Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №906/67/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Справа № 906/67/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 12 травня 2026 року по справі №906/67/26 (суддя - Шніт А.В.)

час та місце ухвалення рішення: 12 травня 2026 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст рішення виготовлено 26 травня 2026 року.

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Попільнянської селищної ради

до ОСОБА_1

про стягнення 5 061 199 грн 87 коп.

за участю представників сторін:

від Прокурора - Ковальчук І.Л.;

від Позивача та Відповідача - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростишівської окружної прокуратури (надалі – Прокурор) в інтересах держави в особі Попільнянської селищної ради (надалі – Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі – Відповідач) про стягнення 5 061 199 грн 87 коп. заборгованості з орендної плати за період з січня 2021 року по жовтень 2025 року.

При обґрунтуванні позову Прокурор вказує на невиконання Відповідачем умов договору оренди земельної ділянки площею 6,8445 га з кадастровим номером 1824755100:01:010:0357, який укладений 31 грудня 2019 року між Позивачем та Відповідачем (надалі – Договір; том 1, а.с. 19-20), в частині внесення орендної плати за період з січня 2021 року по жовтень 2025 року включно.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12 травня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 5 061 199 грн 87 коп. заборгованості з орендної плати за період з січня 2021 року по жовтень 2025 року.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розрахунку здійсненого Позивачем, сума боргу по Договору за період з січня 2021 року по жовтень 2025 року включно (58 місяців) становить 5 061 199 грн 87 коп.; та для його здійснення використано такі вихідні дані: нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка у відповідності до пункту 5 Договору та витягу з технічної документації №97-6-0.31-1635/176-19 від 19 листопада 2019 року становить - 10 471 448 грн 01 коп.; ставку земельного податку в розмірі - 10,00 відсотків, яка встановлена рішенням Позивача №576 від 26 червня 2018 року для земельних ділянок з цільовим призначенням: (11.02) для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (том 1, а.с.46-55).

Суд першої інстанції вказав, що розмір орендної плати за рік визначено в сумі 1 047 144 грн 80 коп. (10% від 10 471 448 грн 01 коп.), та що розмір орендної плати за місяць - 87 262 грн 07 коп. (1 047 144,80 грн:12 місяців) і що саме від цієї суми вирахувана заборгованість за 58 місяців, що становить 5 061 199 грн 87 коп..

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи те, що тягар доказування виконання зобов`язання в частині сплати заборгованості за Договором в даному випадку покладено на Відповідача, і останній не надав суду доказів погашення боргу, позовні вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача 5 061 199 грн 87 коп. заборгованості по орендній платі за період січня 2021 року по жовтень 2025 року підлягають до задоволення в повному обсязі.

Що ж до заяви Відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року, то місцевий господарський суд зазначив, що Прокурором позовну заяву в даній справі подано до суду 12 січня 2026 року, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції суду ( том 1, а.с. 1). При цьому, серед інших, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року.

При цьому судом наголошено, що Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, та що розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено зокрема пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, вказавши, що законодавцем запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.

Місцевий господарський суд виснував, що враховуючи продовження позовної давності, строки звернення Прокурора з позовними вимогами про стягнення заборгованості за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року не пропущені, а тому відсутні підстави для застосування судом позовної давності до спірних правовідносин.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 2-3), в якій з підстав, висвітлених в апеляційній скарзі просив, скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Альтернативно Відповідач просив, задовольнити позовні вимоги частково — виключно в межах суми місячної орендної плати, прямо визначеної чинним пунктом 9 Договору оренди (67 262 грн 07 коп.), та з обов`язковим застосуванням наслідків спливу позовної давності до вимог за період з 1 січня 2021 року по 12 січня 2023 року.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що аналіз пункту 9 Договору містить суму 67 262 грн 07 коп., то що на його переконання у Відповідача юридично не існує та не виникає обов`язку сплачувати 87262 грн 07 коп.. На переконання апелянта, Позивач зобов`язаний був спочатку ініціювати укладення Додаткової угоди, у разі відмови — звернутися до суду з позовом про внесення змін до договору оренди землі (або про тлумачення правочину), зареєструвати ці зміни, і лише з моменту набрання чинності новим судовим рішенням отримувати матеріальне право на стягнення коштів у новому розмірі.

Також скаржник в апеляційній скарзі вказав про порушення матеріального права при відхиленні заяви про позовну давність, зокрема, що позов Прокурора пред`явлено 12 січня 2026 року, та що Відповідач в порядку частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України заявив про застосування загальної 3-річної позовної давності до вимог за період з січня 2021 року по грудень 2022 року включно.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача. Запропоновано Прокурору та Позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

5 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Північно-західного апеляційного господарського суду від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому Прокурор просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Відповідача, а рішення суду без змін. Також, Прокурор вказав, що в спірних правовідносинах встановлено, що сторони уклали Договір, умови якого є чіткими та не містять суперечностей. Зазначає, що в Договорі вказано нормативно грошову оцінку земельної ділянки – 10 471 448 грн 01 коп., розмір орендної плати – 1 047 144 грн 80 коп., що становить 10 % від нормативної грошової оцінки землі, констатуючи, що в Договорі вказано розмір орендної плати, яка підлягає сплаті. Прокурор наголосив, що шляхом простих арифметичних дій, а саме поділу розміру річної орендної плати на 12 місяців, можливо встановити вірний розмір орендної плати, яка підлягає щомісячній сплаті. Наголосив, що за наявності добросовісної поведінки щодо сплати орендної плати та у разі наявності сумнівів у правильності обрахованого розміру щомісячної орендної плати, Відповідач не був позбавлений можливості звернутися до Позивача з приводу вказаних розбіжностей щодо розміру коштів, які підлягають сплаті на виконання умов Договору. Разом з тим, Прокурор звернув увагу на те, що Відповідач жодних дій спрямованих на сплату орендної плати з січня 2021 року по час звернення до суду – жовтень 2025 року, навіть у помилково зазначеному розмірі не вчиняв, в зв`язку з чим виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення до місцевого господарського суду.

7 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшла відповідь на відзив Прокурора на апеляційну скаргу в якому, Відповідач вказав про неприпустимість перекладення помилок влади на громадян.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 серпня 2026 року, проведення підготовчих дій закінчено; призначено розгляд апеляційної скарги на 2 вересня 2026 року об 14:00 год..

31 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про проведення засідання без участі Відповідача та про підтримання в повному обсязі доводів та заперечень апеляційної скарги.

2 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про проведення розгляду справи без участі Позивача та про задоволення апеляційної скарги Відповідача.

В судове засідання від 2 вересня 2026 року представники Позивача та Відповідача не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому законом порядку про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду (від 17 серпня 2026 року) сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального України).

При цьому сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак враховуючи клопотання Позивача та Відповідача про розгляд справи без їхньої участі, суд апеляційної інстанції вирішив проводити розгляд справи без участі Позивача та Відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні від 2 вересня 2026 року, Прокурор просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Відповідача, а рішення суду без змін. Прокурор вказав, що в спірних правовідносинах встановлено, що сторони уклали Договір, та що умови вказаного Договору є чіткими та не містять суперечностей. Прокурор зазначив, що в Договорі вказано нормативно грошову оцінку земельної ділянки – 10 471 448 грн 01 коп., розмір орендної плати – 1 047 144 грн 80 коп., що становить 10 % від нормативної грошової оцінки землі. Вважає, що в Договорі вказано розмір орендної плати, яка підлягає сплаті. При цьому Прокурор наголосив, що шляхом простих арифметичних дій, а саме поділу розміру річної орендної плати на 12 місяців, можливо встановити вірний розмір орендної плати, яка підлягає щомісячній сплаті. Прокурор вказав, що Відповідач жодних дій спрямованих на сплату орендної плати з січня 2021 року по час звернення до суду – жовтень 2025 року, навіть у помилково зазначеному розмірі не вчиняв, в зв`язку з чим виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення до суду. Прокурор також вказав, що з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким у зв`язку із запровадженням на території України загальнодержавного карантину з 12 березня 2020 року, який тривав до 30 червня 2023 року, а також у зв`язку з введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану, перебіг строків позовної давності зупинено. Відтак Прокурор стверджує, що станом на 24 грудня 2025 року (дату звернення до суду) позов подано в межах установлених строків позовної давності, а тому відсутні підстави, які б вказували на пропуск строку позовної давності.

Заслухавши пояснення Прокурора, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно–західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом апеляційної інстанції доказів слідує, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №450885300 від 6 листопада 2025 року, за Відповідачем ще 3 серпня 2018 року зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, смт Попільня, вул. Мічуріна, будинок 92 (том 1, а.с.25-27).

20 вересня 2018 року Відповідач звернувся до селищного голови Позивача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у користування на умовах оренди строком на 7 років орієнтовною площею 6,8445 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Мічуріна, 92, смт Попільня Попільнянського району Житомирської області (том 1, а.с.58).

Рішенням Позивача №665 від 2 жовтня 2018 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду", надано дозвіл Макаренку Павлу Борисовичу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності Позивача орієнтовною площею 6,8445 га з метою передачі в користування на умовах оренди терміном на 7 (сім) років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: вул. Мічуріна, 92, смт Попільня Попільнянського району Житомирської області (том 1, а.с. 56).

7 листопада 2019 року рішенням Позивача №947 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі в користування на умовах оренди", затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності Позивача загальною площею 6,8445 га з метою передачі в користування на умовах оренди Відповідачу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02), яка розташована за адресою: вул. Мічуріна, 92, смт Попільня Попільнянського району Житомирської області, розроблений ФОП Барсук І.В.; передано Відповідачу в користування на умовах оренди із земель комунальної власності Позивача терміном на 7 (сім) років земельну ділянку площею 6,8445 га (кадастровий номер 1824755100:01:010:0357) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02), яка розташована за адресою: вул. Мічуріна, 92, смт Попільня Попільнянського району Житомирської області; встановлено орендну плату за користування земельними ділянками згідно діючих ставок орендної плати за земельні ділянки, встановлених на території Позивача; доручено селищному голові укласти договори оренди земельних ділянок; рекомендовано орендарям зареєструвати договори оренди землі та оформити речове право на земельну ділянку згідно чинного законодавства (том 1, а.с.30).

31 грудня 2019 року між Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладено Договір, відповідно до пункту 1 якого на підставі рішення Позивача від 7 листопада 2019 року №947 Позивач надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: вул. Мічуріна, 92, смт Попільня Попільнянського району Житомирської області в межах населеного пункту (том 1, а.с.19-20).

Згідно з пункту 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 6,8445 га, у тому числі земель несільськогосподарського призначення 6,8445 га, кадастровий номер - 1824755100:01:010:0357.

Як визначено пунктом 3 Договору, на земельній ділянці наявні об`єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі і споруди: головний корпус, склад готової продукції, модуль "Кисловодськ", котельня, тарно-бондарний цех, контора з ваговою, овочесховище, квасильно-засолочний цех, фруктовий цех, матеріальний склад).

Положеннями пункту 5 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10 471 448 грн 01 коп..

За умовами пункту 8 Договору, Договір укладено на 7 (сім) років.

У відповідності до пунктів 9, 10, 11 Договору, орендна плата вноситься Відповідачем у грошовій формі у розмірі 1 047 144 грн 80 коп. у рік (10% від нормативної грошової оцінки землі), 67 262 грн 07 коп. у місяць. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації. Орендна плата вносить у строки, визначені Податковим кодексом України: помісячно до 30 числа наступного за звітним місяцем у розмірі 1/12 частини річної орендної плати.

За умовами пункту 15 Договору, земельна ділянка (категорія - землі промисловості) передається в оренду для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди.

У пункті 16 Договору визначено цільове призначення земельної ділянки: (11.02) для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Пунктом 31 Договору передбачено, зокрема, обов`язок Відповідача своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно з актом приймання-передачі від 31 грудня 2019 року, орендодавець - Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,8445 га, кадастровий номер 1824755100:01:010:0357, для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: вул. Мічуріна, 92, смт Попільня Попільнянського району Житомирської області (том 1, а.с.21).

Договір, акт приймання-передачі від 31 грудня 2019 року та розрахунок розміру орендної плати на вказану вище земельну ділянку (том 1, а.с.22) підписані Позивачем та Відповідачем.

Рішенням Позивача №576 від 26 червня 2018 року встановлено ставки земельного податку на території селищної ради. Так, згідно додатку №3 до вказаного рішення, ставка податку (відсоток від нормативної грошової оцінки) для земельних ділянок з цільовим призначенням: (11.02) для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, становить 10 % (том 1, а.с. 46-55).

Відповідно до витягу з технічної документації №97-6-0.31-1635/176-19 від 19 листопада 2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 68 445 кв.м з кадастровим номером 1824755100:01:010:0357 становить 10 471 448 грн 01 коп. (том 1, а.с.31).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 3 червня 2020 року за Відповідачем зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки зі строком дії до 31 грудня 2026 року (том 1, а.с. 23-24).

Позивач звертався до Відповідача з претензіями №02-13/1883 від 22 грудня 2021 року про сплату заборгованості на суму 2 094 289 грн 60 коп. та №405/02-13 від 27 квітня 2022 року про сплату заборгованості на суму 2 296 075 грн 72 коп. (том 1, а.с.35, 37), у яких повідомляв про порушення умов Договору та вимагав сплатити заборгованість з орендної плати.

У відповідності до інформації Головного управління ДПС у Житомирській області від 10 грудня 2025 року №11177/5/06-30-13-06, за Відповідачем станом на 9 грудня 2025 року рахується податковий борг по орендній платі в сумі 7 522 239 грн 81 коп., який охоплює період з 6 жовтня 2020 року по 12 вересня 2025 року (том 1, а.с.39-40).

Головним управлінням ДПС у Житомирській області 16 листопада 2022 року подано позов до окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу в сумі 1 047 144 грн 80 коп..

Водночас, рішенням Господарського суду Житомирської області від 10 липня 2025 року по справі №906/915/23, яке залишене без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2025 року, відмовлено в задоволенні позову Відповідача до Позивача про визнання Договору недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1824755100:01:010:0357 площею 6,8445 га за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, смт Попільня, вулиця Мічуріна, 92 (том 1, а.с.64-98).

У відповідності до розрахунку здійсненого Позивачем, сума боргу по Договору за період з січня 2021 року по жовтень 2025 року включно становить 5 061 199 грн 87 коп. (том 1, а.с.32-34).

На момент укладення Договору Відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак на момент пред`явлення позову до суду державну реєстрацію підприємницької діяльності Відповідача як фізичної особи-підприємця припинено.

10 червня 2020 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19 грудня 2025 року (том 1, а.с.102).

Враховуючи положення статтей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відтак, оскільки спірні правовідносини виникли з господарського Договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.

Вказані обставини стали підставою для звернення Прокурора в особі Позивача до суду з даним позовом про стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі за період з січня 2021 року по жовтень 2025 року включно в сумі 5 061 199 грн 87 коп..

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частини 1 статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За частиною 1 статті 116 земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Умовами пункту 1 Договору передбачено, що на підставі рішення Позивача від 7 листопада 2019 року №947 Позивач надає, а Відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: вул. Мічуріна, 92, смт. Попільня Попільнянського району Житомирської області в межах населеного пункту.

Відповідно до підпункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані, серед іншого, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Як визначено частиною 2 статтею 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України, статті 270 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об`єктом оподаткування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За результатами дослідження підставності звернення Прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача місцевим господарським судом встановлено, що, звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що свідчить про підставність звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача.

Однак, апеляційна скарга Відповідача не містять доводів щодо заперечення обставин підставності звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача. Відтак, з огляду на те, що судове рішення не оспорюється у відповідній частині, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у відповідній частині, так як не встановив порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, як і не встановив неправильне застосування норм матеріального права у вищеописаній частині судового рішення, що не оспорена апелянтом.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Відповідача щодо неправильності нарахування орендної плати, а саме застосування її місячного розміру в іншій сумі аніж визначено пунктом 9 Договору, то суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

У відповідності до пунктів 2, 5, 8, 9, 10, 11 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 6,8445 га кадастровий номер - 1824755100:01:010:0357. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10 471 448 грн 01 коп.. Договір укладено на 7 (сім) років. Орендна плата вноситься Відповідачем у грошовій формі у розмірі 1 047 144 грн 80 коп. у рік (10% від нормативної грошової оцінки землі), 67 262 грн 07 коп. у місяць. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації. Орендна плата вносить у строки, визначені Податковим кодексом України: помісячно до 30 числа наступного за звітним місяцем у розмірі 1/12 частини річної орендної плати.

Пунктами 15, 16 Договору визначено категорію земельної ділянки переданої в оренду - землі промисловості; цільове призначення - (11.02) для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Умовами пункту 31 Договору передбачено, зокрема, обов`язок Відповідача своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до розрахунку здійсненого Позивачем, сума боргу по Договору за період з січня 2021 року по жовтень 2025 року включно (58 місяців) становить 5 061 199 грн 87 коп. (том 1, а.с.32-34). Для його здійснення використано такі вихідні дані:

· нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка у відповідності до пункту 5 Договору та витягу з технічної документації №97-6-0.31-1635/176-19 від 19 листопада 2019 року (том 1, а.с.31) становить - 10 471 448 грн 01 коп.;

· ставку земельного податку в розмірі - 10 відсотків, яка встановлена рішенням Позивача №576 від 26 червня 2018 року для земельних ділянок з цільовим призначенням: (11.02) для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (том 1, а.с. 46-55).

Таким чином визначено розмір орендної плати за рік - 1 047 144 грн 80 коп. (10% від 10 471 448 грн 01 коп.), а також розмір орендної плати за місяць - 87 262 грн 07 коп. (1 047 144 грн 80 коп. : 12 місяців). (Без використання правил заокруглення місячна орендна плата становить 87 262,066666667 грн і саме від цієї суми вирахувана заборгованість за 58 місяців, що становить 5 061 199 грн 87 коп.).

Що ж до доводів апеляційної скарги про те, що у пункті 9 Договору зафіксовано суму місячної орендної плати в розмірі 67 262 грн 07 коп. як єдиної правомірної бази для розрахунку заборгованості, та ніби то відсутності підстав для застосування ставки орендної плати в розмірі 87 262 грн 07 коп./міс., як такої, що не передбачена умовами підписаного сторонами Договору та не оформлена відповідною додатковою угодою, то колегія суду зауважує наступне.

У пункті 9 Договору сторони погодили розмір орендної плати за рік - 1 047 144 грн 80 коп., що становить 10% від нормативної грошової оцінки землі (від 10 471 448 грн 01 коп.). Це й же розмір орендної плати за рік погоджений Позивачем та Відповідачем в розрахунку (том 1, а.с.22).

Позивачем надано додаткові пояснення щодо розрахунку заборгованості та зазначено, що при укладенні Договору встановлено розмір орендної плати – 1 047 144 грн 80 коп., а тому зазначена в пункті 9 Договору сума щомісячної орендної плати у розмірі - 67 262 грн 07 коп. є результатом технічної описки, при цьому вказує, що вірним є розмір орендної плати - 87 262 грн 07 коп., що відповідає нормативно грошовій оцінці землі, відсотковій ставці та річній орендній платі.

Розрахунок заборгованості проведено відповідно до розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (10 471 448 грн 01 коп.) та став орендної плати (10%) що становить 1047144 грн 08 коп. в рік та відповідно помісячно 87 262 грн 07 коп. (1047144,8/12).

При цьому, Відповідач зазначаючи про те, що він не має відповідати за помилку держави, залишає поза увагою ті обставини, що ним не подано доказів, котрі б вказували про сплату ним орендної плати навіть в розмірі 67262 грн 07 коп. своєчасно та умовах, визначених Договором, так як і не додано доказів з огляду на визначений в пункті 9 Договору річний розмір орендної плати, звернення ним до Позивача про укладення додаткової угоди до Договору з приведенням річного розміру орендної плати саме у відповідності до визначеного місячного розміру орендної плати, який не заперечує Відповідач (67262 грн 07 коп.).

Відтак наявність у Договорі вказівки на розмір місячної орендної плати (67 262 грн 07 коп.) ніяким чином не позбавляє Відповідача обов`язку виконувати умови Договору та сплачувати орендну плату за рік в розмірі 1 047144 грн 80 коп., який відповідає нормативно грошовій оцінці землі та відсотковій ставці. Більше того, у разі дійсної оплати навіть помилкової суми коштів, не існувало б, а ні претензій Позивача щодо неоплати орендної плати за Договором, на основі яких в подальшому і виникло звернення Прокурора з цим позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за 4 роки та 9 місяців. Несплата ж апелянтом будь-яких коштів у спірний період (навіть частково) та несплата їх (навіть частково) і в період розгляду справи в суді опосередковано вказує на небажання орендаря сплачувати ці кошти в будь-якому розмірі, його подача апеляційної скарги (з несплатою судового збору та з проханням відстрочити його сплату) свідчить виключно про бажання відтермінувати час набрання рішенням законної сили.

Відтак, перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості (том 1, а.с.32-34), суд апеляційної інстанції вважає його правильним та обґрунтованим.

В силу дії статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із положеннями статтей 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі

При укладенні Договору сторони, зокрема, домовилися про умови, розмір та порядок внесення орендної плати.

З урахуванням усього вищевказаного, згідно пункту 9 Договору та в розрізі пункту 5 Договору, яким визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що й стало основою для визначення розміру орендної плати, статтей 526, 525, 692 Цивільного кодексу України, в розрізі дії Договору, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 5 061 199 грн 87 коп. заборгованості з орендної плати за період з січня 2021 року по жовтень 2025 року є правомірною та підлягають до задоволення. Відповідно суд апеляційної інстанції стягує з Відповідача на користь Позивача 5061199 грн 87 коп. заборгованості з орендної плати.

Дане було вчинено місцевим господарським судом, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін в цій частині.

Що ж до доводів Відповідача про порушення матеріального права при відхиленні заяви Відповідача про застосування наслідків спливу позовну давність до позовних вимог за період з січня 2021 року по грудень 2022 року включно, то колегія суду зауважує таке.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 за змістом якого: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Даний Закон набрав чинності 2 квітня 2020 року, а тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 2 квітня 2020 року цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в справі № 167/1058/20).

В той же час, строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ, який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Узагальнюючи наведене, вбачається, що з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у звязку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким у зв`язку із запровадженням на території України загальнодержавного карантину з 12 березня 2020 року, який тривав до 30 червня 2023 року, а також у зв`язку з введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану, перебіг строків позовної давності зупинено. Відтак станом на 24 грудня 2025 року (дату звернення до суду) позов подано в межах установлених строків позовної давності, а тому відсутні підстави, які б вказували на пропуск строку позовної давності.

Відтак, заява Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давність до позовних вимог за період з січня 2021 року по грудень 2022 року включно не підлягає задоволенню, що й також констатовано судом першої інстанції.

У відповідності до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 12 травня 2026 року по справі №906/67/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 12 травня 2026 року по справі №906/67/26 - залишити без змін.

3. Стянути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) в доход Державного бюджету України 91101 грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Житомиської області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Справу №906/67/26 повернути Господарському суду Житомирьскої області.

Повний текст постанови виготовлено 7 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.