Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №910/12353/24 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 26 серпня 2026 р.

Справа: №910/12353/24

Суддя: Сітайло Л.Г.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа №910/12353/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Коротун О.М.

Іванова В.П.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від стягувача: не з`явився

від боржника: Пучка В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 (повний текст складено 14.07.2026)

про відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення

у справі №910/12353/24 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 5 753,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" заборгованості у розмірі 5 753,33 грн, з яких: 5 188,88 грн - основний борг, 221,98 грн - три проценти річних, 350,47 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12353/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025, позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" 5 180,88 грн заборгованості, 221,98 грн трьох процентів річних, 350,47 грн інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

12.05.2025 на виконання рішення та постанови видані відповідні накази.

13.05.2026, через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі №910/12353/24. Зобов`язано керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/12353/24.

25.06.2026 до Господарського суду міста Києва від посадової особи Акціонерного товариства "Укрнафта" Кукури Богдана Михайловича надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому заявник просить прийняти звіт про виконання судового рішення у даній справі без подальшого зобов`язання щодо подання наступних звітів, до моменту існування мораторію на вчинення виконавчих дій або з зобов`язанням подати такий звіт протягом встановленого судом строку, після закінчення мораторію чи воєнного стану. Розгляд звіту проводити за участю представника Акціонерного товариства "Укрнафта.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 відмовлено у прийнятті звіту керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12353/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025.

Зобов`язано керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" у строк до 20.08.2026 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12353/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025.

Попереджено керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" про право суду застосувати заходи процесуального примусу у виді штрафу, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції зазначив, що наведені у звіті посилання на зупинення виконавчого провадження, статус критичної інфраструктури, наслідки військової агресії та інші обставини, хоча й описують на ймовірні причини невиконання судових рішень, не супроводжуються конкретними орієнтовними термінами, коли боржник планує виконати рішення суду та їх обґрунтуванням, з урахуванням вжиття заходів для усунення перешкод.

Суд першої інстанції зазначив, що відсутність у звіті орієнтовних строків виконання такого рішення та їх обґрунтування порушує баланс інтересів сторін. При цьому враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим до виконання, суд вважає необґрунтованим посилання боржника на те, що строки виконання рішення залежать від періоду дії воєнного стану.

Враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням викладених стягувачем заперечень щодо прийняття звіту боржника та встановлену судом невідповідність такого звіту вимогам частини 2 статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також відсутність вжитих боржником заходів для повного та своєчасного виконання судового наказу, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту Акціонерного товариства "Укрнафта", поданого через підсистему "Електронний суд" 25.06.2026, про виконання судового рішення у справі №910/12353/24.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/12353/24 та прийняти звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12353/24.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову в прийнятті звіту є необґрунтованою та такою, що постановлена без повного врахування вимог процесуального законодавства та обставин по суті спору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- не сплата заборгованості по судовому рішенні у даній справі не є проявом бездіяльності чи умислу Акціонерного товариства "Укрнафта", а є наслідком особливих обставин, зумовлених дією режиму воєнного стану та ролі Товариства відведеній йому за таких умов для забезпечення належного функціонування держави та виконання її функцій;

- неможливість добровільного виконання рішення суду на даному етапі не є наслідком умислу боржника чи формою виявлення зловживання правами та обов`язками сторони. Неможливість добровільного виконання судового рішення обумовлена відсутню у Товариства можливості сплати заборгованості без настання негативних фінансово-господарських наслідків для діяльності Товариства;

- наявність у Товариства обігових коштів, сама по собі не може свідчити про можливість добровільного виконання судових рішень, позаяк в умовах воєнного стану на підприємства оборонно-промислового комплексу покладається додаткова відповідальність щодо забезпечення виконання оборонних завдань та в даному випадку забезпечення стабільності енергетичного сектору економіки;

- чинне законодавство надає право застосувати до боржника захід примусу у разі безпідставного невиконання судового рішення;

- станом на сьогоднішній день відносно Акціонерного товариства "Укрнафта" не вчинялись виконавчі дії примусового характеру, спрямовані на виконання судового рішення, отже передчасно вважати про те, що Товариство безпідставно не виконує рішення суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" у справі №910/12353/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Крижний О.М., Коротун О.М.

Ухвалою суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/12353/24. Розгляд призначено на 27.08.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12353/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 12.08.2026.

03.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12353/24.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026, у зв`язку з участю судді Крижного О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у тренінгу з 27.08.2026 до 29.08.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026, для розгляду справи №910/12353/24 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Іванов В.П., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 про відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення у справі №910/12353/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Іванов В.П., Коротун О.М.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

03.08.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/12353/24 - без змін.

Так, на переконання позивача, оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/12353/24 постановлена з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин справи, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неналежному та вибірковому тлумаченні судової практики, яка за своєю суттю не підтверджує, а спростовує позицію скаржника, а також не спростовують встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо наявності у боржника фінансової можливості виконати судове рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн подано до Господарського суду міста Києва, через систему "Електронний суд", позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 5 753,33 грн.

12.05.2025 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

Обґрунтовуючи вказану заяву заявник стверджує про те, що заборгованість Акціонерного товариства "Укрнафта" виникла у період березня 2023 року, що підтверджено рішенням суду. Проте рішення суду, яке набрало законної сили, в добровільному порядку не виконується, у зв`язку із чим позивач звернувся до органу примусового виконання судових рішень.

Заявник зазначає, що станом на сьогоднішній день примусове виконання рішень судів щодо стягнення з боржника - Акціонерного товариства "Укрнафта" грошових коштів зупинене, у зв`язку із включенням останнього до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (наказ Мінстратегпрому від 23.03.2023 №52).

На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн", передбачений законом захист від примусового стягнення грошових коштів підприємств оборонного промислового комплексу спрямований на забезпечення безперебійної діяльності вказаних підприємств від претензій кредиторів у складній економічній ситуації, яка стала наслідком повномасштабного вторгнення російської федерації, в тому числі внаслідок пошкодження майна військовими діями та внаслідок ракетних ударів, відключення електропостачання тощо.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" має підстави вважати, що Акціонерне товариство "Укрнафта" зловживає механізмом заборони примусового виконання рішення і відмовляється направляти отримані прибутки на погашення заборгованості, встановленої судовим рішенням, яке набрало законної сили, і відповідно до статті 129-1 Конституції України підлягає обов`язковому виконанню.

Заявник наголошує, що обмеження на примусове виконання рішення суду не звільняє боржника від обов`язку виконання рішення суду у добровільному порядку.

Крім того, заявник зазначив, що станом на травень 2026 року судове рішення боржником не виконано, що свідчить про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12353/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду постановлено здійснювати в порядку письмового провадження. Запропоновано Акціонерному товариству "Укрнафта" подати письмові пояснення по суті заяви у строк до 22.05.2026.

22.05.2026, через систему "Електронний суд", від Акціонерного товариства "Укрнафта" надійшли заперечення на заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, в яких зазначає, що виконавче провадження з його виконання зупинене з підстав мораторію на виконання судових рішень, боржником за якими є Акціонерне товариство "Укрнафта", а відтак вимоги стягувача щодо подання звіту про виконання судового рішення є передчасними та безпідставними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі №910/12353/24. Зобов`язано керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" у тридцятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/12353/24.

25.06.2026 до Господарського суду міста Києва від посадової особи Акціонерного товариства "Укрнафта" Кукури Богдана Михайловича надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому заявник просить прийняти звіт про виконання судового рішення у даній справі без подальшого зобов`язання щодо подання наступних звітів до моменту існування мораторію на вчинення виконавчих дій або із зобов`язанням подати такий звіт протягом встановленого судом строку після закінчення мораторію чи воєнного стану. Розгляд звіту проводити за участю представника Акціонерного товариства "Укрнафта".

Поданий звіт обґрунтований тим, що:

- наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52 Акціонерне товариство "Укрнафта" включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. З врахуванням внесених законодавцем змін до Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій спрямованих на виконання судових рішень у цій справі та, станом на час подання звіту про виконання рішень суду постанови, державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій є чинними та не скасованими, а обставини, які були підставою для зупинення вчинення виконавчих дій боржником за якими є Акціонерне товариство "Укрнафта" не припинили свого існування;

- виконання зобов`язань Акціонерним товариством "Укрнафта" зі сплати податків, зборів та дивідендів до бюджету України з одного боку та виконання зобов`язань Акціонерного товариства "Укрнафта" перед позивачем щодо оплати заборгованості за господарськими зобов`язаннями з іншого боку, мають різні правові підстави та фактично різні фінансово-економічні цілі;

- господарська та фінансова діяльність Акціонерного товариства "Укрнафта", в умовах воєнного стану, має імперативне і домінантне спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави, зокрема, і шляхом виплати дивідендів державі та спрямування прибутків у затверджені Урядом капітальні інвестиції;

- воєнний стан дійсно є як коротко-, так і довгостроковою перешкодою у виконанні рішень суду у даній справі, а в Акціонерного товариства "Укрнафта" відсутня реальна можливість вжиття заходів спрямованих на усунення відповідних перешкод внаслідок наявності у статутному капіталі корпоративних прав держави Україна. Орієнтовні строки виконання судових рішень залежать від періоду дії воєнного стану, які з об`єктивних причин не можуть бути чітко визначені ані відповідачем, ані самою державою, та, на даний час, окреслені з урахуванням положень Закону України №4524-IX від 15.07.2025 Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні";

- неможливість добровільного виконання судового рішення обумовлена відсутню у Товариства можливості сплати заборгованості без настання негативних фінансово-господарських наслідків для діяльності Товариства в т.ч. і з врахуванням спрямування його діяльності на першочергове задоволення потреб обороноздатності держави у різних її формах, з метою збереження незалежності та територіальної цілісності України. При цьому, слід враховувати той факт, що Товариство не може здійснювати вибіркову сплату коштів на користь лише позивача, як цього хоче заявник, оскільки це буде проявом дискримінації по відношенню до інших кредиторів Акціонерного товариства "Укрнафта" на чию користь також ухвалені судові рішення, що набрали законної сили та примусове виконання по яких зупинено на підставі мораторію;

- наявність у Товариства обігових коштів, сама по собі не може свідчити про можливість добровільного виконання судових рішень, позаяк в умовах воєнного стану на підприємства оборонно-промислового комплексу покладається додаткова відповідальність щодо забезпечення виконання оборонних завдань та забезпечення стабільності енергетичного сектору економіки, першоосновою чого слугує жорстке регулювання щодо використання коштів з врахуванням першочергових завдань, обумовлених дією особливого періоду;

- прибутковість Акціонерного товариства "Укрнафта" на даному етапі не може бути підставою, яка вказує на можливість добровільного виконання рішення, адже вихід Товариства зі збитковості на точку прибутковості і було одним із завдань вилучення його в управління держави з метою спрямування діяльності Акціонерного товариства "Укрнафта" в належні рамки та задля забезпечення вище згаданих завдань та потреб держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 призначено судове засідання по розгляду звіту про виконання рішення суду у справі №910/12353/24.

02.07.2026, через підсистему "Електронний суд", від заявника надійшли заперечення на Звіт посадової особи Акціонерного товариства "Укрнафта" про виконання рішення суду, в якому позивач зазначає, що поданий боржником Звіт не відповідає вимогам пунктів 5 та 6 частини 2 статті 345-3 ГПК України, в частині відсутності конкретних заходів та обґрунтованого строку виконання рішення.

Відмовляючи у прийнятті звіту боржника суд першої інстанції зазначив, що наведені у звіті посилання на зупинення виконавчого провадження, статус критичної інфраструктури, наслідки військової агресії та інші обставини, хоча й описують ймовірні причини невиконання судових рішень, не супроводжуються конкретними орієнтовними термінами, коли боржник планує виконати рішення суду, та їх обґрунтуванням з урахуванням вжиття заходів для усунення перешкод.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних обставин.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Отже, виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як зазначалось вище, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі №910/12353/24 видано відповідний наказ, який пред`явлено стягувачем на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві.

При цьому, постановою державного виконавця зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу від 25.05.2025 у справі №910/12353/24 з посиланням на те, що наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Так, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VI ГПК України.

Згідно зі статтею 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Отже, запровадження інституту подачі боржником звіту про виконання судового рішення є елементом судового контролю за належним, своєчасним та ефективним виконанням судових рішень.

Суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах (частина 1 статті 345-1 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 345-1 ГПК України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною 1 цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Частиною 4 статті 345-1 ГПК України передбачено, що якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 345-4 ГПК України, за наслідками розгляду звіту боржника, суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин 2 та/або 3 статті 345-3 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт є формою забезпечення виконання судових рішень. При цьому для подання стягувачем заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення мають бути наявні відповідні правові умови аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у невиконанні боржником свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

Зі змісту статей 345-1 - 345-4 ГПК України вбачається, що як крайній захід для захисту прав стягувача, закон встановив можливість звернення до суду з заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. У той же час, перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує боржника здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається невиконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 345-1 ГПК України (аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09.12.2021 у справі №9901/235/20).

Правовою підставою для зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15).

Колегія суддів враховує, що обставини відкриття виконавчого провадження, а також суб`єктний склад учасників справи надає стягувачу достатній обсяг процесуальних повноважень для звернення до суду з відповідною заявою про зобов`язання боржника подавати звіт про виконання судового рішення.

Водночас право вимоги стягувача до боржника подати відповідний звіт кореспондує юридичним фактам відкриття виконавчого провадження та невиконання судового рішення, а також необхідності виявлення причин, котрі свідчать про неефективність примусових заходів виконання судового рішення за рахунок наданих повноважень державному або приватному виконавцю; встановлення добросовісної поведінки боржника та можливості виконати рішення, наявності чи відсутності об`єктивних перешкод такого виконання.

Відповідно до частини 2 статті 345-2 ГПК України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, подача звіту про виконання судового рішення можлива на стадії примусового, а не добровільного виконання рішення суду.

Згідно з частиною 2 статті 345-3 ГПК України звіт боржника про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.

Судовою колегією встановлено, що поданий боржником звіт містить вказівку на обставини, які ускладнюють виконання судового рішення у справі №910/12353/24, а саме віднесення Акціонерного товариства "Укрнафта" до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тоді як господарська та фінансова діяльність Товариства в умовах воєнного стану має імперативне і домінантне спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави, зокрема, і шляхом виплати дивідендів державі та спрямування прибутків у затверджені Урядом капітальні інвестиції; включення боржника на підставі наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52 Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Колегія суддів враховує, що відповідно до Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану", згідно з наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2022 "Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022 року", наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України від 06.11.2022, на підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.11.2022, акції, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", активи що належали фізичним і юридичним особам, примусово відчужено у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану.

Акціонерами Товариства наразі є Держава Україна, в особі Міністерства оборони України та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 100% належить Державі Україна.

Відтак, на думку колегії суддів, господарська та фінансова діяльність боржника в умовах воєнного стану має першочергове спрямування на забезпечення потреб держави, що значною мірою перешкоджає виконувати, зокрема, грошові зобов`язання підприємства.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №340/5977/22 наведений правовий висновок, що наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує боржника його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку, відповідно до вимог Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

Отже, предметом оцінки суду під час розгляду звіту боржника є не факт добровільного невиконання судового рішення, а обставини, які перешкоджають його виконанню в межах виконавчого провадження, а також заходи, що вживаються боржником для усунення таких перешкод та забезпечення виконання судового рішення.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25.08.2022 набрали чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" та Закон України "Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану".

Цими Законами пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено новими абзацами.

Зокрема, визначено:

"Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Дія заборони, встановленої абзацом дванадцятим цього пункту, не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці дванадцятому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення".

06.05.2023 набрав чинності новий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану", яким пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в новій редакції.

Положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, залишилися незмінними.

Отже, з 25.08.2022 у період дії воєнного стану в Україні:

- зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу;

- такий перелік боржників - підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Це правило не застосовується до виконання:

- рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом;

- рішень, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці 22 пункту 10-2;

- рішень про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

04.02.2023 Кабінет Міністрів України постановою №101 затвердив Порядок, який встановлює процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - Порядок).

У цьому Порядку під підприємством оборонно-промислового комплексу (далі - підприємство) слід розуміти підприємство, що розробляє та/або виробляє, та/або модернізує, та/або ремонтує, та/або утилізує продукцію військового призначення, та/або надає послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і оборони, та/або здійснює постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час військово-технічного співробітництва України з іншими державами (пункт 2 Порядку).

Перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - Перелік), визначається Мінстратегпромом, яке протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви та доданих до неї документів забезпечує їх розгляд та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до Переліку, про що видається відповідний наказ. Копія наказу надсилається заявнику протягом п`яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію", Про державну таємницю" разом із супровідним листом (пункт 9 Порядку).

Так, згідно з наказом Міністерства з питань стратегічних галузей Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52 ПАТ "Укрнафта" включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, з врахуванням вище вказаних обставин та положень законодавства, державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, спрямованих на виконання судових рішень у даній справі.

Як станом на день подання звіту про виконання рішень суду у даній справі, так і на дату постановлення оскаржуваної ухвали, постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій є чинними та не скасованими, а обставини, які слугували підставою для зупинення вчинення виконавчих дій боржником за якими є Акціонерне товариство "Укрнафта" не припинили свого існування.

Саме ці обставини боржник навів у своєму звіті як такі, що ускладнюють виконання судового рішення, зазначивши також про особливості здійснення господарської діяльності підприємства в умовах воєнного стану та виконання ним завдань, пов`язаних із забезпеченням обороноздатності держави.

Колегія суддів враховує, що у пояснювальній записці до проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" від 26.04.2022 №7317 (прийнято як Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 №2455-IX) зазначено, що:

- з метою забезпечення захисту національних інтересів у зв`язку з військовою агресією російської федерації, забезпечення законних інтересів юридичних осіб, конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану потребують врегулюванню деякі питання примусового виконання рішень, зокрема, щодо рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту;

- прийняття Закону дозволить забезпечити належну організацію діяльності з примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями під час дії воєнного стану та сприятиме захисту національних інтересів у зв`язку з військовою агресією російської федерації, забезпеченню законних інтересів юридичних осіб, конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану.

Конституційний Суд України у Рішенні від 10.06.2003 №11-рп/2003 вирішував питання щодо відповідності Конституції України законодавчої вимоги про встановлення мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (що була введена Законом України від 29.11.2001 №2864-III "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна").

У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що за Конституцією України (стаття 17) забезпечення економічної безпеки України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу, так само як і забезпечення соціальної спрямованості економіки (стаття 13).

За Основним Законом України держава рівним чином захищає усі форми власності, а кожна з них може мати свої особливості, пов`язані із законодавчо визначеними умовами та підставами виникнення або припинення права власності. Ця правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що виключно законами України визначається правовий режим власності, в основі якого - конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності. Однією із таких особливостей правового режиму державної власності і є встановлений на певний період мораторій на примусове відчуження майна підприємств.

Вирішуючи питання про те, чи встановлення мораторію на звернення стягнення на майно державних підприємств (боржників) робить "фактично необов`язковим" виконання ними судових рішень майнового характеру, Конституційний Суд України зробив висновок, що Закон, яким встановлено вказаний мораторій, не порушує конституційної вимоги обов`язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття цього Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна.

Тобто Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання.

У Рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.

З цих підстав Конституційний Суд України зазначив, що зупинення проведення виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з таких підприємств, у разі їх внесення до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів.

Колегія суддів зазначає, що норма пункту 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження" та прийнятий на її виконання механізм формування Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу мають винятковий, публічно-правовий характер.

Їх правова природа полягає у тимчасовому відкладенні застосування заходів примусового виконання з мотивів захисту національної безпеки та обороноздатності держави.

Також дана норма направлена на встановлення спеціального правового режиму діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу в умовах воєнного стану, за якого пріоритет публічного інтересу щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки держави тимчасово переважає над приватним майновим інтересом окремих кредиторів.

Законодавець, усвідомлюючи критичне значення безперервного функціонування таких підприємств, виходив із необхідності унеможливити будь-яке відволікання їх фінансових і матеріальних ресурсів, яке може негативно вплинути на виконання покладених на них оборонних завдань. З цією метою запроваджено спеціальний Перелік підприємств, щодо яких на період воєнного стану встановлено імперативну заборону на вчинення виконавчих дій, що є проявом особливого правового режиму захисту стратегічно важливих для держави суб`єктів господарювання.

Колегія суддів наголошує, що неможливість своєчасного виконання судових рішень обмеженим державою колом суб`єктів господарської діяльності та з врахуванням умов воєнного стану, не може однозначно кваліфікуватись як невиконання судових рішень в контексті їх обов`язковості і відповідно не може трактуватись як порушення усталеної судової практики (як вітчизняних так і міжнародних судів) щодо обов`язковості виконання судових рішень.

А тому, обставини неможливості виконання рішення суду у даній справі є обґрунтованими та такими, які ускладнюють його виконання.

При цьому висновок суду першої інстанції про те, що боржник був зобов`язаний визначити конкретний календарний строк виконання рішення суду, є передчасним та не ґрунтується на правильному застосуванні положень статей 345-3, 345-4 ГПК України.

Так, вимога пункту 6 частини 2 статті 345-3 ГПК України щодо зазначення орієнтовних строків виконання рішення та їх обґрунтування підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи, оскільки у даному випадку можливість виконання судового рішення об`єктивно залежить від усунення встановлених законом обмежень щодо здійснення виконавчих дій.

А тому, сам по собі факт відсутності у звіті конкретної дати виконання рішення суду за таких обставин не може бути самостійною підставою для відмови у прийнятті звіту, якщо боржником наведено об`єктивні причини, що унеможливлюють визначення такого строку.

В свою чергу, органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Вони не повинні діяти свавільно. Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень (ultra vires), такі дії будуть незаконними.

Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Тобто суд має додержуватися закону, від приписів якого він не може відступити у зв`язку з їх диспозитивністю, і не підміняти його своїм власним висновком. Суд, як орган державної влади, наділений державою певними функціями і повноваженнями, є джерелом утвердження законності та справедливості, основним принципом його роботи має бути "dura lex, sed lex".

Повноваження суду, як органу державної влади, не можуть тлумачитися розширювально, шляхом доповнення його прав і повноважень (пункти 109-115, 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22).

В той же час суд першої інстанції фактично вийшов за межі предмета розгляду, надавши оцінку господарській діяльності боржника, достатності його грошових коштів, а також доцільності укладення окремих договорів щодо реклами та популяризації підприємства. Вказані обставини самі по собі не спростовують наведених боржником причин, пов`язаних із законодавчим зупиненням вчинення виконавчих дій, та не свідчать про недотримання вимог статті 345-3 ГПК України.

При цьому, попередивши оскаржуваною ухвалою керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" про право суду застосувати заходи процесуального примусу шляхом накладення штрафу, суд першої інстанції не врахував наведеного вище правового статусу відповідача та особливостей правового режиму, встановленого державою в умовах воєнного стану.

Директор Акціонерного товариства "Укрнафта" є керівником підприємства, діяльність якого має стратегічне значення для держави, а отримані товариством кошти та прибуток спрямовуються на забезпечення державних інтересів, у тому числі фінансування потреб, визначених державою в умовах воєнного стану. Саме тому діяльність керівника такого підприємства підпорядковується не лише загальним нормам корпоративного управління, а й спеціальним вимогам законодавства та актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на період дії воєнного стану.

Директор державного (або контрольованого державою) підприємства не має дискреційних повноважень діяти всупереч прямій законодавчій забороні чи вимогам нормативно-правових актів Держави. Якщо на час дії воєнного стану встановлено заборону на примусове або інше стягнення коштів за виконавчими провадженнями щодо відповідної категорії підприємств, така заборона має розглядатися як спеціальний механізм захисту державних фінансових інтересів.

Як вже було зазначено вище, метою встановлення такої заборони є недопущення відтоку коштів державного підприємства на цілі, які не визначені державою як пріоритетні в умовах воєнного стану.

Саме тому зазначену норму необхідно тлумачити системно, з урахуванням її мети та завдань.

Включення підприємства до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, свідчить про те, що держава визначила його ресурси такими, що мають пріоритетне значення для забезпечення обороноздатності.

За таких умов керівник підприємства не вправі довільно спрямовувати кошти на виконання окремих приватноправових зобов`язань, якщо це суперечить встановленому державою режиму їх використання або ставить під загрозу виконання оборонних завдань.

Отже, оцінюючи правомірність дій керівника, слід враховувати не лише наявність судового рішення, а й існування спеціального правового режиму, запровадженого державою. За наявності прямої законодавчої заборони щодо стягнення коштів у виконавчих провадженнях директор не вправі шляхом добровільного виконання нівелювати дію такої заборони, оскільки це суперечить її змісту, меті та покладеним на нього посадовим обов`язкам.

А тому, оскільки визначені за змістом звіту обставини, які зумовили ускладнення у виконанні рішення, власне, як і зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання судових рішень у цій справі рівною мірою залежать від тривання періоду воєнного стану, визначеність яких конкретною датою об`єктивно перебуває поза межами впливу і контролю боржника, а тому обставини неможливості виконання рішення суду у даній справі є обґрунтованими та такими, які ускладнюють його виконання, а відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави як для відмови у прийнятті звіту, так і у попереджені керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" про право суду застосувати заходи процесуального примусу шляхом накладення штрафу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для прийняття звіту та встановлення нового строку для подання звіту, відповідно до частини 3 статті 345-2 ГПК України.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту, відповідно до частини 3 статті 345-2 цього Кодексу (частинам 7 статті 345-4 ГПК України).

З урахуванням приписів частини 7 статті 345-4 ГПК України суд апеляційної інстанції встановлює строк для подання звіту до 27.11.2026.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укрнафта" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/12353/24 - скасуванню з ухваленням нової про прийняття звіту Акціонерного товариства "Укрнафта" про виконання судових рішень у справі №910/12353/24.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/12353/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/12353/24 скасувати та постановити нову, якою прийняти звіт Акціонерного товариства "Укрнафта" про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12353/24.

3. Зобов`язати керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" у строк до 27.11.2026 надати Господарському суду міста Києва звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/12353/24.

4. Матеріали справи №910/12353/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 07.09.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Коротун

В.П. Іванов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua