Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №904/7136/25 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026м. ДніпроСправа № 904/7136/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Техномаш Україна" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 86, оф. бн; ідентифікаційний код 44960091)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Електронікс" (52071, с. Дослідне Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Наукова, буд. 1, оф. 210; ідентифікаційний код 44563577)

про стягнення 24 500 грн. 00 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Техномаш Україна" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6627/25 від 17.12.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Електронікс" про стягнення 24 500 грн. 00 коп. - безпідставно набутих коштів.

Також просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№56437/25 від 23.12.2025) про усунення недоліків відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 22.12.2025.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В подальшому, при здійсненні відправки ухвали суду від 29.12.2025 учасникам справи судом виявлено відсутність зареєстрованого електронного кабінету позивача в системі Електронний суд.

При цьому, з долученої судом до матеріалів справи відповіді №29793348 від 06.01.2026 з Програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду" (ДСС) також вбачається, що позивач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Отже, судом з`ясовано, що позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Техномаш Україна" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 86; ідентифікаційний код 44960091) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Електронікс" (52071, с. Дослідне, Дніпровського р-ну, Дніпропетровської обл., вул. Наукова, буд. 1, оф. 210; ідентифікаційний код 44563577) про стягнення 24 500 грн. 00 коп. залишено без руху, постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Техномаш Україна" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 86; ідентифікаційний код 44960091) протягом 5-ти днів з дня вручення даної ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: - виконати обов`язок, встановлений статтею 6 Господарського процесуального кодексу України та зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України; подати до суду відомості про таку реєстрацію.

Позивачем у заяві (вх.№908/26 від 09.01.2026) про усунення недоліків повідомлено про виконання обов`язку, встановленого статтею 6 Господарського процесуального кодексу України, та зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України; до заяви додано відповідь №29912489, з якої вбачається, що позивачем зареєстровано Електронний кабінет 09.01.2026 о 07:17 год.

Таким чином, позивачем було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 07.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 постановлено продовжити розгляд справи №904/7136/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 29.12.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 31.12.2025 о 09:20 год. (а.с. 31).

Суд вважає за необхідне зазначити, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 29.12.2025, з урахуванням вимог частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 07.09.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, які містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

За твердженням позивача:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Техномаш Україна" сплатив на розрахунковий рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Електронікс" грошові кошти у розмірі 24 500 грн. 00 коп. відповідно до платіжної інструкції від 15.09.2025 №1709 (а.с. 6);

- грошові кошти були перераховані на підставі рахунку на оплату від 09.09.2025 № 81 (а.с. 5), у графі "призначення платежу" платіжної інструкції №1709 від 15.09.2025 зазначено: Оплата за тахогенератори по рах. №81 вiд 09.09.25р. в т.ч. ПДВ 4083.33грн.;

- поставка товару відповідачем не здійснена;

- не отримавши товар, позивач звернувся до відповідача з листом від 08.10.2025 №418/25, яким вимагав повернути кошти у розмірі 24 500 грн. 00 коп. (а.с. 7-9).

Позивач стверджує, що на виконання домовленостей з відповідачем на підставі виставленого рахунку перерахував останньому 24 500 грн. 00 коп., проте поставка товару відповідачем не здійснена, сума попередньої оплати позивачеві не повернута, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається, позивач стверджує, що відповідно до існуючих між сторонами домовленостей, відповідачем було сформовано рахунок від 09.09.2025 №81 (найменування товару: 5 штук Тахогенератор ТМГ-30П (57.5 мВ/об) на загальну суму 24 500 грн. коп., з урахуванням ПДВ, який був сплачений позивачем 15.09.2025 відповідно до платіжної інструкції від 15.09.2025 №1709 (призначення платежу: "Оплата за тахогенератори по рах. №81 вiд 09.09.25р. в т.ч. ПДВ 4083.33грн.").

Позивач стверджує, що товар, за який здійснено сплату, відповідачем не поставлено, внаслідок чого позивач звернувся до відповідача з листом від 08.10.2025 №418/25, якою вимагав повернути кошти у розмірі 24 500 грн. 00 коп.

На час розгляду справи грошові кошти в розмірі 24 500 грн. 00 коп. відповідачем позивачеві не повернуто, доказів іншого матеріали справи не містять, сторонами не надано.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що шляхом виставлення відповідачем рахунку (у якому зазначено, зокрема, найменування товару, кількість, ціна за одинцю та загальна сума з урахуванням ПДВ) та його подальшої сплати позивачем, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, а саме як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 28.11.2011 у справі №3-127гс11.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, позивач листом від 08.10.2025 №418/25 просив відповідача повернути кошти у розмір 24 500 грн. 00 коп., що були сплачені за непоставлений товар.

Про спрямування вказаної претензії позивачем відповідачу свідчать опис вкладення від 21.11.2025, вкладення у цінний лист, накладна "Укрпошти" від 21.11.2025 №0408034557127, відповідно до якої розрахункова дата доставки: 27.11.2025 (а.с. 7-8).

При цьому суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини", є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що оскільки лист було надіслано позивачем за місцезнаходженням відповідача: 52071, Дослідне Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Наукова, буд. 1, оф. 210 останній є належно вручений.

З урахуванням викладеного, днем отримання відповідачем вимоги про повернення коштів в розмірі 24 500 грн. 00 коп. є 27.11.2025.

Отже, строк повернення сплачених за нього грошових коштів в розмірі 24 500 грн. 00 коп. є таким, що настав 05.12.2025 (27.11.2025 + 7 днів).

Як вже зазначалося вище, відповідачем товар позивачеві не поставлено, грошові кошти в розмірі 24 500 грн. 00 коп. не повернуто.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо посилання позивача на норми статті 1212 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити таке.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення коштів в розмірі 24 500 грн. 00 коп. з інших, ніж визначено в позові правових підстав, суд зазначає наступне.

З точки зору процесуального закону, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в процесі вирішення спору проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Таким чином, застосування судом при вирішенні спору іншої правової норми, ніж та на яку посилався позивач при звернення з позовом до суду, не змінює підстав позову, та не свідчить про вихід суду за межі заявлених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 422 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Техномаш Україна" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 86, оф. бн; ідентифікаційний код 44960091) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Електронікс" (52071, с. Дослідне Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Наукова, буд. 1, оф. 210; ідентифікаційний код 44563577) про стягнення 24 500 грн. 00 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Електронікс" (52071, с. Дослідне Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Наукова, буд. 1, оф. 210; ідентифікаційний код 44563577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Техномаш Україна" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 86, оф. бн; ідентифікаційний код 44960091) 24 500 (двадцять чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. - грошових коштів та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України

07.09.2026