Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №484/3290/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/2368/26

Справа: 484/3290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07.09.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Коваленко Н.А.,

секретар судового засідання Голубкова Н.М.,

у відсутність сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду в м. Первомайську, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ремський Євген Вікторович, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності, -

установив:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ремського Є.В., через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

14.10.1999 ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нерухомого майна №4622, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала продавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право приватної власності на житло, виданого акціонерним товариством відкритого типу «Гілея» від 15.11.1996, зареєстрованого Первомайським МБТІ, реєстр №12723. Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна №4622 від 14.10.1999, співвласниками вищевказаної квартири також були діти продавців — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на момент укладення вказаного договору були неповнолітніми, а їх законними представниками відповідно до вимог чинного законодавства виступали батьки — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які безпосередньо були сторонами договору купівлі-продажу та діяли, у тому числі, в інтересах своїх неповнолітніх дітей.

Сторони домовилися, що вартість квартири складає 1000 (одна тисяча) гривень та за оформленням вказаної угоди звернулися до Первомайської філії Південної Товарної Біржі.

14.10.1999 договір купівлі-продажу нерухомого майна №4622 вищевказаної квартири між ними був письмово укладений, та відповідно до вимог, встановлених ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", зареєстрований на біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № НОМЕР_1 . У відповідності до ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації і виникає з моменту державної реєстрації.

29.11.1999 позивачкою було зареєстроване право власності на вказану квартиру, про що свідчить Виписка підтвердження чинності запису щодо реєстрації права власності, яка видана КП «Первомайське МБТІ» (реєстровий номер 12723).

На думку позивачки з цього моменту вона стала законним власником вказаної квартири. При зверненні до органу реєстрації прав власності на нерухоме майно для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на квартиру, позивачка дізналася, що являється власником вище вказаного житла на підставі біржової угоди, яку необхідно узаконити. Проте на сьогоднішній день оформити укладену між позивачкою та продавцями угоду у нотаріуса не можливо, оскільки вказана біржова угода зареєстрована в Первомайському МБТІ. Тобто, вже проведена державна реєстрація права власності на нового власника та неможливо отримати витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно на колишніх власників.

Позивачка вважає, що між нею та продавцями, договір купівлі-продажу нерухомого майна № 4622 від 14.10.1999 є вчиненим та виконаним в повному обсязі, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являлися законними власниками вказаної вище квартири, ніяких перешкод в розпорядженні майном у них не було і вони мали право її відчужувати, тобто продавати.

Фактично всі істотні умови договору купівлі-продажу покупцем та продавцями, були виконані. За домовленістю між ними, квартира була продана, продавцям були переданні гроші в розмірі 1000,00 грн. Продавцями передано та покупцем (позивачкою) прийнято квартиру АДРЕСА_1 , отже, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нерухомого майна виконаний в повному обсязі, а тому, позивачка вважає, що він є дійсним.

З моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна №4622 від 14.10.1999 позивачка відкрито, безперервно та добросовісно володіє і користується вищезазначеною квартирою, як власним майном. Протягом усього часу після укладення договору жодних претензій чи спорів щодо належності спірної квартири між сторонами не виникало, договір купівлі-продажу сторонами не оспорювався, недійсним не визнавався, а його умови фактично виконані сторонами у повному обсязі. Таким чином, спір між сторонами щодо права власності на спірне нерухоме майно відсутній, а необхідність звернення до суду зумовлена виключно неможливістю проведення державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі біржового договору. У зв`язку з вище викладеним представник позивачки просить визнати за його довірителькою – позивачкою ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами загального позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Учасникам справи надіслано копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі; відповідачам - копію позовної заяви з додатками.

Ухвалою від 13.06.2026 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, в судове засідання викликані учасники справи.

Позивачка та її представник – адвокат Ремський Є.В. в судове засідання не прибули, останній скерував до суду заяву про розгляд справи в його відсутність та відсутність його довірительки, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не прибули, про час, день та місце розгляду справи своєчасно та належним чином повідомлені шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України. Причини неявки суду не відомі. Правом на подання відзиву відповідачі не скористалися, будь-яких інших клопотань, заяв по суті справи, доказів тощо, до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14.10.1999 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та як законний представник від імені неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №4622, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до Договору купівлі-продажу на підставі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Договором не передбачено вимогу щодо подальшого його нотаріального посвідчення, а він лише підлягає обов`язковій державній реєстрації у бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади за місцем знаходження об`єкту нерухомого майна.

Статтею 15 Закону України "Про товарну біржу" №1954-12 від 10.12.1991 (в редакції чинній на той час) передбачалось, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

При укладанні договору купівлі-продажу від 14.10.1999 сторони керувались ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", а тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

Але цей закон вступив у протиріччя з нормою цивільного законодавства, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу - ч.1 ст. 227 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963 року), яка вимагала нотаріальної форми посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку, під страхом їх недійсності (стаття 47 ЦК України в редакції 1963 року).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна укладався сторонами 14.10.1999, тому до даних правовідносин необхідно застосувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) - якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року), а саме: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина друга статті 47 ЦК УРСР в редакції 1963 року і частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.

Як свідчать матеріали справи, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.10.1999 був підписаний сторонами правочину - продавцями та покупцем, зареєстрований на біржі нерухомості за реєстровим № 4622, підписаний та посвідчений печаткою.

Сторони договору при його укладенні на біржі досягли згоди по усім суттєвим умовам.

Так, по взаємній домовленості сторін вищевказану квартиру продано за 1000,00 грн, які покупцем було сплачено до реєстрації угоди на Біржі.

При цьому продавці квартири засвідчили своїми підписами, що відчужувана ними нерухомість на момент укладення угоди не продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під арештом не знаходиться.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за позивачем 29.11.1999 в Первомайському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 12723.

Як було зазначено вище, в укладеному договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови у тексті біржового договору, всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Також факт купівлі-продажу квартири і виконання умов укладеного договору ніким не оскаржено і ніким не оспорюється.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 укладений 14.10.1999 відповідав волі сторін, умови договору ними виконані у повному обсязі, договір пройшов відповідну державну реєстрацію, тому позивачка на підставі ст.ст. 128, 153 ЦК України та ст. 49 Закону України "Про власність", який діяв на той час, набула право власності на квартиру і правомірно володіє нею. Право власності позивача на дану квартиру ніким не оспорюється.

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем та її представником надані належні докази на підтвердження факту укладання вищевказаного договору купівлі-продажу квартири та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено та підписано 07.09.2026.

Суддя Н.А. Коваленко