Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №903/833/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Справа № 903/833/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Дехтярук І.А.

за участю представників:

від кредиторів: Сердійчук О.Л. (ТзОВ "Еко Фін"),

від боржника: Таволжанський М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 21.04.2026 суддею Бідюк С.В. у м. Луцьк (повний текст ухвали складено 27.04.2026) у справі № 903/833/25

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/833/25 у задоволенні заяви арбітражного керуючого Острика С.Ю. про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника відмовлено; заяву ТзОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" про закриття провадження у справі задоволено частково; закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаними процесуальним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просила суд останню скасувати, а справу скерувати до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду. Також скаржницею подані додаткові пояснення по справі.

Скаржниця посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції про наявність вини боржниці щодо непогодження плану реструктуризації дійсним обставинам справи. Також вважає, що судом в даному випадку не враховано, що 23.10.2025 арбітражний керуючим подано звіт про перевірки декларації боржника згідно якого виявлене майно ОСОБА_1 відповідає задекларованим нею доходам. Арбітражним керуючим було перевірено доходи та витрати боржниці, і незважаючи на невеликі неточності, на боржницю ні арбітражним керуючим, ні судом не було покладено обов`язки стосовно подання уточнених декларацій. Окрім того акцентує, що стосовно всіх розбіжностей між поданими деклараціями про майновий стан та наданою відповіддю, ГУ ДПС у Волинській області під час судових засідань було надано вичерпні роз`яснення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/833/25; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Від ТзОВ "Еко Фін" на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просило суд скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Від ТзОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" надійшли письмові пояснення, відповідно до яких кредитор просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Під час апеляційного провадження до суду від арбітражного керуючого Острика С.Ю. надійшла заява про надання згоди на участь арбітражного керуючого у даній справі про банкрутство.

Боржником ОСОБА_1 до суду подано клопотання, відповідно до якого остання просила суд приєднати до матеріалів справи копії квитанції про оплату вимог кредиторів.

Судова колегія констатує, що в силу приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами. Водночас частиною третьою цієї статті встановлено спеціальне правило щодо доказів, які не були подані до суду першої інстанції: вони можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, саме по собі подання учасником справи додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду не є достатньою підставою для їх прийняття судом. Можливість подання таких доказів до апеляційного суду пов`язана законодавцем із наявністю виняткового випадку та об`єктивної неможливості їх своєчасного подання до суду першої інстанції. Такий підхід обумовлений завданням апеляційного перегляду, який не передбачає повторного розгляду справи із можливістю сторін доповнювати доказову базу на власний розсуд, а спрямований на перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції з урахуванням установлених ним обставин та доказів, поданих у визначеному процесуальним законом порядку.

Недотримання такого порядку нівелювало б принцип змагальності та покладений на сторони обов`язок своєчасно подавати докази. У цьому випадку надані скаржницею докази не були подані до суду першої інстанції, при цьому, останньою не обґрунтовано, у чому саме полягає винятковість випадку, яка відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України могла б бути підставою для прийняття таких доказів судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів не бере до уваги подані скаржницею до суду апеляційної інстанції докази, оскільки такі докази не були предметом дослідження суду першої інстанції на момент постановлення оскаржуваної ухвали. Аналогічно судом не приймається до уваги заява арбітражного керуючого Острика С.Ю. про надання згоди на участь у даній справі про банкрутство.

В судовому засіданні представник скаржниці вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити останню.

Представник ТзОВ "Еко Фін" повідомив про погашення кредиторських вимог товариства та не заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснень, заслухавши в судовому засіданні представників учасників провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.09.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржниці ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржниці, мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією боргів боржниці призначено арбітражного керуючого Острика С.Ю. Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 17.09.2025.

04.01.2026 арбітражний керуючий Острик С.Ю. звернувся до місцевого господарського суду із заявою, відповідно до якої просив визнати боржницю банкрутом та ввести процедуру погашення боргів, зазначивши при цьому, що у зв`язку з не затвердження плану реструктуризації боргів боржниці кредиторами, визнання останньої банкрутом є доцільним.

Водночас, до суду першої інстанції 05.01.2026 надійшло клопотання ТзОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", відповідно до якого товариство просило суд закрити провадження у справі у зв`язку з недобросовісністю боржниці, яка виражена у зазначені неправдивих відомостей у поданих деклараціях. Вказало, що план реструктуризації боргів не відповідає вимогам КУзПБ, оскільки в ньому не зазначено джерела походження коштів, які будуть використані для задоволення вимог, включених до реєстру, а також кредитор не згодний із запропонованою до погашення сумою коштів.

Як зазначено вище, оскаржуваною ухвалою від 21.04.2026 суд першої інстанції у задоволенні заяви арбітражного керуючого Острика С.Ю. про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника відмовив, а заяву ТзОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" про закриття провадження у справі задовольнив частково та закрив провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 116 КУзПБ обумовлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ст. 13 ЦК України). Відтак, до боржника фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду, отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів, тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

Окрім того, Кодекс містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає: - відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років, а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ; - закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; - відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом; - дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута.

Отже, законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки. Певні неістотні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації. Нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

Як вбачається із матеріалів справи, боржницею, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, було подано декларації про її майновий стан за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки.

У свою чергу 23.10.2025 арбітражним керуючим було подано до місцевого господарського суду звіт про перевірки декларації боржниці, згідно якого виявлене майно останньої відповідає задекларованим нею доходам. Водночас, відсутня інформація щодо відповідності поданих боржником декларацій щодо повноти відображення в них інформації, зокрема у розділі І декларацій необхідно уточнити декларації шляхом зазначення в пункті 4 "посаду"; у розділі ІІ декларацій відомості про доходи боржника та членів його сім`ї з усіх джерел в Україні, у тому числі одержані (нараховані) за межами України, які вказані. Відомості, вказані боржницею у деклараціях за 2022 рік, за 2023 рік, за 2024 та 2025 роки не відповідають відповіді ГУ ДПС у Волинській області від 24.09.2025 (доданої до заяви про неплатоспроможність фізичної особи), адже відповідно до Декларації за 2025 рік вбачається що вона отримала сукупно за 2022 рік 66826 грн, чоловік боржниці 576128 грн грошове забезпечення, 9153 грн - субсидія та 500 грн приз, тобто сукупно зазначено 640375 грн, що при підрахунку виявляється неправильним.

В ході опрацювання офіційної інформації, наданої ГУ ДПС у Волинській області, виявлено, що дохід боржниці загальний за 2022 рік - 73213, 48 грн (з урахування сплачених податків та військового збору); відповідно до Декларації за 2023 рік вбачається що вона отримала сукупно 78292 грн за рік, чоловік боржниці 775950 грн грошове забезпечення, 25349 грн субсидія (сукупно зазначено 69885 грн, що є помилкою в декларації); відповідно до декларації за 2024 рік вбачається що вона отримала сукупно 35520 грн за рік, чоловік боржниці 754807 грн грошове забезпечення, 25948 грн субсидія (сукупно зазначено 61468 грн, що є помилкою в декларації).

Згідно інформації, наданої ГУ ДПС у Волинській області, дохід боржниці загальний за 2024 рік становить 37723, 95 грн (з урахування сплачених податків та військового збору); відповідно до декларації за 2025 рік вбачається, що вона отримала сукупно за період з січня 2025 року по (не зазначено в Декларації станом на який місяць 2025 року) - 23680 грн за рік, чоловік боржниці 397885, 09 грн грошове забезпечення, 19024 грн субсидія (сукупно зазначено 42704 грн, що є помилкою в декларації).

Відтак, декларації боржниці фактично не були перевірені в повному обсязі, як того вимагає КУзПБ.

Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. Вказані недоліки усунуті боржницею лише 14.01.2026.

При цьому, у розділах з ІІІ, IV-XIV декларацій за спірні роки усі графи щодо боржниці та членів її сім`ї є не заповненими. Вказані декларації також не містять інформації про витрати боржниці за спірні періоди для з`ясування дійсного майнового стану боржниці.

Судова колегія зауважує, що одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності). На відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

В силу приписів ст. 130 КУзПБ, господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника. Процедура реструктуризації боргів боржника, вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер (частина п`ята статті 119 КУзПБ), а особливістю цієї процедури є план реструктуризації боргів боржника, метою розроблення якого є відновлення платоспроможності боржника (частина перша статті 124 КУзПБ).

Суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов`язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ст. 130 КУзПБ). Приписи частини одинадцятої ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи; а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Відтак, тільки добросовісний боржник може мати законні очікування, що з закінченням 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність господарським судом справа не буде закрита, а буде введена наступна судова процедура процедура погашення боргів.

Статтею ст. 123 КУзПБ встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, інші питання, передбачені законодавством. Рішення про затвердження плану реструктуризації боргів приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо. План реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів.

Згідно ст. 124 КУзПБ, план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо). План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).

Матеріалами справи стверджується, що ухвалою місцевого господарського суду від 26.11.2025 визнано кредиторські вимоги до боржниці, а саме: ТзОВ "Фінансова компанія Ел.Ен.Груп" в сумі 8844, 80 грн з включенням до першої черги задоволення (судові витрати), в сумі 7722 грн друга черга; ТзОВ "Еко Фін" в сумі 4844, 80 грн з включенням до першої черги задоволення (судовий збір), в сумі 10550 грн друга черга.

Водночас, в матеріалах справи наявний план реструктуризації боргів боржниці за підписом лише арбітражного керуючого, згідно якого підлягають прощенню такі вимоги кредиторів: ТзОВ "Фінансова компанія Ел.Ен.Груп" в сумі 8844, 80 грн перша черга (судові витрати), 3822 грн друга черга (заборгованість по комісії); ТзОВ "Еко Фін" в сумі 4844, 80 грн перша черга (судові витрати), 5 550 грн друга черга (заборгованість по відсотках). Погашенню підлягають вимоги ТзОВ "Фінансова компанія Ел.Ен.Груп" в сумі 3900 грн, ТзОВ "Еко Фін" в сумі 5000 грн. Строк погашення вимог 6 місяців.

Докази погодження плану реструктуризації боргів безпосередньо боржницею та зборами кредиторів в матеріалах справи відсутні.

Господарські суди, перш ніж перейти до процедури погашення боргів боржника, мають надати оцінку не лише діям кредиторів щодо незатвердження плану реструктуризації боргів, а й надати оцінку діям боржника щодо сумлінного виконання ним своїх обов`язків боржника, зокрема щодо подання ним виконуваного плану реструктуризації боргів, який би врахував й інтереси кредиторів, з`ясувати, чи відображені у плані реструктуризації усі відомості, що передбачені статті 124 КУзПБ, та встановити, чи є поведінка боржника добросовісною (постанова). У випадку, коли збори кредиторів разом з боржником доходять консенсусу і погоджують план реструктуризації боргів боржника, господарський суд не вводить процедуру погашення боргів та не визнає боржника банкрутом.

Водночас, у випадку, коли такий план реструктуризації не затверджується, господарський суд через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, та ухвалити рішення про закриття провадження чи визнання боржника банкрутом.

З огляду на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неприйняття зборами кредиторів рішення про схвалення або відмову у схваленні наявного у матеріалах справи плану реструктуризації боргів боржника, який перш за все не погоджений самою боржницею, з урахуванням усієї сукупності обставин справи про неплатоспроможність фізичної особи та з урахуванням змісту поданого плану реструктуризації боргів, не свідчить про неналежну реалізацію кредиторами своїх прав або їх недобросовісну поведінку з врахуванням не погодження плану реструктуризації боргів самою боржницею.

В силу ст. 1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Обставина не досягнення мети судової процедури реструктуризації боргів, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, та яка є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, позбавили боржницю реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням її об`єктивних можливостей, а кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника шляхом погодження реального виконуваного плану реструктуризації боргів, погодженого боржницею, з огляду на що колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Острика С.Ю. про визнання боржниці банкрутом та переходу до процедури погашення боргів.

Разом з тим, судами встановлено, що згідно інвентаризаційних описів арбітражного керуючого Острика С.Ю., у боржниці відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого можна здійснити погашення вимог кредиторів. Відтак, застосування процедури погашення боргів об`єктивно не забезпечує належного рівня задоволення вимог кредиторів у зв`язку з відсутністю майна боржника.

Отже, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що обрання процедури погашення боргів за можливості належного доведення до відома кредиторів плану реструктуризації боргів погодженого боржницею, яким передбачалось часткове погашення кредиторських вимог, призведе до необґрунтованого зменшення рівня задоволення вимог кредиторів та не відповідає завданню провадження у справі про неплатоспроможність.

Окрім того, суд зазначає, що в силу ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає про призначення керуючого реструктуризацією.

Статтею 10 КУзПБ обумовлено, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Згідно ст. 28 КУзПБ, кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. Арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи).

Відповідно ст. 48 КУзПБ, до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про: 6) інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів. До компетенції комітету кредиторів у т.ч. належить звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого.

Згідно ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою місцевого господарського суду від 21.01.2026 відмовлено у задоволенні скарги ТзОВ "Ел.Ен.Груп" від 05.01.2026 на бездіяльність арбітражного керуючого та зловживання правами; сплачено арбітражному керуючому Острику С.Ю. основну грошову винагороду за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржниці за період виконання повноважень з 17.11.2025 по 16.12.2025 включно у розмірі 15140 грн за рахунок коштів, авансованих боржницею на депозитний рахунок Господарського суду Волинської області. Заяву арбітражного керуючого Острика С.Ю. від 04.01.2026 про відмову від участі у справі та від 05.01.2026 про дострокове припинення повноважень керуючого реструктуризацією у справі №903/833/25 про неплатоспроможність Стрюкової І.П. задоволено. Відсторонено арбітражного керуючого Острика С.Ю. від виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржниці у справі. Запропоновано боржниці до 28.01.2026 подати суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі № 903/833/25; відкладено розгляд клопотань арбітражного керуючого, представника боржниці про визнання боржниці банкрутом та введення процедури погашення боргів, та заяви ТзОВ "Ел.Ен.Груп" про закриття провадження у справі № 903/833/25.

У судовому засіданні суду першої інстанції 18.02.2026 представники ТзОВ "Ел.Ен.Груп" та боржниці заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією Стрюкової І.П.

Ухвалою суду від 18.02.2026 розгляд справи було відкладено та запропоновано кредиторам, боржниці до 02.03.2026 подати суду: пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі 903/833/25 з відповідною заявою арбітражного керуючого про його згоду на участь.

Однак, пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого з відповідною заявою арбітражного керуючого про його згоду на участь на адресу суду не надходили.

Ухвалою суду від 09.03.2026 вирішено кандидатуру арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі № 903/833/25 визначити шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. Здійснити запит до автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України для обрання кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією боржниці.

Згідно довідки від 09.03.2026, для призначення керуючого реструктуризацією у даній справі визначено кандидатуру арбітражного керуючого Денисова М.С. Ухвалою суду від 11.03.2026 встановлено арбітражному керуючому Денисову М.С. 3-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви про згоду на участь у справі. Проте, заява арбітражного керуючого Денисова М.С. про згоду на участь у справі до суду не надходила.

23.03.2026 судом здійснено повторний запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого та згідно довідки від 23.03.2026 для призначення керуючого реструктуризацією у даній справі визначено кандидатуру арбітражного керуючого Севостьянова Є.В. Ухвалою суду від 24.03.2026 встановлено арбітражному керуючому Севостьянову Є.В. 3-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви про згоду на участь у справі. Однак, заява арбітражного керуючого Севостьянова Є.В. про згоду або відмову на участь у справі на адресу суду не надходила.

Кандидатура керуючого реструктуризацією Стрюкової І.П. на адресу суду від кредиторів, комітету кредиторів та боржниці не надходила.

Згідно положень КУзПБ участь кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не може бути формальною. Будучи учасником такого провадження кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника (стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства), звернення до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого (пункт 4 частини 8 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства). Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану ведення справи про банкрутство, зокрема цікавитися вжитими керуючим реструктуризацією боржника діями у процедурі реструктуризації боргів та заходами направленими на виявлення, розшук майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти відповідні дії, передбачені його обсягом прав та повноважень, тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог. Крім того процедури банкрутства за вимогами Кодексу України з процедур банкрутства мають строковий характер, зокрема, відповідно до частини першої ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Статтею 122 КУзПБ обумовлено чіткі строки в межах процедури реструктуризації боргів, а саме: попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Відтак, процедура реструктуризація боргів (пошук кредиторів, інвентаризація майна та розроблення плану реструктуризації) в сукупності триває близько 120 днів.

Водночас, як стверджується матеріалами справи, у даному випадку процедура реструктуризації у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 триває понад сім місяців.

Судова колегія констатує, що у разі тривалого здійснення провадження у справі про неплатоспроможність через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження. Предметом провадження у справі про неплатоспроможність є досягнення легітимної мети визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

В силу того, що процедура реструктуризації у даній справі триває понад 7 місяців і протягом тривалого часу процедура реструктуризації боргів об`єктивно не здійснюється у зв`язку із відсутністю керуючого реструктуризацією боргів боржника, пасивною поведінкою кредиторів та боржниці у справі щодо надання пропозиції кандидатури керуючого реструктуризацією боргів боржника та визначення джерел оплати його послуг, безрезультатністю вжитих судом першої інстанції дій щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого для участі у даній справі в якості керуючого реструктуризації боргів боржника, встановлених обставин щодо доведення до відома зборів кредиторів плану реструктуризації боргів не затвердженого самою боржницею, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку про те, що вказані вище обставини в їх сукупності унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства ОСОБА_1 .

Згідно ст. 90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 2 цього Кодексу, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Разом з тим, суд зауважує, що приписи ст. 90 КУзПБ, які визначають порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як-то "відсутність предмета спору" (знищення предмета спору), однак протилежний підхід, тобто продовження провадження у справі за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства про банкрутство.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи усі встановлені обставини у даній справі та з огляду на те, що не прийняття внаслідок бездіяльності боржника та кредиторів рішення про обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого та відсутність звернення комітету кредиторів до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, та як наслідок - відсутність арбітражного керуючого, керуючого реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність унеможливлює подальше провадження цієї справі, а КУзПБ не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство в такому випадку, проте й не визначає вичерпного переліку підстав для закриття провадження, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України з причин відсутності предмету спору.

Аргументи апеляційної скарги боржниці про те, що не затвердження плану реструктуризації боргів не може ставитися їй у вину, а є наслідком ухилення кредиторів від розгляду цього плану, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, як зазначено у самій же скарзі, станом на час отримання боржницею плану реструктуризації від арбітражного керуючого будь-який погоджений та поданий на затвердження зборів кредиторів план реструктуризації боргів боржниці відсутній. Боржниця план не підписала та на розгляд зборів кредиторів у визначеному КУзПБ порядку не подала.

Як вказала сама скаржниця, лише 27.02.2026, тобто через понад місяць після подання арбітражним керуючим Остриком С.Ю. заяви про визнання останньої банкрутом (04.01.2026) та вже після усунення цього арбітражного керуючого від виконання повноважень керуючого реструктуризацією, боржниця в позасудовому порядку поштовим зв`язком запропонувала кредиторам одноразове погашення заборгованості.

Суд зауважує, що такі дії ОСОБА_1 не є поданням плану реструктуризації боргів у розумінні ст. ст. 121-124 КУзПБ та не потребували розгляду і затвердження зборами кредиторів за процедурою, встановленою кодексом. Позасудова пропозиція одноразового платежу, надіслана поза межами справи про неплатоспроможність, після втрати керуючим реструктуризацією повноважень, не замінює собою погодженого та поданого в установленому порядку плану реструктуризації.

З огляду на вказане, практика Верховного Суду, на яку посилається скаржниця, є не релевантною до даних правовідносин, оскільки зазначена практика стосується ситуацій, коли кредитору вже подано на розгляд погоджений боржником план реструктуризації, а кредитор ухиляється від прийняття рішення щодо його схвалення чи відмови у схваленні. Водночас у даній же справі такого плану кредиторам на розгляд подано не було, а отже підстав для висновку про ухилення кредитора немає.

Твердження скаржниці про те, що кредитори неодноразово не з`являлися на збори кредиторів без поважних причин не підтверджене жодними доказами: ані копіями повідомлень про скликання зборів, ані порядком денним, ані протоколами про відсутність кворуму. Обов`язок розробити план реструктуризації, погодити його з боржницею та організувати його розгляд зборами кредиторів за КУзПБ покладається на боржницю та керуючого реструктуризацією, а не на кредитора. Кредитор не може нести відповідальність за не затвердження плану, який взагалі не існував у формі, придатній до розгляду зборами кредиторів.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність погодженого та затвердженого плану реструктуризації боргів боржниці, як однієї з підстав для закриття провадження у справі, відповідає фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині його не спростовують.

Доводи скаржниці про те, що виявлені судом першої інстанції розбіжності між задекларованими боржницею доходами та інформацією ГУ ДПС у Волинській області є несуттєвими, а уточнені декларації подані вчасно, не спростовують правильного по суті висновку суду про недобросовісну поведінку боржниці. Як вже встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, задекларовані боржницею доходи за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки послідовно, з року в рік, не відповідали дійсним показникам, наданим ГУ ДПС у Волинській області, а суми в деклараціях мають арифметичні розбіжності, відповідно, суд констатує не поодиноку технічну описку, а системне заниження задекларованих доходів боржниці та її сім`ї протягом чотирьох років поспіль. Посилання боржниці на звіт арбітражного керуючого від 23.10.2025 про те, що виявлене майно боржниці відповідає задекларованим нею доходам не спростовує наведеного вище, оскільки вказаний звіт передував отриманню судом першої інстанції інформації від податкового органу та, відповідно, суд не міг врахувати виявлені надалі розбіжності.

Також суд вважає безпідставним посилання скаржника на прецедентну практику Верховного Суду у справі № 903/371/24, в якій на думку останнього, за аналогічних обставин касаційним судом були скасовані процесуальні рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Слід відмітити, що за обставинами справи № 903/371/24 Верховним Судом було звернуто увагу на те, що на стадії погашення боргів кредитором не запропоновано нову кандидатуру арбітражного керуючого після звільнення попереднього. Ухилення кредитора від виконання власного обов`язку не відповідає меті участі кредитора у справі, не може впливати на досягнення легітимної мети відновлення платоспроможності фізичних осіб та права боржника на реабілітацію за встановленої добросовісної поведінки. Окрім цього, судом було зобов`язано попереднього арбітражного керуючого здійснювати свої обов`язки до призначення нового арбітражного керуючого. Відповідно, зазначені обставини не визнані перешкодою для завершення довготриваючої процедури погашення боргів боржника.

Натомість в межах даної справи, яка перебувала на стадії реструктуризації боргів, встановлено невідповідність заделарованих доходів боржником, суперечливість поведінки боржника (можливість авансування винагороди арбітражного керуючого в сумі 45420,00 грн та неможливість погашення визнаних вимог кредиторів в загальній сумі 31961,60 грн), відсутність належним чином узгодженого плану реструктуризації в поєднанні з відсутністю пропозицій щодо кандидатури арбітражного керуючого як зі сторони боржника так і зі сторони кредиторів, а також неможливість визначення останнього відповідно до автоматизованого відбору за спробами суду.

З огляду на усі вищезазначені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що подальше затягування процедури неплатоспроможності боржниці з діючим мораторієм на задоволення вимог кредиторів за відсутності реальної можливості завершення процедури реструктуризації боргів призвела б лише до порушення прав кредиторів, боржниці та мала б наслідком збільшення додаткових витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, а відтак, закриття провадження у даній справі є доцільним.

Згідно ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , судова колегія дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню, оскільки наведені скаржницею аргументи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, за таких обставин, ухвалу Господарського суду Волинської області від 21.04.2026 у справі № 903/833/25 слід залишити без змін.

За результатами розгляду апеляційної скарги у даній справі, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржницю.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 21 квітня 2026 року у справі № 903/833/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 903/833/25 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складено "07" вересня 2026 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.