Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №911/2628/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 911/2628/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Коробенка Г.П.

Колесника Р.М.

за участю секретаря судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекультивація"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026

(повний текст складено та підписано 10.07.2026)

у справі № 911/2628/25 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекультивація"

до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області

за участю Офісу Генерального прокурора

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди

за участю представників:

від ОГП: Кондратюк Д.А.

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Рекультивація" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області щодо відмови ТОВ "Рекультивація" укласти договір оренди на новий строк строком дії 10 (десять) років (поновити договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В. 05 квітня 2005 року за р.№ 2646), яке оформлено листом Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області № 05-22/3362 від 14 липня 2025 року та визнання укладеною між Гостомельською селищною військовою адміністрацією Бучанського району Київської області, в особі начальника Смаля Сергія Валентиновича, та ТОВ "Рекультивація", в особі директора Ройтера Геннадія Семеновича, додаткової угоди (договір № 3 про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В. 05 квітня 2005 року за р. № 2676) на той самий строк і на тих самих умовах у викладеній редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є орендарем земельної ділянки за договором оренди від 05.04.2005 № 2646, поновленим додатковою угодою від 17.07.2015, належним чином виконував умови договору, своєчасно сплачував орендну плату та має всі необхідні дозвільні документи для здійснення господарської діяльності, своєчасно повідомив орендодавця про намір поновити договір на новий строк відповідно до п. 3.2 договору та ст. 33 Закону України "Про оренду землі", водночас відповідач листом від 14.07.2025 № 05-22/3362 фактично відмовив у поновленні договору, проте відмова не оформлена у встановленому законодавством порядку, не містить правових підстав, не супроводжувалась проведенням добросовісних переговорів та не містить заперечень щодо запропонованих умов, що створює правові підстави для визнання дій відповідача незаконними та поновлення договору оренди.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/2628/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено своїх тверджень про незаконність та необґрунтованість прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області щодо відмови ТОВ "Рекультивація" в укладанні договору оренди на новий строк строком дії 10 (десять) років (поновити договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В. 05.04.2005 за № 2646), яке оформлено листом Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області № 05-22/3362 від 14.07.2025, а також враховуючи наявність заперечень щодо поновлення договору та рішення орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Рекультивація" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області № 911/2628/25 від 23.04.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник стверджує, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, та може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, тому слідує обґрунтований висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Рекультивація" на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/2628/25, розгляд справи призначено на 02.09.2026.

19.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив заступника Генерального прокурора Максима Крима, в якому прокурор вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 - без змін.

01.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому відповідач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/2628/25 - без змін.

01.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Гостомельської селищної ради про розгляд справи без участі представника відповідача.

В судове засідання представники позивача та відповідача не з`явились, хоч учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, і згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також врахувавши заяву відповідача, колегія суддів визнала можливим розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Прокурор в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, наполягаючи на її безпідставності.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 05.04.2005 між Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) та ТОВ "Рекультивація" (орендар) було укладено договір оренди, посвідчений нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу 05.04.2005, зареєстровано в реєстрі за № 2676 (далі договір), за яким орендодавець на підставі рішення 13 сесії 4 скликання Горенської сільської ради від 08.10.2004 "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Рекультивація", 17 сесія 4 скликання Горенської сільської ради від 28.04.2005 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ТОВ "Рекультиввція" передає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться у селі Горенка Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Садова надалі земельна ділянка (п. 1.1 договору в редакції договору від 03.07.2008 № 1 про внесення змін).

Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

В оренду передається земельна ділянка, площею 3,7600 га, кадастровий номер 3222482401:01:013:5137 (п. 2.2 договору в редакції договору від 09.09.2020 про внесення змін).

Земельна ділянка передається в оренду з метою проведення гірничо-технічної рекультивації відпрацьованої частини Мостищанського родовища цегельно-черепичної речовини вскришними породами, винутим ґрунтом, будівельними матеріалами, які утворюються під час знесення будівництва, реконструкції та ремонту житлових будинків. Код цільового використання земельної ділянки відповідно до Українського класифікатора цільового використання земель (УКЦВЗ) 1.13.1 (п. 5.1, 5.2 договору).

У підп. 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3, 5.3.6 п. 5.3 договору сторони домовилися про наступне: обов`язковою умовою для діяльності орендаря є використання земельної ділянки з метою, вказаною у п. 5.1 договору; орендар зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, передбаченим у п. 5.2. даного договору; орендар зобов`язується дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля, режиму використання земель для охоронних та санітарно-захисних зон, вимог екологічного зонування; орендар зобов`язаний підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, зберігати геодезичні знаки, протерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Цей договір укладено строком на 10 (десять) років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що по закінченні строку цього договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов цього договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 20 (двадцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований у Києво-Святошинському районному відділі земельних ресурсів, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.07.2005 № 270.

Між Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та позивачем укладеного договір від 17.07.2015 № 2 про внесення змін, яким зокрема, сторони договору доповнили договір оренди земельної ділянки підпунктом 3.1.1 наступного змісту: "3.1.1 Продовжити строк дії договору на 10 років, починаючи з дати державної реєстрації".

ТОВ "Рекультивація" звернулося до начальника Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області з клопотанням (листом-повідомленням від 13.06.2025 вих. № 17) про укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди земельної ділянки), додавши проект договору.

Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області, розглянувши клопотання ТОВ "Рекультивація" від 13.06.2025 вих. № 17, листом від 14.07.2025 № 05-22/3362 вказала, що встановлені строки поновлення договору у змісті клопотання та проекту договору № 3, інформація про умови використання орендованої земельної ділянки у договорі та інформація про строк проведення робіт гірничо-технічної рекультивації передбачений робочим проектом гірничо-технічної рекультивації містять невідповідність в частині встановленого строку користування земельною ділянкою та повідомила, що із врахуванням потреб Гостомельської селищної територіальної громади, комунальних підприємств громади, численні скарги населення щодо екологічного стану навколишнього природного середовища в с. Горенка у зв`язку з проведенням господарської діяльності в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:013:5137, Гостомельська СВА не має наміру передавати ТОВ "Рекультивація" або будь-кому іншому земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:013:5137 в користування на умовах оренди.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

Згідно зі ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органами влади Автономної Республіки Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування: начальник військової адміністрації: крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Постановою Верховної Ради України від 29.04.2025 № 4384-IX визначено, що у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження Гостомельської селищної ради, її виконавчого комітету, Гостомельського селищного голови.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Тобто, повноваження із управління майном, яке перебуває у комунальній власності Гостомельської селищної територіальної громади, зокрема, щодо передачі в оренду земельних ділянок спірний період здійснює саме Гостомельська селищна військова адміністрація.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".

Згідно із ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, що кореспондується зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Із 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення п. 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (ч. 6 попередньої редакції ст. 33) тепер регулюється ст. 126-1 ЗК України.

Так, згідно із ч. 2 ст. 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Тобто, зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абз. 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях ст. 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

При цьому відповідно до абз. 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені ст. 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абз. 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість, за загальним правилом дії законів у часі, застосуванню підлягає ст. 33 Закону України "Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Саме такий правовий висновок щодо застосування вказаних норм права викладено у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 906/1314/21. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 910/14933/22.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Як відмова від укладення договору з надуманих мотивів, так і безпідставне ухилення від переговорів щодо його укладення становить необґрунтоване припинення переговорів, що є порушенням обов`язку добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37). У подібних випадках суд може задовольнити вимогу орендаря про визнання укладеним договору на новий строк (додаткової угоди до договору).

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Предмет регулювання ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за змістом цього закону юридичним фактом, в силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

За змістом ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" умови, на яких договір може бути укладений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 902/453/23, від 17.09.2025 у справі № 906/1219/24.

В постановах Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 604/648/23, від 12.04.2024 у справі № 131/970/23, від 12.01.2021 у справі № 908/454/17, наведено висновок про те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 визначено алгоритм застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у контексті дій сторін договору, зокрема зазначено таке: "…якщо орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився із запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в межах своїх повноважень, а отже, суди повинні також відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, судам необхідно враховувати те, що сам по собі такий спосіб захисту, як визнання укладеним договору оренди землі на запропонованих позивачем умовах, не потребує вжиття додаткових способів захисту, а відтак, визнання незаконним та скасування спірного рішення відповідача є неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/6701/20, від 08.11.2022 у справі № 910/18853/21, від 21.02.2024 у справі № 906/1324/21.

Законодавством передбачено право ради вирішувати питання, які виникають з земельних відносин, зокрема, щодо передачі в оренду земельних ділянок, припинення права оренди тощо. Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності на землю в межах населеного пункту від імені відповідної територіальної громади, щодо вирішення питань, які виникають з земельних відносин, зокрема, розпорядження землею є прийняття відповідного рішення.

Гостомельська селищна військова адміністрація, яка під час дії воєнного стану здійснює повноваження власника землі, є вільною у реалізації права розпоряджатися землею та вільна у виборі суб`єкта щодо передачі йому в оренду земельних ділянок в порядку, встановленому законом.

Відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення, яке оформлено листом від 14.07.2025 № 05-22/3362 повідомив орендаря про те, що у зв`язку з врахуванням потреб Гостомельської селищної територіальної громади, комунальних підприємств громади, численні скарги населення щодо екологічного стану навколишнього природного середовища в с. Горенка, Гостомельська селищна військова адміністрація не має наміру передавати ТОВ "Рекультивація" або будь-кому іншому земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:013:5137 в користування на умовах оренди, чим, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, фактично орендодавець повідомив орендаря про своє рішення як власника більш розумно розпорядитись землею використовувати її у інший спосіб, ніж на умовах оренди з відповідачем та будь-ким іншим.

Доказів того, що Гостомельська селищна військова адміністрація приймаючи оскаржуване рішення, яке оформлено листом від 14.07.2025 № 05-22/3362 діяла поза межами власних повноважень, не у спосіб, визначений законом, та оскаржуване рішення суперечить приписам законодавства України, позивачем суду не надано. При цьому оформлення свого рішення в формі лист не впливає на суть наявного волевиявлення орендодавця на відсутність наміру продовження орендних правовідносин.

З огляду на недоведеність позивачем своїх тверджень про незаконність та необґрунтованість прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області щодо відмови ТОВ "Рекультивація" в укладанні договору оренди земельної ділянки на новий строк, а також враховуючи наявність заперечень щодо поновлення договору та рішення орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах викладеного змісту.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованості позовних вимог, не доведено незаконності спірного рішення про відмову в поновленні оренди земельної ділянки на новий строк та правомірності свої очікувань.

Решта викладених в апеляційній скарзі позивача аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекультивація" на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/2628/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/2628/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2628/25 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.П. Коробенко

Р.М. Колесник