Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №482/1588/26 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

07.09.2026

Справа № 482/1588/26

Номер провадження 1-кп/482/297/2026

В И Р О К

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів судових засідань ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса, Миколаївської області кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 62024150010003095 від 05.12.2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який народився у с. Вигода Біляївського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого утриманців не маючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінальних правопорушень проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посадах кухара їдальні зводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_2 , перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , та оператора польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення інженерно-маскувального батальйону військової частини НОМЕР_4 , у військовому званні «матрос» у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2024 року ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи службу на посаді кухара їдальні зводу матеріального забезпечений роти матеріального забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_2 та перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 9,11,16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_2 ), куди був направлений для лікування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 189 віт 04.07.2024 (по стройовій частині), та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків з військової служби, до 19.07.2024

Таким чином ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст. 407 КК України – нез`явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того близько 09:00 год. 04.09.2025 року ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи службу на посаді оператора польової лазні взводу матеріально- технічного забезпечення інженерно-маскувального батальйону військової частини НОМЕР_4 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно залишив визначене місце служби поблизу с. Димівське Миколаївського (Новоодеського) району Миколаївської області та незаконно перебував поза його межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків з військової служби, до 26.05.2026 року.

Таким чином ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст. 407 КК України – самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 407 КК України за обставин викладених у обвинувальному акті визнав повністю та пояснив що дійсно у 2024 році він проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 звідки його направили у медичний заклад у АДРЕСА_2 для лікування, однак до медичного закладу на лікування він не прибув, чому саме не пам`ятає, і не повернувся до своєї військової частини, проводив час у м. Миколаїв «бомжував», потім добрався додому, а згодом повернувся у військову частину.

Щодо епізоду вчинення СЗЧ у 2025 році пояснив, що на той час він проходив службу у в/ч НОМЕР_4 , 01.09.2025 року отримавши медичне направлення на МРТ він поїхав у місто Миколаїв, при цьому з військової частини його ніхто не направляв і він нікого у частині про причини і ціль вибуття не повідомляв. Після того як він пройшов обстеження у медичному закладі йому потрібно було чекати результатів до 03.09.2026 року. Для цього він залишився у м. Миколаїв, спав на вулиці на лавках. У цей час у нього вкрали його особисті речі і хтось вдарив його по голові від чого він втратив свідомість. 03.09.2026 року він отримав у лікарні результати свого МРТ і попрямував у військову частину, пішки прибув до населеного пункту Миколаївського району Миколаївської області (назва якого не розголошується з міркувань безпеки) де частково розміщувалися підрозділи його військової частини та повідомив командування про своє прибуття, на що йому сказали що його вже подали в СЗЧ і що тепер військова частина не може прийняти його просто так, для цього він має здатися ВСП. Після цього ОСОБА_4 , поїхав до м. Одеса, де проживав і працював на будівництві. 21 травня 2026 року біля залізничного вокзалу у м. Одеса, його затримали працівники ВСП, та протримали близько доби, після цього його доставили до ДБР , затримання продовжувалося, через деякий час його привезли до м. Миколаїв 26.05.2026 року, оформили нове затримання та повезли до ДБР у м. Миколаїв, після цього йому обрали запобіжний захід і тримали в СІЗО.

Також пояснив що він розумів що на нього як військовослужбовця було покладено відповідні обов`язки згідно статутів Збройних Сил України та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також розумів що у країні оголошено воєнний стан.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Так, як обвинувачений ОСОБА_4 визнав фактичні обставини, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, суд вважає їх встановленими та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України, як нез`явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, його особу, а саме те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, одружений, утриманців не має, його стан здоров`я, службові характеристики, відсутність тяжких наслідків від вчинення злочину, визнання вини.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою повторно.

З урахуванням наведеного суд вважає, що ОСОБА_4 слід визначити мінімальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону. При цьому суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і буде цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі винного.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 370, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання – 26.05.2025 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити попередній – тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений на протязі 30 діб до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1