Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №910/16442/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа№ 910/16442/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

представники учасників справи:

від позивача: Січевлюк В.А. - в режимі відеоконференції;

від відповідача: Мітічкін А.С. - в порядку самопредставництва;

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026

у справі № 910/16442/25 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 371 597,63 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої позовної заяви та рух справи

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (далі - ПрАТ "КЦКБА", позивач) до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом", відповідач) про стягнення штрафних санкцій та матеріальних втрат у сумі 371 597,63 грн. за договором № 53-129-01-23-02645 від 09.01.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим ПрАТ "КЦКБА" нарахував відповідачу пеню в сумі 233 893,05 грн., інфляційні втрати в сумі 116 484,44 грн. та 1 % річних у сумі 21 220,14 грн., що разом становить 371 597,63 грн., які просить стягнути в судовому порядку.

2. Короткий зміст оскаржуваного рішення та рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" 233 893 грн 05 коп. пені, інфляційні втрати у сумі 116 484 грн 44 коп., 1 % річних у сумі 21 220 грн 14 коп., та 4 459 грн 17 коп. судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 27.05.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25 повністю, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Судові витрати щодо розгляду справи № 910/16442/25 покласти на позивача.

01.06.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25 на 07.07.2026.

30.06.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено заяву позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

07.07.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою заяву судді Майданевича А.Г. про самовідвід від розгляду справи №910/16442/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 - задоволено. Матеріали справи № 910/16442/25 передано для здійснення визначення складу колегії суддів відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

08.07.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Крижний О.М.

29.07.2026 судом апеляційної інстанції було оголошено перерву на 27.08.2026.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026 справу № 910/16442/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Вказана судова колегія ухвалою від 27.08.2026 прийняла апеляційну скаргу до свого провадження, спочатку розпочала її розгляд, розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі.

У судове засідання 27.08.2026 з`явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні позову. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа була розглянута в «розумний строк» (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Узагальнений виклад позиції апелянта щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції

АТ «НАЕК «Енергоатом» оскаржує рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25, яким повністю задоволено позов ПрАТ «КЦКБА» про стягнення 233 893,05 грн пені, 116 484,44 грн інфляційних втрат, 21 220,14 грн 1% річних та судового збору, вважаючи це рішення ухваленим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає про необхідність врахування положення пункту 4.4 договору поставки № 53-129-01-23-02645, який надавав покупцю право затримати оплату продукції за наявності спору між сторонами до моменту його остаточного вирішення. Апелянт наголошує, що продукція, поставлена позивачем у вересні 2023 року, виявилась неналежної якості, у зв`язку з чим виник спір, який був вирішений лише судовим рішенням у справі № 910/7257/25 (набрало законної сили 05.11.2025), після чого відповідач здійснив оплату в межах 30 робочих днів - 02.12.2025. Тоді як суд першої інстанції відхилив посилання на цей пункт договору, вказавши, що він не звільняє покупця від законної відповідальності, а лише дає право на затримку оплати. Апелянт вважає таке тлумачення помилковим і таким, що нівелює зміст і волю сторін, оскільки затримка оплати на підставі договірного права, реалізованого правомірно, виключає протиправність поведінки боржника, а, отже, й саму можливість застосування статті 625 ЦК України та договірних 1% річних прострочення. На переконання апелянта, таких підстав, оскільки термін оплати з огляду на п. 4.4 договору настав лише після вирішення спору. Скаржник посилається на принцип свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) та відповідну практику Великої Палати Верховного Суду (постанова від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19), а також на те, що обставини наявності спору й порушень з боку позивача вже встановлені рішенням у справі № 910/7257/25 і в силу частини 4 статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.

Заперечуючи щодо стягнення пені у розмірі 233 893,05 грн на підставі нової редакції частини третьої статті 549 ЦК України, яка набрала чинності 28.08.2025 - тобто після укладення договору (09.01.2023). Так, апелянт наполягає, що на момент укладення договору сторони свідомо не передбачили пеню за прострочення грошових зобов`язань, а тому, керуючись принципом незворотності дії законів у часі (стаття 58 Конституції України, стаття 5 ЦК України), нова редакція норми не повинна поширюватися на правовідносини, що виникли раніше, оскільки вона не пом`якшує, а погіршує становище відповідача. Разом з цим апелянт стверджує, що позивач, вимагаючи застосування цієї санкції попри раніше досягнуту домовленість не встановлювати пеню, діє недобросовісно й зловживає правом, що, за статтями 13, 16 ЦК України, є самостійною підставою для відмови в захисті цієї вимоги.

Окрім цього, скаржник зазначив, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінки жодному з наведених доводів відповідача, чим порушив вимогу пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України про обов`язковість мотивованої оцінки кожного аргументу сторони. На підставі викладеного апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову, а судові витрати покласти на позивача.

5. Узагальнений виклад доводів відзиву на апеляційну скаргу в даній справі

ПрАТ «КЦКБА» заперечує проти апеляційної скарги АТ «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25 і просило залишити її без задоволення повністю.

Щодо посилання скаржника на пункт 4.4 договору (право покупця затримати оплату за наявності спору між сторонами) позивач наводить кілька заперечень. Так, він вважає, що цей пункт за своєю природою не відповідає ознакам оперативно-господарських санкцій, передбачених статтями 235-237 ГК України (чинними на момент укладення договору), оскільки такі санкції можуть застосовуватись лише за порушення зобов`язань саме за тим договором, у якому вони встановлені, а не у зв`язку зі спорами за іншими правочинами між сторонами. Так позивач жодних власних зобов`язань за цим договором не порушував. Разом з цим сторона наголошує, що положення пункту 4.4 фактично звільняють відповідача від імперативного обов`язку покупця оплатити товар (частина перша статей 655, 712 ЦК України), що суперечить принципу добросовісності (частина третя статті 509 ЦК України) та є спробою відповідача маніпулювати принципом свободи договору. Позивач звертає увагу суду на те, що, за його твердженням, скаржник системно й протягом років не виконує грошові зобов`язання перед контрагентами, включно з позивачем, тоді як він діяв добросовісно, а незначні прострочення з його боку щодо заміни продукції були усунуті ще до моменту виникнення обов`язку оплати.

Щодо доводів про незастосування статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України при стягненні пені за частиною третьою статті 549 ЦК України, позивач заперечує, вказуючи, що ця норма встановлює пеню безпосередньо в силу закону, без потреби її договірного врегулювання. А сама пеня нарахована виключно за період з 28.08.2025 (дати набрання чинності відповідними змінами) по 01.12.2025 - тобто без жодної зворотної дії закону в часі. Позивач також відхиляє посилання скаржника на постанову КГС ВС від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18 як таку, що ґрунтувалась на нормах ГК України, які на момент нарахування спірної пені вже не діяли. Твердження ж скаржника про те, що за наявності такої норми на момент укладення договору сторони могли б домовитись про нульову пеню, позивач називає декларативним, оскільки з огляду на постійні прострочення з боку відповідача, він на таку умову в жодному разі не погодився б.

Що ж до доводів про нібито неконституційність самого способу внесення змін до статті 549 ЦК України (не законом про внесення змін до ЦК України), позивач вважає це твердження позбавленим доказового значення: можливі процедурні недоліки при прийнятті закону. Водночас, на його думку, вони не впливають на чинність внесених ним змін, а доки норма є чинною, учасники правовідносин мають керуватися нею, що правомірно і зробив суд першої інстанції.

На підставі викладеного позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю, а судові витрати (орієнтовно 27 000,00 грн) покласти на скаржника.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 09.01.2023 між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі директора філії "Централізовані закупівлі" Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - покупець/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (надалі - постачальник/відповідач) було укладено договір поставки № 53-129-01-23-02645 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити клапани сильфонні запірні власного виробництва (далі - продукція) для потреб ВП "Рівненська АЕС" АТ НАЕК "Енергоатом" (надалі - кінцевий споживач), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації (далі - специфікація), яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації, в національній валюті (п. 4.1 договору). Покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 30 робочих днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору покупець має право затримати оплату продукції у випадку наявності спорів між сторонами щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших платежів, які підлягають сплаті згідно з цим та іншими, укладеними між сторонами правочинами, до моменту остаточного вирішення таких спорів або за наявністю обставин, пов`язаних з дією в Україні правового режиму воєнного стану.

У п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем, допускається поставка продукції партіями.

Поставка продукції згідно зі специфікацією здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP вантажоодержувачу згідно з правилами Інкотермс 2010 (п. 5.4 договору). Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує поставку продукції на склад вантажоодержувачу (п. 5.6 договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції (п. 6.1 договору).

Договір є чинним з дати підписання сторонами і діє до 29.02.2024, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1).

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами затверджена cпецифікація, якою узгоджено найменування продукції, технічні характеристики, кількість, загальну вартість продукції 2 868 648,00 грн та строк поставки.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на виконання укладеного договору позивач, відповідно до актів приймання-передачі ТМЦ № 29-29/23-1 від 23.01.2025, № 29-30/23-1 від 23.01.2025 поставив відповідачу товар на загальну суму 2 868 648,00 грн. Отже, строк для оплати товару за вказаними актами у відповідача настав 06.03.2025.

Разом з тим судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав неналежним чином, та вартість товару сплатив з порушенням строку - 02.12.2025, у зв`язку з чим позивачем були нараховані пеня в сумі 233 893,05 грн., інфляційні втрати в сумі 116 484,44 грн. та 1 % річних у сумі 21 220,14 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

У статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Судом встановлено, що на виконання укладеного договору позивач, відповідно до актів приймання-передачі ТМЦ № 29-29/23-1 від 23.01.2025, № 29-30/23-1 від 23.01.2025 поставив відповідачу товар на загальну суму 2 868 648,00 грн. Отже, строк для оплати товару за вказаними актами у відповідача настав 06.03.2025.

Разом з тим судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав неналежним чином, та вартість товару сплатив з порушенням строку - 02.12.2025, у зв`язку з чим позивачем були нараховані пеня в сумі 233 893,05 грн.

Відхиляючи доводи скаржника про необхідність врахування положення пункту 4.4 договору поставки № 53-129-01-23-02645, який надавав покупцю право затримати оплату продукції за наявності спору між сторонами до моменту його остаточного вирішення - як підстава для відмови в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Апелянт наголошує, що продукція, поставлена позивачем у вересні 2023 року, виявилась неналежної якості, у зв`язку з чим виник спір, який був вирішений лише судовим рішенням у справі №910/7257/25.

Так, відповідно до п. 4.4 договору покупець має право затримати оплату продукції у випадку наявності спорів між сторонами щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших платежів, які підлягають сплаті згідно з цим та іншими, укладеними між сторонами правочинами, до моменту остаточного вирішення таких спорів або за наявністю обставин пов`язаних з дією в Україні правового режиму воєнного стану.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом позову у справі № 910/7275/25 були позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» про стягнення штрафних санкцій у сумі 573 729, 60 грн.

При цьому, судами дослужувались обставини виконання сторонами договору щодо поставки 08.09.2023 та 14.09.2023 на виконання умов договору відповідач продукції (клапан запірний сильфонний УФ26070-015-32 у кількості 2 шт. та клапан запірний сильфонний УФ26070-050-10 у кількості 2 шт.) на загальну суму 2 868 648, 00 грн, що підтверджувалося видатковими накладними №74 від 08.09.2023 та №76 від 14.09.2023 та обставини оплати поставленої продукції. Суд апеляційної інстанції на підставі ст. 75 ГПК України враховує обставини, викладені в рішеннях у справі № 910/7275/25.

Водночас, у даній справі до предмету дослідження входять обставини поставки товару на виконання укладеного договору згідно актів приймання-передачі ТМЦ № 29-29/23-1 від 23.01.2025, № 29-30/23-1 від 23.01.2025 на загальну суму 2 868 648,00 грн.

Таким чином, посилання відповідача на п. 4.4 договору суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки вказана умова не звільняє покупця від відповідальності, передбаченої законом, у разі затримання ним оплати за поставлений товар, а лише дає право покупцю затримати оплату продукції у випадках, визначених цим пунктом. До того ж, в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що передбачене право сторони на затримання оплати обґрунтовано може застосовуватись лише за порушення тих самих зобов`язань, а не у зв`язку із порушенням будь-яких зобов`язань. А тому доводи скаржника в цій частині не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Щодо доводів про незастосування статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України при стягненні пені за частиною третьою статті 549 ЦК України, суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи сторони, оскільки дана норма встановлює можливість нарахування пені безпосередньо в силу закону, без потреби її договірного врегулювання, а сама пеня нарахована виключно за період з 28.08.2025 (дати набрання чинності відповідними змінами) по 01.12.2025. А тому доводи апелянта про неправомірне застосування зворотної дії закону в часі - відхиляється через безпідставність. Таким чином стягнення пені в сумі 233 893,05 грн за заявлені позивачем періоди - є правомірним.

Окрім цього, позивачем до стягнення було нараховано інфляційних втрат у сумі 116 484 грн 44 коп. та 1 % річних у сумі 21 220 грн 14 коп.

Пунктом 7.12 договору передбачено, що випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1 % річних від простроченої суми.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

Таким чином, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення інфляційних втрат у сумі 116 484 грн 44 коп. та 1 % річних у сумі 21 220 грн 14 коп. Позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволені судом першої інстанції в розумінні ст. 4 ГПК України.

Відхиляє також через необґрунтованість доводи скаржника про перебування ринку електричної енергії у кризовому стані та значне фінансове навантаження на відповідача у зв`язку зі сплатою останнім податків та зборів до бюджету. Оскільки вказані обставини (з урахуванням положень ст. 526, 617 ЦК України про належне виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем) не може ставитися у залежність від законодавчих змін або виконання зобов`язань іншими контрагентами відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" 233 893 грн 05 коп. пені, інфляційні втрати у сумі 116 484 грн 44 коп., 1 % річних у сумі 21 220 грн 14 коп. А тому порушене майнове право позивача правомірно було задоволено судом першої інстанції в розумінні ст. 4 ГПК України.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.09.2026.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім