Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №922/916/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/916/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.,

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№1373Х/2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 04.06.2026 у справі №922/916/26 (повний текст рішення складено та підписано 11.06.2026 суддею Погореловою О.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2026 у справі №922/916/26 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.06.2026 суддею Погореловою О.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом фізичної особи-підприємця Петросян Армана Вачагановича, м.Харків,

до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківська міська рада, м.Харків,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Петросян Арман Вачаганович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 693499,94 грн, з яких: 569160,00 грн основний борг, 98065,02 грн інфляційні втрати, 26274,92 грн три проценти річних.

Позов обґрунтований тим, що на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі №922/1009/20, якою, зокрема, визнано недійсним договір №5554-В-С від 08.02.2018, між позивачем та відповідачем 29.08.2024 складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у комунальну власність Харківської міської територіальної громади, проте, грошові кошти за вказане майно позивачу не повернуто.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2026 у справі №922/916/26 позов задоволено. Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Петросяна Армана Вачагановича 569160,00 грн основного боргу, 98065,02 грн інфляційних втрат, 26274,92 грн три проценти річних та 10402,50 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що ФОП Петросян А.В. виконав зобов`язання щодо повернення отриманого нерухомого майна за спірним договором, на підтвердження чого надано акт приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у комунальну власність Харківської міської територіальної громади від 29.08.2024. Проте докази повернення відповідачем грошових коштів матеріали справи не містять. Отже, неповернення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради грошових коштів, які є предметом спору в межах даної справи, є порушенням прав, гарантованих Першим Протоколом, оскільки така бездіяльність державного органу не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави, порушує баланс інтересів суспільства та особи, якій певні права було гарантовано законом. Особа не може нести весь тягар негативних наслідків, які спричинені бездіяльністю компетентних державних органів на затвердження процедури повернення з бюджету коштів, отриманих необґрунтовано внаслідок приватизації державного майна. Ураховуючи обставини щодо укладення 08.02.2018 між ФОП Петросян А.В. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради договору № 5554-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, сплату ФОП Петросяном А.В. ціни договору, визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку, повернення ФОП Петросян А.В. отриманого за договором нерухомого майна, відсутність належних заходів щодо повторного продажу об`єкта поверненого до комунальної власності та тривале неповернення відповідачем позивачу грошових коштів, отриманих за договором № 5554-В-С від 08.02.2018, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 569160,00 грн, які сплачені останнім за договором купівлі-продажу. Також, перевіривши правомірність та правильність нарахування процентів річних у розмірі 26274,92 грн та збитків від інфляції у розмірі 98065,02 грн, господарським судом встановлено, що даний розрахунок є арифметично правильним, позивач має право на заявлену суму, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2026 у справі №922/916/26 заяву фізичної особи-підприємця Петросян Армана Вачагановича задоволено частково. Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Петросян Армана Вачагановича 20000,00 грн судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення, господарський суд мотивував його тим, що подані до суду ФОП Петросян А.В. документи досліджені судом та визнаються належними доказами понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу. Проаналізувавши подані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 55000,00 грн, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об`єм наданих адвокатом пояснень, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, господарський суд дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, усі його витрати на професійну правничу допомогу. Разом з тим, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, господарський суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем частково в сумі 20000 грн. У відшкодуванні решти суми витрат суд відмовив.

Відповідач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, подав на зазначене рішення та додаткове рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 04.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2026 у справі №922/916/26 скасувати та прийняти нові рішення, якими повністю відмовити у задоволенні позовних вимог та заяви про стягнення судових витрат у вигляді витрат понесених на професійну правничу допомогу, у зв`язку з передчасним зверненням позивача до суду; судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради належать функції щодо здійснення приватизації об`єктів комунальної власності Харківської міської територіальної громади відповідно до чинного законодавства, у тому числі житлового фонду та наповнення дохідної частини бюджету Харківської міської територіальної громади надходженнями від оренди та приватизації об`єктів комунальної власності, а не повернення коштів покупцям за повернуте майно, приватизація якого визнана судом недійсною. Апелянт вважає, що господарським судом неправильно застосовано норми права для повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, договори за якими розірвані у судовому порядку або визнані судом недійсними та повернуті за рішенням суду продавцю. Заявник зазначає, що після втрати 14.06.2013 чинності наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 №1701, яким визначався механізм повернення покупцю об`єкта приватизації коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об`єкта приватизації у власність держави, нового механізму повернення коштів затверджено не було. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неодноразово зверталося до Фонду державного майна України з приводу визначення механізму повернення коштів покупцям, договори купівлі-продажу з якими визнано недійсними за рішеннями судів та об`єкти приватизації, які повернуті до комунальної власності, однак відповіді не отримано. Відсутність та не прийняття Фондом державного майна України Порядку механізму повернення коштів, яке відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» має бути розроблене та прийняте Фондом державного майна України, не належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Повернення покупцем коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно з цим Законом та/або договором купівлі-продажу), протягом п`яти робочих днів після надходження коштів від повторного продажу за рахунок державного органу приватизації. Відповідач вважає, що може повернути кошти позивачу за повернуте ним майно до комунальної власності Харківської міської територіальної громади лише після його повторного продажу, однак господарський суд у порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1331, неправильно застосував норми матеріального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, встановив їх встановленими та стягнув суму коштів з органу приватизації за повернутий до комунальної власності об`єкт приватизації без його повторного продажу. Також апелянт вважає, що позивачем неправильно визначено коло відповідачів, не залучено до розгляду належних третіх осіб у справи, обравши неналежного відповідача, а судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права. На думку відповідача, саме Харківська міська рада представляє інтереси Харківської міської територіальної громади і є розпорядником коштів місцевого бюджету та коштів, отриманих від приватизації об`єктів комунальної власності. Позовні вимоги безпосередньо стосуються прав і інтересів власника відповідного нерухомого майна, яке повернуто та знаходиться в комунальній власності Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради, тому позивач неправильно визначив у цій справі відповідача, з якого стягнуто оскаржуваним рішенням кошти. Щодо додаткового рішення, відповідач вважає, що представником позивача не доведено та необґрунтовано понесення витрат на правничу допомогу саме у заявленій сумі з урахуванням можливості її покладення на іншу сторону. Подані документи не містять зазначення витраченого часу на відповідні види робіт, що ставить під сумнів чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору. Предметом спору у даній справі є тільки одна вимога майнового характеру та не є складною за характером правозастосування, містить лише кілька епізодів спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Відтак, вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу є документально не підтвердженими, зазначена сума витрат є необґрунтованою, не співмірною зі складністю справи, тому відсутні підстави для відшкодування саме таких витрат.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/916/26 та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/916/26.

01.07.2026 матеріали справи №922/916/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та соціального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 04.06.2026 у справі №922/916/26. Розгляд скарги призначено на 23.07.2026 о 15:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено сторонам строк до 21.07.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву сторонам у справі. Встановлено сторонам строк до 21.07.2026 для подання заяв, клопотань тощо, з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.

20.07.2026 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№7920) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що безпідставним є посилання апелянта на відсутність існування порядку (механізму) повернення покупцю об`єкту приватизації коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об`єкту приватизації у власність держави та можливе повернення коштів протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації, передбачене Порядком повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1331, ураховуючи, що існують закони вищої юридичної сили, що регулюють повернення коштів у даному випадку, і це, насамперед, Цивільний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України. Також зазначає, що при укладенні договору між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Петросяном Арманом Вачагановичем сторони керувалися положеннями Цивільного кодексу України, оскільки саме ним встановлюються основні засади договірного права, передбаченого чинним законодавством. Щодо твердження апелянта про неправильне визначення кола відповідачів та не залучення третіх осіб у даній справі, вважає, що саме Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі №922/1009/20 запропоновано ФОП Петросяну Арману Вачагановичу шляхом двосторонньої реституції вже недійсного правочину повернути майно шляхом підписання ату приймання-передачі, який складено співробітниками саме Управління. Також зазначає, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є окремою юридичною особою, що діє від імені та в інтересах Харківської міської ради, але самостійно. Також самостійно Управління діяло і під час укладення договору №5554-В-С від 08.02.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень, і під час виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі №922/1009/20. Суд першої інстанції залучив до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Харківську міську раду, тому твердження апелянта про неправильне визначення кола відповідачів є безпідставним та необґрунтованим. Посилання відповідача на не залучення прокуратури у даній справі, на думку позивача, є також безпідставним, оскільки у справі №922/1009/20 прокуратура діяла в інтересах територіальної громади міста Харкова. Щодо додаткового рішення позивач вважає, що воно є розумним та винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 у зв`язку з відпусткою судді Демідової П.В. для розгляду справи сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

У судовому засіданні 23.07.2026 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, підтримав вимоги апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.08.2026 до 12:30 год., яке відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

Після перерви у судовому засіданні 27.08.2026 провадження у справі продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

20.09.2017 рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №757/17 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу. Згідно з додатком №1 до зазначеного рішення в переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - ФОП Петросяном А.В. підлягають: нежитлові приміщення 1-го та 2-го поверхів у нежитловій будівлі за адресою: м.Харків, вул.Залізнична, 27, літ.«А-2», площею 255,5 кв.м.

08.02.2018 на підставі вищевказаного рішення Харківської міської ради між Територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як виконавчий орган Харківської міської ради (продавець) та ФОП Петросяном А.В. (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5554-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №365, на підставі якого шляхом викупу у власність ФОП Петросяна А.В. перейшло все майно, яке орендовано на підставі договору №3097 від 22.08.2017, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 4, 6-:-11 площею 133 кв.м, та 2-го поверху №1-:-4 площею 122,5 кв.м, загальною площею 255,5 кв.м, у нежитловій будівлі за адресою: м.Харків, вул.Залізнична,27, літ.«А-2». Ціна продажу нежитлових приміщень становить 569160,00 грн.

20.02.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та ФОП Петросяном А.В. (покупець) підписаний акт №5554-В-С прийому-передачі, за яким нежитлові 1-го поверху №1, 2, 4, 6-:-11, площею 133 кв.м, та 2-го поверху №1-:-4, площею 122,5 кв.м, загальною площею 255,5 кв.м, у нежитловій будівлі за адресою: м.Харків, вул.Залізнична, 27, літ. «А-2» передані покупцю.

Станом на 20.02.2018 загальна сума за об`єкт приватизації у розмірі 569160,00 грн сплачена у повному обсязі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі №922/1009/20 визнано незаконним та скасовано п.63 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 року №757/17 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова»; визнано недійсним договір №5554-В-С від 08.02.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 2, 4, 6-11, площею 133 кв.м, та 2-го поверху №1-4, площею 122,5 кв.м, загальною площею 255,5 кв.м, у нежитловій будівлі за адресою: м.Харків, вул.Залізнична, б.27, літ.«А-2», укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Петросяном Арманом Вачагановичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №365; зобов`язано фізичну особу-підприємця Петросяна Армана Вачагановича повернути територіальній громаді м.Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 4, 6-11, площею 133 кв.м, та 2-го поверху №1-4, площею 122,5 кв.м, загальною площею 255,5 кв.м, у нежитловій будівлі за адресою: м.Харків, вул.Залізнична, 27, літ.«А-2», шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.

Згідно з актом від 12.08.2024 обстеження об`єкта нерухомого майна проведено огляд об`єкта нерухомості –нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 2, 4, 6-11, площею 133 кв.м, та 2-го поверху №1-4, площею 122,5 кв.м у літ.«А-2», загальною площею 255,5 кв.м. Комісією проведено інвентаризацію нежитлових приміщень з метою визначення відповідності об`єкта предмету договору купівлі-продажу, обстежено нежитлові приміщення.

Також 12.08.2024 складено зведений акт інвентаризації майна за адресою: м.Харків, вул. Залізнична, 27.

29.08.2024 на виконання вказаної постанови Східного апеляційного господарського суду між ФОП Петросяном А.В. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради підписаний акт приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у комунальну власність Харківської міської територіальної громади, за яким ФОП Петросян А.В. передав, а комісія з інвентаризації та приймання нерухомого майна до комунальної власності Харківської міської територіальної громади на час воєнного стану на виконання рішень судів, що набрали законної сили прийняла нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 4, 6-11, площею 133 кв.м, та 2-го поверху №1-4, площею 122,5 кв.м у літ.«А-2», загальною площею 255,5 кв.м.

27.02.2025 ФОП Петросян А.В. звернувся з листом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якому просив повернути грошові кошти у розмірі 569160,00 грн.

Листом за вих.№2352 від 25.03.2025 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повідомило ФОП Петросяна А.В., що Управління для узгодження правової позиції щодо сплати коштів після повторного продажу за об`єкт приватизації, який повернуто до комунальної власності Харківської міської територіальної громади на виконання рішення суду, направило запит до Юридичного департаменту Харківської міської ради.

07.01.2026 представником ФОП Петросяна А.В., адвокатом Хан А.О., до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради направлений адвокатський запит щодо повернення вказаних грошових коштів.

13.01.2026 представнику ФОП Петросяна А.В., адвокату Хан А.О., надісланий лист- відповідь на запит, в якому, зокрема, зазначено, що грошові кошти ФОП Петросяну А.В. не повернуто з тих підстав, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійним, з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно з Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та/або договором купівлі-продажу, протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу за рахунок державного органу приватизації.

Грошові кошти ФОП Петросяну А.В. повернуті не були. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи власну правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частин 2 – 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спір у даній справі стосується правовідносин, пов`язаних з приватизацію об`єкта комунальної власності, зокрема, права покупця на повернення грошових коштів, сплачених за об`єкт приватизації, після визнання недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

18.05.2000 прийнято Закон України «Про Державну програму приватизації» (набрав чинності 22.06.2000), яким затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об`єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Пунктом 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки передбачено, що у разі розірвання договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації у зв`язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об`єктів у порядку, встановленому Фондом.

Відповідно до пункту 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки був розроблений Порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, що затверджений наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 №1701 (далі - Порядок №1701), яким визначався механізм повернення покупцю об`єкта приватизації коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об`єкта приватизації у власність держави.

Зокрема, цим Порядком передбачено, що при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним повернення покупцю коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду, арбітражного суду. Джерелом розрахунків з покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об`єкта, повернутого у власність держави. Розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об`єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК (пункти 1, 2 Порядку №1701).

18.01.2001 постановою Кабінету Міністрів України №32 затверджено Порядок повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, відповідно до пункту 3 якого визначено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об`єкта у зв`язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством. Ця постанова була чинна до 05.01.2019 та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1168 втратила чинність.

У зв`язку із набранням чинності 19.02.2012 Законом України від 13.01.2012 про затвердження чергової Державної програми приватизації на 2012-2014 роки, Державна програма приватизації на 2000-2002 роки припинила дію.

14.06.2013 згідно із наказом Фонду державного майна України від 13.05.2013 №624 втратив чинність наказ Фонду державного майна України від 15.08.2000 №1701, яким визначався механізм повернення покупцю об`єкта приватизації коштів.

07.03.2018 набрав чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна».

18.10.2018 відповідно до частини 11 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (у редакції, чинній станом на 18.10.2018) наказом Фонду державного майна України №1331 затверджено Порядок повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів (набрав чинності 26.12.2018), пунктом 2 Розділу VI якого визначено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації.

Частиною 11 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі) визначено, що порядок повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Фондом державного майна України. Порядок повернення сплаченої переможцем аукціону ціни продажу об`єкта приватизації визначається Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо об`єкт приватизації визнано банкрутом, кошти від повторного продажу покупцю не повертаються. У разі повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частин 2, 3 розділу VI Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затвердженого Наказом Фонду державного майна України №1331 від 18.10.2018, повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації. Після повернення об`єкта приватизації у державну (комунальну) власність орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».

За таких обставин, норми Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, не містять чітких строків прийняття органом приватизації рішення про повторний продаж об`єкта приватизації після повернення його у державну (комунальну) власність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 №480 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» частково відновлено доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та можливість здійснювати реєстраційні дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1368 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.08.2022 №952 та від 06.12.2022 №1364» дозволено приватизацію на територіях, які наближені до бойових дій – до переліку яких відноситься місто Харків.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

Згідно з пунктом 7.4 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» на період дії воєнного стану, зокрема, передбачено, що аукціонна комісія розробляє умови продажу об`єкта приватизації після отримання органом приватизації листа довільної форми про намір приватизації такого об`єкта від потенційного покупця, який, у тому числі, може потребувати переміщення виробничих потужностей з територій, на яких ведуться бойові дії та/або існує загроза бойових дій, на безпечну територію.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка кореспондується зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Мaltzan and others v. Germany), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини визначив основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи: - чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; - чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; - чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; - чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Подібні висновки щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції містять рішення у справах «Стретч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Спорронг та Льонротт проти Швеції», «Беєлер проти Італії», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» тощо.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №Б26/16-10 (904/9569/21).

З матеріалів справи убачається, що ФОП Петросян А.В. виконав зобов`язання щодо повернення отриманого майна за договором, визнаним судом недійсним, на підтвердження чого надано акт приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у комунальну власність територіальної громади м.Харкова від 29.08.2024 (а.с.13-14, том 1), що не заперечується і учасниками справи.

Проте докази повернення відповідачем грошових коштів за договором купівлі-продажу №5554-В-С від 08.02.2018 матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає, що неповернення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь фізичної особи - підприємця Петросяна Армана Вачагановича грошових коштів, які є предметом спору в межах даної справи, є порушенням прав, гарантованих Першим Протоколом, оскільки така бездіяльність державного органу не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави, порушує баланс інтересів суспільства та особи, якій певні права було гарантовано законом.

Особа не може нести весь тягар негативних наслідків, які спричинені бездіяльністю компетентних державних органів на затвердження процедури повернення з бюджету коштів, отриманих необґрунтовано внаслідок приватизації державного та комунального майна.

Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 17.06.2026 у справі №904/5072/24 від 15.02.2018 у справі №904/5492/15, від 07.05.2018 у справі №921/512/17-г).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).

Таким чином, бездіяльність держави щодо встановлення чіткого порядку повернення покупцям коштів, сплачених ними за об`єкти приватизації, у разі повернення цих об`єктів у державну чи комунальну власність не може бути правомірним виправданням відмови у реалізації фундаментального права особи мирно володіти своїм майном. Незважаючи на очевидність порушення принципу «належного урядування» в цій частині, дана проблема шляхом прийняття відповідного акта Кабінету Міністрів України вирішена не була (постанови Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №922/1830/20, від 04.02.2020 у справі № 910/65/14, від 09.07.2019 у справі № 918/926/17).

Також до порушення принципу «належного урядування» можна віднести відсутність в законодавстві чітких строків прийняття органом приватизації рішення про повторний продаж об`єктів приватизації після повернення їх у державну (комунальну) власність.

Висновок Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010, пунктом 56 якого, Європейський суд з прав людини, коментуючи можливість двозначного тлумачення норм матеріального права як на користь особи, так і на користь держави, вказав: «відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника».

Як встановлено у ході судового розгляду справи, заходи щодо повторного продажу зазначеного об`єкта нерухомості з 2024 року (повернення об`єкта приватизації до комунальної власності територіальної громади м.Харкова) не здійснювалися.

Частиною 11 ст.26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» (у редакції, чинній на момент подання позову, зокрема, передбачено, що порядок повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Фондом державного майна України. У разі повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному цим Законом.

Отже, Закон прямо покладає на державні органи обов`язок здійснити повторний продаж повернутого майна, а бездіяльність чи відсутність повторного аукціону не позбавляє особу права на повернення грошей.

Колегія суддів вважає, що позивач не може нести тягар негативних наслідків, які спричинені, як бездіяльністю компетентних державних органів на затвердження процедури повернення з бюджету коштів, отриманих необґрунтовано внаслідок приватизації комунального майна, так і не прийняття відповідачем рішення про повторний продаж такого об`єкта, внаслідок чого відбувається порушення прав позивача, гарантованого Першим протоколом до Конвенції на мирне володіння своїм майном.

Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що, звертаючись до господарського суду, позивач неправильно визначив відповідача за даними позовними вимогами, ураховуючи таке.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради від 09.12.2020 № 7/20 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання» (зі змінами) (далі-Положення) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою, входить до структури Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та функціонує як юридична особа.

Управління є органом приватизації та орендодавцем майна територіальної громади міста Харкова (пункт 2.1 Положення).

Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до чинного законодавства приватизацію та відчуження об`єктів комунальної власності, у тому числі житлового фонду, акцій (паїв, часток) у майні господарських товариств (пункт 4.1 Положення).

Таким чином, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради наділено функціями щодо здійснення приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності Харківської міської територіальної громади.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.04.2023 у справі №Б26/16-10(904/9596/21) дійшов висновку про те, що правомірним є рішення про стягнення усієї суми позову, заявленої до стягнення за договором купівлі-продажу, якій розірвано у судовому порядку, тільки з Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради (позов подано про солідарне стягнення з Павлоградської міської ради, Виконавчого комітету Павлоградської міської ради та Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради), яке виступало продавцем за укладеним між ним та позивачем договором ід 27.07.2006, а також організатором аукціону та продавцем за договором купівлі-продажу повторного продажу вказаного об`єкта незавершеного будівництва.

Отже, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є органом приватизації, яке здійснило встановлені законодавством дії, пов`язані з приватизацією об`єкта (нерухомого майна), що перебував у комунальній власності, та виступало продавцем за укладеним між ним і позивачем договором купівлі-продажу нерухомого майна від 08.02.2018 №5554-В-С.

Крім того, саме на орган приватизації – Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради згідно з частиною 11 ст.26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» покладено обов`язок про прийняття рішення про повторний продаж об`єкта приватизації у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу такого об`єкту, невиправдане зволікання з прийняттям якого призвело до порушення прав позивача.

Ураховуючи встановлені судом обставини щодо укладення між фізичною особою - підприємцем Петросяном Арманом Вачагановичем та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради договору №5554-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Петросяном Арманом Вачагановичем від 08.02.2018, сплату покупцем ціни договору, визнання недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу, повернення позивачем отриманого майна за договором, відсутність належних заходів щодо повторного продажу об`єкта повернутого до комунальної власності та тривале неповернення відповідачем позивачу грошових коштів, отриманих за договором №5554-В-С від 08.02.2018, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 569160,00 грн, які сплачені позивачем за договором купівлі-продажу.

Щодо заявлених до стягнення 98065,02 грн інфляційних втрат за період вересень 2024-лютий 2026 та 26274,92 грн трьох процентів річних за період: 01.09.2024-31.12.2024, 01.01.2025-16.03.2026, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Зазначена норма передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, за який повинні бути відшкодовані одержані доходи. Водночас, вона не регулює строк, в який ці доходи мають бути сплачені зобов`язаною особою на користь власника майна (пункт 5.2.4 постанови Верховного Суду у справі №916/1961/19 від 27.05.2020).

Як зазначалося вище, ані Законом України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент звернення з даним позовом), ані іншими нормативно-правовими актами не встановлений (не визначений) строк проведення повторного продажу об`єкта приватизації, від якого відліковується строк повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу, також обов`язок негайного виконання не випливає із договору купівлі –продажу об`єкта приватизації, або актів цивільного законодавства, у тому числі із змісту статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

У даній справі у позові позивач зазначає, що нежитлові приміщення повернуті ФОП Петросяном А.В. 29.08.2024, тобто кошти у розмірі 5689160,00 грн повинні бути повернуті Управлінням не пізніше 01.09.2024, у зв`язку з чим виникло інфляційне збільшення на суму 98065,02 грн, а також 3% річних у розмірі 26274,92 грн від простроченої суми, як компенсація за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Господарський суд, задовольняючи позов у цій частині оскаржуваного рішення, перевіривши правомірність та правильність нарахування процентів річних у розмірі 26274,92 грн та збитків від інфляції у розмірі 98065,02 грн, встановив, що розрахунок є арифметично правильним, а позивач має право на заявлену суму.

Колегія суддів вважає помилковим такий висновок господарського суду, оскільки ані законом, ані договором не передбачено, що після визнання судом недійсним договору та повернення об`єкту нерухомості до комунальної власності кошти повертаються негайно.

Оскільки порушення прав позивача відбувалося внаслідок невиправданого зволікання органом приватизації (відповідачем) з прийняття рішення про проведення повторного продажу об`єкта приватизації, що встановлено рішенням суду у даній справі, тому доводи позивача про те, що грошове зобов`язання з повернення коштів за об`єкт приватизації є простроченим з моменту повернення об`єкту у власність відповідача, є необґрунтованим.

Отже, є безпідставним нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних з 01.09.2024, з якого позивач вважає грошове зобов`язання простроченим.

Ураховуючи викладене, господарський суд неправильно застосував норму ст.625 Цивільного кодексу України, що призвело до помилкового задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем на суму боргу за період: з 01.09.2024-16.03.2026.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення Господарського суду Харківської області від 04.06.2026 у справі №922/916/26 у частині задоволення позовних вимог про стягнення 98065,02 грн інфляційних втрат та 26274,92 грн трьох процентів річних та з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.

У частині задоволення вимог про стягнення 569160,00 грн безпідставно збережених коштів рішення підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Щодо оскарження додаткового рішення, з його змісту убачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: договір №01-01/2026-фоп/г про надання правової допомоги від 07.01.2026; додаткова угода від 04.06.2026 до вказаного договору; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.06.2026 до вказаного договору; рахунок-фактура №РФ-1 від 04.06.2026 до вказаного договору; детальний розрахунок наданої правової допомоги від 04.06.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5144 від 30.08.2018 на ім`я Хан Антона Олександровича; ордер серії АХ №1317245 від 07.01.2026.

Відповідно до пункту 1.1 договору №01-01/2026-фоп/г про надання правової допомоги від 07.01.2026 (далі - договір), клієнт (ФОП Петросян А.В.) доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з пунктом 5.1 даного договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та оплатити за надання правової допомоги винагороду (гонорар) та фактичні витрати необхідні для виконання договору за її надання на умовах та в порядку, який визначений цим договором.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту з таких правових питань та у таких обсягах: - супровід господарської справи за позовною заявою фізичної особи-підприємця Петросяна Армана Вачагановича до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відносно стягнення грошових коштів (формування правової позиції, збирання доказів, складання позовної заяви, складання відповіді на відзив, заяв, клопотань та інших процесуальних документів та їх надання (направлення), тощо). Представництво інтересів фізичної особи-підприємця Петросяна Армана Вачагановича в судових засіданнях, у разі розгляду справи за вищезгаданою позовною заявою у порядку загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до пункту 5.1 договору за надання правової допомоги, визначену в пункті 1.1 даного договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) та фактичні витрати в розмірі та в порядку, що узгоджується сторонами, про що укладається додаткова угода до даного договору.

Договір діє з дня підписання даного договору та до 31.12.2026 (пункт 6.1 договору).

Згідно з додатковою угодою до договору від 04.06.2026, відповідно до пункту 5.1 договору про надання правової допомоги № 01-01/2026-фоп/г від 07.01.2026 клієнт сплачує винагороду виконавцю в розмір 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн. Винагорода сплачується протягом 3 днів з моменту отримання коштів за рішенням суду та на підставі наданого клієнту виконавцем рахунку фактури.

04.06.2026 між сторонами складений акт про те, що адвокатом надані такі послуги клієнту: супровід господарської справи за позовною заявою фізичної особи-підприємця Петросяна Армана Вачагановича до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відносно стягнення грошових коштів (формування правової позиції, збирання доказів, складання позовної заяви, складання відповіді на відзив, заяв, клопотань та інших процесуальних документів та їх надання (направлення), тощо). Представництво інтересів фізичної особи-підприємця Петросяна Армана Вачагановича в судових засіданнях, у разі розгляду справи за вищезгаданою позовною заявою у порядку загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. Сторони претензій з приводу надання правової допомоги одна до одної не мають.

За наданим детальним розрахунком наданої правової допомоги, адвокат надав такі послуги: - супровід господарської справи за позовною заявою фізичної особи-підприємця Петросяна Армана Вачагановича до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відносно стягнення грошових коштів (формування правової позиції, збирання доказів, складання позовної заяви, складання відповіді на відзив, заяв, клопотань та інших процесуальних документів та їх надання (направлення), тощо) загальною вартістю 35000,00 грн; - представництво інтересів фізичної особи-підприємця Петросяна Армана Вачагановича в судових засіданнях, у разі розгляду справи за вищезгаданою позовною заявою у порядку загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін загальною вартістю 25000,00 грн.

Господарський суд, проаналізувавши подані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 55000,00 грн, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об`єм наданих адвокатом пояснень, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, усі його витрати на професійну правничу допомогу, задовольнивши витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідачем частково в сумі 20000 грн, у відшкодуванні решти суми витрат - відмовив.

Апелянт вважає, що представником позивача не доведено та необґрунтовано понесення витрат на правничу допомогу саме у заявленій сумі з урахуванням можливості її покладення на іншу сторону. Подані документи не містять зазначення витраченого часу на відповідні види робіт, що ставить під сумнів чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами заявника апеляційної скарги, оскільки позивачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зменшив розмір до 20000,00 грн, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, адже матеріалами справи підтверджується, що представником позивача підготовлено та подано 19.03.2026 до суду першої інстанції позов у даній справі, 04.05.2026 подано до господарського суду відповідь на відзив, також представник позивача був присутній у судових засіданнях 16.04.2026, 30.04.2026, 21.05.2026, 04.06.2026.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст.627 Цивільного кодексу України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки – підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру вират на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обгрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Отже, саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Водночас, суд апеляційної інстанції ураховує, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2026 року у справі №922/916/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Петросян Армана Вачагановича 569160,00 грн основного боргу, 98065,02 грн інфляційних втрат, 26274,92 грн три проценти річних та 10402,50 грн судового збору.

Вказане рішення скасовано у частині задоволення позовних вимог про стягнення 98065,02 грн інфляційних втрат та 26274,92 грн трьох процентів річних даною постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2026.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, обґрунтовані витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених вимог.

Оцінивши встановлені обставини справи та подані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 16414,13 грн - витрат на професійну правничу допомогу, визначених із дотриманням принципу пропорційності до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження в матеріалах справи, тому з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст.269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі має бути скасоване у відповідній частині з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині, в іншій частині рішення господарського суду слід залишити без змін. Додаткове рішення господарського суду підлягає зміні, з викладенням резолютивної частини у відповідній редакції.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги, керуючись статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про покладення цих витрат пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.129, пунктом 4 частини 1 ст.275, ст.277, ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 04.06.2026 у справі №922/916/26 скасувати у частині задоволення позовних вимог про стягнення 98065,02 грн інфляційних втрат та 26274,92 грн трьох процентів річних.

У задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 04.06.2026 у справі №922/916/26 залишити без змін.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції,16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь фізичної особи-підприємця Петросяна Армана Вачагановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 8537,40 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Петросяна Армана Вачагановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції,16, код ЄДРПОУ 14095412) 2797,65 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2026 у справі №922/916/26 змінити, виклавши резолютивну частину додаткового рішення у такій редакції:

«Заяву фізичної особи-підприємця Петросян Армана Вачагановича задовольнити частково.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, м.Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь фізичної особи-підприємця Петросян Армана Вачагановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 16414,13 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви – відмовити».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 07.09.2026.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза