Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №917/1080/24 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Харків Справа № 917/1080/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. № 1481 П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026, ухвалене в приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Пушка І.І. у справі № 917/1080/24

за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі:

1. Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Горішні Плавні, Полтавська область,

2. Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, м. Полтава,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивачів – Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ,

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожєврозахист", м. Київ,

2. Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м.Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Горішні Плавні, Полтавська область,

про визнання недійсним договору та стягнення 3 447 085,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожєврозахист" та Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просив суд:

- визнати недійсним договір будівельного підряду по об`єкту "Капітальний ремонт чистої сторони хірургічного відділення хірургічного корпусу КНП "ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні" по вул. Миру; 10 м. Горішні Плавні Полтавської області" № 244 від 25.11.2019, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пожєврозахист".

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожєврозахист" на користь Комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м.Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області одержані ним за рішенням суду 3 447 085,00 грн в дохід держави.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує про встановлення порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, зокрема, ТОВ "Пожєврозахист" та ТОВ "УКРІНВЕСТБУД-ЛТД", результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямованості на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником. Відтак, на думку прокурора, дії TOB "Пожєврозахист" спрямовані на завідомо суперечну інтересам держави і суспільства мету одержання права на укладення договору будівельного підряду по об`єкту "Капітальний ремонт чистої сторони хірургічного відділення хірургічного корпусу КНП "ЛІЛІ рівня м.Горішні Плавні" по вул. Миру, 10 м.Горішні Плавні Полтавської області" не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі; в діях ТОВ "Пожєврозахист" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

На думку прокурора, враховуючи наявність умислу лише у ТОВ "Пожєврозахист", як сторони оспорюваного договору будівельного підряду № 244 від 25.11.2019, одержані ним 3 447 085,00 грн за вказаним правочином повинні бути повернуті КНП "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні", як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти — стягнуті в дохід держави.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі №917/1080/24 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, вказує, що обставини допущення, зокрема Товариством з обмеженою відповідальністю "Пожєврозахист", при проведенні закупівлі порушення законодавства про захист економічної конкуренції, принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжником, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів. Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору про закупівлю № 244 від 25.11.2019 з підстав необґрунтованості такої вимоги. Відмова суду у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про визнання недійсним договору мала наслідком відсутності надання юридичної оцінки вимогам прокурора в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожєврозахист" на користь Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області 3 447 085,00 грн, а з Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області одержаних ним за рішенням суду 3 447 085,00 грн - в дохід держави, які мають статус похідних вимог.

Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури не погодився з рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 та 07.07.2026 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1080/24 від 18.06.2026 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в повному обсязі;

- стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги;

- про дату, час і місце апеляційного перегляду справи повідомити Полтавську обласну прокуратуру, учасників справи.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке:

- наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін цього правочину. Отже, правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є заходом цивільно-правової відповідальності, що полягає у припиненні права власності на майно, яке переходить у власність держави. Фактично це повернення в первісний майновий стан однієї із сторін недійсного правочину, яка не мала умислу вчинити правочин, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та стягнення за рішенням суду в дохід держави з іншої сторони, яка мала умисел вчинити правочин, визнаний судом недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одержаного нею за правочином або належного їй на відшкодування виконаного;

- порушення процедури публічних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави щодо здійснення права державної власності, тобто права держави володіти, а також доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і у своїх інтересах коштами, що належать їй як безпосередньо, так і через органи державної влади, і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу. Прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства;

- дії ТОВ "Пожєврозахист" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а, навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі;

- узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідного договору, укладеного з переможцем, відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- тягар відповідальності за вчинені умисні антиконкурентні узгоджені дії фактично несе ТОВ "Пожєврозахист", оскільки воно позбавляється того, що ним набуто в результаті виконання договору, який суперечить інтересам держави. У свою чергу, з Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м.Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради в дохід держави будуть стягнуті кошти, які будуть передані ТОВ "Пожєврозахист" на виконання судового рішення, які вже фактично сплачено у зв`язку з виконанням умов недійсного правочину. В обґрунтування вказаної позиції прокурор посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями суду від 08.07.2026, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. № 1481 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі № 917/1080/24; призначено справу до розгляду; витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1080/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

27.07.2026 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

30.07.2026 Північно-східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що, виходячи із належно встановленого та не оскарженого висновку компетентного органу - Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, факт порушення законодавства у вигляді спотворення антиконкурентними узгодженими діями його учасників при проведенні закупівлі UA-2019-10-18-002402-b, за результатами якої укладено договір будівельного підряду від 25.11.2019 № 244, що суперечить інтересам держави та суспільства, є підтвердженим. Передбачене пунктом четвертим частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" право замовника відхилити тендерну пропозицію учасника, який протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, є превентивним інструментом обмеження доступу недобросовісних суб`єктів до майбутніх процедур закупівель. Застосування цієї норми не виключає і не може підміняти собою визначені статтями 203 та 215 ЦК України наслідки недодержання сторонами вимог закону в момент вчинення правочину. Оскільки правочин було укладено на підставі процедури закупівлі, результати якої були спотворені внаслідок змови, його зміст суперечить актам законодавства, що є самостійною та достатньою підставою для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

04.08.2026 Горішньоплавнівською міською радою Кременчуцького району Полтавської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі № 917/1080/24 - без змін.

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує про таке:

- встановлення органом Антимонопольного комітету України факту антиконкурентних узгоджених дій учасників закупівлі не може бути достатньою підставою для визнання виконаного договору недійсним за частиною третьою статті 228 ЦК України та застосування наслідків конфіскаційного характеру, що підтверджується постановою об`єднаної палати Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, відповідно до якої вказано, що частина третя статті 228 ЦК України не може застосовуватися лише через порушення суб`єктом господарювання законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції. Для застосування цієї норми необхідно довести, що сам правочин за своєю суттю був спрямований на порушення інтересів держави і суспільства, а застосування відповідних наслідків є пропорційним;

- судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що прокурор не надав доказів майнової шкоди державі чи територіальній громаді, переплати бюджетних коштів, неналежної якості або неповного обсягу робіт. Прокурором також не доведено й того, що ТОВ "Пожєврозахист" безпідставно збагатилося саме на суму 3 447 085,00 грн. На думку позивача, одержання оплати за фактично виконані й прийняті роботи не є тотожним безпідставному збагаченню. За відсутності встановлених збитків та причинного зв`язку між антиконкурентною поведінкою і конкретним погіршенням майнового становища держави відсутні підстави для застосування найбільш обтяжливого заходу у вигляді недійсності договору та стягнення всього одержаного за ним;

- додаткове застосування недійсності повністю виконаного договору та фактичне вилучення всієї договірної суми без доведення збитків, кримінального правопорушення чи еквівалентного незаконного збагачення створює надмірний і непропорційний тягар;

- застосування заявлених прокурором наслідків не відновить становища громади, а може його погіршити. Такий спосіб захисту не відповідає вимогам ефективності та пропорційності.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суду від 24.08.2026, у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа (ухвали про відкриття апеляційного провадження від 20.07.2026 у справі №917/1080/24 в електронному вигляді) до електронних кабінетів учасників справи.

У відзивах на апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області та Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області містяться клопотання про розгляд справи без участі представників вказаних сторін.

Відтак у ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.

Комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області 18.10.2019 в електронній системі закупівель Ргоzorro опубліковано оголошення щодо проведення відкритих торгів із закупівлі "Капітальний ремонт чистої сторони хірургічного відділення хірургічного корпусу КНП "ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні" (кошти місцевого бюджету) (ідентифікатор закупівлі UА-2019-10-18-002402-b), доступне за посиланням https:// prozorro.gov.ua/tender/UA2019-10-18-002402-b.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 4 866 607,00 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подало чотири суб`єкти господарювання: ТОВ "УКРІНВЕСТБУД-ЛТД" код ЄДРПОУ 40273455, ТОВ "Пожєврозахист" код ЄДРПОУ 39376842, ТОВ "ФАБРИКА БУДИНКІВ" код ЄДРПОУ 40932249, ТОВ "ІНДІГО ГРУП" код ЄДРПОУ 35408021 що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій та звітом про результати проведення процедури закупівлі, розміщеними у системі публічних закупівель за посиланням https:// prozorro.gov.ua/tender/ https:// prozorro.gov.ua/tender/UA2019-10-18-002402-b.

За результатами проведення аукціону, згідно з протоколом засідання тендерного комітету Замовника від 14.11.2019 № 189, переможцем торгів обрано ТОВ "Пожєврозахист" з ціною 4 590 000,00 грн, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Рішенням тендерного комітету КНП "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м.Горішні Плавні", оформленим протоколом його засідання від 14.11.2019 № 189, ухвалено визначити переможцем процедури відкритих торгів щодо закупівлі UА-2019-10-18-002402-b "Пожєврозахист" та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю та оприлюднити відповідне повідомлення у електронній системі закупівлі.

У подальшому, між КНП "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" (замовник) та ТОВ "Пожєврозахист" (підрядник) 25.11.2019 укладено договір про закупівлю по об`єкту "Капітальний ремонт чистої сторони хірургічного відділення хірургічного корпусу КНП "ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні" по вул. Миру, 10 м. Горішні Плавні Полтавської області № 244 (далі - договір).

За умовами пункту 1.1, 1.2 договору підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт (надалі - Роботи) за предметом закупівлі: "Капітальний ремонт чистої сторони хірургічного відділення хірургічного корпусу КНП "ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні" по вул. Миру, 10 м. Горішні Плавні Полтавської області” (код ДК 021:2015 - 45453000-7 капітальний ремонт і реставрація).

Підрядник зобов`язується на основі Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 власними і залученими силами та засобами, з використанням власних матеріальних ресурсів, на власний ризик виконати і здати в установлений строк Роботи, обумовлені цим Договором.

Ціна договору становить 4 590 000,00 грн, без ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1 договору фінансування робіт (будівництва об`єкта) здійснюється за рахунок коштів з місцевого бюджету та інших джерел фінансування.

Пунктом 4.14 договору визначено, що оплата за договором підряду здійснюється на підставі виставлених рахунків на попередню оплату та актів за формою КБ-2 та КБ-3 протягом поточного місяця, у якому підписано акти виконаних робіт, або у наступному за поточним, 4.15 - у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані роботи здійснюються при отриманні Замовником бюджетного призначення на фінансування цих робіт, 4.16 - при виникненні бюджетних зобов`язань оплата за виконані роботи проводиться при наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до пункту 11.1 договору даний договір є укладеним з моменту підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12 2020 року або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. В частині виконання гарантійних зобов`язань Підрядника та відповідальності за їх невиконання умови Договору залишаються дійсними впродовж гарантійних строків.

Додатковою угодою № 1 від 27.12.2019 до договору п. 3.1 розділу "Ціна договору" викладено в новій редакції: "Фінансування робіт згідно затверджених кошторисних складає: 2019 рік - 107 358,00 грн., кошти міського бюджету; 2020 рік - згідно затверджених кошторисних призначень".

Додатковою угодою № 2 від 24.01.2020 до договору п. 3.1 розділу "Ціна договору" викладено в новій редакції: договірна ціна на момент укладання договору є динамічною та становить 4 590 000.00грн.: "Фінансування робіт згідно календарного графіку та затверджених кошторисних призначень складає: 2019 рік - 107 358,00 грн., кошти міського бюджету; 2020 рік - 4 482 642,00 грн., кошти міського бюджету.

Додатковою угодою № 6 від 26.05.2020 до договору внесені зміни та зменшено ціну договору № 244 від 25.11.2019 року на 132 429,00 грн. по р/р UА178201720344311001100049353 - 132 429,00 грн. п. 3.1. розділу "Ціна договору" викладено в новій редакції: "Договірна ціна договору становить: 4 457 571,00 грн. без ПДВ. Фінансування робіт згідно календарного графіку та затверджених кошторисних призначень складає: 2019 рік - 107 358,00 грн., кошти міського бюджету; 2020 рік - 4 350 213,00 грн., кошти міського бюджету.

Додатковою угодою № 7 від 26.05.2020 до договору про розірвання, внесені зміни та визначено, що згідно пп.10.2 п.10. "Внесення змін у договір та його розірвання" та на підставі ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України замовник і виконавець дійшли згоди розірвати договір № 244 від 25.11.2019, укладений між замовником та виконавцем. Сума договору за фактично виконанні роботи складає 3 401 185,00 грн. (три мільйони чотириста одна тисяча сто вісімдесят п`ять грн. 00 коп.), в тому числі: 2019 рік - 107 358,00 грн.; 2020 рік - 3 293 827 грн.

На виконання умов договору КНП "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м.Горішні Плавні" на рахунок ТОВ "Пожєврозахист" відповідно до даних єдиного вебпорталу використання публічних коштів перераховано грошові кошти на загальну суму 3 447 085,00 грн.

Вказане підтверджується листом Управління державної казначейської служби України у м. Горішніх Плавнях Полтавської області від 15.04.2024 № 01- 26/2-06/255, відповідно до якого оплата замовником здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету по договору №244 від 25.11.2019 була здійснена протягом 2019-2020 роках у розмірі 3 447 085,00 грн, по КПК 0712010.

Таким чином, сплачені КНП "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" на рахунок ТОВ "Пожєврозахист" за договором про закупівлю по об`єкту "Капітальний ремонт чистої сторони хірургічного відділення хірургічного корпусу КНП "ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні" по вул. Миру, 10 м. Горішні Плавні Полтавської області" № 244 від 25.11.2019 кошти у розмірі 3 447 085,00 грн є коштами місцевого бюджету.

Водночас Адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 13.05.2020 прийнято розпорядження №66/23-рп/к про початок розгляду справи № 66-1-50/23-20 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ "Пожєврозахист" та ТОВ "УКРІНВЕСТБУД ЛТД", передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час їх участі в процедурах закупівель:

- UA-2019-10-18-002402-b, проведених Комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області "ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація";

- UA-2019-07-19-000823-b, проведених Департаментом житлово-комунального господарства Горішньоплавнівської міської ради "ДК 021:2015: 45233222-1 - Брукування та асфальтування".

За результатами опрацювання Зведених відомостей Антимонопольного комітету щодо спотворення результатів торгів, які містяться на офіційному вебпорталі, установлено що упродовж 2021 - 2023 років Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України приймалися рішення за фактами вчинення учасниками закупівель антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, проведених розпорядниками бюджетних коштів Полтавської області.

Зокрема, відповідно до рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2021 №70/93-р/к за наявності антиконкурентних узгоджених дій укладено 2 договори за результатами закупівель UA-2019-10-18-002402-b, UA-2019-07-19-000823-b.

Вказане рішення (за винятком конфіденційної та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням https://eastmtv.amcu.gov.ua/npas/pro-pomshennya-zakonodavstva-pro-zahist- ekonomichnoyi-konkurenciyi-ta-nakladennya-shtrafu-59.

Воно обґрунтоване встановленням та підтвердженням фактів, які у своїй сукупності свідчать про узгодження (координацію) ТОВ "Пожєврозахист" та ТОВ "УКРІНВЕСТБУД ЛТД" своєї поведінки при підготовці до участі та участі у закупівлі UA-2019-10-18-002402-b, UA-2019-07-19-000823-b та про обмін між ними інформацією, зокрема, взаємозв`язком ТОВ "Пожєврозахист" та ТОВ "УКРІНВЕСТБУД ЛТД" (п.п. 38-140 пункту 5. рішення), а саме: використання однієї точки доступу до мережі Інтернет та синхронність дій, наявність правовідносин з одними і тими самими особами, наявність сталих господарських відносин між ТОВ "Пожєврозахист" та ТОВ "УКРІНВЕСТБУД" та надання поворотної фінансової допомоги, схожість у документах, поданих ТОВ "Пожєврозахист" та ТОВ "УКРІНВЕСТБУД-ЛТД" на Торги у складі конкурсних пропозицій, та спільні особливості у завантажених електронних файлах, неподання ТОВ "Пожєврозахист" повного пакету документів, які вимагалися тендерною документацією у торгах, застосування ТОВ "Пожєврозахист" та ТОВ "УКРІНВЕСТБУД-ЛТД" у документах щодо розрахунку договірної ціни, поданих на торги, однакових розмірів витрат.

Вказані факти свідчать про обізнаність один одного щодо участі у торгах, спільне здійснення вказаними суб`єктами господарської діяльності та доступ до інформації про господарську діяльність один одного, що у свою чергу створює умови для обміну інформацією між вказаними товариствами та сприяє обміну інформацією між ними під час підготовки до участі у закупівлі UA-2019-10-18- 002402-b, UA-2019-07-19-000823-b.

Факти тісної комунікації вказаних учасників закупівлі можуть свідчити про їх координацію дій саме в період проведення торгів та під час підготовки та подання тендерних пропозицій для участі у них. Наявність спільних унікальних властивостей електронних файлів, завантажених в електронну систему закупівель, свідчить про використання вказаними суб`єктами господарювання одного й того ж обладнання для їх виготовлення для участі у закупівлі UA-2019-10-18-002402-b, UA-2019-07-19-000823-Ь.

Вказане свідчить про обмін інформацією між даними учасниками та їх спільну підготовку до участі в торгах.

Враховуючи обставини наявності між вказаними суб`єктами спільних інтересів та взаємозв`язків, обізнаність та системність поведінки останніх під час підготовки та проведення торгів, Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України дійшло висновку про те, що ТОВ "Пожєврозахист" та ТОВ "УКРІНВЕСТБУД-ЛТД" мали можливість узгодити й узгодили свою поведінку під час проведення торгів, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки.

Така координація економічної поведінки вказаних учасників закупівлі призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення торгів.

Як наслідок, ТОВ "Пожєврозахист" та ТОВ "УКРІНВЕСТБУД-ЛТД" усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення Замовником торгів, порушивши його право на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Листом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.09.2021 копію рішення від 07.09.2021 № 70/93-р/к у справі № 7/01-130-21 надіслано на адресу ТОВ "Пожєврозахист". У зв`язку із неможливістю вручення зазначеного листа ТОВ "Пожєврозахист" відповідно до ч. З ст. 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та абз. 5 ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", інформацію про прийняте відділенням рішення розміщено у газеті "Урядовий кур`єр" № 33 (7154) від 17.02.2022.

У судовому порядку рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2021 № 70/93-р/к у справі № 7/01-130-21 не оскаржувалося.

Штраф накладений за результатами прийняття рішення ТОВ "УКРІНВЕСТБУД-ЛТД" не сплачено, у зв`язку з чим сума штрафу стягнута за рішенням Господарського суду м.Києва у справі № 910/17906/23.

18.06.2026 ухвалено оскаржуване рішення з підстав, викладених вище.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з такого.

Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про - визнання недійсним договір будівельного підряду по об`єкту "Капітальний ремонт чистої сторони хірургічного відділення хірургічного корпусу КИП "ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні" по вул. Миру; 10 м.Горішні Плавні Полтавської області" № 244 від 25.11.2019, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пожєврозахист"; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожєврозахист" на користь Комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м.Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області одержані ним за рішенням суду 3447 085,00 грн в дохід держави.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у його постановах від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 13.11.2018 у справі №910/2989/18.

У постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Прокурору достатньо дотримуватися порядку, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Прокурор у позовній заяві зазначає, що інтереси держави порушені тим, що внаслідок антиконкурентних узгоджених дій ТОВ "Пожєврозахист" та ТОВ "УКРІНВЕСТБУД-ЛТД" закупівля "Капітальний ремонт чистої сторони хірургічного відділення хірургічного корпусу КНП "ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні" відбулася за відсутності реальної конкуренції, що позбавило замовника можливості отримати найвигіднішу ціну та призвело до неефективного використання бюджетних коштів і фактичних втрат. Оспорюваний договір про закупівлю, як наслідок антиконкурентних узгоджених дій, суперечить принципам публічних закупівель (максимальна економія, ефективність, результативність) і вимогам щодо забезпечення вільної та неспотвореної конкуренції, що обґрунтовує необхідність судового захисту інтересів держави.

Частиною 4 ст.7 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до статті 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.

Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.

У пункті 8 частини першої статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Підпунктом 9 пункту 4 положення "Про Державну аудиторську службу України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже Держаудитслужба є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо наявності повноважень на звернення до суду Держаудитслужби та її підрозділів, а отже і прокурора в інтересах держави в їх особі, у разі не виконання вимог щодо усунення порушень законодавства, виявлених за результатами моніторингу закупівель, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 906/296/18.

Суд першої інстанції установив, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю у сфері публічних закупівель та реагування на порушення законодавства у цій сфері, є Держаудитслужба, повноваження якої на відповідній території реалізуються Північно-Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.

Як убачається з матеріалів справи, Кременчуцькою окружною прокуратурою листом від 10.05.2024 № 52/1-7121вих24 повідомлено Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про існування порушення інтересів держави внаслідок укладення договору № 244 від 25.11.2019 за результатами проведеної Комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м.Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області закупівлі UА-2019-10-18-002402-b, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ "Пожєврозахист", та застосування наслідків його недійсності.

Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів стосовно визнання недійсним вказаного договору як такого, що суперечить інтересам держави з умислу однієї сторони, застосування наслідків його недійсності.

У відповідь листом Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 23.05.2024 № 201631-17/1492-2024 повідомлено, що за вказаних прокурором обставин вбачаються порушення законодавства про закупівлю, однак органу державного фінансового контролю не надано права на звернення до суду щодо визнання недійсними договорів.

Таким чином, компетентний орган, будучи обізнаним про виявлені порушення вимог законодавства під час проведення закупівлі та маючи передбачені законом повноваження для звернення до суду, фактично відмовився від вжиття заходів для захисту інтересів держави самостійно, що свідчить про виключний випадок для представництва таких інтересів прокурором.

Крім того, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Горішньоплавнівської територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади міста.

Окрім цього, Горішньоплавнівська територіальна громада в особі Горішньоплавнівської міської ради є засновником Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області та власником її майна є, фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання Комунальним підприємством коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, отже Горішньоплавнівська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Горішньоплавнівська міська рада як орган, якому підпорядковується Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області (одна із сторін договору про закупівлю), а також враховуючи здійснення радою участі у формуванні бюджету та забезпечення його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що Горішньоплавнівську міську раду Кременчуцького району Полтавської області листом від 04.04.2024 № 52/1-5149вих-24 прокурор повідомив про існування порушення інтересів держави внаслідок укладення договору № 244 від 25.11.2019 за результатами проведеної Комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області закупівлі UА-2019-10-18-002402-b, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ "Пожєврозахист", та застосування наслідків його недійсності.

Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів стосовно визнання недійсним вказаного договору як такого, що суперечить інтересам держави з умислу однієї сторони (приватного підприємства), застосування наслідків недійсності такого правочину, та відомості щодо джерел його фінансування, встановлення бюджетних призначень та виділення бюджетних асигнувань щодо його укладення та оплати.

Листом Горішньоплавнівської міської ради від 25.04.2024 №03-22/1675/1039 повідомлено про причини ненадання витребуваних документів, у тому числі про перерахування грошових коштів підряднику у зв`язку з їх відсутністю, оскільки міська рада не сторона договору, та щодо вжитих і запланованих заходів стосовно визнання недійсним вказаного договору як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ "Пожєврозахист". Також повідомлено, що міська рада не має можливості звернутись до суду із позовною заявою, оскільки не є стороною правочину.

За таких обставин, з урахуванням дотримання прокурором порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів зазначає про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Щодо доводів апелянта про те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним у зв`язку із встановленням рішенням органу Антимонопольного комітету України факту антиконкурентних узгоджених дій учасників процедури закупівлі, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведення процедури публічної закупівлі між КНП "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" (Замовник) та ТОВ "Пожєврозахист" 25.11.2019 укладено договір про закупівлю по об`єкту "Капітальний ремонт чистої сторони хірургічного відділення хірургічного корпусу КНП "ЛІЛ І рівня м.Горішні Плавні" по вул. Миру, 10 м. Горішні Плавні Полтавської області №244.

Цивільний закон визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Серед способів захисту порушеного права відповідно до положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має місце визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 року у справі №924/1288/21 сформувала правовий висновок про те, що якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту. При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 01.10.2024 у справі №910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі №903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 08.08.2024 у справі №917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19.

Підставою недійсності спірного у цій справі договору прокурор визначив положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та зазначив про те, що укладений сторонами договір суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки був укладений за результатом закупівлі, проведення якої відбулося з порушенням її учасниками законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів закупівлі, з порушенням встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" принципу добросовісної конкуренції серед учасників, які проявили недобросовісну поведінку, що встановлено рішенням Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2021 №70/93-р/к.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норми чинного законодавства не містять визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ні орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Оскільки поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999).

Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі №922/1391/18, та який був підтверджений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі №922/3456/23, аналіз частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України свідчить про те, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність у сторін (сторони) правочину такого наміру (умислу) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, наслідки, передбачені реченнями 2, 3 частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин.

За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін у стан, що передував укладенню правочину (абзац 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося, і зробити його юридично незначущим.

Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права. Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.

Водночас в частині 3 статті 228 Цивільного кодексу України передбачаються зовсім інші правові наслідки: спрямовані на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину; ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину; ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових; наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а у вилученні майна; ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків. Тому, за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, такі правові наслідки не належать до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими та є різновидом конфіскації майна державою.

При цьому стосовно відповідності приписів частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України критеріям Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо сумісності втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 зазначила, що конфіскація без вироку суду розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, вирішуючи питання щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, має враховувати те, що санкції, передбачені частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, є не компенсаційними, а конфіскаційними, які передбачають стягнення всього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 уточнила висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Так, при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Відтак для застосування приписів частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України прокурор у цій справі мав довести те, що сам спірний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства, виходячи з зазначених вище критеріїв, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Приписи частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання).

Як встановлено судовою колегією, прокурор у позовній заяві в обґрунтування недійсності спірного договору на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України послався на те, що спірний договір був укладений з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників.

Тобто, фактично доводи прокурора зводяться до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, які були допущені під час проведення процедур закупівлі.

Водночас відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції.

Дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування підстав недійсності спірного у цій справі договору, суд апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин справи та змісту позовної заяви встановив, що прокурором не доводиться того, що внаслідок укладення оспорюваного правочину держава понесла майнову шкоду, здійснила надмірну сплату коштів або отримала роботи неналежної якості, зокрема не надав доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій (того, що роботи за спірним договором були виконані за завищеними цінами або того, що аналогічні роботи могли бути виконані з використанням менших ресурсів), відтак не доводив обставин нераціональності використання коштів за наслідками проведення публічної закупівлі.

Крім того прокурор не надав доказів, які б підтвердили завідомо суперечливу інтересам держави і суспільства мету укладення спірного правочину, наявність його протиправних наслідків, а також умисел сторін на укладення договору, що суперечить зазначеним інтересам, зокрема, не довів спрямованість і відповідність спірного правочину ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні чи соціальні основи держави і суспільства.

При цьому обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї господарської справи, не виносився та прокурором суду не надавався. В обґрунтування позову прокурор послався лише на рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2021 №70/93-р/к.

За таких обставин у цьому випадку відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23.

Крім того доводи апелянта, що з огляду на наявність вини у діях ТОВ "Пожєврозахист" щодо укладення спірного правочину, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності останньої критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини, не базуються на нормах законодавства та не відповідають зазначеному вище, свідчать про довільне тлумачення апелянтом норм права на свою користь.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Пожєврозахист" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції вже понесло відповідальність у вигляді покладеного на нього рішенням Антимонопольного комітету України штрафу.

Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору за статтею 228 Цивільного кодексу України, а також і для застосування особливого виду наслідків недійсності такого правочину, визначених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки прокурор не довів наявності суперечності спірного договору інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки господарського суду першої інстанції у даній справі узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у cправі №922/3456/23 з аналогічниїх правовідносин.

Частиною 1 ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судом першої інстанції надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі №917/1080/24 без змін.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі №917/1080/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 07.09.2026.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова