Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №918/707/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Справа № 918/707/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06 липня 2026 року (повний текст складено 13.07.2026) у справі № 918/707/26 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювтерра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С"

про стягнення коштів у сумі 149 731,83 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.07.2026 у справі №918/707/26 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" простягнення коштів у сумі 149 731,83 грн, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2026 у справі № 918/707/26. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу першого частини десятої статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини тринадцятої статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац другий частини десятої статті 270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на недоведеність передбачених КДПВ підстав для звільнення перевізника від відповідальності та вважає, що наведені у відзиві аргументи не спростовують доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" (покупець) та Компанією "C.O.I.M" S.P.a. (постачальник) укладено контракт про поставку товару №0710-2014.

Відповідно до рахунку №26100560 від 03.04.2026, Компанією "C.O.I.M" S.P.a. продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" 99 бочок по 200 кг продукту "NOVACOTE 250/70 A" та 120 бочок по 10 кг продукту "NOVACOTE СА 350".

15.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" (замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 15-12/2023.

Для перевезення замовленого товару відповідно до рахунку № 26100560 від 03.04.2026, відповідно до правил Incoterm 2020 FCA Оффаненго (Італія) було призначено перевізника Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" (33027, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 64-А, ЄДРПОУ 03567150), відповідно до CMR № 26CMR01734.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" (перевізник) було укладено заявку про перевезення вантажів автомобільним транспортом (Італія-Україна) № 2702-2026-3 до договору № 15-12/2023, який надійшов від "C.O.I.M" S.P.a. за ЦМР № 26CMR01734, завантаження у м. Оффаненго (Італія). Авто: BK5722BE//BK7378XF.

07.04.2026 під час приймання вантажу виявлено пошкодження товару Novacote CA-350 у кількості 260 кг (26 відер), про що складено акт №0704/2026-1; відповідні відомості про пошкодження також внесено до CMR №26CMR01734 та зафіксовано на фотоматеріалах.

16.04.2026 позивач направив на електронну адресу відповідача претензію №1604/2026/1 про відшкодування збитків, завданих у зв`язку з пошкодженням вантажу.

У відповідь на зазначену претензію Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" листом № 58 від 28.04.2026 заперечило наявність своєї вини у пошкодженні вантажу та відмовило у добровільному відшкодуванні заявлених позивачем збитків.

Листом від 11.05.2026 Компанія "C.O.I.M" S.P.a. повідомила про неможливість подальшого використання пошкодженого товару за його призначенням.

14.05.2026 представник позивача звернувся до Закарпатської митниці Державної митної служби України з адвокатським запитом щодо надання копії акта сканування транспортного засобу та вантажу, а також результатів такого сканування.

Листом №7.7-5/17.2/8.19/4826 від 18.05.2026 Закарпатська митниця надала позивачу завірену копію рентгенівського зображення, отриманого за допомогою скануючої системи, транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який 05.04.2026 переміщувався через пункт пропуску "Чоп-Захонь".

Зі змісту наданого рентгенівського зображення позивач виснує, що на момент проходження митного контролю вантаж був розміщений у транспортному засобі належним чином, без ознак пошкодження, деформації чи порушення цілісності упаковки, у зв`язку з чим вважає, що пошкодження вантажу відбулося після проходження митного контролю під час його подальшого перевезення.

28.05.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСЛ-10" укладено договір №УТ-2026.0000745 про надання послуг з управління відходами, а згідно з рахунком №1103 від 28.05.2026 вартість послуг з утилізації пошкодженого товару становить 77 000,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" посилалося на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" як перевізником зобов`язань щодо забезпечення збереження вантажу під час міжнародного автомобільного перевезення, внаслідок чого товар Novacote CA-350 у кількості 260 кг (26 відер) було пошкоджено, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 149 731,83 грн збитків, з яких 72 731,83 грн - вартість пошкодженого товару та 77 000,00 грн - витрати на його утилізацію.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, укладений 15.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" договір №15-12/2023 за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, за умовами якого відповідач як перевізник зобов`язався здійснювати перевезення вантажів позивача у міжнародному автомобільному сполученні та забезпечувати їх збереження під час перевезення, а позивач як замовник – приймати надані послуги та здійснювати їх оплату в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення, загальні умови якого визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Оскільки спірні правовідносини виникли з договору міжнародного автомобільного перевезення вантажу, до їх регулювання підлягають застосуванню положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - КДПВ) від 19.05.1956, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 01.08.2006 №57-V.

Відповідно до пункту 1 статті 1 КДПВ, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу до перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незалежно від місця проживання і громадянства сторін.

За змістом пункту 1 статті 8 КДПВ, при прийнятті вантажу перевізник перевіряє точність записів у вантажній накладній щодо кількості вантажних місць, їх маркування та нумерації, а також зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Відповідно до статті 10 КДПВ, відправник несе відповідальність перед перевізником за шкоду, заподіяну особам, обладнанню або іншим вантажам, а також за будь-які витрати, спричинені дефектами упаковки вантажу, якщо тільки дефект не був очевидним або відомим перевізнику в момент прийняття вантажу і перевізник не зробив застережень стосовно цього.

Згідно з пунктом 1 статті 17 КДПВ, перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу чи його пошкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до моменту його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Водночас відповідно до пункту 2 статті 17 КДПВ, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його пошкодження або затримка доставки сталися внаслідок неправомірних дій або недогляду позивача, внаслідок виконання вказівок позивача, які не були зумовлені неправомірними діями або недоглядом перевізника, дефекту вантажу чи обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідкам яких не міг запобігти.

Поряд із цим пунктом 4 статті 17 КДПВ передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата або пошкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного, зокрема, з відсутністю або незадовільним станом упаковки вантажів, які через свої властивості у разі відсутності упаковки або її незадовільного стану можуть псуватися чи пошкоджуватися.

Відповідно до пункту 1 статті 18 КДПВ, тягар доказування того, що втрата вантажу, його пошкодження або затримка доставки були спричинені однією з обставин, зазначених у пункті 2 статті 17 Конвенції, покладається на перевізника.

За змістом пункту 2 статті 18 КДПВ, якщо перевізник встановлює, що за обставин справи втрата чи пошкодження вантажу могли бути наслідком одного або декількох особливих ризиків, передбачених пунктом 4 статті 17 Конвенції, презюмується, що вони були спричинені саме такими ризиками, водночас позивач вправі довести, що втрата або пошкодження вантажу фактично не були повністю чи частково наслідком одного із цих ризиків.

Відповідно до пункту 7.5.7.1 ДОПНВ, вантажні місця, що містять небезпечні вантажі, та неупаковані небезпечні вироби повинні закріплюватися за допомогою відповідних засобів, здатних утримувати вантаж у транспортному засобі або контейнері таким чином, щоб під час перевезення не відбувалося будь-якого переміщення, здатного змінити положення вантажних місць або призвести до їх пошкодження; переміщенню вантажних місць може також запобігати заповнення вільного простору за допомогою блокувальних та розпірних пристроїв.

Крім того, ДСТУ EN 12195-1:2018, положення якого застосовуються при визначенні належного способу кріплення вантажу, передбачає необхідність врахування коефіцієнта тертя між вантажем та поверхнею, на якій він розміщується, а за недостатнього рівня тертя - застосування додаткових засобів кріплення, у тому числі протиковзних матеріалів, з метою забезпечення стійкості вантажу під час транспортування.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору №15-12/2023 від 15.12.2023, обов`язок із забезпечення належної упаковки, розміщення та кріплення вантажу під час його підготовки до перевезення покладено на замовника, тоді як на перевізника покладено обов`язок при прийнятті вантажу в межах своєї компетенції контролювати його розміщення та кріплення з метою недопущення пошкодження під час перевезення.

Так, відповідно до пункту 3.5 договору, замовник зобов`язаний забезпечити упаковку, належне розміщення та кріплення вантажу відповідно до встановлених норм таким чином, щоб забезпечити його збереження під час перевезення та дотримання встановлених вагових обмежень.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що перевізник при прийнятті вантажу зобов`язаний у межах своєї компетенції контролювати його розміщення та кріплення на транспортному засобі з метою запобігання пошкодженню вантажу під час завантаження та перевезення.

Водночас відповідно до пункту 6.4 договору, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Отже, системний аналіз наведених положень КДПВ та умов укладеного між сторонами договору свідчить, що сам по собі факт виявлення пошкодження вантажу після його прийняття перевізником не є безумовною підставою для покладення на останнього обов`язку з відшкодування заявлених збитків, оскільки при вирішенні питання про відповідальність перевізника підлягають встановленню обставини виникнення такого пошкодження, стан упаковки, спосіб розміщення та кріплення вантажу, а також наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю перевізника та пошкодженням вантажу з урахуванням передбачених статтями 17, 18 КДПВ підстав звільнення перевізника від відповідальності.

Як встановлено судом першої інстанції, спірний вантаж був розміщений на піддонах із наявністю вільного простору між окремими вантажними місцями, без застосування блокувальних чи розпірних пристроїв, які б унеможливлювали їх переміщення під час перевезення.

Крім того, місцевий господарський суд обґрунтовано врахував, що при формуванні вантажних місць не було застосовано додаткових засобів їх стабілізації, зокрема, протиковзних матеріалів, тоді як спосіб розміщення та фіксації вантажу не забезпечував повного блокування можливого переміщення окремих вантажних місць під час транспортування.

Водночас матеріали справи не містять доказів надання позивачем перевізнику спеціальних письмових інструкцій щодо особливих умов транспортування спірного вантажу, необхідності застосування додаткових засобів його фіксації чи інших спеціальних заходів, зумовлених властивостями товару.

Поряд із цим, відповідно до пункту 8.24 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, навантаження вантажу здійснюється вантажовідправником, якщо інше не передбачено договором.

Судом першої інстанції встановлено, що у спірних правовідносинах саме вантажовідправник здійснював навантаження та визначав спосіб розміщення вантажу, водночас належного його блокування, яке б унеможливлювало переміщення вантажних місць під час транспортування не забезпечив.

Відтак висновок місцевого господарського суду про те, що саме неналежна підготовка вантажу до перевезення, зокрема, спосіб його пакування, розміщення та кріплення, створила ризик його переміщення і пошкодження під час транспортування, ґрунтується на встановлених обставинах справи та узгоджується з наведеними положеннями договору і спеціального правового регулювання міжнародного автомобільного перевезення.

Разом з тим, встановлюючи причини пошкодження спірного вантажу, суд першої інстанції правильно виходив із того, що наявність самого факту пошкодження товару під час перевезення не є достатньою для висновку про його спричинення діями або бездіяльністю перевізника, оскільки для покладення відповідальності необхідним є встановлення безпосереднього причинного зв`язку між порушенням перевізником покладених на нього обов`язків та наслідками у вигляді пошкодження вантажу.

Наявне у матеріалах справи листування, з якого вбачається факт пошкодження колеса транспортного засобу під час перевезення, саме по собі такого причинного зв`язку не підтверджує, оскільки матеріали справи не містять технічних, експертних чи інших належних доказів того, що зазначена обставина спричинила зміщення вантажу, зміну його положення або інший механічний вплив, наслідком якого стало пошкодження товару.

Так само надане Закарпатською митницею рентгенівське зображення транспортного засобу від 05.04.2026 не дає можливості достовірно встановити стан упаковки кожного окремого вантажного місця, належність його кріплення, наявність або відсутність внутрішнього зміщення вантажу, а також момент і безпосередню причину виникнення пошкоджень, у зв`язку з чим місцевий господарський суд обґрунтовано не визнав цей доказ достатнім для підтвердження вини перевізника.

Окремо суд першої інстанції дослідив характер та ступінь пошкодження спірного вантажу і встановив, що наявні у матеріалах справи докази не підтверджують повної втрати споживчих властивостей усього товару Novacote CA-350 у кількості 260 кг (26 відер).

Так, відповідно до акта №0704/2026-1 два відра визначено як повністю зіпсовані, два відра зазнали значних пошкоджень, тоді як щодо інших 22 відер зафіксовано механічні пошкодження тари у вигляді вм`ятин та подряпин, при цьому в самому акті останні визначені як частково непридатні до використання та зазначено про аналіз можливості подальшого збуту товару.

Крім того, актом зафіксовано витікання продукту лише з двох відер у загальній кількості 569 г, що, як правильно врахував місцевий господарський суд, не дає підстав ототожнювати пошкодження окремих одиниць тари з повною втратою всього заявленого позивачем обсягу товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт №0704/2026-1 підтверджує факт часткового пошкодження вантажу, однак сам по собі не засвідчує повної непридатності всіх 26 відер товару та, відповідно, не підтверджує наявності підстав для відшкодування їх повної вартості.

Так само не підтверджує повної непридатності всього спірного вантажу лист Компанії "C.O.I.M" S.P.a. від 11.05.2026, на який посилався позивач, оскільки зі змісту зазначеного листа вбачається лише висновок постачальника про те, що бочки, відображені на наданих йому зображеннях, не можуть бути безпечно переміщені або реалізовані третім особам, тоді як відповідні фотоматеріали стосувалися лише трьох бочок, з яких дві мали протікання, а одна була значно деформована, а не всіх 26 відер, вартість яких заявлена позивачем до стягнення.

Крім того, зазначений лист не містить висновку про неможливість подальшого використання всього пошкодженого товару за його цільовим призначенням, повну втрату ним споживчих властивостей чи необхідність його утилізації.

Визначення розміру відшкодування у разі пошкодження вантажу під час міжнародного автомобільного перевезення регулюється положеннями статей 23 та 25 КДПВ.

Відповідно до статті 23 КДПВ, вартість вантажу визначається за місцем і на момент прийняття його до перевезення.

За змістом статті 25 КДПВ, у разі пошкодження вантажу перевізник відшкодовує суму, на яку зменшилася його вартість, розраховану виходячи з вартості вантажу, визначеної відповідно до статті 23 Конвенції.

Отже, для покладення на перевізника обов`язку з відшкодування вартості пошкодженого вантажу позивач повинен довести як вартість такого вантажу у місці та на момент прийняття його до перевезення, так і розмір фактичного зменшення його вартості внаслідок пошкодження.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, надані позивачем докази у своїй сукупності не дають можливості достовірно визначити вартість саме пошкодженої частини вантажу в місці та на момент прийняття його до перевезення, а також встановити розмір фактичного зменшення його вартості внаслідок пошкодження відповідно до вимог статей 23, 25 КДПВ.

Надана позивачем бухгалтерська довідка від 07.04.2026 є внутрішнім документом підприємства та не містить відомостей, які б дозволяли достовірно встановити вартість вантажу відповідно до статті 23 КДПВ, а також перевірити розмір зменшення його вартості внаслідок пошкодження у розумінні статті 25 цієї Конвенції.

За наведеного колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про недоведеність позивачем заявленого до стягнення розміру збитків у частині 72 731,83 грн вартості пошкодженого товару.

Стосовно заявлених до стягнення 77 000,00 грн витрат на утилізацію пошкодженого товару, судова колегія враховує, що на підтвердження їх понесення позивачем надано договір №УТ-2026.0000745 від 28.05.2026, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСЛ-10" про надання послуг з управління відходами та рахунок №1103 від 28.05.2026 на суму 77 000,00 грн.

Водночас самі по собі укладення зазначеного договору та виставлення рахунку не підтверджують фактичного понесення позивачем відповідних витрат, оскільки за умовами договору надання послуг здійснюється на підставі заявки замовника та за умови попередньої оплати їх вартості, тоді як матеріали справи не містять доказів подання відповідної заявки, оплати рахунку, передачі виконавцю саме спірного товару, складання акта наданих послуг чи інших доказів фактичного здійснення його утилізації.

Крім того, з огляду на встановлену вище недоведеність повної непридатності всіх 26 відер товару до подальшого використання, відсутні належні докази й об`єктивної необхідності утилізації всього заявленого позивачем обсягу продукції.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем як фактичного понесення витрат на утилізацію у розмірі 77 000,00 грн, так і наявності безпосереднього причинного зв`язку між такими витратами та діями відповідача, а тому підстави для покладення зазначених витрат на перевізника відсутні.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом статей 610, 611, 623 Цивільного кодексу України, відшкодування збитків є правовим наслідком порушення зобов`язання, при цьому на особу, яка заявляє вимогу про їх відшкодування, покладається обов`язок доведення факту порушення зобов`язання, наявності та розміру збитків, а також причинного зв`язку між допущеним порушенням і заподіяними збитками.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, зокрема недоведеність порушення відповідачем як перевізником покладених на нього обов`язків щодо збереження вантажу, наявність обставин, пов`язаних із неналежною підготовкою, розміщенням та кріпленням вантажу до перевезення, відсутність належних доказів причинного зв`язку між діями відповідача та пошкодженням товару, а також недоведеність заявленого позивачем розміру збитків та необхідності понесення витрат на утилізацію, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" обов`язку з відшкодування заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" збитків у загальному розмірі 149 731,83 грн.

Доводи апелянта про неправильний розподіл судом першої інстанції тягаря доказування та покладення на позивача обов`язку доводити вину перевізника є безпідставними, оскільки положення статей 17, 18 КДПВ не встановлюють безумовної відповідальності перевізника за будь-яке пошкодження вантажу, а передбачають можливість його звільнення від відповідальності у разі встановлення обставин, пов`язаних, зокрема, з неналежною упаковкою чи кріпленням вантажу, при цьому відсутність застережень у CMR щодо зовнішнього стану вантажу та упаковки сама по собі не спростовує встановлених у справі недоліків його розміщення і фіксації та не свідчить про безумовну відповідальність перевізника за подальше пошкодження вантажу.

При цьому відсутність у матеріалах справи експертного чи технічного висновку щодо відповідності пакування та кріплення вантажу вимогам перевезення не спростовує наведених висновків, оскільки відповідні обставини встановлені судом на підставі сукупності наявних у справі доказів та їх співвідношення з умовами договору і нормативними вимогами щодо розміщення та кріплення вантажу, а необхідність застосування спеціальних знань для їх оцінки апелянтом не обґрунтована.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про ненадання судом першої інстанції належної оцінки акту про пошкодження вантажу, фотоматеріалам, листуванню сторін щодо пошкодження транспортного засобу, рентгенівському зображенню та листу Компанії "C.O.I.M" S.P.a., оскільки зміст і доказове значення зазначених документів досліджені судом у взаємному зв`язку з іншими матеріалами справи та додатково перевірені судом апеляційної інстанції вище, тоді як жоден із них окремо чи їх сукупність не дають підстав достовірно встановити, що пошкодження вантажу стало наслідком порушення відповідачем покладених на нього обов`язків, а також не підтверджують повної непридатності всіх 26 відер товару та заявленого позивачем розміру збитків.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції його процесуальних прав у зв`язку з розглядом справи за відсутності представника позивача є безпідставними, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, судом було забезпечено можливість участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" у судовому засіданні в режимі відеоконференції, при цьому секретар судового засідання чотири рази здійснювала запрошення представника до участі у відеоконференції, однак остання перебувала у статусі "офлайн" та до судового засідання не приєдналася, а відтак розгляд справи за відсутності представника позивача за таких обставин не свідчить про обмеження судом його права на участь у судовому засіданні чи порушення принципу змагальності сторін.

Водночас колегія суддів враховує, що значна частина доводів апеляційної скарги фактично відтворює позицію позивача, наведену під час розгляду справи судом першої інстанції, зокрема, щодо належності підготовки вантажу до перевезення, причин його пошкодження, доказового значення наданих позивачем документів та наявності підстав для покладення відповідальності на перевізника, при цьому зазначені обставини були предметом безпосереднього дослідження місцевого господарського суду, отримали належну правову оцінку та повторно перевірені судом апеляційної інстанції.

Отже, наведені скаржником доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та висновків щодо недоведеності належними і допустимими доказами порушення відповідачем умов перевезення, причинного зв`язку між його діями та пошкодженням вантажу, а також заявленого позивачем розміру збитків і фактично зводяться до іншої оцінки обставин справи та доказів, яким місцевим господарським судом надано належну правову оцінку.

Зважаючи на наведене, колегія суддів виснує, що місцевий господарський суд повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювтерра".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювтерра" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 06 липня 2026 року у справі №918/707/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.