Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/358/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 910/358/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

представники сторін в судове засідання 02.09.2026 не з`явились;

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтек Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 (повний текст - 20.04.2026) та за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі № 910/358/26 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд"

про стягнення заборгованості у розмірі 6 403 108,17 грн

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтек Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд"

про стягнення 2 716 221,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» (надалі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" (надалі - відповідач) про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання за договором поставки в частині оплати поставленого товару.

Також ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП» (третя особа) на підставі договору відступлення права вимоги звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання за договором поставки в частині оплати поставленого товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/358/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУБУР-СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНКІБУД» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНКІБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУБУР-СЕРВІС» 2 155 000,00 грн заборгованості, 1 432 282,46 грн збитків від інфляції, 292 108,63 грн 3% річних та витрат зі сплати судового збору в розмірі 46 552,70 грн. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІЛТЕК ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНКІБУД» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНКІБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІЛТЕК ГРУП» 1 400 000,00 грн заборгованості та витрат зі сплати судового збору в розмірі 16 800,00 грн. В іншій частині позову третьої особи відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС" 23 888,33 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІЛТЕК ГРУП" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІЛТЕК ГРУП" 6 700,48 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрілтек Груп» 30.04.2026 (через Електронний суд) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/358/26 частково та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНКІБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІЛТЕК ГРУП» 1 097 454,86 грн збитків від інфляції та 218 766,45 грн 3% річних.

Також в апеляційній скарзі зазначив: «станом на сьогодні очікуваний розмір витрат на правову допомогу встановити не вбачається за можливе, то до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП» будуть подані докази понесених витрат на правничу допомогу. ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП» очікує, що такі витрати складатимуть близько 20000,00 грн.».

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрілтек Груп» у судовій справі № 910/358/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрілтек Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/358/26. Судове засідання призначено на 17.06.2026 на 12:20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026, у зв`язку з тим, що головуюча суддя Кропивна Л.В. рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 суддю Кропивну Л.В. тимчасово відсторонено, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. Вказана судова колегія ухвалою від 14.05.2026 прийняла справу до свого провадження, розглянула її по суті.

Розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувались перерви, зокрема, 27.07.2026 - 27.08.2026.

Водночас, в судове засідання 27.08.2026 з`явились представники усіх учасників апеляційного провадження, які були заслухані судом у порядку ст. 270 ГПК України. Разом з цим, в судовому засіданні 27.08.2026, враховуючи винятковий випадок, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 02.09.2026.

В судове засідання 02.09.2026 фактично через постійне оголошення сигналу «повітряна тривоги», сторони не з`явились. Клопотань про відкладення проголошення рішення не надходило.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, зміну складу суду, з метою забезпечення принципів рівності та змагальності сторін в розумінні ст. 7, 13 ГПК України, з урахуванням обсяг матеріалів справи (дві позовні заяви), враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", перебої з електроживленням та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП» та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт (ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП») оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/358/26 у частині відмови в задоволенні його вимог до ТОВ «ЕНКІБУД» про стягнення 1 097 454,86 грн збитків від інфляції та 218 766,45 грн 3% річних, вважаючи рішення в цій частині таким, що підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм права.

Апеляційна скарга фактично зводиться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні інфляційних втрат та 3% річних з мотивів відсутності розрахунку цих вимог, зокрема відсутності інформації про періоди та основу нарахування. Апелянт наполягає, що така відмова є проявом надмірного формалізму, оскільки в матеріалах справи наявні всі дані, необхідні для самостійного визначення судом належних до стягнення сум. Так, до позовної заяви апелянтом було додано детальний розрахунок заборгованості за договором відступлення права вимоги від 28.07.2022 із розбивкою за кожною видатковою накладною, датами початку і завершення нарахування та відповідними сумами боргу, а на виконання ухвали суду від 02.04.2026 подано додаткові письмові пояснення від 07.04.2026 з уточненням сум і дат зарахування платежів ТОВ «ЕНКІБУД». Апелянт також звертає увагу, що безпосередньо розрахунок інфляційних втрат і 3% річних не був долучений до системи «Електронний суд» через технічний збій, унаслідок чого документ «Розрахунок заборгованості» помилково підвантажено двічі, - однак це не позбавляло суд можливості визначити зазначені суми на підставі наявних у справі даних.

Апелянт посилається на висновок Верховного Суду в постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19, згідно з яким господарський суд, встановивши неправильність чи неповноту розрахунку позивача, зобов`язаний самостійно визначити суми нарахувань у межах заявленого періоду та граничного розміру вимог, а не відмовляти в позові в цій частині. Разом з цим, апелянт наводить позицію Верховного Суду з постанови від 09.02.2023 у справі № 464/3214/16-ц про те, що розрахунок заборгованості за своєю природою не є доказом, а є результатом арифметичних дій сторони, з яким суд вправі або погодитися, або навести власний розрахунок. Виходячи з цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції, маючи в матеріалах справи чіткий порядок оплат за кожною накладною, загальний розмір заявлених 3% річних та інфляційного збільшення, а також відсутність контррозрахунку чи заперечень з боку відповідача щодо порядку нарахування, мав можливість і був зобов`язаний самостійно визначити належні до стягнення суми, не виходячи за межі заявлених апелянтом максимальних розмірів та з урахуванням заявленого періоду.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення про стягнення з ТОВ «ЕНКІБУД» на користь ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП» 1 097 454,86 грн збитків від інфляції та 218 766,45 грн 3% річних, а також заявляє про понесені (та очікувані в розмірі близько 20 000,00 грн) витрати на професійну правничу допомогу відповідно до укладеного договору та додаткової угоди з адвокатом.

5. Вимоги апеляційної скарги ТОВ «ЕНКІБУД» та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ «ЕНКІБУД» оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 та додаткове рішення від 28.04.2026 у справі № 910/358/26 в частині повного задоволення позову ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС», часткового задоволення позову ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП» (як третьої особи із самостійними вимогами), а також у частині покладення на скаржника судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що в задоволенні обох позовів слід було відмовити.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та ухвалив рішення на підставі неперевіреного розрахунку позивачів, фактично прийнявши їх позицію. Так, на переконання скаржника, суд не встановив ключових юридично значимих обставин: чи справді відбулась поставка за кожною спірною накладною, чи були накладні підписані уповноваженою особою ТОВ «ЕНКІБУД», чи погоджувались істотні умови (ціна, кількість, асортимент) кожної партії товару, і за якою методикою здійснювався розподіл платежів між конкретними накладними. Цей скаржник наголошує, що суд помилково переклав на нього тягар доказування, вимагаючи спростувати достовірність документів, тоді як саме позивачі мали довести факт поставки, прийняття товару та розмір боргу. Тоді як сама лише наявність відбитка печатки, за позицією скаржника, не підтверджує автоматично реальний рух товару.

Окремо скаржник заперечує обґрунтованість переходу права вимоги до ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП», наполягаючи, що суд не перевірив, чи існувала на момент цесії реальна вимога саме за заявленими накладними, і не дослідив оригінал акту приймання-передачі документів, підписи в якому, на думку скаржника, викликають сумніви щодо автентичності й способу нанесення (у зв`язку з чим скаржник просив призначити почеркознавчу та технічну експертизу, у чому суд першої інстанції безпідставно відмовив, чим обмежив право скаржника на доказування).

Скаржник також звертає увагу, що рішення суду не відповідає стандарту мотивованості, оскільки не містить належної відповіді на його ключові заперечення. Тоді як щодо стягнення інфляційних втрат і 3% річних скаржник зазначає, що ці вимоги є похідними від основного боргу. Тоді як основний борг не доведено належними доказами, похідні нарахування також є незаконними.

Щодо додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу, - скаржник заперечує проти їх стягнення, посилаючись на відсутність деталізації вартості кожної окремої послуги, а також на те, що частина рахунків на момент подання заяв залишалась неоплаченою, а тому не відповідає критеріям реальності та неминучості витрат. Просить скасувати додаткове рішення в частині стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу.

6. Узагальнений виклад відзивів на апеляційні скарги

ТОВ «ЕНКІБУД» у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП», яка оскаржує відмову в стягненні 1 097 454,86 грн інфляційних втрат та 218 766,45 грн 3% річних, і вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Доводи відзиву зводяться до того, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у цій частині позову через відсутність належного розрахунку заявлених сум, що є прямою вимогою пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України. ТОВ «ЕНКІБУД» наголошує, що доданий до позову документ («Розрахунок заборгованості за договором відступлення права вимоги») стосувався розподілу основної заборгованості за накладними, але не містив ані формули нарахування 3% річних, ані застосованих індексів інфляції, ані кількості днів прострочення - тобто не був розрахунком спірних похідних вимог. А отже перевірити заявлені суми було неможливо.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач заперечує посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі № 911/19/19, вказуючи, що ця практика стосується ситуації, коли розрахунок подано, але він неправильний, - тоді як у цій справі належного розрахунку не було подано взагалі. А тому суд «не мав що перевіряти чи виправляти», і не зобов`язаний був створювати розрахунок замість позивача.

Разом з цим, ТОВ «ЕНКІБУД» відхиляє довід апелянта про «технічні причини» неподання розрахунку через систему «Електронний суд» як недоведений: жодних доказів технічного збою не надано, апелянт мав достатньо часу і процесуальних можливостей усунути цей недолік у суді першої інстанції (зокрема, виконуючи ухвалу від 02.04.2026), однак розрахунку так і не подав. Тоді як відсутність контррозрахунку з боку ТОВ «ЕНКІБУД», за позицією відповідача, не звільняє позивача від обов`язку довести власні вимоги - надати змістовний контррозрахунок до документа, який не був поданий, неможливо.

Окрім цього, відповідач звертає увагу, що вимоги про інфляційні втрати та 3% річних є похідними від основного боргу, який ТОВ «ЕНКІБУД» окремо оскаржує й не визнає. А також звертає увагу, що апелянт не довів переходу до нього за договором цесії права вимагати саме ці нарахування понад суму основної переданої вимоги. Не погоджується ТОВ «ЕНКІБУД» і з тезою про надмірний формалізм, застосований судом першої інстанції, наполягаючи, що вимога обґрунтованого розрахунку забезпечує не формалізм, а право іншої сторони на змагальність.

Окремо відповідач заперечує проти врахування долученого до апеляційної скарги «Калькулятора заборгованості» як нового доказу, оскільки апелянт не довів об`єктивної неможливості подати цей документ до суду першої інстанції відповідно до вимог частини третьої статті 269 ГПК України.

На підставі викладеного ТОВ «ЕНКІБУД» просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП» без задоволення, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін, не приймати новий розрахунок як підставу для скасування рішення, а також відмовити в покладенні на відповідача заявлених витрат на правничу допомогу (або надати можливість подати заперечення щодо їх розміру).

Також ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» у поданому відзиві зазначило, що заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «ЕНКІБУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/358/26, яким позов позивача про стягнення заборгованості задоволено повністю, і вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо доводу відповідача про неузгодженість ціни товару позивач пояснює, що зміна ціни впродовж виконання договору поставки була об`єктивно зумовлена тим, що в одних поставках вартість включала доставку за рахунок постачальника, а в інших покупець вивозив товар самостійно. Саме тому, відповідно до пункту 3.1 договору, ціна кожної партії погоджувалась через підписання видаткових накладних як невід`ємної частини договору, а не в якийсь інший спосіб, який відповідач так і не назвав ні в поясненнях, ні в апеляційній скарзі.

Основні доводи зводяться до того, що з 86 підписаних накладних 84 оформлені в ідентичний спосіб, товар за ними частково оплачений відповідачем без прив`язки оплати до конкретних документів, а сам відповідач протягом усієї співпраці, включаючи укладення й часткове виконання тристороннього договору цесії та подальшу сплату 600 000,00 грн на користь нового кредитора, жодного разу не заперечував ні проти способу підписання, ні проти автентичності печатки. На цій підставі позивач стверджує, що в діях відповідача вбачаються ознаки недобросовісної поведінки та порушення принципу заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), а укладення й часткове виконання договору цесії є, за статтями 239, 241 ЦК України, наступним схваленням спірних видаткових накладних. Позивач також вказує, що факт поставки додатково підтверджується зареєстрованими податковими накладними, які відповідач (як покупець) не оскаржив і не відхилив.

Разом з цим позивач заперечує проти застосування до цієї справи висновків Верховного Суду (постанови від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20 та від 20.06.2023 у справі № 908/2130/20), на які посилався відповідач, вказуючи на неподібність обставин: у цій справі накладні не є єдиним доказом, наявні також податкові накладні, часткове визнання поставок самим відповідачем і його подальша поведінка, що свідчить про схвалення правочинів.

Насамкінець позивач звертається до стандарту доказування «вірогідності доказів» за статтею 79 ГПК України та практики Європейського суду з прав людини щодо «балансу вірогідностей» у цивільних справах, стверджуючи, що надані ним докази є більш переконливими на підтвердження факту поставки й прийняття товару, ніж заперечення відповідача.

На підставі викладеного позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ЕНКІБУД» - без задоволення, заявляючи також орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн, докази понесення яких надасть після ухвалення постанови у даній справі.

7. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.02.2021 між ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» (постачальник) та ТОВ «ЕНКІБУД» (покупець) укладено договір поставки №15.02.21.

ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» (постачальник) та ТОВ «ЕНКІБУД» підписано специфікацію №1 від 15.02.2021 до договору поставки №15.02.21 від 15.02.2021, якою визначено товар: щебенева суміш фракції 0-40 та щебенева суміш фракції 0-70.

19.02.2021 між ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» та ТОВ «ЕНКІБУД» укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №15.02.21 від 15.02.2021, якою погодили, зокрема, викласти пункт 1.1 договору в редакції: «Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується проводити поставку (продаж) покупцю у власність (повне господарське відання) щебеневу суміш фракції 0-40/0-70 мм, щебінь фракції 20-40 мм, суглинок, (далі за текстом - «товар»), окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору» та пункт 2.1 договору в редакції: «Загальна кількість товару: щебенева суміш фракції 0-70 мм - 40822 т; щебенева суміш фракції 0-40 мм - 31226 т, щебінь фракції 20-40 мм - сумарна кількість згідно із накладними на відвантаження товару, суглинок - сумарна кількість згідно із накладними на відвантаження товару. Допустима різниця від передбачуваної кількості товару може складати +/- 7 %. Остаточна загальна кількість товару визначається згідно із накладними на відвантаження товару».

30.04.2021 між ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» та ТОВ «ЕНКІБУД» укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №15.02.21 від 15.02.2021, якою погодили, зокрема, викласти пункт 1.1 договору в редакції: «Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується проводити поставку (продаж) покупцю у власність (повне господарське відання) щебеневу суміш фракції 0-40/0-70 мм, щебінь фракції 20-40 мм, суглинок, 0- 5 пісок з відсівів дроблення вивержених гірських порід(відсів) фракція 0-5 мм (далі за текстом - «товар»), окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.» та пункт 2.1 договору в редакції: «Загальна кількість товару: щебенева суміш фракції 0-70 мм - 40822 т; щебенева суміш фракції 0-40 мм - 31226 т, щебінь фракції 20-40 мм - сумарна кількість згідно із накладними на відвантаження товару, суглинок - - сумарна кількість згідно із накладними на відвантаження товару, 0- 5 пісок з відсівів дроблення вивержених гірських порід(відсів) фракція 0-5 мм - сумарна кількість згідно із накладними на відвантаження товару. Допустима різниця від передбачуваної кількості товару може складати +/- 7 %. Остаточна загальна кількість товару визначається згідно із накладними на відвантаження товару».

Відповідно до пункту 1.1 договору поставки №15.02.21 від 15.02.2021 (далі - договір) постачальник зобов`язується проводити поставку (продаж) покупцю у власність (повне господарське віддання) щебеневу суміш фракції 0-40/0-70 мм, окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Асортимент, найменування, кількість, одиниця вимір та загальна вартість товару зазначаються у первинних документах постачальника, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.2 договору).

Ціна товару узгоджується шляхом підписання первинних документів сторонами. Конкретні ціни за одиницю виміру товару, що визначені у видаткових накладних, встановлені сторонами виключно для цього Договору, не поширюються на інші договори, що укладені або будуть укладені між сторонами, і не можуть розглядатися у якості доказу усталеної практики визначення цін у договірних відносинах між сторонами. В ціну товару входить вартість навантаження товару в автотранспортний засіб покупця та/або перевізника (пункт 3.1 договору).

Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ (пункт 3.2 договору).

Вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 3.5 договору розрахунки за кожну партію товару, що поставляється, здійснюються покупцем в національній валюті України безготівковим перерахунком коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження товару (дата відвантаження відповідно до пункту 4.2 даного договору). Покупець за даним договором може здійснювати попередню оплату за товар.

Згідно з пунктом 4.2 договору товар поставляється на умовах самовивозу автотранспортом покупця та/або перевізника згідно усних заявок покупця погоджених з постачальником. Датою відвантаження товару вважається дата вказана у видатковій накладній.

ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС», ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП» та ТОВ «ЕНКІБУД» укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №2 від 28.07.2022.

ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» та ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП» підписано акт приймання передачі копії документів від 28.07.2022.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

8. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, матеріали справи містять наступні докази поставки (видаткові накладні): від 16.02.21 на суму 15255,00 грн; від 17.02.21 на суму 72 562,50 грн; від 18.02.21 на суму 113655,65 грн; від 19.02.21 на суму 91280,89 грн; від 20.02.21 на суму 124053,60 грн; від 22.02.21 на суму 121955,96 грн; від 23.02.21 на суму 99739,09 грн; від 24.02.21 на суму 91529,00 грн; від 25.02.21 на суму 131757,39 грн; від 26.02.21 на суму 152270,16 грн; від 27.02.21 на суму 123670,16 грн; від 28.02.21 на суму 83409,13 грн; від 01.03.21 на суму 75156,98 грн; від 02.03.21 на суму 51970,94 грн; від 03.03.21 на суму 38340,25 грн; від 04.03.21 на суму 232273,45 грн; від 04.03.21 на суму 46524,40 грн; від 05.03.21 на суму 157815,00 грн; від 06.03.21 на суму 79672,50 грн; від 07.03.21 на суму 55710,00 грн; від 08.03.21 на суму 137677,50 грн; від 09.03.21 на суму 158962,50 грн; від 10.03.21 на суму 182502,50 грн; від 11.03.21 на суму 19935,00 грн; від 12.03.21 на суму 194287,50 грн; від 13.03.21 на суму 50400,00 грн; від 14.03.21 на суму 139365,00 грн; від 15.03.21 на суму 114930,00 грн; від 16.03.21 на суму 44505,00 грн; від 17.03.21 на суму 115663,07 грн; від 18.03.21 на суму 154935,00 грн; від 19.03.21 на суму 158107,50 грн; від 20.03.21 на суму 155992,50 грн; від 21.03.21 на суму 231097,50 грн; від 22.03.21 на суму 243225,00 грн; від 23.03.21 на суму 301567,50 грн; від 24.03.21 на суму 287977,50 грн; від 25.03.21 на суму 291757,50 грн; від 26.03.21 на суму 425340,00 грн; від 27.03.21 на суму 360517,50 грн; від 28.03.21 на суму 209992,50 грн; від 29.03.21 на суму 253237,50 грн; від 30.03.21 на суму 431505,00 грн; від 31.03.21 на суму 164542,50 грн; від 01.04.21 на суму 204727,50 грн; від 02.04.21 на суму 70425,18 грн; від 02.04.21 на суму 5034,25 грн; від 03.04.21 на суму 275070,71 грн; від 04.04.21 на суму 162517,50 грн; від 05.04.21 на суму 123952,50 грн; від 06.04.21 на суму 235462,50 грн; від 07.04.21 на суму 237621,19 грн; від 08.04.21 на суму 205447,50 грн; від 09.04.21 на суму 315877,50 грн; від 10.04.21 на суму 137880,00 грн; від 11.04.21 на суму 185445,00 грн; від 12.04.21 на суму 602460,00 грн; від 12.04.21 на суму 93341,43 грн; від 13.04.21 на суму 276347,29 грн; від 13.04.21 на суму 166949,02 грн; від 14.04.21 на суму 543847,50 грн; від 14.04.21 на суму 163170,98 грн; від 15.04.21 на суму 474592,50 грн; від 15.04.21 на суму 330587,67 грн; від 16.04.21 на суму 133524,37 грн; від 16.04.21 на суму 466222,50 грн; від 17.04.21 на суму 208491,86 грн; від 18.04.21 на суму 44257,50 грн; від 19.04.21 на суму 62257,50 грн; від 20.04.21 на суму 52772,21 грн; від 21.04.21 на суму 67631,92 грн; від 22.04.21 на суму 88987,50 грн; від 23.04.21 на суму 49567,50 грн; від 24.04.21 на суму 99135,00 грн; від 25.04.21 на суму 49297,50 грн; від 26.04.21 на суму 55687,50 грн; від 27.04.21 на суму 50062,50 грн; від 28.04.21 на суму 50017,50 грн; від 15.05.21 на суму 8636,21 грн; від 21.05.21 на суму 73747,74 грн; від 22.05.21 на суму 70381,66 грн; від 23.05.21 на суму 4267,10 грн; від 24.05.21 на суму 21522,50 грн; від 06.07.21 на суму 134149,89 грн; від 07.07.21 на суму 90118,02 грн; від 08.07.21 на суму 274264,40 грн.

Також матеріали справи містять наступні докази (банківські виписки по рахункам) виконання умов договору відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на користь позивача у загальному розмірі 8 727 383,22 грн, а саме: від 17.02.2021 на суму 1 500 000,00 грн; від 15.04.2021 на суму 250 000,00 грн; від 16.04.2021 на суму 100 000,00 грн; від 16.04.2021 на суму 150 000,00; від 21.04.2021 на суму 1 500 000,00 грн; від 22.04.2021 на суму 500 000,00 грн; від 23.04.2021 на суму 100 000,00 грн; від 23.04.2021 на суму 500 000,00 грн; від 25.06.2021 на суму 1 000 000,00 грн; від 30.06.2021 на суму 350 000,00 грн; від 01.07.2021 на суму 350 000,00 грн; від 02.07.2021 на суму 50 000,00 грн; від 02.07.2021 на суму 250 000,00 грн; від 02.08.2021 на суму 15 000,00 грн; від 02.08.2021 на суму 30 000,00 грн; від 03.08.2021 на суму 30 000,00 грн; від 04.08.2021 на суму 25 000,00 грн; від 05.08.2021 на суму 25 000,00 грн; від 06.08.2021 на суму 15 000,00 грн; від 09.08.2021 на суму 15 000,00 грн; від 10.08.2021 на суму 15 000,00 грн від 11.08.2021 на суму 20 000,00 грн; від 12.08.2021 на суму 15 000,00 грн; від 13.08.2021 на суму 15 000,00 грн; від 16.08.2021 на суму 10 000,00 грн; від 18.08.2021 на суму 15 000,00 грн; від 19.08.2021 на суму 15 000,00 грн; від 26.08.2021 на суму 20 000,00 грн; від 27.08.2021 на суму 20 000,00 грн; від 28.08.2021 на суму 20 000,00 грн; від 31.08.2021 на суму 20 000,00 грн; від 01.09.2021 на суму 15 000,00 грн; від 03.09.2021 на суму 10 000,00 грн; від 07.09.2021 на суму 15 000,00 грн; від 08.09.2021 на суму 15 000,00 грн; від 09.09.2021 на суму 15 000,00 грн; від 17.09.2021 на суму 25 000,00 грн; від 21.09.2021 на суму 15 000,00 грн; від 30.09.2021 на суму 15 000,00 грн; від 07.10.2021 на суму 20 000,00 грн; від 08.10.2021 на суму 20 000,00 грн; від 11.10.2021 на суму 20 000,00 грн; від 19.11.2021 на суму 200 000,00 грн; від 30.11.2021 на суму 190 000,00 грн; від 01.12.2021 на суму 100 000,00 грн; від 22.12.2021 на суму 102 498,50 грн; від 22.12.2021 на суму 164 884,72 грн; від 30.12.2021 на суму 250 000,00 грн; від 30.12.2021 на суму 500 000,00 грн; від 03.06.2022 на суму 10 000,00 грн; від 09.06.2022 на суму 10 000,00 грн; від 10.06.2022 на суму 5 000,00 грн; від 15.06.2022 на суму 15 000,00 грн; від 17.06.2022 на суму 5 000,00 грн; від 21.06.2022 на суму 10 000,00 грн; від 22.06.2022 на суму 10 000,00 грн; від 24.06.2022 на суму 10 000,00 грн; від 30.06.2022 на суму 10 000,00 грн; від 05.07.2022 на суму 10 000,00 грн.

Таким чином, з наведеного вище та наданих доказів в розумінні ст. 74, 7679, 80, 86, 269 ГПК України вбачається, що позивачем за період з 16.02.2021 по 08.07.2021 на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 13 752 383,22 грн, а відповідачем здійснено оплату поставленого товару на загальну суму 10 197 383,22 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання за договором на суму 3 555 000,00 грн.

В цій частині, відхиляючи доводи апелянта (відповідача), суд апеляційної інстанції зазначає, що надані видаткові накладні мають всі необхідні реквізити для первинного документа. В даному аспекті суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутні суттєві відмінності між видатковими накладними. Також відсутні обставини фальсифікації або недійсності документів. А тому доводи скаржника про нез`ясування обставин, чи були накладні підписані уповноваженою особою ТОВ «ЕНКІБУД», чи погоджувались істотні умови (ціна, кількість, асортимент) кожної партії товару - відхиляються судом апеляційної інстанції через необґрунтованість з урахуванням також часткової оплати вартості постановленого товару, що свідчить про подальше схвалення правочину в розумінні ст. 241 ЦК України.

Водночас, враховуючи обставини переходу права вимоги до третьої особи на суму основної заборгованості в розмірі 1 400 000,00 грн, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 155 000,00 грн заборгованості.

Окрім суми основного боргу, позивачем до стягнення було заявлено також інфляційних втрат та 3%річних за боргом в межах 2 155 000,00 грн та за періоди з 08.06.2021 по 14.01.2026 на загальну суму 1 432 282,46 грн інфляційних втрат та 292 108,63 грн 3% річних, а також надано відповідний розрахунок. Здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про його арифметичну вірність. А тому апеляційна скарга відповідача (що стосується позову позивача) - відхиляється через необґрунтованість.

Водночас, відхиляючи доводи скаржника щодо переходу права вимоги до ТОВ «ДРІЛТЕК ГРУП», наполягаючи, що суд не перевірив, чи існувала на момент цесії реальна вимога саме за заявленими накладними, і не дослідив оригінал акту приймання-передачі документів, підписи в якому, на думку скаржника, викликають сумніви щодо автентичності й способу нанесення (у зв`язку з чим скаржник просив призначити почеркознавчу та технічну експертизу, у чому суд першої інстанції безпідставно відмовив, чим обмежив право скаржника на доказування).

Так, суд апеляційної інстанції вважає доводи скаржника в цій частині необґрунтованими з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

Разом з цим, пунктом 1 договору відступлення права вимоги (цесії) №2 від 28.07.2022 (далі - договір відступлення) первісний кредитор відступає новому кредитору, новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за поставку матеріалів згідно договору №15.02.21 від 15.02.2021 між первісним кредитором і ТОВ «ЕНКІБУД».

За даним договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання таких обов`язків: сплати боржником коштів, належних продавцю в сумі 2 000 000,00 грн.

В даному аспекті обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що доводи відповідача (в апеляційній скарзі) в частині договору відступлення є необґрунтованими, оскільки відсутні підстави вважати, що вказаний договір є недійсним або нікчемним з урахуванням того, що вказаний договір містить всі істотні умови та підписаний первісним стягувачем, новим стягувачем та боржником.

Відхиляючи доводи скаржника в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач погодив відступлення права вимоги на стягнення заборгованості в межах 2 000 000,00 грн та здійснив часткову оплату заборгованості новому кредитору у розмірі 600 000,00 грн, а тому заперечення відповідача щодо невідповідності закону вказаного договору - є суперечливою поведінкою та не узгоджується з принципом добросовісності. А тому апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідне клопотання відповідача про призначення судової експертизи правильно не було задоволено судом першої інстанції. В задоволенні аналогічного клопотання, поданого в суді апеляційної інстанції, було відмовлено протокольною ухвалою в судовому засіданні 27.07.2026 з урахуванням того, що відповідачем вчинялись дії, які свідчать не лише про обізнаність укладеного договору відступлення, а й про погодження шляхом часткової оплати боргу новому кредитору. А тому, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи в сукупності, не встановив дійсної необхідності у призначенні судової експертизи. Таким чином, у клопотанні відповідача було відмовлено.

Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь третьої особи 1 400 000,00 грн суми основного боргу - є правомірним.

Щодо апеляційної скарги третьої особи на рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

Разом з цим, в даному аспекті суд апеляційної відхиляє мотиви відповідача і приймає доводи апелянта (третьої особи) з посиланням на правові висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В цій частині обґрунтованими є доводи апелянта (третьої особи), що до позовної заяви апелянтом було додано детальний розрахунок заборгованості за договором відступлення права вимоги від 28.07.2022 з розбивкою за кожною видатковою накладною, датами початку і завершення нарахування та відповідними сумами боргу (т. 2, а.с. 146), а на виконання ухвали суду від 02.04.2026 подано додаткові письмові пояснення від 07.04.2026 з уточненням сум і дат зарахування платежів ТОВ «ЕНКІБУД».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча безпосередньо сам розрахунок інфляційних втрат і 3% річних не був долучений до системи «Електронний суд», однак це не позбавляло суд можливості визначити зазначені суми на підставі наявних у справі даних, тому в цій частині приймає доводи третьої особи із самостійними вимогами.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок суми річних та інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди та перевіривши його з наданими вихідними даними суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції навидить власні розрахунки, виходячи із наступної заборгованості:

Основна сума заборгованості за договором: Сума боргу

1. з 08.05.2021 по 28.07.2022, 447 днів2535.75

2. з 24.05.2021 по 28.07.2022, 431 день47196.87

3. з 25.05.2021 по 28.07.2022, 430 днів100267.38

4. з 28.05.2021 по 27.08.2022, 457 днів75000.00

5. з 29.05.2021 по 27.08.2022, 456 днів15577.62

6. з 30.05.2021 по 27.08.2022, 455 днів49422.38

7. з 01.06.2021 по 27.08.2022, 453 дні51352.62

8. з 02.06.2021 по 27.08.2022, 452 дні33647.38

9. з 08.06.2021 по 27.08.2022, 446 днів62400.00

10. з 09.06.2021 по 27.08.2022, 445 днів62600.00

11. з 09.06.2021 по 29.12.2022, 569 днів22400.00

12. з 13.06.2021 по 29.12.2022, 565 днів400.97

13. з 14.06.2021 по 29.12.2022, 564 дні77199.03

14. з 14.06.2021 по 11.02.2026, 1704 дні163170.98

15. з 15.06.2021 по 11.02.2026, 1703 дні474592.50

16. з 15.06.2021 по 11.02.2026, 1703 дні330587.67

17. з 16.06.2021 по 11.02.2026, 1702 дні133524.37

18. з 16.06.2021 по 11.02.2026, 1702 дні298124.48

Всього:2000000.00

Період 1 (08.05.2021 - 28.07.2022, 447 днів): інфляційне збільшення: 2535,75 x 1,24139121 - 2535,75 = 612,11;

Період 2 (24.05.2021 - 28.07.2022, 431 день): інфляційне збільшення: 47196,87 x 1,22546023 - 47196,87 = 10641,02;

Період 3 (25.05.2021 - 28.07.2022, 430 днів): інфляційне збільшення: 100267,38 x 1,22546023 - 100267,38 = 22606,31;

Період 4 (28.05.2021 - 27.08.2022, 457 днів): інфляційне збільшення: 75000,00 x 1,23894029 - 75000,00 = 17920,52;

Період 5 (29.05.2021 - 27.08.2022, 456 днів): інфляційне збільшення: 15577,62 x 1,23894029 - 15577,62 = 3722,12;

Період 6 (30.05.2021 - 27.08.2022, 455 днів): інфляційне збільшення: 49422,38 x 1,23894029 - 49422,38 = 11809,00;

Період 7 (01.06.2021 - 27.08.2022, 453 дні): інфляційне збільшення: 51352,62 x 1,23894029 - 51352,62 = 12270,21;

Період 8 (02.06.2021 - 27.08.2022, 452 дні): інфляційне збільшення: 33647,38 x 1,23894029 - 33647,38 = 8039,71;

Період 9 (08.06.2021 - 27.08.2022, 446 днів): інфляційне збільшення: 62400,00 x 1,23894029 - 62400,00 = 14909,87;

Період 10 (09.06.2021 - 27.08.2022, 445 днів): інфляційне збільшення: 62600,00 x 1,23894029 - 62600,00 = 14957,66;

Період 11 (09.06.2021 - 29.12.2022, 569 днів): інфляційне збільшення: 22400,00 x 1,31222216 - 22400,00 = 6993,78;

Період 12 (13.06.2021 - 29.12.2022, 565 днів): інфляційне збільшення: 400,97 x 1,31222216 - 400,97 = 125,19;

Період 13 (14.06.2021 - 29.12.2022, 564 дні): інфляційне збільшення: 77199,03 x 1,31222216 - 77199,03 = 24103,25;

Період 14 (14.06.2021 - 11.02.2026, 1704 дні): інфляційне збільшення: 163170,98 x 1,67870746 - 163170,98 = 110745,36;

Період 15 (15.06.2021 - 11.02.2026, 1703 дні): інфляційне збільшення: 474592,50 x 1,67870746 - 474592,50 = 322109,47;

Період 16 (15.06.2021 - 11.02.2026, 1703 дні): інфляційне збільшення: 330587,67 x 1,67870746 - 330587,67 = 224372,32;

Період 17 (16.06.2021 - 11.02.2026, 1702 дні): інфляційне збільшення: 133524,37 x 1,67535674 - 133524,37 = 90176,58;

Період 18 (16.06.2021 - 11.02.2026, 1702 дні): інфляційне збільшення: 298124,48 x 1,67535674 - 298124,48 = 201340,38;

Всього інфляційне збільшення - 1097454,86 грн.

Щодо нарахування річних, суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума

з 08.05.2021 по 28.07.2022 2535.75 x 3 x 447 : 365 : 10044793.16

з 24.05.2021 по 28.07.2022 47196.87 x 3 x 431 : 365 : 1004311,671.93

з 25.05.2021 по 28.07.2022 100267.38 x 3 x 430 : 365 : 1004303,543.70

з 28.05.2021 по 27.08.2022 75000.00 x 3 x 457 : 365 : 1004572,817.12

з 29.05.2021 по 27.08.2022 15577.62 x 3 x 456 : 365 : 100456583.84

з 30.05.2021 по 27.08.2022 49422.38 x 3 x 455 : 365 : 1004551,848.26

з 01.06.2021 по 27.08.2022 51352.62 x 3 x 453 : 365 : 1004531,912.01

з 02.06.2021 по 27.08.2022 33647.38 x 3 x 452 : 365 : 1004521,250.02

з 08.06.2021 по 27.08.2022 62400.00 x 3 x 446 : 365 : 1004462,287.43

з 09.06.2021 по 27.08.2022 62600.00 x 3 x 445 : 365 : 1004452,289.62

з 09.06.2021 по 29.12.2022 22400.00 x 3 x 569 : 365 : 1005691,047.58

з 13.06.2021 по 29.12.2022 400.97 x 3 x 565 : 365 : 10056518.62

з 14.06.2021 по 29.12.2022 77199.03 x 3 x 564 : 365 : 1005643,578.65

з 14.06.2021 по 31.12.2023 163170.98 x 3 x 931 : 365 : 10093112,485.93

з 01.01.2024 по 31.12.2024 163170.98 x 3 x 366 : 366 : 1003664,895.13

з 01.01.2025 по 11.02.2026 163170.98 x 3 x 407 : 365 : 1004075,458.40

з 15.06.2021 по 31.12.2023 474592.50 x 3 x 930 : 365 : 10093036,277.07

з 01.01.2024 по 31.12.2024 474592.50 x 3 x 366 : 366 : 10036614,237.78

з 01.01.2025 по 11.02.2026 474592.50 x 3 x 407 : 365 : 10040715,876.09

з 15.06.2021 по 31.12.2023 330587.67 x 3 x 930 : 365 : 10093025,269.58

з 01.01.2024 по 31.12.2024 330587.67 x 3 x 366 : 366 : 1003669,917.63

з 01.01.2025 по 11.02.2026 330587.67 x 3 x 407 : 365 : 10040711,058.84

з 16.06.2021 по 31.12.2023 133524.37 x 3 x 929 : 365 : 10092910,195.41

з 01.01.2024 по 31.12.2024 133524.37 x 3 x 366 : 366 : 1003664,005.73

з 01.01.2025 по 11.02.2026 133524.37 x 3 x 407 : 365 : 1004074,466.66

з 16.06.2021 по 31.12.2023 298124.48 x 3 x 929 : 365 : 10092922,763.64

з 01.01.2024 по 31.12.2024 298124.48 x 3 x 366 : 366 : 1003668,943.73

з 01.01.2025 по 11.02.2026 298124.48 x 3 x 407 : 365 : 1004079,972.88

Таким чином, сума нарахованих річних становить 218 766.45 грн. Вказане відповідає заявленим в позовні сумам та підлягає задоволенню за заявлені періоди в повному обсязі.

Отже, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги про неправомірну відмову судом першої інстанції у стягненні річних та інфляційних втрат через відсутність наданого третьою особою розрахунку. Оскільки з урахуванням зазначення сум боргу та періодів прострочення, суд першої інстанції не був позбавлений можливості самостійно здійснити такий розрахунок.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 1 097 454,86 грн інфляційних втрат та 218 766,45 грн 3% річних слід скасувати, задовольнивши як апеляційну скаргу, так і позов третьої особи в цій частині в розумінні ст. 4 ГПК України з новим розподілом судових витрат. Відповідно в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС" 23 888,33 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІЛТЕК ГРУП" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІЛТЕК ГРУП" 6 700,48 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено. Зазначене додаткове рішення в частині задоволення поданих заяв позивача та третьої особи було оскаржено.

Щодо доводів апелянта відносно додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, де апелянт зазначає, що позивач не надав детального опису наданих адвокатських послуг, а присуджена сума є непропорційною складності справи, а також те, що частина рахунків на момент подання заяв залишалась неоплаченою, а тому не відповідає критеріям реальності та неминучості витрат - суд апеляційної інстанції зазначає відхиляє їх через наступне. Фактично скаржник навів лише цю підставу для часткового скасування додаткового рішення.

Відхиляючи доводи скаржника в цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 було зазначено, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Також Велика Палата наголосила, що правомірне очікування сторони на відшкодування розумних, реальних та обґрунтованих витрат не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин через відсутність у детальному описі відомостей про витрати часу, якщо договором передбачено фіксований гонорар.

В цій частині суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України вказані правові висновки та зазначає, що з урахуванням підстав та предмету спору, покладені на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНКІБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУБУР-СЕРВІС» 23 888,33 грн витрат на професійну правничу допомогу та на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІЛТЕК ГРУП» 6 700,48 грн витрат на професійну правничу допомогу- є обґрунтованим у розумінні ст. 126, 129 ГПК України.

Тоді як часткова відсутність оплати наданих послуг - не є підставою для відмови у покладенні на сторону, що програла, таких витрат з урахуванням викладених вище правових висновків.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційні скарги позивачем та третьою особою на додаткове рішення (в частині відмови в задоволенні заяв) не подавались. А тому додаткове рішення в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (з урахуванням принципу неможливості погіршення становища заявника) - не переглядалось в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає про помилкове незастосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, положень ст. 625 ЦК України, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового в частині відмови у стягненні 1 097 454,86 грн інфляційних втрат та 218 766,45 грн 3% річних, з прийняттям нового рішення в цій частині - про задоволення позову з новим розподілом судових витрат.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткової відмови в позові третьої особи. Тому апеляційна скарга останньої підлягає задоволенню, як і позов третьої особи в цій частині. Тоді як апеляційна скарга відповідача як на основне, так і на додаткове рішення не підлягає задоволенню.

9. Судові витрати

З урахуванням задоволення апеляційної скарги третьої особи, понесений судовий збір за розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції покладається на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275-277, ст. 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/358/26 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтек Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/358/26 (в оскаржуваній частині) - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/358/26 в частині відмови у стягненні 1 097 454,86 грн інфляційних втрат та 218 766,45 грн 3% річних - скасувати, задовольнивши позов третьої особи в цій частині з новим розподілом судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" (03062, місто Київ, вулиця Кулібіна, будинок 11, офіс 20; код ЄДРПОУ 38750140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІЛТЕК ГРУП" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В, офіс 707; код ЄДРПОУ 41979141) 1 097 454 (один мільйон дев`яносто сім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 86 коп - інфляційних втрат та 218 766 (двісті вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 45 коп - 3% річних та 32 594 (тридцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто чотири) грн 66 коп судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/358/26 (в частині стягнення 1 400 000,00 грн суми основного боргу) - залишити без змін.

4. Здійснити розподіл судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" (03062, місто Київ, вулиця Кулібіна, будинок 11, офіс 20; код ЄДРПОУ 38750140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІЛТЕК ГРУП" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В, офіс 707; код ЄДРПОУ 41979141) 23 691 (двадцять три тисячі шістсот дев`яносто одну) грн 99 коп судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

6. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі № 910/358/26 (в оскаржуваній частині) - залишити без задоволення.

7. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі № 910/358/26 - залишити без змін.

8. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич