Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №925/1640/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 925/1640/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 01.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026

у справі №925/1640/25 (суддя Гладуна А.І.)

за результатом розгляду заяви Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище

про стягнення 11 723 095, 95 грн

ВСТАНОВИВ:

14.04.2026 Господарський суд Черкаської області рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 у справі №925/1640/25, позов задовольнив повністю. Стягнув з Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 6 828 575,00 грн боргу, 81 942,90 грн судових витрат зі сплати судового збору. Розстрочив виконання рішення суду шляхом сплати 6 828 575,00 грн боргу відповідно до графіку: не пізніше останнього банківського дня місяця: до травня 2026 року 645 643,80 грн, до червня 2026 року 772 246,90 грн, до липня 2026 року 640 006,30 грн, до серпня 2026 року 672 650,00 грн, до вересня 2026 року 939 937,50 грн, до жовтня 2026 року 877 800,00 грн, до листопада 2026 року 938 887,50 грн, до грудня 2026 року 1 341 403,00 грн.

На виконання рішення від 02.07.2026 у справі №925/1640/25 09.07.2026 Господарський суд Черкаської області видав наказ.

13.07.2026 відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою, у якій просив визнати наказ Господарського суду Черкаської області від 09.07.2026 у справі №925/1640/25, виданий на виконання рішення суду від 14.04.2026, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що рішенням суду розстрочено його виконання в частині боргу. Відповідач на виконання рішення суду відповідно до встановленого судом графіку сплатив позивачу у травні 2026 року 645 643,80 грн, у червні 2026 року 772 246,90 грн і надалі планує виконувати рішення суду, дотримуючись графіку погашення боргу. У підтвердження заявник подав платіжні інструкції від 26.05.2026 №404 на суму 645 643,80 грн, від 30.06.2026 №500 на суму 344 264,15 грн та №521 на суму 427 982,75 грн. Отже, на думку відповідача, відсутні підстави для пред`явлення наказу до примусового виконання.

13.07.2026 відповідач подав до суду першої інстанції клопотання, у якому просив приєднати до матеріалів справи платіжну інструкцію №560 від 13.07.2026 про сплату відповідачем на користь позивача 81 942,90 грн судових витрат зі сплати судового збору на виконання рішення суду від 14.04.2026.

За результатами розгляду заяв відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, Господарський суд Черкаської області ухвалою від 21.07.2026 заяву Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнив частково. Наказ Господарського суду Черкаської області від 09.07.2026 у справі №925/1640/25, виданий на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026, визнав таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 645 643,80 грн, що відповідно до встановленого судом графіку (розстрочення) виконання рішення суду підлягали сплаті у травні 2026 року, 772 246,90 грн що відповідно до встановленого судом графіку (розстрочення) виконання рішення суду підлягали сплаті у червні 2026 року та 81 942,90 грн судових витрат зі сплати судового збору. У решті заяви Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище суд першої інстанції відмовив.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відповідач добровільно частково виконав рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 у справі №925/1640/25, з дотриманням графіка погашення заборгованості, визначеного судом.

Не погодившись із прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, 30.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подачу доказів до суду апеляційної інстанції, а саме: договору №ДЗК-3578-22 від 02.12.2025 та протоколу підпису; скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25 в частині визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 09.07.2026 у справі №925/1640/25 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 645 643,80 грн, що відповідно до встановленого судом графіку (розстрочення) виконання рішення суду підлягали сплаті у травні 2026 року, 772 246,90 грн що відповідно до встановленого судом графіку (розстрочення) виконання рішення суду підлягали сплаті у червні 2026 року; винести постанову, якою відмовити Комунальному підприємству «Теплокомуненерго» міста Монастирище у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 09.07.2026 у справі №925/1640/25 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 645 643,80 грн, що відповідно до встановленого судом графіку (розстрочення) виконання рішення суду підлягали сплаті у травні 2026 року, 772 246,90 грн що відповідно до встановленого судом графіку (розстрочення) виконання рішення суду підлягали сплаті у червні 2026 року.

В обґрунтуванням доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, щодо своєчасного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, і не задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було отримане судом першої інстанції до початку судового засідання.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що у суду були відсутні підстави для часткового визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки сплачені відповідачем кошти зараховувались позивачем в рахунок оплати за спожитий газ на підставі Договору про зарахування коштів №ДЗК-3578-22 від 02.12.2025, укладеного між позивачем та відповідачем, а не за наказом Господарського суду Черкаської області від 09.07.2026 у справі №925/1640/25.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25 залишив без руху.

Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25; розгляд апеляційної скарги призначив на 01.09.2026 о 13 год. 45 хв.; витребував з Господарського суду Черкаської області копії матеріалів, необхідних для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25.

Матеріали справи №925/1640/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду супровідними листами Господарського суду Черкаської області від 11.08.2026 №925/1640/25/10476/2026 та від 26.08.2026 №925/1640/25/10759/26.

Відповідач згідно відзиву на апеляційну скаргу позивача заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права, оскільки розгляд заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню має обмежений строк, суд першої інстанції у п`ятиденний термін, що відповідає частині 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), призначив заяву до розгляду. Відповідно до картки руху клопотання позивача про відкладення розгляду справи, поданого представником - Столярець Оксаною Василівною, датою доставки до електронного суду є 21.07.2026 14:00, а датою доставки до електронного суду файлу з текстом документа є 21.07.2026 14:35, що спростовує доводи позивача про подачу клопотання про відкладення розгляду справи до початку судового засідання, оскільки судове засідання призначено судом першої інстанції на 21.07.2026 на 14:00.

Щодо Договору №ДЗК-3578-22 від 02.12.2025, то вказаний правочине не може підміняти рішення суду у даній справі, і наразі відповідач оскаржує Договір №ДЗК-3578-22 від 02.12.2025 у судовому порядку (справа №910/8574/26).

Крім того, кошти, спрямовані на погашення заборгованості з різниці в тарифах згідно реєстру бюджетних зобов`язань розпорядників по Договору постачання природного газу №8676-ТКЕ(24)-22 від 10.09.2024 виділені з бюджету у січні-березні 2026 року та у квітні-червні 2026 року, а тому не можуть бути зараховані за Договором постачання природного газу №ДЗУ-3578-22 від 02.12.2025.

27.08.2026 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №925/1640/25 до вирішення справи №910/8574/26 за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про визнання недійсним Договору про зарахування коштів №ДЗК-3578-22 від 02.12.2025 та набрання рішенням у справі №910/8574/26 законної сили.

Обгрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у даній справі відповідач посилається на об`єктивну неможливість розгляду справи №925/1640/25 до вирішення справи №910/8574/26, оскільки Договір про зарахування коштів №ДЗК-3578-22 від 02.12.2025, який покладено позивачем в основу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25, наразі оспорюється відповідачем у справі №910/8574/26.

Представник позивача у судовому засіданні 01.09.2026 заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про відмову у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 905/329/25 зазначив, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2026 у справі №917/1001/25).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №924/645/18 та від 20.12.2019 у справі №910/13234/18).

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення (частини 4, 6 статті 75 ГПК України).

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи певної черговості розгляду вимог тощо (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №918/926/17).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому зупинення провадження має бути доцільним і мотивованим та не повинно призводити до безпідставного затягування строків розгляду справи.

За висновком суду апеляційної інстанції, позивач не довів суду, у чому саме полягає неможливість розгляду даної справи, зокрема через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, чи обмеженості предметом позову, чи неможливості розгляду тотожної справи певної черговості розгляду вимог розгляду даної справи до розгляду №910/8574/26 за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про визнання недійсним Договору про зарахування коштів №ДЗК-3578-22 від 02.12.2025, тоді як предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25, за результатами розгляду заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Так ЄСПЛ зазначав, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

У судовому засіданні 01.09.2026 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25 скасувати прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача у судовому 01.07.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи №925/1640/25, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.04.2026 Господарський суд Черкаської області рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 у справі №925/1640/25, позов задовольнив повністю. Стягнув з Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 6 828 575,00 грн боргу, 81 942,90 грн судових витрат зі сплати судового збору. Розстрочив виконання рішення суду шляхом сплати 6 828 575,00 грн боргу відповідно до графіку: не пізніше останнього банківського дня місяця: до травня 2026 року 645 643,80 грн, до червня 2026 року 772 246,90 грн, до липня 2026 року 640 006,30 грн, до серпня 2026 року 672 650,00 грн, до вересня 2026 року 939 937,50 грн, до жовтня 2026 року 877 800,00 грн, до листопада 2026 року 938 887,50 грн, до грудня 2026 року 1 341 403,00 грн.

На виконання рішення від 02.07.2026 у справі №925/1640/25 09.07.2026 Господарський суд Черкаської області видав наказ.

13.07.2026 відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою, у якій просив визнати наказ Господарського суду Черкаської області від 09.07.2026 у справі №925/1640/25, виданий на виконання рішення суду від 14.04.2026, таким, що не підлягає виконанню.

За приписами статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач, враховуючи розстрочення виконання рішення, визначеного судом у даній справі, сплатив позивачу у травні 2026 року 645 643,80 грн, у червні 2026 року 772 246,90 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.05.2026 №404 на суму 645 643,80 грн, від 30.06.2026 №500 на суму 344 264,15 грн та №521 на суму 427 982,75 грн, із призначенням платежу: «погашення заборгованості за газ згідно рішення Госп. суду Черкаської обл. від 14.04.2026 у справі №925/1640/25, згідно дог№8676-ТКЕ(24)-22 від 10.09.2024 в т.ч. ПДВ 20% 107 607,30 грн, згідно акта звірки від 31.12.2025, згідно рішення Монастирищевської МР №28-19/VII від 18.12.2025р.» (а.с. 10-11 т.3).

Крім того, згідно платіжної інструкції №560 від 13.07.2026 відповідач сплатив на користь позивача 81 942,90 грн (а.с. 21 т.3), із призначенням платежу: «судові витрати зі сплати судового збору на виконання рішення суду Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026».

Наведені обставини свідчать про те, що відповідачем вчиняються дії щодо добровільного виконання рішення суду, а тому в силу частини 2 статті 328 ГПК України наявні підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконання в частині добровільного погашення заборгованості відповідачем.

А тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/26.

Щодо доводів апеляційної скарги, то слід зазначити наступне.

Статтею 328 ГПК України законодавчо унормовано, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

При цьому відповідно до частини 4 статті 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

З матеріалів даної справи вбачається, що місцевий господарський суд ухвалою від 17.07.2026 у справі №925/1640/25 призначив до розгляду заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню на 21.07.2026 на 14 год. 00 хв.

Позивачем сформовано та подано до Господарського суду Черкаської області через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення, зареєстроване судом 21.07.2026.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що явка учасників судового провадження у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника позивача (стягувача) не є перешкодою для розгляду заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, що відповідає частині 3 статті 328 ГПК України.

Верховний Суд сформував усталену правову позицію стосовно того, що відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права.

Щодо Договору №ДЗК-3578-22 від 02.12.2025, то суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що відповідач у даній справі має заборгованість за поставлений позивачем природний газ на підставі Договору №8676-ТЕК(24)-22 від 10.09.2024, що і було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, і за результатами розгляду даної справи, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог, із розстроченням виконання рішення згідно графіку. При цьому судами не досліджувалось та не вирішувалось питання щодо виконання учасниками справи Договору №ДЗК-3578-22 від 02.12.2025.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту прав та інтересів громадян судом. А порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

При цьому законодавчо не передбачено право учасника судового процесу (стягувача у даному випадку) судового рішення чи способу, або порядку його виконання, оскільки наведене є дискреційними повноваженнями суду.

Крім того, слід зазначити, що діяльність відповідача фінансується з державного бюджету, 18.12.2025 Монастирищенська міська рада прийняла рішення №28-19/VIII «Про бюджет Монастирищенської міської територіальної громади на 2026 рік», зокрема, у додатку №3 якого серед видатків бюджету територіальної громади на 2026 рік передбачено виділення 9 076 875,00 грн відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на теплову енергію та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), а саме: відшкодування різниці в тарифах відбуватиметься помісячно: у січні 2026 року 445 062,50 грн, у лютому 2026 року 600 150,00 грн, у березні 2026 року 596 950,00 грн, у квітні 2026 року 606 137,50 грн, у травні 2026 року 645 643,80 грн, у червні 2026 року 772 246,90 грн, у липні 2026 року 640 006,30 грн, у серпні 2026 року 672 650,00 грн, у вересні 2026 року 939 937,50 грн, у жовтні 2026 року 877 800,00 грн, у листопаді 2026 року 938 887,50 грн, у грудні 2026 року 1341 403,00 грн.

Доводи апелянта стосовно наявності Договору №ДЗК-3578-22 від 02.12.2025, в обґрунтування неправомірності прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки наявне судове рішення у даній справі, яке набрало законної сили і є обов`язком до виконання відповідачем (боржником), і виконується останнім у порядку визначеному судовим рішенням.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню при розгляді заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 3 частини 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції про визнання наказу таким, що не підлягає виконання після її апеляційного перегляду не підлягає касаційному оскарженню. Аналогічна правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в ухвалі від 24.04.2023 у справ №924/90/22.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.07.2026 у справі №925/1640/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

4. Матеріали справи №925/1640/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складений та підписаний суддями 07.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова