Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/15054/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/15054/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаратова Ю.А.

Бестаченко О.Л.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026

у справі №910/15054/25 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення 38 621,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 38 621,29 грн. страхового відшкодування на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі №910/15054/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" 38 621 грн. 29 коп. та 2 422 грн. 40 коп. судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не довів факт того, що пошкодження транспортного засобу "Renault Dokker", д.н.з. НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, ліміту відповідальності, за вирахуванням суми франшизи встановленої полісом (2 600,00 грн.), та ліміту відповідальності (160 000,00 грн.) встановленої полісом, а також часткової сплати відповідачем страхового відшкодування позивачеві, сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача складає 38 621,29 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 02.03.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.02.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено без з`ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, що оскаржується, обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

1) Судом порушено вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (далі - Закон України №1961-IV).

Пунктом 2.1 ст. 2 Закону України №1961-IV встановлено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно ст. 29 Закону України №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Позивач надав суду копію Звіту №161426 про оцінку колісного транспортного засобу від 29 квітня 2024 року (далі - Звіт №161426).

Відповідно до Звіту №161426 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданий власникові автомобіля Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 , складає:

182 516,48 грн. (сто вісімдесят дві тисячі п`ятсот шістнадцять гривень 48 коп.) з ПДВ;

152 097,07 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі дев`яносто сім гривень 07 коп.) без ПДВ.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість із розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу включаючи ПДВ, тобто з 182 516,48 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17 чітко визначив, що вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин:

1) фактичне здійснення ремонту автомобіля;

2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Позивач в обґрунтування розміру своїх позовних вимог, не надав жодних документів, які підтверджують факт фактичного здійснення ремонту автомобіля «Renault Dokker», д.н.з. НОМЕР_1 , а також Позивач не надав підтверджуючі документи, що виконавець ремонтних робіт по ремонту автомобіля є платником ПДВ.

Вважає, що судом проігноровано ненадання Позивачем документів, необхідних для повного та всебічного з`ясування щодо обґрунтування розміру позовних вимог.

2) Судом проігноровано вимоги абзацу 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України №1961-IV, згідно якого якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Позивачем надано копію платіжної інструкції №70382 від 05.04.2024 р., згідно якої страхове відшкодування в сумі 182 516,48 грн. позивач виплатив на рахунок страхувальника.

Вважає, що за таких обставин згідно абзацу 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України №1961-IV сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на суму ПДВ.

А тому суд повинен був взяти до уваги вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ, яка відповідного до наданого позивачем Звіту №161426 складає 152 097,07 грн. без ПДВ.

3) зв`язку із обопільністю вини обох учасників ДТП, завдані збитки відшкодовуються пропорційно ступеню вини. В даному випадку, це 50 % від вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ, що становить 152 097,07 грн. : 2 = 76 048,53 грн.

Таким чином, сума заборгованості становила 76 048,53 грн. - 52 636,95 грн. - 2 600,00 грн. = 20 811,59 грн., де:

76 048,53 грн. - сума страхового відшкодування, яка підлягала сплаті Відповідачем на користь Позивача,

52 636,95 грн. - сума страхового відшкодування, яка вже сплачена Відповідачем на користь Позивача,

2 600,00 грн. - сума франшизи за Полісом ЕР.218795119.

Заборгованість в сумі 20 811,59 грн. відповідач сплатив на користь позивача 07.01.2026 р., що підтверджується платіжною інструкцією №00155389 від 07.01.2026 р.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаратов Ю.А., Бестаченко О.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15054/25.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15054/25.

09.03.2026 матеріали справи №910/15054/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі №910/15054/25. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

16.07.2026 представником позивача подано клопотання про призначення судового засідання 29.07.2026 о 09-15 год в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч.6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У справі наявні обидві умови.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки відповідачем оскаржується в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у справі з ціною позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.*100 = 302 800,00 грн.), розгляд справи здійснюється за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України, відсутні підстави для задоволення клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні та з призначенням судового засідання в режимі відеоконференції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Під час апеляційного провадження від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що 20.02.2024 в місті Луцьку відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Nissan E-Nv 200", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Renault Dokker", д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ "Даг".

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ", транспортний засіб "Renault Dokker", д.н.з. НОМЕР_1 , який належить страхувальнику на праві приватної власності, за Договором добровільного страхування № 28-0301-23-00302 від 11.09.2023 року, страховим випадком за Договором є настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою ЗТЗ.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Renault Dokker", д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до звіту № 161426 від 29.04.2024 року та ремонтної калькуляції № 161426 від 29.04.2024 року складає 182 516,48 грн.

За страховим випадком позивачем складено страховий акт № ЗСКА-15907 від 04.06.2024 року та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 182 516,48 грн., які були сплачено в якості страхового відшкодування ТОВ "Даг", що підтверджується платіжною інструкцією № 70382 від 05.06.2024 року на суму 182 516,48 грн.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.04.2024 року у справі про адміністративне правопорушення № 161/4412/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Nissan E-Nv 200", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , якого було визнано винуватцем в ДТП, згідно полісу серії ЕР № 218795119, застрахована відповідачем.

Вина особи, яка керувала транспортним засобом "Nissan E-Nv 200", д.н.з. НОМЕР_2 встановлена постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.04.2024 року у справі № 161/4412/24.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Nissan E-Nv 200", д.н.з. НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 218795119.

Попри це, відповідачем здійснено частину виплати страхового відшкодування у розмірі 52 636,95 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 00121155 від 02.07.2024 року.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем здійснено частину виплати страхового відшкодування у розмірі 52 636,95 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 00121155 від 02.07.2024 року.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не довів факт того, що пошкодження транспортного засобу "Renault Dokker", д.н.з. НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, ліміту відповідальності, за вирахуванням суми франшизи встановленої полісом (2 600,00 грн.), та ліміту відповідальності (160 000,00 грн.) встановленої полісом, а також часткової сплати відповідачем страхового відшкодування позивачеві, сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача складає 38 621,29 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) врегульовані однойменним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV).

За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону № 1961-IV транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована, вважається забезпеченим транспортним засобом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів статтей 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.02.2024 року о 15 год. 28 хв. в м. Луцьку по вул. Сосюри - вул. Андрія Марцинюка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «NISSAN E-NV 200», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 автомобіля «Renault Dokker», д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

На момент дорожньо-транспортної пригоди між ПАТ «СК «УСГ» та ТзОВ "ДАЛІС АУТОМОТІВ ГРУП" (Страхувальник), було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0301-23-00302 від 11.09.2023 року та додаток №1 до Договору страхування №28-0301-23-00302 від 11 вересня 2023 року, згідно з якими Позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику автомобіля «Renault Dokker», д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2024 року по справі № 161/4412/24 водія автомобіля «Nissan NV200», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 22 лютого 2024 року.

Дана заява була розглянута, а пошкодження автомобіля «Renault Dokker», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було визнано страховим випадком.

Позивач, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту виплатив страхове відшкодування у розмірі 182 516,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №70382 від 05 червня 2024 року.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «NISSAN E-NV 200», д.н.з. НОМЕР_2 , булла застрахована в ПрАТ СК "ПЗУ Україна" за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів ЕР №218795119.

ПАТ «СК «УСГ» звернулось до ПрАТ СК "ПЗУ Україна" із заявою на виплату страхового відшкодування за полісом ЕР №218795119 (вих. №51466 від 06.06.2024 року) з пропозицією у досудовому порядку сплатити суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 182 516,48 грн., у зв`язку з чим ПрАТ СК "ПЗУ Україна" сплатило на користь ПАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування в розмірі 52 636,95 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 00121155 від 02.07.2024 року.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що у зв`язку із обопільністю вини обох учасників ДТП, завдані збитки відшкодовуються пропорційно ступеню вини.

В даному випадку, це 50 % від суми сплаченого страхового відшкодування, що становить 182 516 (сто вісімдесят дві тисячі п`ятсот шістнадцять) грн. 48 коп. : 2 = 91 258 (дев`яносто одна тисяча двісті п`ятдесят вісім) грн. 24 коп. - 52 636 (п`ятдесят дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 95 коп. = 38 621 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять одна) грн. 29 коп.

За розрахунками позивача, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повинно здійснити доплату страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 218795119 у розмірі 38 621 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять одна) грн. 29 коп.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цим регресним позовом до відповідача.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми ПДВ, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

А тому судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин:

1) фактичне здійснення ремонту автомобіля;

2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.03.3018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, а також від 21.12.2020 у справі №911/286/20.

Отже Закон № 1961-IV розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки) (без урахування ПДВ) та у разі фактичного проведення відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ).

А вирішальне значення у цьому випадку тобто для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи та обставини отримання страховиком (МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ.

При цьому слід враховувати, що Закон № 1961-IV розмежовує суму страхового відшкодування (яка визначається відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка обмежується страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування п.п. 9.1, 9.4 ст. 9 та п. 36.1 ст. 36 цього Закону) та суму відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що визначається відповідно до оціненої шкоди або по факту проведеного ремонту (п. 36.2 ст. 36 вказаного Закону).

Якщо страхова сума є меншою за розмір заподіяної (оціненої) шкоди, то страхове відшкодування (страхова виплата/регламентна виплата) за таку шкоду особі в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, здійснюється безпосередньо потерпілій особі з попереднім вирахуванням з суми оціненої шкоди, зокрема суми ПДВ, з подальшим обмеженням/зменшенням отриманої суми до зазначеної страхової суми.

А тому, якщо МТСБУ (у випадках, передбачених ст. 41 Закону № 1961-IV) здійснює безпосередньо на рахунок потерпілої у ДТП особи відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу, однак в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, то сума відшкодування становить: суму оціненої шкоди, що зменшена на суму (тобто за вирахуванням з неї), зокрема, ПДВ, визначеного відповідно до законодавства, з подальшим обмеженням отриманої суми (якщо вона перевищує страхову суму за договором цивільно-правової відповідальності) відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховою сумою, що діяла на дату укладення договору та зазначена в договорі страхування (п. 9.4 ст. 9 та п. 36.1 ст. 36 цього Закону).

Наведені вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі №911/286/20.

Позивач надав суду копію Звіту №161426 про оцінку колісного транспортного засобу від 29 квітня 2024 року (далі - Звіт №161426).

Відповідно до Звіту №161426 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданий власникові автомобіля «Renault Dokker», д.н.з. НОМЕР_1 , складає:

182 516,48 грн. (сто вісімдесят дві тисячі п`ятсот шістнадцять гривень 48 коп.) з ПДВ;

152 097,07 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі дев`яносто сім гривень 07 коп.) без ПДВ.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість із розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу включаючи ПДВ, тобто з 182 516,48 грн.

Матеріали справи не містять доказів проведення відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ).

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постановах від постановах від 13.03.3018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, а також від 21.12.2020 у справі №911/286/20, місцевий господарський суд повинен був взяти до уваги вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ, яка відповідно до наданого Позивачем Звіту №161426 складає 152 097,07 грн. без ПДВ.

У зв`язку із обопільністю вини обох учасників ДТП, про що також зазначає позивач, завдані збитки відшкодовуються пропорційно ступеню вини.

В даному випадку, це 50 % від вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ, що становить 152 097,07 грн. : 2 = 76 048,53 грн.

Таким чином, відповідач мав виплатити позивачеві суму заборгованості, яка становила 76 048,53 грн. - 52 636,95 грн. - 2 600,00 грн. = 20 811,59 грн., де:

76 048,53 грн. - сума страхового відшкодування, яка підлягала сплаті;

52 636,95 грн. - сума страхового відшкодування, яка вже сплачена Відповідачем на користь Позивача;

2 600,00 грн. - сума франшизи за Полісом ЕР№218795119.

Отже на момент звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 20 811,59 грн, а не 38 621 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять одна) грн. 29 коп., як помилково вважав позивач.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

В тексті апеляційної карги відповідач зазначає про те, що заборгованість в сумі 20 811,59 грн. відповідач сплатив на користь позивача 07.01.2026 р., що підтверджується платіжною інструкцією №00155389 від 07.01.2026р.

Оскільки під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва та винесення рішення відбулася зміна представника Відповідача, то новий представник не мав можливості своєчасно ознайомитися з усіма документами, які містяться в матеріалах судової справи та надати документи, необхідні для з`ясування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись підпунктом 6) ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України просив визнати причини неподання копії платіжної інструкції № 00155389 від 07.01.2026 р. про сплату Відповідачем заборгованості Позивачу поважними.

Позивач в суді апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не подав, копію апеляційної скарги отримав до свого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», заперечень щодо проведеної відповідачем оплати в розмірі 20 811,59 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №00155389 від 07.01.2026р. не висловив, при цьому суду першої інстанції не повідомив про погашення відповідачем вказаної суми заборгованості.

Враховуючи, що рішення у справі прийнято судом першої інстанції 09.02.2026, а оплата в розмірі 20 811,59 грн проведена відповідачем 07.01.2026, вказане є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині в порядку, визначеному п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

З вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про правомірність вимог Позивача в частині стягнення 38 621,29 грн., але не врахував сплату відповідачем 20 811,59 грн, та відсутність підстав для задоволення в іншій частині заявлених позовних вимог в розмірі 17 809,70 грн (38 621,29грн - 20 811,59грн).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі наведено достатньо переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів може дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 38 621,29грн підлягає скасуванню; з прийняттям нового рішення, про закриття провадження у справі №910/15054/25 про стягнення 20 811,59 грн заборгованості, та відмову у задоволенні позову про стягнення 17 809,70 грн.

Розподіл судових витрат

Частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що на момент звернення позивача з позовом до суду, у відповідача існував обов`язок зі сплати на користь позивача 20 811,59 грн заборгованості, вказана заборгованість була погашена відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, про що також не було повідомлено суду, але є наслідком закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог, колегія суддів вважає, що судові витрати за розгляд позовної заяви, з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення 20 811, 59 грн та відмову у стягненні 17 809,70 грн на підставі ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно задоволеній частині у вигляді закриття провадження у справі.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з її задоволенням, покладаються на позивача на підставі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 277, 280, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі №910/15054/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі №910/15054/25 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким провадження у справі № 910/15054/25 про стягнення 20 811,59 грн заборгованості - закрити.

4. У задоволенні позову про стягнення 17 809,70 грн заборгованості - відмовити.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32А, код ЄДРПОУ 30859524) 1305,19 грн судового збору за подання позовної заяви.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи №910/15054/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.А. Шаратов

О.Л. Бестаченко