Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №922/970/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/970/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

та представників сторін:

позивача – П.З. Ущук (в режимі відеоконференції);

відповідача – В.В. Спасибо (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" (вх.№1658Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 (суддя Ольшанченко В.І., повний текст складено 15.07.2026) у справі №922/970/26

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Киів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" м. Харків,

про стягнення 92166,37 грн,

ВСТАНОВИВ

Акціонерне товариство "Українська залізниця" через підсистему "Електронний суд" надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" (61033, Харківська обл., місто Харків, вул. Шевченка, буд. 317; Код ЄДРПОУ: 41432261) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150) штрафні санкції за договором №ПК/МТЗ/23424/Ю від 05.07.2023 у розмірі 98166,37 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ: 40075815, місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ПК/МТЗ/23424/Ю від 05.07.2023 щодо поставки товару неналежної якості.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/970/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафні санкції за договором №ПК/МТЗ/23424/Ю від 05.07.2023 у сумі 92166,37 грн та судовий збір у сумі 2662,40 грн.

До Східного апеляційного господарського суду 31.07.2026 в системі "Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" надійшла апеляційна скарга, в якій просить суд:

1. Відкрити апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою.

2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі № 922/970/26 у повному обсязі.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства “Українська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АТОР КОНСАЛТІНГ” про стягнення 92 166,37 грн відмовити повністю.

4. Стягнути з Позивача на користь Апелянта судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Дослідити та надати оцінку відзиву Відповідача від 10.04.2026, письмовим поясненням від 29.04.2026 та 22.05.2026, а також процесуальним підставам прийняття доказів Позивача від 15.05.2026 і 22.05.2026.

6. Забезпечити участь представника Апелянта в судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 справу №922/970/26 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/970/26. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/970/26. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом. Призначено справу до розгляду на "02" вересня 2026 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи. Задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" адвоката Спасибо Валентина Валентиновича про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/970/26 в режимі відеоконференції.

Від представника акціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Ущука Павла Зіновійовича через підсистему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8865 від 11.08.2026), в якому він зазначає, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атор консалтінг» вважає такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що відмова судом першої інстанції про участь учасників сторін у судовому засіданні в режимі відеоконференції не призвело до порушення прав та інтересів сторін, в т.ч. Відповідача. Так, під час проведення Господарським судом Харківської області судових засідань у справі №922/970/26 активну участь брав інший представник відповідача – Дудін Д.Є., про що свідчать матеріали справи, зокрема ухвала суду від 27.05.2026. Вважає, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про позбавлення можливості реалізувати процесуальні права та порушення принципів процесуальної справедливості, які побавили відповідача права на захист та права бути почутим – не відповідає дійсним обставинам справи.

Зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів відповідача про те, що подання Позивачем таких додаткових пояснень призвело до неправильного вирішення справи. В той же час, Позивач вважає, що подання Позивачем додаткових підтвердних документів сприяє здійсненню справедливому та неупередженому вирішенню судом господарського спору, що відповідає вимогам статті 2 ГПК України

Посилається на те, що гарантійний строк експлуатації спливає 30.11.2026 (2 роки з дати 29.11.2024). Позивачем саме в межах 2 річного гарантійного строку було виявлено недолік товару – 17.12.2025, про що було складено Акт про приховані недоліки №2 від 17.12.2025.

11.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/970/26.

Від представника акціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Ущука Павла Зіновійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№8832 від 10.08.2026), яке задоволено ухвалою суду від 12.08.2026.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Атор консалтінг» адвоката Спасибо Валентина Валентиновича через підсистему Електронний суд надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№9133 від 20.08.2026), в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції не є формальними. Вони безпосередньо визначили результат справи: Відповідача фактично позбавили участі у справі в особі його адвоката, який супроводжує саме даний спір і обізнаний в усіх матеріалах справи; своєчасний відзив та основні письмові пояснення без жодної правової підстави усунуто з процесу; в пряме порушення норм ГПК України Позивачу дозволено після відкриття провадження доповнити доказову базу документами, яких не вистачало для доведення ключового факту; рішення побудовано на тезі про неспростування позову, хоча заперечення були подані, але не прийняті самим судом; істотні доводи та суперечності доказів залишилися без мотивованої відповіді.

В судове засідання 02.09.2026 з`явились представники позивача та відповідача в режимі відеоконференції.

Представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2023 Акціонерне товариство “Українська залізниця” (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “АТОР КОНСАЛТИНГ” (постачальник) уклали договір №ПК/МТЗ/23424/Ю про закупівлю матеріально-технічних ресурсів (далі – договір), за яким постачальник взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації №1 (додаток 1) до договору, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Найменування товару ДК 021:2015: 34630000-2 за п 1.2 договору — частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (ящики, пульти до системи кондиціювання) (далі – товар). Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації №1 (Додаток 1) до цього договору (п. 1.3 договору).

Сторони 19.07.2023 уклали додаткову угоду №1 до договору про зменшення ціни договору.

Відповідно до специфікації №1 (додаток 1) до договору ціна за одиницю товару №1 “ящик високовольтний (ЯВ)” становить 357234,00 грн з ПДВ.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації №1 (додаток 1) до цього договору.

Підтвердження якості та відповідності товару з боку постачальника є такі документи: паспорт, декларація про відповідність, які надаються покупцю разом з товаром (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.3 договору постачальник гарантує якість товару, що постачається протягом: Гарантійного строку експлуатації 24 (двадцять чотири) місяці з дня введення в експлуатацію. Гарантійного строку зберігання 12 (дванадцять) місяців з дати виготовлення. Гарантійні строки експлуатації та зберігання на товар встановлюються в будь-якому випадку не меншими, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником.

При виявленні виробничих дефектів у гарантійні строки експлуатації та зберігання, виклик представника постачальника для складання двостороннього акта є обов`язковим (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору повідомлення про виклик представника постачальника направляється в один із способів передбачених п. 4.5 цього договору.

Постачальник зобов`язуються за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар (п. 2.7 договору).

Пунктом 2.8 договору визначено, що строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації та зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання відповідного акта.

Згідно з п. 2.11 договору приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред`являти постачальнику претензії у зв`язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання.

На виконання умов договору постачальник поставив товар, що свідчить видаткова накладна №77 від 15.11.2023.

У гарантійний період експлуатації товар вийшов з ладу, про що було складено акт про приховані недоліки продукції №2 від 17.12.2025 (далі – акт про недоліки), відповідно до якого:

Гарантійний строк експлуатації – 24 місяці з дня введення продукції в експлуатацію.

Дата отримання продукції – 15.11.2023 (видаткова накладна №77 від 15.11.2023).

Дата введення в експлуатацію – 29.11.2024.

Відповідно до акту №2 від 01.08.2024, складеного в умовах ПКВЧД-1 Київ-Пасажирський, яким встановлено, що на вагоні №035-14593 після КВР, представниками ТОВ “НВО “А.Т.О.Р.” виконані пусконалагоджувальні роботи товару.

Дата виявлення прихованого недоліку – 17.12.2025. Постачальник – ТОВ “АТОР КОНСАЛТИНГ”, 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 317.

Виробник – ТОВ “НВО “А.Т.О.Р.”, 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 317.

Опис прихованого недоліку на вагоні №04514592 під час експлуатації у складі пасажирського поїзда у високовольтному ящику АТОP.667511.002, №83 вийшов з ладу високовольтний контактор К2. Контактор К2 має сліди термічного впливу та кіптяви на дугогасильній камері

Виробничий підрозділ філії “Пасажирська компанія” АТ “Укрзалізниця” листом від 17.12.2025 №ПКВЧД-11 Дніпро-02/352н повідомив виробника про вихід з ладу ЯВ та прохання забезпечити участь уповноваженого представника у комісійному огляді вагону з подальшим вирішенням питання усунення вказаного недоліку.

У відповіді на цей лист виробник листом №182 від 22.12.2025 повідомив про те, що в результаті вивчення фотоматеріалів був зроблений висновок щодо непрацездатності контактора. Контактор буде замінений на новий. Присутність його фахівців у комісійному огляді вважає недоцільною.

Філія АТ “Укрзалізниця” листами від 22.12.2025 №ПКВЧД-11 Дніпро-02/361н та №ПКВЧД-11 Дніпро-03/1513н повідомила постачальника про наявні недоліки та забезпечення участі уповноваженого представника для вирішення питання по поставленому товару та складання акту про фактичну якість і комплектність продукції. 26.12.2025 №766 складено акт про фактичну якість і комплектність продукції, який передбачений п. 2.4 договору.

Філія АТ “Укрзалізниця” листами від 22.12.2025 №ПКВЧД-11 Дніпро-02/361н та №ПКВЧД-11 Дніпро-03/1513н повідомила постачальника про те, що 23.01.2026 спливають 20 робочих днів на усунення недоліків або заміни неякісного товару в межах гарантійних строків експлуатації та вимагала терміново вжити заходів щодо усунення недоліку або заміни контактору К2.

Позивач зазначає, що постачальник відповідей на листи Філії АТ “Укрзалізниця” не надавав. Недоліки постачальником не усунені.

Згідно з п. 9.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України.

Відповідно до п. 9.3.2 договору за поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного сортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту.

При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, визначених п. 2.8 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Відтак, наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач заперечував проти позовних вимог та зазначив про те, що позивачем не доведено факт виявлення недоліків протягом гарантійного строку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Суд зазначив, що відповідач не спростував доводи позивача, не надав господарському суду доказів усунення недоліків товару або сплати штрафних санкцій.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З матеріалів справи вбачається, що АТ "Українська залізниця" через підсистему "Електронний суд" подало Господарському суду Харківської області позовну заяву до ТОВ "Атор консалтінг" про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою від 30.03.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначив в судовому засіданні на 20.04.2026 о 15:00 год, у яке викликав представників сторін. Явку уповноважених представників учасників справи у призначене судове засідання визнано обов`язковою.

Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання Господарському суду Харківської області: відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всіх письмових та електронних доказів, висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову; витягу державного реєстратора з ЄДР станом на час розгляду справи.

А також встановив учасникам справи строк до 20.04.2026 на подання Господарському суду Харківської області заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідач 10.04.2026, тобто в межах встановленого судом строку на подання відзиву, подав через підсистему "Електронний суд" відзив на позовну заяву.

Проте, суд першої інстанції протокольною ухвалою від 20.04.2026 залишив без розгляду відзив на позов. Суд зазначив, що, керуючись ч. 2 ст. 118 ГПК України, постановивши рішення про залишення без розгляду відзиву на позов про стягнення 92166,37 грн, після чого допущено порушення п. 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС та п. 12 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС, а саме: для подання відзиву відповідач обрано шаблон заяви.

Колегія суддів зазначає, що поданий відповідачем 10.04.2026 через підсистему "Електронний суд" документ як за формою, так і за змістом є саме відзивом на позов. У ньому вказано, що це саме «Відзив на позов про стягнення 92 166.37 грн». Справа №922/970/26.

Обґрунтування суду першої інстанції про залишення без розгляду відзиву на позов є проявом надмірного формалізму.

Крім того, такі процесуальні дії суду очевидним чином порушують принципи рівності сторін і змагальності, а також повністю нівелюють усі стадії судового розгляду.

Відтак, слушним є доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції позбавлено його права на подання відзиву на позов.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставне позбавлення відповідача можливості брати участь у судових засіданнях через представника в режимі відеоконференції.

10.04.2026 відповідач своєчасно подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Ухвалою від 14.04.2026 суд відмовив у його задоволенні. Ухвала мотивована тим, що ухвалою суду від 30.03.2026 Господарський суд Харківської області викликав учасників справи у судове засідання для участі в судовому розгляді справи на 20.04.2026 о 15:00 год та явку їх уповноважених представників визнав обов`язковою.

Відповідач зазначив, що надалі суд систематично викликав представників сторін до приміщення суду та фактично поставив можливість реалізації права відповідача на професійну правничу допомогу в залежність від особистого прибуття єдиного адвоката до м. Харкова.

Відповідач звертає увагу, що присутній судових засіданнях представник відповідача Д.Є. Дудін, який за фахом не є юристом, абсолютно не знається в особливостях розгляду господарських справ, не може об`єктивно оцінювати хід процесу та своєчасно реагувати на ті чи інші дії, заяви чи клопотання іншої сторони. Натомість єдиний адвокат, який знав всі обставини справи, який мав можливість ефективно захищати інтереси Відповідача, не мав можливості безпосередньо приймати участь в судових засіданнях, про що суд першої інстанції був повідомлений завчасно.

Судом першої інстанції не обґрунтовано які саме пояснення потребували фізичної присутності представника, чому їх неможливо було надати в режимі відеоконференції, які докази потребували особистого огляду за участю представника або чому застосування технічних засобів було неможливим. Спір є господарським, ґрунтується переважно на письмових доказах, а особа адвоката та його повноваження могли бути перевірені засобами ЄСІТС.

Колегія суддів зазначає, що незабезпечення місцевим господарським судом участі представника товариства в режимі відеоконференції без вагомих на те підстав призвело до незабезпечення можливості стороні реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним із ключових принципів процесуальної справедливості.

Також, суд першої інстанції в ухвалі від 14.04.2026 звернув увагу відповідача на те, що господарське процесуальне законодавство не передбачає можливості постановлення ухвали про участь учасника справи в усіх наступних засіданнях, що відбуватимуться у справі, в режимі відеоконференції. Така ухвала постановляється судом у кожному випадку окремо на підставі відповідної заяви учасника судового процесу, з дотриманням вимог та строків, передбачених статтею 197 ГПК України, а також з урахуванням наявності технічної можливості та зайнятості відповідного суду. До того ж, призначаючи дату та час наступного засідання, суд має враховувати пропозиції присутніх представників учасників справи, які можуть не збігатися з часом, у який суд може призначити проведення відеоконференції, або з вільним часом самого заявника.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що процесуальне законодавство не містить приписів, які б унеможливлювали звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції (що й було зроблено товариством у цій справі) або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі «Беллє проти Франції»). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах «Волчлі проти Франції», ТзОВ «Фріда» проти України»).

Конституційне право на участь у судовому розгляді не може бути формальним.

Колегія суддів наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Згідно зі статтею 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Таким чином, унеможливлення реалізації відповідачем більшості процесуальних прав очевидно є порушенням його «права бути почутим».

За таких обставин, судова колегія констатує, що доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження в цій частині.

Враховуючи наведені процесуальні порушення суду першої інстанції, з метою забезпечення засад господарського судочинства, колегія суддів вважає за необхідне дослідити всі пояснення, подані сторонами до суду першої інстанції.

Щодо суті позовних вимог колегія суддів зазначає про таке.

Спірні правовідносини виникли з договору поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Пунктом першим частини першої статті 708 ЦК України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

Позивач зазначає, що відповідач у встановлений п. 2.8 договору строк не усунув недоліки товару, які виникли під час гарантійного строку його експлуатації.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач на підставі вищевказаних норм та п. 9.3.2 договору позивач нарахував відповідачу за порушення зобов`язання за договором №ПК/МТЗ/23424/Ю від 05.07.2023 штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, що становить 71446,80 грн (357234,00 грн (ціна за один товар (ЯВ - АТОР.667511.002, №83) х 20/100) та пеню у розмірі 0,1% вартості послуг за кожний день прострочення, що становить 20719,57 грн (357234,00 грн х 0,1/100 х 58 календарні дні: з 24.01.2026 (перший день після спливу 20-денного строку для на усунення недоліків) до 23.03.2026 (до дня підписання подання цієї позовної заяви).

Відповідно до пункту 2.3 укладеного між сторонами Договору гарантійний строк експлуатації становить 24 місяці з дня введення товару в експлуатацію.

Позивач надав копію Паспорту на виріб «Ящик високовольтний (ЯВ) АТОР.667511.002 (з комплекту електроустаткування ЕВ-32 ТУ У 27.1-38381956-002:2020)» (далі в тексті цього документу скорочено іменується «Паспорт»). На сторінці 5 Паспорту « 3. Гарантії виробника вказане наступне: 3.1. Гарантійний термін експлуатації - 24 місяців з дня введення продукції в експлуатацію. 3.2. Гарантійний термін зберігання 12 місяців з моменту виготовлення продукції». Також звертаємо увагу Суду на зміст пункту 1.6 Договору, а саме: « 1.6. ПОСТАЧАЛЬНИК гарантує, що ТОВАР є новим, таким, що не перебував у використанні, терміни та умови його зберігання не порушені .»

Позивач зазначає, що приховані недоліки виявлені протягом гарантійного строку експлуатації - 24 місяці з дня введення товару в експлуатацію. Стверджує, що Товар був введений в експлуатацію 29.11.2024. І саме від цієї дати, на думку Позивача, має обчислюватися гарантійний строк тривалістю 24 місяці.

Натомість відповідач наполягає, що позивач не довів факт виявлення недоліків протягом цього гарантійного строку, а саме не довів, що датою введення в експлуатацію є саме 29.11.2024.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що вони не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт введення Товару в експлуатацію саме у зазначену дату.

Дата 29.11.2024 введення в експлуатації вказана лише в Акті №2 про приховані недоліки складеному 17.12.2025.

При цьому цей Акт від 17.12.2025 не є документом про введення Товару до експлуатацію.

Як зазначалось вище, 15.11.2023 на виконання умов Договору Відповідач поставив, а Позивач – прийняв Товар, що підтверджується видатковою накладною №77 від 15.11.2023р. Тобто, матеріалами справи доведено, що Товар був виготовлений 15.11.2023 (Паспорт на виріб) і в цей же день був переданий Позивачеві.

Отже, від цієї дати мають відліковуватися:

-строк зберігання - позивач стверджує, що він ввів Товар до експлуатації 29.11.2024р. Але у будь-якому випадку строк зберігання сплинув 16.11.2024.

-строк експлуатації. Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням відповідача, що позивач не довів належними доказами, що він ввів Товар до експлуатації 29.11.2024.

Таким чином, вважаючи недоведеною дату 29.11.2024, позивач міг ввести Товар в експлуатації і наступного дня з моменту поставки.

На підтвердження введення в експлуатацію позивачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції також надано «Повідомлення про приймання вагонів з ремонту від 28.11.2024 за формою ЛВУ-36».

Цей документ складений 28.11.2024, тобто за день «до введення в експлуатацію 29.11.2024», і цей позивачем не надано пояснень як він може підтвердити факти чи події, які, за ствердженням самого позивача, нібито відбувались на наступний день (29.11.2024).

Крім того, позивач не послався на жодну норму Інструкції, затвердженої Наказом Укрзалізниці від 23.07.2004 № 593-ЦЗ, яка стверджувала б, що Повідомлення за формою ЛВУ-36 є документом, який фіксує факт введення того чи іншого основного засобу до експлуатації.

Відтак, форма ЛВУ-23 може підтверджувати лише факт зняття вагона з обліку несправних, однак не може підтверджувати факт прийняття цього вагону до експлуатації .

Крім того, в Акті про приховані недоліки від 17.12.2025 вказаний вагон №04514592.

У Повідомлення про приймання вагонів з ремонту від 28.11.2024 вказано інший номер вагону №035-14593.

Позивач також надав Акту №2 від 01.08.2024, складений в умовах ПКВЧД-1 Київ-Пасажирський, яким встановлено, що на вагоні №035-14593 після КВР, представниками ТОВ “НВО “А.Т.О.Р.” виконані пусконалагоджувальні роботи товару.

По-перше, колегія суддів також звертає увагу на відмінність номеру вагону.

По-друге, позивачем не наведено, яким чином цей Акт від 01.08.2024 може підтверджувати дату введення 29.11.2024, а така позицію позивача з посиланням на різні дати є суперечливою.

З огляду на наведене, колегія суддів констатує недоведеність дати введення в експлуатацію спірного товару саме 29.11.2024 та обов`язку відповідача замінити товар в межах гарантійного строку і, як наслідок, прострочення цього обов`язку, що виключає можливість задоволення позову.

Посилання позивача та суду першої інстанції на Лист ТОВ «НВО «А.Т.О.Р.» №182 від 22.12.2025 не може також свідчити про наявність у відповідача обов`язку замінити товар, оскільки ТОВ «НВО «А.Т.О.Р.» не є стороною договору №ПК/МТЗ/23424/Ю від 05.07.2023, а є виробником Товару, натомість стороною договору є відповідач – ТОВ "Атор консалтінг".

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вимог та заперечень сторін, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій є необґрунтованими, а рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 3, 4 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/970/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5. Код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атор консалтінг" (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 317. Код ЄДРПОУ 41432261) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги сумі 3993,60 грн.

Видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 07.09.2026.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя О.В. Плахов