Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №945/1617/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1617/26

Провадження № 3/945/459/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Виноградського А.П., прокурора Брагара Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв в залі суду матеріали, які надійшли з Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, командира 4 навчальної роти-старшого викладача 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта,

за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 до суду надійшов протокол № 32-СП/2026 від 18.06.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до протоколу від 30 червня 2026 року справа розподілена та передана головуючому судді (судді-доповідачу) Павленко І.В.

17.08.2026 від представника ОСОБА_1 адвоката Виноградського А.П. надійшли заперечення на протокол в яких зазначено, що з матеріалів справи незрозуміло, які саме дії ОСОБА_1 можуть свідчити про недбале ставлення до військової служби. У зв`язку із чим твердження в протоколі про адміністративне правопорушення про вчинення ним недбалого ставлення до військової служби є необґрунтованим. В матеріалах справи відсутні будь-які докази (накази, посадова інструкція тощо), які б свідчили, що саме на ОСОБА_1 було покладено обов`язок щодо забезпечення обліку зазначених у протоколі осіб.У матеріалах справи наявні копія наказу від 26.01.2026 № 27, згідно з яким вважати таким, що вибув у лікувальний заклад з 30.12.2025 солдата ОСОБА_2 , та копія наказу від 10.12.2025 № 361, згідно з яким вважати таким, що вибув у лікувальний заклад з 07.12.2025 солдата ОСОБА_3 . Зі змісту пункту 4 Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 901 від 23 серпня 2023 року, слідує, що заклади охорони здоров`я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють надсилання таких документів (обмін такими документами) в електронній формі: іменного списку військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров`я та вибули з нього, із зазначенням найменування закладу охорони здоров`я, військового звання, прізвища, власного імені, по батькові (у разі наявності), дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) або особистого номера військовослужбовця, умовного найменування військової частини, в якій військовослужбовець проходить військову службу, дати госпіталізації, дати виписки, потреби в наданні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). ОСОБА_1 звертає увагу суду, що матеріали справи не містять жодних повідомлень від лікувальних закладів військовій частині про вибуття вищезазначених військовослужбовців. Водночас, встановити перебування або відсутність у лікувальних закладах військовослужбовців іншим чином неможливо. У поясненнях ОСОБА_1 зазначав, що він тримав телефонний зв`язок із солдатами. Вони доповідали про своє перебування у лікувальному закладі та про неможливість надати більш детальну інформацію, номер лікаря тощо. Після безпосереднього виявлення ОСОБА_1 факту самовільного залишення лікувального закладу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ним одразу було подано відповідні рапорти. Копії таких рапортів наявні у матеріалах справи. З огляду на вищенаведене, ОСОБА_1 вважає, що доказів на підтвердження того, що він належного обліку особового складу та контролю за підлеглими військовослужбовцями, направленими для проходження військово-лікарської комісії, не здійснював, своєчасно факт самовільного залишення солдатами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лікувального закладу, їх неприбуття до місця проходження військової служби та відсутності на службі без поважних причин не виявив суду не надано. ОСОБА_1 вважає, що зазначений строк притягнення до адміністративної відповідальності, сплинув.

18.08.2026 від потерпілого ВЧ НОМЕР_1 надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

25.08.2026 від Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 № 335, яким введено в дію положення про школу індивідуальної підготовки та затверджено функціональні обов`язки посадових осіб школи, у тому числі функціональні обов`язки за посадою командира навчальної роти – старшого викладача навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, яку старший лейтенант ОСОБА_1 обіймав на момент вчинення правопорушення підтверджують обставини, викладені в протоколі та додатково засвідчують факт покладання на старшого лейтенанта ОСОБА_1 обов`язку із здійснення заходів щодо контролю особового складу. Статут внутрішньої служби ЗС України та накази командира військової частини НОМЕР_1 по затвердження функціональних обов`язків посадових осіб школи, у тому числі функціональні обов`язки за посадою командира навчальної роти – старшого викладача навчального батальйону школи індивідуальної підготовки та прийняття старшим лейтенантом ОСОБА_1 посади та допуск до виконання службових обов`язків, у своїй сукупності свідчать про обізнаність останнього про обсяг його посадових обов`язків та порядок їх виконання. Щодо строків, протягом яких може бути накладено адміністративне стягнення, з урахуванням типу правопорушення та його тривалості варто зазначити, що старшим лейтенантом ОСОБА_1 вчинено триваюче адміністративне правопорушення, яке полягало у невиконання покладених на нього обов`язків протягом відповідного проміжку часу. Приписами ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення підвідомчої суду (судді) стягнення може бути накладено при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Як зазначає Миколаївський апеляційний суду своїй постанові від 05.02.2026 по справі № 490/7791/25 (номер судового провадження 33/812/4/26), що моментом виявлення адміністративного правопорушення, слід вважати день складання протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою посадовою особою. Виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). За таких обставин, строки визначені ст. 38 КУпАП не минули.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Постановою КАС ВС від 23.11.2018 у справі № 489/4756/16-а визначено поняття триваючого правопорушення. Суд роз`яснив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Така позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17.

Як вбачається з матеріалів справи протокол складено у зв`язку з тим, що старший лейтенант ОСОБА_1 вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 17215 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, за таких обставин:

Військовослужбовець військової служби за мобілізацією старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді командира 4 навчальної роти-старшого викладача 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок недбалого ставлення до військової служби, в умовах особливого періоду, на порушення вимог, ст. 9, 11, 16, 26, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 2 - 4 розділу 1 «Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», затвердженої наказом Міністерства оборони України № 280 від 15.09.2022 та п.п. 8, 15 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, протягом періоду з 04.02.2026 по 23.03.2026 належний облік особового складу ввіреного підрозділу щодо військовослужбовців, які перебувають на лікуванні, не здійснював, порядок дотримання солдатом ОСОБА_2 режиму лікувального закладу, військової дисципліни під час лікування та його фактичне перебування на стаціонарному лікуванні не контролював, своєчасно факт закінчення лікування та неповернення солдата ОСОБА_2 лікувального закладу не виявив, рапорт про зняття підлеглого військовослужбовця з усіх видів забезпечення з дня нез?явлення вчасно на службу без поважних причин не подав, внаслідок чого останньому безпідставно здійснено виплату грошового забезпечення, у розмірі 19 753,92 грн.

Крім того, старший лейтенант ОСОБА_1 , у порушення вищевказаних вимог законодавства та службових обов?язків, протягом періоду з 23.12.2025 по 27.02.2026 належний облік особового складу ввіреного підрозділу щодо військовослужбовців, які перебували на лікуванні, не здійснював, своєчасно факт неприбуття солдата ОСОБА_3 до місця проходження військової служби після закінчення лікування не виявив, доповідь про відсутність на службі без поважних причин підпорядкованого військовослужбовця не здійснив, рапорт про зняття підлеглого військовослужбовця з усіх видів забезпечення з дня неприбуття до місця проходження служби без поважних причин не подав, внаслідок чого солдату ОСОБА_3 було безпідставно нараховано та виплачено грошове забезпечення, а за старшим лейтенантом ОСОБА_1 обліковано шкоду, заподіяну державі, у розмірі 30 480,29 грн.

Суд дослідив матеріали справи та встановив, що 24.03.2026 командир 4 навчальної роти - старший викладач 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_4 рапортом доповів командиру 3 начального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , що 24.03.2026 під час перевірки особового складу який перебуває на стаціонарному лікуванні в лікувальних закладах начальником отоларингологічного кабінету відділення амбулаторно-поліклінічної допомоги частини НОМЕР_2 лейтенантом медичної служби ОСОБА_5 виявлено відсутність курсанта 4 навчального взводу 4 навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_6 який з 01.02.2026 перебував на стаціонарному лікуванні у військовому шпиталі військовій частині НОМЕР_4 та 04.02.2026 виписаний з лікувального закладу. Документів, які підтверджують подальше лікування не надав. Пошукові заходи були безуспішні. На телефонні дзвінки не відповідає. Військовослужбовець самовільно не прибув з військового шпиталю військової частини НОМЕР_4 через особисту недисциплінованість та небажання проходити військову службу. Просить вважати таким, що самовільно не прибув з лікувального закладу, призупинити нарахування грошового забезпечення з 01.03.2026.

При цьому 25.03.2026 командир ВЧ НОМЕР_1 полковник ОСОБА_7 скерував доповідь за вказаним фактом засобами «СЕДО» Командиру військової частини НОМЕР_5 (через старшого оперативного чергового, управління психологічної підтримки персоналу, управління бойової підготовки), начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 (інформаційно), начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , керівнику Вінницької прокуратори у сфері оборони Південного регіону, керівнику територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Хмельницькому.

Отже, вже 24.03.2026 триваюче правопорушення (якщо таке і мало місце) було припинено.

Також 27.02.2026 командир 4 навчальної роти - старший викладач 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_4 рапортом доповів командиру 3 начального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , що 27.02.2026 року під час перевірки особового складу 4 навчальної роти, який перебувас на стаціонарному лікуванні в лікувальних закладах ординатором терапевтичного відділення військової частини НОМЕР_2 капітаном медичної служби ОСОБА_8 було виявлено відсутність курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдата за призовом за мобілізацією ОСОБА_9 . Солдата ОСОБА_10 , який з 07.12.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Братська лікарня» Братської селищної ради Миколаївської області було переведено на денний стаціонар і 22.12.2025 виписано з лікувального закладу. Станом на 27.02.2026 солдат ОСОБА_11 до місця проходження служби не повернувся, перестав виходити на зв`язок. Пошукові заходи результатів не дали. Військовослужбовець самовільно не повернувся до місця розташування 4 навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) через особисту недисциплінованість та небажання проходити військову службу. Просить призупинити нарахування грошового забезпечення з 01.02.2026.

При цьому 28.02.2026 командир ВЧ НОМЕР_1 полковник ОСОБА_7 скерував доповідь за вказаним фактом засобами «СЕДО» Командиру військової частини НОМЕР_5 (через старшого оперативного чергового, управління психологічної підтримки персоналу, управління бойової підготовки), начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 (інформаційно), начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , керівнику Вінницької прокуратори у сфері оборони Південного регіону, керівнику територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Хмельницькому.

Отже, вже 27.02.2026 триваюче правопорушення (якщо таке і мало місце) було припинено.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Частини перша та друга ст. 283 КУпАП визначають, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Водночас частина перша ст. 280 КУпАП містить норму, за змістом якої орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи наведені норми діючого законодавства з точки зору «якості закону», як складової принципу верховенства права та гарантії застосування найбільш сприятливого для особи тлумачення закону, суддя враховує, що відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Стаття 129 Конституції України гарантує, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права. Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як зазначено вище, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає безумовному закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчилися передбачені ст. 38 КУпАП строки.

Тобто, після спливу визначеного ст. 38 КУпАП трьох місячного строку, уповноважений орган може прийняти тільки одне рішення про закриття провадження у справі. Обов`язку з`ясовувати у цьому випадку обставини справи та встановлювати вину особи законодавець на уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення органи не покладає, позаяк за імперативними приписами п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Аналогічним чином також виснує і Верховний Суд у справах про закриття кримінальних проваджень з мотивів спливу строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (постанова у справі № 712/8174/23 від 18.02.2025).

Отже з урахуванням того, що з моменту виявлення правопорушень 27.02.2026, 24.03.2026 спливло понад три місяці, суддя приходить до висновку про закриття провадження у справі згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 38, 172-15, 247, 256, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду. Скаргу на постанову у справі, може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, через Миколаївський районний суд Миколаївської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження, не було подано.

Суддя І. В. Павленко