Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №908/3497/25 (908/3630/25) — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/211/25-21/38/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 Справа № 908/3497/25 (908/3630/25)

м. Запоріжжя Запорізької області

За позовною заявою - Відділу освіти Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області (бульвар Свободи, буд. 2, смт. Миколаївка, Сумський район, Сумська область, 41854, код ЄДРПОУ 05383342, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 179 732, 52 грн.

в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

03.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Відділу освіти Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення коштів за договором про постачання товару № 43/47 від 26.01.2023 у розмірі 124 280, 00 грн., процентів за користування чужими коштами в розмірі 18 480, 57 грн. та неустойки в розмірі 36 971, 95 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025 справу № 908/3630/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою від 08.12.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.

09.12.2025 від Відділу освіти Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області надійшла заява про усунення недоліків. До заяви додано докази сплати судового збору в розмірі 3 028, 00 грн. Судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою від 15.12.2025 відкрито провадження у справі № 908/3630/25, присвоєно справі номер провадження 3/211/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою від 29.12.2025 матеріали справи № 908/3630/25 за позовною заявою Відділу освіти Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення 179 732, 52 грн. передано до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду розгляд справи (єдиний унікальний номер судової справи 908/3630/25) за вище зазначеним позовом визначено судді Черкаському В.І., у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Ухвалою від 23.07.2026 матеріали справи за позовною заявою Відділу освіти Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення 179 732, 52 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Присвоєно справі номер провадження 3/211/25-21/38/25. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Відповідачу визначено строк для подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов; заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи не заявляли.

Згідно ст. ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, та визнає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача з урахуванням направлення судом до його електронного кабінету копії ухвали суду у справі свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Враховуючи достатність наданого учасникам справи часу для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу (статті 13, 14, 74 ГПК України), суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

У провадженні судді Черкаського В.І. перебуває справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Ухвалою від 18.12.2025 зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

18.12.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Наразі процедура розпорядження майном боржника триває, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Сєдова Н.І.

Відділом освіти Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області проведено закупівлю № UA-2023-01-27-012462-а за кодом ДК 021:2015:09130000-9 "Нафта і дистилянти (бензин А-95, дизельне паливо)", переможцем якої визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

За результатами закупівлі 26.01.2023 між Відділом освіти Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області (Покупець) та ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (Постачальник) укладено договір про постачання товару № 43/47 (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник прийняв на себе зобов`язання передати Покупцю у власність товари - бензин А-95 (код УКТЗЕД 2710124512) та дизельне паливо Energy (код УКТЗЕД 2710194300); одиниця вимірювання - літр; кількість - згідно з накладними на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.

Згідно з пунктом 2.1 Договору товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно з умовами Договору.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору сторони погодили, що передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки; скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму та марки товару.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що загальна сума Договору становить 1 418 505, 00 грн., у тому числі ПДВ. Пунктом 4.1 Договору установлено, що оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар.

Відповідно до пункту 6.3 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 Договору.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення.

На виконання умов Договору за видатковою накладною № 0047/0002547 від 12.10.2023 Постачальник надав Покупцю скретч-картки на 3 390 літрів бензину А-95 та 6 820 літрів дизельного пального.

Платіжними інструкціями № 17447 та № 17446 від 13.10.2023 Покупець у повному обсязі оплатив поставку на суму, зазначену у накладній.

Скретч-картка засвідчує право її пред`явника отримати попередньо оплачене пальне на АЗС Постачальника, а не підтверджує факт передачі самого пального.

Отже, передача скретч-карток без фактичного відпуску пального на АЗС не є належним виконанням Постачальником зобов`язання з поставки товару.

Частину скретч-карток Покупець використав, а частина залишилася непогашеною, при цьому кінцева дата їх погашення ні у скретч-картках, ні у Договорі не встановлена.

Починаючи з листопада 2024 року на АЗС Постачальника відсутній товар, що підтверджується актами про відсутність бензину та дизельного пального від 04.12.2024, 27.12.2024, 09.01.2025, 04.03.2025 та 30.04.2025.

У Покупця залишилися непогашеними такі скретч-картки на бензин марки А-95: 58 скретч-карток номіналом 10 літрів кожна, 89 скретч-карток номіналом 20 літрів кожна та 2 скретч-картки номіналом 15 літрів кожна, а загалом на 2 390 літрів.

Згідно з видатковою накладною № 0047/0002547 від 12.10.2023 вартість 1 літра бензину марки А-95 становить 52, 00 грн.

Заборгованість Постачальника за непоставленим бензином становить: 2 390 х 52, 00 = 124 280, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач направив Відповідачу претензії від 10.03.2025 та від 02.05.2025, у яких просив вирішити питання поставки палива у спосіб повернення вартості скретч-карток, або їх обміну на скретч-картки іншого постачальника, або поставки палива. Відповіді на претензії Відповідач не надав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Аналогічні за змістом положення містить стаття 265 Господарського кодексу України.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу (стаття 526 ЦК України, частина 1 статті 193 ГК України); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України); порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина 1 статті 670 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач як Покупець виконав свої зобов`язання за Договором шляхом перерахування Відповідачу попередньої оплати за товар у повному обсязі. Відповідач своїх зобов`язань не виконав, поставку 2 390 літрів бензину марки А-95 на суму 124 280, 00 грн. не забезпечив.

Матеріали справи не містять доказів передання Відповідачем спірного товару або повернення сплачених за нього коштів.

Розрахунок Позивача судом перевірено, він є арифметично правильним та відповідає документально підтвердженим обставинам.

За таких обставин у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість з повернення вартості непоставленого товару у розмірі 124 280, 00 грн., яка підлягає стягненню на підставі статей 526, 610, 670, 693 ЦК України та статті 712 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 18 480, 57 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати; договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 сформульовано висновок, за яким закон, зокрема положення статті 536, частини третьої статті 693, частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 ЦК України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики.

Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

За своєю правовою природою такі проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами і мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка та проценти, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати; право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.

Оскільки Договором не визначено розмір процентів за користування сумою попередньої оплати, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивачем нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 04.12.2024 (дата фіксації припинення постачання товару за першим актом про відсутність пального на АЗС Постачальника) по 02.12.2025 з урахуванням встановлених рішеннями Правління Національного банку України облікових ставок, які діяли протягом цього періоду (13 %, 13,5 %, 14,5 %, 15,5 %).

За перерахунком суду, здійсненим у межах заявленого позивачем періоду та обраної ним методики, розмір процентів становить 18 480, 57 грн.

Розрахунок є арифметично правильним, відповідає розміру облікових ставок Національного банку України, встановлених рішеннями Правління НБУ за відповідні періоди, та не суперечить наведеному вище правовому висновку Верховного Суду, а тому позовна вимога про стягнення 18 480, 57 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано пеню за період з 04.12.2024 по 02.12.2025 тривалістю 364 днів, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу 124 280, 00 грн., у розмірі 36 971, 95 грн.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Аналіз пункту 7.2. Договору поставки № 43/47 від 26.01.2023 свідчить, що сторонами договору не встановлено іншого порядку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Формулювання "за кожен день прострочення" визначає лише правило обчислення пені, але не змінює встановленого законом строку її нарахування.

За таких обставин нарахування пені підлягає обмеженню шестимісячним строком.

Наданий позивачем розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та установлено, що розрахунок позивачем виконаний з порушенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в частині періоду нарахування.

Загальний обґрунтований розмір пені, який підлягає присудженню з Відповідача на користь Позивача за період з 04.12.2024 по 04.06.2025 (183 дні) складає 18 297, 96 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідач у встановленому законом порядку позовні вимоги Позивача не спростував, відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування наведених Позивачем обставин та розміру заявлених до стягнення сум суду також не надав.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин у їх сукупності, застосувавши стандарт вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України), та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 161 058, 53 грн. з яких: 124 280, 00 грн. основний борг, 18 480, 57 грн. 3 % річних, 18 297, 96 грн. пеня. В іншій частині вимог щодо стягнення пені у розмірі 18 673, 99 грн., нарахованих поза межами шестимісячного строку слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень п. 21 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність): 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність): 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028, 00 гривень.

Виходячи з ціни позову 179 732, 52 грн - 1,5 % від ціни позову становить 2 695, 99 грн., що є меншим за мінімальний розмір ставки судового збору (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028, 00 грн.).

Оскільки позовна заява Відділу освіти Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області подана через систему "Електронний суд", а при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, то відповідно позивачу слід було сплатити 2 422, 40 грн. судового збору.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2075 (внутрішній номер 467366344) від 03.12.2025.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 161 058, 53 грн. (від заявленої суми позову 179 732, 52 грн.), на відповідача покладаються судові витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 2 170, 72 грн. В іншій частині судові витрати у розмірі 251 грн. 68 коп. покладаються на позивача.

Надміру сплачена частина судового збору у розмірі 605, 60 грн. підлягає поверненню позивачу в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за його заявою.

Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 73, 74, 76, 79, 86, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 252, 255-257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8 кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Відділу освіти Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області (бульвар Свободи, буд. 2, смт. Миколаївка, Сумський район, Сумська область, 41854, код ЄДРПОУ 05383342) 124 280 (сто двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 18 480 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 57 коп. 3 % річних, 18 297 (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 96 коп. пені, 2 170 (дві тисячі сто сімдесят) грн. 72 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронних кабінетів).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 07.09.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ