Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №922/723/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/723/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - фізичної особи – підприємця Василевського Віктора Яковича (вх.№1148Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2026 у справі №922/723/26 (повний текст рішення складено та підписано 07.05.2026 суддею Жиляєвим Є.М. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м. Харків,

до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, російська федерація, м. москва

про стягнення 373758,04 євро (що еквівалентно 18999653,58 грн),-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь реальні збитки, заподіяні внаслідок військової агресії російської федерації проти України у розмірі 210147,04 євро, що еквівалентно 10682635,64 грн, а також збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 163611,00 євро, що еквівалентно 8317017,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України виникла сукупність обставин, які є незалежними від волі позивача, які стали причиною понесення ним збитків на заявлену суму, а саме:

- реальних збитків у вигляді економічних втрат внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від фінансового активу позивача- стягнутої рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі № 922/219/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича дебіторської заборгованості з повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем за договором поставки від 04.02.2022 № 2022/041-КG в розмірі 137925,26 Євро (еквівалентно 5442142,58 грн) та 275,3 Євро (еквівалентно 10884,29 грн) неустойки за недопоставку товару, яке набрало законної сили 15.05.2024 та на виконання якого 20.05.2024 Господарським судом Харківської області видано наказ;

- неотриманого доходу за договором поставки від 31.01.2022 №31/01-22, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІ-ГОЛД», через неможливість його виконання позивачем внаслідок непоставки контрагентом за договором поставки від 04.02.2022 № 2022/041-КG- Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» сировини (плити МДФ) на загальну суму 137649,96 Євро, необхідної для виготовлення та поставки продукції за договором від 31.01.2022 №31/01-22 –Дверного блоку у складі :Полотно дверне ПВХ ТМ Premium Dekor 2000x700x40mm C 067 G білий silk matt; Погонаж ПВХ Premium Dekor ТЕЛЕСКОП заріз 45 Д/40х700 (короб Г-подібний 2035х100х32 мм з ущільнювачем ,лиштва 2200х70х45мм), у кількості 15335 шт.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.04.2026 у справі №922/723/26 у позові відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано недоведеністю наявності складу цивільного правопорушення, який є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження наявності протиправної поведінки і вини відповідача та доказів понесення позивачем реальних збитків внаслідок невиконання ТОВ "Кроношпан Калуга" договору поставки від 04.02.2022 №2022/041-КG у розмірі 210147,04 Євро, а на підтвердження упущеної вигоди у вигляді неодержаного ним доходу за договором поставки від 31.01.2022 №31/01-22, укладеним позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІ-ГОЛД», який, за його твердженням, він повинен був отримати за результатом виконання договірних зобов`язань з контрагентом - ТОВ "Кроношпан Калуга" за договором поставки від 04.02.2022 №2022/041-КG позивачем також не надано обґрунтованого та документально підтвердженого розрахунку про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, доказів вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів та не наведено жодних обґрунтувань, чому саме із ТОВ “Кроношпан Калуга" було укладено договір поставки і позивач очікував у подальшому бажаний товар, а не із будь-яким іншим постачальником аналогічного товару.Також суд зазначив про врахування ним того, що неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроношпан Калуга" умов договору поставки № 2022/041-КG від 04.02.2022 вже було предметом судового розгляду, за наслідками якого Господарським судом Харківської області 11.04.2024 по справі №922/219/23 було ухвалено відповідне судове рішення, у той час як до позовної заяви позивачем не надано жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій щодо виконання вищевказаного рішення, а тому на підставі наданих позивачем доказів неможливо дійти висновку про розумний рівень впевненості в отриманні позивачем доходів, про відшкодування яких заявлено у даній справі.

Позивач - фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на безпідставність висновку суду першої інстанції щодо недоведення позивачем заподіяння йому реальних збитків в сумі 210147,04 Євро внаслідок протиправної поведінки відповідача та реальної можливості отримання прибутку в сумі 163611 Євро, заявленого в якості упущеної вигоди, оскільки судом залишено поза увагою та не наведено належного обґрунтування причин неприйняття чи відхилення наданих позивачем належних та допустимих доказів, якими доведено, що він є власником дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» за договором поставки від 04.02.2022 2022/041-КG, яка підтверджена рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі № 922/219/23, і виникнення вказаної заборгованості саме внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали у збройній агресії проти України, що в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, за своєю суттю є протиправними діями, внаслідок яких створилсь сукупність загальновідомих обставин, які незалежно від волі позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» повністю унеможливили виконання останнім своїх зобов`язань з поставки товару за вказаним Договором, а саме: закриття пропуску деяких пунктів через державний кордон та пунктів контролю, припинення залізничного сполучення між Україною та російською федерацією, заборона ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації, встановлення кримінальної відповідальності з провадження господарської діяльності у взаємодії з державою агресором (Росією).

Також відповідач вказує на залишення судом першої інстанції поза увагою та без надання жодної правової оцінки обставинам, які свідчать про фактичну втрату позивачем фінансового активу-дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» за договором поставки від 04.02.2022 2022/041-КG, стягнутої рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі № 922/219/23, через неможливість її реального погашення ні на теперішній час, ні в осяжному майбутньому, окільки:

- станом на теперішній час погашення даної дебіторської заборгованості за рахунок поставки товару виключається;

- виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі № 922/219/23 у примусовому порядку наразі неможливо, так як Україна офіційно денонсувала (розірвала) Угоду про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчинену в м. Києві 20.03.1992 та ратифіковану Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-ХІІ, якою було врегульовано порядок виконання на території російської федерації судових рішень, що прийняті судовими органами на території України;

- будь-яке офіційне листування, направлення доручень чи виконаних документів між судовими та виконавчими органами України та росії повністю заблоковане та заборонене, що підтверджується листом Міністерства юстиції України» щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» від 21.03.2022№ 25814/12.1.1/32-22, яким з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосуваня міжнародних договорів державами у період війського конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права;

- відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються; вказані обставини свідчать про неможливість направлення на територію російської федерації будь-яких документів, з метою їх примусового виконання;

- станом на 2023 -2025 роки, ТОВ «Кроношпан Калуга» (і пов`язані з ним російські структури, такі як «Ультра Декор Рус» ) було відокремлено від міжнародної групи Kronospan, а тому майно, що безпосередньо належить ТОВ «Кроношпан Калуга» на території інших держав відсутнє, що підтверджується загальновідомою інформацією, розміщеною на сайті з посиланням https: //kronospan.com/de_BE/company/news/viev/ kronospan-confirms-the-separations-of-its business-in-russia-81/;

- згідно з указом президента російської федерації «Про тимчасовий порядок виконання зобов`язань перед деякими іноземними кредиторами» від 05.03.2022 № 95 фактично заблоковано можливість отримання коштів кредиторами з «недружніх країн»; відповідно до розпорядження уряду російської федерації від 05.03.2022 № 430 Україну включено до переліку держав та територій, що здійснюють відносно російської федерації, російських юридичних та фізичних осіб недружні дії.

Разом з цим позивач зазначив про те, що, посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на ненадання позивачем доказів вчинення будь-яких дій щодо виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі № 922/219/23 суперечить наведеному в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі від 09.03.2026 висновку, а саме: 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022)

Зазначене, за твердженням позивача, свідчить про застосування до позивача завідомо недосяжного стандарту доказування, оскільки, розуміючи, що можливість надання доказів вчинення позивачем будь-яких дій щодо виконання зазначеного судового рішення апріорі виключається, суд покладає даний висновок в обґрунтування оскаржуваного рішення, як підставу для відмови в позові.

Крім цього позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки наданому позивачем Звіту суб`єкта оціночної діяльності від 30.09.2025 про оцінку збитків економічних витрат ФОП Василевського В. Я. , що становлять реальні збитки внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ “Кроношпан Калуга” по договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період з лютого 2022 року по 30.09.2025, зазначивши при цьому в рішенні про те, що цей Звіт не є обов`язковим доказом для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь встановленої сили, а також про врахування судом того, що у даному випадку не йдеться про знищення або пошкодження майна позивача,залишивши дані твердження без висновку.

При цьому позивач стверджує, що вказаний Звіт є належним та допустимим доказом в обґрунтування розміру заявлених до відшкодування збитків, враховуючи те, що його складено відповідно до положень Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326,та Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв?язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 для розгляду справи № 922/723/26 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича (вх.№1148Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2026 у справі №922/723/26 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 01.07.2026 о 12 год 30 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026, у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи № 922/723/26 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.08.2026 о 10:00 год.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.

При цьому з приводу повідомлення відповідача колегія суддів зазначає таке.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

За зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану” №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, Міністерство просить не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції росії і білорусі на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, та у галузі міжнародного приватного права, крім випадків передачі судам чи громадянам на території України документів, одержаних за результатами виконання запитів, доручень і клопотань.

Відповідно до ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

У зв`язку із порушенням рф цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, широкомасштабною збройною агресією рф проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та рф від 14.02.1992. Діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до сторони відповідача дипломатичними каналами не є можливим.

12.01.2023 Верховна Рада України прийняла Закон України “Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності”, яким Верховна Рада України, керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України”, постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66), який набрав чинності 05.02.2023.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про неможливість звернення із судовим дорученням для вручення відповідачу судових документів у даній справі в порядку статті 367 ГПК України.

Водночас, відповідно до ст. 122 ГПК України у справах про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, та про визнання торговельної марки (знака для товарів і послуг) добре відомою підлягають оприлюдненню судом на офіційному веб-порталі судової влади України ухвала про відкриття провадження у справі та інформація про відкладення розгляду справи або оголошення перерви в засіданні. Ухвала про відкриття провадження у справах, зазначених в частині першій цієї статті, повинна бути оприлюднена протягом двох днів з дня її постановлення, але не пізніш як за двадцять календарних днів до дня проведення підготовчого засідання. Інформація про оголошення перерви в засіданні оприлюднюється протягом двох днів з дня такого оголошення, але не пізніш як за п`ять днів до наступного судового засідання. Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, оприлюднюються на офіційному веб-порталі судової влади України із зазначенням дати оприлюднення, номера справи, найменування та адреси суду, ціни позову, найменування (імені) позивача, його місцезнаходження та ідентифікаційного коду (для юридичних осіб), найменування (імен) інших учасників справи. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Відтак, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалося шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Крім того, позивачем надані докази направлення поштою копій ухвал Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 про відкриття провадження у справі та від 02.07.2025 про оголошення перерви, з їх нотаріально посвідченим перекладом на російську мову, до посольства рф в Словацькій республіці (Поштовий конверт, фіскальний чек, а також трек номер RA 6119 1064 4 UA, за яким поштове відправлення не вручено 17.08.2025 з причин відсутності адресата під час доставки).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи наявні докази здійснення всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходичи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2022 між позивачем -фізичною особою-підприємцем Василевським Віктором Яковичем, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІ-ГОЛД», як покупцем, укладено договір поставки № 31/01-22 (далі Договір поставки № 31/01-22), згідно з предметом якого (п. 1.1.) постачальник у відповідності до умов цього Договору, під замовлення покупця зобов`язується виготовити та передати у власність покупця продукцію будівельного призначення (Товар), асортимент, кількість та ціна якої визначена у видаткових накладних, що надані постачальником та є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

31.01.2022 фізична особою-підприємець Василевський Віктор Якович та Товариство з обмеженою відповідальністю «НАВІ-ГОЛД» у відповідності до умов зазначеного Договору підписали Специфікацію до нього (Додаток № 1 до Договору) із скріпленням підписів сторін їх печатками, згідно з якою узгодили найменування, кількість, одиницю виміру та ціну Товару з ПДВ, а саме: Дверний блок у комплекті, що складається з Полотна дверного ПВХ ТМ Premium Dekor 2000x700x40mm C 067 G білий silk matt та Погонажу ПВХ Premium Dekor ТЕЛЕСКОП заріз 45 Д/40х700 (короб Г-подібний 2035х100х32 мм з ущільнювачем, лиштва 2200х70х45мм у кількості- 15335 шт, ціна одиниці з ПДВ 4989,10 грн,загальна вартість Товару 76507848,50 грн,у тому числі ПДВ 12 751308,08 грн.

У Специфікації сторонами Договору узгоджено, що весь обсяг Товару за нею має бути поставлений у строк до 30.06.2022, а обов`язковою умовою покупця є виготовлення Товару з плити МДФ виробника-ТОВ «Кроношпан Калуга» (росія, Калужська область, Людиновський район, місто Людиново).

04.02.2022 між фізичною особою-підприємцем Василевським Віктором Яковичем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кроношпан Калуга”, як постачальником, укладено договір поставки №2022/041-KG (далі – Договір поставки №2022/041-KG), згідно з предметом якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар згідно з умовами, визначеними Договором поставки ( п. 1.1.).

Згідно з п. 2.3. Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA склад постачальника, СРТ склад покупця/інше пойменоване місце призначення або DAP пойменоване місце призначення, якщо інше прямо не узгоджено сторонами.Адреса склада постачальника та/або адреса доставки зазначаються у підтвердженні замовлення.

Згідно з п. 3.1. Договору ціни на Товар зазначаються у Протоколі узгодженя цін, який є невід`ємною частиною цього Договору та узгоджуються в Євро.Валюта платежу-Євро.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості замовленого Товару, якщо інше не узгоджено сторонами

Дата передплати підлягає узгодженню із постачальником.

Постачальник та покупець погодили ціну, Товар та строк поставки, що підтверджено підписаним та скріпленим печатками сторін Договору Протоколом узгодження цін(додаток № 1 до Договору) , а також виставленими Постачальником рахунками:

1. Рахунок № 101365 від 09.2022 на суму 26 748.54 Євро,бажаний строк поставки 14.02.2022;

2. Рахунок № 101367 від 09.02.2022 на суму 26 257,28 Євро,бажаний строк поставки 14.02.2022;

3. Рахунок № 101368 від 09.02.2022 на суму 28 050,96 Євро, бажаний строк поставки 28.02.2022;

4. Рахунок № 101369 від 09.02.2022 на суму 28 050,96 Євро, бажаний строк поставки 28.02.2022;

5. Рахунок № 101370 від 09.02.2022 на суму 28 050,96 Євро, бажаний строк поставки 28.02.2022;

6. Рахунок № 101446 від 10.02.2022 р. на суму 26 748,54 Євро, бажаний строк поставки 28.02.2022;

7. Рахунок № 101447 від 10.02.2022 р. на суму 26 748,54 Євро, бажаний строк поставки 28.02.2022;

8. Рахунок № 101448 від 10.02.2022 р на суму 26 748,54 Євро, бажаний строк поставки 28.02.2022.

Загальну сума поставки за вказаними рахунками становить 217 404,32 Євро.

У розділі ІІ Протоколу узгодження цін сторони Договору поставки №2022/041-KG також погодили умови поставки Товару згідно з офіційними Правилами тлумачення торговельних

термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010, а саме: DAP-Красний Хутор (до кордону рф-Україна).

Товар підлягає експорту з російської федерації на територію України.

Покупець взяті на себе зобов`язання виконав та оплатив замовлений товар, згідно з рахунками,здійснивши передплату 100% вартості Товару, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме від 10.02.2022 № 10 на суму 137 158,70 Євро та від 11.02.2022 № 11 на суму 80 245,62 Євро.

Отже, було замовлено і зроблено передоплату за Товар на суму 217404,32 Євро.

Проте, ТОВ «Кроношпан Калуга» частково поставило товар за Договором поставки №2022/041-KG, а саме плиту МДФ, що підтверджується грузовими митними деклараціями у відповідності до курсу Євро до гривні станом на 23.02.2022 року:

1.Митна декларація UА807170/2022/010265 - на суму 880131,29 грн, за курсом НБУ на 23.02.2022 р. в еквіваленті 26748,54 Євро.

2.Митна декларація UА807170/2022/010118 - на суму 863966,92 грн, за курсом НБУ на 23.02.2022 р. в еквіваленті 26257,28 Євро.

3.Митна декларація UА807170/2022/010270 - на суму 880131,29 грн, за курсом НБУ на 23.02.2022 р. в еквіваленті 26748,54 Євро.

Загалом було поставлено Товару на суму 79754,36 Євро.

Таким чином ТОВ «Кроношпан Калуга» недопоставило позивачеві замовлений товар за Договором поставки №2022/041-KG. -плиту МДФ товщиною 22,00 мм, у кількості 2 088 шт., що складає 237,720 м3 та плиту МДФ товщиною 10,00 мм, у кількості 2 912 шт., що складає 150,696 м3 на загальну суму 137 649,96 Євро.

Загальновідомими є обставини, що 24.02.2022 о 5 ранку розпочався відкритий воєнний напад Російської Федерації, який виразився в тому, що збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації, здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та цивільних об`єктів.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Пізніше відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженими Законами України, воєнний стан продовжувався і триває досі.

Також загальновідомим є той факт, що АТ «Укрзалізниця» повністю припинила будь-яке залізничне сполучення та співпрацю з російською федерацією з перших хвилин повномасштабного втргнення 24.02.2022.Усі прямі пасажирські та вантажні рейси скасовано, а залізничні вузли на кордоні- зруйновано для унеможливлення перекидання важкої техніки.

26.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», яким постановлено, що у зв`язку із військовою агресією з боку рф та введенням воєнного стану на території України тимчасово закрити з 00 год 00 хв. 28.02.2022 пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю за переліком, згідно з додатком.

До вказаного Переліку включено пункт пропуску «Козача лопань», Харківська область, Дергачівський район, через який мав бути поставлений товар ТОВ «Кроношпан Калуга» за Договором №2022/041-KG.

Листом від 01.03.2022 ТОВ «Кроношпан Калуга» повідомило позивача про підтвердження своїх зобов`язань перед позивачем щодо поставки товару за Договором поставки №2022/041-KG на загальну суму 137 649,96 Євро,зазначивши при цьому про те, що відповідне замовлення виготовлено та готове до відвантаження, ТОВ «Кроношпан Калуга» готове здійснити поставку за вказаним Договором в повному обсязі, але немає можливості у зв`язку із припиненням залізничного сполучення між російською федерацією та Україною.

09.04.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації», якою постановлено, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації щодо України заборонити ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації».

15.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», яким внесено зміни до Кримінального кодексу України шляхом доповнення статтею 111-1, частина 4 якої встановлює кримінальну відповідальність, зокрема, за провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

З огляду на наведені обставини, позивач стверджує, що саме внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, тобто винних дій відповідача, створились обставини, що є незалежними від волі позивача та ТОВ “Кроношпан Калуга”, які повністю унеможливили виконання ТОВ “Кроношпан Калуга” своїх зобов`язань перед позивачем щодо поставки товару по Договору поставки №2022/041-KG, що зумовило подання ним до Господарського суду Харківської області позову про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю “Кроношпан Калуга” сплаченої за непоставлений товар суми передплати 137 649,96 Євро (еквівалентно 5442142,58 грн.) та 275,3 Євро (еквівалентно 10884,29 грн.) – неустойки за недопоставку товару за Договором №2022/041-KG.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі № 922/219/23 зазначений позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича заборгованість в сумі 137649,96 Євро (еквівалентно 5442 142,58 грн.); 275,3 Євро (еквівалентно 10884,29 грн.) неустойку.

На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Харківської області 20.05.2024 видано наказ.

Стягнуту за вказаним судовим рішенням дебіторську заборгованість відповідач вважає втраченим фінансовим активом, у зв`язку з неможливістю виконання вказаного рішення, з огляду на наступну сукупність обставин.

Порядок виконання на території російської федерації судових рішень, що прийняті судовими органами на території України у господарських справах врегульовано Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненою в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 12.12.1992 № 2889-ХІІ.

Статтею 7 цієї Угоди передбачено, що Держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набрали законної сили.

За твердженнями позивача, механізм примусового виконання судових рішень, ухвалених судами України на території російської федерації відсутній та направлення на територію російської федерації будь-яких документів, з метою їх примусового виконання є неможливим.

З огляду на наведені обставини позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом про стягнення:

- реальних збитків у вигляді економічних втрат внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від фінансового активу позивача- стягнутої рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі № 922/219/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича дебіторської заборгованості з повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем за договором поставки від 04.02.2022 № 2022/041-КG в розмірі 137925,26 Євро(еквівалентно 5442142,58 грн) та 275,3 Євро(еквівалентно 10884,29 грн) неустойки за недопоставку товару за вказаним Договором, яке набрало законної сили 15.05.2024 та на виконання якого 20.05.2024 Господарським судом Харківської області видано наказ;

- неотриманого доходу за договором поставки від 31.01.2022 №31/01-22 , укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІ-ГОЛД»,через неможливість його виконання позивачем внаслідок непоставки контрагентом за договором поставки від 04.02.2022 № 2022/041-КG- Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» сировини (плити МДФ) на загальну суму 137 649,96 Євро, необхідної для виготовлення та поставки продукції за договором від 31.01.2022 №31/01-22 –Дверного блоку у складі :Полотно дверне ПВХ ТМ Premium Dekor 2000x700x40mm C 067 G білий silk matt; Погонаж ПВХ .

Для визначення розміру реальних збитків та упущеної вигоди, стягнення яких є предметом позову у даній справі на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ТОВ “Аргумент-Експерт” було проведено їх незалежну оцінку, за наслідками якої складено звіт від 30.09.2025 про оцінку збитків - економічних витрат ФОП Василевського В. Я. , що становлять реальні збитки внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ “Кроношпан Калуга” по договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період з лютого 2022 року по 30.09.2025.

Відповідно до вказаного Звіту розмір матеріального збитку (реального збитку, прямого збитку) нанесеного ФОП Василевському В. Я. внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ “Кроношпан Калуга” за договором поставки №2022/041-KG від 04 лютого 2022 року (без урахування втраченої вигоди та неотриманих майбутніх вигод) на дату оцінки складає 210 147,04 (двісті десять тисяч сто сорок сім євро 04 цента) Євро, що складає 10 179 691 грн, виходячи з курсу НБУ на дату оцінки.

Вартість збитків у вигляді втраченої (упущеної) вигоди та нематеріальних майбутніх вигод, нанесених ФОП Василевському В. Я. внаслідок невиконання договору поставки №2022/041-KG від 04 лютого 2022 року (без урахування матеріального збитку) на дату оцінки складає 163 611 євро, що складає 7 925 447 грн, виходячи з курсу НБУ на дату оцінки.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідачем у цій справі є російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Частина перша статті 79 Закону України “Про міжнародне приватне право” встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму Україна зобов`язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ратифікованої Верховною Радою України 12.09.2002, Україна має зобов`язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

Тож, застосування судового імунітету росії та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов`язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).

Судовий імунітет росії не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже не є здійсненням росією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

У своїй постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на росію не поширюється судовий імунітет, оскільки “вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН”. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що “такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача”.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, росія, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Згідно із частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія росії була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, росію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про застосування тимчасових заходів від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав росію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію росії проти України, вимагає від росії припинення військових дій, у тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, станом на час розгляду цієї справи росія не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Враховуючи те, що: предметом позову у цій справі є відшкодування збитків, завданих збройною агресією росії проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, яке закріплено у Статуті ООН, колегія суддів зазначає, що судовий імунітет росії у даному випадку на спірні правовідносини не поширюється.

Звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про міжнародне приватне право” права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування збитків, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

З огляду на те, що події, які стали підставою для вимог скаржника про відшкодування збитків, відбулися на території України, при розгляді цього спору застосовується матеріальний закон України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 цієї статті особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України,який був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки – майнової шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, враховуючи встановлену ч. 2 статті 1166 Цивільного кодексу України презумпцію вини заподіювача, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності) (п. 66 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.03.2026 у справі № 905/546/25).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Тобто збитками є матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого у вартісному вираженні в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча й могло збільшитися, якби не було вчинено цивільне (господарське) правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (п. 64 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.03.2026 у справі № 905/546/25, п. 41 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.09.2021 у справі № 92/3928/20).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою як елемент правопорушення, яке є підставою для відшкодування майнової шкоди, полягає в тому, що причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний зв’’язок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок.

Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 02.03.2022 ES-11/1 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

В преамбулі Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Отже, протиправність діяння відповідача як складового елементу правопорушення у вигляді завдання збитків, в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є загальновідомою обставиною, яка закріплена державою на законодавчому рівні та яка доказування не потребує.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2026 у справі № 916/758/24.

Оскільки протиправна поведінка відповідача є загальновідомим фактом, який не потребує доказуванню, враховуючи те, що в ч. 2 ст 1166 Цивільного кодексу України встановлена презумпція вини заподіювача у деліктних правовідносинах, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності протиправної поведінки і вини відповідача.

У спірних правовідносинах протиправна поведінка відповідача об`єктивно зумовила виникнення у позивача економічних втрат внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від фінансового активу - стягнутої на його користь рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі № 922/219/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» дебіторської заборгованості з повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем за договором поставки від 04.02.2022 № 2022/041-КG в розмірі 137925,26 Євро (еквівалентно 5442142,58 грн) та 275,3 Євро (еквівалентно 10884,29 грн) неустойки за порушення умов вказаного Договору,яке набрало законної сили 15.05.2024, оскільки така поведінка створила об`єктивну неможливість виконання вказаного рішення (втрату фінансового активу), з огляду на наступне.

Порядок виконання на території російської федерації судових рішень, що прийняті судовими органами на території України у господарських справах врегульовано Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненою м. Києві 20.03.1992 та ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 12.12.1992 № 2889-ХІІ.

Статтею 7 цієї Угоди передбачено, що Держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набрали законної сили.

Рішення, винесені компетентними судами однієї держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав, підлягають виконанню на території інших держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав.

Рішення, винесені компетентним судом однієї держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав у частині звернення стягнення на майно відповідача, підлягають виконанню на території іншої держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав органами, призначеними судом або визначеними законодавством цієї держави.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

12.01.2023 Верховна Рада України прийняла Закон України “Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності”, яким Верховна Рада України, керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України”, постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66), який набрав чинності 05.02.2023.

Указом президента російської федерації «Про тимчасовий порядок виконання зобов`язань перед деякими іноземними кредиторами» від 05.03.2022 № 95 фактично заблоковано можливість отримання коштів кредиторами з «недружніх країн.

Відповідно до розпорядження уряду російської федерації від 05.03.2022 № 430 Україну включено до переліку держав та територій, що здійснюють відносно російської федерації,російських юридичних та фізичних осіб недружні дії.

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта", у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинила поштове співробітництво з поштою росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Також позивач стверджує, що на 2023 -2025 роки, ТОВ «Кроношпан Калуга» (і пов`язані з ним російські структури, такі як «Ультра Декор Рус» ) було відокремлено від міжнародної групи Kronospan, а тому майно, що безпосередньо належить ТОВ «Кроношпан Калуга» на території інших держав відсутнє, що підтверджується загальновідомою інформацією, розміщеною на сайті з посиланням https: //kronospan.com/de_BE/company/news/viev/ kronospan-confirms-the-separations-of-its business-in-russia-81/

Доказів протилежного відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Як обґрунтовано посилається позивач, вищезазначене свідчить про відсутність механізму примусового виконання судових рішень, ухвалених судами України на території російської федерації та неможливість направлення на територію російської федерації будь-яких документів, з метою їх примусового виконання, й, відповідно, про втрату позивачем фінансового активу у вигляді стягнутої рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі № 922/219/23 на його користь дебіторської заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» із місцезнаходженням в російській федерації. Саме вартість вказаного втраченого фінансового активу позивач визначив в якості реальних збитків.

При цьому колегія суддів враховує, що вказаним рішеням суду в якості основного боргу стягнуто на користь позивача, як покупця, з ТОВ «Кроношпан Калуга», як продавця, заборгованість з повернення попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар за договором поставки від 04.02.2022№ 2022/041-КG на підставі статті 693 Цивільного кодексу України, яка передбачає альтернативні права покупця в разі непоставки продавцем товару у встановлений строк, або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати, а тому наявність вказаного рішення свідчить про реалізацію позивачем свого альтернативного права вимоги з отримання сплаченої попередньої оплати за непоставлений у встановлений строк товар замість поставки такого товару, у зв`язку з чим позивач правомірно в якості реальних збитків визначив не втрати у вигляді вартості непоставленого за вказаним договором товару, а втрати у вигляді вартості втраченого фінансового активу - стягнутої вказаним судовим рішенням дебіторської заборгованості.Відповідно, до предмета доказування у даній справі входять обставини щодо втрати позивачем саме такого фінансового активу, а не відповідного товару.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції безпідставно послався на недоведення відповідачем понесення ним реальних збитків внаслідок невиконання ТОВ "Кроношпан Калуга" договору поставки від 04.02.2022 №2022/041-КGу розмірі 210147,04 Євро, оскільки підставами позову заявлено обставини завдання позивачеві збитків внаслідок протиправної поведінки саме відповідача-російської федерації, яка полягала у здійсненні агресії проти України, а не внаслідок недопоставки ТОВ "Кроношпан Калуга", який не є відповідачем у справі, товару за вказаним Договором, й відповідно, як зазначено вище, позивач правомірно в якості реальних збитків визначив не втрати у вигляді вартості недопоставленого за Договором товару, а втрати у вигляді вартості втраченого фінансового активу -стягнутої судовим рішенням дебіторської заборгованості ТОВ "Кроношпан Калуга" з повернення позивачеві сплаченої за відповідний товар попередньої оплати та пені за недопоставку товару.

Щодо розміру реальних збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (надалі – Порядок № 326), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, починаючи з 19.02.2014.

За змістом пункту 1 Порядку №326 він встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії росії, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку № 326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються:

- вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

- вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

- вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

- вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

- упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

- упущена вигода підприємств недержавної форми власності;

- втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;

- втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Згідно з пунктом 2 вказаної постанови Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії російської федерації (додаток до постанови №326 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України, надалі Загальні засади) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

В пункті 2 цього додатку до Порядку наведено значення термінів, які вживаються у цих Загальних засадах та Методиках, передбачених п. 5 Порядку, серед яких:

збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода);

Об`єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода). (пункт 6 додатку до Порядку №326).

Відповідно до пункту 8 додатку до Порядку №326 метою оцінки збитків є:

- визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі);

- визначення упущеної вигоди;

- визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

18.10.2022 наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України за № 3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Пунктом 1 Розділу 1 Методики № 3904/1223 передбачено, що вона застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Росії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Пунктом 4 Розділу 1 Методики передбачено, що відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).

Отже, за змістом пункту 4 Розділу 1 Методики, підпункту 18 пункту 2 Порядку, п. 2 Додатку до Порядку до збитків включаються не лише вартість знищеного чи пошкодженого майна, а й вартість втраченого майна, у тому числі економічні втрати, до яких віднесено фінансові активи-дебіторська заборгованість.

Пунктом 1 Розділу 1 Методики також зазначено, що механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою.

Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23.02.2022. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23.02.2022, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України “Про судову експертизу” з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.

Відповідно до визначених в п. 3 розділу 1 Методики термінів звіт про оцінку збитків - документ, що є результатом незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Як зазначалося вище, для визначення розміру реальних збитків та упущеної вигоди, стягнення яких є предметом позову у даній справі на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ТОВ “Аргумент-Експерт” було проведено їх незалежну оцінку, за наслідками якої складено звіт від 30.09.2025 про оцінку збитків - економічних витрат ФОП Василевського В. Я., що становлять реальні збитки внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ “Кроношпан Калуга” по договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період з лютого 2022 року по 30.09.2025.

Відповідно до вказаного Звіту розмір матеріального збитку (реального збитку, прямого збитку) нанесеного ФОП Василевському В. Я. внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ “Кроношпан Калуга” за договором поставки №2022/041-KG від 04 лютого 2022 року (без урахування втраченої вигоди та неотриманих майбутніх вигод) на дату оцінки складає 210 147,04 (двісті десять тисяч сто сорок сім євро 04 цента) Євро, що складає 10 179 691 грн, виходячи з курсу НБУ на дату оцінки.

Вартість збитків у вигляді втраченої (упущеної) вигоди та нематеріальних майбутніх вигод, нанесених ФОП Василевському В. Я. внаслідок невиконання договору поставки №2022/041-KG від 04 лютого 2022 року (без урахування матеріального збитку) на дату оцінки складає 163 611 євро, що складає 7 925 447 грн, виходячи з курсу НБУ на дату оцінки.

Надаючи оцінку вказаному Звіту в частині визначення розміру реальних збитків, колегія суддів вважає його належним та допустимим доказом, його правильність щодо визначення розміру реальних збитків не викликає сумнівів, він не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Заперечення відповідача проти результатів оцінки розміру реальних збитків позивача в матеріалах справи відсутні.

Господарський суд першої інстанції, зазначивши в оскаржуваному рішенні про те, що долучений позивачем до матеріалів справи Звіт від 30.09.2025 про оцінку збитків - економічних витрат ФОП Василевського В. Я. , що становлять реальні збитки внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ “Кроношпан Калуга” по договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період з лютого 2022 року по 30.09.2025 не є обов`язковим доказом у господарському суді, оскільки жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, не надав вказаному Звіту жодної оцінки, зокрема, не навів у рішенні будь-яких доводів щодо його невідповідності встановленим статтями 77-79 ГПК України вимогам щодо належності, допустимості, достовірності, вірогідності, у тому числі щодо суперечності його Порядку, Методиці, національним стандартам оцінки, іншим нормативно-правовим актам, або суперечності іншим наявним у матеріалах доказам.

При цьому суд першої інстанції безпідставно в обґрунтування відмови в позові зазначив про врахування ним того, що у даному випадку не йдеться про знищення або пошкодження майна позивача, оскільки,як зазначалось вище, відповідно до вищенаведених положень законодавства, до складу реальних збитків віднесено не лише вартість знищеного чи пошкодженого майна, а й вартість втраченого майна, у тому числі економічні втрати, до яких віднесено втрату фінансових активів-дебіторської заборгованості.

Щодо валюти, в якій мають бути стягнуті збитки, колегія суддів зазначає наступне.

Заявлений до стягнення розмір збитків позивач визначив в Євро із зазначенням еквіваленту в національній валюті України – гривні, враховуючи відповідне визначення розміру збитків у наданому ним Звіті про оцінку у валюті Договору поставки від 04.02.2022 № 2022/041-KG.

Проте, в даному випадку предметом спору є не договірні зобов`язання, а зобов`язання зі стягнення збитків, завданих збройною агресією рф проти України, розмір яких обчислюється з урахуванням спеціального законодавства –Порядку та Методики.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 Цивільного кодексу України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 9 розділу І “Основні положення” Методики під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації за для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (далі – Методика).

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що розмір заявлених до стягнення реальних збитків внаслідок втрати фінансового активу - 210 147,04 Євро із зазначенням еквіваленту в гривні станом на дату подання позову (05.03.2026), має бути виражений в гривні із зазначенням еквіваленту в доларах США станом на дату оцінки, якою відповідно до Звіту про оцінку є 30.09.2025.

Здійснивши відповідний перерахунок розміру доведених матеріалами справи реальних збитків ( 210 147,04 Євро) з урахуванням офіційного курсу НБУ відповідних валют на дату оцінки, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню реальні збитки, заподіяні внаслідок військової агресії російської федерації проти України, у розмірі 10179681,10 грн, що еквівалентно 246376,38 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2025.

Щодо упущеної вигоди колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, збитки -це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

На відміну від реальних збитків, які характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо) в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча й могло збільшитися, якби не було вчинено цивільне (господарське) правопорушення.

Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Позивач в позовній заяві упущену вигоду визначив у вигляді неотриманого доходу за договором поставки від 31.01.2022 №31/01-22, укладеним позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІ-ГОЛД», через неможливість його виконання позивачем внаслідок непоставки контрагентом за договором поставки від 04.02.2022 № 2022/041-КG- Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» сировини (плити МДФ) на загальну суму 137 649,96 Євро, необхідної для виготовлення та поставки продукції за договором від 31.01.2022 №31/01-22 –Дверного блоку у складі: Полотно дверне ПВХ ТМ Premium Dekor 2000x700x40mm C 067 G білий silk matt; Погонаж ПВХ.

Серед підстав відмови в позові, які стосуються як реальних збитків, та і упущеної вигоди суд першої інстанції послався на недоведеність протиправної поведінки відповідача та його вини, з якими, як зазначалось вище, колегія суддів не погодилась з підстав того, що протиправна поведінка відповідача у вигляді збройної агресії проти України є загальновідомим фактом та у деліктних правовідносинах встановлено вину заподіювача.

Щодо інших елементів складу цивільного правопорушення, як підстави для відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди, а саме наявності збитків, що включає доведення їх розміру та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та їх розміром, колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зазначила, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2018 у справі № 910/14341/18, від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 30.09.2021 р. у справі № 922/3928/20 зазначено, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

При визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Верховний Суд зазначив, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту) за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу.

Звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат.

Розумними витратами із урахуванням таких принципів цивільного права як справедливість, розумність, є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

До відповідних витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов`язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов`язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.

Верховний Суд в ціх постановах зазначив, що розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.

Покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію коменсаційності відшкодування збитків.

Позивач правомірно зазначив, що отримання ним доходу за договором поставки від 31.01.2022 № 31/01-22 пов`язано з виконанням ТОВ «Кроношпан Калуга» свого обов`язку з поставки товару за договором поставки від 04.02.2022 №2022/041-КG, враховуючи те, що згідно зі специфікацією до договору поставки від 31.01.2022 № 31/01-22, обов`язковою умовою покупця є виготовлення товару, який має бути поставлено позивачем –Дверного блоку у складі :Полотно дверне ПВХ ТМ Premium Dekor 2000x700x40mm C 067 G білий silk matt; Погонаж ПВХ Premium Dekor ТЕЛЕСКОП заріз 45 Д/40х700 (короб Г-подібний 2035х100х32 мм з ущільнювачем, лиштва 2200х70х45мм) у кількості 15335 виробником ТОВ "Кроношпан Калуга".

Також позивач стверджує, що реальна, а не теоретична можливість виконання ним своїх зобов`язань за договором поставки від 31.01.2022 № 31/01-22 в разі поставки ТОВ "Кроношпан Калуга" плити МДФ за договором поставки від 04.02.2022 №2022/041-КG в повному обсязі та отримання прибутку від виробленого з цієї плити товару підтверджується фактами виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки виготовленої ним продукції перед іншими контрагентами за 2022 рік, на підтвердження чого додав до позовної заяви договори поставки, видаткові накладні щодо здійснення позивачем протягом 2022 року виробництва відповідної продукції та її поставки.

Суд першої інстанції також безпідставно в обгрунтування відмови в позові про стягнення упущеної вигоди послався на те, що неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроношпан Калуга" умов договору поставки № 2022/041-КG від 04.02.2022 вже було предметом судового розгляду, за наслідками якого Господарським судом Харківської області 11.04.2024 по справі №922/219/23 було ухвалено відповідне судове рішення, у той час як до позовної заяви позивачем не надано жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій щодо виконання вищевказаного рішення, а тому на підставі наданих позивачем доказів неможливо дійти висновку про розумний рівень впевненості в отриманні позивачем доходів, про відшкодування яких заявлено у даній справі.

Як було зазначено вище, виконання вказаного рішення є неможливим, з огляду на загальновідомі обставини, які зумовлені агресією рф проти України.

Крім цього, вказаним рішеням суду стягнуто на користь позивача, як покупця з ТОВ «Кроношпан Калуга», як продавця заборгованість з повернення попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар за договором поставки від 04.02.2022№ 2022/041-КG на підставі статті 693 Цивільного кодексу України, яка передбачає альтернативні права покупця в разі непоставки продавцем товару у встановлений строк або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати, а тому наявність вказаного рішення свідчить про реалізацію позивачем свого альтернативного права вимоги з отримання сплаченої попередньої оплати за непоставлений у встановлений строк товар замість поставки такого товару, у зв`язку з чим виконання зазначеного рішення жодним чином не впливає на можливість отримання позивачем товару за договором поставки поставки від 04.02.2022№ 2022/041-КG ( плити МДФ), як сировини, необхідної для виготовлення позивачем та поставки свому контрагенту товару за договором поставки від 31.01.2022 № 31/01-22, й відповідно, на отримання доходу за цим Договором .

Разом з цим колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодних доказів того, що у зв`язку з обставинами, які внаслідок протиправної поведінки відповідача зумовили неможливість поставки ТОВ «Кроношпан Калуга» товару за Договором поставки №2022/041-KG на загальну суму 137 649,96 Євро, а саме: закриття пропуску деяких пунктів через державний кордон та пунктів контролю, припинення залізничного сполучення між Україною та російською федерацією, заборону ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації, встановлення кримінальної відповідальності з провадження господарської діяльності у взаємодії з державою агресором (росією), він вживав заходи щодо внесення змін до договору поставки від 31.01.2022 № 31/01-22 щодо можливості поставки аналогічного товару, виготовленого іншим, ніж ТОВ "Кроношпан Калуга", виробником.

Крім цього у Звіті суб`єкта оціночної діяльності від 30.09.2025 про оцінку збитків - економічних витрат ФОП Василевського В. Я., що становлять реальні збитки внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ “Кроношпан Калуга” по договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період з лютого 2022 року по 30.09.2025, розмір упущеної вигоди визначено без прив`язки до неотриманого доходу за договором від 31.01.2022 № 31/01-22, яким позивач обґрунтовує вимоги в частині стягнення упущеної вимоги, натомість такий розмір визначено як дохід, який позивач міг би отримати від непоставленої за Договором №2022/041-KG плити МДФ на загальну суму 137 649,96 Євро, в разі її використання у виробництві меблів та інших виробів з МДФ, з урахуванням річної рентабельності підприємств за відповідними видами діяльності, тобто з прив`язкою до абстрактної можливості отримання доходу, а не до певного правочину, зазначеного у підставах позову.

З наведеного вбачається, що вказаний Звіт про оцінку в частині визначення упущеної вигоди не містить відомостей щодо неотриманого позивачем доходу саме за тим правочином, на якій він посилається в підставах позову, а тому цей документ в зазначеній частині не відповідає встановленій ч. 1 статті 76 Господарського кодексу України вимозі щодо належності доказів, як їх спроможності містити відомості про факти, які входять у предмет доказування.

Позивачем не додано розрахунку із документами в його обґрунтування, з яких би вбачався розмір доходу за договором поставки від 31.01.2022 № 31/01-22, обчисленого з урахуванням витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення його права.

Зокрема, ні з умов договорів поставки від 31.01.2022 № 31/01-22 та від 04.02.2022 №2022/041-KG, ні з інших належних, допустимих та достовірних доказів не вбачається, що для виготовленя товару, який мав бути поставлений позивачем ТОВ «НАВІ ГОЛД» за договором від 31.01.2022 № 31/01-22 , а саме:Дверного блоку у складі :Полотно дверне ПВХ ТМ Premium Dekor 2000x700x40mm C 067 G білий silk matt; Погонаж ПВХ Premium Dekor ТЕЛЕСКОП заріз 45 Д/40х700 (короб Г-подібний 2035х100х32 мм з ущільнювачем, лиштва 2200х70х45мм) у кількості 15335 було необхідно використання саме тієї кількості товару, який є предметом поставки за договором від 04.02.2022 №2022/041-KG,

Надана позивачем Калькуляція на дверний блок, в якій наведено витрати сировини та основних матеріалів, в тому числі Плити МДФ для виготовлення Дверного блоку у складі :Полотно дверне ПВХ ТМ Premium Dekor 2000x700x40mm C 067 G білий silk matt в кількості у кількості 15335 шт та Погонажу ПВХ Premium Dekor ТЕЛЕСКОП заріз 45 Д/40х700 (короб Г-подібний 2035х100х32 мм з ущільнювачем ,лиштва 2200х70х45мм) у кількості 15335 шт, не є належним, допустимим, достовірним доказом, оскільки є документом, який складено в односторонньому порядку позивачем як заінтересованою особою, відомості якого не підтверджено жодною технічною документацією, висновком експерта, умовами договорів поставки від 31.01.2022 № 31/01-22 та від 04.02.2022 №2022/041-KG, іншими доказами та в ній взагалі не відображено вартість витрачених матеріалів.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди є недоведеними.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову – стягнення реальних збитків, заподіяних внаслідок військової агресії російської федерації проти України, у розмірі 10179681,10 грн, що еквівалентно 246376,38 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2025.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця Василевського Віктора Яковича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2026 у справі № 922/723/26 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов фізичної особи – підприємця Василевського Віктора Яковича задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (адреса: 119991, російська федерація, м. москва, вул. Житня, буд. 14 будівля 1) на користь фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича (ІПН НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) реальні збитки, заподіяні внаслідок військової агресії російської федерації проти України, у розмірі 10179681,10 грн, що еквівалентно 246376,38 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2025.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (адреса: 119991, російська федерація, м. москва, вул. Житня, буд. 14 будівля 1) на користь Державного бюджету України 152695,21 грн судового збору за подання позовної заяви та 229042,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.09.2026

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза