Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №904/2365/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2365/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Соп`яненко О.Ю. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Верхогляд Т.А.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 (повний текст ухвали складений 01.06.2026, суддя Бєлік В.Г.) у справі № 904/2365/26

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання неплатоспроможним

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

29.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 заяву фізичної особи ОСОБА_1 - залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху, запропоновано заявнику усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк.

Заявою від 11.05.2026, поданою через систему «Електронний суд», боржником усунуто недоліки на виконання вимог ухвали суду від 04.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, призначено підготовче засідання суду на 27.05.2026 о 12:30 год.

26.05.2026 від заявника ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи про неплатоспроможність без його участі.

У підготовче засідання, призначене на 27.05.2026, заявник ОСОБА_1 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у відкриті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 – відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 06.06.2026 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 року у справі № 904/2365/26 – скасувати;

- справу № 904/2365/26 повернути до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про відкриття провадження, неправильно оцінив надані докази. Суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. ст. 115, 116, 119, 124 Кодексу України з процедур банкрутства, постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за відсутності передбачених ч. 4 ст. 119 КУзПБ підстав.

Зауважує, що

- у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначив у якості підстави для звернення до суду - п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ - наявність ознак загрози неплатоспроможності; вказав, що розмір існуючої заборгованості істотно перевищує рівень його поточних доходів, а також розмір ліквідних активів, відтак означені обставини свідчать про неможливість погашати таку заборгованість перед кредиторами та свідчать про наявність ознак неплатоспроможності боржника.

- судом в оскаржуваній ухвалі вказано про обов`язок заявника подати документи, на підставі яких виникла заборгованість. Зазначає, що всі кредити оформляв в електронному вигляді, кредитні договори в електронному вигляді зберігались на комп`ютері, проте були втрачені. З отриманих відповідей на адвокатські запити підготовлено та додано до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність конкретизований список кредиторів із зазначенням інформації, передбаченої п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ. Отже відомості, вказані у наданому суду Списку кредиторів, підтверджуються наданими суду кредитними договорами, виписками про рух коштів по банківським карткам, кредитним звітом.

- ненадання окремими кредиторами кредитних договорів на адвокатський запит, нерозгляд судом першої інстанції клопотання про витребування доказів поставило боржника в ситуацію, за якої кредитор може умисно не надавати копію кредитного договору, оскільки це не в його інтересах, а боржник позбавляється права на звернення до суду через недобросовісну поведінку окремих кредиторів. Проте суд першої інстанції не розглянув клопотання про витребування доказів, чим порушив передбачене ч. 1 ст. 81 ГПК України право, діяв всупереч завданням господарського судочинства та не захистив права та інтереси заявника, порушені у зв`язку з недобросовісною поведінкою окремих кредиторів.

- на думку суду, за поданим боржником планом реструктуризації основною метою погашення боргу перед кредиторами є фактичне списання більшої частини заборгованості, що не узгоджується з правовою природою процедури реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Висновки суду першої інстанції щодо невизначення у проекті плану реструктуризації зміни способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів, як підставу для відмови у відкритті провадження у справі, є необґрунтованими.

- висновки суду першої інстанції про те, що матеріали заяви не містять повної інформації щодо витрачання заявником коштів, отриманих за кредитними договорами, є необґрунтованими. Суду надані деталізовані списки джерел витрачання кредитних коштів по кожному кредитору.

3. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/2365/26 - залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2026 скаржник – ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» сформував заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучив платіжну інструкцію № fe1305ab-f36d-4c78-b95c-ca93a0f27445 від 17.06.2026 на суму 2 662,40 грн.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.06.2026, з метою дотримання передбаченого законом строку для здійснення певної процесуальної дії, а саме: відкриття провадження у справі у зв`язку з відпусткою судді Фещенко Ю.В. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1 (зі змінами), призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/2365/26.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Соп`яненко О.Ю., суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2026, судовою колегією у визначеному складі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/2365/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.08.2026.

У зв`язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, з метою дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи, розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2026 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів по справі № 904/2365/26 шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Соп`яненко О.Ю., суддів: Джепа Ю.А., Фещенко Ю.В.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.08.2026, з метою дотримання встановлених законом строків розгляду справи та у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Джепи Ю.А., Фещенко Ю.В. - членів колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1 (зі змінами), призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/2365/26.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Соп`яненко О.Ю., суддів: Дарміна М.О., Верхогляд Т.А.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

В судове засідання 20.08.2026 скаржник не прибув, надав суду заяву від 15.08.2026 про розгляд справи без його участі.

Колегія суддів у судовому засіданні 20.08.2026 прийняла скорочену постанову.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

29.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

Заявник не надав суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією, просить призначити арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією самостійно господарським судом з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України шляхом застосування автоматизованої системи (відповідно до абз. 5 п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства).

Заяву мотивовано посиланням на наявність невиконаних прострочених грошових зобов`язань перед ТОВ “СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР”, АТ “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК”, АТ “СЕНС БАНК”, АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК”, АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ"”, ТОВ “БІЗНЕС ПОЗИКА”, ТОВ “ІННОВА-НОВА”, ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ"”, ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АБЕКОР"”, ТОВ “СВЕА ФІНАНС”, ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ. ЕН. ГРУП"”, ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТЕХНОФІНАНС"” на загальну суму 1 698 459,91 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредитів у розмірі 1 050 494,71 грн та простроченої заборгованості у розмірі 647 965,91 грн.

В поданих до заяви деклараціях про майновий стан боржник зазначив, що членами родини ОСОБА_1 є: колишня дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не надала; син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не надав; громадяни України.

Як зазначає заявник, він з 15.07.2025 року призваний на військову службу під час мобілізації. З 17.04.2026 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . За останні 8 місяців (з липня 2025 року по лютий 2026 року включно) отримав від військових частин дохід у розмірі 214 729,28 грн. Згідно довідки форми ОК-7 рівень поточних доходів становить 20586,30 грн. на місяць. Інших доходів або ліквідних активів не має.

У власності має 1/2 квартири за адресою АДРЕСА_2 .

Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 20 листопада 2025 року прийнято рішення у справі № 216/4148/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, набутого у шлюбі. Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, набутої у шлюбі, задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Можливість реалізувати 1/2 квартири відсутня, оскільки це його єдине житло та в ньому проживає колишня дружина та неповнолітній син.

На погашення вимог кредиторів планує виділяти суму у розмірі 5000,00 грн в місяць на наступні 5 років.

Отже сума, яку боржник планує сплатити складає 300 000,00 грн., решта суми підлягає списанню, що дорівнює 1 398 459,91грн.

Боржник не має незнятої чи непогашеної судимості, що підтверджується довідкою МВС про відсутність судимості.

Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 27.05.2026 у відкриті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 – відмовлено.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Предметом апеляційного перегляду у цій справі постало питання щодо правомірності відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За наведеним у статті 1 КУзПБ визначенням, неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".

Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, врегульовано Книгою четвертою КУзПБ.

Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом частини 1 статті 115 та статті 116 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника, яка подається ним за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, із викладенням, зокрема, обставин, що стали підставою для звернення до суду, а також наданням документів, передбачених частиною 3 статті 116 КУзПБ. Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду та призначає дату підготовчого засідання, в якому розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви (частина 1 статті 117, частина 1 статті 119 КУзПБ).

За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина 3 статті 119 КУзПБ).

Так, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (частина 4 статті 119 КУзПБ).

Наведений перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною.

Тобто на стадії підготовчого засідання у справі суд надає оцінку відповідності поданої заяви боржника за формою і змістом вимогам статей 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за частиною 4 статті 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов`язаний відкрити провадження у справі.

Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи визначено у частині 2 статті 115 КУзПБ, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності. До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29.07.2021 у справі №909/1028/20 зазначив, що тлумачення частини 2 статті 115 КУзПБ із застосуванням філологічного та логічного способів інтерпретації приводить, зокрема, до таких висновків:

- для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях наведених у частині 2 статті 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №902/227/20, від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20);

- наявність у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених зобов`язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Системний аналіз статті 113, частин 1, 2 статті 116 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.

Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині 3 статті 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст, зокрема:

- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (пункт 3);

- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна та копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно (пункти 4, 5);

- перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором (пункт 6);

- копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (пункт 7);

- декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (пункт 11);

- інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу (пункт 14).

Отже, з урахуванням положень частини 3 статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з`ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною 2 статті 115 КУзПБ. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, від 26.05.2022 у справі №922/1426/21, від 11.01.2024 у справі №924/622/23, від 11.07.2024 у справі №909/1179/23.

Звертаючись із заявою, підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник ОСОБА_1 визначив наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

Дослідивши надані заявником докази, суд першої інстанції відхилив його посилання на наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і зазначив, що проаналізувавши подані боржником документи, суд дійшов висновку, що надані докази мають неточну та неповну інформацію, а без витребуваних доказів, суд не має можливості встановити достовірність відображених заявником у Конкретизованому списку Кредиторів і боржників відомостей щодо дійсної кількості кредиторів. Суд вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти суду та кредиторам у встановленні свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов`язань. Однак, на думку суду, за поданим боржником планом реструктуризації основною метою погашення боргу перед кредиторами є фактичне списання більшої частини заборгованості, що не узгоджується з правовою природою процедури реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, яка застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника, шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань перед кредиторами за планом реструктуризації, а лише засвідчує про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про його неплатоспроможність за формальними ознаками та створення умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу з боржника. Матеріали заяви не містять повної інформації щодо витрачання заявником коштів, отриманих за кредитними договорами. Посилання на відсутність коштів для погашення кредитної заборгованості, як на підставу невиконання грошового зобов`язання, суд не приймає, так як зазначені факти не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами. Враховуючи вищевикладене, зазначені заявником обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не знайшли свого документального підтвердження, тобто не доведені належними доказами.

Однак суд першої інстанції належним чином не з`ясував наявність чи відсутність підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявника, передбаченої частиною 2 статті 115 КУзПБ.

Наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).

Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21.

На зазначеній стадії формально не перевіряються ознаки неплатоспроможності боржника, а оцінка реального стану неплатоспроможності боржника фактично надається судом за наслідком відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, введення процедури реструктуризації боргів боржника, звернення кредиторів до суду із заявами про визнання грошових вимог до боржника, їх розгляду судом, розгляду звіту про перевірки декларацій боржника, оцінки доказів, наданих на підтвердження фінансово-майнового стану боржника (подібний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 922/1426/21, від 28.09.2022 у справі № 916/106/22, від 11.01.2024 у справі № 924/622/23).

Як було зазначено вище, підставою звернення заявника із заявою до місцевого господарського суду є п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, а саме: наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 КУзПБ загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов`язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.

У той же час, суд першої інстанції фактично прийшов до висновку про необхідність встановлення та дослідження підстави для відкриття провадження у справі, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, відповідно до якої дослідженню дійсно підлягають: підстави виникнення зобов`язання (правочини); розмір щомісячного платежу за кожним таким зобов`язанням та строк його сплати (умови правочинів); дата останнього платежу, здійсненого заявником або дата прострочення зобов`язання; підстави нездійснення відповідних платежів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що заява боржника обгрунтована наявністю у нього ознак неплатоспроможності, отже дослідженню судом підлягали обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов`язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.

При цьому, боржником був наданий суду список кредиторів та наявні у нього кредитні договори та інші докази на підтвердження заборгованості та її розміру; також повідомлено суд про ненадання певними кредиторами інформації на адвокатські запити представника боржника та неможливість у зв`язку з цим надати повну інформацію щодо кредитних відносин з такими кредиторами.

Колегія суддів зауважує, що наданий заявником список кредиторів є одним із основних документів, на підставі якого судом здійснюється перевірка обставин, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки саме у зазначеному списку вказані юридичні та/або фізичні особи, які підпадають під поняття «кредитор», визначене у ст. 1 КУзПБ.

Проаналізувавши конкретизований список кредиторів та долучені до заяви документи суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявником не надано всі допустимі докази щодо зазначених у списку кредиторів, на підставі яких можливо встановити наявне у нього зобов`язання перед кредиторами, як передумову загрози неплатоспроможності.

Так, суд зазначив, що надані заявником докази мають неточну та неповну інформацію, а без витребуваних доказів, суд не має можливості встановити достовірність відображених заявником у Конкретизованому списку Кредиторів і боржників відомостей щодо дійсної кількості кредиторів.

У той же час, суд застосував до заявника на стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підвищений стандарт доказування, що суперечить, зокрема, вимогам ст. 116 КУзПБ, відповідно до якої до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (п. 3 ч. 2 статті 116) тощо.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, Верховний Суд наголосив, що господарські суди не вправі встановлювати додаткові умови або критерії, не передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, для реалізації права особи на звернення до суду, оскільки це порушує принцип правової визначеності та право на доступ до суду. На стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд не здійснює повної перевірки грошових вимог кредиторів, не встановлює остаточний розмір заборгованості та не досліджує всі умови кредитних договорів, оскільки такі дії належать до наступних стадій процедури. Достатнім є встановлення ознак неплатоспроможності на підставі сукупності поданих боржником доказів.

Зазначаючи в оскаржуваній ухвалі, що матеріали заяви не містять повної інформації щодо витрачання заявником коштів отриманих за кредитними договорами, відсутність коштів для погашення кредитної заборгованості не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами, суд першої інстанції підмінив оцінку реальної платоспроможності боржника формальним співвідношенням між доходом та сумою зобов`язань, що не передбачено ані КУзПБ, ані правовими позиціями Верховного Суду. У зазначених вище постановах Верховний Суд фактично визнав, що наявність доходів або активів сама по собі не свідчить про платоспроможність фізичної особи, якщо ці доходи не забезпечують реальної можливості погашення грошових зобов`язань перед кредиторами. Такий підхід узгоджується і з визначенням неплатоспроможності, наведеним у КУзПБ, як неспроможності виконати грошові зобов`язання інакше, ніж через застосування судових процедур

Позиція місцевого суду, що за поданим боржником планом реструктуризації основною метою погашення боргу перед кредиторами є фактичне списання більшої частини заборгованості, що не узгоджується з правовою природою процедури реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, є хибною, оскільки ч. 4 ст. 116 КУзПБ визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

Загальні вимоги щодо форми і змісту плану реструктуризації боргів боржника, порядку його розроблення встановлені ст. 124 Кодексу. Зазначені нормативні приписи дають можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника, прийняти рішення про схвалення плану реструктуризації і подати його на затвердження господарському суду або відхилити і прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів (або закриття провадження).

Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.

Таким чином, саме у процедурі реструктуризації боргів, після визнання грошових вимог кредиторів до боржника суд здійснює оцінку плану реструктуризації боргів боржника з повним з`ясуванням причин незгоди кредиторів з планом, його умов, спрямованості на реальне погашення вимог кредиторів, що може характеризувати добросовісність чи недобросовісність боржника, а також саму сутність процедури реструктуризації.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував та надав оцінку запропонованому боржником проекту плану реструктуризації боргів на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У зв`язку з викладеним апеляційний суд вважає передчасним висновок місцевого суду про відсутність передбачених частиною 2 статті 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявника.

Колегія суддів приймає до уваги усталену правову позицію (зокрема викладену в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №916/3139/22), згідно з якою в судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини 3 статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності - додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності. Зокрема, обставини, які свідчать про недобросовісність боржника, зокрема неподання ним повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї, приховування боржником власних активів тощо, які також є підставами для закриття провадження у справі про неплатоспроможність згідно з частиною 7 статті 123 КУзПБ, не визначені підставами для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Адже відповідні обставини підлягають ретельному дослідженню судом за наслідком відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, розгляду звіту про результати перевірки декларації боржника, оцінки інших наданих ним доказів тощо.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що на стадії підготовчого засідання формально не перевіряються ознаки неплатоспроможності боржника, а оцінка реального стану платоспроможності боржника фактично надається судом за наслідком відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, введення процедури реструктуризації боргів боржника, звернення кредиторів до суду із заявами про визнання грошових вимог до боржника, їх розгляду судом, розгляду звіту про результати перевірки декларації боржника, оцінки доказів, наданих на підтвердження фінансово-майнового стану боржника. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №922/1426/21 і від 28.09.2022 у справі №916/106/22.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду ухвали суду.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/2365/26 слід скасувати. Матеріали справи № 904/2365/26 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

7. Розподіл судових витрат.

Розподіл судових витрат за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав наведеного та керуючись статями 129, 269, 270, 271, 275, 280, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/2365/26 – задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/2365/26 про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність – скасувати.

3. Справу № 904/2365/26 направити для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, порядок та строк касаційного оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя М.О. Дармін

Суддя Т.А. Верхогляд