Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №910/11959/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа№ 910/11959/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Корсака В.А.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Некрасова А. М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

від відповідача: Курдюмов М.М.

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026, повний текст якого складений 13.02.2026

у справі № 910/11959/25 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕС Кир`яківка»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 8 289 491,24 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕС Кир`яківка» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» заборгованості у розмірі 15 756 237,27 грн, з яких: 11 882 174,63 грн - основний борг, 345 501,07 грн - три проценти річних, 3 528 561,57 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом від 9 жовтня 2019 року № 798/01.

1 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства надійшла заява від цієї ж дати про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 8 289 491,24 грн, з яких: 7 624 433,35 грн - основний борг, 189 057,86 грн - три проценти річних, 476 000,03 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі №910/11959/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕС Кир`яківка» 7 624 433 грн 35 коп. основного боргу, 188 030 грн 03 коп. трьох процентів річних, 475 902 грн 15 коп. інфляційних втрат та 99 460 грн 38 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25 в частині стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «ФЕС Кир`яківка» 7 624 433,35 грн основного боргу, 188 030,03 грн трьох процентів річних, 475 902,15 грн інфляційних втрат та 99 460,38 грн судового збору; ухвалити нове рішення, котрим відмовити ТОВ «ФЕС Кир`яківка» в задоволенні позовних вимог до ДП «Гарантований покупець» в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції не надано належної оцінки особливостям регулювання зобов`язань відповідно до п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції з 26.01.2024), зокрема, тому, що Регулятором визначено, що, окрім суми сплачених авансових платежів за відповідний розрахунковий період, врахуванню підлягає також розмір перерахованих коштів від ОСП, за укладеним з ним договором, однак, судом першої інстанції не враховано доводи відповідача про те, що заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за надану у розрахунковому періоді послугу, становить 16,303 млрд.грн.

Скаржник вказує на те, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача щодо невірності здійсненого Позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних до 1 травня 2024 року з посиланням на положення Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 та від 15 червня 2022 року «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, оскільки за висновками ОП КГС ВС у справі № 910/4439/23 до 01.05.2024, тобто до часу втрати чинності наказу Міненерго № 206, законодавством України були встановлені обмеження щодо розміру коштів, що підлягали сплаті виробникам ВДЕ. Вказане є самостійною та істотною обставиною, яка свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача застосування до відповідача наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Скаржник, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 910/9149/24, а саме: «У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України», звернув увагу апеляційного суду на неправильність нарахування інфляційних втрат в оскаржуваному рішенні.

Скаржник вказує на те, що листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 (https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf ) засвідчено наявність форс-мажорних обставин, як таких, що впливають на виконання зобов`язань суб`єктами господарювання з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення та підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору. Вищевказані обставини є триваючими та продовжують відбуватися і станом на сьогодні. Отже, за таких умов, з урахуванням ситуації, в якій опинилася Держава, зважаючи на важливість Гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% та інфляційних нарахувань в судовому порядку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що Постановою НКРЕКП № 178 від 24.01.2024 Порядок № 641 був викладений у новій редакції. Зокрема, згідно з пунктом 11.4 Порядку № 641 Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційних витрат поділяється на два етапи: 1. На заборгованість, термін оплати якої настав до 24.01.2024р. (дата набрання чинності Постанови НКРЕКП №178 від 24.01.2024р.) - 3% річних починає свій перебіг на 4-й день з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел; 2. На заборгованість, термін оплати якої після 24.01.2024р. (дата набрання чинності Постанови НКРЕКП №178 від 24.01.2024р.) - 3% річних починає свій перебіг на 6-й день з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Таким чином Порядком встановлені чіткі і імперативні строки та терміни виконання відповідачем свого зобов`язання зі сплати поставленої позивачем електричної енергії. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що судом першої інстанції всебічно розглянуто дане питання та прийнято правильне рішення.

Щодо доводів скаржника про те, що розрахунок за поставлену електричну енергію виробником здійснюється відповідачем після отримання коштів від НЕК «Укренерго», та що заборгованість склала 16,303 млрд.грн, позивач зазначає, що положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором , укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641. Аналогічна позиція наведена ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 та у Постанові ОП КГС ВС від 21 червня 2024 року у справі № 910/4439/23.

Позивач вказує на те, що судом першої інстанції враховані обґрунтовані заперечення відповідача щодо невірного визначення початкової дати періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача за договором за розрахункові місяці: липень-серпень 2022 року, вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, січень-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року та здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідно до приписів частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Також судом першої інстанції враховано положення пунктів 10.4. (щодо періоду: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року) та 11.4. (щодо періоду: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року) Порядку № 641 у відповідних редакціях, з урахуванням затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу.

На думку позивача, господарський суд загалом не повинен розглядати питання форс-мажорних обставин, якщо сторони не заявляли про це та не подавали відповідних доказів (сертифікат ТПП). Окрім того, форс-мажор не має преюдиціального характеру, тому сторона, яка хоче звільнитися від відповідальності, має сама довести неможливість виконання зобов`язань, а суд оцінює лише подані докази.

При цьому, позивач зазначає про те, що згідно із матеріалів справи сторонами спору не заявлялось про наявність форс-мажорних обставин, та відповідно суд першої інстанції їх і не розглядав, крім того, скаржник не зазначив обставини, чому він про наявність форс мажорних обставин не заявив під час розгляду справи судом першої інстанції, а заявивши про ці обставини перед судом апеляційної інстанції - не пояснив причини пропуску процесуальних строків щодо розгляду даного питання

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026, справу №910/11959/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючого судді; суддів Ткаченко Б.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 149 190,58 грн;

18.03.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 277 від 13.03.2026 у розмірі 149 190,58 грн, що свідчить про сплату судового збору.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026, у зв`язку з перебування судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026, для розгляду справи № 910/11959/25 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Крижний О.М., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25. Призначено справу № 910/11959/25 до розгляду у судовому засіданні 05.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 задвоолено клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про заміну учасника справи правонаступника у справі № 910/11959/25. Замінено у справі № 910/11959/25 Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (01032, Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) на його правонаступника - Державне підприємство «Гарантований покупець». Оголошено перерву у розгляді справи № 910/11959/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 до 23.06.2026.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/11959/25 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання та правова позиція

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2026 просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25 в частині стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «ФЕС Кир`яківка» 7 624 433,35 грн основного боргу, 188 030,03 грн трьох процентів річних, 475 902,15 грн інфляційних втрат та 99 460,38 грн судового збору; ухвалити нове рішення, котрим відмовити ТОВ «ФЕС Кир`яківка» в задоволенні позовних вимог до ДП «Гарантований покупець» в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 09.10.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір № 798/01, відповідно до пункту 1.1. якого позивач, за договором виробник за «зеленим» тарифом, зобов`язався продавати, а відповідач, за договором гарантований покупець, - купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов вказаного правочину.

23.03.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 598/01/20 до вищевказаного правочину, у якій сторони дійшли згоди про заміну в преамбулі останнього слів «виробник за «зеленим» тарифом» на «продавець за «зеленим» тарифом», а також виклали статті 1-7 у новій редакції.

23.02.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1/810/01/21, якою пункти 1.2., 2.6., 3.3., 3.4., 4.2., 4.3., 4.5, 4.6., 7.3, 7.5., 8. вищевказаного договору викладено в новій редакції, а також доповнено його пунктами 7.10.-7.14.

Вищевказані правочини підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 23.02.2021) позивач зобов`язався продавати, а відповідач - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 23.03.2020) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

За пунктом 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 23.03.2020) передбачено, що відповідач зобов`язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 23.02.2021) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої відповідачем у позивача у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Згідно з пунктом 10.1. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року) до 15-го числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства. До 25-го числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

Пунктом 10.2. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року) встановлено, що з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку Підприємство протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати Товариством спожитої електричної енергії, Підприємство протягом 2-х робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє Товариству акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Після отримання від Підприємства на електронну адресу акта купівлі-продажу Товариство надає у 3-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Підприємство у 5-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає Товариству один примірник поштою. У разі наявності у Товариства зауважень до акта купівлі-продажу, останнє письмово повідомляє про це відповідача. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання Товариством акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому Підприємством акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (пункт 10.3. Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року).

Відповідно до пункту 10.4. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії, продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Отже, відповідач був зобов`язаний здійснювати оплату за період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року, - у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом 3-х робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.

НКРЕКП постановами: від 09.09.2022 № 1117 (оприлюднена 12.09.2022), від 20.09.2022 № 1190 (оприлюднена 21.09.2022) та від 14.03.2023 № 473 (оприлюднена 15.03.2023), - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом», наданої відповідачу за спірний період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року.

Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом: у жовтні 2021 року - 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ), у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ), у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ), у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ), у серпні 2022 року - 1 156 124 201,15 грн (без ПДВ).

Повноважними представниками позивача та відповідача підписано й скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за жовтень 2021 року - на суму 1 897 439,24 грн з ПДВ, за лютий 2022 року - на суму 1 031 911,27 грн з ПДВ, за березень 2022 року - на суму 333 800,38 грн з ПДВ, за квітень 2022 року - на суму 1 388 685,04 грн, за травень 2022 року - на суму 1 611 707,56 грн, за липень 2022 року на суму - 2 403 240,11 грн, за серпень 2022 року - на суму 1 995 944,69 грн. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи.

26.01.2024 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1469/07/24, якою глави 1-8 вищевказаного договору замінено главами 1-9 у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 26.01.2024) позивач, за договором продавець, зобов`язався продавати, а відповідач, за договором гарантований покупець,- купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями позивача, включеними до балансуючої групи відповідача, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та чинного законодавства України, у тому числі Порядку № 641.

Сторони визнають свої зобов`язання згідно із законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі відповідача та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього договору. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи гарантованого покупця. Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком № 641, у національній валюті України (пункти 2.1.-2.3. договору в редакції додаткової угоди від 26.01.2024).

Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 26.01.2024) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну й своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

Підпунктом 2 пункту 4.4. договору (у редакції додаткової угоди від 26.01.2024) визначено, що відповідач зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

За умовами пунктів 3.1.-3.3. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди від 26.01.2024) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих відповідачу адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку № 641. Розрахунок за куплену відповідачем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок позивача, з урахуванням ПДВ. Сторони при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої відповідачем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку № 641.

Згідно з пунктом 11.4 Порядку № 641 (у редакції від 26.01.2024, яка була чинна на час настання строку проведення розрахунків між сторонами за періоди: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року) Підприємство забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

НКРЕКП постановами: від 15.05.2024 № 946 (оприлюднена 16.05.2024), від 08.05.2024 № 896 (оприлюднена 10.05.2024), від 30.04.2024 № 858 (оприлюднена 01.05.2024), від 08.04.2025 № 529 (оприлюднена 10.04.2025), від 18.12.2024 № 2146 (оприлюднена 18.12.2024), від 11.02.2025 № 193 (оприлюднена 13.02.2025), від 21.01.2025 № 76 (оприлюднена 23.01.2025), від 30.12.2024 № 2418 (оприлюднена 30.12.2024), від 18.02.2025 № 247 (оприлюднена 19.02.2025), від 25.02.2025 № 285 (оприлюднена 26.02.2025), від 11.03.2025 № 378 (оприлюднена 12.03.2025), від 20.05.2025 № 753 (оприлюднена 21.05.2025), від 18.06.2025 № 916 (оприлюднена 19.06.2025), від 15.07.2025 № 1074 (оприлюднена 16.07.2025), від 12.08.2025 № 1238 (оприлюднена 13.08.2025), від 02.09.2025 № 1398 (оприлюднена 03.09.2025), - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом, наданої відповідачу за період: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року.

Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом: у вересні 2022 року - 727 557 668,53 грн (без ПДВ); у жовтні 2022 року - 844 011 507,76 грн (без ПДВ); у листопаді 2022 року - 327 206 881,45 грн (без ПДВ); у грудні 2022 року - 292 516 262,07 грн (без ПДВ); у лютому 2023 року - 1 050 577 585,13 грн (без ПДВ); у березні 2023 року - 1 388 010 061,65 грн (без ПДВ); у квітні 2023 року - 1 498 983 583,16 грн (без ПДВ); у травні 2023 року - 2 817 335 578,28 грн (без ПДВ); у червні 2023 року - 2 685 053 538,42 грн (без ПДВ); у липні 2023 року - 2 855 049 206,73 грн (без ПДВ); у вересні 2023 року - 2 501 148 708,30 грн (без ПДВ); у лютому 2024 року - 1 025 799 469,33 грн (без ПДВ); у березні 2024 року - 2 111 601 633,12 грн (без ПДВ); у квітні 2024 року - 2 658 031 693,76 грн (без ПДВ); у травні 2024 року - 3 276 775 717,92 грн (без ПДВ), у червні 2024 року - 2 499 986 304,60 грн (без ПДВ); у липні 2024 року - 2 455 685 715,93 грн (без ПДВ), у серпні 2024 року - 2 383 267 124,47 грн (без ПДВ); у вересні 2024 року - 1 993 537 022,50 грн (без ПДВ); у жовтні 2024 року - 1 228 767 250,47 грн (без ПДВ); у листопаді 2024 року - 654 923 057,42 грн (без ПДВ); у грудні 2024 року - 183 942 197,86 грн (без ПДВ); у січні 2025 року - 306 585 534,56 грн (без ПДВ); у лютому 2025 року - 539 262 925,00 грн (без ПДВ); у березні 2025 року - 1 209 532 482,70 грн (без ПДВ); у квітні 2025 року - 2 429 264 280,81 грн (без ПДВ); у травні 2025 року - 2 827 427 912,15 грн (без ПДВ); у червні 2025 року - 3 502 018 799,33 грн (без ПДВ); у липні 2025 року - 3 796 651 975,42 грн (без ПДВ).

Повноважними представниками позивача та відповідача підписано й скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за вересень 2022 року на суму 1 576 051,87 грн з ПДВ, за жовтень 2022 року на суму 1 820 032,63 грн з ПДВ, за листопад 2022 року на суму 644 746,09 грн з ПДВ, за грудень 2022 року на суму 508 996,00 грн з ПДВ, за лютий 2023 року на суму 1 413 393,52 грн з ПДВ, за березень 2023 року на суму 1 273 762,76 грн з ПДВ, за квітень 2023 року на суму 1 177 131,48 грн з ПДВ, за травень 2023 року на суму 3 250 654,27 грн з ПДВ, за червень 2023 року на суму 3 375 770,12 грн з ПДВ, за липень 2023 року на суму 3 620 468,64 грн з ПДВ, за вересень 2023 року на суму 3 276 172,86 грн з ПДВ, за січень 2024 року (за період з 01.01.2024 по 25.01.2024) на суму 903 109,67 грн з ПДВ.

Крім того, повноважними представниками позивача та відповідача із застосуванням засобів КЕП було підписано акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили й зафіксували обсяг і вартість виробленої позивачем та купленої відповідачем електричної енергії, а саме: за лютий 2024 року на суму 1 566 579,88 грн з ПДВ, за березень 2024 року на суму 2 232 229,97 грн з ПДВ, за квітень 2024 року на суму 2 933 837,15 грн з ПДВ, за травень 2024 року на суму 4 021 151,38 грн з ПДВ, за червень 2024 року на суму 3 733 997,94 грн з ПДВ, за липень 2024 року на суму 3 684 296,47 грн з ПДВ, за серпень 2024 року на суму 3 256 882,87 грн з ПДВ, за вересень 2024 року на суму 2 954 468,70 грн з ПДВ, за жовтень 2024 року на суму 2 405 797,13 грн з ПДВ, за листопад 2024 року на суму 1 401 505,61 грн з ПДВ, за грудень 2024 року на суму 697 451,84 грн з ПДВ, за січень 2025 року на суму 1 280 216,41 грн з ПДВ, за лютий 2025 року на суму 2 407 297,91 грн з ПДВ, за березень 2025 року на суму 2 516 339,18 грн з ПДВ, за квітень 2025 року на суму 3 173 265,00 грн з ПДВ, за травень 2025 року на суму 3 725 608,52 грн з ПДВ, за червень 2025 року на суму 4 074 806,86 грн з ПДВ, за липень 2025 року на суму 4 193 883,89 грн з ПДВ.

Копії вищевказаних актів містяться в матеріалах даної справи. Відповідач заперечень і зауважень проти факту підписання вказаних актів, а також проти зазначених у них сум під час розгляду даної справи не висловлював.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив про порушення відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором у частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії. На дату звернення позивача до суду з цим позовом (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 01.12.2025) загальний розмір заборгованості відповідача з придбаної відповідачем у спірному періоді енергії за «зеленим» тарифом становила 7 624 433,35 грн, з яких: за жовтень 2021 року - 45 720,77 грн, за лютий 2022 року - 73 630,21 грн, за березень 2022 року - 99 513,86 грн, за квітень 2022 року - 194 429,09 грн, за травень 2022 року - 955 190,98 грн, за липень 2022 року - 769 120,73 грн, за серпень 2022 року - 275 410,37 грн, за вересень 2022 року - 199 582,25 грн, за жовтень 2022 року - 336 953,13 грн, за листопад 2022 року - 28 350,90 грн, за грудень 2022 року - 64 819,30 грн, за лютий 2023 року - 58 965,44 грн, за березень 2023 року - 33 147,60 грн, за квітень 2023 року - 51 711,37 грн, за травень 2023 року - 102 263,08 грн, за червень 2023 року - 17 920,15 грн, за липень 2023 року - 21 631,04 грн, за вересень 2023 року- 104 063,97 грн, за січень 2024 року (за період з 1 січня 2024 року по 25 січня 2024 року) - 57 534,32 грн, за лютий 2024 року - 77 307,00 грн, за березень 2024 року - 41 930,32 грн, за квітень 2024 року - 42 163,46 грн, за травень 2024 року - 1 568 784,37 грн, за червень 2024 року - 1 180 467,08 грн, за липень 2024 року - 150 588,69 грн, за серпень 2024 року - 35 195,68 грн, за вересень 2024 року - 37 391,56 грн, за жовтень 2024 року - 58 807,16 грн, за листопад 2024 року - 99 772,03 грн, за грудень 2024 року - 34 439,69 грн, за січень 2025 року - 78 948,54 грн, за лютий 2025 року - 92 032,13 грн, за березень 2025 року - 58 921,24 грн, за квітень 2025 року - 146 992,81 грн, за травень 2025 року - 97 068,28 грн, за червень 2025 року - 301 032,40 грн, за липень 2025 року - 32 632,35 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо неврахування позивачем суми проплат за розрахунковий місяць липень 2025 року на загальну суму 860 178,95 грн, оскільки, як вбачається з долучених до відзиву платіжних документів, зазначена сума була сплачена відповідачем на рахунок позивача за платіжними інструкціями: від 08.09.2025 на суму 91 550,98 грн; від 09.09.2025 на суму 59 640,10 грн; від 11.09.2025 на суму 238 560,27 грн; від 12.09.2025 на суму 59 631,38 грн; від 18.09.2025 на суму 180 230,80 грн; від 22.09.2025 на суму 230 564,97 грн, а з оборотно-сальдової відомості за рахунком позивача № 361 (копія якої міститься в матеріалах справи), вбачається, що загальна сума оплат відповідача (у тому числі з урахуванням грошових сум за вищевказаними платіжними інструкціями) склала 4 161 251,54 грн, тоді як за актом купівлі-продажу електроенергії вартість виробленої позивачем та купленої відповідачем електричної енергії за липень 2025 року становила 4 193 883,89 грн. Докази здійснення відповідачем оплати наявної в нього заборгованості за вказаний період в іншому розмірі в матеріалах справи відсутні й відповідачем до суду подано не було.

Отже, сума заборгованості відповідача за липень 2025 року, з урахуванням спірних оплат за вищевказаними платіжними документами, на час розгляду судом даного спору становить 32 632,35 грн, яка й заявлена до стягнення з відповідача (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 01.12.2025).

Також безпідставними є доводи відповідача, викладені також і у апеляційній скарзі, про відсутність підстав для сплати заборгованості позивачу, у зв`язку з несплатою НЕК «Укренерго» відповідачу боргу за надані останнім послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній з 26 січня 2024 року) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Посилання відповідача на п. 11.4 Порядку № 641 в якому наведено алгоритм розрахунків за електричну енергію перед виробниками за «зеленим» тарифом, який залежить від рівня виконання ОСП грошових зобов`язань перед Гарантованим покупцем за надану послугу за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, тому зобов`язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли, є безпідставними, оскільки п. 11.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом № 641, регулює лише внутрішній технічний порядок розрахунків та пропорційність розподілу наявних грошових коштів. Проте він жодним чином не звільняє відповідача від його договірного та законодавчого обов`язку сплатити виробникам 100% вартості відпущеної електроенергії.

Тобто, пункт 11.4. Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання відповідачем коштів від оператора системи передач, строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження таких коштів, а відтак положення вказаного Порядку № 641 жодним чином не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами; у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до договору в частині встановлення іншого порядку проведення розрахунків за спірний період в залежності від обсягу відповідачем коштів від оператора системи передач, тоді як саме договором (у редакції відповідних додаткових угод) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до укладеного між сторонами договору в частині встановлення іншого порядку проведення розрахунків за спірний період в залежності від обсягу отримання відповідачем коштів від ОСП, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції відповідної додаткової угоди) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем щодо повної оплати за поставлену електричну енергію за періоди: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року, вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року, - є таким, що настав.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про врахування приписів постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».

Так, відповідач звертав увагу на те, що на виконання положень вказаних приписів законодавства та пункту 5 постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою на відповідача покладено обов`язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 08.09.2022 по 26.01.2024, ним були надані позивачу послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи відповідача та послуги з відшкодування вартості відхилення на загальну суму 4 166 494,30 грн. Вказана сума позивачем оплачена не була.

З наявної у матеріалах справи копії акта зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 21 жовтня 2025 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, вбачається, що сторони дійшли згоди про те, що зобов`язання позивача перед відповідачем за послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи відповідача на суму 4 166 188,30 грн на підставі статті 601 ЦК України припинені в повному обсязі та становлять 0,00 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі продажу електроенергії за жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року, вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року, з урахуванням актів коригувань, проведених відповідачем часткових оплат та здійснених взаєморозрахунків між сторонами за актом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 31.10.2025, яка складає суму у розмірі 7 624 433,35 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу, у зв`язку із чим, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 7 624 433,35 грн основного боргу є такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 189 057,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 476 000,03 грн, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочення, визначений позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість заперечень відповідача щодо невірного визначення початкової дати періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача за договором за розрахункові місяці: липень-серпень 2022 року, вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, січень-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року.

Таким чином, відповідно до положень пунктів 10.4. (щодо періоду: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року) та 11.4. (щодо періоду: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року) Порядку № 641 у відповідних редакціях, з урахуванням затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, останній зобов`язаний був провести із позивачем остаточний розрахунок за куплену електричну енергію з урахуванням приписів частини 5 статті 254 ЦК України: за жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року - до 15.09.2022 включно; за липень 2022 року - до 26.09.2022 включно; за серпень 2022 року - до 20.03.2023 включно; за вересень-листопад 2022 року - до 23.05.2024 включно; за грудень 2022 року, березень-червень 2023 року - до 17.05.2024 включно; за лютий 2023 року, липень та вересень 2023 року - до 08.05.2024 включно; за січень 2024 року, травень-червень 2024 року, лютий 2025 року - до 17.04.2025 включно; за лютий-березень 2024 року - до 27.12.2024 включно; за квітень, серпень 2024 року - до 20.02.2025 включно; за липень 2024 року - до 30.01.2025 включно; за вересень 2024 року - до 06.01.2025 включно; за жовтень-листопад 2024 року - до 26.02.2025 включно; за грудень 2024 року - до 05.03.2025 включно; за січень 2025 року - до 19.03.2025 включно; за березень 2025 року - до 28.05.2025 включно; за квітень 2025 року - до 26.06.2025; за травень 2025 року - до 23.07.2025 включно; за червень 2025 року - до 20.08.2025 включно; за липень 2025 року - до 10.09.2025 включно.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що у розрахунку позивача інфляційних втрат за розрахунковий місяць липень 2025 року зазначено період нарахування вказаної компенсаційної виплати з 09.09.2025 по 24.09.2025, однак, обґрунтований період прострочення відповідачем вказаного грошового зобов`язання слід обчислювати з 11.09.2025, оскільки період прострочення відповідачем грошового зобов`язання з 11.09.2025 по 24.09.2025 становить лише 14 календарних днів, стягнення з відповідача інфляційних втрат за цей період є необґрунтованим.

Доводи відповідача, викладені також і у апеляційній скарзі, про невірність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних до 01.085.2024, посилаючись на положення Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 та від 15 червня 2022 року «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, є безпідставними, враховуючи наступне.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, положення вказаних наказів доповнювали положення пунктів 10.1.-10.4. Порядку № 641 саме в редакції до 26.01.2024, а отже не підлягають застосуванню до правовідносин сторін щодо розрахунків за періоди: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року, з огляду на встановлення порядку розрахунків за ними положеннями пункту 11.4. Порядку № 641 в редакції від 26 січня 2024 року.

При цьому, станом на дату настання строку остаточної оплати спірної заборгованості за жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року, наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежував право позивача на проведення з ним остаточного розрахунку по вартості проданої енергії, згідно з укладеним між сторонами договором, а також не змінював терміни виникнення й виконання грошових зобов`язань щодо проведення таких остаточних розрахунків за договором та відповідно до умов пункту 10.4. Порядку. Цим наказом лише обмежувався розмір виплат, які передбачені пунктами 10.1. та 10.2. Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежував розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні з ними саме остаточних розрахунків, визначених пунктом 10.4. Порядку.

Отже, положення вказаних наказів Міністерства енергетики України не змінювали порядок проведення розрахунків, передбачений Порядком, а лише доповнювали його.

Крім цього, визначений наказами Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 та від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206 порядок розрахунків за придбану відповідачем електроенергію стосувався лише проміжних проплат Підприємства в періоди, визначені в пунктах 10.1.-10.3. Порядку, тобто, за перші 10 та 20 днів розрахункового місця, а також за результатами розрахункового місяця. Разом із цим, у вищевказаних наказах відсутні положення щодо зміни порядку проведення остаточного розрахунку відповідачем за придбану електроенергію, який встановлено пунктом 10.4. Порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 червня 2024 року в cправі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2024 року в справі № 910/6185/23, від 11 квітня 2024 року в справі № 910/9100/22.

Перевіривши розрахунок 3% річних і втрат від інфляції, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що арифметично правильними сумами 3% річних та інфляційних втрат є суми у розмірах 188 030,03 грн та 475 902,15 грн, відповідно, і зазначені суми є такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що при розрахунку інфляційний втрат враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.07.2025 у справі № 910/9149/24, що відображено у зменшенні позивачем суми нарахованих інфляційних втрат, у зв`язку із чим, доводи скаржника в цій частині, є безпідставними.

При цьому, зазначаючи про хибність розрахунку інфляційних втрат відповідачем не надано власного контррозрахунку, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, доведення позивачем своїх позовних вимог, водночас не представлення відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 7 624 433,35 грн, інфляційних втрат у розмірі 475 902,15 грн та 3% річних у розмірі 188 030,03 грн, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/11959/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є доказом форс-мажору, цей лист є документом загального інформаційного характеру та не є індивідуальним сертифікатом про форс-мажорні обставини у розумінні Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», не доводить автоматичного настання форс-мажору для всіх суб`єктів господарювання без винятку.

Натомість відповідачем не доведено персональний причинно-наслідковий зв`язок між війною та неможливість виконати зобов`язання за договором.

Крім того, наявність чинного сертифіката звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання (пеня, штраф) та не звільняє від виконання основного зобов`язання, при цьому, нарахування за ст. 625 ЦК України є обов`язковими до сплати боржником, який прострочив грошове зобов`язання, незалежно від наявності його вини чи дії форс-мажорних обставин, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються, у зв`язку із чим, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду містка Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/11959/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/11959/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 07.09.2026, у зв`язку із перебуванням колегії суддів у відпустках.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.А. Корсак

О.М. Крижний