Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №922/1359/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/1359/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх. 1574 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/1359/26, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи суддею Жиляєвим Є.М. (повне рішення складено 29.06.2026)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Панасівська Слобода", м. Харків,

про стягнення 12520,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Панасівська Слобода", в якому просило суд стягнути 22 217,36 грн заборгованості за електричну енергію. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

01.06.2026 до Господарського суду Харківської області через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказує, що на день подання заяви загальна заборгованість відповідача зменшилася та становить 12520,60 грн та є ціною позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2026 у справі №922/1359/26 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №13168 від 01.06.2026) прийнято до розгляду та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/1359/26 у позові відмовлено повністю.

В обґрунтування ухваленого у справі рішення місцевий господарський суд вказує, що різниця між первісним розрахунком позивача, доданим до позовної заяви від 21.04.2026, та розрахунком суми боргу, доданим до відповіді на відзив від 26.05.2026, за відсутності обґрунтування позивача, позбавляє можливості суд встановити достовірний розмір заборгованості відповідача з огляду на суперечливі односторонні розрахунки позивача.

Також господарський суд першої інстанції звертає увагу, що матеріали справи містять платіжні інструкції відповідача за спірний період на загальну суму 41 169,20 грн, які були надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву. При цьому, позивач у первісному розрахунку визнав оплату лише 17 306,32 грн, решта платежів відповідача зарахована позивачем за інші розрахункові періоди.

Оскільки у даному разі позивачем не доведено розмір основного боргу (наявність заборгованості відповідачем спростована платіжними документами) та не підтверджено факт прострочення його оплати відповідачем, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 12 520,60 грн задоволенню не підлягають.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 17.07.2026 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі № 922/1359/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПрАТ "Харківенергозбут" у повному обсязі. Одночасно апелянт просить стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Панасівська Слобода" сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке:

- позивачем були враховані платежі відповідача, здійснені після подання позовної заяви, у зв`язку чим зроблений перерахунок суми боргу від 26.05.2026 (який був доданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог). З розрахунку суми боргу від 26.05.2026 вбачається, що період заборгованості, який заявлений до стягнення з відповідача, вказаний жовтень, грудень 2025 року та січень 2026 року. Таким чином вказує, що суд необґрунтовано прийшов до висновку, що періодом заборгованості з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог є лише грудень 2025 року та січень 2026 року, не врахувавши період жовтня 2025 року;

- самими заявами позивача та доданими матеріалами була обґрунтована різниця між двома різними розрахунками, що полягає у відсутності врахування заборгованості за вересень 2026 року у розрахунку від 26.05.2026, оскільки даний місяць був добровільно сплачений споживачем після подання позовної заяви;

- заборгованість за споживачем станом на 01.09.2025 вже складала 38 781,71 грн, тобто за інші періоди, які не були предметом розгляду даної справи, що відображено у рахунку за вересень 2025 року у інформаційній колонці "Недоплата за спожиту, але не оплачену електричну енергію на 01.09.2025р.". Посилання відповідача на те, що станом на 01.09.2025 у нього була відсутня заборгованість за спожиту електричну енергію, є суперечливими, оскільки останній надає копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2026, якою підтверджується існування непогашеної заборгованості за період з травня 2025 року по липень 2025 року у сумі 15 703,51 грн, визнаної рішенням суду у справі №922/3577/25;

- з детального роз`яснення зарахування коштів по наданим платіжним інструкціям вбачається помилкове твердження суду, що "матеріали справи містять платіжні інструкції відповідача за спірний період на загальну суму 41 169,20 грн", оскільки тільки частина коштів з перелічених відповідачем платіжних інструкцій призначалась за спірний період, що є предметом розгляду даної справи.

До апеляційної скарги ПрАТ "Харківенергозбут" також додано платіжні інструкції, а також наочна таблиця, яка узагальнює наведений вище розподіл коштів за кожною із зазначених платіжних інструкцій та наочно відображає інформацію з приводу розподілу платіжних інструкцій, які надійшли від споживача на оплату електричної енергії, викладену в апеляційній скарзі (період надходження платіжних інструкцій у таблиці є ширшим, ніж той, що стосується предмету розгляду даної справи, для відображення доводів позивача).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх. 1574 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі № 922/1359/26; постановлено розглянути апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх. 1574 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі № 922/1359/26 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження); встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1359/26.

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до електронного кабінету користувачів і доставлена - 22.07.2026 (з урахуванням положень ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Таким чином, судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи), а також створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

23.07.2026 матеріали справи № 922/1359/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

25.07.2026 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Панасівська Слобода" через підсистему "Електронний суд" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ПрАТ "Харківенергозбут" залишити без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/1359/26 залишити без змін; стягнути з ПрАТ "Харківенергозбут" (ЄДРПОУ 42206328, вул. Гоголя, 10, м. Харків) на користь ОСББ "Панасівська Слобода" (ЄДРПОУ 40949891, вул. Велика Панасівська, 106, м.Харків) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 520,60 грн (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять гривень 60 копійок).

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує про таке:

- із заяви самого позивача про зменшення розміру позовних вимог від 01.06.2026, прийнятої судом першої інстанції ухвалою від 04.06.2026, прямо вбачається, що зазначена в ній сума боргу в розмірі 12 520,60 грн складається виключно з 3% річних у сумі 10 433,83 грн та інфляційних втрат у сумі 2 086,77 грн. У цій справі апелянт не може підмінити санкції основним боргом, оскільки в матеріалах першої інстанції він сам подав іншу конструкцію вимог — заяву про зменшення вимог від 01.06.2026, де чітко визначив, що просить стягнути саме санкції. Апеляційна скарга не є способом змінити предмет або підстави позову, заявлені в господарському суді першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 269 та ст. 46 ГПК України;

- господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат у цій справі не доведені, оскільки факт існування непогашеного основного боргу та належного прострочення його оплати позивачем не підтверджено;

- первісний розрахунок суми боргу від 21.04.2026, доданий самим позивачем до позовної заяви, не містить вхідного залишку заборгованості до вересня 2025 року. Спірний період у первісному розрахунку починається з вересня 2025 року з нульовим вхідним сальдо;

- заборгованість станом на 01.09.2025 у розмірі 38 781,71 грн, на яку посилається апелянт, не підтверджена жодним судовим рішенням, актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами, або іншим двостороннім документом. Зокрема, рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/3577/25 з відповідача стягнуто борг за три місяці — травень, червень, липень 2025 року — у розмірі 15 703,31 грн (яка погашена у повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження №80042065 від 22.01.2026). Тобто заявлений апелянтом борг станом на 01.09.2025 у розмірі 38 781,71 грн перевищує цю суму майже у 2,5 рази і є арифметично несумісним з відомими місячними нарахуваннями;

- апелянтом до апеляційної скарги додано службову записку від 14.07.2026 та наочну таблицю розподілу платежів — документи, яких не було в матеріалах справи першої інстанції. За відсутності обґрунтування неможливості подання цього доказу раніше, зазначені докази не можуть бути прийняті апеляційним судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України;

- відповідно до усталеної практики Верховного Суду боржник самостійно визначає, яке саме зобов`язання він виконує в момент здійснення платежу. Надана до матеріалів справ платіжна інструкція від 23.04.2026 №664 містить чітке призначення — "за березень 2026 року". За відсутності рахунку за березень 2026 року апелянт не довів, що існувало перевищення суми платежу над нарахуванням за цей місяць. Договір не передбачає права кредитора на одностороннє зарахування надлишку на інший спірний період без згоди споживача. Таким чином, навіть за твердженням апелянта про існування перевищення — кредитор не мав підстав для зарахування цих коштів за жовтень 2025 року всупереч умовам договору;

- на момент здійснення платежів за платіжними інструкціями №664 та №665 від 23.04.2026 справа №922/1359/26 вже перебувала на розгляді суду — позов подано 21.04.2026. Оскільки між сторонами існував спір щодо зазначених в позові сум (жовтень 2025 року та інші місяці спірного періоду були предметом судового розгляду), одностороннє зарахування коштів за спірний період без згоди відповідача суперечить ст. 534 Цивільного кодексу України та принципу правової визначеності;

- за відсутності оригінальних рахунків неможливо встановити точну суму нарахування за кожен місяць, дату виставлення рахунку, дату строку оплати та факт отримання рахунку відповідачем. Акти приймання-передачі електричної енергії, підписані лише позивачем без підпису відповідача, мають обмежену доказову силу та не підтверджують належним чином факт погодження обсягів і вартості спожитої електроенергії в розумінні ст. 76 ГПК України;

- підстави для нарахування санкцій відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем не доведені, оскільки у даній справі електрична енергія споживалась ОСББ "Панасівська Слобода" виключно для утримання спільного майна — освітлення місць загального користування та роботи ліфтів — без провадження господарської діяльності; факт прострочення основного зобов`язання у спірних періодах позивачем належним чином не підтверджено;

У зв`язку з розглядом справи №922/1359/26 відповідач також зазначає про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 520,60 грн (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять гривень 60 копійок).

31.07.2026 через підсистему "Електронний суд" ПрАТ "Харківенергозбіт" подано додаткові письмові пояснення, які було досліджено судовою колегією та долучені до матеріалів справи.

31.07.2026 через підсистему "Електронний суд" ОСББ "Панасівська Слобода" подано заперечення на клопотання (заяву), які було досліджено судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 19.06.2018 №505.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 312 (далі - Правила), та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. (ч. 2 ст. 56 Закону).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п. 3.2.5 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Згідно п. 3.2.10 Правил за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на веб сайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу.

Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут.zbutenergo.kharkov.ua.

Шляхом підписання заяви приєднання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Панасівська Слобода" приєдналось до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 734/050064 від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції № 9 (розміщені на офіційному сайті товариства zbutenerqo.kharkov.ua) (далі - договір).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та пунктом 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.

Умовами публічної п.3 Комерційної пропозиції № 9 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюються споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.

Згідно з п. 4 Комерційної пропозиції № 9 встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Згідно з п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Як зазначає позивач, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідача проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Панасівська Слобода" рахунки за спожиту електричну енергію, а саме: у вересні 2025 року на суму 7987,68 грн, у жовтні 2025 року на суму 10376,64 грн; у грудні 2025 року на суму 10082,88 грн, у січні 2026 року на суму 11076,48 грн. Станом на 01.02.2026 відповідач мав заборгованість в розмірі 22 217,36 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПрАТ "Харківенергозбут" до Господарського суду Харківської області з даним позовом.

Після звернення з даним позовом до Господарського суду Харківської області позивачем було зменшено розмір позовних вимог та відповідно до поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог (яку 04.06.2026 прийнято судом до розгляду) позивачем було визначено наявність заборгованості відповідача за електричну енергію в розмірі 12520,60 грн.

29.06.2026 ухвалено оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.

З урахуванням доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, відзиві на неї, колегія суддів, аналізуючи спірні правовідносини між сторонами, враховує наступні положення діючого законодавства України.

Предметом судового розгляду в даній справі є матеріально-правова вимога щодо стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Панасівська Слобода» на користь ПрАТ "Харківенергозбут" заборгованості за спожиту електричну енергію.

Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу належного виконання умов договору постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст. 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За загальним правилом, встановленим ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Водночас ст. 634 ЦК України передбачено договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зокрема згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами спору було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 734/050064 від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції № 9.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору та згідно з переданими даними від оператора системи розподілу (АТ "Харківобленерго") позивачем проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу наступні рахунки за спожиту електричну енергію за жовтень 2025 року, грудень 2025 року, січень 2026 року:

- за жовтень 2025 року на суму разом з ПДВ 10 376,64грн; відповідачем за жовтень 2025 року спожито 2402 кВт*год; рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за жовтень 2025 року відправлено засобами поштового зв`язку 06.11.2025; строк оплати рахунку до 13.11.2025; часткова оплата здійснена 23.04.2026 на суму 3 759,80 грн, залишок несплаченої заборгованості складає 6 616,84 грн;

- за грудень 2025 року на суму разом з ПДВ 10 052,88 грн; відповідачем за грудень 2025 року спожито 2334 кВт*год; рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за грудень 2025 року було відправлено засобами поштового зв`язку 15.01.2026; строк оплати рахунку до 22.01.2026, часткова оплата здійснена 02.02.2026 на суму 8 153,40 грн, залишок несплаченої заборгованості складає 1 929,48 грн;

- за січень 2026 року на суму разом з ПДВ 11 076,48грн; відповідачем за січень 2026 року спожито 2564 кВт*год; рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за січень 2026 року було відправлено засобами поштового зв`язку 09.02.2026; строк оплати рахунку до 16.02.2026; часткова оплата здійснена на суму 7 102,20 грн; залишок несплаченої заборгованості складає 3 974,28 грн.

Відтак, загальний розмір заборгованості, який позивач визначив предметом даного судового розгляду, складає 12 520,60 грн.

Водночас суд вказує про необґрунтованість доводів позивача щодо визначення предмету даного судового розгляду з огляду на подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, як стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 141, 142).

Судова колегія враховує, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В свою чергу у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (п.8.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення ЄСПЛ у справі Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви ПрАТ "Харківенергозбут", предметом позову визначено вимогу про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Панасівська Слобода" заборгованості за електричну енергію у сумі 22 217,36 грн.

В свою чергу підставами, з якими пов`язано подання заяву про зменшення позовних вимог від 01.06.2026 (вх.№ 13168), стала часткова сплата відповідачем заборгованості за електричну енергію, поставленої у спірний період. Як зазначено в поданій заяві, "на день подання цієї заяви загальна заборгованість відповідача перед ПрАТ "Харківенергозбут" зменшилась та становить – 12 520 грн 60 коп. та є ціною позову".

Відтак, незважаючи на викладене у прохальній частині заяви формулювання, суть викладених позовних вимог є чіткими, зрозумілими та такими, які направлені на відновлення порушеного права позивача шляхом примусового зобов`язання відповідача усунути порушення договірних відносин шляхом сплати існуючої заборгованості та не усувають дискрецію суду надати належну інтерпретацію заявлених позивачем у справі позовним вимогам.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем було розглянуто позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та визначенням остаточних позовних вимог саме як стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 12 520,60 грн (а не нарахування, заявлені в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд вказує про безпідставність доводів відповідача про те, що сума боргу в розмірі 12 520,60 грн, яка є предметом даного судового розгляду, складається виключно з 3% річних у сумі 10 433,83 грн та інфляційних втрат у сумі 2 086,77 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не спростовує факт поставки електричної енергії у визначеному позивачем розмірі. Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції до матеріалів справи на підтвердження відсутності заборгованості за спірний період відповідачем було надано платіжні інструкції щодо сплати поставленої на виконання укладеного між сторонами договору електричної енергії на загальну суму 41 169,20 грн:

- від 14.11.2025 № 624 на суму 10 000,00 грн з призначенням платежу "сплата за електричну енергію згідно договору № 734/050064 від 01.01.2019р. У сумі 8333.33 грн., ПДВ – 20% 1666.67 грн.";

- від 31.12.2025 № 637 на суму 3 500,00 грн з призначенням платежу "сплата за електричну енергію згідно договору № 734/050064 від 01.01.2019р. У сумі 2916.67 грн., ПДВ – 20% 583.33 грн.";

- від 31.12.2025 № 636 на суму 6 667,00 грн з призначенням платежу "сплата за електричну енергію згідно договору № 734/050064 від 01.01.2019р. за листопад 2025 року У сумі 5 555.83 грн., ПДВ – 20% 1111.17 грн.";

- від 02.02.2026 № 645 на суму 8 153,40 з призначенням платежу "сплата за електричну енергію згідно договору № 734/050064 від 01.01.2019р. За грудень 2025 року У сумі 6797.50 грн., ПДВ – 20% 1358.90 грн.";

- від 02.02.2026 № 6469 на суму 2 846,60 грн з призначенням платежу "сплата за електричну енергію згідно договору № 734/050064 від 01.01.2019р. Сплата заборгованості У сумі 2372.17 грн., ПДВ – 20% 474.43 грн.";

- від 23.02.2026 № 649 на суму 7 102,20 грн з призначенням платежу "сплата за електричну енергію згідно договору № 734/050064 від 01.01.2019р. За січень 2026 року. У сумі 5918.50 грн., ПДВ – 20% 1183.70 грн.";

- від 23.02.2026 на суму 2 900,00 грн з призначенням платежу "сплата за електричну енергію згідно договору № 734/050064 від 01.01.2019р. Сплата заборгованості за попередні періоди У сумі 2 416.67 грн., ПДВ – 20% 483.33 грн.".

В заперечення на сплату відповідачем боргу на підставі наданих до матеріалів справи платіжних документів позивач в письмових поясненнях від 26.05.2026 (вх.№12667) вказує про безпідставність посилань на те, що зазначені платежі стосуються саме спірного періоду.

Як зазначає позивач, на момент здійснення відповідачем платежів у нього існувала прострочена заборгованість за попередні періоди, у зв`язку з чим сплачені кошти були зараховано позивачем у розрахунок погашення найдавнішої заборгованості.

З цього приводу судова колегія зазначає, що відповідно до п. 5.10 договору №734/050064 від 01.01.2019 оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції № 9, яка є додатком № 3 до цього договору.

Відповідно до п. 3 Комерційної пропозиції № 9 у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти перераховані за електричну енергію, постачальник має право зарахувати погашення як погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення.

У разі заміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.

З огляду на вказані умови договору відповідно до розрахунку позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, оплата за поставлену електричну енергію в межах виконання договору №734/050064 від 01.01.2019 позивачем розподілено таким чином (а.с. 130, 131):

- 8 153, 40 грн на підставі платіжної інструкції від 02.02.2026 № 645 відповідно до зазначеному в ній призначенню платежу – зараховано за грудень 2025 року;

- 2 900,00 грн на підставі платіжної інструкції від 23.02.2026 з огляду на відсутність визначення в призначенні платежу періоду, за який сплачується заборгованість, – зараховано за вересень 2025 року;

- 7 102,20 грн на підставі платіжної інструкції від 23.02.2026 № 649 відповідно до зазначеному в ній призначенню платежу – зараховано за січень 2025 року;

- 3 500,00 грн зараховано за вересень 2025 року (суду не було надано відповідного платіжного документа);

- 2 436,96 грн на підставі платіжної інструкції від 23.04.2026 № 665 з огляду на відсутність визначення в призначенні платежу періоду, за який сплачується заборгованість, – зараховано за вересень 2025 року;

- 2 563,04 грн на підставі платіжної інструкції від 23.04.2026 № 665 з огляду на відсутність визначення в призначенні платежу періоду, за який сплачується заборгованість – зараховано за жовтень 2025 року;

- 1 196,76 грн на підставі платіжної інструкції від 23.04.2026 № 664 з огляду на наявність переплати за березень 2026 року (як зазначає позивач) – зараховано за жовтень 2025 року (за попередній період непогашеної заборгованості).

Водночас позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції не було надано пояснення з приводу розподілу здійсненої відповідачем оплати за наданими до матеріалів справм платіжними документами від 14.11.2025 № 624 на суму 10 000,00 грн, від 31.12.2025 № 637 на суму 3 500,00 грн, від 02.02.2026 № 646 на суму 2 846,60 грн, від 31.12.2025 на суму 882,52 грн, від 23.02.2026 №650 на суму 849,28 грн, що загалом складає 18 078,40 грн.

З приводу доводів апелянта, що заборгованість за споживачем станом на 01.09.2025 вже складала 38 781,71 грн за інші періоди, які не були предметом розгляду даної справи, що відображено у рахунку за вересень 2025 року у інформаційній колонці "Недоплата за спожиту, але не оплачену електричну енергію на 01.09.2025р.", саме в рахунок погашення якої було зараховано платежі за наданими відповідачем платіжними документами (вказаними вище), судова колегія зазначає таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

Водночас позивачем не було враховано обов`язок доказування первинними документами заявлені позовні вимоги. За відсутності добровільного визнання з боку відповідача існування боргу, електропостачальник зобов`язаний був надати суду першої інстанції належні первинні документи, якими підтверджується рух активу (товаросупровідну та розрахункову документацію), як то рахунки на оплату, акти приймання-передачі електричної енергії (підписані обома сторонами або оформлені в порядку, встановленому укладеним між сторонами договором), підписаний обома сторонами акт взаєморозрахунків, судові рішення, якими підтверджується заборгованість відповідача за певний період, а також кореспондуючі йому дані щодо оплати споживачем вартості поставленої електричної енергії, на підставі співставлення яких судом першої інстанції мало бути встановлено наявність/відсутність заборгованості за договором № 734/050064 від 01.01.2019, що становить предмет даного позову.

Суд не може задовольнити позов лише на підставі довідки про заборгованість чи внутрішніх таблиць розрахунків позивача, якщо такі дані не визнаються з боку іншої договореної сторони (в даному випадку споживача).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Відтак, якщо відповідач заявляє про недостовірність наданих даних (наприклад, наявність непогашеної заборгованості) суд зобов`язаний всебічно оцінити саме первинну документацію, якою підтверджується здійснення господарської операції між сторонами.

При цьому вибірковий підхід суду до доказів є порушенням права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки позовна вимога про стягнення грошових коштів може бути задоволена лише за умови, якщо її розмір є таким, що піддається арифметичній (математичній) перевірці судом. Якщо ж заявлена до стягнення сума не може бути верифікована та перевірена у ході судового розгляду, така вимога не підлягає задоволенню, навіть коли загальні підстави позову видаються суду переконливими.

Інших доказів, які би підтверджували заявлений розмір зобов`язання відповідача з оплати поставленої електричної енергії за договором позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції надано не було.

З приводу доводів апелянта щодо суперечливої поведінки відповідача за наслідками тверджень про відсутності у нього заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 01.09.2025, проте надання копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2026, з виконання рішення суду у справі № 922/3577/25, яким була визнана заборгованість ОСББ "Панасівська Слобода" за спожиту електричну енергію згідно з договором № 734/050064 від 01.01.2019 за період з травня 2025 року по липень 2025 року у сумі 15 703,51 грн судова колегія зазначає таке.

Так, відповідачем до матеріалів справи було надано копію постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 22.01.2026 про закінчення виконавчого провадження (ВП 80042065) з примусового виконання наказу №922/3577/25, виданого 12.01.2026 Господарським судом Харківської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на його фактичне виконання в повному обсязі.

Як встановлено судовою колегією, в межах розгляду справи № 922/3577/25 було встановлено заборгованість відповідача за період з травня 2025 по липень 2025 за договором № 734/050064 від 01.01.2019, що складає 15 703, 31 грн, яку за наслідком розгляду справи було стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Панасівська Слобода" на користь ПрАТ "Харківенергозбут".

На підтвердження погашення заборгованості в межах виконавчого провадження (ВП 80042065), а також за заборгованість з спожиту електричну енергію в серпні, вересні 2025 року відповідачем під час розгляду справи господарським судом першої інстанції до матеріалів даної справи було надано окремі платіжні інструкції: від 26.08.2025 №608 на суму 11 000,00 грн, від 26.09.2025 № 613 на суму 15 000,00 грн, від 22.01.2026 №639 на суму 8 074,96 грн (а.с. 136-138), що не спростовувалося з боку позивача у справі.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів та заперечень суд першої інстанції об`єктивно врахував всі обставини, які мали значення для правильного розгляду питання наявності заборгованості відповідача перед позивачем, та дійшов цілком обґрунтованого висновку, що у даному разі позивачем не було доведено розмір основного боргу (наявність заборгованості відповідачем спростована наданими відповідачем до матеріалів справи платіжними документами) та не підтверджено факт прострочення його оплати відповідачем, у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимогах про стягнення заборгованості у розмірі 12 520,60 грн.

З приводу нових доказів, наданих позивачем до матеріалів апеляційної скарги у справі (платіжних документів та обґрунтованого розрахунку суми боргу), суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими сторона обґрунтовує свої доводи, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на неї покладено обов`язок подання таких доказів у визначений процесуальним законом строк. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Позивачем не наведено причин, що об`єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.

З огляду на основні засади господарського судочинства, саме на позивача покладався обов`язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме наявності непогашеної заборгованості за договором, в рахунок якої було зараховано оплати відповідача за наданими до матеріалів справи платіжними документами.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

За таких обставин, додані позивачем до апеляційної скарги платіжні документи, а також наочна таблиця, яка узагальнює розподіл коштів за кожною із наданих платіжних інструкцій та відображає інформацію з приводу розподілу платіжних інструкцій, які надійшли від споживача на оплату електричної енергії (які не були предметом розгляду суду першої інстанції), до розгляду колегією суддів не приймаються.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/1359/26 - залишити без змін.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Щодо поданої відповідачем до суду апеляційної інстанції заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив стягнути з ПрАТ "Харківенергозбут" на користь ОСББ "Панасівська Слобода" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 520,60 грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання ОСББ "Панасівська Слобода" професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 922/1359/26 у суді апеляційної інстанції підтверджується наступними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: - договором про надання правової допомоги від 27.04.2026 № 01-04/2026; - додатковою угодою №1 до договору № 01-04/2026-юргосп від 27.04.2026 про надання правової допомоги; актом до договору № 01-04/2026-юргосп від 27.04.2026 здачі-приймання робіт (надання послуг), детальним розрахунком наданої правової допомог, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Ханом А.О з однієї сторони та ОСББ "Панасівська Слобода" в особі голови правління Мамай Олени Вячеславівни, що діє на підставі статуту (надалі - клієнт), з іншої сторони, а разом - сторони, укладено договір про надання правової допомоги від 27.04.2026 № 01-04/2026 (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно п.5.1 даного договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та оплатити за надання правової допомоги винагороду (гонорар) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору та її надання на умовах та в порядку, який вказаний цим договором.

Згідно з п. 2.1.1 договору адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: супровід справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" по справі №922/1359/26, що розглядається Східним апеляційним господарським судом (формування правової позиції, складання відзиву на апеляційну скаргу тощо).

Відповідно до п. 5.1 договору за надання правової допомоги, визначену в п. 1.1 даного договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) та фактичні втрати в розмірі та в порядку, що узгоджується сторонами, про що укладається додаткова угода до даного договору.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 27.07.2026 до договору про надання правової допомоги від 27.04.2026 (надалі - додаткова угода) сторони домовились, що клієнт сплачує винагороду виконавцю 12 520,60 грн за надання правової допомоги при апеляційному розгляді справи.

Договір про надання правової допомоги від 23.07.2026 та додаткову угоду № 1 від 23.07.2026 до договору про надання правової допомоги підписано адвокатом Ханом А.О., головою правління ОСББ "Панасівська Слобода" Мамай О.В.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Кім того учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (див. постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 №925/1137/19).

Як вбачається із наданих до матеріалів справи документів, за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно з актом виконаних робіт, який було підписано адвокатом Ханом А.О., та головою правління ОСББ "Панасівська Слобода", відповідачу були надані послуги з правничої (правової) допомоги на загальну суму 12 520,60 грн (за фіксованою ціною).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

Суд враховує дати документів, які надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи правову природу цих документів, умов договору, сутність представництва у суді.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові від 20.08.2020 у справі №910/3437/19 і додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що ПрАТ "Харківенергозбут" подано заперечення на клопотання відповідача щодо відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу, в яких зазначає, що сума заявлених відповідачем витрат на адвоката (12 520,60 грн) дорівнює сумі позовних вимог (12 520,60 грн), що свідчить про штучне та підлаштоване формування ціни "правової допомоги" без врахування реального обсягу та складності виконаних робіт; підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі незначної складності (яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження) не вимагає надмірних часових витрат, а заявлений розмір витрат 12 520,60 грн є неспівмірним, явно завищеним та несправедливим; відповідачем не надано доказів фактичної оплати (банківської платіжної інструкції / квитанції) зазначених послуг на момент подання відзиву.

Судова колегія звертає увагу, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 127/9918/14-ц).

Отже, подані відповідачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вищевказаним критеріям.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані позивачем до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та висловлені позивачем заперечення, колегія суддів, керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до предмета позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, вважає заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 12 520,60 грн під час апеляційного перегляду справи завищеною.

Зокрема суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Дану справу було розглянуто без повідомлення (виклику) сторін, адже відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи докази, які містяться в матеріалах справи, зазначає про наявність відзиву на апеляційну скаргу, який підписано головою правління ОСББ "Панасівська Слобода" Мамай Оленою Вячеславівною.

Даний відзив на апеляційну скаргу подано через підсистему "Електронний суд" та складається з 6 сторінок. Судова колегія враховує, що зі змісту відзиву на апеляційну скаргу не вбачається додаткового комплексного вивчення адвокатом відповідача юридичної природи спірних правовідносин. Правова позиція відповідача в суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокатом позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права та законодавство, що регулює спір у справі, відзив на апеляційну скаргу фактично містить узагальнену позицію відповідача у справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що такий вид робіт, як "формування правової позиції", що фактично означає вивчення та правовий аналіз апеляційної скарги, є складовою роботи з підготовки відзиву на апеляційну скаргу (схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №824/152/21).

Окрім того, колегією суддів враховується, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини даної справи та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, пропорційність, розумність їх розміру та співмірність, приймаючи до уваги ту обставину, що дана справа є малозначною й аналіз судової практики та законодавства у суді апеляційної інстанції не потребували надмірних зусиль, відзив на апеляційну скаргу по суті спору не є об`ємним, доводи відповідача під час усього розгляду справи були незмінними, натомість коригувалась лише структура поданих до суду процесуальних документів, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Панасівська Слобода" та стягнення з ПрАТ "Харківенергозбут" на користь відповідача 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. В іншій частині заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/1359/26 залишити без змін.

Стягнути з ПрАТ "Харківенергозбут" (ЄДРПОУ 42206328, вул. Гоголя, 10, м. Харків) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Панасівська Слобода" (ЄДРПОУ 40949891, вул. Велика Панасівська, 106, м. Харків) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 07.09.2026.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов