄСІТС, у зв`язку із чим, судом ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 06.07.2026 року було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (штрих код поштового відправлення R067219749675), проте 14.07.2026 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням “Укрпошти” на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб визначено, що фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача.

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі на офіційному вебсайті Господарського суду Харківської області (https://hr.arbitr.gov.ua/sud5023/gromadyanam/povidomlenya_sud/2061687/ ).

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, станом на 07.09.2026 року відповідачем відзив на позов не надано, у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 06.05.2016 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач, орендодавець) та Фізичною особою – підприємцем) Маслій Олександром Миколайовичем (відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 3089.

06.05.2016 року між сторонами було підписано акт приймання - передачі до орендного користування нежитлових приміщень.

01.08.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду 1 до договору оренди № 3089 від 06.05.2016 року за адресою: м. Харків, вул. Іллінська, 27/29, літ. «А-5» відповідно до пункту 1 умов якої, договір оренди № 3089 від 06.05.2016 року викладено у редакції даної додаткової угоди

Цей договір діє до 06.04.2019 року (пункт 10.1. договору).

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвальної частини № 10-15 загальною площею 114,0 м2 житловому будинку (технічний паспорт від 14.01.2016 року, інвентаризаційна справа № 32085) (далі майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Іллінська, 27/29, літ. «А-5» та відображається на балансі Комунального підприємства «Жилкомсервіс».

Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.04.2016 року № 278 „Про передачу в оренду нежитлових приміщень". Право комунальної власності на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 310064363101.

Згідно пункту 1.2. договору, майно передається в оренду з метою використання: для розміщення підсобних приміщень.

Згідно пункту 3.1. договору, вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 248 700,00 грн. без ПДВ станом на 26.02.2016 року.

Пунктом 3.2. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/ додаток 2 до положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017 року. Базова орендна плата становить 1721,02 грн. без ПДВ за червень 2018 року. Ставка орендної плати становить 7 %.

Відповідно до пункту 3.3. договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання – передачі.

Згідно пункту 3.4. договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання – передачі майна або з моменту розірвання договору у відповідності до пункту 10.6.

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця (пункт 3.5. договору).

Відповідно до пункту 3.7. договору, орендна плата перераховується до бюджету.

27.05.2019 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору оренди,

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди, сторони погодили, пункту 3.1., 3.2., 5.6., 10.1. договору оренди № 3089 від 06.05.2016 року викласти у наступній редакції:

3.1. Вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 321 130,00 грн. без урахування ПДВ станом на 18.04.2019 року.

3.2. Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/ додаток 2 до положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017 року. Базова орендна плата становить 1 891,99 грн. без ПДВ за квітень 2019 року. Ставка орендної плати становить 7 %.

5.6. Орендар має право на приватизацію орендованого Майна шляхом викупу відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна”.

10.1. Цей договір діє з 06.04.2019 року до 06.03.2022 року.

Також, позивач зазначає, що в подальшому договір було розірвано за рішенням суду з 20.03.2024 року.

За твердженнями позивача, відповідач належним чином не виконав обов`язки з сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими договором, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість з оплати орендної плати, що за розрахунком позивача складає суму у розмірі 13 620,13 грн., та у зв`язку із порушенням відповідачем строків сплати орендної плати, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 430,01 грн.

Проте станом на момент звернення позивача із відповідним позовом до суду, відповідачем так і не сплачену суму боргу, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини 1 статті 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 17 вказаного Закону передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктами 3.5., 3.6. договору сторони погоди, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа наступного місяця. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

З матеріалів справи судом встановлено, що за розрахунком суми позовних вимог позивача, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за договором оренди № 3089 від 06.05.2016 року становить - 13 620,13 грн. за період з листопада 2023 року по березень 2024 року.

Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення позивачем суми боргу у розмірі 13 620,13 грн., за заявлений у позовній заяві період, а саме з листопада 2023 року по березень 2024 року, відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог (із урахуванням рішення суду у справі 922/4793/23 від 27.02.2024 року, яким було зокрема розірвано договір оренди від 06.05.2016 року №3089, та зобов`язано звільнити та повернути нежитлові приміщення підвальної частини №10-15 загальною площею 114,0 кв. м у житловому будинку за адресою: місто Харків, вул. Іллінська, 27/29, літ. «А-5» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, яке наявне у відкритому доступі на сайті https://reyestr.court.gov.ua/Review/117306887), та встановлено, що як вбачається із розрахунку суми боргу, позивачем здійснено початок нарахування з листопада 2023 року нараховано 2904,33 грн., грудень 2023 року нараховано 2924,66 грн., січень 2024 року нараховано 2936,36 грн., лютий 2024 року нараховано 2945,17 грн., та березень 2024 року нараховано 1909,61 грн., такі нарахування здійснено відповідно до умов договору, до дати розірвання за рішення суду договору оренди від 06.05.2016 року №3089, та вони арифметично є вірними, та не спростованими відповідачем у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, доказів сплати заборгованості з орендної плати чи контррозрахунку заборгованості відповідачем до суду надано так і не було.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати, у зв`язку із чим, суд, перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки позивача, дійшов висновку про їх арифметичну вірність, відповідність вимогам договору та законодавства України, та про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди № 3089 від 06 травня 2016 року у розмірі 13 620,13 грн. за період з листопада 2023р. до березня 2024р.;

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором, позивачем було заявлено до стягнення із відповідача пеню у сумі 430,01 грн. за період з грудня 2023 року по березень 2024 року (відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог).

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3.4. договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 01.08.2018 року) нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання - передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до пункту 10.6.

Пунктом 3.10 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі першочергово погашається пеня, а після цього сплачується основна сума боргу з орендної плати (пункт 3.11 договору).

Згідно з пунктом 7.3 договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому пункту 3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Крім того, суд приймає до уваги, що рішенням суду від 27.02.2024 року у справі 922/4793/23 на яке посилається позивач у позовній заяві, та яке наявне у відкритому доступі на сайті https://reyestr.court.gov.ua/Review/117306887, яким зокрема розірвано договір оренди від 06.05.2016 року №3089, та зобов`язано звільнити та повернути нежитлові приміщення підвальної частини №10-15 загальною площею 114,0 кв. м у житловому будинку за адресою: місто Харків, вул. Іллінська, 27/29, літ. «А-5» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Вказане рішення суду набрало законної сили 20.03.2024 року.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, суд приймає до уваги, що як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Крім того, при здійснення перевірки та розрахунку суми заявлених позовних вимог за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, а саме щодо здійснення перерахунку заявлених позовних вимог саме за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".

Враховуючи вищенаведене, судом було здійснено перевірку наданого позивачем до позовної заяви деталізованого розрахунку суми пені 430,01 грн. за період з грудня 2023 року по березень 2024 року та встановлено, що позивачем визначено початок нарахування пені, а саме:

- за зобов`язання листопада 2023 року сума боргу 2 904,33 грн. за період з 21.12.2023 року по 20.03.2024 року нараховано суму пені 216,76 грн.;

- за зобов`язання грудня 2023 року сума боргу 2 924,66 грн. за період з 21.01.2024 року по 20.03.2024 року нараховано суму пені 143,74 грн. ;

- за зобов`язання січня 2024 року сума боргу 2 936,36 грн. за період з 21.02.2024 року по 20.03.2024 року нараховано суму пені 69,51 грн. в онлайн системі “Ліга закон”, та встановлено, що такий розрахунок позивачем здійснено не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми пені відповідно до періодів наданого позивачем до позовної заяви деталізованого розрахунку за загальний період з 21.12.2023 року по 20.03.2024 року за прострочення виконання сплати орендних платежів за листопад 2023 року, грудень 2023 року та січень 2024 року, та встановлено що до стягнення підлягає сума пені 428,91 грн.

В частині стягнення пені у сумі 1,10 грн. – відмовити.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів здійснення повної та своєчасної сплати суми боргу за договором, або спростування заявлених позивачем до стягнення сум, відповідач суду не надав, суми боргу у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення із відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди № 3089 від 06.05.2016 року у розмірі 13 620,13 грн. за період з листопада 2023 року по березень 2024 року та пені у сумі 428,91 грн. за період з грудня 2023 року по березень 2024 року.

В частині стягнення пені у сумі 1,10 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 662,19 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 331,Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця Маслій Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, ЄДРПОУ 14095412)

13 620,13 грн. – орендної плати за договором оренди № 3089 від 06 травня 2016 року

за період з листопада 2023 року до березня 2024 року, пеню у сумі 428,91 грн. за період з грудня 2023 року до березня 2024 року та судовий збір у розмірі 2 662,19 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 1,10 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивача: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, ЄДРПОУ 14095412);

відповідач: Фізичної особи – підприємця Маслій Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "07" вересня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова