Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №922/249/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/249/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" (вх.№1548 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О.) у справі №922/249/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі", м.Полтава,

до 1. Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, м.Харків,

2. Головного сервісного центру МВС, м.Київ,

про стягнення 2 313 072,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях та Головного сервісного центру МВС, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ТОВ "Автошкола на Подолі" збитки у вигляді реальних збитків у сумі 1513872,98 грн та у вигляді упущеної вигоди у сумі 799200,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів судовий збір у сумі 34696,09 грн та витрати за проведення судово-економічної експертизи у сумі 43000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням акредитаційної комісії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.08.2024 було тимчасово припинено, а від 09.09.2024 анульовано дію сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27.12.2018 ТОВ "Автошкола на Подолі". Проте, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 440/12062/24 визнано протиправним та скасовано пункт 1.2. Наказу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.09.2024 № 120 про анулювання сертифіката про державну акредитацію навчального закладу ТОВ "Автошкола на Подолі". Тому позивач стверджує, що внаслідок незаконного анулювання сертифіката він не міг надавати освітні послуги з навчання водіїв з 09.08.2024 по 05.06.2025, у зв`язку з чим зазнав реальних збитків та упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/249/26 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди необхідна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою. Суд першої інстанції визнав, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 440/12062/24 встановлено протиправність анулювання сертифіката, і ці обставини є преюдиціальними відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено розміру збитків та факту їх понесення. Зокрема, суд зазначив, що розрахунок реальних збитків щодо оренди транспортних засобів, їх зберігання та оренди приміщень, наведений у Висновку експерта № 44 від 05.12.2025, не відповідає фактичним даним, оскільки транспортні засоби перебувають у власності інших фізичних осіб та надані у користування позивачу на підставі окремих договорів оренди з відмінними умовами, які не були надані експерту для дослідження. Суд також зазначив, що додані до позовної заяви документи не містять даних, які б підтвердили фактичне здійснення оплати послуг оренди транспортних засобів, зберігання та суборенди приміщень. Щодо упущеної вигоди суд вказав, що позивачем надано лише копії листів потенційних контрагентів, але не надано відповідей на ці листи та документів, які б свідчили про виникнення зобов`язань та можливість отримання доходів. Суд також встановив, що філії ТОВ "Автошкола на Подолі" продовжували надавати послуги з підготовки водіїв протягом спірного періоду, а дохід позивача у 2024 році фактично збільшився порівняно з 2023 роком. Суд, оцінивши висновок експерта у сукупності з іншими залученими до справи доказами, дійшов висновку, що висновок експерта не може бути визнаний належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених до стягнення збитків з вищезазначених підстав, та зазначив, що позивач не скористався правом заявити клопотання про призначення судової експертизи для визначення точної суми збитків. За висновками суду, інших належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76-77 ГПК України, що обґрунтовують розмір збитків, позивачем не надано, а матеріали не містять інших переконливих, належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальний розмір заявлених до стягнення збитків та сам факт їх понесення позивачем. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду недоведеність розміру збитків є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові в повному обсязі. Щодо солідарної відповідальності суд зазначив, що позивач у позові вказав на виникнення збитків виключно з вини відповідача-1, що виключає спільне заподіяння шкоди та робить вимоги до відповідача-2 безпідставними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/249/26 за позовом ТОВ "Автошкола на Подолі" до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (відповідач-1) та Головного сервісного центру МВС (відповідач-2) про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача збитків у вигляді реальних збитків у сумі 1513872,98 грн та у вигляді упущеної вигоди у сумі 799200,00 грн, - скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:

- рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 є незаконним і необґрунтованим, оскільки містить не аналіз доказів, а переписування фрагментів текстів з позовної заяви та інших письмових заяв учасників справи, а також норм Господарського кодексу України, який втратив чинність 28 серпня 2025 року. Суд першої інстанції аналізує рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 440/12062/24, яке не було оскаржене відповідачем-1 та набрало законної сили, не взявши до уваги правило преюдиції, передбачене ч. 4 ст. 75 ГПК України. Суд цитує тексти з відзивів відповідачів щодо невідповідності розрахунку реальних збитків фактичним даним, не зазначаючи, чим саме ці висновки підтверджуються, оскільки відповідачами не надано жодного судового рішення чи висновку експертиз на підтвердження їхніх тверджень;

- ТОВ "Автошкола на Подолі" дійсно має декілька інших філій, які проводять підготовку та перепідготовку водіїв, але ці філії за своєю матеріально-технічною базою набагато менші, ніж філія з анульованим сертифікатом № 001426, і не проводять підготовку тих категорій водіїв, які проводила філія з анульованим сертифікатом; зокрема, філія № 11 (м. Полтава) проводить підготовку лише 90 осіб за категоріями «С» та «В», філія № 18 (м. Полтава) - лише 90 осіб за категорією «В», тоді як філія з анульованим сертифікатом могла одночасно готувати та проводити перепідготовку 297 водіїв за категоріями «А1», «А», «В», «С», «С1», «D1», «D», «ВЕ», «СЕ». При цьому, ці три філії автошколи знаходяться на території міста Полтави, а інші діючі філії автошколи знаходяться в інших містах та селищах міського типу на території Полтавської області. Щодо тверджень відповідачів про наявність 22 філій у складі ТОВ "Автошкола на Подолі" зазначає, що з актуальними (діючими) сертифікатами на період з 2024 по 2026 рік працювали лише філії № 3 (м. Лохвиця), № 7 (м. Кобеляки), № 16 (м. Лубни), № 18 (м. Полтава), № 21 (м. Кременчук), № 22 (м. Миргород), а філія № 11 на момент постановлення оскаржуваного рішення також припинила діяльність у зв`язку з анулюванням сертифіката згідно протоколу № 18 від 08.08.2025;

- щодо реальних збитків суд в оскаржуваному рішенні зазначив про відсутність документів, які підтверджують фактичне здійснення оплати послуг зберігання та наявність збитків, що не відповідає дійсності, оскільки позивачем було надано копії двох договорів суборенди з ДП "Полтаваліфт" від 29.03.2024 та 28.03.2025, копії рахунків на оплату суборенди за період серпень 2024 - червень 2025, копії платіжних інструкцій на оплату суборенди за період з вересня 2024 по квітень 2025, копії актів наданих послуг з оренди приміщення за період з серпня 2024 по червень 2025. Суд одночасно намагається аналізувати два різних за правовою характеристикою та умовами договори з ФОП Мацко О.Г. - договір оренди транспортних засобів без номера від 12.06.2024 та договір № 25/06 про надання послуг відповідального зберігання від 12.06.2024, не розрізняючи їх. При цьому суд не дає оцінки тому факту, що транспортні засоби зберігались за адресою вул. Григорія Курилеха, с. Старі Санжари Полтавської області, і за зберігання автошкола здійснювала оплату згідно з договором № 25/06 від 12.06.2024. Позивачем надано шість платіжних доручень (№ 4144 від 30.08.2024, № 4183 від 29.10.2024, № 4239 від 27.12.2024, № 4295 від 27.02.2025, № 4380 від 29.05.2025, № 4407 від 27.06.2025) на загальну суму 1533795,00 грн на оплату оренди автомобілів та їх зберігання ФОП Мацко О.Г., які експерт аналізує в сукупності з копіями регістрів бухгалтерського обліку, договорами, рахунками та актами наданих послуг;

- щодо висновку експерта апелянт зазначає, що для розрахунку суми доходу експерт взяв за базу ціни за період з січня по липень 2024 року, за якими товариство фактично надавало послуги з навчання, як найближчі до аналізованого спірного періоду. Апелянт наголошує, що ні відповідачами, ні судом під час розгляду справи не ставилось питання про проведення додаткової або повторної експертизи, рецензування висновку експерта № 44 від 05.12.2025 або допит експерта відповідно до ч. 5 ст. 98 ГПК України, а позивач надав суду експертний висновок, який не був спростований стороною відповідачів жодним чином;

- щодо упущеної вигоди апелянт зазначає, що наявність або відсутність відповідей ТОВ "Автошкола на Подолі" на звернення організацій не впливає на той факт, що сертифікат найбільшої філії був незаконно анульований і автошкола протягом 10 місяців не могла проводити навчальну діяльність та не отримувала доходів саме від діяльності цієї філії;

- позивач в додатках до позову не надавав листа ПАТ "Полтавський ГЗК" від 09.04.2025, який аналізувався в матеріалах іншої справи, що свідчить про те, що відповідачі передрукували свої доводи з іншої справи, а суд скопіював фрагменти тексту;

- вважає помилковими висновки суду, що господарська діяльність філії була припинена не з 09.08.2024, коли дію сертифікату було зупинено, а з 09.09.2024, коли сертифікат анульовано, тобто вважає, що автошкола могла незаконно без акредитації продовжувати діяльність протягом місяця;

- щодо солідарної відповідальності зазначає, що незаконні дії та тривала бездіяльність обох відповідачів є взаємопов`язаними, оскільки РСЦ ГСЦ МВС є відокремленим структурним підрозділом ГСЦ МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи, підзвітним та підконтрольним ГСЦ МВС, який організовує діяльність РСЦ, здійснює контроль за їх діяльністю та розглядає скарги про анулювання сертифіката про державну акредитацію. Проте, на скаргу автошколи щодо анулювання сертифіката ГСЦ МВС надав відписку, по суті доводи скарги не розглянувши. Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

До апеляційної скарги скаржником додано копію протоколу № 11 від 18 червня 2024 р. засідання акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про анулювання акредитації філії № 13 ТОВ "Автошкола на Подолі" (на 3-х арк.); копію протоколу № 18 від 08 серпня 2025 р. засідання акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про анулювання акредитації філії № 11 ТОВ "Автошкола на Подолі" (на 2-х арк.); копію сертифікату на філію № 11 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 001426 на головну філію ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 002594 на філію № 2 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 002595 на філію № 3 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 002597 на філію № 5 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 002598 на філію № 6 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 002869 на філію № 9 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 002665 на філію № 10 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 002772 на філію № 12 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 002794 на філію № 14 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 003022 на філію № 15 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 003112 на філію № 19 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 001832 на філію № 18 ТОВ "Автошкола на Подолі"; копію сертифікату № 003112 на філію № 19 ТОВ "Автошкола на Подолі"; роздруківку довідки ТОВ "Автошкола на Подолі" щодо зареєстрованих філій (на 6-ти арк.) та наявність/відсутність сертифікатів; роздруківку відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях № 31/32/08/918-аз2026-908-2026 від 13.07.2027 р. на адвокатський запит № 43/26-НП від 02.07.2026 р. про відомості щодо акредитації філій ТОВ "Автошкола на Подолі" (на 2-х арк.).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" (вх.№1548 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/249/26 та призначено справу до розгляду на 26 серпня 2026 року о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, про що повідомлено учасників справи; встановлено відповідачам строк для подання відзивів на апеляційну скаргу – до 12.08.2026, з доказами його надсилання учасникам справи, учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо – до 12.08.2026; запропоновано відповідачам в строк до 12.08.2026 надати письмове ставлення до доказів, доданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" до апеляційної скарги.

12.08.2026 до суду апеляційної інстанції від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8889), в якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 25 червня 2026 року у справі № 922/249/25 залишити без змін.

Відповідач-1 зазначає, що твердження апелянта щодо порушення судом правила преюдиції не відповідає обставинам справи, оскільки суд першої інстанції прямо послався на ч. 4 ст. 75 ГПК України та визнав позивача звільненим від доказування відповідних обставин. Посилання апелянта на те, що суд переписав позицію відповідачів, саме по собі не свідчить про незаконність рішення, оскільки наведення судом доводів учасників є складовою мотивувальної частини. Щодо філій відповідач-1 зазначає, що у відзиві на позовну заяву було надано інформацію про акредитовані філії з чинними сертифікатами, апелянт не скористався правом надати правову оцінку доводам відповідачів щодо акредитованих філій у суді першої інстанції всупереч вимог ст. 177 та глави 5 ГПК України, а в обґрунтування апеляційної скарги посилається на доводи, які не були наведені під час розгляду справи. Вказує на те, що додані до апеляційної скарги сертифікати про державну акредитацію філій подані апелянтом в порушення ст. 269 ГПК України, оскільки не були подані до суду першої інстанції, а заявник не надає доказів неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зазначає, що наявність у позивача інших діючих структурних підрозділів не свідчить сама по собі про відсутність збитків, однак має значення для встановлення причинного зв`язку та визначення їх розміру.

Щодо оплати послуг суборенди відповідач-1 зазначає, що надані копії платіжних доручень не містять посилання на відповідні договори оренди та рахунки. Щодо договорів з ФОП Мацко О.Г. відповідач-1 зазначає, що в матеріалах справи відсутні рахунки на оплату яких видано платіжні доручення, а з наданих документів неможливо визначити, за які саме послуги здійснено оплату. Стверджує, що укладення договору № 25/06 не мало на меті настання реальних наслідків для сторін договору та виникнення цивільних прав та обов`язків, а реальність наслідків за договором оренди № 12/06/2024 спростовується наявністю в наглядовій справі інших договорів оренди тих самих транспортних засобів, укладених іншими датами та з іншими особами, причому майже всі ці договори посвідчені нотаріально. Відповідач-1 також повідомляє про наявність кримінального провадження № 12026170420000636, порушеного за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України за фактом підробки документів. Щодо упущеної вигоди відповідач-1 зазначає, що листування з потенційними клієнтами не є тотожним укладенню договорів та не є безумовним доказом реальної можливості отримання доходу. Щодо солідарної відповідальності відповідач-1 вказує, що позивач ототожнює організаційну підпорядкованість РСЦ ГСЦ МВС із виникненням цивільно-правової відповідальності ГСЦ МВС за будь-які дії РСЦ; позивач не пред`явив позовних вимог до кожного з відповідачів всупереч п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

12.08.2026 до суду апеляційної інстанції від Головного сервісного центру МВС надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8905), в якому відповідач-2 просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 25 червня 2026 року у справі № 922/249/25 залишити без змін.

Доводи відзиву відповідача-2 за змістом є аналогічними доводам відзиву відповідача-1. Відповідач-2 також наголошує, що значна частина доводів апеляційної скарги фактично спрямована не на встановлення порушення судом норм права, а на переоцінку доказів, та що апеляційна скарга не усуває встановлених судом першої інстанції недоліків доказування, а переважно повторює доводи позовної заяви. Щодо висновку експерта відповідач-2 зазначає, що експерт може математично правильно порахувати суму на підставі вихідних даних, але якщо самі вихідні дані не доводять реальності майбутнього доходу, це не робить упущену вигоду доведеною, тому вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих та об`єктивних висновків щодо правової оцінки з урахування інших доказів за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Позивач повинен був довести сукупність обставин: факт завдання збитків, їх конкретний розмір, реальність упущеної вигоди, причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заявленими втратами, а також належність відповідальності саме кожному з відповідачів; матеріали справи не підтвердили належними та достатніми доказами заявлений розмір збитків та упущеної вигоди.

Також зазначає, що ТОВ "Автошкола на Подолі" в обґрунтування апеляційної скарги посилається на доводи, які не були наведені під час розгляду справи судом першої інстанції, та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України; апелянт не надає доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції.

У судовому засіданні 27.08.2026 представник апелянта просив долучити до матеріалів справи додаткові докази, додані до апеляційної скарги, зокрема сертифікати про державну акредитацію філій ТОВ "Автошкола на Подолі". Зазначив, що необхідність подання цих доказів виникла у зв`язку з висновками суду першої інстанції щодо діяльності філій товариства, а питання їх наявності та діяльності під час розгляду справи судом першої інстанції не обговорювалося, що зумовило об`єктивну неможливість подання відповідних доказів раніше.

Представники відповідачів заперечували проти долучення зазначених доказів, посилаючись на відсутність об`єктивної неможливості їх подання до суду першої інстанції, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідачі зазначили про наявність у позивача акредитованих філій із наданням відповідної інформації, а тому відповідні обставини були відомі позивачу під час розгляду справи судом першої інстанції.

Щодо доказів, доданих ТОВ "Автошкола на Подолі" до апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною першою статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга).

Відповідно до частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.04.2024 у справі № 903/877/20.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 924/232/18, від 14.09.2021 у справі №922/2187/20, від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23 тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником не доведено об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції у встановлений строк та не наведено жодної об`єктивної причини, яка б перешкоджала вчиняти такі дії, що виключає процесуальні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції таких документів та дослідження їх у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

До того ж, щодо доданої до апеляційної скарги відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях № 31/32/08/918-аз2026-908-2026 від 13.07.2026 на адвокатський запит № 43/26-НП від 02.07.2026 про відомості щодо акредитації філій ТОВ "Автошкола на Подолі" суд враховує наявність усталених висновків Верховного Суду щодо застосування статті 269 ГПК України, зокрема, що неіснування доказу на момент ухвалення судового рішення судом першої інстанції виключає можливість прийняття такого доказу судом апеляційної інстанції при перевірці законності та обґрунтованості такого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відмову в прийнятті до розгляду доказів в суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 27.08.2026 позивач підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Представники відповідачів заперечили проти вимог апеляційної скарги позивача, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" (ЄДРПОУ 36864739) (далі – позивач) зареєстровано 07 грудня 2009 року, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 36022, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 91.

Видами економічної діяльності є 85.53. Діяльність шкіл із підготовки водіїв транспортних засобів (основний); 85.32. Професійно-технічна освіта: 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.

ТОВ "Автошкола на Подолі" має у своєму складі відокремлені структурні підрозділи без статусу юридичної особи (філії), які мають окремі сертифікати про державну акредитацію.

27 грудня 2018 року ТОВ "Автошкола на Подолі" отримала акредитацію, про що видано Сертифікат про державну акредитацію серії МВС № 001426.

Відповідно до Сертифікату № 001426 місце розташування класів: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 91; м. Полтава, пров. Латишева, буд. 13; м. Полтава, вул. Комарова, буд. 14А. Дата прийняття рішення про акредитацію: 27.12.2018. Строк дії акредитації до 26.12.2023. Згідно з цим сертифікатом ТОВ "Автошкола на Подолі" має право здійснювати підготовку водіїв категорій «А1» (10 осіб), «А» (20 осіб), «В» (222 особи), «С» (50 осіб), а також перепідготовку водіїв категорій «С1» (5 осіб), «С» (20 осіб), «D1» (5 осіб), «D» (20 осіб), «ВЕ» (5 осіб), «СЕ» (20 осіб).

09 серпня 2024 року акредитаційною комісією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях ухвалено рішення про тимчасове припинення дії сертифікату серії МВС № 001426 від 27.12.2018 про акредитацію навчального закладу ТОВ "Автошкола на Подолі" (ЄДРПОУ 36864739) на 30 днів для усунення недоліків. Таке рішення акредитаційної комісії відображене в протоколі № 18 від 09 серпня 2024 року засідання акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях. Вказаний протокол затверджений Наказом № 100 від 09.08.2024 та не оскаржений, а тому є чинним.

В подальшому, рішенням акредитаційної комісії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09 вересня 2024 року ТОВ "Автошкола на Подолі" (ЄДРПОУ 36864739) анульовано дію сертифіката серії МВС № 001426 від 27 грудня 2018 року. Дане рішення викладене у протоколі № 21 засідання акредитаційної комісії від 09 вересня 2024 року, а також у Повідомленні РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про анулювання сертифіката про державну акредитацію закладу. Мотивом прийняття такого рішення було зазначено неусунення закладом у встановлений строк недоліків, що стали підставою для тимчасового припинення дії сертифіката або ненадання доказів щодо їх усунення, згідно підпункту 1 пункту 21 Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 490.

ТОВ "Автошкола на Подолі" вважаючи рішення акредитаційної комісії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09 вересня 2024 року про анулювання ТОВ "Автошкола на Подолі" (ЄДРПОУ 36864739) дії сертифіката серії МВС № 001426 від 27 грудня 2018 року, незаконним та необґрунтованим, звернулося з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду, в якому позивач просив: визнати протиправним рішення акредитаційної комісії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.09.2024 про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" (ЄДРПОУ 36864739) дії сертифіката серії МВС від 27.12.2018 №001426; зобов`язати акредитаційну комісію Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" (ЄДРПОУ 36864739) дію сертифіката серії МВС від 27.12.2018 №001426.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 09 грудня 2024 року у справі № 440/12062/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність "Автошкола на Подолі" до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській і Сумській областях про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1.2. Наказу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.09.2024 № 120 про анулювання сертифіката про державну акредитацію навчального закладу ТОВ "Автошкола на Подолі", код ЄДРПОУ 36864739, на підставі вимог підпункту 1 пункту 21 Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 490.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судом зазначено, що висновки протоколу засідання акредитаційної комісії регіонального сервісного центру ГСЦ ВМС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ ВМС) від 09 вересня 2024 року затверджені наказом РСЦ ГСЦ ВМС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.09.2024 № 120. Тож належним способом захисту позивача є ухвалення рішення про визнання протиправним та скасування пункту 1.2. наказу РСЦ ГСЦ ВМС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.09.2024 № 120, в частині анулювання сертифіката про державну акредитацію навчального закладу ТОВ "Автошкола на Подолі", код ЄДРПОУ 36864739, на підставі вимог підпункту один пункту 21 Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 490.

Щодо вимог позовної заяви в частині зобов`язання акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ ВМС в Харківській, Полтавській та Сумській областях поновити ТОВ "Автошкола на Подолі" дію сертифіката серії МВС № 001426 від 27.12.2018, суд зазначив, що наказ РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.09.2024 № 120 є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, його скасування в судовому порядку має наслідком відновлення дії свідоцтва серії МВС №001426 від 27.12.2018 та не вимагає додаткових заходів для відновлення порушених прав позивача.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській і областях оскаржено не було та набрало законної сили 09 січня 2025 року.

04 лютого 2025 року за вих. № 15 на адресу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС Харківській, Полтавській та Сумській областях направлявся лист з вимогою поновити дію сертифіката про державну акредитацію закладу ТОВ "Автошкола на Подолі".

11 лютого 2025 року за вих. № 31/32/08-2608-2025 Регіональним сервісним центром на адвокатський запит було надано відповідь про відсутність технічної можливості виконати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року та повідомлено, що заяву та додатки до неї направлені до ГСЦ МВС.

21 березня 2025 року за вих. №№ 43, 44 на адресу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях та ГСЦ МВС України направлялися листи про виконання судового рішення та поновлення діяльності автошколи.

01 квітня 2025 року позивач листом за вих. № 49 повторно звернулась до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях з проханням провести засідання акредитаційної та поновити дію сертифіката про державну акредитацію ТОВ "Автошкола на Подолі" згідно з рішенням суду від 09.12.2024 року № 440/12062/24.

11 квітня 2025 року позивач своїм листом за вих. № 56 втретє звертався до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях з проханням провести засідання акредитаційної комісії щодо вирішення питання про поновлення дії сертифікату про державну акредитацію закладу ТОВ "Автошкола на Подолі".

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з тим, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 y справі №440/12062/24 тривалий час не виконувалося, позивач у квітні 2025 року був вимушений звернутись до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року по справі №440/12062/24 зобов`язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській і Сумській областях подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 y справі №440/12062/24 протягом чотирнадцяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року по справі №440/12062/24 відмовлено у прийнятті звіту Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській і Сумській областях про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №440/12062/24. Встановлено Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській і Сумській областях новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №440/12062/24 упродовж десяти днів з дня, наступного за днем отримання ухвали суду. Роз`яснено Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській Сумській областях, що звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам частин другої, третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Попереджено керівника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській і Сумській областях, що відповідно до частини третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В ухвалі зазначено, що відповідач рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №440/12062/24 не оскаржував, судове рішення набрало законної сили та у силу статті 370 КАС України є обов`язковим до виконання. За висновком суду, наведеним у мотивувальній частині судового рішення, наказ РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.09.2024 № 120 є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, його скасування в судовому порядку має наслідком відновлення дії сертифіката серії МВС №001426 від 27.12.2018 та не вимагає додаткових заходів для відновлення порушених прав позивача. А тому на виконання рішення суду у цій справі дію сертифіката серії МВС №001426 від 27.12.2018 має бути відновлено шляхом відображення у Єдиному державному реєстрі МВС відомостей про статус сертифіката "Діючий" та відомостей про автошколу "Заклад акредитований".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року по справі №440/12062/24, що набрала законної сили, прийнято звіт Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській і Сумській областях про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №440/12062/24.

У вказаній ухвалі суду зазначено, що до звіту від 09.06.2025 відповідач долучив копію протоколу від 04.06.2025 №13 засідання акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), де вирішено поновити дію сертифіката серії МВС № 001426 від 27.12.2018 навчального закладу ТОВ "Автошкола на Подолі", код ЄДРПОУ 36864739. Рішення акредитаційної комісії затверджене наказом РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 04.06.2025 №90. У модулі Єдиного державного реєстру МВС "Навчальний заклад" Сертифікат про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27.12.2018, виданий навчальному закладу ТОВ "Автошкола на Подолі", код ЄДРПОУ 36864739, переведено в статус "Діючий". Заклад ТОВ "Автошкола на Подолі", код ЄДРПОУ 36864739, переведено в статус "Заклад акредитований".

Отже, дію сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27.12.2018 для ТОВ "Автошкола на Подолі" було зупинено Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях 09.08.2024, анульовано 09.09.2024 та поновлено 04.06.2025. 05 червня 2025 року статус ТОВ "Автошкола на Подолі" став "акредитованим", а сертифікат про державну акредитацію навчального закладу став "діючим".

За твердженням позивача, з вини Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях ТОВ "Автошкола на Подолі" не могло надавати освітні послуги з навчання водіїв з 09 серпня 2024 року по 05 червня 2025 року, тобто протягом 10 (десяти) місяців, чим позивачу завдано збитки у вигляді реальних збитків у сумі 1513872,98 грн та у вигляді упущеної вигоди у сумі 799200,00 грн, які останній просив стягнути солідарно з відповідачів.

Позивач обґрунтовує розмір збитків, зокрема, висновком експерта ТОВ "Бюро судово-економічної експертизи та аудиту "І.В.А." № 44 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 05.12.2025 (далі – висновок експерта №44), згідно якого загальна сума реальних збитків становить 1513872,98 грн (оренда транспортних засобів - 1417612,90 грн, зберігання транспортних засобів - 71652,56 грн, суборенда приміщення - 24607,52 грн), а упущена вигода - 799200,00 грн.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що проведення дослідження доручено безпосередньо судовому експерту Скриль Наталії Вікторівні, яка має вищу економічну освіту, стаж експертної роботи з 2014 року, свідоцтво Мінюсту України № 1705 від 07 листопада 2014 року (згідно з наказом Міністерства юстиції України № 3565/5 від 10.12.2024 свідоцтво є безстроковим) про присвоєння кваліфікації судового експерта за спеціальностями: 11.1 "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності", 11.2 "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій". Висновок експерта підготовлено для подання до суду відповідно до п. 1.5 ст. 101 ГПК України. Судовий експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст.384 Кримінального кодексу України.

В межах наданих на експертизу документів експертом проведено дослідження: копії договору №12/06/2024 оренди автотранспорту від 12.06.2024 оренди з ФОП Мацко О.Г.; копії договору № 25/06 про надання послуг відповідального зберігання від 12.06.2024 з ФОП Мацко О.Г.; копій рахунків на оплату зберігання та оренди автотранспорту за період з серпня 2024 по червень 2025; копій платіжних інструкцій на оплату оренди транспорту та його зберігання ФОП Мацко О.Г. за період з серпня 2024 по червень 2025; копій договору суборенди нежитлового приміщення від 29.03.2024 та 28.03.2025 з ДП "Полтаваліфт"; копій платіжних інструкцій на оплату суборенди ДП "Полтаваліфт" за період з серпня 2024 по червень 2025; копій актів наданих послуг з оренди автомобілів та їх зберігання у ФОП Мацко О.Г. та приміщення у ДП "Полтаваліфт" за період з серпня 2024 по червень 2025; копій регістрів бухгалтерського обліку по рахункам 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Експертом встановлено, що ТОВ "Автошкола на Подолі" здійснювало свою господарську діяльність у м. Полтаві на підставі сертифікатів про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27.12.2018, № 001832 від 29.12.2020 та № 001340 від 26.04.2018. Згідно з сертифікатом серії МВС № 001426 від 27.12.2018 місце розташування класів у м. Полтава за адресами вул. Небесної сотні, буд. 91, пров. Латишева, буд 13, вул. Комарова, буд. 14A. Згідно з сертифікатом серії МВС № 001832 від 29.12.2020 місце розташування класів у м. Полтава за адресом вул. Гоголя, 38 та дозволена підготовка водіїв транспортних засобів категорії «В» з максимальною кількістю 90 осіб. Згідно з сертифікатом серії МВС № 001340 від 26.04.2018 місце розташування класів у м. Полтава за адресами вул. Героїв АТО, буд. 118 А та вул. Соборності, буд. 66 та дозволена підготовка водіїв транспортних, засобів категорії «В» з максимальною кількістю 72 особи та категорії «C» з максимальною кількістю 18 осіб. У зв`язку з анулюванням дії сертифікату серії МВС № 001426 від 27.12.2018 ТОВ "Автошкола на Подолі" втратила можливість отримання доходу від класів, що розташовані у м. Полтава за адресами вул. Небесної сотні, буд. 91, пров. Латишева, буд 13, вул. Комарова, буд. 14А, та отримувало дохід лише від класів, що знаходяться у м. Полтава за адресою вул. Гоголя, 38 та адресою вул. Героїв АТО, 118.

Також зазначено, що протягом періоду з 09.08.2024 по 05.06.2025 ТОВ "Автошкола на Подолі" несло витрати на оренду приміщення та автомобілів. Зокрема, між Дочірнім підприємством "Полтаваліфт" (орендар) та ТОВ "Автошкола на Подолі" (суборендар) укладено договори суборенди нежитлового приміщення від 29.03.2024 та від 28.03.2025. Згідно з розрахунком витрат на суборенду, наведеного у висновку протягом періоду зупинення дії сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27 грудня 2018 року з 09.08.2024 по 05.06.2025 витрати ТОВ "Автошкола на Подолі" на суборенду приміщення у ДП "Полтаваліфт" становили 24607,52 грн.

Крім того, у висновку зазначено, що між Фізичною особою підприємцем Мацко Олегом Григоровичем та ТОВ "Автошкола на Подолі" укладено договір від 12.06.2024 № 12/06/2024 оренди автотранспорту та договір від 12.06.2024 №25/06 про надання послуг відповідального зберігання автотранспорту. Згідно з розрахунком витрат ТОВ "Автошкола на Подолі" протягом періоду зупинення дії сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27 грудня 2018 року з 09.08.2024 по 05.06.2025 витрати на оренду автотранспорту у ФОП Мацко О.Г. становили 1417612,90 грн; витрати на зберігання автомобілів у ФОП Мацко О.Г. становили 71652,56 грн.

Щодо розрахунку упущеної вигоди експертом досліджено листи ТОВ "Агротехсервіс", ТОВ "Баркас Плюс", ТОВ "Колос", ФОП Мацко О.Г. та ТОВ "С.В.А.Т. ", які зверталися до ТОВ "Автошкола на Подолі" у період зупинення дії сертифіката про державну акредитацію щодо навчання працівників. На підставі зазначених запитів, відповідей ТОВ "Автошкола на Подолі" щодо вартості послуг та цін, за якими підприємство фактично отримувало дохід у період із січня по липень 2024 року, експертом наведено розрахунок суми доходу, який ТОВ "Автошкола на Подолі" могла б отримати в результаті надання послуг з підготовки водіїв ТОВ "Агротехсервіс", ТОВ "Баркас Плюс", ТОВ "Колос", ФОН ОСОБА_1 , ТОВ "С.В.А.Т." (таблиця 10). Зокрема, щодо ФОП Мацко О.Г. враховано навчання 12 осіб за категорією «В» за ціною 5 000,00 грн та 7 осіб за категорією «ВЕ» за ціною 7 200,00 грн; щодо ТОВ «Баркас Плюс» - 5 осіб за категорією «С» за ціною 7 200,00 грн, 5 - «СЕ» за ціною 7200,00 грн, 3 - «D» за ціною 8400,00 грн та 3 - «D1» за ціною 8200,00 грн; щодо ТОВ «С.В.А.Т.» - 18 осіб за категорією «В» та 12 - «С»; щодо ТОВ "Агротехсервіс" - 10 осіб за категорією «С», 10 - «СЕ», 6 - «D1» та 6 - «D»; щодо ТОВ "Колос" - 15 осіб за категорією «В», 5 - «С» та 5 - «СЕ». За результатами такого розрахунку загальну суму доходу, який ТОВ "Автошкола на Подолі" могло б отримати, експертом визначено у розмірі 799200,00 грн.

Згідно з висновком експерта з урахуванням наявних матеріалів наданих на експертизу, в результаті рішення акредитаційної комісії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09 вересня 2024 року про анулювання дії сертифіката про державну акредитацію серії МВС 001426 від 27 грудня 2018 року ТОВ "Автошкола на Подолі" (ЄДРПОУ 36864739), що привело до зупинення господарської діяльності, ТОВ "Автошкола на Подолі" нанесені збитки у вигляді реальних збитків у сумі 1513872,98 грн та у вигляді упущеної вигоди у сумі 799200,00 грн.

У відзиві на позов (вх.№5233 від 03.03.2026, вх.№ 5332 від 04.03.2026) відповідачі заперечили проти позовних вимог, посилаючись на порушення ТОВ "Автошкола на Подолі" вимог законодавства з питань проведення занять з практичного керування транспортними засобами та внесення недостовірної інформації про осіб, які проходили практичне навчання та водночас фактично перебували за кордоном до відповідних реєстрів, що призвело до призупинення, а в подальшому припинення діяльності - анулювання дії Сертифікату про державну акредитацію. Полтавським окружним адміністративним судом не було встановлено факту відсутності в діях ТОВ "Автошкола на Подолі" порушення законодавства з питань проведення занять з практичного керування транспортними засобами та внесення інформації до відповідних реєстрів, що призвело до призупинення, а в подальшому анулювання дії сертифікату про державну акредитацію. Під час прийняття рішення судом за основу було взято процесуальні порушення порядку припинення діяльності – анулювання свідоцтва. РСЦ ГСЦ МВС в межах законодавства вжив необхідних заходів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 440/12062/24. Розрахунок реальних збитків щодо оренди та зберігання транспортних засобів, щодо оренди приміщень, наведених у висновку експертизи не відповідає фактичним даним, додані до позовної заяви документи не містять даних, які б підтвердили фактичне здійснення оплати таких послуг та наявність збитків. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" має філії без права юридичної особи, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів всіх категорій, зазначені філії мають окремі сертифікати про державну акредитацію навчальних закладів та продовжували надавати послуги з підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів протягом періоду припинення дії сертифікату ТОВ "Автошкола на Подолі". Зазначені у наданих позивачем платіжних дорученнях особи, пройшли навчання в філіях ТОВ "Автошкола на Подолі". Таким чином, фактично ТОВ "Автошкола на Подолі" господарську діяльність не зупиняла, а надавала послуги з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів. Розрахунок упущеної вигоди та позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Окрім цього, у висновку експерта розрахунок упущеної вигоди здійснено з урахуванням дослідження договорів про навчання та платіжних інструкцій на оплату послуг ТОВ "Автошкола на Подолі" за період з січня 2024 року по грудень 2024 року, що описано на сторінках 29 та 30 Висновку експерта. Розрахунок збитків було здійснено з обрахуванням розрахункового періоду з 01 серпня 2024 року по 31 травня 2025 року, але фактично рішення про анулювання дії сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27 грудня 2018 року ТОВ "Автошкола на Подолі" (ЄДРПОУ 36864739) було винесено 09 вересня 2024 року, тобто розрахунок мав би здійснюватися саме з моменту анулювання дії сертифікату, а саме: 09.09.2024. Висновок експерта не може бути визнаний належним доказом з підстав, наведених вище. Позивач не надав доказів наявності причинного зв`язку між діями 1-го відповідача та заявленими збитками. Позивач всупереч вимог законодавства не надав належних доказів на підтвердження протиправності дій відповідачів, розміру збитків та причинного зв`язку.

Позивач у відповіді на відзив 1-го відповідача, яку зареєстровано 09.03.2026 за вх. № 5584, зазначив, зокрема про те, що Висновок експерта №44 складено за результатами дослідження доказів, які надано до матеріалів справи. Позивачем обраховано період з 01 серпня 2024 року по 31 травня 2025 року у зв`язку з тим, що 09 серпня 2024 року рішенням акредитаційної комісії регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Харківській, Полтавській і Сумській областях, оформленим протоколом № 18 було зупинено дію сертифікату про державну акредитацію навчального закладу (автошколи) серії МВС № 001426 від 27 грудня 2018 року, тому автошкола не могла продовжувати навчання вже набраних в групи учнів та приймати на навчання нових. Доводи відповідача-1 щодо того, що учні, які вже уклали договори на навчання та його розпочали, змогли (або могли) отримати послуги на інших філіях автошколи, не спростовують того факту, що автошкола понесла суттєві збитки за період, в який було незаконно припинено дію Сертифікату про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27.12.2018. Позивачем зазначено, що дійсно деяку кількість учнів з головної філії переводили на навчання до інших філій для того, щоб автошкола не втратила ділову репутацію та з метою все ж надати послугу, за яку були учнями сплачені кошти.

Також, позивач подав відповідь на відзив відповідача-2, яку зареєстровано 23.03.2026 за вх.№ 6819, в якій зазначено зокрема про те, що дійсність договору № 12/06/2024 оренди автотранспорту від 12 червня 2024 року між фізичною особою підприємцем Мацко Олегом Григоровичем та ТОВ "Автошкола на Подолі" ніким не оскаржується, він є дійсним та таким, що підлягав та підлягає до виконання сторонами. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру МВС та матеріалів наглядової справи наявна інформація щодо транспортних засобів, що були внесені до матеріально-технічної бази ТОВ "Автошкола на Подолі" державні номерні знаки та VIN коди, яких співпадають із зазначеними у висновку експерта, окрім цього наявні дані про договори оренди вищезазначених транспортних засобів. На сторінках 13-14 висновку експерта № 44 зазначено, що 12 червня 2024 року між Фізичною особою підприємцем Мацко Олегом Григоровичем (орендодавець) та ТОВ "Автошкола на Подолі" (орендар) укладено договір № 12/06/2024 оренди автотранспорту, згідно якого орендодавець зобов`язується прийняти у платне користування транспортні засоби; у договорі № 12/04/2024 від 12 червня 2024 року оренди транспорту між ФОП Мацко О.Г. та ТОВ "Автошкола на Подолі" в графі «Предмет спору» зазначено ті ж самі легкові та вантажні автомобілі та причіпи, що зазначені на стор.13-14 Висновку експерта, та в тексті письмової заяви ГСЦ МВС від 13.03.2026.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є рішення господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (далі – РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, відповідач 1) та Головного сервісного центру МВС (далі - ГСЦ МВС, відповідач 2) про стягнення солідарно збитків у вигляді реальних збитків у сумі 1513872,98 грн та упущеної вигоди у сумі 799200,00 грн.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень статті 2 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Цією нормою визначається можливість використання як способу захисту порушеного права відшкодування збитків, що має універсальний характер захисту цивільних прав.

Суд також враховує, що з огляду на дату виникнення спірних правовідносин також підлягають застосуванню норми ГК України, оскільки на час виникнення спірних правовідносин його положення були чинними.

Зокрема, під збитками в розумінні частини другої статті 224 ГК України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Тобто, кредитор має право вимагати в якості відшкодування збитків як витрати, які він вже зробив для відновлення свого порушеного права, так і витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За усталеними висновками Верховного Суду вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, збитки (шкода) є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною першою статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, стаття 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, тоді як стаття 1174 ЦК України – завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів чи їх посадових або службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 дійшла висновку про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача; причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15-6.16).

При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 01.02.2023 у справі №910/14431/18.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №914/1221/17, яка також була врахована у постанові від 26.01.2022 у справі №916/3322/19.

У пункті 5.30 постанови від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Отже, практика Верховного Суду свідчить про те, що господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази, самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення позадоговірної шкоди, завданої органами влади або органами місцевого самоврядування, чи їх посадовими або службовими особами. Водночас, доказування у таких господарських спорах протиправності (неправомірності) рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади або місцевого самоврядування, чи їх посадових або службових осіб, не потребує в обов`язковому порядку наявності відповідного судового рішення (вироку) суду, що набрало законної сили.

Крім того, відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому, не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

Отже, солідарна відповідальність підлягає застосуванню, зокрема, у тих випадках, коли неможливо чітко розмежувати роль у вчиненні та обсяг вчинення кожним із відповідачів дій, якими завдано шкоду юридичній особі.

Подібні висновки Верховного Суду щодо поняття солідарної відповідальності викладені у постанові від 18 березня 2024 року у справі № 910/12955/20, від 19 березня 2026 року у cправі № 916/3821/21.

Відтак, у разі посилання позивача на спільні дії або бездіяльність відповідачів, що зумовило спричинення шкоди, позивач, крім іншого зобов`язаний (відповідно до правил розподілу обов`язку доказування) довести наявність підстав для покладення на заподіювачів шкоди саме солідарної відповідальності, оскільки за змістом ЦК України, індивідуальний характер відповідальності презюмується (постанова Верховного Суду ід 02.07.2024 у справі № 922/3796/16, від 18.03.2026 у справі № 922/3796/16 (922/2994/24).

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).

У даному випадку позивач стверджував, що внаслідок протиправної поведінки РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (відповідача-1), що полягала у незаконному анулюванні сертифіката про державну акредитацію навчального закладу, ТОВ "Автошкола на Подолі" не могло надавати освітні послуги з навчання водіїв з 09 серпня 2024 року по 05 червня 2025 року, тобто протягом десяти місяців. Зазначив, що РСЦ ГСЦ МВС України в Харківській, Полтавській та Сумській областях є державною установою, що надає адміністративні та інші послуги; є тією особою, чиї дії призвели до порушення прав позивача.

При цьому, РСЦ ГСЦ МВС України в Харківській, Полтавській та Сумській областях є структурним підрозділом Головного сервісного центру МВС та не є окремою юридичною особою.

Водночас позивач визначив відповідачем у справі також Головний сервісний центр МВС (відповідач-2), обґрунтовуючи це його статусом юридичної особи публічного права, до складу якого входять регіональні сервісні центри, а також наявністю у ГСЦ МВС повноважень щодо організації та контролю діяльності РСЦ, проведення перевірок їх діяльності, надання методичної допомоги з питань державної акредитації та розгляду скарг щодо рішень про анулювання сертифікатів.

Як зазначено в позовній заяві, Головний сервісний центр МВС, в структуру якого входить РСЦ ГСЦ МВС України в Харківській, Полтавській та Сумській областях, який підзвітний та підконтрольний ГСЦ МВС, може та повинен бути відповідачем у спірних правовідносинах, що виникли між РСЦ ГСЦ МВС України в Харківській, Полтавській та Сумській областях та суб`єктом, що здійснює підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів – ТОВ "Автошкола на Подолі".

Стосовно неправомірних дій (рішень) органу/-ів державної влади.

Суд зазначає, що відповідно до частин четвертої-шостої статті 15 Закону України "Про дорожній рух" особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюються в акредитованих закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які за результатами акредитації отримали відповідний сертифікат. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв здійснюються спеціалістами, які відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік вимог до закладів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, визначаються Міністерством внутрішніх справ України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах освіти і науки, транспорту та охорони праці.

Міністерство внутрішніх справ України створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері. Основною формою державного контролю у сфері безпеки дорожнього руху за діяльністю закладів незалежно від форми власності і підпорядкування є державна акредитація закладу та атестація його викладачів, яка проводиться не рідше одного разу на п`ять років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог зазначеної статті, 20.05.2009 постановою Кабінету Міністрів України №490 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2023 р. № 1218) затверджено Порядок державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів (далі - Порядок №490).

Відповідно до пункту 1 Порядку №490 цей Порядок визначає процедуру державної акредитації закладів незалежно від форми власності та організаційно-правової форми (у тому числі філій чи відокремлених підрозділів юридичних осіб), що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (далі - заклади), та атестації їх спеціалістів.

За приписами пункту 3 Порядку № 490 інформація про акредитовані заклади та їх атестованих спеціалістів вноситься регіональним сервісним центром Головного сервісного центру МВС (далі - регіональний сервісний центр) до Єдиного державного реєстру МВС засобами єдиної інформаційної системи МВС.

Основним завданням державної акредитації є визначення: стану матеріально-технічної бази закладу; рівня організації та проведення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (далі - водії) і професійного рівня спеціалістів; додержання закладом вимог законодавства у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (пункт 4 Порядку №490).

Пунктом 7 Порядку № 490 встановлено, що державна акредитація закладу проводиться акредитаційною комісією, склад якої призначається наказом керівника регіонального сервісного центру. До складу акредитаційної комісії включаються представники місцевих органів управління освітою та територіальних органів Держпраці. Положення про акредитаційну комісію затверджує МВС.

Для державної акредитації заклад відповідно до напряму акредитації подає до регіонального сервісного центру за місцезнаходженням заяву за формою, встановленою МВС, до якої додає: 1) відомості про склад спеціалістів закладу, їх атестацію; 2) погоджені з регіональним сервісним центром робочі програми і плани; 3) висновок про відповідність матеріально-технічної бази закладу вимогам до закладу, затверджений керівником територіального сервісного центру МВС за місцезнаходженням; 4) засвідчені підписом керівника або уповноваженої особи закладу (фізичної особи - підприємця) копії документів, що підтверджують право власності/користування: для підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації - транспортними засобами, приміщеннями (кабінетами/класами), спорудами та/або земельними ділянками (майданчиками для навчання з початкового керування); для теоретичної підготовки - приміщеннями (кабінетами/класами); для практичної підготовки - транспортними засобами, приміщеннями, спорудами та/або земельними ділянками (майданчиками для навчання з початкового керування) (пункт 9 Порядку №490).

Основні завдання, повноваження та організаційні засади діяльності акредитаційної комісії з державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначені Положенням про акредитаційну комісію з державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом МВС України від 18.02.2016 № 115, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2016 за № 322/28452.

Відповідно до п.п. 2, 3 розділу І Положення №115 акредитаційна комісія є постійно діючим колегіальним органом, що створений регіональним сервісним центром МВС. Така комісія створюється з метою проведення державної акредитації закладів (юридичних осіб (їх філій та інших відокремлених підрозділів) або фізичних осіб-підприємців), що проводитимуть підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №115 до основних завдань акредитаційної комісії належить визначення: стану матеріально-технічної бази закладу; рівня організації та проведення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та професійного рівня спеціалістів; дотримання закладом вимог законодавства у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Відповідно до розділу ІІІ Положення до повноважень акредитаційної комісії належать: розгляд заяв та матеріалів з питань державної акредитації закладу, видачі дубліката або здійснення заміни сертифіката про державну акредитацію; розгляд заяв та матеріалів про зміну матеріально-технічної бази закладу або складу його спеціалістів; прийняття рішення про державну акредитацію закладу або відмову в його державній акредитації; прийняття рішення про тимчасове припинення або поновлення дії сертифіката про державну акредитацію; прийняття рішення щодо анулювання сертифіката про державну акредитацію; видача сертифіката про державну акредитацію закладу; видача дубліката сертифіката про державну акредитацію закладу; здійснення заміни сертифіката про державну акредитацію закладу; здійснення аналізу якості проведення закладом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів шляхом звірки інформації, наявної в базах даних, якими користуються територіальні органи з надання сервісних послуг МВС, а також відкритої інформації, що міститься в державних реєстрах та базах даних, з поданими суб`єктами господарювання документами.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8 розділу V Положення основною формою роботи акредитаційної комісії є засідання, що проводяться за рішенням голови комісії не рідше ніж один раз на місяць.

Розгляд заяв та матеріалів з питань державної акредитації закладів, зміни їх матеріально-технічної бази, тимчасового припинення дії сертифіката про державну акредитацію або його анулювання здійснюється протягом одного місяця з дня їх реєстрації.

Рішення акредитаційної комісії приймаються відкритим поіменним голосуванням та відображаються у протоколах відповідних засідань.

Результати засідання акредитаційної комісії оформляються протоколом, який підписують голова, члени та секретар акредитаційної комісії. Рішення акредитаційної комісії затверджується наказом РСЦ МВС.

В свою чергу, порядок організації роботи територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України з проведення державної акредитації закладів незалежно від форми власності (юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців), їх філій чи інших відокремлених підрозділів (для юридичних осіб), які проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, тимчасового припинення дії, поновлення і анулювання сертифіката про державну акредитацію та атестації спеціалістів для таких закладів визначено Інструкцією про порядок організації роботи територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України щодо державної акредитації закладів, які проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та атестації їх спеціалістів, затвердженою наказом МВС України від 07.12.2009 №515 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 грудня 2019 року № 1084).

Розділ IV Інструкції № 515 визначає порядок, підстави та строки тимчасового припинення дії сертифіката про державну акредитацію та поновлення його дії.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції № 515 рішення про тимчасове припинення та поновлення дії Сертифіката приймає акредитаційна комісія.

Якщо на засіданні акредитаційної комісії керівник або уповноважений представник закладу надав документи, які свідчать про повне усунення виявлених недоліків, що стали підставою для тимчасового припинення дії Сертифіката, або відсутність таких недоліків, на засіданні приймається рішення про поновлення дії Сертифіката (п.6 розділу IV Інструкції № 515).

Строк тимчасового припинення дії Сертифіката визначає акредитаційна комісія залежно від допущеного порушення і в кількості календарних днів, необхідних для його усунення. Строк тимчасового припинення дії сертифіката про державну акредитацію не може бути менше ніж п`ять робочих днів і більше ніж 30 календарних днів (п.8 розділу IV Інструкції № 515).

У період тимчасового припинення дії Сертифіката підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв закладом та реєстрація навчальних груп не проводиться, свідоцтва про закінчення закладу не видаються (п.10 розділу IV Інструкції № 515).

Якщо на засіданні акредитаційної комісії з`ясовано, що недоліки або порушення, через які дію Сертифіката тимчасово припинено, усунуто, акредитаційна комісія приймає рішення про поновлення його дії. Відповідне рішення акредитаційної комісії оформлюється протоколом і вводиться в дію наказом РСЦ МВС (п.16 розділу IV Інструкції № 515).

У свою чергу, порядок та підстави анулювання сертифіката про державну акредитацію визначені розділом V Інструкції № 515.

Відповідно до пункту 3 розділу V Інструкції № 515 прийняте на засіданні акредитаційної комісії рішення про анулювання Сертифіката зазначається у протоколі та затверджується наказом РСЦ МВС.

У день прийняття акредитаційною комісією рішення про анулювання Сертифіката її секретар уносить до ЄДР МВС відомості про анулювання Сертифіката та блокує закладу доступ до ЄДР МВС, а також листом повідомляє ГСЦ МВС і ТСЦ МВС, у якому заклад зареєстровано, про прийняте рішення.

Із дня прийняття акредитаційною комісією рішення про анулювання Сертифіката забороняється проводити підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів і видавати свідоцтва про закінчення закладу (п.4 розділу V Інструкції № 515).

Інструкцією № 515 встановлено порядок розгляду питань як щодо тимчасового припинення дії сертифіката про державну акредитацію, так і щодо його анулювання.

Водночас, Порядком №490, зокрема, пунктом 17 визначено підстави тимчасового припинення дії сертифікату, тоді як пунктом 21 визначено підстави для його анулювання.

Так, згідно з підпунктом 1 пункту 17 Порядку № 490 дія сертифіката тимчасово припиняється згідно з рішенням акредитаційної комісії в разі: встановлення документально підтвердженого факту порушення закладом вимог законодавства у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв, зокрема: внесення до Єдиного державного реєстру МВС недостовірних відомостей про проведення занять з теоретичної та/або практичної підготовки, що підтверджено компетентними органами, у тому числі органами Національної поліції; внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про проведення занять з теоретичної (крім теоретичних занять за дистанційною формою) та/або практичної підготовки щодо осіб, які на час проведення таких занять перебували за кордоном, що підтверджено компетентними органами, у тому числі органами Національної поліції;

Пунктом 21 Порядку № 490 визначено, що сертифікат анулюється за рішенням акредитаційної комісії в разі, зокрема: 1) неусунення закладом у встановлений строк недоліків, що стали підставою для тимчасового припинення дії сертифіката, або ненадання доказів щодо їх усунення (підпункт 1); видачі закладом свідоцтва про закінчення теоретичної та/або практичної підготовки особі, яка фактично не проходила таку підготовку в закладі, що підтверджено компетентними органами, у тому числі органами Національної поліції (підпункт 4).

Відтак, Порядок № 490 розмежовує підстави для тимчасового припинення дії сертифіката (пункт 17) та підстави для його анулювання (пункт 21), відповідно розгляд питання щодо тимчасового припинення дії сертифікату та анулювання сертифікату є самостійними та окремими процедурами, порядок розгляду яких визначений Інструкцією №515 та має різні правові наслідки.

Як встановлено вище, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 440/12062/24, яке оскаржено не було та набрало законної сили 09 січня 2025 року, визнано протиправним та скасовано пункт 1.2. Наказу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.09.2024 № 120 про анулювання сертифіката про державну акредитацію навчального закладу ТОВ "Автошкола на Подолі", код ЄДРПОУ 36864739, на підставі вимог підпункту 1 пункту 21 Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 490.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Щодо вимог позовної заяви в частині зобов`язання акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ ВМС в Харківській, Полтавській та Сумській областях поновити ТОВ "Автошкола на Подолі" дію сертифіката серії МВС № 001426 від 27.12.2018, суд зазначив, що наказ РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.09.2024 № 120 є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, його скасування в судовому порядку має наслідком відновлення дії свідоцтва серії МВС №001426 від 27.12.2018 та не вимагає додаткових заходів для відновлення порушених прав позивача.

У вказаному судовому рішенні Полтавський окружний адміністративний суд зазначив, зокрема, таке:

- спір стосується правомірності рішення суб`єкта владних повноважень - РСЦ ГСЦ МВС України в Харківській, Полтавській та Сумській областях в частині анулювання Сертифіката про державну акредитацію навчального закладу ТОВ "Автошкола на Подолі" (код 36864739) на підставі вимог підпункту 1, пункту 21 Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 490;

- спірне рішення обґрунтовано невиконанням вимог приписів протоколу засідання акредитаційної комісії № 18 від 08.09.2024, яким тимчасово припинено дію Сертифіката серії МВС №001426 від 27.12.2018 навчального закладу ТОВ "Автошкола на Подолі" через порушення абзацу шостого підпункту першого пункту 17 ПКМУ № 490 (в редакції від 22.11.2023) в частині внесення Товариством до Єдиного державного реєстру МВС недостовірних відомостей про проведення занять з теоретичної та/або практичної підготовки. Інші недоліки в роботі Товариства в частині порушення підпункт у 4 пункту 21 ПКМУ № 490 (в редакції від 22.11.2023) визнані комісією усунутими;

- суд встановив, що контроль за дотриманням законодавства у сфері надання послуг з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, здійснення обліку суб`єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які провадять відповідну діяльність, відноситься до компетенції РСЦ ГСЦ МВС України в Харківській, Полтавській та Сумській областях. На виконання своїх повноважень відповідач після опрацювання інформації, що надійшла з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в Полтавській області, про отримання учнями автошколи посвідчень водіїв без фактичного проходження практичної частини навчання (останні в період навчання перебували деякий час за кордоном України), затвердив Протокол № 18 засідання акредитаційної комісії регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) від 09 серпня 2024 року, яким зобов`язав Товариство усунути зазначені в ньому недоліки протягом тридцяти днів. Вказаний протокол затверджений Наказом №100 від 09.08.2024; на момент розгляду справи наказ № 100 чинний. Комісією у ході розгляду питання про анулювання сертифікату ТОВ "Автошкола на Подолі" підтверджено факт усунення недоліків в роботі Товариства, а саме - підпункту 4 пункту 21 Постанови КМУ № 490 (видача закладом свідоцтва про закінчення теоретичної та/або практичної підготовки особі, яка фактично не проходила таку підготовку в закладі, що підтверджено компетентними органами, у тому числі органами Національної поліції);

- надаючи правову оцінку діям ТОВ "Автошкола на Подолі" саме в частині виконання рішення засідання акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09.08.2024, оформленого у формі Протоколу № 18 та затвердженого Наказом від 09.08.2024 № 100, щодо неусунення порушення абзацу шостого підпункту першого пункту 17 Постанови КМУ №490 (в редакції Постанови КМУ від 10.11.2023 № 1218), невиконання якого стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання Сертифіката про державну акредитацію навчального закладу від 09.09.2024, затвердженого Наказом № 120 від 09.09.2024, суд зазначив, що у разі видачі свідоцтв про закінчення навчання в автошколі учням, які таке навчання переривали, у тому числі у зв`язку з виїздом за кордон, єдиновірним варіантом виправлення такої помилки є анулювання свідоцтва про проходження навчання таких осіб з подальшим анулюванням посвідчення водія, що і було зроблено керівництвом ТОВ "Автошкола на Подолі" та підтверджено доповіддю секретаря акредитаційної комісії від 09 серпня 2024 року. За висновками суду, підтвердженою є обставини, що виправлення помилок, із внесенням відомостей у файли КП АРМ "Автошкола" після того, як інформація про видачу свідоцтва або іншого документа про закінчення навчання абітурієнтів була передана до БД НАІС, знаходиться поза межами компетенції позивача;

- дослідивши протоколи № 18 від 09.08.2024 та № 21 від 09.09.2024 суд встановив, що контролюючий орган у своїх рішеннях взагалі не надав правової оцінки виявленим обставинам, не навів жодних висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки щодо виявлених обставин, як того вимагає пункт 5 частини другої статті 72 Закону України "Про адміністративну процедуру". Суд зауважив, що незважаючи на усунення недоліків Товариством, останнє притягується до відповідальності шляхом анулювання сертифіката навчального закладу, у той час, коли, ані висновки попереднього протоколу від 09.08.2024 № 18, затвердженого Наказом № 100, ні протокол № 21 від 09.09.2024, затверджений Наказом № 120, не містить посилань на релевантні джерела права, що існували на момент виникнення спірних відносин. У рішеннях також відсутні обґрунтування застосованих до позивача санкцій у формі анулювання сертифіката, при цьому, на п`ятій сторінці оскаржуваного акта тільки вказується посилання на загальну норму - підпункт 1 пункту 21 Порядку № 490 (в редакції Постанови КМУ від 10.11.2023 № 1218), якою встановлено, що сертифікат анулюється за рішенням акредитаційної комісії в разі неусунення закладом у встановлений строк недоліків, що стали підставою для тимчасового припинення дії сертифіката, або ненадання доказів щодо їх усунення. Вищевикладене дає підстави вважати правомірними вимоги позивача. Однак, згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд враховує, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі №440/12062/24, що набрала законної сили, прийнято звіт Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській і Сумській областях про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №440/12062/24.

У зазначеній ухвалі суду встановлено, що до звіту від 09.06.2025 відповідачем долучено копію протоколу від 04.06.2025 № 13 засідання акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), відповідно до якого вирішено поновити дію сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27.12.2018, виданого навчальному закладу ТОВ "Автошкола на Подолі"; рішення акредитаційної комісії затверджено наказом РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 04.06.2025 № 90; відповідно до відомостей модуля Єдиного державного реєстру МВС "Навчальний заклад" сертифікат про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27.12.2018 переведено у статус "Діючий", а заклад ТОВ "Автошкола на Подолі" – у статус "Заклад акредитований".

Таким чином, дію сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27.12.2018, виданого ТОВ "Автошкола на Подолі", було зупинено 09.08.2024, анульовано 09.09.2024 та поновлено 04.06.2025; 05 червня 2025 року статус ТОВ "Автошкола на Подолі" став "акредитованим", а сертифікат про державну акредитацію навчального закладу - "діючим".

Отже, з урахуванням наведених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 440/12062/24, яке набрало законної сили 09.01.2025, було фактично виконано першим відповідачем 05.06.2025.

Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиційне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (аналогічний висновок сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 61), від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (пункт 9.7)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності, суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (пункт 7.10), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 136), від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (пункт 9.8)).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 910/16898/19 дійшла висновку про те, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивач пов`язує виникнення збитків із рішенням про анулювання сертифіката про державну акредитацію, прийнятим Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях.

При цьому, пункт 1.2 наказу РСЦ ГСЦ МВС від 09.09.2024 № 120 про анулювання сертифіката про державну акредитацію ТОВ "Автошкола на Подолі" визнано протиправним та скасовано рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 440/12062/24, яке набрало законної сили.

Відтак, обставини щодо протиправності рішення РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про анулювання сертифіката про державну акредитацію навчального закладу ТОВ "Автошкола на Подолі", встановлені рішенням адміністративного суду у справі № 440/12062/24, мають враховуватися господарським судом при вирішенні цього спору.

Суд зазначає, що РСЦ ГСЦ МВС у Харківській, Полтавській та Сумській областях є суб`єктом владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, який прийняв рішення про анулювання сертифіката про державну акредитацію позивача, з яким останній безпосередньо пов`язує порушення свого права та виникнення заявлених до відшкодування збитків.

Отже, РСЦ ГСЦ МВС у Харківській, Полтавській та Сумській областях яке хоч і утворене без статусу юридичної особи, однак є органом державної влади, який надає адміністративні послуги та може бути стороною в судовому процесі. Відсутність статусу юридичної особи не позбавляє його процесуальної дієздатності - бути стороною (зокрема, відповідачем) у судовому процесі щодо рішень, дій чи бездіяльності, вчинених ними в рамках своїх повноважень.

З огляду на предмет і підстави позову, а також характер спірних правовідносин, саме рішення РСЦ ГСЦ МВС у Харківській, Полтавській та Сумській областях про анулювання сертифіката визначене позивачем як обставина, що спричинила неможливість здійснення ним відповідної господарської діяльності та, як наслідок, виникнення заявлених збитків.

Водночас, встановлена в адміністративній справі протиправність рішення РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про анулювання сертифіката сама по собі не свідчить про наявність у позивача права на відшкодування заявленої суми збитків. Вирішуючи цей спір, господарський суд має встановити наявність усіх інших необхідних елементів цивільно-правової відповідальності, зокрема факт заподіяння позивачу майнової шкоди, її розмір та прямий причинно-наслідковий зв`язок між протиправним рішенням відповідача і заявленими до стягнення збитками. Саме зазначені обставини є предметом доказування у цій справі та підлягають встановленню судом на підставі поданих сторонами доказів.

При цьому посилання апелянта на порушення судом першої інстанції правил преюдиції є безпідставним. Суд першої інстанції не заперечував встановленого адміністративним судом факту протиправності рішення про анулювання сертифіката, а здійснював оцінку інших обставин, які не були предметом встановлення в адміністративній справі та входять до предмета доказування у цій справі, а саме факту понесення позивачем збитків, їх розміру, реальності отримання заявлених доходів та причинного зв`язку між відповідними втратами і рішенням РСЦ.

За твердженням позивача, внаслідок протиправного рішення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про анулювання сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27.12.2018 ТОВ "Автошкола на Подолі" було позбавлено можливості здійснювати підготовку водіїв транспортних засобів у навчальних класах, розташованих у м. Полтаві за адресами: вул. Небесної Сотні, буд. 91, пров. Латишева, буд. 13 та вул. Комарова, буд. 14А, у період з 09.08.2024 по 05.06.2025.

Позивач зазначає, що відповідно до сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27.12.2018 він мав право здійснювати за вказаними адресами підготовку водіїв транспортних засобів категорій «А1», «А», «В», «С», а також перепідготовку водіїв категорій «С1», «С», «D1», «D», «ВЕ», «СЕ» у межах установленої максимальної кількості осіб.

За доводами позивача, у зв`язку з анулюванням зазначеного сертифіката він втратив можливість отримувати дохід від діяльності навчальних класів за вказаними адресами, тоді як діяльність інших філій ТОВ "Автошкола на Подолі" у м. Полтаві продовжувалася на підставі інших сертифікатів про державну акредитацію.

Обґрунтовуючи розмір реальних збитків позивач посилається на те, що для забезпечення відповідності матеріально-технічної бази вимогам, встановленим Порядком державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 490, продовжував нести витрати на утримання відповідної матеріально-технічної бази.

Зокрема, позивач зазначає, що продовжував виконувати договори суборенди приміщень, які використовувалися як навчальні класи. Крім того, на підставі договору оренди автотранспорту № 12/06/2024 від 12.06.2024, укладеного з ФОП Мацко О.Г., позивач користувався транспортними засобами для проведення навчальної їзди під час підготовки водіїв категорій «В», «С» та «СЕ». Також, за твердженням позивача, відповідні транспортні засоби зберігалися на майданчиках та обслуговувалися, у зв`язку з чим позивач ніс витрати на їх зберігання та інші пов`язані з цим платежі.

Як зазначає позивач, у період з 09.08.2024 по 05.06.2025 він ніс витрати на забезпечення та збереження матеріально-технічної бази, однак у зв`язку з анулюванням сертифіката не отримував доходу від використання зазначеної матеріально-технічної бази.

На підтвердження розміру таких витрат позивач посилається на висновок експерта ТОВ "Бюро судово-економічної експертизи та аудиту "І.В.А." № 44 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 05.12.2025 (далі – висновок експерта №44), згідно якого загальна сума реальних збитків становить 1513872,98 грн (оренда транспортних засобів - 1417612,90 грн, зберігання транспортних засобів - 71652,56 грн, суборенда приміщення - 24607,52 грн), а упущена вигода - 799200,00 грн.

Експертом встановлено, що протягом періоду з 09.08.2024 по 05.06.2025 ТОВ "Автошкола на Подолі" несло витрати на оренду приміщення та автомобілів. Зокрема, між Дочірнім підприємством "Полтаваліфт" (орендар) та ТОВ "Автошкола на Подолі" (суборендар) укладено договори суборенди нежитлового приміщення від 29.03.2024 та від 28.03.2025. Згідно з розрахунком витрат на суборенду, наведеного у висновку протягом періоду зупинення дії сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27 грудня 2018 року з 09.08.2024 по 05.06.2025 витрати ТОВ "Автошкола на Подолі" на суборенду приміщення у ДП "Полтаваліфт" становили 24607,52 грн.

Крім того, у висновку зазначено, що між Фізичною особою підприємцем Мацко Олегом Григоровичем та ТОВ "Автошкола на Подолі" укладено договір від 12.06.2024 № 12/06/2024 оренди автотранспорту та договір від 12.06.2024 №25/06 про надання послуг відповідального зберігання автотранспорту. Згідно з розрахунком витрат ТОВ "Автошкола на Подолі" протягом періоду зупинення дії сертифіката про державну акредитацію серії МВС № 001426 від 27 грудня 2018 року з 09.08.2024 по 05.06.2025 витрати на оренду автотранспорту у ФОП Мацко О.Г. становили 1417612,90 грн; витрати на зберігання автомобілів у ФОП Мацко О.Г. становили 71652,56 грн.

Щодо розрахунку упущеної вигоди експертом досліджено листи ТОВ "Агротехсервіс", ТОВ "Баркас Плюс", ТОВ "Колос", ФОП Мацко О.Г. та ТОВ "С.В.А.Т. ", які зверталися до ТОВ "Автошкола на Подолі" у період зупинення дії сертифіката про державну акредитацію щодо навчання працівників. На підставі зазначених запитів, відповідей ТОВ "Автошкола на Подолі" щодо вартості послуг та цін, за якими підприємство фактично отримувало дохід у період із січня по липень 2024 року, експертом наведено Розрахунок суми доходу, який ТОВ "Автошкола на Подолі" могла б отримати в результаті надання послуг з підготовки водіїв ТОВ "Агротехсервіс", ТОВ "Баркас Плюс", ТОВ "Колос", ФОН ОСОБА_1 , ТОВ "С.В.А.Т." (таблиця 10). Зокрема, щодо ФОП Мацко О.Г. враховано навчання 12 осіб за категорією «В» за ціною 5 000,00 грн та 7 осіб за категорією «ВЕ» за ціною 7 200,00 грн; щодо ТОВ «Баркас Плюс» - 5 осіб за категорією «С» за ціною 7 200,00 грн, 5 - «СЕ» за ціною 7200,00 грн, 3 - «D» за ціною 8400,00 грн та 3 - «D1» за ціною 8200,00 грн; щодо ТОВ «С.В.А.Т.» - 18 осіб за категорією «В» та 12 - «С»; щодо ТОВ "Агротехсервіс" - 10 осіб за категорією «С», 10 - «СЕ», 6 - «D1» та 6 - «D»; щодо ТОВ "Колос" - 15 осіб за категорією «В», 5 - «С» та 5 - «СЕ». За результатами такого розрахунку загальну суму доходу, який ТОВ "Автошкола на Подолі" могло б отримати, експертом визначено у розмірі 799200,00 грн.

Згідно з висновком експерта з урахуванням наявних матеріалів наданих на експертизу, в результаті рішення акредитаційної комісії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 09 вересня 2024 року про анулювання дії сертифіката про державну акредитацію серії МВС 001426 від 27 грудня 2018 року ТОВ "Автошкола на Подолі" (ЄДРПОУ 36864739), що привело до зупинення господарської діяльності, ТОВ "Автошкола на Подолі" нанесені збитки у вигляді реальних збитків у сумі 1513872,98 грн та у вигляді упущеної вигоди у сумі 799200,00 грн.

Відповідно до статті 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 101 ГПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно з нормами статті 104 ГПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За висновками Верховного Суду:

- системний аналіз змісту зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальними правилами статті 86 ГПК (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17 та у постанові від 15.06.2021 у справі №916/2479/17);

- до того ж, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №520/8073/16, від 12.02.2020 у справі №457/906/17, від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, від 07.06.2022 у справі №916/302/16, від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23).

Досліджуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, надаючи оцінку твердженням скаржника щодо завдання позивачу діями/рішенням органу державної влади шкоди у вигляді реальних збитків колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх недоведеність, з огляду на таке.

Так, позивач визначив розмір реальних збитків у сумі 1513872,98 грн, включивши до нього витрати на оренду транспортних засобів у сумі 1417612,90 грн, їх зберігання - 71652,56 грн та суборенду приміщення - 24607,52 грн.

Як убачається зі змісту висновку експерта №44, при визначенні витрат на оренду транспортних засобів експертом досліджувався, зокрема, договір № 12/06/2024 від 12.06.2024, укладений між ФОП Мацко О.Г. та ТОВ "Автошкола на Подолі", за умовами якого позивачу передано у платне користування транспортні засоби.

Відповідно до частини першої статті 626, частини першої статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

З матеріалів справи вбачається, згідно з пунктом 1.1 договору № 12/06/2024 оренди автотранспорту від 12.06.2024 (далі – договір № 12/06/2024), орендодавець (ФОП Мацко О.Г.) зобов`язується передати орендареві у тимчасове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у платне користування наступні транспортні засоби:

- VOLKSWAGEN BORA, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_1 , СІРИЙ, 1999 року виготовлення, НОМЕР_2 ;

- GEELY CK, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_3 , ЖОВТИЙ, 2012 року виготовлення, НОМЕР_4 ;

- KIA RIO, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_5 , СІРИЙ, 2009 року виготовлення, НОМЕР_6 ;

- TOYOTA YARIS, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_7 , ЗЕЛЕНИЙ, 2008 року виготовлення, НОМЕР_8 ;

- TOYOTA CAMRY, ЛЕГКОВИЙ д/н НОМЕР_9 , БЕЖЕВИЙ, 2008 року виготовлення, 4T1BB46K29U086853;

- RENAULT LOGAN, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_10 , БІЛИЙ, 2019 року виготовлення, НОМЕР_11 ;

- SKODA FABIA, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_12 , СІРИЙ, 2002 року виготовлення, TMBJC46Y933646723;

- MAZDA 2, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_13 , БІЛИЙ, 2013 року виготовлення, НОМЕР_14 ;

- ПГА 1, ПРИЧІП, д/н НОМЕР_15 , ЗЕЛЕНИМ, 2005 року виготовлення, НОМЕР_16 ;

- ЗИЛ 130, ВАНТАЖНИЙ, д/н НОМЕР_17 , 1989 року виготовлення, 2893905;

- ГАЗ 33076, ВАНТАЖНИЙ, д/н НОМЕР_18 , 1993 року виготовлення, ХТН330700Р1472375;

- ЗИЛ-ММЗ 4502, ВАНТАЖНИЙ, д/н НОМЕР_19 , 1992 року виготовлення, N3223435;

- ГКБ 819, ПРИЧІП, д/н НОМЕР_20 , 1981 року виготовлення, 066648;

- ГКБ 819, ПРИЧІП, д/н НОМЕР_21 , 1988 року виготовлення, 3072.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 договору автомобільний транспорт, що орендується буде використовуватися орендарем для навчальної їзди згідно програми підготовки водіїв на право керування автотранспортними засобами категорії «В», «С», «СЕ»; територія навчальної їзди в межах м Полтава та Полтавської області.

Орендар вступає у строкове платне користування транспортним засобом з моменту підписання сторонами акту прийму-передачі транспортного засобу, який є невід`ємною частиною цього договору. Такий акт може мати довільну письмову форму (п.п.3.1, 3.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його оформлення (підписання обома сторонами, скріплення печатками) і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язаннями за цим договором. Термін дії договору складає 2 роки 11 місяців (п.п.4.1, 4.2 договору).

Вартість оренди легкового автомобіля складає 10000 грн (десять тисяч гривень) на місяць, вантажного автомобіля 15000 грн (п`ятнадцять тисяч гривень) на місяць, легкового причіпу 5000 грн (п`ять тисяч гривень), вантажного причіпу 8000 грн (вісім тисяч гривень). Розрахунок за орендований транспорт здійснюється у безготівковій формі, після отримання рахунку від орендодавця (п.п.4.1, 4.2 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду автотранспорту від 12.06.2024 у відповідності до договору оренди автотранспорту від 12 червня 2024 року орендодавець передає, а орендар приймає в оренду транспортні засоби за визначеним в ньому переліку, який відповідає переліку визначеному у договорі № 12/06/2024.

Разом з тим, як зазначив відповідач 1, згідно інформації з Єдиного державного реєстру МВС та матеріалів наглядової справи наявна наступна інформація щодо оренди транспортних засобів, що було внесено до матеріально-технічної бази ТОВ "Автошкола на Подолі":

- VOLKSWAGEN BORA, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_1 , СІРИЙ, 1999 року виготовлення, НОМЕР_2 - договір оренди транспортного засобу НСВ 352861 від 23.08.2022 (копія додається);

- GEELY CK, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_3 , ЖОВТИЙ, 2012 року виготовлення, L6T7524S1CN029992 - договір оренди транспортного засобу № 1266 від 17.04.2024 (копія додається);

- KIA RIO, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_5 , СІРИЙ, 2009 року виготовлення, Y6DDE221296574711 - договір оренди транспортного засобу б/н від 01.09.2023 (копія додається);

- TOYOTA YARIS, ЛЕГКОВИЙ, д/ НОМЕР_22 , ЗЕЛЕНИЙ, 2008 року виготовлення, НОМЕР_8 - договір оренди транспортного засобу № 763 від 09.02.2024 (копія додається);

- TOYOTA CAMRY, ЛЕГКОВИЙ, д/ НОМЕР_23 , БЕЖЕВИЙ, 2008 року виготовлення, 4T1BB46K29U086853 - договір оренди транспортного засобу № 4706 від 19.10.2023 (копія додається);

- RENAUT LOGAN, ЛЕГКОВИЙ, д/ НОМЕР_24 , БІЛИЙ, 2019 року виготовлення, VF14SRCL464334623 - договір оренди транспортного засобу № 3743 від 25.08.2023 (копія додається);

- SKODA FABIA, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_12 , СІРИЙ, 2002 року виготовлення, TMBJC46Y933646723 - договір оренди транспортного засобу № 826425 від 08.10.2021 (копія додається);

- MAZDA 2, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_13 , БІЛИЙ, 2013 року виготовлення, НОМЕР_14 - договір оренди транспортного засобу № НРН 826424 від 08.10.2021 (копія додається);

- ПГА 1, ПРИЧІП, д/н НОМЕР_25 , ЗЕЛЕНИЙ, 2005 року виготовлення, НОМЕР_16 -д - ЗИЛ 130, ВАНТАЖНИЙ, д/н НОМЕР_26 , 1989 року виготовлення, 2893905 - договір оренди транспортного засобу № 3700 від 23.08.2023 (копія додається);

- ЗИЛ 130, ВАНТАЖНИЙ, д/н НОМЕР_26 , 1989 року виготовлення, 2893905 - договір оренди транспортного засобу № 4820 від 26.10.2023 (копія додається);

- ГАЗ 33076, ВАНТАЖНИЙ, д/н НОМЕР_27 , 1993 року виготовлення, НОМЕР_28 - договір оренди транспортного засобу № 3961 від 06.09.2023 (копія додається);

- ЗИЛ-ММЗ 4502, ВАНТАЖНИЙ, д/н НОМЕР_29 , 1992 року виготовлення, НОМЕР_30 - договір оренди транспортного засобу № 923 від 23.10.2023 (копія додається);

- ГКБ 819, ПРИЧІП, д/н НОМЕР_31 , 1981 року виготовлення, 066648 - договір оренди транспортного засобу № 2592 від 23.11.2022 (копія додається);

- ГКБ 819, ПРИЧІП, д/н НОМЕР_32 , 1988 року виготовлення, 3072 - договір оренди транспортного засобу № НРС 168430 від 24.01.2022 (копія додається).

Відтак, матеріали справи містять відомості про те, що транспортні засоби, зазначені у вказаному договорі та враховані експертом при розрахунку, перебували у користуванні позивача на підставі інших договорів оренди, укладених у різні періоди до укладення договору № 12/06/2024 та на інших умовах щодо розміру орендної плати.

Крім того, апелянт, не заперечуючи проти цих обставин, посилається на те, що наявність інших договорів оренди тих самих транспортних засобів не виключає можливості укладення договору № 12/06/2024, оскільки, на його переконання, власник транспортного засобу не позбавлений права передавати його в користування декільком особам.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи, оскільки за договором № 12/06/2024 зазначені транспортні засоби передані позивачу в оренду ФОП Мацко О.Г., проте матеріали справи не містять та апелянтом не наведено доказів наявності у ФОП Мацко О.Г. права на передання в оренду транспортних засобів; договір № 12/06/2024 також не містить відомостей щодо правової підстави, на якій ФОП Мацко О.Г. набув право передавати позивачу у платне користування транспортні засоби.

Отже, за відсутності належного підтвердження правової підстави, на якій ФОП Мацко О.Г. мав право передавати позивачу в оренду транспортні засоби, що перебували у тому числі у власності/користуванні інших осіб, договір № 12/06/2024 сам по собі не може безумовно підтверджувати виникнення у позивача обов`язку зі сплати орендної плати за користування цими транспортними засобами саме в розмірі, передбаченому таким договором.

Таким чином, оскільки відповідні транспортні засоби перебували у власності інших осіб та раніше вже були передані позивачу у користування на підставі окремих договорів оренди, укладених на інших, у тому числі істотно відмінних щодо розміру орендної плати, умов, визначення розміру збитків на підставі лише договору № 12/06/2024 без дослідження фактичних договірних відносин щодо користування цими транспортними засобами є необґрунтованим.

Зазначені договори не були надані експерту для дослідження, у зв`язку з чим при визначенні розміру витрат вони ним не враховувалися. Відтак розрахунок, наведений у висновку експерта, здійснено без урахування документів, які безпосередньо стосуються правовідносин щодо користування тими самими транспортними засобами та містять інші умови їх оренди.

За таких обставин висновок експерта № 44 у частині визначення вартості оренди транспортних засобів не може сам по собі підтверджувати фактичний розмір витрат, понесених позивачем, оскільки покладені в основу розрахунку вихідні дані не охоплюють усіх наявних у справі документів щодо оренди відповідних транспортних засобів.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів фактичного здійснення позивачем платежів саме за договором № 12/06/2024 від 12.06.2024. Надані платіжні інструкції (№ 4144, 4183, 4239, 4295, 4380, 4407) не дають можливості достовірно встановити, що зазначені в них платежі здійснювалися саме на виконання цього договору та були пов`язані з орендою транспортних засобів, яка покладена експертом в основу розрахунку.

Питання зберігання майна регулюється главою 66 (§ 1. Загальні положення про зберігання), положення якої також застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом (стаття 955 цього Кодексу).

Згідно із частиною 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений, виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (частини перша - третя статті 938 ЦК України).

Статтею 944 ЦК України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Обов`язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі передбачений статтею 942 ЦК України. Так, за приписами цієї статті, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору №25/06 про надання послуг відповідального зберігання автотранспорту від 12.06.2024 (далі – договір №25/06), поклажодавець (ТОВ "Автошкола на Подолі") передає, а зберігач (ФОП Мацко О.Г.) приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності поклажодавця (далі – товар); згідно даного договору товаром є:

- VOLKSWAGEN BORA, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_1 , СІРИЙ, 1999 року виготовлення, НОМЕР_2 ;

- GEELY CK, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_3 , ЖОВТИЙ, 2012 року виготовлення, НОМЕР_4 ;

- KIA RIO, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_5 , СІРИЙ, 2009 року виготовлення, НОМЕР_6 ;

- TOYOTA YARIS, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_7 , ЗЕЛЕНИЙ, 2008 року виготовлення, НОМЕР_8 ;

- TOYOTA CAMRY, ЛЕГКОВИЙ д/н НОМЕР_9 , БЕЖЕВИЙ, 2008 року виготовлення, 4T1BB46K29U086853;

- RENAULT LOGAN, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_10 , БІЛИЙ, 2019 року виготовлення, НОМЕР_11 ;

- SKODA FABIA, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_12 , СІРИЙ, 2002 року виготовлення, TMBJC46Y933646723;

- MAZDA 2, ЛЕГКОВИЙ, д/н НОМЕР_13 , БІЛИЙ, 2013 року виготовлення, НОМЕР_14 ;

- ПГА 1, ПРИЧІП, д/н НОМЕР_15 , ЗЕЛЕНИМ, 2005 року виготовлення, НОМЕР_16 ;

- ЗИЛ 130, ВАНТАЖНИЙ, д/н НОМЕР_17 , 1989 року виготовлення, 2893905;

- ГАЗ 33076, ВАНТАЖНИЙ, д/н НОМЕР_18 , 1993 року виготовлення, ХТН330700Р1472375;

- ЗИЛ-ММЗ 4502, ВАНТАЖНИЙ, д/н НОМЕР_19 , 1992 року виготовлення, N3223435;

- ГКБ 819, ПРИЧІП, д/н НОМЕР_20 , 1981 року виготовлення, 066648;

- ГКБ 819, ПРИЧІП, д/н НОМЕР_21 , 1988 року виготовлення, 3072.

За умовами пунктів 1.3, 1.4 договору №25/06 зберігач здійснює зберігання товару за наступною адресою: Полтавська область, с. Старі Санжари, вул. Григорія Курилеха 4. Поклажодавець зобов`язується провести оплату за надані послуги в розмірі та терміни, визначені умовами договору.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 цього договору зберігач зобов`язаний, зокрема, забезпечити схоронність товару поклажодавця, вчасно вживати заходів по запобіганню ушкодження, псування і втрати товару; поклажодавець зобов`язаний: здійснювати передачу товару на зберігання, доставити товар до місця зберігання, вчасно оплачувати послуги зберігача по зберіганню товару.

Передача товару на відповідальне зберігання здійснюється актом приймання-передачі товару, який є додатком до договору. Кількість товару, який передається на відповідальне зберігання, зазначається в актах приймання-передачі (п.п.3.1, 3.2 договору №25/06).

Послуги зберігача по зберіганню всього товару складають 7379,50 гривень за один місяць зберігання (п.4.1 договору №25/06).

Зберігач не має права використовувати товар, переданий на зберігання, у власному виробничому або господарському обороті (п.5.1 договору №25/06).

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 12 травня 2027 року, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.9.1 договору).

Матеріали справи містять акт приймання-передачі зберігання автотранспортних засобів від 12.06.2024, складений ТОВ "Автошкола на Подолі", як поклажодавцем, та ФОП Мацко О.Г., як зберігачем. Водночас зі змісту зазначеного акта вбачається, що поклажодавець передає, а зберігач приймає транспортні засоби в оренду, що не відповідає ні предмету договору № 25/06, за умовами якого майно передається на відповідальне зберігання, ні правовій природі договору зберігання.

Отже, зміст акта приймання-передачі від 12.06.2024 не підтверджує факту передачі транспортних засобів саме на відповідальне зберігання відповідно до умов договору № 25/06, у зв`язку з чим він не може бути визнаний належним та достатнім доказом фактичного надання позивачу послуг відповідального зберігання.

Колегія суддів критично оцінює пояснення апелянта щодо того, що транспортні засоби могли перебувати на автомобільній стоянці, а за необхідності використовуватися у навчальному процесі, при цьому ФОП Мацко О.Г. здійснював їх обслуговування та заправлення, оскільки такий порядок фактичних відносин не узгоджується з правовою природою договору зберігання, за яким зберігач приймає річ з метою забезпечення її схоронності та подальшого повернення поклажодавцеві. При цьому умовами договору № 25/06 надання ФОП Мацко О.Г. послуг з технічного обслуговування, заправлення транспортних засобів або забезпечення їх використання у навчальному процесі також не передбачено.

Щодо понесення витрат на відповідальне зберігання транспортних засобів судом також враховано, що договір № 25/06 про надання послуг з відповідального зберігання від 12 червня 2024 року, укладений між ТОВ "Автошкола на Подолі" та ФОП Мацко Олегом Григоровичем, на який міститься посилання у висновку експерта, додано до матеріалів позовної заяви, проте матеріали справи не містять належних доказів фактичної оплати позивачем таких послуг. Отже, визначена експертом сума 71652,56 грн ґрунтується на розрахункових даних, які не підтверджені відповідними первинними доказами здійснення платежів.

Доводи апелянта про те, що надані платіжні інструкції підтверджують понесення позивачем витрат як за договором № 12/06/2024 оренди автотранспорту, так і за договором № 25/06 про надання послуг відповідального зберігання автотранспорту від 12.06.2024, колегія суддів відхиляє, оскільки зі змісту цих платіжних документів не вбачається, за яким саме договором та в рахунок яких саме послуг здійснювалося відповідне перерахування. Так, у призначенні платежу зазначено лише щодо оплати рахунку б/н із відповідною датою, без зазначення договору, виду послуг та суми, сплаченої окремо за оренду транспортних засобів або за їх зберігання.

Щодо витрат на суборенду приміщення, експертом враховано договори суборенди нежитлового приміщення, укладені між ДП "Полтаваліфт" та ТОВ "Автошкола на Подолі" 29.03.2024 та 28.03.2025.

Відповідно до приписів статті 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як вже було зазначено, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 ЦК України).

Згідно з умовами наявних в матеріалах справи договорів суборенди нежитлового приміщення від 29.03.2024 та 28.03.2025, укладених між ДП "Полтаваліфт" (орендар) та ТОВ "Автошкола на Подолі" (суборендар), у порядку та на умовах, визначених договором, орендар зобов`язується передати суборендарю, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності. Приміщення, яке передається в суборенду за договором (надалі іменується - приміщення), знаходиться за адресою: м. Полтава, пров. Лікаря Мальцева, 13, має загальну площу 64,1 квадратних метри. Приміщення надається суборендареві для розміщення навчальних класів з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв.

Суборенда плата підлягає сплаті до 15 числа наступного місяця оренди після звітного місяця, із розрахунку 2500,00 (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) за місяць оренди та починає нараховуватись з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення (п.2.5 договорів).

Передача орендарем та прийняття суборендарем приміщення у суборенду надається засвідчується актом здачі-приймання приміщення у суборенду. Обов`язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Орендар/суборендар зобов`язаний здійснити огляд приміщення під час підписання акту здачі приймання. Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендареві суборендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендар/суборендар передає орендареві суборендареві ключі від приміщення (п.п. 5.1, 5.2 договорів).

Згідно з пунктом 7.1 договору суборенди нежитлового приміщення від 29.03.2024, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 29.03.2024 по 28.03.2025 рік, але у будь-якому разі строк суборенди не може перевищувати строку оренди за договором, укладеному між орендодавцем та орендарем.

Згідно з пунктом 7.1 договору суборенди нежитлового приміщення від 28.03.2025, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 28.03.2025 по 27.03.2026 рік, але у будь-якому разі строк суборенди не може перевищувати строку оренди за договором, укладеному між орендодавцем та орендарем.

Матеріали справи містять відповідні акти приймання передачі в суборенду нежитлового приміщення від 29.03.2024, за умовами якого у відповідальності до договору суборенди нежитлового приміщення від 29 березня 2024 року орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 64,1 квадратних метрів, яке знаходиться за адресою: м. Полтава, провулок Лікаря Мальцева, 13.

Водночас у матеріалах справи відсутні договори оренди, на підставі яких ДП "Полтаваліфт" набуло право користування відповідним приміщенням та, відповідно, право передавати його в суборенду, а також докази наявності згоди власника приміщення або інших повноважень на передачу цього майна у користування іншій особі. При цьому, договори суборенди також не містять відповідних відомостей щодо договору оренди чи інших правових підстав, які б надавали ДП "Полтаваліфт" право передавати це приміщення у суборенду.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи договори суборенди та акти приймання-передачі приміщення підтверджують лише факт оформлення договірних відносин між ДП "Полтаваліфт" та ТОВ "Автошкола на Подолі". Водночас відсутність договору оренди, на підставі якого ДП "Полтаваліфт" набуло право володіння та користування відповідним приміщенням, а також доказів надання йому власником повноважень на передачу цього майна у суборенду, унеможливлює встановлення правової підстави для укладення договорів суборенди та перевірку наявності у ДП "Полтаваліфт" права розпоряджатися приміщенням шляхом передачі його у користування іншій особі та обсяг прав щодо такого приміщення.

Отже, за відсутності належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність у ДП "Полтаваліфт" відповідних майнових прав або повноважень на передачу спірного приміщення у суборенду, самі по собі договори суборенди не можуть безумовно підтверджувати наявність правових підстав для передачі приміщення позивачу та, відповідно, виникнення у нього обов`язку зі сплати суборендної плати у розмірі, визначеному такими договорами.

Водночас надані до матеріалів справи платіжні документи також не містять достатніх відомостей, які б дозволяли однозначно встановити, що відповідні платежі здійснювалися саме на виконання зазначених договорів суборенди. За таких обставин сам факт наявності договору суборенди та здійснення позивачем платежів на користь відповідної особи не є достатнім для достовірного встановлення фактичного понесення позивачем витрат саме в заявленому розмірі.

Відтак визначена експертом сума витрат на суборенду у розмірі 24607,52 грн не підтверджена сукупністю належних і достатніх доказів, які б давали можливість встановити як правові підстави користування позивачем відповідним приміщенням на умовах суборенди, так і факт понесення ним витрат у визначеному розмірі.

Таким чином, при визначенні розміру реальних збитків експертом були використані вихідні дані, які не узгоджуються у повному обсязі з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, а фактичне понесення позивачем відповідних витрат саме у визначених експертом розмірах належними доказами не підтверджено.

Колегія суддів зауважує, що сам по собі висновок експерта не має наперед установленої сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Тому наявність у справі висновку експерта із визначеним у ньому розміром витрат не звільняє позивача від обов`язку довести як факт понесення відповідних витрат, так і їх розмір та причинний зв`язок із протиправною поведінкою відповідача.

Доводи апелянта про те, що відповідачами не надано інших висновків експертиз, контррозрахунків чи інших доказів на спростування Висновку експерта № 44, зазначених висновків не спростовують. За правилами змагальності саме позивач як особа, яка заявляє вимогу про відшкодування збитків, має довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне оцінити не лише фактичне підтвердження зазначених витрат, але й їх правову природу та наявність причинного зв`язку з рішенням про анулювання сертифіката.

Як зазначалося вище, саме на позивача покладено обов`язок доведення причинного зв`язку як обов`язкового елементу відповідальності за заподіяні збитки, що полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а відповідні збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (див. висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20.01.2021 у справі № 197/1330/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22).

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди транспортних засобів № 12/06/2024 та договір відповідального зберігання № 25/06 були укладені 12.06.2024, тобто до прийняття РСЦ 09.09.2024 рішення про анулювання сертифіката № 001426; договір суборенди приміщення від 29.03.2024 також укладений до прийняття зазначеного рішення. Отже, обов`язок позивача нести передбачені цими договорами витрати виник незалежно від подальшого анулювання сертифіката.

Додатково колегія суддів враховує, що позивач пов`язує виникнення заявлених збитків саме з рішенням про анулювання сертифіката від 09.09.2024, однак розрахунок реальних збитків здійснений ним за період з 09.08.2024 - дати тимчасового припинення дії сертифіката, по 05.06.2025. Отже, до розрахунку включено витрати за період, який передував прийняттю рішення про анулювання сертифіката. Такі витрати не можуть перебувати у причинному зв`язку з рішенням, прийнятим 09.09.2024, оскільки виникли до його прийняття.

Отже, заявлений позивачем період виникнення збитків не відповідає визначеній ним у позовній заяві причині їх виникнення. Тимчасове припинення дії сертифіката та його подальше анулювання є різними за своїм правовим характером рішеннями, прийнятими в різний час та за різними правовими підставами, а тому сам по собі факт протиправності рішення про анулювання сертифіката не може обґрунтовувати виникнення збитків за період, який передував прийняттю такого рішення.

При цьому, як було встановлено вище, 09 серпня 2024 року акредитаційною комісією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях ухвалено рішення про тимчасове припинення дії сертифікату серії МВС № 001426 від 27.12.2018 про акредитацію навчального закладу ТОВ "Автошкола на Подолі" (ЄДРПОУ 36864739) на 30 днів для усунення недоліків. Таке рішення акредитаційної комісії відображене в протоколі № 18 від 09 серпня 2024 року засідання акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях. Вказаний протокол затверджений наказом № 100 від 09.08.2024, не був оскаржений позивачем та є чинним.

За таких обставин позивач мав довести наявність безпосереднього причинного зв`язку між кожним із заявлених до відшкодування збитків та тією обставиною, з якою він пов`язує їх виникнення.

Проте, у позовній заяві позивач не посилався на неправомірність тимчасового припинення дії сертифіката з 09.08.2024 та не визначав таке припинення як протиправну поведінку відповідача, з якою пов`язує виникнення збитків. Відтак, включення до розрахунку збитків періоду з 09.08.2024 по 09.09.2024, тобто до прийняття рішення про анулювання сертифіката, не узгоджується з наведеним самим позивачем обґрунтуванням позовних вимог та не підтверджує причинного зв`язку між протиправним анулюванням сертифіката і збитками, заявленими за цей період.

Отже, при вирішенні питання про відшкодування збитків суд має виходити не лише з факту протиправності рішення про анулювання сертифіката, а й з установленого позивачем та підтвердженого належними доказами періоду, протягом якого саме внаслідок такого рішення він був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність та зазнав відповідних майнових втрат.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено належними доказами фактичного понесення витрат на оренду транспортних засобів, їх зберігання та суборенду приміщення у розмірі, визначеному висновком експерта № 44, ані того, що такі витрати є майновими втратами, безпосередньо спричиненими рішенням РСЦ про анулювання сертифіката, а тому правові підстави для стягнення 1513872,98 грн як реальних збитків відсутні.

Щодо розрахунку розміру упущеної вигоди, суд зазначає таке.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у виді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані. Позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18 та від 31.10.2023 у справі № 910/3317/21.

У виді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер). Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне пояснення.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин, мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер. Розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Відносно визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, колегія суддів зазначає, що у ЦК України відсутні норми, які б детально регламентували методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має урахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 10.11.2022 у справі №910/7511/20).

У постанові ВС від 07.02.2023 у справі № 905/125/20 зазначено, що одним з критеріїв, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. З урахуванням таких принципів цивільного права, як справедливість, розумність, розумним витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. До таких витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов`язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов`язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.

Тому розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.

До того ж покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.

Як вже було зазначено вище, в обґрунтування розміру упущеної вигоди позивач надав копії листів ТОВ "Агротехсервіс", ТОВ "Баркас Плюс", ТОВ "Колос", ФОП Мацко О.Г. та ТОВ "С.В.А.Т. " про надання інформації про умови та вартість навчання у ТОВ "Автошкола на Подолі".

При здійсненні розрахунку упущеної вигоди експертом досліджено листи ТОВ "Агротехсервіс", ТОВ "Баркас Плюс", ТОВ "Колос", ФОП Мацко О.Г. та ТОВ "С.В.А.Т. ", які зверталися до ТОВ "Автошкола на Подолі" у період зупинення дії сертифіката про державну акредитацію щодо навчання працівників. На підставі зазначених запитів, відповідей ТОВ "Автошкола на Подолі" щодо вартості послуг та цін, за якими підприємство фактично отримувало дохід у період із січня по липень 2024 року, експертом наведено розрахунок суми доходу, який ТОВ "Автошкола на Подолі" могла б отримати в результаті надання послуг з підготовки водіїв ТОВ "Агротехсервіс", ТОВ "Баркас Плюс", ТОВ "Колос", ФОН Мацко О.Г., ТОВ "С.В.А.Т." (таблиця 10). Зокрема, щодо ФОП Мацко О.Г. враховано навчання 12 осіб за категорією «В» за ціною 5 000,00 грн та 7 осіб за категорією «ВЕ» за ціною 7 200,00 грн; щодо ТОВ «Баркас Плюс» - 5 осіб за категорією «С» за ціною 7 200,00 грн, 5 - «СЕ» за ціною 7200,00 грн, 3 - «D» за ціною 8400,00 грн та 3 - «D1» за ціною 8200,00 грн; щодо ТОВ «С.В.А.Т.» - 18 осіб за категорією «В» та 12 - «С»; щодо ТОВ "Агротехсервіс" - 10 осіб за категорією «С», 10 - «СЕ», 6 - «D1» та 6 - «D»; щодо ТОВ "Колос" - 15 осіб за категорією «В», 5 - «С» та 5 - «СЕ». За результатами такого розрахунку загальну суму доходу, який ТОВ "Автошкола на Подолі" могло б отримати, експертом визначено у розмірі 799200,00 грн.

Водночас зазначені листи за своїм змістом свідчать лише про звернення відповідних суб`єктів із запитами щодо можливості та вартості навчання, але не підтверджують укладення договорів про надання послуг, погодження сторонами конкретного обсягу таких послуг, виникнення у потенційних замовників обов`язку їх оплатити чи інших обставин, які б беззаперечно свідчили про реальну можливість отримання позивачем відповідного доходу.

Матеріали справи також не містять відповідей на зазначені звернення або інших документів, з яких можна було б установити, що відповідні переговори завершилися домовленістю про надання послуг, а позивач набув право на отримання конкретної грошової суми.

Отже, наведене листування саме по собі не підтверджує, що позивач за звичайних умов господарської діяльності гарантовано отримав би заявлений дохід, а тому не може розглядатися як достатній доказ реальності упущеної вигоди.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що зазначені обставини підтверджуються висновком експерта № 44, оскільки експертний висновок у частині визначення розміру упущеної вигоди ґрунтується на вихідних даних, наданих для проведення дослідження, однак сам по собі не підтверджує реальності настання тих господарських операцій та отримання доходів, які покладено в основу розрахунку. Зокрема, експерт не встановлює факту укладення відповідних договорів із потенційними замовниками, виникнення у них обов`язку оплатити послуги позивача чи неминучості отримання ним доходу: встановлення таких обставин не належить до предмета експертного дослідження.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що експертний розрахунок упущеної вигоди не може замінювати доказів реальності самого доходу, який позивач вважає втраченим. Експерт може здійснити розрахунок на підставі наданих йому вихідних даних, однак питання про те, чи підтверджують ці дані реальну можливість отримання доходу та чи існує причинний зв`язок між діями відповідача і його неотриманням, належить до компетенції суду.

Таким чином, здійснений експертом розрахунок у сумі 799200,00 грн фактично відображає розмір доходу, який позивач, за наведеними ним вихідними даними, міг би отримати за умови реалізації відповідних домовленостей, але не підтверджує, що такий дохід був би реально отриманий.

Окремо колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується здійснення ТОВ "Автошкола на Подолі" діяльності з підготовки та перепідготовки водіїв через інші його філії у спірний період. Відтак для підтвердження заявленої упущеної вигоди позивач мав довести не лише факт анулювання сертифіката окремої філії, а й те, що саме внаслідок цього рішення він був позбавлений можливості отримати конкретний дохід у визначеному ним розмірі, який не міг бути отриманий шляхом здійснення діяльності через інші акредитовані структурні підрозділи.

Саме по собі посилання на більшу матеріально-технічну спроможність філії, сертифікат якої було анульовано, не підтверджує конкретного розміру доходу, який позивач реально отримав би у спірний період, а також не свідчить про те, що кожен із зазначених у листуванні потенційних замовників обов`язково уклав би договір саме з позивачем та оплатив би послуги в розрахованому експертом розмірі.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем докази підтверджують лише можливість отримання доходу за певного розвитку господарських відносин, але не доводять його реального, передбачуваного та очікуваного характеру.

Крім того, при визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися не лише можливі доходи, а й розумні витрати, яких позивач за звичайних умов господарської діяльності зазнав би для їх отримання. Відтак до відшкодування підлягає не будь-який розрахований дохід, а лише та його частина, яка становить реальну майнову втрату позивача після врахування необхідних витрат на отримання відповідного доходу.

Проте, при визначенні розміру упущеної вигоди не враховано в повному обсязі витрати, які позивач поніс би для отримання відповідного доходу за звичайних умов господарської діяльності, що не узгоджується із наведеними правовими позиціями Верховного Суду. Отже, такий розрахунок не може бути визнаний належним визначенням розміру майнової втрати позивача, оскільки ґрунтується на можливому доході без належного підтвердження його реальності та без урахування всіх необхідних витрат на його отримання.

За сукупністю наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами ані реальної можливості отримання доходу в заявленому розмірі, ані обґрунтованого розміру упущеної вигоди. Отже, правові та фактичні підстави для стягнення з відповідачів 799200,00 грн упущеної вигоди відсутні, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог є обґрунтованим.

Щодо доводів позивача стосовно неправомірної поведінки Головного сервісного центру МВС суд зазначає, що такі обставини не були покладені позивачем в основу заявлених позовних вимог.

Так, позивач визначив відповідачем у справі також Головний сервісний центр МВС (відповідач 2), обґрунтовуючи це його статусом юридичної особи публічного права, до складу якого входять регіональні сервісні центри, а також наявністю у ГСЦ МВС повноважень щодо організації та контролю діяльності РСЦ, проведення перевірок їх діяльності, надання методичної допомоги з питань державної акредитації та розгляду скарг щодо рішень про анулювання сертифікатів.

Разом з тим, сам факт перебування РСЦ у структурі ГСЦ МВС та підконтрольності йому, наявність у ГСЦ МВС зазначених організаційних, контрольних та інших повноважень щодо РСЦ не є достатньою підставою для висновку про протиправність поведінки ГСЦ МВС та, відповідно, для покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди.

Для покладення такої відповідальності необхідним є встановлення конкретних неправомірних дій чи бездіяльності ГСЦ МВС, які перебувають у прямому причинному зв`язку із заподіяною позивачу шкодою.

Проте, у позовній заяві позивач не пов`язує виникнення зазначених збитків із будь-яким конкретним рішенням, дією чи бездіяльністю Головного сервісного центру МВС.

При цьому, зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач обґрунтовував вимоги до ГСЦ МВС протиправністю його дій чи бездіяльності під час розгляду поданої ним скарги на рішення РСЦ про анулювання сертифіката. Підставою для залучення ГСЦ МВС до участі у справі позивач визначав насамперед його статус та організаційно-контрольний зв`язок із РСЦ, а також наявність відповідних повноважень щодо організації, контролю та розгляду скарг.

Отже, за заявленими підставами позову саме рішення РСЦ про анулювання сертифіката визначено позивачем як безпосередню обставину, з якою він пов`язує порушення свого права та виникнення заявлених збитків, тоді як конкретної протиправної поведінки ГСЦ МВС, яка, за твердженням позивача, спричинила ці збитки, у позовній заяві не визначено. Натомість посилання на неправомірність розгляду ГСЦ МВС скарги позивача, неналежність такого розгляду та його формальний характер були наведені позивачем лише на стадії апеляційного перегляду справи.

До того ж, застосування положень статті 1190 Цивільного кодексу України можливе лише за умови встановлення спільності протиправних дій або бездіяльності відповідних осіб у заподіянні шкоди.

Таким чином, установлені судом обставини протиправності рішення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС не є достатніми для висновку про протиправність поведінки Головного сервісного центру МВС, тоді як позивачем не доведено щодо ГСЦ МВС сукупності необхідних умов цивільно-правової відповідальності, зокрема конкретної протиправної дії чи бездіяльності другого відповідача, яка перебувала б у прямому причинному зв`язку із заявленими збитками, а також спільності протиправних дій чи бездіяльності Головного сервісного центру МВС та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС, необхідної для застосування солідарної відповідальності відповідно до статті 1190 Цивільного кодексу України. Сам факт організаційної підпорядкованості чи взаємозв`язку між зазначеними органами не є достатньою підставою для висновку про спільність їх протиправної поведінки та покладення на них солідарного обов`язку з відшкодування шкоди.

За таких обставин вимоги до Головного сервісного центру МВС про відшкодування збитків є недоведеними, а підстави для покладення на нього солідарної відповідальності відповідно до статті 1190 Цивільного кодексу України відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, доходить висновку, що позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, необхідних для покладення на відповідачів обов`язку з відшкодування заявлених збитків.

З огляду на недоведеність факту заподіяння позивачу збитків у заявленому розмірі та безпосереднього причинного зв`язку між протиправним рішенням відповідача-1 і заявленими до відшкодування реальними збитками та упущеною вигодою, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, суд апеляційної інстанції враховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Щодо інших аргументів учасників справи, то вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), суд апеляційної інстанції зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошкола на Подолі" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/249/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.09.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова