Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №922/1307/26 — Східний апеляційний господарський суд

Суд: Східний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: про відшкодування шкоди

Дата: 25 серпня 2026 р.

Справа: №922/1307/26

Суддя: Плахов Олексій Вікторович

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/1307/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.,

за участю представників:

від позивача - Яковенко І.Ю. - на підставі довіреності від 24.08.2026;

від відповідача - Свинаренко М.С. в порядку самопредставництва,

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків, (вх.№1629 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2026 у справі №922/1307/26 (суддя Хотенець П.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 10.07.2026)

за позовом: Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,

до відповідача: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

про стягнення 420801,08грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якому просила суд стягнути з відповідача 420801,08грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами проведення планового заходу (перевірки) дотримання Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, проведеного в період з 11.11.2019 по 22.11.2019, складено акт від 22.11.2019 №839/11-02/05-06.

В ході проведеної перевірки, згідно пункту 30 розділу VI вказаного акту "Опис виявлених правопорушень" встановлено порушення пункту "з" частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи", а саме: на Комунальному підприємстві "Харківські теплові мережі", допускається зберігання відходів у несанкціонованих місцях, а саме виявлено розміщення відходів на твердому покритті в місцях, що не призначені для зберігання вказаних відходів, за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, З (філія ТЕЦ-3) - розміщено звалище відходів поблизу санкціонованого місця зберігання вапна, морфологічний склад яких: відходи пластику, картону та побутових відходів.

Під час обстеження території філії ТЕЦ-3 за адресою: вул. Енергетична, 3, м. Харків виявлено факт розташування вапна на земельній ділянці в несанкціонованому місці біля дж.№34 (місце санкціонованого вивантаження та зберігання вапна філії ТЕЦ-5).

Відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Харківській області було відібрано проби ґрунту: проба №1 "Земельна ділянка біля майданчику для зберігання вапна (біля ДВ№34)" - загальна площа 342 кв.м; проба №2 "Земельна ділянка на відстані приблизно 5м ліворуч від проби № 1, біля майданчику для зберігання вапна" - загальна площа 112 кв.м; проба №3, (фон) "Земельна ділянка ліворуч від димової труби пікового водогрійного котла", про що складено відповідний акт відбору проб ґрунтів від 12.11.2019 №23-2019/65-68.

За результатами досліджень проб ґрунту Державною екологічною інспекцією у Харківській області було складено протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 28.11.2019 № 23-2019/66-68, з якого вбачається, що на земельній ділянці біля майданчику для зберігання вапна (біля ДВ№34)" - загальна площа 342 кв.м має місце перевищення гранично допустимої концентрації по вмісту кальцію (водної витяжки) в 1,6 рази.

З метою усунення порушень виявлених під час перевірки, Державною екологічною інспекцією у Харківській області було внесено припис №56/05-06 від 28.11.2019 пунктами 20 та 21 якого зобов`язано Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" ліквідувати місця несанкціонованого розміщення відходів, та не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях.

Листом від 18.05.2020 №1840-05-06 Державною екологічною інспекцією у Харківській області було надіслано на адресу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" претензію №77 на суму 420801,08грн. (з розрахунком відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства) з пропозицією добровільної сплати суми шкоди, заподіяної державі.

Проте, Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" відповіді на претензію та доказів сплати заявленої в претензії суми надано не було, що і стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Харківській області до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2026 у справі №922/1307/26 в позові відмовлено повністю з тих підстав, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, передбаченого ст. 1166 ЦК України та ст. 35 Закону України "Про охорону земель", в тому числі не доведено факт розміщення відходів у несанкціонованих місцях, не надано доказів забруднення позивачем земель і ґрунтів, належних та допустимих доказів на підтвердження розміщення відходів, в тому числі фото - чи відеофіксації, у зв`язку із чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, та як наслідок відшкодування майнової шкоди внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Державна екологічна інспекція у Харківській області з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2026 у справі №922/1307/26 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2026 у справі №922/1307/26; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 26.08.2026 о 12:30 годині.

17.08.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9033), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Харківській області, рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2026 у справі №922/1307/26 залишити без змін.

21.08.2026 апелянтом подано до апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№9170).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 26.08.2026 представник апелянта підтримав вимог апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2026 у справі №922/1307/26 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2026 у справі №922/1307/26 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, з метою виконання Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2019 рік затвердженого наказом Держекоінспекції від 30.11.2018 №262, щодо проведення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, відповідно до наказу про здійснення планового заходу (перевірки) від 05.11.2019 №839/11-02 та направлення на проведення планової перевірки від 05.11.2019 №839/11-02/05-06 Державною екологічною інспекцією у Харківській області було проведено планову перевірку за додержанням вимог природоохоронного законодавства у діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) в період з 11 по 22 листопада 2019 року.

За результатами проведеної перевірки, оформленої актом №839/11-02/05-06 від 22.11.2019 (т.1 а.с.15-33) встановлено, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" спеціалізується на виробництві теплової енергії та наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та має в своєму складі 10 філій на території м. Харків: Шевченківська, Київська, Слобідська, Холодногірська, Московська, Новобаварська, Індустріальна, Основ`янська, Немишлянська, Роганська, а також філію Теплоелектроцентраль - З (ТЕЦ-3) та транспортну філію.

Згідно пункту 30 розділу VI вказаного акту "Опис виявлених правопорушень" встановлено порушення пункту "з" частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи", а саме: на Комунальному підприємстві "Харківські теплові мережі" допускається зберігання відходів у несанкціонованих місцях, а саме виявлено розміщення відходів на твердому покритті в місцях, що не призначені для зберігання вказаних відходів, за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, З (філія ТЕЦ-3) - розміщено звалище відходів поблизу санкціонованого місця зберігання вапна, морфологічний склад яких: відходи пластику, картону та побутових відходів.

Під час обстеження території філії ТЕЦ-3 за адресою: вул. Енергетична, 3, м.Харків виявлено факт розташування вапна на земельній ділянці в несанкціонованому місці біля дж.№34 (місце санкціонованого вивантаження та зберігання вапна філії ТЕЦ-5).

Щодо стану проб і записів представником Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" зауважень заявлено не було.

У зв`язку із не підписанням та не отриманням уповноваженим представником Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" в останній день перевірки вищезазначеного акту складеного за результатами проведеного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 22.11.2019 №839/11-02/05-06, один примірник вказаного акту було направлено КП "Харківські теплові мережі" супровідним листом від 22.11.2019 №4323/05-06 засобами поштового зв`язку (т.1 а.с.34-35).

Крім того, листом від 18.05.2020 №1840-05-06 Державною екологічною інспекцією у Харківській області було надіслано на адресу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" претензію №77 на суму 420801,08грн. (з розрахунком відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства) з пропозицією добровільної сплати суми шкоди, заподіяної державі (т.1 а.с.41-43).

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2026 у даній справі в позові відмовлено повністю з підстав, викладених вище (т.1 а.с.148-155).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, судова колегія зазначає, що спір, який виник між сторонами у даній справі, стосується відшкодування державі шкоди, зумовленої забруднення земельних ділянок.

Предметом судового розгляду у даній справі є встановлення наявності або відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені позивачем збитки.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової шкоди.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, в тому числі, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, насамперед, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також низкою інших актів спеціального законодавства.

Так, згідно з статтею 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить, серед іншого, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.

Органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція України, основною функцією якої є здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства щодо охорони навколишнього середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні та міжрегіональні органи Держекоінспекції, територіальні органи Інспекції здійснюють нагляд на місцевому рівні. Вони підпорядковуються центральному органу та виконують державний нагляд за додержанням законодавства, в тому числі, в частині охорони вод, земель, використання природних ресурсів.

За змістом приписів статті 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Держекоінспекція здійснює нагляд за дотриманням законодавства про використання та охорону земель. Це включає організацію та здійснення нагляду органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, за підприємствами, установами, організаціями, громадянами в межах її компетенції.

Таким чином, позивачу надано право згідно з чинним законодавством здійснювати (проводити) заходи державного нагляду (контролю), у тому числі, органів місцевого самоврядування, щодо дотримання останніми вимог законодавства про використання та охорону земель.

Згідно з статтею 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок, при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону земель" розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Статтею 56 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлені статтею 1166 Земельного кодексу України, відповідно до якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто настання й наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди, а також вина особи у заподіянні шкоди.

Тож для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, про які зазначалось вище. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідач, у свою чергу, має довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18).

Варто відзначити, що окрім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Слід зауважити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Обов`язок доказування відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, якими обґрунтовуються його вимоги або заперечення.

Як було зазначено вище, з метою виконання Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2019 рік затвердженого наказом Держекоінспекції від 30.11.2018 №262, щодо проведення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, відповідно до наказу про здійснення планового заходу (перевірки) від 05.11.2019 №839/11-02 та направлення на проведення планової перевірки від 05.11.2019 №839/11-02/05-06 Державною екологічною інспекцією у Харківській області було проведено планову перевірку за додержанням вимог природоохоронного законодавства у діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 9відповідача) в період з 11 по 22 листопада 2019 року, за результатами якої складено актом №839/11-02/05-06 від 22.11.2019 (т.1 а.с.15-33)

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, в їх сукупності, в тому числі акт Державної екологічної інспекції у Харківській області №839/11-02/05-06 від 22.11.2019, яким зафіксовано наявність на земельній ділянці побутових відходів, судова колегія враховую, що згідно з роз`ясненнями Міністерства розвитку громад та територій України від 13.03.2020 до джерел утворення побутових відходів належать об`єкти, на яких утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка).

Кількісні та якісні характеристики побутових відходів не є постійними та залежать від джерел їх утворення.

У загальному вигляді до складу твердих побутових відходів входять: харчові відходи (овочі, фрукти, відходи садівництва тощо), папір та картон, полімери (пластик, пластмаси), скло, чорні метали, кольорові метали, текстиль, дерево, небезпечні відходи (батарейки, сухі та електролітичні акумулятори, тара від розчинників, фарб, ртутні лампи, телевізійні кінескопи тощо); кістки, шкіра, гума; залишок твердих побутових відходів після вилучення компонентів (дрібне будівельне сміття, каміння, вуличний змет тощо).

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності, встановлює Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджена наказом від 27.10.1997 №171 Міністерства охорони навколишнього природного середовища (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149) (надалі - Методика).

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (пункт 1.3.).

У пунктах 3.1. - 3.3. вказаної Методики визначено, що:

- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (пункт 3.1.);

- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (пункт 3.2.);

- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3.).

Відповідно до пункту 3.4. Методики визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

Згідно з пунктами 3.5., 3.5.1. Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об`єм відходів (куб. м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Аналіз вищенаведених положень Методики свідчить про відмінність між засміченням та забрудненням земельної ділянки, що не було враховано місцевим господарським судом, яке полягає в тому, що засмічення земельної ділянки призводить або може призвести до забруднення навколишнього середовища, в той час як забруднення земельної ділянки, яке відбувається у випадку проникнення певних забруднюючих речовин безпосередньо у ґрунт, призводить до негативних змін саме землі (ґрунту).

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Тож, як випливає з вищенаведеного, для встановлення факту засмічення необхідно підтвердити, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Апеляційний господарський суд виходить з того, що відповідно до норм природоохоронного законодавства, в тому числі Методики, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Отже, забруднення або можливе забруднення навколишнього природного середовища є кваліфікуючими ознаками такого правопорушення, як засмічення земель, за яке передбачено відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Тобто, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки позивачу необхідно довести, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), відобразивши відповідне, в оформленому відповідно до пункту 3.3 Методики акті перевірки, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання.

Зі змісту положень Методики логічно випливає, що обов`язок із встановлення такого факту закріплено за уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, тобто в даному випадку позивачем - Держекоінспекцією, шляхом відображення відповідних відомостей в оформленому акті перевірки. Даний документ підтверджує факт засмічення земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що за результатами проведення планового заходу (перевірки) дотримання Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, проведеного в період з 11.11.2019 по 22.11.2019, складено акт від 22.11.2019 №839/11-02/05-06 (т.1 а.с.15-33).

В ході проведеної перевірки, встановлено, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" спеціалізується на виробництві теплової енергії та наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та має в своєму складі 10 філій на території м. Харків: Шевченківська, Київська, Слобідська, Холодногірська, Московська, Новобаварська, Індустріальна, Основ`янська, Немишлянська, Роганська, а також філію Теплоелектроцентраль - З (ТЕЦ-3) та транспортну філію.

Згідно пункту 30 розділу VI вказаного акту "Опис виявлених правопорушень" встановлено порушення пункту "з" частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи", а саме: на Комунальному підприємстві "Харківські теплові мережі", допускається зберігання відходів у несанкціонованих місцях, а саме виявлено розміщення відходів на твердому покритті в місцях, що не призначені для зберігання вказаних відходів, за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, З (філія ТЕЦ-3) - розміщено звалище відходів поблизу санкціонованого місця зберігання вапна, морфологічний склад яких: відходи пластику, картону та побутових відходів.

Надаючи правову оцінку вказаним доказам, колегія суддів виходить з того, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Проте, викладені в протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 28.11.2019 № 23-2019/66-68 обставини щодо перевищення гранично допустимої концентрації по вмісту кальцію (водної витяжки) в 1,6 рази на земельній ділянці біля майданчику для зберігання вапна (біля ДВ№34)" - загальна площа 342 кв.м, фактично є агрохімічними характеристиками ґрунту, які не свідчать про наявність токсичного забруднення та не підтверджують погіршення екологічного стану земель.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані щодо зміни показників, які характеризують деградацію ґрунтів (зокрема pH) та не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та можливими негативними наслідками.

Отже, апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали проведеної позивачем перевірки та надані до справи докази не містять будь-яких відомостей щодо ґрунтових досліджень, які б вказували на те, що таке засмічення призвело до забруднення навколишнього природного середовища.

Колегія суддів також наголошує, що у матеріалах справи відсутні відомості, які б однозначно підтверджували висновок Держекоінспекції про розміщення відповідачем комунальних відходів саме на відкритому ґрунті, що є обов`язковою умовою для застосування пункту 3.2. Методики.

Натомість, судом встановлено, що в акті від 22.11.2019 №839/11-02/05-06 міститься інформація про те, що земельна ділянка покрита твердим покриттям.

Тобто, під час проведення перевірки позивачем зафіксовано, що побутові відходи знаходились не на відкритому ґрунті (п. 3.2. Методики), а саме на земельній ділянці покритій твердим покриття, що, в свою чергу, може свідчить про відсутність будь-якого впливу на природні характеристики земельної ділянки, тобто відсутні ознаки забруднення ґрунту.

При цьому встановити точну площу та окремі земельні ділянки, які покриті твердим покриття, а які не покриті, з наданих позивачем до матеріалів справи доказів не вбачається за можливе.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позивачем під час проведення перевірки було встановлено лише факт засмічення відповідачем земельних ділянок, шляхом візуального (натурного) виявлення розміщення твердих побутових відходів на поверхні земельних ділянок, які покриті твердим покриттям, однак позивач не довів того, що таке засмічення земельних ділянок відповідача призвело до забруднення навколишнього природного середовища.

Досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що позивачем не було доведено фактичного забруднення відповідачем земельної ділянки, що, в свою чергу, призвело до настання негативних наслідків у виді погіршення якісного стану земель.

Сам лише факт розміщення на земельній ділянці відходів пластику, картону та побутових відходів, не є беззаперечним свідченням того, що таке сміття може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, а тому вказані обставини підлягають доказуванню.

Крім того, як було зазначено вище, з метою усунення порушень виявлених під час перевірки, оформленої актом від 22.11.2019 №839/11-02/05-06 Державною екологічною інспекцією у Харківській області було винесено припис №56/05-06 від 28.11.2019 пунктами 20 та 21 якого зобов`язано Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" ліквідувати місця несанкціонованого розміщення відходів, та не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях (т.1 а.с.36-38).

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" з вказаним приписом не погодилось, та 21.04.2020 звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило суд визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції в Харківській області від 28.11.2019, №56/05-06 в частині пунктів 1, 2, 6, 7, 8, 10, 11, 1617, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі № 520/10524/2020, адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про скасування припису задоволено частково; скасовано припис Державної екологічної інспекції в Харківській області від 28.11.2019, №56/05-06 в частині пунктів 2, 6, 7, 8, 11, 16, 17, 19, 20, 21, 22; відмовлено в іншій частині позовних вимог.

Зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 у справі №520/10524/2020 вбачається, що судом було встановлено наступне:

"- в матеріалах справи наявний договір на надання послуг від 28 травня 2008 року №94-П/221078, укладений між позивачем та Комунальним підприємством "Муніципальна компанія по поводженню з відходами" з додатками, додатковими угодами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по вивезенню відходів. На підставі договору здійснюється вивіз та утилізація відходів, зібраних на об`єктах позивача. За вказаними у пунктах акту адресами, металеві труби та метал не зберігалися, а-готувалися для подальшого застосування при проведенні ремонтних робіт на теплових мережах і обладнанні.

Фактів забруднення навколишнього природного середовища під час перевірки встановлено не було.

Лабораторні аналізи стану забруднення земель не здійснювались. Відповідачем по справі не надано до акту перевірки доказів забруднення позивачем земель і ґрунтів, належних та допустимих доказів на підтвердження розміщення відходів (фото чи відеофіксацією)"

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в межах розгляду справи №520/10524/2020 було скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківській області №56/05-06 від 28.11.2019 пунктами 20 та 21 якого зобов`язано Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" ліквідувати місця несанкціонованого розміщення відходів, та не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях

Судова колегія вважає, що встановлені у справі № 520/10524/2020 обставини додатково спростовують висновки, викладені в акті Державної екологічної інспекції у Харківській області від 22.11.2019 №839/11-02/05-06 та підтверджують необґрунтованість винесення припису № 56/05-06 від 28.11.2019 в частині пунктів 20, 21, що в свою чергу спростовує доводи позивача про можливість притягнення відповідача до відповідальності на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

Скасування пунктів 20, 21 припису свідчить про відсутність встановленого порушення, та як наслідок відсутність правової підстави для застосування відповідальності та неможливість використання такого припису як доказу.

З урахуванням приписів частин 1, 2, 3 статті 13, статей 73 - 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач має довести факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 у cправі №922/3877/21, від 13.04.2018 у справі №904/6886/17, від 27.09.2018 у справі №909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі №922/3507/16).

Таким чином, за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів колегія суддів вбачає, що позивачем не було доведено вчинення відповідачем такого правопорушення, як забруднення земель, що могло б бути підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди.

Оскільки сам факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і, відповідно, бути підставою для виникнення обов`язку відшкодувати шкоду, адже обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земельної ділянки, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, позивачу необхідно достеменно встановити та довести факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, передбаченого статтею 1166 Цивільного кодексу України та статтею 35 Закону України "Про охорону земель", в тому числі не доведено факт розміщення відходів у несанкціонованих місцях, не надано доказів забруднення позивачем земель і ґрунтів, належних та допустимих доказів на підтвердження розміщення відходів, в тому числі фото- чи відеофіксації, у зв`язку із чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, та як наслідок відшкодування майнової шкоди внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2026 у справі №922/1307/26 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2026 у справі №922/1307/26 залишити без змін.

Повна постанова складена 07.09.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua