Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №922/3873/23 (922/1206/26) — Східний апеляційний господарський суд

Суд: Східний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: майнові спори, стороною в яких є боржник

Дата: 26 серпня 2026 р.

Справа: №922/3873/23 (922/1206/26)

Суддя: Білоусова Ярослава Олексіївна

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/3873/23 (922/1206/26)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1582 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І.) у справі №922/3873/23 (922/1206/26)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Пром І", м.Харків, в особі ліквідатора Демчана Олександра Івановича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Сегура-Капітал”, м.Харків,

2) ОСОБА_1 , м.Харків,

про визнання недійсним договору, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/3873/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Ел Пі Джі" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Пром І".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Пром І" в особі ліквідатора Демчана Олександра Івановича звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в межах справи про банкрутство до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сегура-Капітал” та ОСОБА_1 в якій просив суд:

1. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15.06.2021, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І”.

2. Визнати недійсним договір про наміри від 10.11.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сегура-Капітал” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сегура-Капітал” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І” грошові кошти у розмірі 3 680 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/3873/23 (922/1206/26) позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 15.06.2021, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І”.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича 2662,40 грн судового збору.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що правовідносини між ТОВ “Гермес Пром І” та ТОВ "Сегура-Капітал" щодо укладання та виконання договору про наміри від 10.11.2020 мали реальний характер, а ліквідатором не доведено, яким чином вчинені ТОВ "Сегура-Капітал" (у тому числі його учасниками) дії вплинули та пов`язані з виникненням обставин неплатоспроможності боржника, доведення його до банкрутства. Правомірність та обґрунтованість такої позиції підтверджена Верховним судом у постанові від 22.01.2026 у справі № 922/3873/23, згідно з якою постанова Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 922/3873/23 була залишена без змін. Крім того, як зазначає ТОВ "Сегура-Капітал", на даний час ним, як новим кредитором та іпотекодержателем, проводиться претензійна позовна робота стосовно звернення стягнення на нерухоме майно, яке передано іпотеку, після чого буде виконано умови договору про наміри в повному обсязі. Оскільки на даний час воєнний стан в Україні триває, наведене унеможливлює застосування примусового позасудового врегулювання вказаних зобов`язань. Окрім того, суд також зазначив та врахував, що відповідно до п. 5.1. договору про наміри від 10.11.2020, у разі не укладення Стороною-1 (ТОВ “Сегура-Капітал”) зі Стороною-2 (ТОВ “Гермес Пром І”) договору купівлі продажу у строк передбачений п. 3.1. цього попереднього договору, Сторона-1 повертає Стороні-2 грошові кошти протягом 20 (двадцяти) банківських днів. Таким чином, у зв`язку з не укладанням договору купівлі продажу в передбачений строк, ТОВ “Гермес Пром І” може ініціювати питання про повернення сплачених грошових коштів. При цьому суд визнав безпідставними посилання ліквідатора в обґрунтування фраудаторності договору про наміри від 10.11.2020 на те, що його ТОВ “Гермес Пром І” було укладено в той час, коли у нього вже була наявна заборгованість перед ТОВ "Оптімус Ел Пі Джі". Само по собі укладання договору про наміри та сплата коштів на користь ТОВ “Сегура-Капітал” є комерційним ризиком ТОВ "Оптімус Ел Пі Джі", що в свою чергу не призвело до зменшення активів ТОВ “Гермес Пром І” за рахунок яких в подальшому було б можливим виконання зобов`язань перед ТОВ "Оптімус Ел Пі Джі", оскільки за умови обачного ведення господарської діяльності, в результаті укладання договору ТОВ “Гермес Пром І” мав можливість набути право власності на об`єкти нерухомості або ініціювати питання про повернення сплачених грошових коштів, в зв`язку з чим судом відмовлено у задоволенні позовних вимог ліквідатора про визнання недійсним договору про наміри від 10.11.2020 та стягнення з ТОВ “Сегура-Капітал” грошових коштів в сумі 3 680 000,00 грн, отриманих на виконання цього договору.

Щодо позовних вимог ліквідатора про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 15.06.2021, судом зазначено, що в результаті укладання цього договору ТОВ "Гермес Пром І" фактично безпідставно відмовилось від належного йому активу у розмірі 3 680 000,00 грн, передавши право вимоги на користь платоспроможної юридичної особи ТОВ “Сегура-Капітал” - ОСОБА_1 та відповідно до умов договору отримавши за цю передачу винагороду в сумі 368 000,00 грн, що є в десять разів менше від тієї ціни (3 680 000,00 грн), за яку ТОВ "Гермес Пром І" набув право вимоги до ТОВ "Сегура-Капітал" на нерухоме майно лише 7 місяців тому. При цьому договір про відступлення права вимоги було укладено за ціною, яка не відповідає ринковій вартості відповідного активу, не є економічно обґрунтованою та суперечить принципам добросовісності, розумності й звичайній господарській практиці. З огляду на викладене, суд погодився з доводами ліквідатора про те, що такі дії ТОВ "Гермес Пром І" в особі тодішнього керівника ОСОБА_2 не мали на меті отримання економічної вигоди для ТОВ “Гермес Пром І”, а навпаки, призвели до погіршення його майнового стану та зменшення активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги кредитора - ТОВ “Оптімус Ел Пі Джі”, що в кінцевому випадку могло б запобігти банкрутству ТОВ "Гермес Пром І", в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що договір відступлення права вимоги від 15.06.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ “Гермес Пром І” має ознаки фраудаторного правочину, оскільки був вчинений ТОВ “Гермес Пром І” очевидно недобросовісно та зловживаючи правами стосовно кредиторів, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог таких кредиторів, зокрема, ТОВ “Оптімус Ел Пі Джі”.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі № 922/3873/23 (922/1206/26) в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 15.06.2021, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес Пром І"; стягнення з ОСОБА_1 на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича 2 662,40 грн судового збору. ОСОБА_1 просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Пром І" Демчана О.І. до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі та здійснити перерозподіл судових витрат, поклавши витрати по сплаті судового збору за подання цієї апеляційної скарги на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- відступлення проблемного та високоризикового права вимоги з дисконтом є стандартною, сталою та економічно доцільною комерційною практикою. Новий кредитор, купуючи право вимоги за договором про наміри, бере на себе всі витрати на претензійно-позовну роботу, судові збори, ризики банкрутства боржника (ТОВ "Сегура-Капітал") та знецінення активу. Дисконт у 90% для таких токсичних активів часто є єдиним способом отримати хоча б якісь "живі" кошти в найкоротший термін;

- суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що новий директор ( ОСОБА_2 ) вступила в зловмисну змову з сестрою колишнього директора ( ОСОБА_1 ) виключно з метою виведення активів;

- актив (право вимоги), який ТОВ "Гермес Пром І" відступило на користь ОСОБА_1 , де-факто є неліквідним та "замороженим" на невизначений термін. Усвідомлюючи ці ризики ще до початку повномасштабного вторгнення (адже придбані ТОВ "Сегура-Капітал" банківські права вимоги за договорами 2006-2007 років і так були глибоко проблемними), керівництво ТОВ "Гермес Пром І" прийняло управлінське рішення позбутися цього активу хоча б за 10% вартості.

10.08.2026 до суду від ТОВ "Гермес Пром І" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8814, №8815), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що скаржником заначено, що купуючи право вимоги за договором про наміри, бере на себе всі витрати на претензійно-позовну роботу, судові збори, ризики банкрутства боржника (ТОВ “Сегура-Капітал”), однак скаржником не надано жодного доказу претензійно-позовної роботи, або відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Сегура-Капітал”. Зауважує, що строк виконання договору про наміри був 30.11.2021. Договір відступлення права вимоги укладено 15.06.2021. Таким чином, на момент відступлення права вимоги строк виконання договору про наміри ще не настав. ТОВ “Гермес Пром І” шляхом укладення оспорювано договору про відступлення права вимоги від 15.06.2021 фактично відмовився від нерухомого майна відповідно до договору про наміри, строк виконання якого не настав, за ціною у 10 разів меншою від тієї, що було сплачено ТОВ “Гермес Пром І” на виконання договору про наміри. Неправомірними діями пов`язаних осіб ТОВ “Гермес Пром І” втратило реальний актив, який полягає у набутті ТОВ “Гермес Пром І” нерухомого майна, або права вимоги до платоспроможного ТОВ “Сегура-Капітал” у розмірі сплачених коштів 3 680 000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство ТОВ “Гермес Пром І”, колишніми керівниками ТОВ “Гермес Пром І” вчинялися послідовні дії, спрямовані на виведення активів товариства на користь осіб, пов`язаних родинними зв`язками. Такі обставини свідчить про існування послідовного механізму відчуження активів боржника та їх виведення з його майнової сфери, що, у свою чергу, призвело до зменшення активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги кредиторів.

15.08.2026 до суду від ТОВ “Сегура-Капітал” надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8985), в якому перший відповідач просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі № 922/3873/23 (922/1206/26) в частині задоволених позовних вимог ліквідатора Демчана О.І. до ОСОБА_1 , і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ліквідатор не надав жодного належного та допустимого доказу (зокрема, висновку експерта оцінювача чи звіту про незалежну оцінку), який би підтверджував, що реальна ринкова вартість цього специфічного активу станом на дату укладення договору (15.06.2021) була вищою за ціну продажу.

26.08.2026 до суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№9367), в якому представник просила розгляд справи відкласти на іншу дату, посилаючись на раптове погіршенням самопочуття та стану здоров`я. Зазначила, що докази звернення до закладу охорони здоров`я будуть надані до суду до наступного засідання.

27.08.2026 до суду від ТОВ “Сегура-Капітал” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№9380), в якому представник першого відповідача просив розгляд справи відкласти на іншу дату. Повідомив суд, що з поважних причин не зможе прибути в судове засідання у справі №922/3873/23 (922/1206/26) – участь у слідчих діях.

Представник позивача у судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечувала. Вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні.

Розглянувши зазначені вище клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотань слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23, від 08.11.2023 у справі № 922/854/23, від 01.12.2022 у справі № 910/14025/20 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження доводів, викладених у клопотаннях, а також не наведено доводів щодо неможливості вирішення справи в даному судовому засіданні.

Водночас, судом враховується, що у апеляційній скарзі скаржником чітко викладено свою позицію щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а першим відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній висловив свою позицію щодо поданої апеляційної скарги.

Колегія суддів також зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2026 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників першого та другого відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.09.2023, зокрема: відкрито провадження у справі № 922/3873/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Пром І"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Ел Пі Джі" в розмірі 3 784 132,15 грн; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Пром І"; призначено розпорядником майна у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Пром І" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.01.2024 у справі № 922/3873/23 процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Пром І" та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво № 2022 від 08.11.2021) - припинено; визнано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Пром І" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, якого зобов`язано провести ліквідаційну процедуру.

1. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15.06.2021, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І” (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 20, корп. 2, кв. 114-А, код 23755480).

2. Визнати недійсним договір про наміри від 10.11.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сегура-Капітал” (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 56, код 41617928) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І” (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 20, корп. 2, кв. 114-А, код 23755480).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сегура-Капітал” (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 56, код 41617928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І” (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 20, корп. 2, кв. 114-А, код 23755480) грошові кошти у розмірі 3 680 000,00 грн (три мільйони шістсот вісімдесят тисяч грн 00 коп).

В обґрунтування своїх вимог ліквідатор, зокрема, вказує на те, що 10.11.2020 (дата, коли уже була наявна у повному обсязі заборгованість у боржника перед ініціюючим кредитором) між ТОВ “Сегура-Капітал” та ТОВ “Гермес Пром І” було укладено договір про наміри, відповідно до умов якого ТОВ “Сегура-Капітал” зобов`язалося відчужити на користь ТОВ “Гермес Пром І” не пізніше 30.11.2021 визначене умовами договору нерухоме майно вартістю 3 680 000,00 грн, що за курсом НБУ станом на 10.11.2020 є еквівалентом 130 906,81 доларів США. На виконання умов вказаного договору 10.11.2020 ТОВ “Гермес Пром І” було перераховано на користь ТОВ “Сегура-Капітал” 3 680 000,00 грн коштів як оплату за нерухоме майно згідно договору про наміри від 10.11.2020.

Як стверджує ліквідатор, ним встановлено, що будь-які подальші дії, які б стверджували про реальність зазначеного правочину щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, повернення перерахованих коштів чи звернення банкрута до суду з позовними заявами для захисту порушеного права про визнання права власності на нерухоме майно або стягнення на користь боржника 3 680 000,00 грн, будь-яким із керівників ТОВ “Гермес Пром І” у період з 10.11.2020 не вчинялися.

В подальшому, 15.06.2021 між ТОВ “Гермес Пром І” та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ “Гермес Пром І” (первісний кредитор) відступило на користь ОСОБА_1 (новий кредитор) за суму 368 000 грн належні йому права вимоги за договором про наміри.

Як стверджує ліквідатор, відповідно до умов наведеного договору про відступлення права вимоги ТОВ “Гермес Пром І” фактично відступило актив до платоспроможного підприємства ТОВ “Сегура-Капітал” у розмірі 3 680 000,00 грн на користь ОСОБА_1 , при цьому зазначене право вимоги відступлене за ціною 368 000,00 грн, що у десять разів менше його номінальної вартості.

Така істотна диспропорція між вартістю переданого майнового права та отриманою компенсацією, на думку ліквідатора, свідчить про явну економічну необґрунтованість правочину та його вчинення на завідомо невигідних для боржника умовах.

Ліквідатор вказує, що зазначені дії ТОВ “Гермес Пром І” призвели до фактичного виведення активу з ліквідаційної маси ТОВ “Гермес Пром І” та істотно ускладнили можливість задоволення вимог кредиторів. При цьому, укладення договору відступлення права вимоги в умовах неплатоспроможності боржника, за відсутності економічної доцільності та за ціною, що істотно відрізняється від ринкової, свідчить про спрямованість такого правочину на завдання шкоди майновим інтересам кредиторів та має ознаки підозрілого (фраудаторного) правочину у розумінні положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Як зазначено в позовній заяві, в ході проведення ліквідаційної процедури ТОВ “Гермес Пром І” встановлено обставини, які свідчать про виведення майна з балансу банкрута з метою завдання збитків кредиторам ТОВ “Гермес Пром І” через заінтересованих осіб, а саме ТОВ “Сегура-Капітал” та ОСОБА_1 .

Станом на дату виникнення боргу у ТОВ “Гермес Пром І” перед ТОВ “Оптімус Ел Пі Джі” керівником ТОВ “Гермес Пром І” був ОСОБА_3 (період виконання повноважень керівника з 16.10.2019 по 04.06.2021), а учасником ТОВ “Гермес Пром І” за аналогічний період була дружина ОСОБА_3 – ОСОБА_4 . Зазначені обставини підтверджуються витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі – ЄДРЮОФОПГО) від 09.01.2024 №119189534619 та №420298892667.

В подальшому, з 04.06.2021 керівником та засновником ТОВ “Гермес Пром І” значиться ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГО від 09.01.2024 за кодом 119189534619.

Відповідно до витягів від 21.02.2024 №239465569038 та №359199088857 станом на дату укладення договору про наміри від 10.11.2020 єдиним засновником ТОВ “Сегура-Капітал” значилося ТОВ “Сібоней Сервіс”, засновниками якого, у свою чергу, серед 11 засновників, значилися:

1. ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі 9,00 %);

2. син ОСОБА_2 – ОСОБА_5 (частка у статутному капіталі 9,00 %);

3. дочка ОСОБА_2 – ОСОБА_6 (частка у статутному капіталі 9,00 %).

Таким чином, як зазначає ліквідатор, загальна частка членів сім`ї Цепелевські у статутному капіталі 27% за рахунок якої останні могли впливати на прийняття рішень загальними зборами учасників товариства.

Частина 1 Статті 45 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” визначає, що Правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), якщо він укладається товариством з будь-ким із таких осіб:

1) посадовою особою товариства або її афілійованою особою;

2) учасником, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє часткою, що становить 20 відсотків статутного капіталу товариства, або його афілійованими особами;

3) юридичною особою, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, є членом органу товариства.

Ліквідатор вважає, що ТОВ “Сегура-Капітал”, ТОВ “Сібоней Сервіс” та ТОВ “Гермес Пром І” є заінтересованими особами через ОСОБА_2 , та її дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_1 є рідною сестрою колишнього керівника ТОВ “Гермес Пром І” ОСОБА_3 .

Так, 10.11.2020 між ТОВ “Сегура-Капітал” (сторона-1) в особі директора ОСОБА_7 та ТОВ “Гермес Пром І” (сторона-2) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір про наміри, відповідно до умов якого цей договір укладено між сторонами на підтвердження того, що сторони поділяють спільний інтерес у набутті права власності на нерухоме майно, що визначається в п.3 цього договору і мають намір співпрацювати з метою успішної реалізації цього попереднього договору.

Відповідно до п.3 договору сторона-1 (ТОВ “Сегура-Капітал”) зобов`язується відчужити на користь сторони-2 (ТОВ “Гермес Пром І”) не пізніше 30.11.2021:

- будівлю № 1 пансіонату сімейного відпочинку загальною площею 238,6 кв.м, житловою площею 100,2 кв.м,

- Майнові права на:

квартиру АДРЕСА_2 ;

квартиру АДРЕСА_3 розрахунковою площею 105,10 кв.м на 8-му поверсі будинку № 2 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 ;

квартиру АДРЕСА_5 розрахунковою площею 106,38 кв.м на 12-му поверсі будинку № 2 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з п. 3.4. договору узгоджена сторонами ціна відчуження нерухомого майна не має перевищувати 3 680 000,00 грн, що за курсом НБУ станом на 10.11.2020 є еквівалентом 130 906,81 доларів США.

За умовами п.5.1. договору у разі не укладення стороною-1 зі стороною-2 договору купівлі продажу у строк передбачений п.3.1. цього попереднього договору, сторона-1 повертає стороні-2 грошові кошти протягом 20 (двадцяти) банківських днів.

На виконання умов договору, 10.11.2020 ТОВ “Гермес Пром І” було перераховано на користь ТОВ “Сегура-Капітал” 3 680 000,00 грн як оплату за нерухоме майно відповідно до договору про наміри від 10.11.2020, що підтверджується випискою по банківському рахунку ТОВ “Гермес Пром І”, відкритому в АТ “Скай Банк”.

10.11.2020 (тобто в день укладання між ТОВ “Сегура-Капітал” та ТОВ “Гермес Пром І” договору про наміри) між ТОВ “Сегура-Капітал” (новий кредитор) та АТ “ОКСІ БАНК” (первісний кредитор) було укладено договір відступлення право вимоги за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27.04.2007 (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами до нього), що укладений між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” (правонаступником якого є первісний кредитор) та ОСОБА_8 .

Також, 10.11.2020 між ТОВ “Сегура-Капітал” (новий кредитор) та АТ “ОКСІ БАНК” (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення право вимоги за кредитним договором № 014/0054/74/63206 від 16.08.2006 (разом з додатками, а також додатковими угодами/ договорами до нього), що укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” (правонаступником якого є первісний кредитор) та ОСОБА_9 .

На виконання умов вказаних договорів ТОВ “Сегура-Капітал” було перераховано на користь АТ “ОКСІ БАНК” 1 570 750,00 грн за платіжним дорученням №246 від 10.11.2020 та 1 339 000, 00 грн за платіжним дорученням №247 від 10.11.2020.

12.11.2020 між ТОВ “Сегура-Капітал” та АТ “ОКСІ БАНК” було укладено договір відступлення право вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим №1336, яким передано право вимоги на заставне майно відповідно до договору Іпотеки, посвідченого 16.08.2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. за реєстровим №2600, яким в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/0054/74/63206 від 16.06.2006, що укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” та ОСОБА_9 , згідно якого передано в іпотеку майнові права на: квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 розрахунковою площею 105,10 кв.м на 8-му поверсі будинку № 2 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 розрахунковою площею 106,38 кв.м на 12-му поверсі будинку № 2 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 .

15.06.2021 між ТОВ “Гермес Пром І” (первісний кредитор) в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого у цьому договорі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

“Документація” - це:

- договір про наміри від 10.11.2020, що укладений між первісним кредитором та ТОВ “Сегура-Капітал”, код ЄДРПОУ 41617928;

- платіжне доручення № 332 від 10.11.2020;

- платіжне доручення №333 від 10.11.2020;

- платіжне доручення №337 від 10.11.2020;

- інші документи, що надаються за згодою сторін.

Відповідно до п.2.1. договору про відступлення права вимоги в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за договором про наміри, а новий кредитор заміняє первісного кредитора, як сторону договору про наміри та приймає на себе всі його права та обов`язки за ними. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість права вимоги, що відступається в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.3.1. договору про відступлення права вимоги вартість прав вимоги за договором становить 3 680 000,00 грн.

За умовами п.3.2. договору про відступлення права вимоги новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору винагороду за права вимоги в розмірі 368 000,00 грн не пізніше 15.08.2021 шляхом переказу коштів на рахунок первісного кредитора № НОМЕР_2 , відкритого в АТ “Скай Банк”.

У п. 3.3. договору про відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор не повертає новому кредитору сплачену останнім винагороду за права вимоги, вказану в пункті 3.2. цього договору за будь-яких обставин, в тому числі у випадку виникнення обставин, передбачених п. 4.1.8., 2.3. цього договору, крім випадку, коли буде встановлено, що договір про наміри був визнаний недійсним до або у дату укладення договору.

Відповідно до п.5.1. договору про відступлення права вимоги в дату відступлення права вимоги за кредитним договором згідно умов договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор зобов`язаний прийняти документацію, про що складають акт приймання-передачі, що є додатком № 3 до договору.

15.06.2021 між ТОВ “Гермес Пром І” в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 15.06.2021, відповідно до якого ТОВ “Гермес Пром І” передало, а ОСОБА_1 прийнято документацію у складі:

- платіжне доручення № 332 від 10.11.2020;

- платіжне доручення №333 від 10.11.2020;

- платіжне доручення №337 від 10.11.2020;

- інші документи, що надаються за згодою сторін.

Ліквідатор просив суд визнати недійсними договір про наміри від 10.11.2020, укладений між ТОВ “Сегура-Капітал” та ТОВ “Гермес Пром І”, визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15.06.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ “Гермес Пром І” та стягнути з ТОВ “Сегура-Капітал” на користь ТОВ “Гермес Пром І” грошові кошти у розмірі 3 680 000,00 грн, сплачені ТОВ “Гермес Пром І” на виконання договору про наміри від 10.11.2020.

Як зазначає ліквідатор, станом на дату укладення оспорюваного правочину ТОВ “Гермес Пром І” мало непогашену заборгованість перед ТОВ “Оптімус Ел Пі Джі” за договором №200120-1 від 20.01.2020 за поставку скрапленого газу, що підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі №922/1837/21. З зазначеного рішення вбачається, що поставки товару за вказаним договором на користь ТОВ “Гермес Пром І” розпочалися у квітні 2020 року та закінчилися 31.10.2020 . Неоплаченим залишився товар поставлений 31.10.2020 на суму 3 005 151,19 грн. Видаткові накладені на поставку зазначено товару були підписані сторонами 26.06.2020, 27.06.2020, 02.07.2020, 04.07.2020 та 06.07.2020. В подальшому, саме у зв`язку із наявністю зазначеної заборгованості ТОВ “Оптімус Ел Пі Джі” подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до Господарського суду Харківської області.

Ліквідатор вказує, що фактично договір про наміри від 10.11.2020 вчинено у період коли настав строк виконання зобов`язання перед ТОВ “Оптімус Ел Пі Джі” - 31.10.2020, а зазначене, на думку ліквідатора, доводить, що колишнє керівництво ТОВ “Гермес Пром І” знало про настання терміну виконання основного зобов`язання перед кредитором, проте вчиняло дії щодо виведення коштів з рахунку банкрута шляхом укладення договору про наміри задля подальшого уникнення розрахунку з кредиторами.

З огляду на викладене ліквідатор вважає, що ТОВ “Гермес Пром І”, усвідомлюючи наявність непогашеної заборгованості перед ТОВ “Оптімус Ел Пі Джі”, вчинило дії спрямовані на виведення активів з метою уникнення виконання зобов`язань, зокрема, шляхом укладання договору про наміри від 10.11.2020 та сплати на його виконання грошових коштів в сумі 3 680 000,00 грн.

Також ліквідатор вказує, що у зазначений період ТОВ “Гермес Пром І” уклало правочин, який не був спрямований на реальне виникнення прав та обов`язків між його сторонами, у результаті такого правочину боржник безпідставно відмовився від належного йому активу у розмірі 3 680 000,00 грн, передавши право вимоги до платоспроможної юридичної особи ТОВ “Сегура-Капітал” ОСОБА_1 . При цьому договір про відступлення права вимоги було укладено за ціною, яка не відповідає ринковій вартості відповідного активу, не є економічно обґрунтованою та суперечить принципам добросовісності, розумності й звичайній господарській практиці.

Ліквідатор наполягає на тому, що обидва вищенаведені договори були укладені заінтересованими особами. Вважає, що такі дії не мали на меті отримання економічної вигоди для ТОВ “Гермес Пром І”, а навпаки, призвели до погіршення його майнового стану та зменшення активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги кредитора - ТОВ “Оптімус Ел Пі Джі”.

Ліквідатор зазначає, що договір про наміри від 10.11.2020, укладений між ТОВ “Сегура-Капітал” та ТОВ “Гермес Пром І”, та договір відступлення права вимоги від 15.06.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ “Гермес Пром І” мають ознаки фраудаторних правочинів, оскільки були вчинені ТОВ “Гермес Пром І” очевидно недобросовісно та зловживаючи правами стосовно кредиторів, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог таких кредиторів, зокрема ТОВ “Оптімус Ел Пі Джі”.

Наведені обставини і стали підставою для звернення ліквідатора до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Абзацом 1 частини другої статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною другою статті 42 КУзПБ унормовано, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) у постанові від 24.11.2021 дійшла таких висновків:

- фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку;

- фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин;

- формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися;

- вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17);

- особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може;

- боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора;

- будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).

Отже, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, тому такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ, з урахуванням пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом.

Звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника можливе як на підставі загальних засад цивільного законодавства (в силу недопустимості зловживання правом), так і на підставі спеціальної норми, передбаченої КУзПБ. Зазначені способи є належними способами захисту, які, з урахуванням обставин справи, гарантують практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 Суд виснував про необхідність врахування при вирішенні спорів принципу добросовісності як стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, а також пов`язаної із цим принципом доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), оскільки добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 761/16134/19 вказано, що для мотивування кваліфікації такого правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Суд касаційної інстанції виснував на необхідності дослідження:

- створення переваг одного кредитора перед іншим чи створення "свого забезпеченого кредитора" для боржника; момент укладення договору (наприклад, після пред`явлення позову про стягнення коштів);

- статусу контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір.

Пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами, які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини, навіть трудові чи "товариські".

Водночас формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови у забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

За приписами статті 1 КУзПБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 925/1577/20 (925/291/23), від 05.08.2026 у справі № 907/935/21(907/955/22).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 щодо визнання недійсним договору, вчиненого боржником з метою використання права “на зло”, дійшла наступних висновків:

“Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є “вживанням права на зло”. За таких умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати”.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №908/1390/19 (908/2964/21) від 22.05.2025 суд дійшов наступних висновків:

“Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Таким чином, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

Рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині: визнання недійсним договору про наміри від 10.11.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сегура-Капітал” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І”; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сегура-Капітал” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І” грошових коштів у розмірі 3 680 000,00 грн, не оскаржується, тому з урахуванням ч.1 ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції в цих частинах.

Як вже зазначалося, керівником ТОВ “Гермес Пром І” у період з 16.10.2019 по 04.06.2021 був ОСОБА_3 , в подальшому, з 04.06.2021 керівником та засновником ТОВ “Гермес Пром І” значиться ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 є рідною сестрою колишнього керівника ТОВ "Гермес Пром І" ОСОБА_3

15.06.2021 між ТОВ "Гермес Пром І" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги на користь останньої 3 680 000,00 грн до ТОВ "Сегура-Капітал" за винагороду у розмірі 368 000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, а також зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 січня 2026 року у справі № 922/3873/23, яка приймалася за результатами розгляду заяви ліквідатора та кредитора про покладення субсидіарної відповідальності, яка у відповідній частині фактично ґрунтувалася на тих же доводах, які покладено в основу позову ліквідатора у даній справі, у ході виконання повноважень ліквідатором банкрута отримано виписку з рахунку банкрута у АТ "Скай Банк", з якої встановлено, що 10.11.2020 (коли вже була наявна заборгованість ініціюючим кредитором) ТОВ "Гермес Пром І" було перераховано на користь ТОВ "Сегура-Капітал" 3 680 000,00 грн коштів як оплату за нерухоме майно згідно договору про наміри від 10.11.2020. Будь-які подальші дії, які б підтверджували реальність зазначеного правочину, тобто дії щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, повернення перерахованих коштів чи звернення банкрута до суду з позовними заявами для захисту порушеного права про визнання права власності на нерухоме майно або стягнення на корить боржника 3 680 000,00 грн, будь-яким із керівників ТОВ "Гермес Пром І" у період з 10.11.2020 не вчинялися. В момент коли у ТОВ "Гермес Пром І" вже існував борг перед кредитором ТОВ "Оптімус Ел Пі Джі", всього через шість днів з моменту зміни (04.06.2021) керівника боржника ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , остання вчинила від імені ТОВ "Гермес Пром І" дії (правочин) із відступлення права вимоги на користь рідної сестри ОСОБА_3 - ОСОБА_1 за ціною 368 000,00 грн, яка є в 10 разів меншою від тієї ціни (3 680 000,00 грн), за яку боржник набув право вимоги до ТОВ "Сегура-Капітал" на нерухоме майно лише 7 місяців назад. При чому з перерахованих 27.08.2021 на рахунок ТОВ "Гермес Пром І" частини зазначеної суми у розмірі 299 100,00 грн, усю зазначену суму 30.08.2021 перераховано батьку ОСОБА_3 - ФОП ОСОБА_10 за транспортні послуги, наявність яких взагалі документально не підтверджена (у справі відсутні відповідні договори). У свою чергу, керівниками боржника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не доведено наявності правових підстав для такого перерахування. Такі господарські операції із відчуження права вимоги на майно за заниженою ціною та перерахування коштів на користь близьких (пов`язаних) осіб не мали на меті отримання дійсного прибутку ТОВ "Гермес Пром І". При цьому за рахунок відчуження лише одного активу - права вимоги за договором про наміри від 10.11.2020 за належною (ринковою) ціною в сумі 3 680 000,00 грн, саме за яку боржником й було придбано право такої вимоги лише за 7 місяців до відчуження, ТОВ "Гермес Пром І" було спроможне здійснити погашення боргів перед кредиторами майже у повному обсязі. Однак, замість здійснення належного розрахунку з кредиторами, новий директор боржника ОСОБА_2 (через 6 днів після звільнення попереднього) здійснила відчуження права вимоги на нерухоме майно за ціною в сумі 368 000,00 грн на користь рідної сестри колишнього директора ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , а отримані грошові кошти перерахувала на користь батька ОСОБА_3 за не підтвердженими господарськими операціями.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відступлення проблемного та високоризикового права вимоги з дисконтом є стандартною, сталою та економічно доцільною комерційною практикою. Новий кредитор, купуючи право вимоги за договором про наміри, бере на себе всі витрати на претензійно-позовну роботу, судові збори, ризики банкрутства боржника (ТОВ "Сегура-Капітал") та знецінення активу. Дисконт у 90% для таких токсичних активів часто є єдиним способом отримати хоча б якісь "живі" кошти в найкоротший термін.

Як зазначено вище, судом в межах справи №922/3873/23 було встановлено факт, що у випадку якщо б ТОВ “Гермес Пром І” не вчинило б дії з відчуження права вимоги за ціною у 10 раз заниженою, то відповідно мало б змогу здійснити погашення кредиторських вимог.

Скаржником зазначено, що купуючи право вимоги за договором про наміри, новий кредитор бере на себе всі витрати на претензійно-позовну роботу, судові збори, ризики банкрутства боржника (ТОВ “Сегура-Капітал”), однак апелянтом не надано жодного доказу претензійно-позовної роботи, відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Сегура-Капітал” або інших доказів «токсичності» даного активу.

Відповідно до п.3 договору про наміри, укладеного між ТОВ “Гермес Пром І” та ТОВ “Сегура-Капітал”, ТОВ “Сегура-Капітал” зобов`язується відчужити на користь ТОВ “Гермес Пром І” не пізніше 30.11.2021:

- будівлю № 1 пансіонату сімейного відпочинку загальною площею 238,6 кв.м, житловою площею 100,2 кв.м,

- Майнові права на:

квартиру АДРЕСА_7 розрахунковою площею 70,72 кв.м на 20-му поверсі будинку № 1 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 ;

квартиру № 97 розрахунковою площею 106,38 кв.м на 12-му поверсі будинку № 2 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями й підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато 5/1.

Строк виконання договору про наміри був 30.11.2021. Договір відступлення права вимоги укладено 15.06.2021.

Таким чином, ТОВ “Гермес Пром І” шляхом укладення оспорювано договору про відступлення права вимоги від 15.06.2021 фактично відмовився від нерухомого майна відповідно до договору про наміри строк виконання якого не настав, за ціною у 10 разів меншою від тієї, що було сплачено ТОВ “Гермес Пром І” на виконання договору про наміри.

Суд вважає, що неправомірними діями пов`язаних осіб, ТОВ “Гермес Пром І” втратило реальний актив, який полягає у набутті ТОВ “Гермес Пром І” нерухомого майна, або права вимоги до платоспроможного ТОВ “Сегура-Капітал” у розмірі сплачених коштів 3 680 000,00 грн.

За таких обставин, на думку колегії суддів, така сукупність дій не була спрямована на отримання дійсного прибутку ТОВ “Гермес Пром І”.

У період укладення оспорюваного правочину про відступлення права вимоги у ТОВ “Гермес Пром І” вже існувала прострочена заборгованість.

Щодо твердження скаржника про відсутність між сторонами правочину зловмисного умислу при укладенні договору про відступлення права вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство ТОВ “Гермес Пром І”, колишніми керівниками ТОВ “Гермес Пром І” вчинялися послідовні дії, спрямовані на виведення активів товариства на користь осіб, пов`язаних родинними зв`язками. Такі обставини свідчить про існування послідовного механізму відчуження активів боржника та їх виведення з його майнової сфери, що, у свою чергу, призвело до зменшення активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги кредиторів.

Зокрема, укладення договору відступлення права вимоги від 15.06.2021 призвело до фактичного вибуття відповідного майнового активу з балансу ТОВ “Гермес Пром І”, яке у подальшому могло бути включене до ліквідаційної маси. Наслідком такого правочину стало істотне ускладнення можливості задоволення вимог кредиторів боржника.

При цьому, зазначений правочин був укладений за обставин, які свідчили про наявність у ТОВ “Гермес Пром І” ознак неплатоспроможності та існування невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами.

Таким чином, відчуження майнового активу боржника без належного економічного обґрунтування та на умовах, що не відповідали інтересам товариства, не могло розглядатися як звичайна господарська операція, оскільки об`єктивним наслідком такого правочину стало зменшення майнової маси боржника.

Отже, укладення договору відступлення права вимоги від 15.06.2021 в умовах наявності у ТОВ “Гермес Пром І” невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами, за відсутності належного економічного обґрунтування такого відчуження та з урахуванням пов`язаності осіб, на користь яких здійснювалося виведення активів, свідчить про те, що спірний правочин був спрямований не на досягнення звичайної господарської мети, а на зменшення активів боржника та фактичне позбавлення кредиторів можливості отримати задоволення своїх вимог за рахунок такого майна.

Відтак договір відступлення права вимоги від 15.06.2021 є фраудаторним правочином, оскільки його вчинення, за наведених обставин, призвело до зменшення майнової маси ТОВ “Гермес Пром І” та, як наслідок, до погіршення можливості задоволення вимог його кредиторів.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про суперечливість висновків Господарського суду Харківської області щодо договорів від 10.11.2020 та 15.06.2021, з огляду на таке.

Апелянт обґрунтовує неліквідність права вимоги, відступленого ТОВ “Гермес Пром І” на користь ОСОБА_1 , посиланням на мораторій на звернення стягнення на іпотечне майно, запроваджений Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Проте, договір про відступлення права вимоги на користь ОСОБА_1 був укладений 15.06.2021, тобто до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та до прийняття Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX, яким було встановлено відповідні обмеження щодо звернення стягнення на іпотечне майно.

Таким чином, станом на 15.06.2021 зазначеного мораторію не існувало, а тому ТОВ “Гермес Пром І” об`єктивно не могло передбачити ані початок повномасштабної війни, ані запровадження у зв`язку з цим законодавчих обмежень щодо звернення стягнення на іпотечне майно, ані строк дії таких обмежень.

Отже, посилання апелянта на те, що керівництво ТОВ “Гермес Пром І” нібито ще до початку повномасштабного вторгнення усвідомлювало неліквідність відповідного активу та саме з цієї причини прийняло рішення відступити право вимоги за ціною близько 10 % його вартості є необґрунтованим.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, заява № 49684/99).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/3873/23 (922/1206/26) в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 15.06.2021, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І”, без змін як такого, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/3873/23 (922/1206/26) в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 15.06.2021, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гермес Пром І”, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 07.09.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua