Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №910/7841/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2026Справа № 910/7841/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Бібрська міська лікарня Львівського району Львівської області" (81220, Львівська обл., Львівський р-н, м. Бібрка, вул. Стуса В., буд. 41, ідентифікаційний код 43877579)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" (02090, м. Київ, вул. Бориспільска, буд. 9, ідентифікаційний код 44876120)

про стягнення 73 886, 11 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне некомерційне підприємство "Бібрська міська лікарня Львівського району Львівської області" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" (далі - відповідач) про стягнення 73 886, 11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору закупівлі №7/5 від 07.05.2024 позивачем були оплачені та отримані скретч-картки на бензин А-95 на видачу товару обсягом 495 л. вартістю 25 110, 00 грн та скретч-картки на дизельне пальне обсягом 1 200 л. вартістю 64 800, 00 грн, однак відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, не забезпечивши фактичний відпуск попередньо оплаченого товару на загальну суму 41 040, 00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 41 040, 00 грн попередньої оплати, 22 120, 56 грн пені, 2 872, 80 грн штрафу, 6 034, 62 грн інфляційних втрат та 1818, 13 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Бібрська міська лікарня Львівського району Львівської області" було залишено без руху.

02.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.06.2026.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДЖОРІСТА" 06.07.2026 о 14:10 год., що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

07.05.2024 між Комунальним некомерційним підприємством "Бібрська міська лікарня Львівського району Львівської області" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАДЖОРІСТА") (далі - постачальник) укладено договір №7/5, відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується у 2024 році поставити покупцеві товари, зазначені в п.1.2. цього договору та в Специфікації, що є невід`ємною частиною договору (Специфікація) (далі - товар), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування Товару: ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо) (пункт 1.2. договору).

Обсяги закупівель товару можуть бути зменшені залежно від фінансових можливостей покупця (пункт 1.3. договору).

За умовами пункту 2.2. договору термін дії паливних карток на дизельне паливо повинен бути необмеженим.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору загальна сума цього договору складається з-загальної вартості товару за всіма видатковими накладними - 89 910, 00 грн. з ПДВ. Ціна за 1 літр дизельного палива - 54, 00 грн, бензину А-95 - 54, 00 грн.

Умови поставки товару визначені розділом IV договору.

Термін поставки товару: до 31 грудня 2024 року (пункт 4.1. договору).

Місце отримання товару - АЗС Постачальника (пункт 4.2. договору).

Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (партії товару) постачальник надає за видатковою накладною покупцю талони/скетч-карти, смарт-картки на пальне - Дизельне паливо встановленої форми відповідного номіналу (далі у тексті - картки на пальне або картки). Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар (пункт 4.3. договору).

Картка на пальне є товаророзпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом.

Для отримання товару (заправки пальним транспортною засобу на АЗС) водій, пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості (пункт 4.4. договору).

Датою відпуску товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта (пункт 4.5. договору).

Термін дії талонів/скетч-карток, смарт-карток є безстроковим (пункт 4.6. договору).

Постачальник здійснює поставку талонів/скетч-карток, смарт-карток власним транспортом і за власний рахунок за адресами визначеними покупцем (пункт 4.7. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання договору і діє до 31 грудня 2024 року, або до повного виконання зобов`язань (пункт 6.1. договору).

Пунктом 9.2. договору погоджено, що у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим договором або затримку заміни неякісного товару чи усунення недоліків постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Термін постачання товару починається з моменту направлення покупцем заявки на товар. Форма отримання заявки обумовлюється сторонами.

На виконання умов договору сторонами підписано видаткові накладні №1189 від 10.05.2024 на суму 29 970, 00 грн та №2612 від 04.11.2024 на суму 59 940, 00 грн.

Платіжними інструкціями №90 від 15.05.2024 на суму 29 970, 00 грн та №186 від 13.11.2024 на суму 59 940, 00 грн позивач здійснив оплату вартості товару у повному обсязі.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача у спірний період претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Втім, як зазначає позивач, відповідач станом на 31.12.2024 належним чином умови договору не виконав - не отоварив скретч-картки на отримання палива на загальну суму 41 040,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення суми попередньої оплати за невикористані скретч-картки.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 22 120, 56 грн пені, 2 872, 80 грн штрафу, 6 034, 62 грн інфляційних втрат та 1 818, 13 грн 3% річних.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.1. договору встановлено термін поставки товару: до 31 грудня 2024 року.

Втім, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання за договором в частині відпуску товару на суму 41 040, 00 грн не виконав, про що свідчать: акт використання скретч-карток ТОВ "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" згідно договору №7/5 від 07.05.2024; відомість залишку скретч-карток ТОВ "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" згідно договору №7/5 від 07.05.2024; копії невикористаних скретч-карток.

При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи що факт здійснення позивачем попередньої оплати товару та відсутність факту поставки товару (відпуску товару на АЗС постачальника) на всю суму підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 41 040, 00 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим договором або затримку заміни неякісного товару чи усунення недоліків постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Термін постачання товару починається з моменту направлення покупцем заявки на товар. Форма отримання заявки обумовлюється сторонами.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов пункту 9.2. договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2 872, 80 грн та пеню у розмірі 22 120, 56 грн за період з 01.01.2025 по 24.06.2026.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1818, 13 грн за період з 01.01.2025 по 24.06.2026 та інфляційні втрати у розмірі 6 034, 62 грн за період з січня 2025 року по травень 2026 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові №910/12604/18 від 01.10.2019 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

В той же час, за результатами перевірки наданого розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині - в сумі 5 859, 38 грн, оскільки позивачем застосований невірний індекс інфляції у квітні (101,50 замість 101,40) та у травні (101, 20 замість 100,90) 2026 року.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів поставки товару у повному обсязі або доказів повернення позивачу здійсненої попередньої оплати, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" (02090, м. Київ, вул. Бориспільска, буд. 9, ідентифікаційний код 44876120) на користь Комунального некомерційного підприємства "Бібрська міська лікарня Львівського району Львівської області" (81220, Львівська обл., Львівський р-н, м. Бібрка, вул. Стуса В., буд. 41, ідентифікаційний код 43877579) суму попередньої оплати в розмірі 41 040 грн 00 коп., штраф у розмірі 2872 грн 80 коп., пеню у розмірі 22 120, 56 грн, 3% річних у розмірі 1818 грн 13 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 859 грн 38 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 656 грн 08 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.09.2026.

Суддя Л.Г. Пукшин