Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/13975/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа № 910/13975/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Горбасенка П.В.

суддів: Колесника Р.М.

Сковородіної О.М.

за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 (повний текст складено та підписано 01.05.2026) у справі № 910/13975/25 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджи Україна»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 21 705 223, 76 грн

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.09.2026

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджи Україна» (далі - позивач / ТОВ «СЕУ») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач / ДП «Гарантований покупець») про стягнення 21 705 223, 76 грн, з яких: 16 802 269, 52 грн основного боргу, 1 316 897, 18 грн 3 % річних та 3 586 057, 06 грн втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 778/01 від 01.10.2019 про купівлю-продаж електроенергії за «зеленим тарифом» в частині своєчасної оплати поставленої ТОВ «СЕУ» електричної енергії.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.11.2025 прийняв позовну заяву ТОВ «СЕУ» до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13975/25, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання та встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Господарський суд міста Києва рішенням від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25 задовольнив позов повністю, стягнув з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «СЕУ» 16 802 269, 52 грн основного боргу, 1 316 897, 18 грн процентів річних, 3 586 057, 06 грн втрат від інфляції та 260 462, 69 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що матеріалами означеної справи підтверджується належне виконання ТОВ «СЕУ» зобов`язань за договором № 778/01 від 01.10.2019 (далі - спірний договір) у частині продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, обсяг та вартість якої підтверджені підписаними сторонами без зауважень актами купівлі-продажу електричної енергії та актами коригування.

Встановивши, що ДП «Гарантований покупець» здійснило лише часткову оплату придбаної електричної енергії, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 16 802 269, 52 грн та настання строку її сплати відповідно до умов спірного договору і Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 641 від 26.04.2019.

При цьому Господарський суд міста Києва відхилив посилання ДП «Гарантований покупець» на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго») зобов`язань перед відповідачем, зазначивши, що відсутність відповідного фінансування не звільняє останнього від виконання взятого на себе за спірним договором обов`язку щодо повної та своєчасної оплати придбаної у позивача електричної енергії.

Крім того суд першої інстанції у своєму рішенні не встановив підстав для зменшення розміру заборгованості на 6 284 900, 20 грн заборгованості позивача з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, оскільки відповідачем не надано належних доказів фактичної реалізації передбаченого постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 права на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом.

Посилання ДП «Гарантований покупець» на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням воєнного стану місцевий господарський суд визнав необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та неможливістю виконання спірного грошового зобов`язання, а також дотримання передбаченого спірним договором порядку повідомлення про настання обставин непереборної сили.

Виснувавши про прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання та перевіривши здійснений позивачем розрахунок, Господарський суд міста Києва також визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 1 316 897, 18 грн 3 % річних та 3 586 057, 06 грн інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із зазначеним вище рішенням суду, Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (далі - АТ «Гарантований покупець» / скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених у рішенні висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, скаржник вважає, що місцевий господарський суд неправильно застосував положення пункту 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, не врахувавши передбачений ним алгоритм проведення остаточних розрахунків із продавцями за «зеленим» тарифом. За твердженнями апелянта, при визначенні суми остаточного місячного платежу підлягає врахуванню, зокрема, сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі за договором про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Посилаючись на наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед АТ «Гарантований покупець» за вказаним договором, останнє стверджує, що його обов`язок щодо здійснення 100 % оплати вартості придбаної у виробників електричної енергії залежить від повної оплати оператором системи передачі відповідної послуги. Оскільки НЕК «Укренерго» не здійснила такої оплати в повному обсязі за відповідні розрахункові періоди, на переконання скаржника, строк виконання грошового зобов`язання перед позивачем у відповідній частині не настав.

Крім того апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявність у ТОВ «СЕУ» заборгованості перед АТ «Гарантований покупець» за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця № 1988/07/24 від 14.02.2024 у розмірі 6 284 900, 20 грн. Посилаючись на підпункт 12 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, скаржник вказує на наявність у нього права зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, у зв`язку з чим вважає безпідставним стягнення на користь позивача принаймні 6 284 900, 20 грн основного боргу.

Окремо апелянт заперечує проти стягнення 1 316 897, 18 грн 3 % річних та 3 586 057, 06 грн інфляційних втрат. На його думку, оскільки строк виконання основного грошового зобов`язання не настав, відсутнє і прострочення, необхідне для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Водночас скаржник зауважує, що Господарський суд міста Києва, зазначивши про перевірку розрахунків за допомогою інформаційно-правової системи «Ліга», не навів у рішенні власного розрахунку присуджених сум, що, за твердженнями апелянта, унеможливлює перевірку правильності відповідних нарахувань. До того ж АТ «Гарантований покупець» вказує на неврахування судом правових висновків Верховного Суду щодо порядку обчислення сукупного індексу інфляції.

Також апелянт посилається на наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням в Україні воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації, та лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Скаржник стверджує, що про настання таких обставин контрагентів, у тому числі позивача, було повідомлено шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті АТ «Гарантований покупець», а характер та тривалість зазначених обставин, з урахуванням особливого статусу і функцій останнього на ринку електричної енергії, виключають можливість покладення на нього обов`язку зі сплати заявленої до стягнення заборгованості.

Таким чином скаржник вважає, що все зазначене вище свідчить про наявність ґрунтовних підстав для задоволення його апеляційної скарги.

Крім того скаржником в апеляційній скарзі було викладено клопотання про залучення до участі у справі № 910/13975/25 АТ «Гарантований покупець» (ідентифікаційний код 43068454) в якості відповідача як правонаступника ДП «Гарантований покупець», обґрунтоване обставинами здійснення реорганізації підприємства шляхом зміни організаційно-правової форми.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 апеляційну скаргу АТ «Гарантований покупець» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Колесника Р.М., Сковородіної О.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.05.2026 залишив без руху апеляційну скаргу АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25 та запропонував скаржникові усунути допущені останнім при поданні апеляційної скарги недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

01.06.2026 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, від АТ «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 08.07.2026, задовольнив клопотання АТ «Гарантований покупець» про залучення (заміну) учасника справи правонаступником, замінив відповідача у справі № 910/13975/25 - ДП «Гарантований покупець» на його правонаступника - АТ «Гарантований покупець», витребував з Господарського суду міста Києва матеріали цієї справи та встановив ТОВ «СЕУ» строк для подання до суду у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу.

17.06.2026, в межах встановленого Північним апеляційним господарським судом строку, від ТОВ «СЕУ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Гарантований покупець», а рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25 залишити без змін.

Щодо посилань апелянта на неповне виконання НЕК «Укренерго» зобов`язань перед АТ «Гарантований покупець» позивач зазначає, що пункт 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, не пов`язує настання строку здійснення остаточного розрахунку з продавцем за «зеленим» тарифом із фактичним отриманням гарантованим покупцем коштів від оператора системи передачі. На переконання позивача, ненадходження коштів від контрагента боржника не звільняє останнього від виконання власного грошового зобов`язання та не відстрочує строк його виконання.

Заперечуючи проти доводів про необхідність зменшення розміру заборгованості на 6 284 900, 20 грн у зв`язку з наявністю у позивача заборгованості за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, ТОВ «СЕУ» зауважує, що передбачене постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 право гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків не реалізується автоматично та потребує вчинення ним відповідних юридично значимих дій.

Позивач наголошує, що відповідач не звертався до нього із заявою чи іншим повідомленням про зменшення рівня розрахунків на конкретну суму, не підтвердив відображення такого зменшення у бухгалтерському обліку чи актах звірки та не надав інших доказів фактичної реалізації відповідного права. На підтвердження своєї позиції ТОВ «СЕУ» посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду у справах № 910/5971/24, № 910/11212/24 та № 910/9950/24.

Стосовно нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат позивач стверджує, що їх нарахування здійснено на загальну непогашену суму грошового зобов`язання з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат, а законодавство, на його думку, не вимагає здійснення окремого розрахунку щодо кожного місячного періоду постачання електричної енергії. ТОВ «СЕУ» також заперечує проти тверджень апелянта про відсутність прострочення виконання грошового зобов`язання.

В розрізі ж доводів АТ «Гарантований покупець» щодо форс-мажорних обставин позивач вказує, що сам факт введення в Україні воєнного стану не звільняє боржника від відповідальності без доведення причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання. При цьому загальний лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на думку ТОВ «СЕУ», не підтверджує наявності форс-мажорних обставин саме щодо зобов`язань сторін у цій справі, тоді як доказів належного повідомлення позивача про неможливість їх виконання відповідачем не надано.

Отже, покликаючись на вказане, позивач наголошує, що наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного АТ «Гарантований покупець» рішення Господарського суду міста Києва.

18.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13975/25.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.07.2026, занесеною до протоколу судового засідання від 08.07.2026 у цій справі, оголосив у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги перерву до 15.07.2026.

Зважаючи на те, що суддя Колесник Р.М. з 13.07.2026 по 19.07.2026 перебував у відпустці, судове засідання 15.07.2026 не відбулось.

Після повернення судді Колесника Р.М. з відпустки, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.07.2026 призначив апеляційну скаргу у справі № 910/13975/25 до розгляду на 02.09.2026.

02.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від АТ «Гарантований покупець» (далі - заявник) надійшла заява про зупинення провадження у справі № 910/13975/25 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування заяви скаржник зазначає, що у справі № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати передано питання щодо застосування положень пункту 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (далі - Порядок № 641), в частині врахування при здійсненні остаточного розрахунку коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі, а також положень постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 щодо порядку реалізації гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

Посилаючись на те, що зазначені питання також становлять предмет доводів апеляційної скарги у справі № 910/13975/25, а сформовані об`єднаною палатою висновки щодо застосування відповідних норм права можуть мати значення для вирішення цього спору, заявник вважає наявними підстави для зупинення провадження з метою забезпечення єдності судової практики та правової визначеності.

Розглянувши заяву АТ «Гарантований покупець» про зупинення провадження у справі № 910/13975/25 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25, колегія суддів висновує про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зупинення провадження з цієї підстави є правом, а не обов`язком суду та передбачає необхідність встановлення не лише самого факту перебування іншої справи на перегляді палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, а й подібності правовідносин та такого характеру правового питання, яке розглядається у відповідній справі, що сформований за результатами її перегляду висновок може мати значення для правильного вирішення спору, який перебуває на розгляді суду.

Як випливає з ухвали Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 910/11540/25, АТ «Гарантований покупець» у касаційній скарзі, серед іншого, посилалося на необхідність відступу від висновків Верховного Суду щодо порядку реалізації права гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення відповідно до постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 2 пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 у частині врахування суми коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі.

Разом з тим зазначені доводи касаційної скарги не стали підставою передачі справи № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, зі змісту пунктів 35-37, 57-66, 73 ухвали Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 910/11540/25 вбачається, що підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати визначено необхідність відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування абзацу 1 пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 у взаємозв`язку з положеннями статті 253 Цивільного кодексу України, а саме щодо визначення початку перебігу п`ятиденного строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом електричну енергію: з дня оприлюднення відповідного рішення регулятора чи з дня, наступного за днем такого оприлюднення.

Отже, предметом правового перегляду, який зумовив передачу справи № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати, є саме питання порядку обчислення строку, встановленого абзацом 1 пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641, у взаємозв`язку зі статтею 253 Цивільного кодексу України.

Натомість питання застосування абзацу 2 пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 щодо значення коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі, а також питання порядку реалізації передбаченого постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 права на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом, хоча й були наведені скаржником серед доводів касаційної скарги у справі № 910/11540/25, підставою передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати не визначені.

Водночас саме зазначені питання становлять істотну частину доводів апеляційної скарги АТ «Гарантований покупець» у цій справі № 910/13975/25, зокрема щодо залежності остаточного розрахунку з позивачем від надходження коштів від оператора системи передачі та щодо наявності підстав для зменшення рівня розрахунків на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що правові питання, які стали безпосередньою підставою передачі справи № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є тотожними тим питанням, на яких ґрунтуються наведені у цій справі доводи апеляційної скарги та заява про зупинення провадження.

Сам факт наявності у справі № 910/11540/25 окремих доводів касаційної скарги, подібних до доводів апеляційної скарги в означеній справі, за відсутності їх визначення Верховним Судом як підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати, не свідчить про те, що сформований за результатами такого перегляду правовий висновок матиме безпосередній та визначальний вплив на вирішення спору у справі № 910/13975/25.

Беручи до уваги наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для висновку про необхідність очікування результатів перегляду справи № 910/11540/25 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для правильного вирішення цієї справи.

У судове засідання 02.09.2026 з`явився представник відповідача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та, відповідно, скасуванні рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25.

Також у судовому засіданні 02.09.2026 брав участь представник позивача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а відповідне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, з урахуванням її меж, заслухавши усні пояснення представників учасників апеляційного провадження, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши висновки місцевого господарського суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно із частиною 1 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Кабінет Міністрів України для виконання функцій гарантованого покупця визначає державне підприємство, яке на підставі ліцензії здійснює діяльність із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом відповідно до цього Закону.

За змістом частин 2, 3 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування такого тарифу.

Частиною 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено право виробників електричної енергії на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії.

Порядок № 641 регулює відносини між гарантованим покупцем та суб`єктами господарювання, які здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії, та визначає, зокрема, порядок купівлі-продажу такої електричної енергії, а також механізм і строки проведення розрахунків за неї.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами цієї справи, між ДП «Гарантований покупець» як попередником АТ «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець) та ТОВ «СЕУ» (далі - виробник за «зеленим» тарифом) було укладено договір № 778/01 від 01.10.2019, за умовами якого позивач зобов`язався продавати, а відповідач - купувати всю відпущену позивачем електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, та здійснювати її оплату відповідно до умов спірного договору, Порядку № 641 та вимог законодавства.

На виконання умов спірного договору ТОВ «СЕУ» у спірні періоди відпустило, а ДП «Гарантований покупець» (як попередник АТ «Гарантований покупець») придбало електричну енергію за «зеленим» тарифом, обсяг та вартість якої підтверджуються наявними у матеріалах справи актами купівлі-продажу електричної енергії та актами коригування, підписаними сторонами без зауважень.

При цьому обставини відпуску позивачем та придбання відповідачем електричної енергії, а також її обсяг і вартість апелянтом по суті не заперечуються.

Отже, спір між сторонами в означеній справі виник не щодо факту придбання відповідачем електричної енергії чи визначення її вартості, а стосується настання строку проведення остаточного розрахунку за придбану електричну енергію, наявності у Гарантованого покупця правових підстав для зменшення належної до сплати суми на вартість невідшкодованої позивачем частки врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, а також наявності підстав для застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання щодо настання строку виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати придбаної у позивача електричної енергії, колегія суддів виходить з такого.

Порядком № 641 встановлено поетапний механізм проведення гарантованим покупцем розрахунків із продавцями за «зеленим» тарифом, який передбачає здійснення протягом розрахункового місяця авансових платежів та проведення остаточного розрахунку після затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Так, у редакції Порядку № 641, чинній до 26.01.2024, пунктом 10.1 передбачалося здійснення гарантованим покупцем двох авансових платежів: до 15 числа включно розрахункового місяця - за перші 10 днів такого місяця та до 25 числа включно - за перші 20 днів розрахункового місяця.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку № 641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Тож, у зазначеній редакції Порядку № 641 строк проведення остаточного розрахунку був безпосередньо пов`язаний з оприлюдненням рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості відповідної послуги, після чого гарантований покупець мав протягом трьох робочих днів забезпечити продавцю 100 % оплату придбаної електричної енергії.

Постановою НКРЕКП № 178 від 24.01.2024, яка набрала чинності 26.01.2024, до Порядку № 641 внесено зміни, внаслідок чого порядок проведення остаточних розрахунків урегульовано пунктом 11.4.

За змістом пункту 11.4 Порядку № 641 гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, відпущеної продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці), протягом п`яти робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу гарантованим покупцем, зокрема, враховуються сума коштів, сплачених продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі (далі - ОСП) відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Таким чином як пункт 10.4 Порядку № 641 у редакції, чинній до 26.01.2024, так і пункт 11.4 цього ж Порядку у редакції, чинній з 26.01.2024, пов`язують строк проведення остаточного розрахунку з оприлюдненням рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

Поряд з тим для визначення строку виконання зобов`язання щодо остаточного розрахунку за відповідний розрахунковий період застосуванню підлягає редакція Порядку № 641, чинна на момент оприлюднення НКРЕКП рішення про затвердження розміру вартості послуги за такий період.

Так, постановою НКРЕКП № 1117 від 09.09.2022 затверджено розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем, зокрема, у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постановою НКРЕКП № 1190 від 20.09.2022 - у липні 2022 року; постановою НКРЕКП № 473 від 14.03.2023 - у серпні 2022 року.

Оскільки рішення регулятора щодо зазначених розрахункових періодів були прийняті та оприлюднені до 26.01.2024, строк проведення остаточного розрахунку за електричну енергію, придбану у жовтні 2021 року та лютому-серпні 2022 року, визначається відповідно до пункту 10.4 Порядку № 641 у редакції, чинній на час оприлюднення відповідних рішень НКРЕКП, - протягом трьох робочих днів з дати їх оприлюднення.

Водночас розмір вартості послуги за вересень 2022 року затверджено постановою НКРЕКП № 946 від 15.05.2024, тобто після набрання чинності змінами, внесеними постановою НКРЕКП № 178 від 24.01.2024.

Відтак строк проведення остаточного розрахунку за електричну енергію, придбану у вересні 2022 року, визначається відповідно до пункту 11.4 Порядку № 641 у редакції, чинній з 26.01.2024, - протягом п`яти робочих днів з дати оприлюднення постанови НКРЕКП № 946 від 15.05.2024.

З огляду наведеного, на час звернення ТОВ «СЕУ» із цим позовом строки проведення остаточних розрахунків за всі спірні розрахункові періоди настали.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що передбачене пунктом 11.4 Порядку № 641 врахування коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі, свідчить про залежність виникнення обов`язку з остаточного розрахунку з продавцем за «зеленим» тарифом від попереднього отримання відповідного фінансування від НЕК «Укренерго».

Так, абзац 1 пункту 11.4 Порядку № 641 безпосередньо визначає строк виконання гарантованим покупцем обов`язку з оплати електричної енергії - протягом п`яти робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги.

Натомість положення наступного абзацу цього пункту, відповідно до якого при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу враховується сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП, стосується порядку визначення суми такого платежу та не містить припису про перенесення встановленого строку його здійснення до моменту повного виконання оператором системи передачі своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем.

Саме використання у пункті 11.4 Порядку № 641 формулювання «враховується сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП» не дає підстав ототожнювати надходження таких коштів із юридичним фактом, від якого залежить настання строку виконання зобов`язання перед продавцем за «зеленим» тарифом.

Пункт 11.4 Порядку № 641 не встановлює, що неотримання або отримання не в повному обсязі коштів від ОСП є відкладальною умовою виникнення грошового зобов`язання гарантованого покупця перед продавцем за «зеленим» тарифом, а також не передбачає зупинення, продовження чи перенесення строку остаточного розрахунку до моменту надходження таких коштів.

Інше тлумачення фактично ставило б строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця перед продавцем у залежність від виконання зобов`язання третьою особою в межах інших правовідносин, учасником яких продавець за «зеленим» тарифом не є, хоча такого правила ані умовами укладеного сторонами спірного договору, ані Порядком № 641 не встановлено.

При цьому наявність окремих договірних відносин між гарантованим покупцем та НЕК «Укренерго» щодо надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел не змінює змісту зобов`язання відповідача перед позивачем за договором № 778/01 від 01.10.2019 та не покладає на позивача ризик неналежного виконання НЕК «Укренерго» власних зобов`язань перед гарантованим покупцем.

За таких обставин наведені апелянтом відомості щодо наявності заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем не спростовують настання визначеного Порядком № 641 строку остаточного розрахунку за придбану у ТОВ «СЕУ» електричну енергію та не є підставою для висновку про те, що відповідне грошове зобов`язання відповідача перед позивачем не настало.

Наведене узгоджується також із загальними положеннями цивільного та господарського законодавства щодо належного виконання зобов`язань та самостійної відповідальності юридичної особи за своїми зобов`язаннями.

Приписами частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України унормовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення закріплені у статті 193 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Водночас за змістом статті 617 Цивільного кодексу України недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, так само як і відсутність у боржника необхідних коштів, не вважаються обставинами, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, невиконання або неналежне виконання НЕК «Укренерго» зобов`язань перед Гарантованим покупцем у межах укладеного між ними договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел саме по собі не змінює обсягу та строку виконання зобов`язань відповідача перед ТОВ «СЕУ», які виникли з іншого договору та в інших зобов`язальних правовідносинах.

ТОВ «СЕУ» не є стороною договору, укладеного між Гарантованим покупцем та НЕК «Укренерго», а тому виконання НЕК «Укренерго» своїх зобов`язань за таким договором не може визначати обсяг прав позивача на отримання оплати за продану ним електричну енергію, якщо відповідної залежності не встановлено договором № 778/01 від 01.10.2019 або Порядком № 641.

Таким чином господарські ризики, пов`язані з неналежним виконанням зобов`язань контрагентом гарантованого покупця, не можуть бути покладені на продавця за «зеленим» тарифом шляхом відстрочення на невизначений строк виконання грошового зобов`язання перед ним.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у спорах щодо виконання гарантованим покупцем зобов`язань з оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Зокрема, у постанові від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20 Верховний Суд зазначив, що недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення гарантованого покупця від виконання договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати придбаної електричної енергії. При цьому Верховний Суд виходив із того, що ані умовами договору, ані положеннями Порядку № 641 обов`язок гарантованого покупця з оплати вартості придбаної у виробника електричної енергії не поставлено у залежність від виконання НЕК «Укренерго» своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем.

Аналогічний підхід щодо неможливості пов`язувати виконання гарантованим покупцем грошового зобов`язання перед продавцем за «зеленим» тарифом із виконанням зобов`язань НЕК «Укренерго» викладено Верховним Судом у постанові від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20.

До того ж колегія суддів враховує, що наведені висновки Верховного Суду були сформульовані щодо правового регулювання, яке передувало внесенню постановою НКРЕКП № 178 від 24.01.2024 змін до Порядку № 641.

Разом із тим запроваджене пунктом 11.4 Порядку № 641 у редакції, чинній з 26.01.2024, правило про врахування при визначенні суми остаточного місячного платежу коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП, не змінює наведеного висновку, оскільки, як зазначено вище, ця норма не встановлює залежності строку виконання грошового зобов`язання перед продавцем від фактичного надходження таких коштів та не передбачає відстрочення остаточного розрахунку до моменту повного погашення НЕК «Укренерго» заборгованості перед Гарантованим покупцем.

Більше того, як уже встановлено судовою колегією, пункт 11.4 Порядку № 641 у редакції, чинній з 26.01.2024, підлягає застосуванню у спірних правовідносинах лише при визначенні строку остаточного розрахунку за вересень 2022 року, тоді як строки розрахунків за електричну енергію, придбану у жовтні 2021 року та лютому-серпні 2022 року, настали відповідно до пункту 10.4 Порядку № 641 у попередній редакції.

За таких обставин посилання апелянта на наявність станом на 20.03.2026 заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем у розмірі 13,214 млрд грн не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку здійснити остаточний розрахунок із ТОВ «СЕУ» за придбану електричну енергію та не спростовує висновку суду першої інстанції про настання строку виконання відповідного грошового зобов`язання.

Як випливає з матеріалів означеної справи, загальна вартість придбаної ДП «Гарантований покупець» у ТОВ «СЕУ» електричної енергії за спірні розрахункові періоди становить 31 303 523, 10 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії та актами коригування.

У рахунок оплати придбаної електричної енергії відповідачем перераховано позивачу 14 501 253, 58 грн, у зв`язку з чим непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 16 802 269, 52 грн.

Факт відпуску позивачем та придбання відповідачем електричної енергії, її обсяг і вартість апелянтом не спростовані, доказів здійснення оплати у більшому розмірі матеріали справи не містять.

Тож, враховуючи встановлене вище настання строку остаточного розрахунку за всі спірні розрахункові періоди, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у відповідача непогашеного грошового зобов`язання перед ТОВ «СЕУ» у розмірі 16 802 269, 52 грн.

Водночас, заперечуючи проти стягнення зазначеної суми, скаржник посилається на наявність у нього передбаченого постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 права зменшити рівень розрахунків із позивачем на 6 284 900, 20 грн заборгованості з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, у зв`язку з чим відповідні доводи підлягають окремій оцінці колегії суддів.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, судова колегія виходить з необхідності розмежування наявності у Гарантованого покупця передбаченого нормативним регулюванням права на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом та фактичної реалізації такого права у правовідносинах із конкретним продавцем.

Постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» передбачено право Гарантованого покупця зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

Отже, колегія суддів не заперечує наявності у Гарантованого покупця передбаченого постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 права за наявності відповідних підстав зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом.

Поряд з тим нормативне закріплення такого права не має наслідком автоматичного зменшення грошового зобов`язання Гарантованого покупця перед продавцем за «зеленим» тарифом на суму заборгованості останнього з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

Застосоване регулятором формулювання «має право зменшити» свідчить про надання Гарантованому покупцю відповідної правової можливості, реалізація якої залежить від його волевиявлення та вчинення дій, спрямованих на зменшення рівня розрахунків із конкретним продавцем за «зеленим» тарифом.

Відтак для вирішення питання про те, чи впливає передбачене постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 право на розмір заборгованості, що є предметом стягнення у цій справі, встановленню підлягає не лише наявність у позивача відповідної заборгованості, а й те, чи було Гарантованим покупцем фактично реалізовано зазначене право у правовідносинах із ТОВ «СЕУ».

При цьому посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на положення статей 601, 602 Цивільного кодексу України, якими врегульовано припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не є визначальними для оцінки наведених доводів апелянта, оскільки постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 передбачає спеціальне право Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом.

З огляду наведеного у межах цього спору першочерговому встановленню підлягає саме факт реалізації Гарантованим покупцем передбаченого постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 права у правовідносинах із ТОВ «СЕУ». За відсутності доказів вчинення відповідачем відповідних дій вирішення питання про наявність усіх передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України умов для зарахування зустрічних однорідних вимог не впливає на результат розгляду доводів апеляційної скарги щодо зменшення заявленої до стягнення заборгованості.

Аналогічний підхід щодо застосування положень постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2025 у справі № 910/11212/24 та від 02.09.2025 у справі № 910/9950/24.

Верховний Суд виходив із того, що для реалізації Гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом має бути встановлено вчинення ним відповідних дій стосовно конкретного продавця, наявність заборгованості такого продавця, а також фактичне відображення здійсненого зменшення у розрахунках між сторонами.

Тож, саме по собі посилання Гарантованого покупця під час розгляду спору на існування у ТОВ «СЕУ» заборгованості у розмірі 6 284 900, 20 грн не є достатнім для зменшення на цю суму заборгованості за придбану електричну енергію.

Як випливає з матеріалів цієї справи, на підтвердження своєї позиції відповідач посилається на договір про участь у балансуючій групі Гарантованого покупця № 1988/07/24 від 14.02.2024, акти та акти коригування частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії і вартості відхилення за відповідні розрахункові періоди, а також оборотно-сальдові відомості, відповідно до яких, за твердженням апелянта, станом на 02.10.2025 заборгованість позивача становила 6 284 900, 20 грн.

Разом із тим наведені докази, навіть за умови підтвердження ними наявності відповідної заборгованості позивача, самі по собі не свідчать про реалізацію Гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків за придбану у позивача електричну енергію.

Для встановлення факту реалізації такого права має бути підтверджено волевиявлення Гарантованого покупця на його застосування саме щодо спірних розрахунків із ТОВ «СЕУ», зокрема із визначенням суми, на яку зменшуються розрахунки, та відповідних розрахункових періодів, а також фактичне врахування такого зменшення у взаємних розрахунках сторін.

Натомість матеріали означеної справи не містять доказів направлення відповідачем ТОВ «СЕУ» заяви, повідомлення чи іншого документа, з якого вбачалося б прийняте Гарантованим покупцем рішення про зменшення рівня розрахунків за придбану електричну енергію саме на 6 284 900, 20 грн із визначенням зобов`язань та розрахункових періодів, щодо яких таке зменшення здійснюється.

Так само відповідачем не надано доказів відображення зменшення на зазначену суму в документах, що фіксують стан взаємних розрахунків сторін, зокрема в актах звірки, бухгалтерських документах чи інших розрахункових документах, які б підтверджували, що передбачене постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 право було не лише заявлене відповідачем, а фактично реалізоване ним до або під час виникнення спірних правовідносин.

Посилання скаржника на те, що при направленні позивачу актів щодо частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення Гарантований покупець зазначав про наявність у нього права на зменшення рівня розрахунків, наведеного висновку не спростовують.

Зі змісту наявних у матеріалах справи документів не вбачається, що Гарантований покупець повідомив ТОВ «СЕУ» про реалізацію такого права шляхом зменшення належної позивачу оплати за придбану електричну енергію на конкретно визначену суму із зазначенням відповідних розрахункових періодів.

Саме по собі інформування позивача про передбачене постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 право Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків не свідчить про прийняття останнім рішення щодо реалізації цього права у конкретних правовідносинах сторін та не дає можливості встановити, в якому розмірі, щодо яких зобов`язань і з якого моменту таке зменшення було здійснено.

Отже, надані відповідачем докази можуть підтверджувати заявлену ним позицію щодо наявності у ТОВ «СЕУ» заборгованості з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, однак не підтверджують іншої необхідної обставини - фактичної реалізації Гарантованим покупцем передбаченого постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 права на зменшення рівня розрахунків на суму 6 284 900, 20 грн.

За таких обставин відсутні підстави для зменшення встановленої у цій справі заборгованості за придбану у позивача електричну енергію на зазначену апелянтом суму.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості за придбану у позивача електричну енергію у розмірі 16 802 269, 52 грн.

Щодо посилань апелянта на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому не вважаються випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника та відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Збройна агресія та введення воєнного стану за своїм характером можуть становити форс-мажорні обставини. Водночас наявність таких обставин не має автоматичного наслідку у вигляді звільнення будь-якого учасника господарських правовідносин від відповідальності за невиконання будь-якого зобов`язання.

Сторона, яка посилається на обставини непереборної сили, повинна довести не лише факт їх існування, а й те, що такі обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та об`єктивною неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

При цьому обставини непереборної сили мають унеможливлювати виконання зобов`язання, а не лише ускладнювати його виконання, спричиняти додаткові витрати, погіршувати фінансовий стан боржника чи робити виконання економічно обтяжливим.

Такий підхід відповідає усталеним висновкам Верховного Суду щодо застосування положень законодавства про форс-мажорні обставини, відповідно до яких такі обставини не мають преюдиційного характеру, а особа, яка посилається на них, повинна довести їх вплив на можливість виконання конкретного зобов`язання та відповідний причинно-наслідковий зв`язок.

Зокрема, у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд наголосив, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний характер щодо конкретного договору та його сторін, а сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести, що такі обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

У цій справі, обґрунтовуючи наявність обставин непереборної сили, відповідач посилається на введення в Україні воєнного стану та лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено військову агресію російської федерації проти України як форс-мажорну обставину.

Разом із тим зазначений лист має загальний характер та не засвідчує наявності обставин непереборної сили безпосередньо щодо виконання ДП «Гарантований покупець» грошових зобов`язань перед ТОВ «СЕУ» за договором № 778/01 від 01.10.2019.

Крім того лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим щодо конкретного суб`єкта господарювання та конкретного зобов`язання. Водночас відсутність такого сертифіката не позбавляє відповідача можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими належними та допустимими доказами.

Проте скаржником не надано доказів, які б свідчили, яким саме чином збройна агресія та запровадження воєнного стану об`єктивно унеможливили виконання ним грошового зобов`язання з оплати придбаної у позивача електричної енергії.

Зокрема, апелянтом не наведено конкретних обставин, спричинених воєнним станом, які унеможливлювали здійснення відповідних платежів, не визначено періоду існування такої неможливості та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, на які він посилається, і невиконанням конкретного грошового зобов`язання перед ТОВ «СЕУ».

Посилання апелянта на особливості фінансування діяльності Гарантованого покупця та її суспільно важливий характер також не підтверджують об`єктивної неможливості виконання спірного зобов`язання. Як уже зазначалося судовою колегією, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника та відсутність у боржника необхідних коштів відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України не належать до обставин, які самі по собі можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Колегія суддів також враховує, що умовами спірного договору сторони погодили порядок повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Поряд з тим матеріали означеної справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу в передбаченому спірним договором порядку індивідуального повідомлення про настання обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання саме спірних грошових зобов`язань.

Посилання скаржника на розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Гарантованого покупця не спростовує наведеного, оскільки саме по собі публічне повідомлення, адресоване невизначеному колу контрагентів, не підтверджує ані існування об`єктивної неможливості виконання конкретного зобов`язання перед ТОВ «СЕУ», ані причинно-наслідкового зв`язку між такою неможливістю та обставинами воєнного стану.

Отже, відповідачем не доведено, що збройна агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану об`єктивно унеможливили виконання ним грошового зобов`язання перед позивачем за договором № 778/01 від 01.10.2019.

За таких обставин загальне посилання апелянта на існування форс-мажорних обставин, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та розміщення повідомлення на вебсайті Гарантованого покупця не є достатніми для висновку про наявність передбачених законом підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення спірного грошового зобов`язання.

Крім того за змістом статті 617 Цивільного кодексу України обставини непереборної сили за наявності передбачених законом підстав можуть мати наслідком звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, однак не припиняють самого зобов`язання та не звільняють боржника від обов`язку його виконати.

Відтак посилання апелянта на форс-мажорні обставини не спростовують встановленого вище обов`язку відповідача сплатити вартість придбаної у ТОВ «СЕУ» електричної енергії та наявності непогашеної заборгованості у розмірі 16 802 269, 52 грн.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування здійснюються внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання та спрямовані на захист майнового права та інтересу кредитора шляхом компенсації втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та компенсації за користування боржником грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тож, необхідною передумовою для застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є встановлення факту прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судовою колегією вище, строки проведення Гарантованим покупцем остаточних розрахунків за електричну енергію, придбану у ТОВ «СЕУ» у спірні розрахункові періоди, настали відповідно до пункту 10.4 Порядку № 641 у редакції, чинній до 26.01.2024, та пункту 11.4 цього Порядку у редакції, чинній з 26.01.2024, а ненадходження або неповне надходження коштів від НЕК «Укренерго» не мало наслідком перенесення відповідних строків.

Після настання встановлених Порядком № 641 строків відповідач повної оплати придбаної електричної енергії не здійснив, унаслідок чого допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на те, що строк виконання основного грошового зобов`язання не настав, ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень Порядку № 641 та спростовуються встановленими у цій справі обставинами.

Не змінюють такого висновку й посилання апелянта на форс-мажорні обставини, оскільки частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України прямо передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 зазначив, що правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у разі настання обставин непереборної сили, визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов`язку зі сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та процентів річних.

Таким чином, оскільки у цій справі встановлено настання строку виконання грошового зобов`язання та його прострочення відповідачем, ТОВ «СЕУ» набуло право на нарахування передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та інфляційних втрат за відповідні періоди прострочення.

Перевіряючи правильність визначеного позивачем розміру 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує, що строки виконання грошових зобов`язань з оплати електричної енергії за окремі спірні розрахункові періоди настали у різний час.

Водночас із наданого ТОВ «СЕУ» розрахунку випливає, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму 16 746 594, 45 грн здійснено починаючи з 21.03.2023, тобто з моменту, коли вже настав строк виконання грошового зобов`язання за останній із розрахункових періодів, заборгованість за якими увійшла до зазначеної суми.

Отже, об`єднання відповідних сум заборгованості в єдину базу для здійснення нарахувань з 21.03.2023 не призвело до збільшення періоду прострочення чи завищення заявлених до стягнення сум. Навпаки, щодо зобов`язань, строк виконання яких настав раніше, позивач фактично визначив початок нарахувань з пізнішої дати.

При цьому заборгованість за електричну енергію, придбану у вересні 2022 року, у розмірі 55 675, 07 грн, строк остаточного розрахунку за яку настав пізніше, до зазначеної бази нарахування не включена.

Щодо цієї суми позивачем окремо здійснено нарахування 3 % річних за період з 24.05.2024 по 31.10.2025, а інфляційних втрат - починаючи з червня 2024 року по вересень 2025 року, тобто з урахуванням встановленого вище моменту виникнення прострочення відповідного грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений ТОВ «СЕУ» розрахунок 3 % річних, колегія суддів встановила, що на суму заборгованості 16 746 594, 45 грн за період з 21.03.2023 по 31.10.2025 розмір 3 % річних становить 1 314 492, 96 грн.

Окремо на суму заборгованості за вересень 2022 року у розмірі 55 675, 07 грн за період з 24.05.2024 по 31.10.2025 позивачем нараховано 2 404, 22 грн 3 % річних.

З огляду зазначеного загальний розмір 3 % річних становить 1 316 897, 18 грн, що відповідає заявленій позивачем та присудженій судом першої інстанції сумі.

Стосовно інфляційних втрат апеляційний господарський суд враховує, що їх розрахунок здійснюється шляхом послідовного застосування встановлених індексів інфляції за відповідні місяці прострочення, при цьому до розрахунку мають включатися також періоди, в яких індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція.

Зазначений підхід відповідає висновкам Верховного Суду щодо порядку застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до яких при визначенні інфляційних втрат індекси інфляції за весь період прострочення підлягають послідовному перемноженню, а отриманий сукупний індекс застосовується до суми заборгованості.

Позивачем на суму 16 746 594, 45 грн за період з квітня 2023 року по вересень 2025 року визначено інфляційні втрати у розмірі 3 576 773, 14 грн, а на суму 55 675, 07 грн за період з червня 2024 року по вересень 2025 року - 9 283, 92 грн.

Таким чином загальний розмір заявлених позивачем інфляційних втрат становить 3 586 057, 06 грн.

Здійснивши перевірку наведеного розрахунку із застосуванням індексів інфляції за відповідні періоди, колегія суддів не встановила завищення ТОВ «СЕУ» заявленої до стягнення суми інфляційних втрат. При цьому контрольний розрахунок із послідовним застосуванням відповідних місячних індексів інфляції свідчить, що розмір інфляційних втрат не є меншим від заявленого позивачем.

Водночас відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, крім випадків, передбачених цією нормою, підстав для застосування яких у цій справі не встановлено.

Тож, встановлення за результатами контрольного розрахунку можливого більшого розміру інфляційних втрат не є підставою для збільшення присудженої суми та водночас підтверджує відсутність підстав для її зменшення.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 1 316 897, 18 грн 3 % річних та 3 586 057, 06 грн інфляційних втрат, тоді як доводи апеляційної скарги щодо неправильності здійсненого позивачем розрахунку не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

В розрізі викладеного висновку суд апеляційної інстанції також враховує доводи апеляційної скарги про недостатню мотивованість оскаржуваного рішення в частині перевірки здійсненого ТОВ «СЕУ» розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

Дійсно, місцевий господарський суд, перевіряючи заявлені до стягнення нарахування, обмежився висновком про їх арифметичну правильність із посиланням на здійснення відповідного перерахунку за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга:Закон», не навівши детального розрахунку щодо кожного із заявлених до стягнення видів нарахувань.

Поряд з тим стислість мотивування судового рішення в цій частині не свідчить про неправильне вирішення спору та не може бути самостійною підставою для скасування правильного по суті рішення, якщо встановлені судом обставини та результат вирішення відповідних вимог відповідають нормам матеріального права.

Переглядаючи справу відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів самостійно перевірила як правові підстави для застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, так і здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням моменту виникнення прострочення відповідних грошових зобов`язань, періодів нарахування та належних до застосування індексів інфляції.

За результатами такої перевірки колегією суддів не встановлено завищення заявлених позивачем та присуджених судом першої інстанції сум 3 % річних та інфляційних втрат, а тому наведені апелянтом зауваження щодо повноти мотивування оскаржуваного рішення не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для його скасування чи зміни.

При цьому судова колегія враховує, що відповідно до частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Обставин, які б свідчили про наявність таких процесуальних порушень у цій справі, за результатами апеляційного перегляду не встановлено.

Таким чином, переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника щодо ненастання строку остаточного розрахунку за придбану у позивача електричну енергію та залежності виконання відповідного грошового зобов`язання від надходження коштів від НЕК «Укренерго» ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень Порядку № 641 та не спростовують встановленого факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Посилання апелянта на наявність у ТОВ «СЕУ» заборгованості з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення у розмірі 6 284 900, 20 грн також не є підставою для зменшення суми основного боргу, оскільки матеріалами справи не підтверджено фактичної реалізації Гарантованим покупцем передбаченого постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 права на зменшення рівня розрахунків із позивачем на зазначену суму.

Не знайшли свого підтвердження й доводи АТ «Гарантований покупець» про наявність підстав для звільнення від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин, оскільки відповідачем не доведено об`єктивної неможливості виконання саме спірного грошового зобов`язання внаслідок таких обставин та причинно-наслідкового зв`язку між ними і допущеним простроченням.

Водночас установлення факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про наявність передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України правових підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а здійснена судом апеляційної інстанції перевірка їх розрахунку не виявила підстав для зменшення присуджених судом першої інстанції сум.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд міста Києва повно встановив обставини справи, належним чином дослідив і оцінив надані сторонами докази, правильно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Положеннями статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва колегією суддів не встановлено, апеляційну скаргу АТ «Гарантований покупець» належить залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

У зв`язку із залишенням без змін рішення місцевого господарського суду, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст. 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/13975/25 залишити без змін.

3. Покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

4. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.09.2026.

Головуючий суддя П.В. Горбасенко

Судді Р.М. Колесник

О.М. Сковородіна