Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №922/4571/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/4571/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

без виклику учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікінг-Авто” вх. №1166 Х про прийняття додаткового рішення у справі № 922/4571/25 в межах розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Восток", Харківська обл., Золочівський р-н, смт Золочів на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 у справі №922/4571/25

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікінг-Авто”, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Краснокутськ

до відповідача 1) Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків,

2) Акціонерного товариства "Восток", Харківська обл., Золочівський р-н, смт Золочів,

3) Фізичної особи-підприємця Бутенка Ігора Володимировича, Харківська область, Богодухівський район, с. Колонтаїв

про визнання договорів недійсними та визнання раніше укладених договорів перевезення поновленими

ВСТАНОВИВ:

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Восток», Харківська обл., Золочівський р-н, смт Золочів на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 у справі №922/4571/25– залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2026 року у справі №922/4571/25 – залишено без змін.

До Східного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікінг-Авто” (далі- Позивач) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення шляхом розподілу судових витрат, які понесені заявником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, із долученням до матеріалів справи доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості у загальному розмірі 20 000,00грн., шляхом їх солідарного розподілу на Відповідачів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 року у справі №922/4571/25 прийнято до розгляду вищезазначену заяву, розгляд заяви представника Позивача про ухвалення додаткового рішення вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Письмових пояснень або заперечень стосовно поданої заяви від Відповідачів у визначений ухвалою суду строк не надходило.

Розглянувши заяву представника Позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, судова колегія зазначає наступне.

За змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).

Частина 5 статті 129 ГПК України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

В мотивувальній частині відзиву Позивача на апеляційну скаргу наявні орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00грн, а також заява про надання в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України доказів понесення цих витрат.

До заяви від 10.08.2026 представником Позивача надані такі документи:

- Додаткова угода № 11 від 07.08.2026 року.

-акт наданих послуг від 07.08.2026 року до Договору № 0208/23-ПД-01 про надання правничої допомоги від 02 серпня 2023 р.

Також, в матеріалах справи міститься ордер на надання правової (правничої) допомоги серії АХ №13131659.

З наведеного акту наданих послуг, вбачається надання наступних послуг на загальну вартість 20 000 грн:, а саме:

-юридична консультація Клієнта щодо вибору правової позиції у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 у справі № 922/4571/25;

-правовий аналіз обставин справи, вивчення матеріалів та документів, наданих Клієнтом, формування правової позиції, аналіз норм законодавства та судової практики Верховного Суду;

-підготовка, складання та направлення процесуального документу- відзиву на апеляційну скаргу АТ «Восток» на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 у справі №922/4571/25 за позовною заявою ТОВ “Вікінг-Авто” до відповідача 1) Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації, 2) АТ «Восток»; 3) ФОП Бутенка Ігора Володимировича про визнання договорів недійсними та визнання раніше укладених договорів перевезення поновленими та представництва інтересів Клієнта в усіх судових інстанціях;

-представництво та захист інтересів ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» під час проведення судових засідань у Східному апеляційному господарському суді (1 судодень).

Відповідачі не скористались правом на подання заперечень на означену заяву, як і не надали доказів, які б свідчили про неспівмірність заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл зазначених витрат в порядку ст.129 ГПК України та наявність підстав до відшкодування заявленої Позивачем суми в 20000грн за рахунок Відповідачів, судова колегія бере до уваги, що за змістом наданого Позивачем акту найбільша частина витраченого часу стосується складання відзиву на апеляційну скаргу.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 сформував правовий висновок про те, що, визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи, крім іншого, суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Судом апеляційної інстанції враховано, що правова позиція Позивача у суді апеляційної інстанції не змінювалась, отже адвокату не потрібно було витрачати додатковий час на підготовку відзиву на апеляційну скаргу та підготовку до судового засідання.

Також наведені доводи фактично повторюють позицію Позивача в суді першої інстанції та професійному адвокату об`єктивно потребувалось небагато часу на опрацювання доводів апеляційної скарги Відповідача 2 з урахуванням її змісту та предмета спору.

Водночас, включення до переліку правничих послуг такої послуги як –юридична консультація Клієнта щодо вибору правової позиції у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 у справі № 922/4571/25, правовий аналіз обставин справи, вивчення матеріалів та документів, наданих Клієнтом, формування правової позиції, аналіз норм законодавства та судової практики Верховного Суду, не є наданням професійної правничої допомоги в рамках даної справи, що свідчить про безпідставність покладання на Відповідачів відшкодування заявленої представником Позивача послуги, так як зазначений вид наданих послуг не може бути виділений в окремий вид послуг, а є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі №922/4571/25, а вказаний пункт спрямований на досягнення представником Позивача однієї мети - представництва інтересів у справі, а відтак, вказані послуги поглинаються одна одною.

Даний вид правової допомоги вчиняється адвокатом під час складання позовної заяви та охоплюються цим видом правової допомоги, а тому не визнається судом самостійним, необхідним та неминучим видом правової допомоги.

В свою чергу, Верховний Суд у справі № 922/3858/20 вказує на те, що зустрічі із замовником з метою з`ясування обставин справи не стосуються підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції, бо спілкування людини з адвокатом у контексті правової допомоги підпадає під сферу приватного життя. При цьому, зустріч із клієнтом та надання консультації має організаційний характер, є складовою підготовки матеріалів та за своєю суттю не може бути віднесена до правової допомоги як окрема послуга.

До того ж, в матеріалах справи немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалось надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, надані Позивачем докази, судова колегія вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони за вищенаведених підстав, тому колегія суддів при розподілі судових витрат не вбачає підстав до покладення на Відповідачів всю заявлену Позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо прохання Позивача розподілити витрати на правничу допомогу солідарно зі всіх Відповідачів, колегія суддів бере до увагу, що відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачене, суд здійснює такий розподіл відповідно до вимог, зокрема, статей 129, 126 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір".

Такий же висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №903/135/23 (903/148/23), від 20.02.2024 у справі №922/2200/23, від 16.01.2024 у справі №903/87/23, від 21.12.2021 у справі №910/15496/20, від 14.09.2021 у справі №914/159/13, а також і у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №903/135/23 (903/134/23).

Оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрито за апеляційною скаргою Відповідача 2, правову позицію в апеляційній інстанції було підтримано лише Відповідачем 1, тому витрати Позивача в суді апеляційної інстанції не можуть бути покладені на Відповідача 3, оскільки останній не висловлював позицію з підтримки доводів апеляційної скарги та незгоди з рішенням суду першої інстанції.

Враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю перегляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів відповідно до ст.129 ГПК України дійшла висновку про часткове відшкодування за рахунок Відповідача 1 та Відповідача 2 витрат Позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн., решта витрат відноситься на рахунок Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 124, 129, 221, 244, 281 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікінг-Авто” про прийняття додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в частині відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн, понесених в суді апеляційної інстанції у справі № 922/4571/25– задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5; код ЄДРПОУ: 38157940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг-Авто» (62002, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Краснокутськ, вул. Шевченка, 109/1; код ЄДРПОУ: 35659127) 7500,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Акціонерного товариства «Восток» (62203, Харківська обл., Золочівський р-н, смт Золочів, вул. Привокзальна, 4;3 код ЄДРПОУ: 03115169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг-Авто» (62002, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Краснокутськ, вул. Шевченка, 109/1; код ЄДРПОУ: 35659127) 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 04.09.2026

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков