Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №910/13120/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. Справа№ 910/13120/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників сторін

від позивача: Серт О.В., Омельчук Д.О.,

від відповідача: Прохоров Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026, повний текст якого складений 30.03.2026,

у справі № 910/13120/25 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Куліндор Енерджи»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 21 505 045,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 21 505 045, 04 грн, з яких: 20 609 867, 20 грн- основний борг; 338 699, 34 грн - 3% річних та 556 478, 50 грн- інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості послуг відповідно до договору № 324/01/20 від 28.02.2020, заборгованість відповідача перед позивачем складала 20 609 867, 20 грн.

Також посилаючись на прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позивач нарахував 338 699, 34 грн - 3% річних та 556 478, 50 грн- інфляційних втрат, які просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 провадження у справі №910/13120/25 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" 20 609 853,66 грн - основного боргу, 338 697,28 грн - 3 % річних, 556 477,88 грн - інфляційних втрат, 322 575,44 грн судового збору та 70 000, 00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленої електричної енергії, тому суд дійшов висновку про порушення відповідачем було порушено умов договору №324/01/20 від 28.02.2020 року (з урахуванням додаткових угод) та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 20 609 853, 66 грн.

Також судом при перевірці правильності наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат та у визначені суми на яку здійснюється нарахування з урахуванням оплат відповідача, а саме за період з 27.02.2025 по 21.10.2025 нарахування 3% річних та інфляційних втрат необхідно здійснювати на суму 194 029, 44 грн, а не на суму 194 043, 49 грн, як здійснено позивачем.

Крім того, суд зазначив, що при здійсненні нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати електричної енергії поставленої у жовтні 2024 (прострочення починається з 27.02.2025), позивачем не враховано, що у лютому 2025 було 28 днів, а не 29 як вказано позивачем, відповідно нарахування на суму 502 754, 11 грн необхідно здійснювати за період з 01.03.2025 по 11.03.2025.

Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 338 697, 28 грн за загальний період з 28.12.2024 по 21.10.2025 (нарахування здійснено по кожному акту окремо, з урахуванням здійснених відповідачем сплат) та сума інфляційних втрат у розмірі 556 477, 88 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 28.12.2024 по 30.06.2025 (нарахування здійснено по кожному акту окремо, з урахуванням здійснених відповідачем сплат).

Крім того, суд зазначив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі та виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, дійшов висновку, що витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 70 000, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скагу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 21 505 028,82 грн, 322 575,44 грн судового збору, 70 000,00 грн витрат на пофесійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Так апелянт зазначає, що загальна вартість купленої електричної енергії по спірних розрахункових періодах складає 232 198 924,35 грн, тоді як у дійності такий залишок становить 232 198 923,80 грн. Також неправильно встановивши указані обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що залишок з оплати за поставлену електричну енергію за спірними розрахунковими періодами складає 20 609 853,66 грн, у дійсності такий залишок становить 20 609 853,11 грн.

Апелянт зазначає, що суд не врахував законодавчі особливості регулювання спірних правовідносин, а саме положення п. 11.4 Порядку № 641, якими, на його думку, обов`язок Гарантованого покупця щодо здійснення остаточного розрахунку обумовлений отриманням коштів від НЕК «Укренерго».

Також апелянт зауважує, що суд не врахував наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем як обставину, що унеможливлює виконання останнім своїх зобов`язань перед позивачем, помилково не прийняв до уваги настання для Гарантованого покупця обставин непереборної сили, пов`язаних із широкомасштабною збройною агресією рф проти України.

Скаржник наголошує на тому, що суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України. Також не надав оцінки доводам відповідача щодо некоректності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, здійсненого позивачем.

Крім того, скаржник звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не врахував критеріїв співмірності, розумності та реальності понесених витрат на правничу допомогу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 26.05.2026, просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/13120/25 у повному обсязі.

Позивач зазначає, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі щодо скасування рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25 є безпідставними та необґрунтованими.

Позивач наголошує, що розмір основної заборгованості Гарантованого покупця обчислено винятково на підставі актів купівлі-продажу електроенергії за період з січня 2024 року по червень 2025 року, а незначна арифметична розбіжність у розмірі 0,55 грн не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Також позивач зауважує, що положення п. 11.4 Порядку № 641 не ставлять строк виконання Гарантованим покупцем зобов`язань з оплати електроенергії в залежність від факту отримання ним коштів від НЕК «Укренерго». Невиконання контрагентом своїх обов`язків перед відповідачем є виключно його комерційним ризиком та не є підставою для звільнення останнього від виконання договірних зобов`язань перед позивачем на цій підставі.

РазАдом з тимТаким чином, позивач вважає, що відповідач не довів настання форс-мажорних обставин у встановленому порядку, зокрема, не повідомив позивача про їх настання у строк, визначений п. 5.4 договору.

Позивач також наголошує на тому, що інфляційні втрати та 3% річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу позивача, у зв`язку з чим підстави для їх незастосування відсутні. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем відповідно до вимог законодавства та правових висновків Верховного Суду. Крім того, зазначає, що місцевий суд здійснив власну перевірку розрахунку та стягнув суми в підтвердженому розмірі.

Таким чином, позивач зауважує, що Гарантований покупець не виконав своїх зобов`язань за договором та Порядком щодо здійснення остаточного розрахунку з позивачем за продану електроенергію у повному обсязі, у зв`язку з чим місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у справі № 910/13120/25.

Крім того, на переконання позивача, розмір витрат на правничу допомогу у сумі 70 000,00 грн є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та відповідає критеріям реальності та розумності, визначеним статтями 126, 129 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 задоволено заяву судді Суліма В.В. про самовідвід у справі №910/13120/25 та матеріали справи №910/13120/25 передано на повторний автоматизований розподі для визначення складу суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст.32 ГПК України.

Відповідо до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., Ходаківська І.П., Коротун О.М.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М.у відрядженні, для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відмовлено Акціонерному товариству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» залишено без руху.

10.06.2024 на адресу Півнінчного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків з доказами оплати судового збору у розмірі 387 090,52 грн (платіжна інструкція №489 від 30.04.2026).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/13120/25 та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 22.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 здійснено заміну відповідача, Державне підприємство «Гарантований покупець», його правонаступником - Акціонерним товариством «Гарантований покупець» та оголошено перерву у розгляді справи №910/13120/25 до 06.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у зв`язку з перебування суддів Ходаківської І.П. та Владимиренко С.В, з 06.07.2026 по 24.07.2026 у відпустці розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/13120/25 призначено на 03.08.2026.

У судовому засіданні 03.08.2026 продовжено строк розгляду справи №910/13120/25 та протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді справи до 31.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про зупинення провадження у справі № 910/13120/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25.

У судовому засіданні 31.08.2026 дослідивши докази та прийнявши процесуальні рішення, колегія судів перейшла до стадії судових дебатів, після чого, оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши у встановлений час 31.08.2026 скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі ст. 42 та ст. 269 ГПК України надав правову оцінку додатково поданим доказам, а також поясненням учасників справи, наданим під час апеляційного провадження.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції наполягав на доводах апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що, 28.02.2020 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" (далі - продавець за "зеленим" тарифом) було укладено договір №324/01/20, відповідно до умов якого продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до п. 2.1. договору, сторони визнають свої зобов?язання згідно із Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами п. 2.4, 2.5 договору сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно із п. 3.1. договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 3.3 договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.5 договору унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний, зокрема купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

Якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором вже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030 року) - п.7.4 договору.

У подальшому, між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" укладено додаткові угоди № 325/01/20 від 28.02.2020, № 1321/01/20 від 30.04.2020, № 1475-2/01/20 від 29.05.2020, № 1574-2/01/20 від 30.06.2020, № 921/01/21 від 26.02.2021, № 1175/07/23 від 18.05.2023, № 428/07/24 від 25.01.2024, № 5946/07/24 від 04.09.2024 та № 8416/07/24 від 31.12.2024 до договору № 324/01/20 від 28.02.2020.

Зокрема, додатковою угодою № 428/07/24 від 25.01.2024 до договору №324/01/20 від 28.02.2020 сторони вирішили умови договору викласти у новій редакції, зокрема:

Пункт 1.1. «За цим договором продавець зобов?язується продавати, а гарантований покупець зобов?язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок)».

Пункт 2.1. «Сторони визнають свої зобов?язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього договору».

Пункт 2.3. «Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленими регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком, у національній валюті України».

Пункт 2.4. «Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку».

Пункти 3.1-3.3. викладено в наступній редакції: «Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється Сторонами в установленому законодавством порядку.

Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку».

Так, додатковою угодою № 8416/07/24 від 31.12.2024 до договору № 324/01/20 від 28.02.2020 сторони вирішили, зокрема п. 3.2. договору викласти у наступній редакції: «Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі мають право здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом та заборгованості за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку».

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 324/01/20 від 28.02.2020 позивачем у період з січня 2024 по червень 2025 року було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію на загальну суму 232 198 937,85 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії: за січень 2024 від 25.01.2024 на суму 4 420 862, 18 грн, за січень 2024 від 31.01.2024 на суму 866 354, 17 грн, за лютий 2024 від 29.02.2024 на суму 7 381 471, 15 грн, за березень 2024 від 31.03.2024 на суму 10 118 045,69 грн, за квітень 2024 від 30.04.2024 на суму 16 463 303,11 грн, за травень 2024 від 31.05.2024 на суму 19 670 460,79 грн, за червень 2024 від 30.06.2024 на суму 19 009 963,86 грн, за липень 2024 від 31.07.2024 на суму 19 462 662,70 грн, за серпень 2024 від 31.08.2024 на суму 17 954 718,83 грн, за вересень 2024 від 30.09.2024 на суму 14 090 080, 45 грн, за жовтень 2024 від 31.10.2024 на суму 10 728 214,84 грн, за листопад 2024 від 30.11.2024 на суму 6 366 933,02 грн, за грудень 2024 від 31.12.2024 на суму 3 206 644,60 грн, за січень 2025 від 31.01.2025 на суму 5 760 105,26 грн, за лютий 2025 від 28.02.2025 на суму 10 574 187, 36 грн, за березень 2025 від 31.03.2025 на суму 10 586 923, 96 грн, за квітень 2025 від 30.04.2025 на суму 16 040 654, 20 грн, за травень 2025 від 31.05.2025 на суму 17 672 266, 34 грн, за червень 2025 від 30.06.2025 на суму 21 825 095, 34 грн., з урахуванням актів коригування, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Проте, як вказує позивач, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково на суму 211 589 070,65 грн, на підтвердження чого надано відповідні платіжні інструкції, а саме: за січень 2024 сплачено 5 017 097,11 грн, за лютий 2024 сплачено 7017 213,05 грн, за березень 2024 сплачено 9 927 987, 83 грн, за квітень 2024 сплачено 16 226 701,75 грн, за травень 2025 сплачено 11 996 362, 40 грн, за червень 2024 сплачено 13 000 142, 11 грн, за липень 2024 сплачено 18 667 162,95 грн, за серпень 2024 сплачено 17 760 675, 34 грн, за вересень 2024 сплачено 13 911 757,35 грн, за жовтень 2024 сплачено 10 465 970, 63 грн, за листопад 2024 сплачено 5 913 673, 59 грн, за листопад 2024 сплачено 3 048 302,70 грн, за січень 2025 сплачено 5 404 890, 40 грн, за лютий 2025 сплачено 10 169 931,23 грн, за березень 2025 сплачено 10 339 026, 25 грн, за квітень 2025 сплачено 15 297 614,84 грн. за травень 2025 сплачено 17 211 827,06 грн та за червень 2025 сплачено 20 212 734,10 грн, внаслідок чого за Державним підприємством "Гарантований покупець" утворилась заборгованість у розмірі 20 609 867, 20 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленої електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 20 609 867, 20 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 338 699, 34 грн. - 3% річних за загальний період з 28.12.2024 по 21.10.2025 та 556 478, 50 грн.- інфляційних втрат за загальний період з 28.12.2024 по 30.06.2025.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх в строки визначені договором, які як встановлено господарським судом відповідачем порушені.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами не заперечується факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" на підставі договору у період січень 2024 року - червень 2025 року Державному підприємству "Гарантований Покупець" послуг.

При цьому, обсяг та вартість наданих послуг визнається Державним підприємством "Гарантований Покупець", оскільки на дату вирішення даного спору дані послуги частково оплачені відповідачем, на підтвердження чого позивачем долучено до справи копії відповідних платіжних інструкцій.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 324/01/20 від 28.02.2020 позивачем у період з січня 2024 по червень 2025 року було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію на загальну суму 232 198 924, 35 грн., що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії купівлі - продажу електроенергії: за січень 2024 від 25.01.2024, за січень 2024 від 31.01.2024, за лютий 2024 від 29.02.2024, за березень 2024 від 31.03.2024, за квітень 2024 від 30.04.2024, за травень 2024 від 31.05.2024, за червень 2024 від 30.06.2024, за липень 2024 від 31.07.2024, за серпень 2024 від 31.08.2024, за вересень 2024 від 30.09.2024, за жовтень 2024 від 31.10.2024, за листопад 2024 від 30.11.2024, за грудень 2024 від 31.12.2024, за січень 2025 від 31.01.2025, за лютий 2025 від 28.02.2025, за березень 2025 від 31.03.2025, за квітень 2025 від 30.04.2025, за травень 2025 від 31.05.2025, за червень 2025 від 30.06.2025, з урахуванням актів коригування, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що у позовній заяві (таблиця 1) при зазначені загальної суми поставленої електричної енергії позивачем було невірно вказано загальну суму. Відтак, за розрахунком суду загальна сума поставленої позивачем електричної енергії за період з січня 2024 по червень 2025 року становить 232 198 924, 35 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем також було допущено помилку в зазначенні у таблиці 1 позовної заяви суми здійсненої відповідачем оплати за поставлену електричну енергію у спірний період, оскільки враховуючи наявні у матеріалах справи платіжні інструкції відповідачем за поставлену електричну енергію було сплачено у загальному розмірі 211 589 070, 69 грн, внаслідок чого заборгованість Державного підприємства "Гарантований покупець" становить 20 609 853, 66 грн. (232 198 924, 35 грн - 211 589 070, 69 грн).

Відповідач стверджує, що місцевий суд неправильно встановив загальну вартість купленої електричної енергії за спірний період: 232 198 924,35 грн замість 232 198 923,80 грн, що, на його думку, спричинило помилкове визначення залишку заборгованості на 0,55 грн більше, ніж є насправді.

Позивач не заперечує, що зазначена арифметична розбіжність у розмірі 0,55 грн дійсно має місце.

Водночас, колегія суддів наголошує, що вказана обставина жодним чином не впливає на правомірність висновків суду щодо наявності та розміру

основної заборгованості відповідача, оскільки є очевидно незначною та не змінює суті встановлених судом правовідносин між сторонами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтверджує, що коректна загальна вартість поставленої електричної енергії за спірний період становить 232 198 923,80 грн, а залишок основної заборгованості: 20 609 853,11 грн.

Таким чином, відповідна незначна технічна неточність може бути усунена саме в порядку ст. 243 ГПК України шляхом подання заяви про виправлення арифметичної помилки до суду, який ухвалив рішення, а не шляхом скасування рішення суду в апеляційному порядку.

Умовами пунктів 2.2, 2.3 договору, в редакції додаткової угоди № 428/07/24 від 25.01.2024, купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи гарантованого покупця. Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленими регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком, у національній валюті України.

Відповідно до п. 2.4. договору, в редакції додаткової угоди № 428/07/24 від 25.01.2024, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.

Згідно із п. 3.1. договору, в редакції додаткової угоди № 428/07/24 від 25.01.2024, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.

У п. 3.2. договору, в редакції додаткової угоди № 8416/07/24 від 31.12.2024, сторони погодили, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі мають право здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом та заборгованості за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.

Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку (п. 3.3. договору, в редакції додаткової угоди № 428/07/24 від 25.01.2024).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, він регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за зеленим тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Згідно із п. 11.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел № 641 від 26.04.2019 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 № 178), гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.04.2024 № 529 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 10.04.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець": у січні 2024 року; у травні 2024 року, у червні 2024 року та у лютому 2025 року.

Відтак, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у січні 2024, у травні-червні 2024 та у лютому 2025 року у строк до 17.04.2025 року (включно) та з 18.04.2025 відбулося прострочення оплати поставленої електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.12.2024 № 2146 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 20.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець": у лютому 2024 року та у березні 2024 року.

Тому, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у лютому 2024 року та березні 2024 року у строк до 27.12.2024 (включно) та починаючи з 28.12.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.02.2025 № 193 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 13.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець": у квітні 2024 року та у серпні 2024 року.

Отже, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у квітні 2024 року та серпні 2024 року - у строк до 20.02.2025 (включно) та з 21.02.2025 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 21.01.2025 № 76 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 23.01.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2024 року.

Тобто, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у липні 2024 року - у строк до 30.01.2025 (включно) та починаючи з 31.01.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.12.2024 № 2418 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 30.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у вересні 2024 року.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у вересні 2024 року - у строк до 06.01.2025 у (включно) та починаючи з 07.01.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Крім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.02.2025 № 247 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 19.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2024 року та у листопаді 2024 року.

Тому, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у жовтні 2024 року та листопаді 2024 року - у строк до 26.02.2025 (включно) та з 27.02.2025 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії.

Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.02.2025 № 285 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 28.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у грудні 2024 року.

Отже, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у грудні 2024 року - у строк до 05.03.2025 (включно) та з 06.03.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.03.2025 № 378 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 12.03.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні 2025 року.

Відтак, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у січні 2025 року - у строк до 19.03.2025 (включно) та з 20.03.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Крім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.05.2025 № 753 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 21.05.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2025 року.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у березні 2025 року - у строк до 28.05.2025 (включно) та з 29.05.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.06.2025 № 916 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 19.06.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2025 року.

Тобто, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у квітні 2025 року - у строк до 26.06.2025 (включно) та з 27.06.2025 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.07.2025 № 1074 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 16.07.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2025 року.

Відтак, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у травні 2025 року - у строк до 23.07.2025 (включно) та з 24.07.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 12.08.2025 № 1238 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 13.08.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2025 року.

Тому, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у червні 2025 року - у строк до 20.08.2025 (включно) та з 21.08.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Відповідно до приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що порушення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" зобов`язань щодо оплати вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом, виключає фактичну можливість здійснення повних розрахунків відповідача з постачальниками та виробниками, то колегія суддів погоджується із судом першої інстанції та відхиляє такі заперечення.

Так, відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641 при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Вказаний пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Колегія суддів зазначає, що договором №324/01/20 від 28.02.2020 (з урахуванням додаткових угод) саме на відповідача покладено обов`язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим" тарифом. Тобто, договір №324/01/20 від 28.02.2020 (з урахуванням додаткових угод) укладений між позивачем та відповідачем є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов`язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв`язку з невиконанням зобов`язання третіми особами перед відповідачем, відтак відсутній причинно - наслідковий зв`язок між діями НЕК «Укренерго» і виконанням своїх зобов`язань відповідачем перед позивачем за договором №324/01/20 від 28.02.2020 (з урахуванням додаткових угод).

Отже, посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини відхиляється судом до уваги, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом".

Таким чином, враховуючи викладене, а також зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неврахування судом першої інстанції положень п. 11.4 Порядку Порядку №641, оскільки суд в оскаржуваному рішенні неоднаразово посилався на п.11.4 Порядку №641.

Відповідач фактично не погоджується з тим, що суд не вказав у оскаржуваному рішенні, що брак коштів від ОСП дозволяє Гарантованому покупцю відтермінувати оплату отриманої електроенергії.

Абзац 2 пункту 11.4. Порядку № 641 встановлює, що при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Тобто, дана норма законодавства лише говорить про те, що кошти від ОСП є складовою бюджету Гарантованого покупця при розрахунках з продавцем за «зеленим» тарифом. Однак, Порядок жодним чином не ставить термін проведення розрахунків з продавцями за «зеленим» тарифом в залежність до факту здійснення ОСП своїх зобов`язань. Будь-які невиконання третіми особами своїх обов`язків перед відповідачем є комерційним ризиком останнього та не має жодним чином впливати на позивача.

Таким чином, доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими та спростовуються змістом п. 11.4. Порядку № 641.

Відповідач оспорючи висновки суду першої інстаанції вказує, що загальновідомою і такою, що не потребує доказуванню є обставина, що на території України запроваджено воєнний стан, який в подальшому указами Президента України неодноразово продовжувався, що є обставиною непереборної сили (форс-мажор) та унеможливлює стягнення з відповідача заборгованості та інших нарахувань.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити нездійснення господарської діяльності у спірний період.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Отже, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 428/07/24 від 25.01.2024), обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов?язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов?язань за договором.

Згідно із п.5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 428/07/24 від 25.01.2024), при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов?язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Пунктом 5.3 договору (в редакції додаткової угоди № 428/07/24 від 25.01.2024) визначено, що наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торговоро-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.5.4 договору в редакції додаткової угоди № 428/07/24 від 25.01.2024 про настання обставин непереборної сили.

Крім того, форс-мажорні обставини не впливають на обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення процентів річних та індексу інфляції, оскільки такі нарахування не є мірою господарсько-правової відповідальності чи санкцією за порушення зобов`язання.

За своєю правовою природою вони становлять компенсаційний механізм захисту майнового права кредитора: індексація спрямована на відновлення реальної вартості грошових коштів, знецінених унаслідок інфляційних процесів, а проценти річних - на компенсацію втрат, пов`язаних із неправомірним користуванням чужими коштами.

Також варто наголосити, що доводи відповідача про важливість Гарантованого покупця для економіки України та особливий характер його діяльності в умовах воєнного стану не може слугувати підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов`язань. Чинне законодавство не передбачає жодних винятків із загальних правил договірної відповідальності з огляду на суб`єктний склад зобов`язання чи соціально-економічне значення боржника.

Таким чином, місцевий суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо форс-мажорних обставин, оскільки відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору, які б були підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо оплати поставленої електричної енергії за договором.

Отже, заборгованість Державного підприємства "Гарантований покупець" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" за договором №324/01/20 від 28.02.2020 (з урахуванням додаткових угод) становить 20 609 853,11 грн.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 20 609 853, 11 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленої електричної енергії, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідачем було порушено умови договору №324/01/20 від 28.02.2020 (з урахуванням додаткових угод) та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 20 609 853, 11 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 338 699, 34 грн. - 3% річних за загальний період з 28.12.2024 по 21.10.2025 та 556 478, 50 грн.- інфляційних втрат за загальний період з 28.12.2024 по 30.06.2025.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Судом першої інстанції перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки як встановлено судом вище остаточний розрахунок за отриману електричну енергію у лютому 2024 року відповідач повинен був здійснити у строк до 27.12.2024 включно, тобто починаючи з 28.12.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язань за лютий 2024, тому в цій частині позивачем було допущено у розрахунку технічну помилку в зазначенні року, проте розмір вираховано вірно.

Однак, у нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати електричної енергії поставленої у серпні 2024, позивачем допущено помилку у визначені суми на яку здійснюється нарахування з урахуванням оплат відповідача, а саме за період з 27.02.2025 по 21.10.2025 нарахування 3% річних та інфляційних втрат необхідно здійснювати на суму 194 029, 44 грн, а не на суму 194 043, 49 грн, як здійснено позивачем.

Крім того, при здійсненні нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати електричної енергії поставленої у жовтні 2024 (прострочення починається з 27.02.2025), позивачем не враховано, що у лютому 2025 було 28 днів, а не 29 як вказано позивачем, відповідно нарахування на суму 502 754, 11 грн необхідно здійснювати за період з 01.03.2025 по 11.03.2025.

Отже, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 338 697, 28 грн за загальний період з 28.12.2024 по 21.10.2025 (нарахування здійснено по кожному акту окремо, з урахуванням здійснених відповідачем сплат) та сума інфляційних втрат у розмірі 556 477, 88 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 28.12.2024 по 30.06.2025 (нарахування здійснено по кожному акту окремо, з урахуванням здійснених відповідачем сплат).

Натомість, колегія суддів перевіривши розрахунок здійснений судом першоїь інстанції, в тому числі відносно періодів та бази нарахування щодо стягнення 3% річних та збитків від інфляції констатує, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, а відтак колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення 3% річних у сумі 338 697, 28 грн та інфляційних втрат у розмірі 556 477, 88 грн.

Колегія суддів вважає необгрутованими доводи відповідача, що позивач навмисно не включив до розрахунку інфляційних втрат індекси інфляції за липень- вересень 2025 року, які були опубліковані Держстатом станом на день пред`явлення позову, що нібито є зловживанням правом у розумінні ст. 13 ЦК України.

Зазначені доводи відповідача суперечать як усталеній судовій практиці, так і самій природі розрахунку інфляційних втрат, з огляду на таке.

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за період прострочення виконання грошового зобов`язання. Позивач правомірно визначив кінцеву дату розрахунку відповідно до заявленого періоду прострочення, що є звичайною та загальноприйнятою практикою. Включення індексів інфляції за місяці, що виходять за межі визначеного позивачем розрахункового періоду, означало б самостійну зміну предмету позовних вимог, що суперечить принципу диспозитивності та вимогам ст.14 ГПК України.

Враховуючи викладене, контр-розрахунок відповідача не спростовує правильності визначеної судом першої інстанції суми інфляційних втрат у розмірі 556 477,88 грн та не може бути підставою для її зменшення.

Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правничою допомогою у розмірі 873 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.04.2022 між Адвокатським об`єднанням "Гвоздій та Оберкович" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" було укладено договір № 11/1/04-22 про надання правової допомоги, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту, обсяг якої визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору, або іншим чином письмово погоджується сторонами, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар за надані послуги та компенсувати усі фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, за надання послуг згідно з цим договором клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар.

Згідно з п. 5.2. договору, розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за надання послуг клієнту згідно з цим договором, визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

У додатку № 6 від 31.07.2025 до договору, сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті клієнтом адвокатському об`єднанню за послуги щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у судовій справі за позовом клієнта до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" заборгованості за період з січня 2024 по травень 2025 року (включно) складає еквівалент 15 000, 00 євро в гривні, що визначається за середнім курсом продажу гривні до Євро в банках, встановленим на день виставлення рахунку адвокатським об`єднанням.

Гонорар, визначений п. 1 цього додатку, сплачується клієнтом адвокатському об`єднанню авансом у повному розмірі так швидко, як це можливо, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж на 15-й банківський день з дати виставлення рахунку адвокатським об`єднанням. Адвокатське об`єднання не має права виставляти рахунок раніше дати отримання від клієнта письмового підтвердження необхідності здійснення представництва його інтересів в суді першої інстанції.

У подальшому, додатковою угодою № 1 від 30.09.2025 до додатку № 6 до договору № 11/1/04-22 від 16.04.2022 сторони дійшли взаємної згоди викласти пункти 1, 2, 3 додатку до договору в наступній редакції, зокрема:

«Пункт 1. Сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті клієнтом адвокатському об`єднанню за послуги щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у судовій справі за позовом клієнта до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" заборгованості за період з січня 2024 по травень 2025 року (включно) складає еквівалент 15 000, 00 євро в гривні, що визначається за середнім курсом продажу гривні до Євро в банках, встановленим на день виставлення рахунку адвокатським об`єднанням».

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" на підставі виставленого адвокатським об`єднанням рахунку здійснено оплату послуг адвоката на суму 873 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 781 від 01.08.2025.

В матеріалах справи наявний ордер № 1637344 від 21.10.2025 на представництво інтересів позивача адвокатом Клян А.Ф. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.07.2019 року № 000657), виданий Адвокатським об`єднанням "Гвоздій та Оберкович".

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

За таких обставин, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд першої інстанції правильно встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.

Таким чином, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про покладення на відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000, 00 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, що на момент ухвалення місцевим судом рішення про розподіл судових витрат у матеріалах справи були відсутні акт надання послуг та детальний опис послуг, які відповідно до умов договору є документами, що засвідчують факт надання послуг, оскільки вони спростовуються тим, що умовами договору передбачено, що акт надання послуг та детальний опис надаються після закінчення надання послуг. Послуги Адвокатського об`єднання «Гвоздій та Оберкович» охоплювали представництво інтересів позивача у справі № 910/13120/25 і за своїм характером були завершені лише з ухваленням оскаржуваного рішення від 19.03.2026р. Саме тому акт та опис були складені 20.03.2026 і об`єктивно не могли існувати та перебувати в матеріалах справи раніше цієї дати. При цьому, позивач діяв у повній відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме, протягом п`яти днів після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 19.03.2026 він надіслав на адресу суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом із копією акта надання послуг від 20.03.2026 та копією опису деталізованого обсягу наданих послуг від 20.03.2026 (складених до додаткової угоди № 1 від 03.09.2025, додатку № 6 від 31.07.2025 до договору № 11/1/04-22 від 16.04.2022).

Колегія суддів вважає також необгрунтованими доводи відповідача про нереальність та неспівмірність окремих складових витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів звертає увагу, що гонорар Адвокатського об`єднання «Гвоздій та Оберкович» визначено як фіксований. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/14570/21 дійшов висновку, що при фіксованому розмірі гонорару конкретний склад дій адвоката, вчинених на виконання договору, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару.

Щодо доводу про неможливість відшкодування ПДВ колегія суддів зауважує, що усталена практика, де Гарантований покупець висував ідентичні аргументи, зазначає про правомірність стягнення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням сплаченого ПДВ.

Стосовно доводів відповідача про незначний обсяг та нескладність виконаної роботи колегія суддів наголошує, що правнича допомога у судовій справі не обмежується виключно кількістю сторінок процесуальних документів чи тривалістю судових засідань. Вона охоплює аналіз матеріалів справи, визначення правової позиції, перевірку розрахунків, аналіз заперечень іншої сторони та підготовку відповідей на них, моніторинг судової практики, підготовку до судових засідань та інші дії, необхідні для належного захисту інтересів клієнта. Твердження відповідача про те, що справа не є складною з огляду на наявність аналогічних справ та сформованої судової практики, є помилковим, оскільки наявність судової практики у певній категорії спорів не означає автоматичної простоти кожної конкретної справи. Кожна справа має власний предмет доказування, період заборгованості, розмір заявлених вимог, зміст процесуальної позиції сторін та інші обставини, які потребують окремого правового аналізу. Крім того, ціна позову у цій справі становить десятки мільйонів гривень, що саме по собі є самостійним критерієм співмірності витрат відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що витрати у розмірі 70 000,00 грн є неспівмірними, не вказав, які конкретно послуги не були надані, який час є завищеним та який розмір витрат слід вважати розумним у цій справі.

Таким чином, доводи відповідача щодо нереальності та неспівмірності окремих складових витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, суперечать усталеній практиці Верховного Суду щодо фіксованого гонорару та відшкодування ПДВ, ґрунтуються на припущеннях та не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення місцевого суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги відповідача зазначені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 ГПК України.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/13120/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 07.09.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко