Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №904/483/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/483/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Висоцького А.М., Демчини Т.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

представник позивача (скаржника) Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології промислової обробки відходів” - адвокат Горбенко Інна Василівна (в залі суду),

представник відповідача Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль” - адвокат Черненко Євгенія Ігорівна (поза межами приміщення суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології промислової обробки відходів”

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/483/26 (суддя Бажанова Ю.А.), повний текст рішення складено 13.05.2026

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології промислової обробки відходів”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання укладеними типових індивідуальних договорів, визнання неукладеними типових індивідуальних договорів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології промислової обробки відходів» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить суд:

- визнати укладеним типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії між Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології промислової обробки відходів», код ЄДРПОУ 44343735, щодо нежитлових приміщень № 59 та № 60, розташованих за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиц (Ватутіна), буд. 36, з дати 01 листопада 2021 року, на умовах типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, затвердженого Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з фактичним виникненням договірних правовідносин та ухиленням відповідача від належного оформлення договору;

- визнати неукладеними типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії №3168/жб/1 від 01.11.2021 та №3168/жб/2 від 01.11.2021, укладені між Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» 00130850, та фізичною особою ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , у зв`язку з відсутністю у зазначеної фізичної особи статусу споживача теплової енергії щодо нежитлових приміщень № 59 та № 60.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/483/26 в задоволенні позову відмовлено. Витрати зі сплати судового збору покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології промислової обробки відходів».

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 08.06.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології промислової обробки відходів» з апеляційною скаргою.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково кваліфікував спір як переддоговірний та не врахував виникнення договірних правовідносин шляхом фактичного постачання і споживання теплової енергії та конклюдентних дій сторін відповідно до ст.ст. 11, 205, 509, 633, 634, 641 ЦК України та п. 4 Типового індивідуального договору, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (у редакції постанови від 08.09.2021 №1022).

ТОВ «Технології промислової обробки відходів» фактично користується нежитловими приміщеннями №59 (211,0 кв.м) та №60 (440,6 кв.м) у будинку №36 по вул. Федора Караманиць (Ватутіна) у м. Кривому Розі на підставі договорів оренди №5 від 01.09.2021 та №6 від 01.10.2021, за п.п. 4.3– 4.5 яких обов`язок укладення та оплати договорів комунальних послуг, у тому числі теплопостачання, покладено на Орендаря. Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль” у відзиві та листі №12510/30 від 19.12.2025 визнав існування договірних правовідносин з 01.11.2021, відкриття особових рахунків та проведення нарахувань, а у справі №212/11328/25 заявило вимоги про стягнення заборгованості за договорами №3168/жб/1 та №3168/жб/2 від 01.11.2021 за весь спірний період. Здійснення Відповідачем у грудні 2023 року ретроспективних нарахувань за листопад 2021 – березень 2022 та листопад 2022 – березень 2023 підтверджує його згоду на дію правовідносин з 01.11.2021, а суперечлива поведінка щодо одночасного стягнення заборгованості та заперечення існування правовідносин суперечить п. 6 ст. 3, ст. 13 ЦК України. Належним споживачем є ТОВ «Технології промислової обробки відходів» як фактичний користувач приміщень та індивідуальний споживач у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відокремлення приміщень від внутрішньобудинкової системи опалення (Акт-припис №512 від 27.10.2004) не звільняє від відшкодування загальнобудинкових витрат відповідно до абз. 6 п. 14, абз. 4 п. 24, п. 38 Правил №830. Доводи про нікчемність договорів оренди №5 і №6 за ст.ст. 793, 794, 220 ЦК України є безпідставними, оскільки договори фактично виконуються, приміщення передані за актами від 01.09.2021 та 01.10.2021, орендна плата сплачується, що підтверджується видатковими касовими ордерами, а відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України частково виконаний правочин не може бути визнаний недійсним лише через недодержання форми. Власник ОСОБА_1 нікчемності не заявляє та підтримує позов.

Зазначає, що суд першої інстанції також передчасно врахував Акт №321 від 22.08.2025 про відключення будинку, оскільки відключення стосувалося опалювального сезону 2025/2026, мало узгоджений та сезонний характер, особові рахунки не закриті, а довідка голови ОСББ «КР ВАТУТІНА 36» підтверджує можливість повторного підключення. Крім того, воно не спростовує правовідносин за спірний попередній період з 01.11.2021.

Вважає, що Відповідач не довів належного вручення власнику рахунків та актів, а перше нарахування за період листопад 2021 – березень 2023 здійснив лише у грудні 2023 року, що свідчить про прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України).

Скаржник також вказує, що суд безпідставно відмовив у вимозі про визнання неукладеними договорів №3168/жб/1 та №3168/жб/2 від 01.11.2021, пославшись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 16.06.2020 у справі №145/047/16-ц, оскільки основний матеріально-правовий інтерес полягає у визнанні ТОВ «Технології промислової обробки відходів» належним споживачем, а вимога щодо договорів, оформлених на власника, має похідний характер і пов`язана з недопущенням існування двох договорів щодо одного об`єкта та подвійного нарахування. Обраний спосіб захисту є належним та ефективним відповідно до ст. 5 ГПК України і ст. 16 ЦК України, а суд мав оцінити взаємопов`язані вимоги в сукупності відповідно до ст. 2 ГПК України.

Зазначає, що рішення ухвалено з порушенням ст.ст. 11, 205, 509, 633, 634, 641, 793, 794, 220 ЦК України, п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 1, ст.ст. 13, 13-1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 4, абз. 6 п. 14, абз. 4 п. 24, п. 38 Правил №830, ст.ст. 86, 236 ГПК України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам і доказам, зокрема договорам оренди №5 та №6, актам приймання-передачі, листам №0812 від 08.12.2025 та №12510/30 від 19.12.2025, платіжним інструкціям №0031110021 та №0031110020 від 05.01.2026 на загальну суму 2 300,00 грн, матеріалам справи №212/11328/25 та іншим доказам.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

АТ «Криворізька теплоцентраль» вважає апеляційну скаргу ТОВ «Технології промислової обробки відходів» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі №904/483/26 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеними з 01.11.2021 типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ТОВ «Технології промислової обробки відходів» щодо нежитлових приміщень №59 та №60 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач звернувся з позовом лише у березні 2026 року, фактично намагаючись поширити дію договору на минулі правовідносини, які з 01.11.2021 виникли між АТ «Криворізька теплоцентраль» та власником приміщень – ОСОБА_1 , з якою укладені типові індивідуальні договори №3168/жб/1 від 01.11.2021 щодо приміщення №60 та №3168/жб/2 від 01.11.2021 щодо приміщення №59.

ОСОБА_1 не зверталася з вимогами про визнання цих договорів неукладеними чи недійсними. Відповідач вважає, що спір є переддоговірним, а правові наслідки укладення договору виникають на майбутнє, поширення його дії на попередній період без відповідного погодження сторін суперечить ч. 3 ст. 653 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком КГС ВС від 11.11.2021 у справі №912/3574/20.

Крім того, з 22.08.2025 будинок АДРЕСА_1 відключений від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку №169, у зв`язку з чим на час звернення з позовом та ухвалення рішення АТ «Криворізька теплоцентраль» не є надавачем послуг у цьому будинку, а правові підстави для укладення відповідних договорів відсутні. Доводи про можливість «будь-коли» поновити теплопостачання є безпідставними, оскільки, як підтверджує довідка голови ОСББ «КР Ватутіна 36», підключення можливе лише з дотриманням установленого законом порядку та за наявності рішення загальних зборів співвласників.

Відповідач заперечує твердження Позивача про визнання ним договірних відносин саме з ТОВ «Технології промислової обробки відходів» з 01.11.2021, зазначаючи, що його позиція є послідовною та незмінною: договірні відносини щодо приміщень №59 та №60 існують лише з їх власником – ОСОБА_1 . Сам факт користування приміщеннями на підставі договорів оренди №5 від 01.09.2021 та №6 від 01.10.2021 не означає автоматичного набуття орендарем прав та обов`язків власника у відносинах із виконавцем комунальних послуг. При цьому ТОВ «Технології промислової обробки відходів» не надало АТ «Криворізька теплоцентраль» заяви-приєднання, а ОСОБА_1 не повідомляла відповідача про зміну споживача. Навпаки, за п. 4.3 та п. 4.4 договорів оренди саме орендар зобов`язався самостійно укласти договори з постачальниками послуг та оплачувати комунальні послуги, однак невиконання цього обов`язку не створює правових підстав для ретроспективного визнання договору укладеним.

АТ «Криворізька теплоцентраль» направляло ОСОБА_1 акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), акти надання послуг з абонентського обслуговування та рахунки-фактури за договорами №3168/жб/1 та №3168/жб/2, що підтверджується матеріалами справи. Нарахування у грудні 2023 року за періоди листопад 2021 року – березень 2022 року та листопад 2022 року – березень 2023 року відповідач пояснює отриманням лише у липні 2023 року актуальної інформації щодо площі приміщень та застосуванням п. 10 розділу І Методики розподілу, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Вважає, що посилання Позивача на нікчемність договорів оренди не спростовують рішення суду першої інстанції, оскільки такий висновок судом не покладався в основу рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 258 та ч. 1 ст. 269 ГПК України предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість висновків і мотивів суду першої інстанції, а не доводи сторін, які не були покладені в основу рішення.

АТ «Криворізька теплоцентраль» також посилається на те, що відповідно до ч.ч. 1– 2 ст. 12, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 ст. 634, абз. 3 ч. 1 ст. 641 ЦК України та Правил №830 надання комунальних послуг здійснюється на договірних засадах, а за відсутності рішення співвласників про вибір моделі договірних відносин із 01.11.2021 з усіма співвласниками будинку №36, у тому числі з ОСОБА_1 , були укладені типові індивідуальні договори як публічні договори приєднання. Такий підхід відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23.

Відповідач вважає також неприйнятною вимогу про визнання договорів №3168/жб/1 та №3168/жб/2 неукладеними, оскільки такий спосіб захисту не передбачений законом, що підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, а також постановою Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №907/804/17.

Суд першої інстанції, застосувавши ч. 4 ст. 236 ГПК України та відповідні правові висновки Верховного Суду, правильно відмовив у цій частині позову. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 14 та ч. 2 ст. 237 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і не може виходити за їх межі, тому не вправі самостійно змінювати предмет чи підстави позову; такі висновки узгоджуються, зокрема, з постановами Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 29.09.2021 у справі №910/17079/19, від 16.09.2021 у справі №922/3059/16 та постановою від 04.08.2021 у справі №910/3372/19.

Відтак вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно розглянув заявлені позовні вимоги, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди Позивача з висновками суду, що саме по собі не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено та перевірено апеляційним судом, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850) є теплопостачальною організацією. Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» 16.03.2017 перетворено у Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», яке відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України є правонаступником ДП «Криворізька теплоцентраль». 14.05.2018 у ЄДР зареєстровано зміну типу товариства на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль».

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником нежитлових приміщень №59 загальною площею 211,0 кв.м та АДРЕСА_2 .

01.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Технології промислової обробки відходів» (код ЄДРПОУ 44343735) укладено договір оренди нежитлового приміщення №5 щодо приміщення №60 площею 440,6 кв.м, а 01.10.2021 – договір оренди №6 щодо приміщення №59 площею 211,0 кв.м. За актами приймання-передачі від 01.09.2021 та 01.10.2021 відповідні приміщення передано позивачу в строкове платне користування для розміщення складу та здійснення господарської діяльності. Договір №5 укладено на період з 01.09.2021 по 20.08.2024, а договір №6 – з 01.10.2021 по 28.09.2024, з передбаченим автоматичним продовженням за відсутності заяви про припинення. Доказів розірвання зазначених договорів до суду не подано, а позивач зазначав, що приміщення №59 та №60 перебувають у його орендному користуванні станом на дату подання позову.

Суд першої інстанції встановив, що за пунктами 4.3– 4.5 договорів оренди орендар зобов`язався протягом 30 днів з початку оренди самостійно укласти окремі договори з постачальниками комунальних та експлуатаційних послуг, у тому числі з постачання теплової енергії та централізованого опалення, самостійно оплачувати відповідні послуги та не покладати такі витрати на орендодавця. Водночас за пунктом 2.2 кожного договору право користування виникає з моменту підписання акта приймання-передачі, а оплата спожитих ресурсів після зафіксованих у такому акті показників покладається на орендаря.

Між АТ «Криворізька теплоцентраль» та Цюпою Т.І. 01.11.2021 укладено типові індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії №3168/жб/1 щодо приміщення №60 та №3168/жб/2 щодо приміщення №59. За цими договорами виконавець зобов`язався надавати послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач – своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснювало постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 відповідно до опалювальних періодів, що підтверджувалося актами подання та припинення подання теплоносія, зведеними відомостями розподілу теплової енергії, звітами про споживання та рахунками-фактурами. Відповідач також направляв ОСОБА_1 листи №7809/30 від 02.10.2023, №9868/30 від 04.12.2023, №148/30 від 04.01.2024, №1485/30 від 05.02.2024, №3053/30 від 04.03.2024, №4342/30 від 05.04.2024, №2289/30 та №2292/30 від 20.02.2024 разом із рахунками-фактурами та актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг).

При цьому встановлено, що нежитлові приміщення №59 та №60 фактично були відокремлені від системи централізованого опалення ще до виникнення спірних правовідносин: відповідно до Акту-припису №512 від 27.10.2004 у цих приміщеннях було виконано видимий розрив на вводі, а теплове забезпечення приміщень здійснювалося від індивідуального джерела опалення.

Разом з тим положення абз. 6 п. 14, абз. 4 п. 24 та п. 38 Правил №830, відповідно до яких відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від системи централізованого опалення не звільняє власника/споживача від відшкодування витрат на теплову енергію, що витрачається на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення; відповідні витрати розподіляються між споживачами згідно з Методикою №315. За розділом IV п. 12 Методики №315 обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень пропорційно до площі/об`єму приміщень, у тому числі приміщень з індивідуальним опаленням або відокремлених від централізованої системи.

08.12.2025 ТОВ «Технології промислової обробки відходів» звернулося до АТ «Криворізька теплоцентраль» із заявою №0812, у якій, посилаючись на договори оренди №5 та №6 і нарахування, зазначені у позовній заяві в іншій справі, повідомило про готовність прийняти до оплати суму боргу за період орендного користування приміщеннями №59 та №60, просило застосувати принцип фактичного споживача, укласти договір(и) на постачання теплової енергії з орендарем, припинити нарахування за договорами №3168/жб/1 та №3168/жб/2, закріпленими за ОСОБА_1 , перевести суму боргу на особовий рахунок ТОВ «Технології промислової обробки відходів» та надати оновлений розрахунок боргу.

19.12.2025 АТ «Криворізька теплоцентраль» листом №12510/30 повідомило позивача, що, з огляду на ризики несплати отриманих послуг, власник нежитлових приміщень розглядається як більш стабільний платник, у зв`язку з чим типові індивідуальні договори №3168/жб/1 та №3168/жб/2, укладені з Цюпою Т.І. 01.11.2021, залишаються чинними.

01.10.2021 АТ «Криворізька теплоцентраль» розмістило на офіційному веб-сайті типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є публічним договором приєднання. За відсутності рішення співвласників будинку про вибір іншої моделі договірних відносин та укладення відповідного договору такий індивідуальний договір вважається укладеним після спливу 30 днів з дня опублікування його тексту. АТ «Криворізька теплоцентраль» вказує, що саме на цій підставі з 01.11.2021 з Цюпою Т.І. виникли договірні відносини щодо приміщень №59 та №60. За умовами цих договорів обсяг спожитої теплової енергії включає як обсяг на опалення приміщення, так і відповідну частину обсягу на загальнобудинкові потреби.

Позивач, у свою чергу, посилається на те, що фактичним споживачем теплової енергії щодо спірних приміщень є саме ТОВ «Технології промислової обробки відходів» як орендар, що підтверджується договорами оренди №5 та №6, фактичним користуванням приміщеннями та його наміром оплачувати отримані послуги. На підтвердження цього позивач здійснив два платежі на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» 05.01.2026: за платіжною інструкцією на переказ готівки №0031110021 сплачено 800,00 грн за послуги з постачання теплової енергії та абонентське обслуговування за 02/2024 р. щодо приміщення №36/59, а за платіжною інструкцією №0031110020 – 1 500,00 грн за аналогічні послуги щодо приміщення №36/60; загальна сума платежів становила 2 300,00 грн.

Таким чином, предметом доказування у справі суд першої інстанції визначив обставини укладення типових індивідуальних договорів №3168/жб/1 та №3168/жб/2 від 01.11.2021 між АТ «Криворізька теплоцентраль» та Цюпою Т.І., наявність або відсутність правових підстав для визнання цих договорів неукладеними, факт виникнення договірних правовідносин між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ТОВ «Технології промислової обробки відходів» щодо постачання теплової енергії, а також наявність або відсутність підстав для визнання укладеними типових індивідуальних договорів між відповідачем та позивачем щодо приміщень №59 та №60 з 01.11.2021.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Колегія суддів, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі №904/483/26, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги і запереченням на неї, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ «Технології промислової обробки відходів» позовних вимог.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірні правовідносини виникли у сфері постачання теплової енергії та за своєю правовою природою є договірними. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 11, статей 509, 626, 638, 714 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших юридичних фактів, а за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу постачальник зобов`язується надавати ресурс споживачеві, а останній – оплачувати його вартість.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, також передбачено, що користування тепловою енергією допускається на підставі відповідного договору.

Разом із тим, саме по собі фактичне отримання теплової енергії не дає підстав для автоматичного визнання судом укладеним договору з визначеною позивачем особою за минулий період.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним за умови досягнення сторонами у належній формі згоди з усіх його істотних умов. Згідно зі статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України одним із визначальних принципів цивільного законодавства є свобода договору, яка передбачає, зокрема, вільне волевиявлення сторін щодо укладення договору та визначення його умов у межах, установлених законом.

Спір щодо укладення договору, укладення якого є обов`язковим у силу закону, є переддоговірним та вирішується за правилами статті 187 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та статті 648 Цивільного кодексу України. У такому випадку судовим рішенням фактично встановлюються права та обов`язки сторін договору, а днем укладення договору є день набрання законної сили відповідним судовим рішенням, якщо інше не встановлено самим рішенням. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 25.05.2018 у справі №61/341, від 08.10.2019 у справі №908/203/19, від 16.01.2020 у справі №905/514/19, від 30.01.2020 у справі №905/887/19 та від 30.09.2021 у справі №906/1205/20.

При цьому ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України допускає поширення сторонами дії умов договору на відносини, які виникли до його укладення. Однак таке поширення є наслідком волевиявлення саме сторін договору і не може бути встановлене судом усупереч волі однієї з них.

Матеріали справи не містять доказів погодження АТ «Криворізька теплоцентраль» та ТОВ «Технології промислової обробки відходів» на застосування умов відповідного договору до правовідносин, які виникли між ними з 01.11.2021. Тому вимога про визнання укладеним договору між зазначеними особами саме з 01.11.2021 фактично спрямована на надання договору зворотної дії за відсутності відповідного волевиявлення сторін, що суперечить ч. 3 ст. 631 та ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Посилання апелянта на те, що між ним та АТ «Криворізька теплоцентраль» фактично склалися договірні відносини внаслідок споживання теплової енергії, отримання рахунків та здійснення оплати, не спростовує наведеного висновку. Фактичне користування послугою може свідчити про існування відповідних майнових правовідносин та породжувати обов`язок оплатити фактично отриману послугу, однак не є достатньою підставою для судового визнання договору укладеним із конкретною особою за конкретною датою у минулому, якщо не встановлено належного волевиявлення сторін щодо такого договору та його умов.

Обґрунтованим є також висновок суду першої інстанції щодо заявленої позивачем вимоги про визнання неукладеними типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії №3168/жб/1 від 01.11.2021 щодо приміщення №60 та №3168/жб/2 від 01.11.2021 щодо приміщення №59, укладених АТ «Криворізька теплоцентраль» із Цюпою Тамілою Іванівною, РНОКПП НОМЕР_1 .

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільного права є, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення права, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна або припинення правовідношення та інші передбачені законом способи. Водночас вимога про визнання договору неукладеним як самостійний спосіб захисту законом не передбачена. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.07.2019 у справі №907/804/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/047/16-ц, така вимога не є належним способом захисту порушеного права, а по суті спрямована на встановлення юридичного факту, що не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.

Отже, незалежно від наведених позивачем мотивів щодо відсутності у ОСОБА_1 статусу споживача теплової енергії, сама вимога про визнання договорів №3168/жб/1 та №3168/жб/2 неукладеними не є належним та передбаченим законом способом захисту права. Встановлення обставин щодо того, хто саме є належним споживачем, може мати значення при вирішенні іншого спору, зокрема щодо стягнення вартості фактично наданих послуг, однак не створює самостійної правової підстави для задоволення вимоги про визнання договору неукладеним.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно визначив характер спору та не врахував положення статей 11, 205, 509, 633, 634, 641 Цивільного кодексу України, а також положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, у редакції постанови від 08.09.2021 №1022.

Дійсно, законодавство у сфері житлово-комунальних послуг передбачає обов`язковість договірного оформлення відповідних відносин, а у випадках, визначених законом, індивідуальний договір може бути публічним договором приєднання. Зокрема, положення статей 13, 13-1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статей 633, 634, 641 Цивільного кодексу України спрямовані на забезпечення укладення договорів із споживачами та недопущення безпідставної відмови виконавця від їх укладення. Проте наведені норми не усувають необхідності встановлення належного суб`єкта споживання та не надають суду повноважень надати договору, який підлягає укладенню між сторонами, зворотної дії на період, коли відповідний договір між цими сторонами укладений не був.

За матеріалами справи АТ «Криворізька теплоцентраль» вказувало на існування з 01.11.2021 типових індивідуальних договорів №3168/жб/1 та №3168/жб/2 саме з власником нежитлових приміщень – ОСОБА_1 . Натомість позивач посилається на договори оренди нежитлових приміщень №5 від 01.09.2021 та №6 від 01.10.2021, за якими він користувався приміщеннями №59 та №60. Однак сам факт оренди не є достатнім для автоматичного виникнення між орендарем та виконавцем комунальної послуги договору, стороною якого орендар не був визначений, без встановлення передбаченого законом механізму укладення такого договору.

При цьому умови договорів оренди, на які посилається сам позивач, передбачають обов`язок орендаря самостійно укладати договори з постачальниками відповідних комунальних послуг та здійснювати їх оплату. Отже, зазначені договори оренди могли визначати розподіл обов`язків між власником та орендарем, але самі по собі не замінювали договору про надання комунальної послуги між орендарем та її виконавцем і не доводили укладення такого договору з 01.11.2021.

Так само не можуть бути прийняті доводи апелянта про те, що відповідач своїми діями – нарахуванням плати, відкриттям особових рахунків, направленням рахунків та участю у справі №212/11328/25 визнав існування договірних відносин саме з ТОВ «Технології промислової обробки відходів». Наведені обставини оцінюються в сукупності з іншими доказами та не спростовують встановленого судом першої інстанції факту, що АТ «Криворізька теплоцентраль» виходило з наявності договірних відносин щодо спірних приміщень із їх власником Цюпою Тамілою Іванівною. Саме по собі здійснення нарахувань за певними особовими рахунками або пред`явлення вимог про оплату не є безумовним доказом погодження відповідачем укладення договору з іншою особою та, тим більше, не свідчить про погодження його ретроспективної дії.

Не є підставою для скасування рішення і посилання апелянта на те, що відповідач здійснював нарахування за попередні періоди у грудні 2023 року. Питання порядку та періоду проведення нарахувань, а також наявності чи відсутності заборгованості можуть бути предметом відповідного спору про оплату комунальної послуги, однак не змінюють правової природи даної справи як спору щодо укладення договору та не доводять волевиявлення сторін на поширення дії договору на період до його укладення.

Посилання апелянта на принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) також не спростовують висновків суду першої інстанції. Для застосування цього принципу необхідно встановити суперечливість поведінки особи щодо конкретного правовідношення та наявність правомірного очікування іншої сторони, яке підлягає захисту. У цій справі матеріали не підтверджують, що АТ «Криворізька теплоцентраль» своїм волевиявленням визнало ТОВ «Технології промислової обробки відходів» стороною договору №3168/жб/1 або №3168/жб/2 чи погодило поширення договору, який підлягає укладенню, на період з 01.11.2021. Відтак підстав для застосування пункту 6 статті 3 та статті 13 Цивільного кодексу України колегія суддів не вбачає.

Не спростовує висновків місцевого суду і посилання апелянта на поняття індивідуального споживача, визначене пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Наведена норма дійсно допускає можливість набуття статусу індивідуального споживача іншою особою, яка за згодою власника користується об`єктом нерухомого майна та отримує комунальну послугу для власних потреб. Проте для вирішення саме заявленої вимоги необхідно встановити не лише факт користування приміщенням, а й виникнення відповідного договірного правовідношення між такою особою та виконавцем послуги. Факт оренди приміщень №59 та №60 ТОВ «Технології промислової обробки відходів» сам по собі не доводить, що АТ «Криворізька теплоцентраль» прийняло позивача як сторону відповідного типового індивідуального договору саме з 01.11.2021.

Крім того, істотне значення для правильного вирішення спору має встановлена судом першої інстанції обставина щодо припинення надання послуги. Відповідно до Акта №321 від 22.08.2025 будинок №36 по вул. Федора Караманиць у м. Кривому Розі відключено від зовнішніх мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Таким чином, на час звернення позивача до суду та на час ухвалення рішення судом першої інстанції АТ «Криворізька теплоцентраль» не здійснювало постачання теплової енергії співвласникам зазначеного будинку.

Доводи апелянта про те, що таке відключення є лише сезонним та не виключає можливості подальшого відновлення теплопостачання, не спростовують встановленого факту відключення будинку станом на відповідні юридично значимі моменти. Можливість майбутнього приєднання будинку до системи централізованого теплопостачання за встановленою законом процедурою не означає фактичного надання послуги на момент розгляду справи та не створює підстав для судового визнання укладеним договору на майбутнє чи ретроспективно.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині розподілу обов`язку доказування. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За статтями 76– 79 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, а обставина вважається доведеною, якщо надані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

Апелянт не навів таких доказів та юридично значимих обставин, які б спростовували висновки місцевого господарського суду про відсутність належного волевиявлення сторін на укладення договору між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ТОВ «Технології промислової обробки відходів» з 01.11.2021, а також про неналежність обраного способу захисту щодо визнання договорів із ОСОБА_1 неукладеними.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки встановлених судом обставин та незгоди позивача з правовими наслідками фактичного користування ним тепловою енергією. Водночас така незгода не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Фактичне споживання комунальної послуги має наслідком обов`язок її оплати, однак не надає суду правових підстав для визнання за минулий період договірного правовідношення між конкретними особами всупереч установленому сторонами способу оформлення таких відносин.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Дніпропетровської області про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вимога про визнання неукладеними типових індивідуальних договорів №3168/жб/1 та №3168/жб/2 не є належним способом захисту, а вимога про визнання укладеними типових індивідуальних договорів між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ТОВ «Технології промислової обробки відходів» з 01.11.2021 не підтверджена належними доказами волевиявлення відповідача та суперечить правовій природі спору і положенням частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології промислової обробки відходів”, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/483/26 - без змін.

7. Розподіл судових витрат.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології промислової обробки відходів” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/483/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/483/26 - залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 07.09.2026 (у зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Висоцького А.М. у відпустці 31.08.2026-04.09.2026).

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: А.М. Висоцький

Т.Ю. Демчина